Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Географія

Сліди древніх цивілізацій Південної Америки (стаття)

Зміст

1. Загублене «Місто Грому» - Ель-Тахін

2. Дивні голови індіанців

3. «Кінець світу» 21 грудня з'явився після жарту американського вченого

1. Загублене «Місто Грому» - Ель-Тахін

Ель-Тахін є однією з найважливіших та найбільших столиць доколумбової Америки. Дивно, що це місто, розташоване у Мексиці у штаті Веракрус, протягом століть було приховане від вчених та туристів джунглями, а відшукали Ель-Тахін тільки у 1875 році.

Перша знахідка - Піраміда Ніш, що була головною спорудою Ель-Тахіна. На сьогодні вважається, що площа похованого під землею міста перевищує 1,5 тисяч гектарів. Однак археологами було розкопано поки що лише десяту частину цього значного за своїми розмірами масиву.

Перше поселення на території міста Ель-Тахін з'явилося ще на початку нашої ери. Безпосередньо саме місто, що належало індіанцям «тотонаки», було засновано ще наприкінці V – на початку VI століть. Своєю назвою воно завдячує індіанському богу-громовержцю, тому й його назва «Ель-Тахін» в перекладі на українську мову звучить як «Місто грому».

Дослідники дійшли до висновку, що в часи тотонаків ту ж саму назву, що й місто, носила й Піраміда Ніш, що також була присвячена богу Тахіну. Споруда включає в себе сім ярусів, оформлених нішами, які пофарбовані в червоний колір. Кожна з них прикрашена рельєфами зі стилізованими зміїними зображеннями.

Є версія, що яруси даної піраміди можуть бути символами кількості днів у тижні. Крім того, всього споруда налічує 365 ніш, що може відповідати кількості днів у році. Цілком можливо, що відлік часу вівся індіанцями за допомогою щоденного закладання якихось предметів у відповідну нішу. Можливо, таким чином тотонаки підносили дари Богу грому та дощу. Сходинок на східному схилі також 365, якщо враховувати майданчик на вершині будівлі.

Для столиці тотонаків з початку VII століття і аж до кінця XII ст. було характерним процвітання. Безперечним доказом цього служать піраміди, палаци та храми - їх на території міста налічується близько 150. Більшу частину з них побудували з VII по X сторіччя. Тут дослідники виявили стадіони, на яких жителі міста грали в м'яч, платформи та площадки, культові предмети.

Тепер Ель-Тахін став популярним місцем не тільки в археологів та істориків, а й у мандрівників, багато з яких відвідують фестиваль Камбре-Тахин, що тут проходить. Захід цей э яскравим і запам'ятовується тим, що знайомить сучасних туристів з культурою тотонаків. Проходить цей фестиваль у березні. Якщо ви лояльно ставитеся до величезних натовпів туристів, то краще всього відправитися в це древнє місто саме в цей час.

Крім фестивалів та Піраміди Ніш в Ель-Тахіні можна прогулятися по руїнах по-справжньому таємничої будівлі, що знаходиться на найвищому в місті місці. У основи даної споруди збереглися частини великих колон, кожна з яких діаметром сягає більше метра.

З досліджень уцілілих фрагментів можна зробити висновок, що кожну колону прикрашали численні барельєфи із зображеннями жерців та воїнів. Тут можна виявити ієрогліфічні знаки, що розповідають про правителів, а також сцени, що відобразили людські жертвоприношення.

При будівництві даху будівлі використовувалися цементні плити. Цей матеріал вчені не зустрічали в інших стародавніх будівлях на території Центральної Америки. Виходить, що індіанцям Тотонакі були відомі не тільки знання календаря, але і передові будівельні технології.

Дивно, що одна з колон включала в себе барельєф з обличчям людини, яка сміється. Більше ніде у відомій вченим спадщині доколумбової Америки, не існує зображень людей, що б посміхалися. Символом чого було це обличчя для суворого та жорстокого народу, що постійно здійснював людські жертвоприношення?

А якщо брати до уваги, що дев'ять з десяти частин Ель-Тахіна як і раніше заховані під землею, то скільки ще загадок Міста грому належить знайти та розгадати вченим?

2. Дивні голови індіанців

Антропологи та археологи, які займаються вивченням слідів древніх цивілізацій, що існували на південноамериканській території, давно помітили один вельми дивний звичай, який був притаманний більшості племен індіанців, що населяли цей континент. Вони здійснювали деформацію черепа, роблячи його більш високим, витягаючи вгору. Непогано збережені останки індіанців, які були знайдені під час розкопок, дозволяють дослідникам за формою черепа з'ясовувати, до якого народу належав той чи інший чоловік. Чи був він, наприклад, індіанцем наска, пранаска, чиму, мочика, інка або паракас.

За науковими даними, цей звичай зародився у стародавньому Перу близько 3000 - 4000 рр. до н. е. Інки, що мешкали на території Перу в XI-XIII ст., успадкували його від місцевих племен. У XV столітті, у часи виникнення дакійської держави Тауантінсуйу, звичай поширився ще більше. Адже в географічний простір Тауантінсуйу входили території нинішніх Болівії, Перу, Еквадору, північно-західної частини Аргентини та північної частина Чилі. За допомогою цього звичаю інки підкоряли місцеві народи. Вони ставилися з недовірою до племен, які не практикували деформацію голови, підозрюючи, що вони неслухняні.

Звичай ще досить довго зберігався навіть після захоплення в XVI ст. іспанськими конкістадорами («завойовниками») імперії інків. З точки зору медиків, наслідки такого ритуалу були плачевними. Найчастіше вони викликали психічні захворювання. Особливо це стосується каст жерців, де голови витягували до величезних розмірів.

Як же з'явився цей моторошний звичай, що існував у стародавніх індіанців кілька сотень років? Швидше за все, його виникнення пов'язане з прагненням налякати ворогів страшним виглядом. Але є й інша версія. Відомо, наприклад, що у Олександра Македонського (356 - 323 рр. до н. е.) була фізична вада - його голова була схилена набік. І його воїни, за записами Плутарха, нерідко наслідували свого полководця - ходили також схиливши голову набік.

Придворні короля Франції, Людовика XV, що злегка накульгував, теж імітували кульгавість при ходьбі. Можливо, у одного з вождів древніх індіанців мався вроджений фізичний недолік - деформована, витягнута вгору голова. Результатом сліпого наслідування міг стати такий загадковий звичай. Інші пояснення цього феномена поки що не знайдені.

3. «Кінець світу» 21 грудня з'явився після жарту американського вченого

Професор Київського національного університету Вадим Рубль розповів, звідки з'явився «бізнес-проект» під назвою «Кінець світу 21 грудня 2012 року».

Доктор історичних наук привів жарт 1990-х років американського вченого, що вивчає культуру індіанців майя. Саме американець «передрік» кінець світу після закінчення календаря.
 
(продовження в архіві)




Реферат на тему: Сліди древніх цивілізацій Південної Америки (стаття)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.