Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Географія

Гідрографія басейну р.Тиса (реферат)

Численні ріки Закарпаття належать до басейну Тиси — найбільшої притоки Дунаю. Свій початок Тиса бере в горах південно-східної частини Закарпаття. Вона служить природним рубежем між нашою країною і Румунією, Угорщиною та Словаччиною. В Тису впадають Косівка, Шопурка, Тересва, Таребля, Ріка та Боржава. Латориця та Уж на території Словаччини вливаються в ріку Лаборець, котра впадає в Бодрог, праву притоку Тиси, що несе свої води на території Угорщини.

Тиса утворюється вище Рахова від злиття Чорної і Білої Тис. Перша бере свій початок на схилі Свидовця (1520 м), друга — біля підніжжя Чорногори (800 м) поблизу Говерли. Нижче Тиса тече в південно-західному напрямку вузькою гірською долиною, стиснутою хребтами, які місцями стрімко височать над рікою. На кордоні з Румунією Тиса приймає свою ліву притоку Вишеу, а трохи нижче, біля Сіігета — Ізу. Далі Тиса повертає на північний захід до Хуста, нижче якого перетинає Вулканічні Карпати, утворюючи так звані «Хустські ворота». За 238 км від свого початку приймає праву притоку Боржаву і спрямовує своє русло на південний захід, перетинаючи державний кордон. Уже на території Угорщини в Тису впадає крупна лівобережна притока Самош, що витікає в Румунії. Поблизу Чопа Тиса знову підходить до державного кордону України, утворює круту петлю й остаточно залишає територію Закарпатської області. На дальшому шляху до Дунаю Тиса вбирає в себе такі важливі притоки, як Бодрог і Шайю, Кереш і Муреш і Задьову.

Загальна довжина Тиси — 976 км. На територію України припадає лише четверта частина її течії. До речі, у верхній частині Тиси, водозбірна площа якої становить лише 7% усього водозбору, зосереджено понад 25% річного стоку і 80% потенційних запасів гідроенергії ріки.

У верхів'ях Тиса — типова гірська ріка з великими спадами і швидкістю течії 2—3 м/сек. Після виходу з гір нижче Великого Бичкова ріка несе свої води повільніше. Прийнявши ряд приток, уже за Хустом стає повноводною, долина розширюється до 10—12 км. За Виноградовом русло Тиси дуже звивисте, подекуди грунти заплави перезволожені і заболочені. Тут в Тису стікають води численних гідромеліоративних систем Закарпатської низовими.

Першими вливаються в Тису найбільш східні притоки Косівка і Шопурка, які беруть початок на хребті Свидовець. За своїм характером ці ріки дуже схожі, течуть в глибоких долинах. Шопурка утворюється від злиття Малої і Середньої Шопурок. Басейн обох річок на 75—80% вкритий лісом.

Найбільшою притокою Тиси у східній частині Закарпаття є Тересва, утворена злиттям Мокрянки і Брустурянки. Перша з них вважається притокою другої. Від гирла цих річок Тересва тече на південний захід і поблизу селища з однойменною назвою впадає в Тису. У верхній і середній частині течія Тересви має яскраво «виражений гірський характер — ширина долини 200— 1000 м. У нижній течії долина розширюється до 2,5—3 км. Гори тут уже нижчі, на їх схилах розкинулись луки, пасовища, поля. Басейн Тиси на 85% вкритий лісом.

Найбільші притоки Тересви — Красношори і Лужанка.

Заслуговує уваги вузька горловина Тересви біля села Красного, де сама природа підказала створ майбутньої високої греблі. Майже півстоліття тому чехословацькі спеціалісти, вивчаючи цей створ, пробурили більше двох кілометрів свердловин (їх сліди збереглися й понині) і пройшли 800 м розвідувальних штолень, замуровані входи в які й зараз видно на крутих схилах.

Західніше Тересви карпатські гори перетинає Теребля, яка бере початок в центрі Горган і впадає у Тису трохи нижче міста Тячева. У верхній частині Теребля тече вузькою глибокою долиною. За Синевиром долина розширюється до 1 км, а далі в горах Полонинського хребта знову звужується до 300 м і лише нижче Драгова розширюється до 2—2,5 км.

Довжина Тереблі — 97 км. 75% її басейну покрито лісом. В її верхів'ях поблизу села Синевира на висоті 1987 м над рівнем моря знаходиться мальовниче Синевирське озеро, або «Морське око». Площа його дзеркала становить 7 га, глибина — близько 20 м. Водоймище створила сама природа, заповнивши водою карстові воронки.

Головні притоки Тересви — Озерянка, Сухар та Уголька.

Хто побував у верхів'ях Озерянки, напевне, звернув увагу на так звані кляузури — невеликі дерев'яні греблі з шлюзами, які нагромаджували воду для періодичного сплаву плотів униз по Тереблі. Сплав лісу на ріці припинився лише в кінці п'ятдесятих років.

У районі Полонинського хребта, де долина Тереблі звужується до 300 м, у 1956 році споруджено 45-метрову бетонну греблю і створено найкрупніше на Закарпатті водосховище. Відтоді змінився весь режим ріки, її зарегульована витрата 18 м3/сек перекидається тунелем в долину Ріки на турбіни першої і поки що єдиної на Україні високонапірної гідростанції — Теребле-Ріцької ГЕС. Теребля таким чином вливається в Ріку, проте населення сіл, що лежать нижче греблі, ніколи не відчуває нестачі води: численні струмки, які стікають з гір, мавжди забезпечують так званий санітарний мінімум. І великі паводки не завдають більше шкоди. Водосховище створене тільки для одержання електроенергії і має невелику місткість — 20 млн. мг, однак, уміло регулюючи рівень води, експлуатаційники зводять до мінімуму скидання води через греблю. В результаті вже багато років населення сіл, що лежать нижче греблі, збирає врожаї із заплавних земель, які раніше майже не засівалися. Отже, з одного боку, водоймище служить для виробництва електроенергії, з другого — дозволяє краще використовувати землю.

Ріка бере початок на схилах гори Чорна Ріка і до села Торун має назву Прислузі: Довжина ріки — 94 км, загальний спад — 1129 м. У верхів'ях Ріка перетинає гірський масив Сімерек і тече вузькою долиною з крутими схилами. Перед Міжгір'ям долина розширюється до 1 км. Її угіддя використовуються як луки, пасовища й орні землі. Нижче Міжгір'я в Полонинських горах долина звужується до 250—300 м. Найбільші притоки Ріки — Голитянка і Репинка — вливаються біля Сойм, де знаходиться санаторій «Верховина».

У середній течії поблизу села Нижній Бистрий долина Ріки, відокремлена високим хребтом від долини Тереблі, наближається до своєї сестри на найкоротшу відстань (4 км). Різниця ж відміток русел обох рік в цьому місці становить 200 м. Цей дар природи й зуміли використати спеціалісти, побудувавши на Ріці високонапірну гідростанцію, турбіни якої рухають води Тереблі, що течуть крізь пробитий в горі тунель.

За водоносністю Ріка вдвічі більша Тереблі, яку приймає біля Нижнього Бистрого, де побудована ГЕС. Біля села Березового виходить з гір на Хустську долину, яка дедалі розширюється, досягаючи 3—4 км. Тут знаходиться багато сіл. Землі навколишніх пологих схилів придатні для вирощування різних сільськогосподарських культур, для випасання худоби тощо. Береги Ріки тут нестійкі, легко розмиваються, русло звивисте і мінливе. Впадає Ріка в Тису на околиці Хуста.

У центральній частині Закарпаття знаходиться басейн Боржави. У верхів'ях ця ріка тече вузьким міжгір'ям Полонинських гір. В околицях Довгого її русло повертає на південь, проривається крізь невеликий хребет Вулканічних Карпат і виходить на Закарпатську низовину. Прийнявши тут найбільшу свою притоку Іршаву, Боржава підходить до кордону з Угорщиною і біля села Варів впадає в Тису. Гірський характер ріка має лише у верхній і частково в середній течії. Ліси займають 38% площі басейну Боржави, тобто їх набагато менше, ніж у басейнах рік східної частини Закарпаття. У нижній течії круті береги стають пологими, іноді заболоченими. З другої половини минулого століття тут почалися водогосподарські роботи з метою поліпшення уігідь. Проте великого розмаху ці робти набрали після возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною.

Найбільша ріка західної частини Закарпаття — Латориця починає свій біг в долину поблизу Верецького перевалу на висоті 740 м над рівнем моря. Верхня і середня течії Латориці знаходяться в гірській частині, а нижня — в Притисянській низовині. Поблизу Чопа Латориця перетинає кордон і тече по території Словаччини. Басейн ріки асиметричний, більшість його — з правого боку. Довжина ріки в межах Закарпаття — 159 км. У вулканічних Карпатах і Полонинських горах долина Латориці вузька, береги круті, пересічені руслами приток, ярами, балками. За Свалявою долина розширюється, досягаючи місцями 2 км. Від Мукачева Латориця тече просторою долиною Тиси. По обох її берегах розкинулись численні села, поля, сади, пасовища. У нижній течії русло звивисте, непостійне, заплава поріпіна притоками і старицями. Основні притоки — у Верхній і середній течії. Найбільші з них — Вича, Свалявка, Пінія, Стара. Ріка часто виходить з берегів і затоплює великі масиви, що викликало потребу в захисних спорудах. Нині вся нижня течія ріки — від міста Мукачева до державного кордону — захищена дамбами, розрахованими на катастрофічні паводки.

Ріка Уж протікає поблизу державного кордону з Словаччиною. Витікає вона в Полонинських горах, неподалік Ужоцького перевалу. У верхів'ях долина Ужа з високими крутими схилами, береги вкриті валунами. Ширина русла не перевищує 20 м. В околицях Перечина гори нижчають, а долина розширюється до 300—1000 м. Далі у Вулканічних Карпатах Уж знову перетворюється в гірську ріку і лише поблизу Ужгорода його долина розширюється до 2—3 км. Від обласного центру до державного кордону Уж тече Притисянською низовиною. 75% басейну Ужа вкрито лісом. Найбільші її лівобережні притоки — Люта і Тур'я.

Збереглися цікаві проекти гідростанцій на Люті, розроблені в минулому чехословацькими інженерами. У тридцятих роках для електропостачання Закарпаття на каналі, відведеному з ріки Уж, було побудовано дві невеличкі гідростанції — Оноківську та Ужгородську — загальною потужністю 4600 кет. Вони працюють на природному стоці ріки без будь-якого регулювання і мають суто місцеве значення.





Реферат на тему: Гідрографія басейну р.Тиса (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.