Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Фізика

Погляд науки на звичні речі: про глину та чим насправді є сніжинки? (стаття)

Зміст

1.Загадкова глина

2.Такі різні сніжинки

1.Загадкова глина

Один із стародавніх міфів оповідає, що людина була створена Богом з глини. Міф передавався з одного покоління в інше. Сучасна наука може пояснити багато явищ та проблем, що хвилювали людей Стародавнього світу. Але цей міф, що дійшов до наших днів, зберіг одну загадку. Чому, за стародавніми уявленнями, саме глина стала матеріалом, з якого була створена людина?

Глина була відома людям ще в період неоліту. Саме глиняними фарбами ще 20 тисяч років тому на Уралі в Каповій печері були створені наскальні малюнки. Стародавні народи Центральної Америки робили з цього матеріалу статуетки свого верховного божества - Кецалькоатля. Жителі Єгипту за допомогою глини знімали з фараонів посмертні маски. Досі під час розкопок античних міст археологи знаходять амфори - глиняні судини, горло яких є довгим та вузьким. Саме глина зберегла для нас тисячолітні древні тексти. Глиняні таблички, що містять письмена, знайдені в Сирії вченими, налічують 5 - 5,5 тисяч років. Асирійський цар Ашшурбаніпал, який правив у VII столітті до н. е., володів найдревнішою у світі бібліотекою. Вона налічувала 30 тисяч глиняних табличок, що містили текст. Фінікійці та єгиптяни писали на зволожених глиняних пластинках загостреним гусячим пір'ям або очеретяними паличками. Глина, змішана з соломою та піском, давала хороший матеріал для будівництва – саманову цеглу. Шумерські вежі-зіккурати зводилися саме з її допомогою. Місто Вавилон також було глиняним.

Одна з найдавніших глиняних споруд - комплекс храмів Тель-ель-Обейді, розташований у Месопотамії. Глина є однією зі складових порцеляни, що була винайдена китайцями 1300 років тому. Порцеляновий посуд здавна цінувалася дуже високо: одна чашка могла принести продавцю значно більше золотих монет, ніж вона могла їх вмістити. Вироби з різнокольорової, яскраво обпаленої глини, яка покривається глазур'ю, називають майолікою. В кінці XIV століття нею прославився Самарканд. Знаменитою вважається італійська майоліка епохи Ренесансу. У Німеччині з глини навіть були випущені монети. Виготовлялися вони в період з 1914 по 1924 Мейсенською мануфактурою, що займається виробництвом відомої у всьому світі мейсенскої порцеляни. Тепер ці монети стали частиною музейних та приватних колекцій.

Але й дерево та камінь також здавна були матеріалами, якими користувалися люди. Вони служили для виготовлення предметів побуту, знарядь праці, будівництва палаців, храмів, будинків. На хвилину уявімо, що древній міф оповідає нам не про глину, а про камінь або дерево. Що ж, людина з деревини була б міцнішою, більш твердою, ніж глиняна, а кам'яна - тим більше. Але не будемо поспішати, послухаємо, що вчені говорять про глину.

У глини, інакше кажучи - глинистих мінералів, є властивості накопичення, збереження та передачі сонячної енергії. Мільярди років тому на Землі під впливом енергії Сонця в таких мінералах виникали протоорганізми (грец. «протос» - «перший») - неорганічні речовини. Вони, у свою чергу, були частиною молекул живих організмів. Звичайно, теорія еволюції (лат. «еволюти» - «розгортання»), якої вчені пояснюють походження життя на нашій планеті стародавнім людям не була відома. Але, виходить, вони, вважаючи, що людина створена з глини, були не так вже й далеко від істини. Адже виникненню життя на Землі сприяли саме властивості глини.

Деякі з дивних властивостей цього матеріалу були відомі людям здавна. Так, наприклад, їм було відомо, що поверхня глинистих мінералів може поглинати ароматичні речовини. В Індії досі на такій основі існує своєрідна промисловість парфумерії. Один з її центрів розташований в штаті Уттар-Прадеш, в селищі Каннаудж. Повітря цих місць в кінці весни – на початку літа просочене ароматами тропічних трав та квітів. Народні парфумери в цей час розкладають диски з просмаженої глини на землі. Перед початком дощового сезону їх збирають та відправляють у дистиляційний апарат. Легкі продукти - аромати, які залишаються на поверхні глиняних дисків, - у них вловлюється сандалове масло, а потім вони розчиняються в спирті. Парфумерні продукти, що одержують в кінці цього процесу, називаються «матті ка отгарем» або земляні парфуми.

А деякі народи практикували вживання глини в їжу. Вони вважали, що страви з глини володіють лікувальними та підбадьорюючими властивостями. Так, в Італії на початку минулого століття була поширеною страва, що називалася «Аліпій». Її склад був сумішшю мергелю, глинистої породи, та пшениці, яку добували недалеко від Неаполя. Деякі африканські племена, аборигени Австралії та тихоокеанських островів делікатесом вважають певні види зеленуватих, білих та блакитних глин. На іранських базарах досі продають їстівну глину. У народностей Далекого Сходу та Сибіру ласощами вважали сметану, приготовану з оленячого молока та каолініту - одного з видів глини.

Сьогодні глина використовується при виготовленні медичних препаратів. Вона є сорбентом, здатним очищати від шкідливих речовин людський організм. Завдяки цим же властивостям глину використовують і в промисловості, наприклад, при очищенні масел, нафтопродуктів та інших речовин.

2. Такі різні сніжинки

Сніжинки, що падають з неба - це крижані кристали, що мають форму правильного шестикутника, але краса кожної сніжинки - унікальна.

Причина виникнення різних форм сніжинок - не тільки цікавий феномен, а й предмет уваги та вивчення для вчених. Ще Кеплером на початку далекого XVII століття був написаний цілий трактат на цю тему. З тих пір вивчення сніжинок стало цілою наукою. Діти та романтичні натури сприймають сніжинку як частинку зимових чар.

Тим часом, сніжинка є фізичним явищем, вираженим у формуванні крихітних крижаних кристаликів. Від крапель дощу сніжинки відрізняються температурою середовища їх формування - хмари, а в іншому - вони також падають з неба.

Хмара складається з водних крапель, водяної пари та різних домішок (частинок пилу, наприклад). Коли температура знижується, відбувається кристалізація часток води, більшість сніжинок містять всередині дрібні частки грунту, пилу або диму, які піднімаються вгору вітром. Ця форма носить назву гексагональної структурної грати.

Таким чином, ідеальний шестикутний крижаний кристалик - це і є кожна сніжинка на початку утворення. У міру її росту, на кутах сніжинки починають виникати різні химерні відгалуження, а її пересування всередині хмари піддає сніжинку безлічі різних впливів, на які впливають траєкторія її польоту, перепади вологості та температури в різних частинах хмари.

Маленькі сніжинки більше схожі між собою, ніж великі, але вони не долітають до землі - тануть. Великі сніжинки завжди різні, стикаючись з людською долонею або землею, швидко зникають, залишаючи після себе лише скороминущу можливість помилуватися їх красою.

Дослідження сніжинок - це не тільки бажання задовольнити звичайну цікавість. Така наука дає можливість отримання вченими інформації про умови клімату в місцях, де сніжинка утворилася і де пересувалася. А штучно вирощені в лабораторії сніжинки дозволяють досліджувати фізичну природу кристалів з льоду.





Реферат на тему: Погляд науки на звичні речі: про глину та чим насправді є сніжинки? (стаття)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.