Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Фізика

Альберт Ейнштейн (реферат)

Ейнштейн Альберт (14. III 1879 — 18. IV 1955) — видатний німецький фізик-теоретик, один із творців сучасної фізики. Народився в Ульме (нині ФРН). З чотирнадцяти років переїхав у Швейцарію, де закінчив Цюріхский політехнікум (1900 р.). У 1902—1908 р. працював експертом у патентному бюро в Берні, у 1909—1911 р. — професор Цюріхського політехнікуму, у 1914—1933 р. — професор Берлінського університету і директор Інститута фізики кайзера Вільгельма. Залишив Німеччину у 1933 р. і переїхав у США, де і працював до кінця життя в Прінстонському інституті перспективних досліджень.

В дитячі роки був звичайною дитиною, дещо замкненою та тихою, він навіть дуже довго навчався розмовляти, тому з однолітками майже не спілкувався. Але ще у віці п‘яти років на нього сильно вразив компас, дарований татом, тобто не сам компас, а здатність його стрілки завжди показувати на північ. В 12 років його заворожила краса математичної логіки, про яку він дізнався з старої книжки по евклідовій геометрії. Здатність до логічного мислення він дістав від тата, а схильність до музики від матері.

Його батько був власником магазина електротехнічних товарів. Невдовзі після народження Альберта сім‘я переїхала до Мюнхена, де він навчався в гімназії, яку вважав неприйнятною установою, так як там примушували вивчати на його вигляд не потрібні йому предмети, залякуючи учнів та роблячи з них „стадну тварину”. Але з Ейнштейна не можна було зробити „стадну тварину”, він читав науково-популярну літературу, по-своєму сприймаючи навколишній світ. В наслідок його дослідження суспільства виник дуже відомий афоризм: „Лише деякі в змозі спокійно висловлювати думки, які розходяться з забобонами навколишнього середовища; більшість людей взагалі не здатні прийти до такого роду думок”.

Через його поведінку, яка повністю підірвала авторитет учителів, він навіть мав неприємну розмову з директором своєї гімназії, тому при першій же влучній нагоді в 1895-му році, в віці 16 років він їде до Мелану, де тим часом проживали його батьки. Звісно вони не дуже зраділи побачивши сина, який приїхав без паспорту та атестату про середню освіту. Спроба вступу до політехнічного технікуму в Цюріху, який мав самий високий рівень викладання в галузі природних наук, закінчилася невдачею (незважаючи на значні знання хлопця в галузі математики та фізики він провалив екзамени з іноземних мов).

Тому по пораді ректора політехнікуму, він поступає до випускного класу до кантональної школи Аарау, де як він казав було надзвичайно легко та приємно навчатися. Після закінчення школи він вирішує стати вчителем фізики. В жовтні 1896, здавши вступні екзамени, вступає до політехнікуму, де навчається у видатних математиків того часу: Адольф Гурвець та Герман Мінковський.

Не можливо не згадати про ще одне захоплення Ейнштейна - про музику. Він був чудовим скрипалем, і брав участь у багатьох концертах.

Літом 1900-ого року він здав екзамени на отримання диплома викладача з фізики, але оцінки не були достатньо високими, так що він не зміг отримати місце асистента і можливість займатися науковою працею, яка його сильно приваблювала.

І тільки через два роки по рекомендації друзів він отримав роботу експерта федерального патентного бюро в Берні, де пропрацював з 1902 по 1909. Ці роки Ейнштейн вважав найщасливішими і найбільш результативними в своєму житті: службових обов‘язків було не багато, тому він міг займатися науковою працею. Це підтверджується тим, що в 1905 році він опублікував п‘ять своїх праць в науковому журналі „Аннали фізики”(нім. Annalen der Physik).

Але навіть ці епохальні праці не принесли йому швидкого визнання, і навіть те що його визнавали інші вчені, як справжнього генія не допоміг швидко отримати загальне визнання. Тільки в 1909-му році його вибрали професором Політехнікуму в Цюріху, і він зміг покинути роботу в бюро.

За цим його визнання почало прогресійно зростати: його вибирають членом Прусської академії наук в 1913 році. Тому Ейнштейн переїхав до Берліну. Для нього все складувалося добре, якби не Перша світова війна. Ейнштейн відмовляється підписати брехливий маніфест. А також під час війни витупав з позиції пацифізму. Але війна не зупинила наукової творчості Ейнштейна, і саме в цей період виникають „Основи загальної теорії ймовірності”.

Все своє життя він працював над різними науковими працями, і в 1921 році отримав нобелівську премію за „ досягнення в галузі теоретичної фізики, а саме за відкриття закону фотоелектричного ефекту”.

Але факт отримання євреєм нобелевської премії тільки розпалив антисемітські настрої в Германії, були навіть спроби його вбивства. Таким чином Альберт був змушений покинути Батьківщину, і виїхати до США, де він став постійним співробітником Інституту вищих досліджень (англ. Institute for Advanced Study) в Прінстоні. В Америці він продовжував наполегливо працювати.

В 1955 році він помер у Прінстоні.

Мабуть, буде не зовсім правильно сказати, що Альберт Ейнштейн жив і творив у XX столітті. Скоріше, навпаки, ХХ століття в історії залишиться як століття коли жив та працював Альберт Ейнштейн.

Ви вже зрозуміли, що це один з найбільш відомих вчених, Саме його вважають справжнім генієм, його ім'ям називають талановитих, розумних людей, ним захоплюються. Отже проаналізувавши деякі факти пересвідчимося, що він дійсно заслужено має такий авторитет. Подивимося:

- в Інтернеті (в одому із найпопулярніших джерел інформації)

На одному з сайтів присутня доволі цікава інформація про наукову роботу А. Ейнштейна:

Ейнштейн — творець спеціальної і загальної теорій відносності, що докорінно змінили наші представлення про простір, час і матерію. За словами В. И. Леніна, він є одним з «великих перетворювачів природознавства» (навіть за життя Ейнштейн був визнаний людиною, яка може внести якісь зміни в розвиток людства) ; як і І. Ньютон, він знаменує вершини людських досягнень у пізнанні природи. Якщо Ньютон заклав основи сучасного природознавства, то спеціальна теорія відносності Ейнштейна увінчала будинок класичної (дорелятивійської і доквантової) физики. У 1905 р. у статті «До електродинаміки тіл, що рухаються» Ейнштейн розробив основи спеціальної теорії відносності, виклавши нові закони руху, що узагальнювали ньютонівські і переходили в них у випадку малих швидкостей тіл, коли υ « с. В основу своєї теорії Ейнштейн поклав два постулати: принцип відносності Ейнштейна, що є узагальненням механічного принципу відносності Галілея на будь-які фізичні явища (у будь-яких інерціальних системах усі фізичні процеси — механічні, електричні, теплові, оптичні й ін. — протікають однаково), і принцип сталості швидкості світла у вакуумі (швидкість світла у вакуумі не залежить від руху джерела чи світла спостерігача й однакова у всіх напрямках, тобто однакова у всіх інерціальних системах і дорівнює 3·1010 см/сек). Обидва постулати і теорія, побудована на їхній основі, привели до ламання багатьох сталих класичних понятті, змусили переглянути ряд основних положень класичної фізики Ньютона, установили новий погляд на світ. Однак ця теорія не відкинула зовсім закономірностей, установлених класичною механікою, а уточнила і доповнила їх у випадку руху зі швидкостями, порівнянними зі швидкістю світла у вакуумі. Виходячи зі своєї теорії, Ейнштейн у тім же 1905 р. відкрив закон взаємозв'язку маси з енергією. Він показав, що маса є мірою енергії, укладеної в тілах. Це співвідношення Ейнштейна лежить в основі розрахунку енергетичного балансу ядерні реакції, в основі всієї ядерної фізики. Усі положення і висновки спеціальної теорії відносності яскраво підтвердилися в численних досвідах, вона стала могутнім інструментом у фізичних дослідженнях, зокрема у фізику мікросвіту. (працює над старими працями та теоріями, вдосконалюючи їх, та створює нові)

Значна роль Ейнштейна й у створенні квантової теорії. Якщо М. Планк (1900 р.) квантував лише енергію матеріального осцилятора, а не випромінювання, вважаючи, що випромінювання і поглинання енергії відбувається квантами, то Ейнштейн ввів у 1905 р. представлення про дискретну, квантову структуру самого світлового випромінювання, розглядаючи останнє як потік квантів світла, чи фотонів (фотонна теорія світла). Таким чином, Ейнштейну належить теоретичне відкриття фотона, експериментально виявленого в 1923 р. Л. Комптоном. Виходячи з квантової теорії світла, Ейнштейн пояснив такі явища, як фотоефект (закон Ейнштейна для фотоефекта), правило Стокса для флюоресценції, фотоіонізацію й ін., що не могла пояснити електромагнітна теорія світла (Нобелівська премія, 1922 р.). У 1907 р. він поширив ідеї квантової теорії на фізичні процеси, безпосередньо не зв'язані зі світлом. Зокрема, розглянувши теплові коливання атомів у твердому тілі і використовувавши ідеї квантової теорії, Ейнштейн пояснив зменшення теплоємності твердих тіл при зниженні температури. У 1912 р. установив основний закон фотохімії: кожен поглинений фотон викликає одну елементарну фотореакцію (закон Ейнштейна) Пророчив у 1917р. явище індукованого випромінювання, вивів формулу для розподілу енергії в спектрі рівноважного випромінювання.

У статистичній фізиці Ейнштейн розвив у 1905 р. молекулярно-статистичну теорію броунівського руху, у 1924 р. створив квантову статистику часток з цілим спіном (статистика Бозе — Ейнштейна).

У 1915 р. Ейнштейн пророчив і разом з В. де Гаазом експериментально знайшов ефект зміни механічного моменту при намагнічуванні тіла (ефект Ейнштейна — де Гааза).

У 1916 р. Ейнштейн створив загальну теорію відносності, чи сучасну релятивістську теорію тяжіння, узагальнивши теорію відносності на неінерціальні системи. До її створення Ейнштейна привів аналіз відомого факту, що відношення інертної маси тіла до гравітаційного однаково для всіх тіл (принцип еквівалентності). Цей принцип разом із принципом відносності ліг в основу загальної теорії відносності, що пояснила сутність тяжіння, що складає в зміні геометричних властивостей, скривленні чотирьохмірного простору — часу навколо тіл, що утворять поле (будь-яка маса впливає на метрику навколишнього простору). Дав систему основних рівнянь, що описують поле тяжіння (рівняння Ейнштейна). Для перевірки своєї теорії Ейнштейн запропонував три ефекти: скривлення світлового променя в поле тяжіння Сонця, зсув перигелію Меркурія і гравітаційний червоний зсув. Ці ефекти, як показали наступні експерименти, дійсно існують і кількісно правильно передвіщалися загальною теорією відносності.

Загальна теорія відносності обумовила бурхливий розвиток космології як науки. Виходячи з цієї теорії, Ейнштейн у 1917 р. запропонував нову модель Всесвіту, відповідно до якої Всесвіт представляє замкнуте в собі тривимірний простір (тривимірну сферу) кінцевого об'єма і незмінна в часі. Однак ця модель не відповідає дійсності, оскільки Всесвіт нестаціонарна, вона розширюється. Уперше це теоретично показав радянський вчений А. Л. Фрідман, а в 1929 р. було підтверджено спостереженнями (явище розбігання галактик).

Починаючи з 1933 I. роботи Ейнштейна були присвячені питанням космології. (вивчає, досліджує та створює нові праці не в одному підрозділі фізики та математики, а в багатьох (статистичній , квантовій, механічній фізиці та в інших), тобто його праця не є вузькопрофільную, а навпаки, має величезний обсяг).

Член багатьох академій наук, зокрема іноземний член АН СРСР (з 1926 р.). (підчас життя визнаний іншими науковцями, навіть закордоном)

- в енциклопедіях:

Ейнштейн доповнив класичну механіку, так званою релятивіською механікою, тим самим по-іншому відповів на запитання про прямолінійний рух. В дійсності він перший в цілому з'єднав простір, матерію та час. (ще одне підтвердження того що Ейнштейн доповнював старі ланки наук новими частинами та теоріями)

Існував один факт, який полягав у тому, що швидкість світла не залежить від швидкості тіла, яке його випромінює. Причину цього явища зміг пояснити ніхто інший, як А.Ейнштейн. В зв'язку зим він створив відому теорію відносності, в основу якої був поставлений факт про незалежність швидкості світла від швидкості джерела.(надавав пояснення новим фактам, які потребували доведення, підтверджуючи, або заперечуючи їх)

У 1917 р. Ейнштейн відкрив одне цікаве явище – коли пучок світла проходить через речовину, він частково поглинається цією речовиною, чим довів можливість індуцированого випромінення.(сам ставив експерименти, які були успішні)

В честь Ейнштейна було названо 99-ий хім. елемент. (цей факт ще раз підтверджує визнання його іншими вченими)

У 1905 р. теоретично довів існування фотонів та вивів основне рівняння фотоелектричного ефекту.

Він не підписував маніфесту про війну, і відкрито виступав проти війни.

Після війни він багато подорожував, намагаючись відновити наукові зв‘язки, які були знищенні війною.

Рішуче осудив американську владу , коли на Хіросіму та Нагасакі були скинуті атомні бомби. (зацікавленість долею суспільства, непідкупність та непокірливість, дотримання власних позицій)

Читав багато лекцій. (продовжував розвиток науки, передаючи свої знання)

Джерела інформації

Энциклопедия для детей. Т. 8. Астрономия. – 2-е изд., испр. - М.: Аванта+, 1999. – 688 с.: ил.

Детская энциклопедия. Т. 3. Наука. – 2-е изд. – М.:Просвещение, 1966. – 573 с.: ил.

http://www.refine.org.ua/pageid-4415-1.html






Реферат на тему: Альберт Ейнштейн (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.