Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Фізична культура

Види екстремального спорту. Ризики, що можуть призвести до трагедії (реферат)

Зміст

Вступ. 3

1. Водні види екстремального спорту. 4

2. Наземні види екстремального спорту. 6

3. Гірські види екстремального спорту. 8

4. Повітряні види екстремального спорту. 10

Висновки. 13

Список використаної літератури. 14


Вступ

Захоплення української молоді стають дедалі екстремальніші. Наслідуючи світові тенденції, українські підлітки переходять від просто ризикованих занять до відверто самогубних.

Ще однією потенційно небезпечною для життя і здоров'я розвагою є екстремальні види спорту. Причому протягом останніх кількох років у цій царині змінилися пріоритети. Раніше найпопулярнішими були скейтбординг, катання на сноуборді, BMX, скелелазіння. Проте поступово ці види спорту стали інтегральною частиною популярної культури. Парадоксальним чином це спричинило за собою падіння інтересу до них з боку старих прихильників. Екстрим цікавив їх із погляду можливості вирізнитися. Якщо вже старі види екстриму «спопсилися», стали масовими, це означає, настав час для нових.

Новий екстрим – беззастережне міське заняття. У його адептів більше немає залежності від снігу, гір і річок. Все, що потрібно для занять паркуром, руфінгом, диггерством, банджі- та роуп-джампінгом, - це саме місто.

Руфінг – це дослідження міських дахів. Причому чим складніше на нього потрапити, тим вище дах «цінується». Особливою шаною користуються дахи промислових зон, із яких відкривається жалюгідний індустріальний типаж. Немає сенсу говорити, що це заняття небезпечне, як і будь-яке, пов'язане з перебуванням на висоті.

Крім вище перелічених екстремальних видів спорту, в Україні добряче прижився фаєрпоїнг – жонглювання парними предметами, що горять, закріпленими на мотузці або жердині. У теплу пору року на площах майже будь-якого міста можна було побачити хлопців, що крутять пої. Вони називають себе фаєрниками або факірами. Виступають, природно, вечорами, щоб вогненний екзерсис виглядав ефектніше. Часто їх виступи супроводжує барабанщик.


1. Водні види екстремального спорту

Дайвинг - дуже популярний в світі. Заняття підводним плаванням у більшості людей асоціюється насамперед з іменем Жак-Верба Кусто. І мало хто знає, що ще Леонардо Да Вінчі шукав можливість проникнення людини в морські глибини, а в якості резервуара для повітря він пропонував використовувати ніщо інше як хутро з-під вина. Згодом багато вчених і інженери працювали над ідеєю створення умов пристосування, за допомогою яких людина могла б тривалий час перебувати під водою.

Drіft dіvіng (дайвинг у течіях). Цей вид дайвинга найбільше повно відображає відчуття плавання під водою. Завдяки течії, яка підхоплює дайвера , можна спостерігати всю красу, практично не рухаючи, а відчуття польоту просто захоплюють. Можна плавати сидячи, стоячи, нагору ногами. Кожний може повністю контролювати своє тіло, але рекомендується поглядати вперед за курсом, щоб не влетіти в корал. Єдиною проблемою для цього виду дайвинга є його початок і фініш. Корабель, з якого стрибають, не стоїть на місці, тому що його звичайно несе за течією. І винирнути досить складно: уся група повинна спливати одночасно і за дуже короткий час вибратися на судно, інакше може віднести. Тому цей вид дайвинга рекомендується тільки для досвідчених дайверів

Drop off (вертикальний обрив). Коли дайвер пливе уздовж стрімкої коралової стіни і не видно дна, при цьому є присутнім відчуття польоту над безоднею. Правда, є одне "але": блакитна безодня немов заманює у свої обійми, і дайвер може не помітити, як занурюється на недозволену глибину. Головна рекомендація: частіше поглядати на глибиномір. У таких місцях найбільш частіше зустрічаються великі представники підводної фауни. Це також приваблює аматорів підводного плавання. Wreck dіvіng (відвідування затонулих кораблів). Рекомендується відвідувати тільки добре відомі і досліджені об'єкти. У складі групи обов'язково повинен бути гід, що прекрасно знає це місце. Цей вид дайвинга цікавий усім, у кого виникає почуття дослідника, тому що кожний дайвер мріє знайти щось виняткове на затонулому кораблі. Рекомендується відвідувати досить старовинні затонулі об'єкти, тому що час і вода практично повністю виключають негативний вплив на психіку людини відчуття присутності на місці трагедії. Категорично забороняється запливати в трюми і вузькі проходи, тому що є можливість лишитися там назавжди. Обов'язково із собою мати не менше двох незалежних джерел світла, бажано мати резервне джерело повітря. А також дайвер повинен володіти в досконалості своєю плавучістю, тому що будь-який необережний рух або змах ластами можуть призвести до змутнення води, що вкрай небажано для наступних дайверів. Даний вид занурення можуть здійснювати тільки досвідчені дайвери.

Віндсерфінг - це овальна дошка з углепластика із шорсткуватою поверхнею для стійкості із плавниками-стабілізаторами на нижній площині, і невеликим вітрилом, що кріпиться до дошки. Серфінг цього того ж саме тільки без вітрила. Власне віндсерфінг і з'явився від серфінгу. При гарному потужному вітрі можна розвивати швидкість більш 10-12 м/с. Ну а рекорд на сьогоднішній день - більше 70 км/год.

Каякінг - дуже популярний за межами України, але починає набирати все більшу популярність і в нашій країні. Цей спорт одинаків, хоча і позбавлений командного духу, зате дає можливість кинути виклик стихії і залишитися з нею один на один. У сучасному каякінгу розвиваються три основних напрямки - гребний слалом, родео і сплав.Слаломний каякінг - це вміння маневрувати на каяку, відчуваючи човен і воду. Родео, на відміну від слалому - це не тільки віртуозна техніка, але ще й елемент гри . Фрістайл на каяку - це виконання різних трюків на човні за рахунок особливостей рельєфу ріки. І, нарешті, сплав. На каяку можна відправитися у водний похід по річці будь-якої складності, чи здійснювати ігрові сплави на невеликому відрізку гірської ріки, вибираючи окремі перешкоди у вигляді бочок, валів і водоспадів. Щоб почувати себе впевнено під час сплавів, необхідно володіти базовою технікою слалому і родео. До складу екіпірування каякера входять: човен, шолом, рятувальний жилет, своєрідна спідниця (перешкоджає улученню води в човен), прогумовані тапочки і весло[5, c. 356-358].

2. Наземні види екстремального спорту

На поверхні землі людина відчуває себе більш впевненіше ніж в повітрі чи воді, тому найбільше всіляких екстремальних видів саме наземні. Вони можуть біти різними: від Американських гірок в „ДіснейЛенді” чи звичайного туристичного походу в ліс до дослідження підземелля. А останнім часом популярності набувають поїздки на місця катастроф. Про деякі, націкавіші види йдеться нижче.

Спелеологія. Цей вид можна віднести як до туризму так і до розділів науки геологій: картознавство і гідрогеологія. Та головне печери - це останні білі плями на карті світу, остання можливість пройти там, де не тільки не ступала нога людини, але і куди не падав погляд її очей і фотокамер. На поверхні землі таких місць зовсім не залишилось. Новачки беруть участь в навчально-тренувальних експедиціях. Є команди, що їздять тільки в розважальні чи "спортивні" поїздки. Щоб займатися спелеологією, треба мати серйозну підготовку, причому не тільки фізичну, технічну, а також і психологічну. Адже печера - зовсім інший світ, де людина позбавлена звичних орієнтирів: неба над головою, лінії горизонту . Його можна порівняти хіба що із підводним або космічним простором. Отже . Печери бувають різні: маленький і сухі, куди може добратися і новачок; важкі, де до дна треба пробиватися неодну добу через глибокі колодязі, холодну воду, вузькі шкурники. У будь-якому випадку, надзвичайна краса печер заворожує. Озера, вигадливі вигини, незвичайне світло. Якщо пощастить, можна знайти і печерні перли (вони утвориться у ванночках із проточною водою, але дуже рідкі).

Люди цікавляться новими печерами, які бережуть в собі таємниці.

Спелестологія - це захоплююча суміш туризму і науки, що вивчає порожнини штучного походження. У самому широкому значенні слова спелестологія - це наука про штучні підземні спорудження. Спелестологія тісно зв'язана із спелеологією, тільки спелестологів не цікавлять печери, а проникнення в які-небудь підземні міські структури, недоступні або нецікаві для інших. Головна особливість для того, щоб підземелля зацікавило спелестологів: щоб його не використовували ні в яких цілях в даний час і представляло певний історичний інтерес. До таких відносяться занедбані каменоломні шахти, водоводи, колодязі, підземні ходи, підземні храми і монастирі і так далі.

Кінний спорт –вид який підходить для кожного. Свист вітра, краса первозданної природи, єдинство з вірною і сильною твариною, гармонія в душі, все це може подарувати кінний туризм. Це один із найдавніши видів, оскільки багато років назад користувалися саме кіньми, але в більшості, як засіб пересування. В наш час це вже майже як „екзотика”. Кінний туризм підійте кожному незалежно від статі, віку, навиків. При першому поході кожний має пройти спеціальні курси верхової їзди та догляду за тваринами. Кінний туризм поширений в кожній країні. Оскільки спокійно можна подорожувати по різним цікавим містам, насолоджуватися природою та розмовами з друзями[3, c. 95-97].


3. Гірські види екстремального спорту

Гори завжди манили і цікавили людей, які в свою чергу покоряють найвижчі точки планети. В наш час популярні різноманітні види екстремального туризму, найпоширеніші можна виділить і такі: сноуборд, альпінізм, скелолазення, льодалазення, гірські лижі. Детальніше про деякі написано нижче. Альпінізм - вважається найекстремальнішим і мабуть одним із найпоширеніших відпочинком. Сьогодні альпінізм являє собою цілу індустрію, що рівномірно розвивається і популяризується. Альпінізм– сходження на вершини гір. Слово „альпінізм” походить від назви Альп – найвищої гірської системи Західної Європи. Але це не єдина назва цього виду, наприклад в Гімалаях альпіністів іноді називають „гімалістами”, а Високих Татрах – „татарниками”, в Югославії – „горелазцями” тощо. Це поняття включає в себе як різновидність спорту, так і туризму. Спортивна сутність альпінізму – подолання за допомогою спеціальних технічних прийомів різноманітних перешкод, які створюються умовами рельєфу і клімату гірських районів на шляху до піку гори; вони можуть бути скеляними, льодовими і сніжними різної ступені важкості. Традиційно склалося, що гірськими сходженнями займалися тільки туристичні клуби и спортсмени-професіонали. Альпінізм-непрофесійний, поки що вважається єлітним видом гірського туризму. Як правило, для сходжень прийнято вибирати літо, коли погода дозволяє з мінімальними втратами добратися до наміченої вершини. Однак аматори самих гострих відчуттів не зупиняються й узимку. А складні погодні умови і сходи лавин тільки додають гостроти подорожі. У гори йдуть, щоб випробувати себе, ризикнути, перебороти все і добратися до вершини. Смак перемоги солодкий, навіть якщо альпініст скорив не Ельбрус, а всього лише стінку на місцевому скалодромі. Для цього потрібно бути добре фізично підготовленим, бажано мати сильні передпліччя, гарну "розтяжку" і невелику вагу, яку доведеться утримувати на одних лише пальцях. При підйомі доведеться працювати не тільки м'язами, але і головою, щоб правильно вибрати, за які зачепи схопитися. В Україні цей вид тільки почав розвиватися, але головною проблемою залишається недолік професійних інструкторів[14, c. 426-428].

гірські лижі. Гірські лижі один із найстаріших видів активного відпочинку. З роками кількість бажаючих покататися на гірських лижах не зменшилося, а скоріше збільшилося. До того ж, зараз набагато якісніше і різноманітніше гірськолижний сервіс, ніж років 10 назад, не говорячи вже про 80-х, 70-х роки. Майже в будь-якому гірськолижному курорті є спуски, як для професіоналів, так і для новачків, яким завжди можуть навчити правильно кататися місцеві інструктори.

На сьогодні майже кожний намагається щорічно поїхати в гори, щоб спуститися з вершини гори. Тому кожна країна, яка має змогу, надає свої пропозиції по гірськолижним курортам.

Сноубординг - спуск по снігу із гірських схилів на спеціально обладнаній дошці. Це більше активний і екстремальний вид вигляд, ніж гірські лижі. Сноубординг як окремий вид спорту з'явився в Америці в 60-х роках XX століття. Лютими шанувальниками новомодного захоплення стали по більшій частині серфери, що не бажали сидіти без справи в чеканні літніх днів. У нашій країні сноуборд масове визнання одержав тільки в середині 90-х років. Однак зараз в Україні можна придбати різноманітне екіпірування від ведучих світових виробників і одержати уроки катання в досвідчених інструкторів. На сьогодня зроблено багато спеціальних трас із трамплінами й іншими всілякими перешкодами, на яких сноубордисти можуть витворяти різні акробатичні трюки. Але в останнім часом особливо популярним серед сноубордистів став Хаф-пайп (від англ. half-pіpe "пів-труби") - споруда зі снігу, схоже на рампу для роллерів. Взагалі екстремальні захоплення, пов'язані з гірськими лижами і сноубордом, можна розділити на кілька груп: freeskііng або freerіde - це спуск по крутих непідготовлених схилах зі складним рельєфом; helіskііng - тим же саме, але з використанням вертольота як засіб доставки на гору; skі-tourіng (randonee skі) - скі-тур, гірський туризм із використанням лиж і спеціальних кріплень для підйому в гору; skі-mountaіneerіng (лижний альпінізм) - сходження на гору з метою спуститися з вершини на лижах чи сноуборді (використання страховки чи якого-небудь додаткового спорядження, крім лиж, на спуску порушує "чистоту" такого сходження); в останні роки з'явилася new school - щось начебто сноубордичного фрістайлу. Гірськолижний спорт, мабуть, найбільш розвинений із усіх видів екстремального спорту в Україні. У нас є досить високого рівня гірськолижні курорти[9, c. 318-319].

4. Повітряні види екстремального спорту

Відчути вільність польоту, побачити землю з висоти прагнуть, мабуть, кожна друга людина на землі. Ось і з'являються різновиди екстремального спорту, які пропонують кожному бажаючому „відірватися від землі.” Парашутний спорт . Останнім часом один із найпоширеніших видів спорту. Багато хто прагне побачити те або інше місто з висоти „пташиного польоту”. Та багато хто помиляється. Що можна просто одягнувши на себе парашут вискочити з літака і насолоджуватися польотом. Але для початку варто розібратися, що собою являє парашутний спорт в цілому. Класичний парашутизм – містить у собі дві вправи: перша - стрибки на точність приземлення. Завдання полягає в поразці мішені розміром у 3 см. Друга вправа - комплекс фігур у вільному падінні. Змагання ведеться на час. Досить консервативний вид спорту: сам комплекс фігур не змінюється уже багато років і вимагає відточеної майстерності і сталості в результатах. Групова акробатика. Дана дисципліна має на меті побудови максимальної кількості різних фігур командою з декількох парашутистів. Купольна акробатика - полягає в побудові формацій з куполів розкритих парашутів. Цим вона кардинально відрізняється від інших видів парашутного спорту, де робота над результатом йде до розкриття парашута (крім стрибків на точність приземлення). При виконанні фігур купольної акробатики парашутисти входять у безпосередній контакт із парашутами інших спортсменів, при цьому часто відбуваються завали куполів. Тому парашутистам, що займаються купольною акробатикою, потрібно особливе устаткування. Куполи повинні бути стійкими, добре навантаженими і мати можливість точного регулювання швидкості. Після того, як всі фігури побудовані, настає етап, коли парашутисти повинні відокремлюватися один від одного і робити посадку. Це найбільш складна і небезпечна частина вправи. Якщо куполи зачепилися один за одного, то навіть приведення в дію замків відчіплення купола може не допомогти, а купол не відійде. Розкриття ж запасного парашута в такій ситуації досить небезпечно. Це робить купольну акробатику одним із самих ризикованих видів парашутизму.

Фрістайл - порівняно молодий вид парашутизму, виник приблизно 10 років тому. Полягає в показі спортсменом різних фігур у вільному падінні. Тут оцінюються краса, складність елементів, виконаних парашутистом, а також майстерність повітряного оператора, що робить зйомку спортсмена в повітрі. Відпрацьовування фігур на землі вимагають спеціального устаткування, що є не на кожній дроп-зоні, і це, так само, як і відсутність достатньої інформації про фрістайл, гальмує розвиток даної дисципліни в Україні.

Скайсерфінг - це стрибки із лижею на виконання різних фігур у вільному падінні. З'явившись в Україні нещодавно, скайсерфінг відразу ж став користуватися величезною популярністю.Аеродинаміка лижника сильно відрізняється від простого вільного падіння, тому стрибки із лижею вважаються практично іншим видом спорту. Тому що всі елементи виконуються в стані вільного падіння, то для оцінки стрибка необхідний повітряний оператор, щоб на основі відеозапису, зробленого цим оператором, члени журі змогли виставити свої оцінки. Таким чином, команда складається з двох членів - спортсмена-лижника і спортивного оператора. У залік йде тільки перші 50 секунд відеозапису стрибка. Оцінюється майстерність і артистизм виконання фігур, а також якість роботи оператора. B.A.S.E. jumpіng. Бэйс-джамперу для заняття улюбленою справою - стрибками із парашутом - не потрібен літак чи інша літаюча техніка. Він обходиться звичайним ліфтом, а найчастіше і власними руками і ногами плюс альпіністське спорядження. Спортсмен-бэйсер забирається на дах якої-небудь будівлі, бажано хмарочоса, телевежу, гору або скелю, і стрибає вниз. Навіть ентузіасти цього виду спорту говорять, що це один із самих небезпечних видів, навіть на фоні екстремальних. В Україні стрибки з висотних будинків і споруд вважаються порушенням закону і караються у повній відповідності до Адміністративного кодексу України[4, c. 349-351].


Висновки

Молодіжна культура завжди була пов'язана з протестом. У певні часи цей протест був набагато голосніший, ніж зараз. Наприклад, у 1968 році, коли здригався весь світ від Ліми до Пекіна. Проте тоді він був спрямований проти зовнішніх подразників. Сьогоднішні ж підлітки бунтують проти самих себе. Обираючи дедалі радикальніші та небезпечніші хобі, вони ніби доводять перевагу сьогоднішнього дня над будь-яким днем із минулого, який би давній він не був. Минулі роки подарували хлопцям і дівчатам екстрим. Щоб показати свою молодість і новизну сучасним підліткам, доводиться витворяти таке, перед чим екстрим 90-х здається іграшками для дитячого садочка.

Різномаїття видів екстремального туризму в наш час просто захоплює. Кожний вигадує щось особливо новеньке, аби лиш привабити туристів та просто любителів гострого відчуття. Здається, що людина просто змагається з природою: переборює гірські річки, гостює в небезпечних печерах, покорила води океанів та морів, дізнається про небо за допомогою різноманітних приборів, і може злітати на декілька днів в космос. А головне, все це поєднується тільки в одне бажання: неймовірне задоволення. Здавна всіх вабило щось нове, неопізнане, і деякі готові викласти чималі кошти тільки б відчути це славнозвісне гостре відчуття.

Екстремальний туризм кожного року все більше набирає обертів у своєму розвитку. Тому зараз можна виділити основні види екстремального туризму, про які говориться нижче.


Список використаної літератури

1. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації/ Юрій Скобло, Тетяна Соколовська, Дмитро Мазоренко,. - К.: Кондор, 2003. - 420 с.

2. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Юрій Скобло, Валентин Цапко, Дмитро Мазоренко, Леонід Тіщенко,; Ред. В. Г. Цапко. - 4-те вид., перероб. і доп.. - К.: Знання, 2006. - 397 с.

3. Воронцова Т. Основи безпеки життєдіяльності/ Тетяна Воронцова, Ігор Репік,. - К.: Алатон, 2003. - 128 с.

4. Гайченко В. Основи безпеки життєдіяльності людини: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Віталій Гайченко, Григорій Коваль, Євген Буравльов,; Міжрегіональна академія управління персоналом. - 3-є вид. переробл. і допов.. - К.: МАУП, 2006. - 425 с.

5. Геврик Є. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/ Євген Геврик,; Мін-во освіти і науки України. - К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. - 382 с.

6. Дуднікова І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник/ Ірина Дуднікова,; Європейський ун-т. - 2-е вид., доп.. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003,, 2006. - 267 с.

7. Желібо Є. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/ Євген Желібо, Нелі Заверуха, Віктор Зацарний; За ред. Євгена Желібо. - 4-е вид.. - К.: Кара-вела, 2005. - 341 с.

8. Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності: М-во освіти і науки України; Упор.: Микола Васильчук, Наталія Дуброва,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: Основа, 2004. - 875 с.

9. Миценко І. Безпека життєдіяльності: організаційно-економічні та соціальні аспекти управління: монографія/ Іван Миценко,; Ред. О. І. Амоша; Національна Академія Наук України, Інститут економіки промисловості . - Донецьк: ІЕП НАН України, 2004. - 380 с.

10. Омельченко Л. Основи безпеки життєдіяльності: Підручник для 9 класу загальноосвітньої школи/ Лідія Омельченко,. - Х.: Ранок: Веста, 2003. - 126 с.

11. Пістун І. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Ігор Пістун,; Худ.: К. І. Мозгова, В. Б. Гайдабрус. - 2-ге вид.,стер.. - Суми: Університетська книга, 2003. – 300 с.

12. Ткачук А. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ А. І. Ткачук, С. О. Кононенко; кіровоградський державний педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка . - Кіровоград: Б. в., 2006. - 199 с.

13. Яремко З. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник/ Зіновій Яремко,; М-во освіти і науки України, ЛНУ ім. І. Франка. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 317 с.

14. Ярошевська В. Безпека життєдіяльності: Підручник/ Віра Ярошевська,; М-во науки та освіти України, Укр. держ. ун-т водного госп-ва та природокористування . - Київ: ВД "Професіонал", 2004. - 559 с.





Реферат на тему: Види екстремального спорту. Ризики, що можуть призвести до трагедії (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.