Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Фізична культура

Характеристика захворювання гіпоталамічий синдром перехідного періоду та позитивний вплив фізичних вправ на хворий організм (реферат)

Вступ

Характеристика захворювання.

Гіпоталамічний синдром – захворювання гіпоталамусу, яке виникає при інфарктному, токсичному чи травматичному враженні гіпотоламічної області. Гіпоталамічний синдром може виникнути також і в пубертатному віці, коли починається статеве дозрівання, оскільки напруження регулюючої нейроендокринної системи в цей період робить її вельми чутливою до різноманітних впливів. В даному випадку захворювання називається гіпоталамічний синдром перехідного (пубертатного) періоду. Воно виявляється в порушенні функцій обміну речовин, ендокринної і вегето-судинної системи. Тому, як наслідок, наявні такі захворювання, як ожиріння, низькорослість, збільшення щитовидної залози, розтяги на шкірі, вегето-судинна дистонія і міопія, через яку виникло таке порушення зору, як короткозорість.

Актуальність дослідження.

Дослідження впливу фізичних вправ на організм людини із даним захворюванням є актуальним, адже фізичні вправи універсальні при більшості захворювань, вони позитивно впливають на організм і допомагають лікуванню і попередженню захворювань, бо немає жодного органу який би не реагував на рух. На жаль, гіпотоламічний синдром перехідного періоду – поширене захворювання серед підлітків, тому вкрай необхідно знати яким є вплив фізичних навантажень і як правильно вибирати комплекс фізичних вправ, щоб останній був ефективним і сприяв усуненню вад фізичного й функціонального розвитку.

Причому, фізичні навантаження мають бути обґрунтовані і застосовуватись своєчасно. Заняття фізичними вправами добре впливають не тільки на поліпшення зорових функцій ока, а й взагалі підвищують психічний тонус людини. Не менш актуальною залишається і давновідома проста істина: активний руховий режим становить основу профілактики і лікування ожиріння.

Огляд літературних джерел.

Практичні поради щодо фізичних вправ при лікуванні і профілактиці короткозорості можна знайти в одній із статей журналу Валеологія [1]. Відповідь на питання чи варто взагалі виконувати фізичні вправи при даному захворюванні і чи ефективні вони подана в іншій журнальній статі [3]. Проте все ж таки більш докладно написано в підручнику Дубогай О. Д. Там представлена і коротка характеристика різних захворювань органів зору, і причини їх виникнення, і методи лікування [4]. І взагалі вся книга присвячена фізичному вихованню студентів, які віднесені за станом здоров'я до спец. мед. групи, тому можна знайти корисну інформацію й про інші захворювання, які є наслідком гіпоталамічного синдрому перехідного періоду, наприклад про ожиріння [5]. Також про лікувальну фізкультуру при ожирінні йдеться в книзі Мошкова В. Н. [2].

Мета реферату: з'ясувати яким чином фізичні вправи впливають на організм людини, яка має гіпоталамічний синдром, зокрема, якщо він проявляється у захворюваннях – короткозорість та ожирінняі і дослідити їх вплив.

Завдання реферату:

◦ вивчити та проаналізувати вплив фізичного навантаження на організм людини із захворюванням короткозорість;

◦ розглянути особливості впливу лікувальної фізкультури при ожирінні.

Основна частина

1. Захворювання короткозорість

Послаблення акомодаційного апарату ока (причина набутої короткозорості) можливе внаслідок такого захворювання, як гіпоталамічний синдром [1, с. 10].

Міопічна рефракція – це рефракція, через яку паралельний пучок променів, потрапляючи в око, збирається у фокусі перед центральною ямкою, внаслідок чого на центральну ямку падає пучок променів, які розходяться. Це веде до нечіткого зображення предмета [4, с. 33] і «короткозорості – найчастішої форми порушення зору у підлітків» [4, с. 34].

Щоб не ускладнювати захворювання, варто дотримуватись певних вимог, якщо їх не виконувати, може трапитись різке зниження зору. Одними з багатьох причин ускладнень можуть бути різкі рухи, прискорення, нахили з положення стоячи з повною амплітудою, стрибки і стрибкові вправи з граничною потужністю, різкі і багаторазові нахили головою вперед, підйом граничних обважень, стійки на голові і руках тощо [3, с. 75].

Дослідниками доведена залежність рівня рухових функцій від стану зорового аналізатора. Сприятливо впливають на функціональний стан зорового аналізатора систематичні заняття фізичними вправами. Зокрема, підвищуються показники швидкості переробки зорової інформації, стійкість акомодації і швидкість розрізнення, позитивний вплив фізичних вправ на величину поля зору, поліпшення кровообігу ціліарного м'яза, гостроту зору, внутрішньооковий тиск і гостроту глибини зору в тих, хто погано бачить. Доведено також, що лікування зорової патології набагато більш ефективне в поєднанні з високою руховою активністю [4, с. 36].

Отже, підвищуючи активність рухового аналізатора фізичними навантаженнями, можна викликати бажані зрушення в зоровому аналізаторі, тобто керувати вдосконаленням зорових функцій. При цьому слід пам'ятати, що позитивні зрушення показників зорових функцій можливі тільки при використанні певних і суворо дозованих вправ: загально розвиваючих і на витривалість середньої інтенсивності, різних видів рухливих ігор помірної і середньої інтенсивності, тривалої ходьби, бігу, плавання, їзди на велосипеді, пересування на лижах, виконанні спеціальних вправ, що впливають на органи зору. Тобто, підбирають відповідні фізичні вправи і виконують їх у певній послідовності й з оптимальним дозуванням [4, с. 37].

Для тренування центрального зору виключається периферійний зір, для вдосконалення периферійного виключають центральний. Вправи для студентів при виключенні периферійного або центрального зору:

– ходьба в обхід у різному темпі;

– біг з різною швидкістю на відстань 30 – 60 м;

– передача м'яча один одному, стоячи навпроти;

– стрибки в довжину й у висоту з розбігу;

– кидання малого і великого м'яча у ціль з різних відстаней;

– лазіння по гімнастичній стінці;

– ходьба по рейці гімнастичної лави, колоді з урахуванням часу, на точність, з різними рухами рук [3, с. 76].

Але, при короткозорості протипоказані вправи із статичними напруженнями, із значними обтяженнями (гиря, штанга тощо), прискореннями, стійки на голові й руках, нахили вперед у положенні стоячи на двох ногах, далекі і високі стрибки, ігри у волейбол, футбол, бадмінтон, штовхання ядра, метання гранати. Дозволені і рекомендовані: загально розвиваючі вправи, ходьба і повільний біг, вправи на швидкість рухової реакції і частоту рухів, на гнучкість, рівновагу, розслаблення, диференціювання простору, часу і ступеня м'язових зусиль; лижні прогулянки, плавання, метання м'ячів, настільний теніс; вправи для тренування зорових функцій [4, с. 45].

Доведена висока ефективність лікувальної фізкультури при міопії, причому, чим раніше назначають ЛФК, чим менший ступінь короткозорості, тим більша ефективність методу.

Задачі ЛФК:

a) загальне зміцнення організму;

b) активація функцій дихальної і серцево-судинної системи;

c) зміцнення м'язового апарату;

d) покращення постави;

e) підвищення емоційного тонусу [1, с. 10].

Для початку характерне переважно виконання загальнорозвиваючих вправ з постійним збільшенням кількості спеціальних вправ для м'язів, які розгинають шию і тулуб. Особлива увага приділяється правильному диханню. Співвідношення дихальних і загально розвиваючих вправ 1:1, 1:2. До спеціальних вправ відносять вправи для укріплення зведення стопи. Коригуючи вправи виконуються при умові розвантаження хребта – лежачи. Темп виконання вправ повільний і середній. Використовуються гімнастичні спорядження (м'ячі, медболи, палиці).

Крім фізичних вправ показані рухливі ігри і окремі елементи спортивних ігр для загальнооздоровчого впливу, підвищення емоційного тонусу, що особливо важливо в дитячому і підлітковому віці [1, с. 11].

2. Порушення обміну речовин – ожиріння

Ожиріння – захворювання, яке характеризується надлишковим відкладанням жиру в організмі [5, c. 102]. Ця хвороба комплексна, вона негативно впливає на всі органи і системи організму [5, c. 104]. Хворі скаржаться на погане самопочуття, швидку втомлюваність, сонливість, болі в ділянці серця, задишку, набряки. Всі органи працюють з додатковим навантаженням, що призводить до їх дистрофічного переродження [2, c. 302].

Хоча жирова тканина змінюється важко, все-таки вона має деяку пластичність, і в процесі систематичних фізичних навантажень можна зменшити її кількість, нормалізувати втрачені рухові якості. Якщо збільшити обсяг рухової активності, то завдяки м'язовій активності жири інтенсивно окислюються [5, c. 105]. Найефективнішим засобом у боротьбі з ожирінням є тривалий біг помірної інтенсивності, а також інші циклічні вправи – пересування на лижах, їзда на велосипеді, плавання [2, c. 305].

Для хворих фізичні вправи використовуються з метою посилення обміну речовин і зниження маси тіла, зміцнення м'язів тулуба і особливо м'язів черевного преса, підвищення стійкості організму до фізичних навантажень і загальної працездатності. Найбільш ефективною є оздоровчо-лікувальна фізкультура при екзогенному ожирінні і на його початкових проявах (І і ІІ ступені), коли розлади функцій серцево-судинної системи і дихального апарату мало виражені або навіть не проявляються. При таких станах використовують всі види і форми занять фізкультурою з тренуванням витривалості: ходьбу, біг, плавання, греблю, пересування на лижах, катання на ковзанах, їзду на велосипеді, ритмічну гімнастику, спортивні ігри тощо. Заняття проводяться 45 – 60 хв для великих м'язових груп у повільному і середньому темпі з використанням снарядів. Особливу увагу слід звернути на підбір вправ для м'язів передньої черевної стінки. Велику частину вправ треба поєднувати з дихальними вправами [5, c. 107].

Комплекс основних вправ.

1. «Присідання з навантаженням». Розвиває правильну поставу, усуває сутулість, зміцнює м'язи ніг, таза, живота й спини, зменшує жировий прошарок. Виконується з вихідного положення – «основна стійка», ноги на ширині плечей, носки сильно розвернуті в сторони, руки з гантелями підняті вверх за головою, під п'ятками підставка. Не відриваючи п'яток від підлоги, присісти, широко розводячи руки. Тулуб у вертикальному положенні, 10 – 15 присідань. Після 3 – 4 присідань можна відпочити. Всього 4 – 5 серій із 2 – 3 хвилинною перервою між ними.

2. «Нахили вперед з обтяженням за головою». Зміцнює м'язи спини, рук, шиї. Вихідне положення – «основна стійка», ноги на ширині плечей, руки з гантелями за головою притиснуті до потилиці ( вага гантелей 3 – 5 кг), спина прогнута, підборіддя підняте. Нахилитися вперед до положення трохи нижче за горизонтального. Потім випрямитися, піднявшись з виходом на носки. В серії 10 – 15 нахилів, серій – 5 – 6.

3. «Розведення рук з обтяженням». Розвиває м'язи грудей. Вихідне положення – лежачи на спині, руки з гантелями підняті. Руки відвести за голову до торкання підлоги й повернути у вихідне положення. Повторити 6 – 8 разів. Те ж саме, але руки розвести в сторони. Всього 4 – 5 серій.

4. «Опускання тулуба з положення «берізка». Сприяє поліпшенню координації, розвитку м'язів черевного преса, рук, грудей, а також допомагає усунути жирові відкладення в ділянці живота. Вихідне положення – лежачи на спині на килимку поблизу опори (наприклад, біля гімнастичної стінки). Руки підняти, взятися за опору. Підняти коліна до грудей і випрямити ноги, залишаючись на лопатках (положення «берізка». Далі повільно опускати ноги, намагаючись тримати тулуб випрямленим. Кількість повторів у серії довільна.

5. «Стрибки з навантаженням». Сприяє розвитку й зміцненню ікроножних м'язів, а також чинить масажуючий, відновлюваний вплив на м'язи тулуба. Вихідне положення – «основна стійка». В руках гантелі по 1 – 3 кг. Вискочити на підвищення (25 – 30 см) і зіскочити з нього. Стрибки жорсткі, без затримки або зупинки. В серії 10 – 15 стрибків, 5 – 6 серій.

Даний комплекс слід виконувати протягом двох місяців, потім ускладнювати як за рахунок збільшення кількості повторень, так і за рахунок збільшення маси навантажень [5, c. 112].

Величезний потенціал для оздоровчих цілей мають танцювальні рухи, так звані аеробні танці. Вони тне тільки розвивають загальну витривалість, а й зміцнюють серцево-судинну, дихальну системи, сприяють витраті енергії, а також створюють позитивний емоційний тонус.

Починати такі тренування треба під темпову музику 3 15 – 20 хвилин, поступово доводячи тривалість занять до 40 – 45 хвилин. Особливістю аеробіки є не різноманітність вправ, а кількість повторень їх під музику.

Велике значення при цьому має правильне дихання. Дихайте ритміч- но – вдих через ніс, видих ротом.

Тренування можливе тільки в добре провітреному приміщенні при відкритій кватирці чи вікні.

По мірі розвитку тренування через місяць–півтора можна посилити вплив аеробних танців на організм за рахунок дадаткового виконання рухів з обважу вальним поясом, який можна надягти на талію, а також на гомілки [2, c. 320].

Висновки

За результатами нашого дослідження можна зробити такі висновки:

1. Найбільш дієві способи лікування короткозорості – спеціальні вправи для очей в комплексі з загальнорозвиваючими фізичними вправами і здоровим образом життя. Тільки в цьому випадку буде відчутний ефект. При раціональному використанні фізичних вправ відбувається поліпшення і розвиток зорових функцій, а при надмірних навантаженнях – їх погіршення. Отже, комплекс фізичних вправ буде ефективним лише при обліку особливостей фізичного розвитку і формуванні рухів хворого. Корекційна робота засобами фізичного виховання здійснюється шляхом впливу на всі функції організму з одного боку, і окремого впливу з метою виправлення і розвитку уражених функцій та органів – з іншого.

2. Експериментально доведено, що в результаті тривалих занять фізичними вправами швидкість рухів у хворих збільшується. Особливо помітні зміни у швидкісно-силових вправах. Наприклад, у стрибках вгору з махом рух і без нього, у стрибках у довжину. Значно підвищується м'язова активність, вкрай необхідна для кожної людини в повсякденному житті. Зростає загальна витривалість після занять фізичними вправами. Зростає статична витривалість м'язів ніг, черевного преса, спини, збільшується сила кистей, згиначів рук, розгиначів тулуба. Збільшується рухомість у суглобах, зокрема у кульшовому і хребетному стовпі тощо.

Отже, на нашу думку, щоб досягти оптимальних результатів у лікуванні хвороб, які спричинені гіпоталамічним синдромом, просто не можливо обійтися без фізичних вправ, які вкрай необхідні для поліпшення стану організму, для підвищення опірності його до інших хвороб, для покращення емоційного тонусу людини.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Лечебная физкультура при близорукости // Валеология. – 2005. – № 7-8. – С. 6 - 12

2. Лечебная физкультура при болезнях обмена веществ // Мошков В. Н. Лечебная физкультура в клинике внутренних болезней. – М., 1977, С. 302 – 322

3. Можно ли улучшить зрение с помощью физических упражнений? // Отвечаем на ваши вопросы. – М., 1978. – № 9. – С. 75 – 77

4. Оздоровчо-лікувальна фізична культура для студентів з порушенням зору // Дубогай О. Д. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров'я до спец. мед. групи. – Л., 1995. – С. 31 – 46

5. Фізичні вправи при деяких захворюваннях органів травлення і обміну речовин // Дубогай О. Д. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров'я до спец. мед. групи. – Л., 1995. – С. 83 - 116





Реферат на тему: Характеристика захворювання гіпоталамічий синдром перехідного періоду та позитивний вплив фізичних вправ на хворий організм (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.