Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Фінанси

Відповіді на питання з предмету "Інвестування в Україні" (шпора)

1.Осн. засади та проблеми інв-ня

2.Інвестиц. клімат та інвестиц. привабливість країни

3. Напрями та об'єкти інв-ня

4. Форми інв-ня

4.1. Класифікація і-й

5. Фін. І.

6. І. у вир. фонди

7. Інтелект. І.

8. Іноземне інв-ня

9. І. в інновації

10. Інвестиц. процес та його учасники

11. Фін. група, фін. компанія, холдинг

11.1. Функціональні учасники інвест. процесу

12. Суб'єкти інвест. дія-ті

13. Портфель ЦП

14. Стратегія портфельного інв-ня

15. Ринок ЦП та його учасники

16, 17. Фін. інструменти ринку цінних паперів

18. Концепція і вимірювання ризиків

19. Види ризиків

20. Інвестиційні ризики

21. Заходи зниження інвестиц. ризику

22. Фін. ресурси інв-ня

23. Способи залучення капіталу

24. Стр-ризація капіталу

25. Інвестиц. стратегія

26. Оцін-ня ефе-ті і-й

27. Життєвий цикл проекту

28., 32. Визначення вартості капіталу

29. Процес інв-ня капіталу

30. Оцінка грош. потоків за проектом

31. Методи оцінки інвестиц. проектів

33. Звіт про прибутки та збитки

34. Баланс

35. План грош. потоків. Звіт про рух грош. коштів

36. Форм-ня звітних документів

37. Макроекономічне регул-ня інвестиц. процесу

38. Індикативне планування і-й

39. Інвестиц. проект, його бізнес-планування

40., 41., 42. Способи реалізації інвестиц. проектів

46. Джерела фін-ня

43. Ресурсне забезпечення інвестиц. процесу

44. Розрахунки в інвестиц.й сфері

45. Моніторинг інвестиц. проекту

47. Реінженірингові бізнес-проекти

48. Ціноут-ня в інвестиц.й сфері

49. Заг. положення проектування

50. Інвест. кошториси

3. Напрями та об'єкти інв-ня

Згідно із Законом У. «Про інвестиц. дія-ть» об'єктами інвест. дія-ті в У. може бути будь-яке майно, в тому числі осн. фонди та оборотні кошти у всіх галузях і сферах народного госп-ва У., ЦП, цільові грош. вклади, науково-техн. продукція, інтелект. цінності, інші об'єкти власності, а також майн. права. При цьому, забороняється інв-ня в об'єкти, створення і викор-ня яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених закон-вом У., а також порушує права та інтереси громадян, юр. осіб і держави, які охороняються законом. Тобто це є вкладання будь-якого капіталу в будь-яку дія-ть, у фін. та і-йні інструменти, які повинні приносити макс. П і забезпечувати збереження вартості цього вкладеного капіталу.

4. Форми інв-ня

Інв-ня капіталу може здій-ся не лише у грош-й формі, а й у формах рух. і нерух. майна, різних фін. інструментів, немат. активів, тож І. пов'язують з придбанням нових машин, будинків, трансп. засобів, а також з буд-вом доріг, мостів та інших інженерних споруд, витратами на освіту, наук. досл-ня та підготовку кадрів (І. в "люд. капітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають зростаючого значення, адже рез-том людської дія-ті виступає все інше).

Законом У. «Про режим іноз. інв-ня» визначено і осн. форми інв-ня (безпосередньо іноз.) у вигляді: часткової участі у під-вах, що створюються спільно з укр. юр. і фіз. особами, або придбання частки діючих під-в; створення під-в, що повністю належать іноз. інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноз. юр. осіб або придбання у власність діючих під-в повністю; придбання не забороненого законами У. нерух. чи рух. майна шляхом прямого одержання майна та майн. комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших ЦП; придбання самостійно чи за участю укр. юр. або фізичних осіб прав на корис-ня землею та викор-ня прир. ресурсів на території У.; придбання інших майн. прав; госп. дія-ті на основі угод про розподіл прод-ї та ін. формах, які не заборонені законами У.

4.1. Класифікація і-й

Ознаки: за видами вкладання засобів І. под-ся на реальні (вкладання грош. коштів у реальні мат. і немат. активи; вкладання засобів у немат. реальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, називають інноваційними інвестиціями) та фін. (вкладання грош. коштів у різні фін. активи, передусім у ЦП для придбання прав на участь у дія-ті інших фірм, боргових прав тощо); за характером участі в інв-ні бувають прямі (безпосер. участь інвестора у виборі об'єкта інв-ня і вкладанні коштів) та непрямі (опосер. участь у виборі об'єкта інв-ня і вкладання коштів ін. способами) І.; за періодами інв-ня на короткотермінові (вкладення капіталу на період не більше одного року) та довготермінові І.; за формою власності І. поділяються на приватні (вкладання коштів які роблять громадяни та приватні під-ва, напр. кошти насел-ня на буд-во власного житла), держ., іноз. вкладання капіталу іноз. громадян, юр. осіб і держав та спільні (вкладання юр. осіб та громадян країни та іноз. держав); за хар-ом відтв-ня маємо поділ на: нове буд-во, або буд-во під-в, будинків, споруд, здійснюваний на нових площах і по попередньо затвердженому проекту; розш-ня діючого під-ва (буд-во других і наступних черг діючого під-ва, дод. вир. комплексів і вир-в, буд-во нових або розш-ня існуючих цехів із метою ↑ вир. потужності); реконструкція діючого під-ва (здій-ня по єдиному проекті повного або часткового переустат-ня і перебудови вир-в із заміною мор-но застарілого і фіз-но зношеного устат-ня з метою зміни профілю випуску нової прод-ї); технічне переозб-ня-комплекс заходів, спрямованих на підв-ня техніко-економ. рівня ви-ва окремих цехів, вир-в, ділянок); за джерелами інв-ня на: внутрішні (вкладення коштів у об'єкти інв-ня, розміщені в межах даної країни) та зовн. (за кордоном); за метою вкладення на: вимушені капіт-ня (капіт-ня, які здій-ся з метою підв-ня надійності і техніки безпеки на ви-ві відповідно до нових закон-х актів або інших абсолютно обов'язкових обставин); збереження позиції на ринку (охоплює капіт-ня, які потрібні для того, щоб під-во змогло утримати свої позиції на ринку, а також зберегти створену репутацію та зайняте положення); оновлення осн. вир. фондів (призначені для підтримування безперервної дія-ті під-ва і підв-ня техн. рівня ви-ва за рахунок встановлення досконаліших і продуктивніших машин та устат-ня, впров-ня нової технології ви-ва); економія витрат (капіт-ня, які мають на меті скоротити витрати, що сприятиме підвищенню продукт-ті праці на під-ві та його прибутк-ті); ↑ прибутків (спрямовані на ↑ прибутків); ризикові капіт-ня (пов׳язані із значним ризиком, - напр., призначені для захоплення нових сфер ринку або створення нових видів прод-ї, ці капіт-ня є успішними в першу чергу в тих галузях, де відсутня серйозна конкуренція і існує велике поле дій); за ступенями ризику: високоризикові (вкладення, які вважаються спекулянт. з точки зору гарантії отримання П; спекуляція – це операція придбання та продажу фін. інструментів, вартість та прибутковість яких, у майб-му, будуть невизначеними величинами) та малоризикові І. (вкладення, які вважаються безпечним засобом для отримання П); за характером цінностей, що вкладаються в об'єкти підпр-ї та ін.. видів дія-ті: кошти, цільові банк. вклади, паї, акції та інші ЦП; рух. та нерух. майно; майн. права, що випливають з автор. права, досвід та інші інтелект. цінності; сукупність техн., технологічних, комерц. та інших знань, оформлених у вигляді техн. докум-ції, навиків та вир. досвіду, необхідних для орг-ції того чи іншого виду ви-ва, але не запа¬тентованих (ноу-хау); права корис-ня землею, водою, ресурсами, бу¬динками, спорудами, обл-ням, а також ін. майн. правами; інші цінності; за джерелами фін-ня інвест. дія-ті: здій-ся за рахунок власних фін. ресурсів інвестора (П, аморт. відр-ня, відшк-ня збитків від аварій, стих. лиха, грош. нагромадження і заощад­ження громадян, юр. осіб тощо); позичкових фін. коштів інвестора (облігацій­ні позики, банк. та бюджетні кредити); залучених фін. коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески грома­дян і юр. осіб); бюджетних інвестиц. асигнувань; безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, під-в і громадян; за спрямованістю дій: нетто-і-й (на заснування проекту), екстенсивні І. (на розш-ня (↑) вир. потенціалу), реІ. (повторні І. за рахунок викор-ня П, отриманого від первинного вкладення капіталу), брутто-І. (нетто-І. плюс реІ.).

5. Фін. І.

Реальні І. - І. мат. (як правило - майн.: будівлі, споруди, обл-ня, земля та ін.) та немат. (потенційні: навчання та перекваліфікація кадрів, реклама, дослідні та проектно-конструкторські роботи та ін.). Реальні І. - це капіт. вкладення у нефін. активи зі строком корисного викор-ня більше року. Фін. І. мають місце тоді, коли мова йде про вкладення фін. ресурсів у фін. активи. Фін. І. можуть мати або спекулятивний, або орієнтований на довгостр. володіння фін. активами. Фін. І. хар-ся певними особливостями, осн. з яких є: викор-ня у двох напрямах: перший — отримання додат¬кового інвест. доходу у процесі корис-ня вільними грош. активами; другий — їх протиінфляційний захист; надання суб'єкту підпр. дія-ті вибору широкого діапазону інструментів інв-ня за шкалою «дохідність — ризик» та «дохідність — лікв-ть»; виходячи з багатогранної інфр-ри фін. ринку, пильніший та змістовніший моніторинг у процесі фін. інв-ня. Суб'єкт підпр. дія-ті може здійснювати фін. інв-ня у таких формах: вкладення капіталу до статутних фондів спільних під-в; вкладення капіталу у прибуткові види грош. інструментів; вкладення капіталу у прибуткові види фондових інструментів. Слід звернути вагу на те, що синонімами терміну фін. І. є термін "портфельні І.” (portfolio investments), а синонімом терміну реальні І. є термін "прямі І.” (direct invesments). Осн. об'єктами таких і-й є: акції та інші корпоративні права, що засвідчують внески до статутного фонду під-в; боргові зобов'язання (облігації, казначейські зобов'язання, векселя тощо); депозити у банківських установах; інвестиц. сертифікати (аналогічні інструменти), емітовані фін. посередниками.

6. І. у вир. фонди

Інвестиціями у вир. фонди (реальними інвестиціями) виступають вкладення капіталу у засоби ви-ва, а також І., спрямовані на приріст мат.-техн. запасів. Існують такі види реальних і-й: І. оновлення, що здій-ся за рахунок коштів фонду відтв-ня засобів праці, що були спожиті у вир. циклі; І. розш-ня, або чисті І., які здій-ся за рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чистого нагромадження. І. оновлення разом з інвестиціями розш-ня являють собою валові І.. І., спрямовані у відтв-ня осн. фондів і на приріст мат.-вир. запасів, здій-ся у формі капіт-нь. Капіт-ня — це грошовий вираз сукупності витрат на створення нових, розш-ня, реконструкцію, технічне переосн-ня діючих під-в та оновлення осн. фондів, впров-ня нової техніки у вир. галузях народного госп-ва, буд-во об'єктів усіх галузей соц.ї сфери та виконання проектних і геолого-розвідувальних робіт. Таким чином, об'єктами капіт-нь виступають вир. осн. фонди, оборотні фонди (мат.-вир. запаси), осн. фонди невир. призначення, а також витрати на відтв-ня осн. фондів. Капіт-ня виконують три осн. функції: забезпечують приріст нових осн. фондів; покривають витрати на осн. фонди, що вибувають з екс¬плуатації; створюють необх. запас для безперервності буд-ва об'єктів на майб. період. За формами відтв-ня можна виокремити такі види капіт-нь: нове буд-во — створення вир. потужностей за новими проектами на нових площах: буд-во філій діючих цехів під-в, окремих вир-в, які після завершення буд-ва переводяться на окремий баланс; розш-ня ви-ва. При цьому здій-ся буд-во нових підрозділів і розш-ня діючих вир. підрозділів осн. та допоміжного призначення; реконструкція ви-ва — переобл-ня діючих цехів вир-в, яке здій-ся за єдиним компл. проектом під-ва в цілому; технічне переосн-ня — комплекс заходів, спрямованих на підв-ня техніко-економ. рівня ви-ва окремих ділянок цехів, вир-в за доп. механ-ції, авт-ції вир. процесу, запров-ня прогрес. технології та ноу-хау, заміни фіз-но зношеного та мор-но застарілого обл-ня. Структура відтв-ня капіт-нь визначається на основі %ного співв-ня витрат, спрямованих на нове буд-во, розш-ня, ремонт і технічне переосн-ня. За складом витрат капіт-ня поділяються на ті, що спрямовані на: будів.-монтажні роботи; обл-ня, інструмент, інвентар, які належать до осн. фондів; проектно-пошукові та інші види робіт. Зазначені види витрат складають технологічну структуру капіт-нь.

8. Іноземне інв-ня

Іноз. І. можуть здій-ся у вигляді іноз. валюти, що визнається конвертованою НБУ, валюти У., будь-якого рух. і нерух. майна (майно, що ввозиться в У. як внесок іноз. інвестора до статутного фонду під-в з іноз.и інвестиціями, крім товарів для реалізації або власного споживання, звільняється від обкладення митом) та пов'язаних з ним майн. прав, акцій, облігацій, інших ЦП, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи), виражених у конвертованій валюті, грош. вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, будь-яких прав інтелект. власності, вартість яких підтверджена експертною оцінкою в У., включаючи легалізовані на території У. авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо, прав на здій-ня госп. дія-ті, включаючи права на корис-ня надрами та викор-ня прир. ресурсів та ін. Осн. форми інв-ня (безпосередньо іноз.) у вигляді: часткової участі у під-вах, що створюються спільно з укр. юр. і фіз. особами, або придбання частки діючих під-в; створення під-в, що повністю належать іноз. інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноз. юр. осіб або придбання у власність діючих під-в повністю; придбання не забороненого законами У. нерух. чи рух. майна шляхом прямого одержання майна та майн. комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших ЦП; придбання самостійно чи за участю укр. юр. або фізичних осіб прав на корис-ня землею та викор-ня прир. ресурсів на території У.; придбання інших майн. прав; госп. дія-ті на основі угод про розподіл прод-ї та ін. формах, які не заборонені законами У. Майже в 44 рази збільшилася кількість сумарних залучених прямих і-й в У. за період 1995-2007 роки і вже останні три роки приріс іноз. і-й майже стабільно становить 27-30% щорічно. Значні обсяги іноз. і-й зосереджено на під-вах пром-гості –27,6% загального обсягу прямих і-й в У.. Серед галузей переробної пром-гості суттєві обсяги і-й внесено в металургійне ви-во та ви-во готових металевих виробів, ви-во харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, машинобудування, хімічну та нафтохімічну пром-ть. Акумульовано прямі І. у фін. установах, на під-вах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та в організаціях, що здійснюють операції з нерух. майном, оренду, та надання послуг підприємцям, буд-во та дія-ть транспорту. Про наявність прямих іноз. і-й звітувало 15,4 тис. під-в. До осн. іноз. інвесторів У. належать Німеччина, Кіпр, Нідерланди, Австрія, Англія, США, Росія, Франція.

9. І. в інновації

Інноваційна дія-ть виступає однією з форм інв-ня, яке у даному разі здій-ся з метою впров-ня досягнень науки і техніки у ви-во та соц.. сферу. Інноваційна дія-ть включає: випуск та розподіл нових видів техніки і технологій; реалізацію довгостр. науково-техн. програм з тривалими термінами окупності витрат; фін-ня фундаментальних досліджень з метою здій-ня якісних змін у системі продуктивних сил країни; розробка та впров-ня нових ресурсозберігаючих технологій, які спрямовані на покращення економ. та екологіч¬ного стану. Під інноваціями розуміють вкладення інвест. капіталу у нововведення, які призводять до кількісних та якісних покращень підпр. (вир.) дія-ті. Підготовка, обґрунтування, освоєння та контроль за впров-ням і-й у нововведення і є інноваційний процес. Гол. особливостями його є циклічність, поетапна реалізація нововведень та виключно високий ступінь ризику, пов'язаний з низь¬кою вірогідністю успішного втілення нової ідеї у новому виді прод-ї (ця вірогідність становить, як правило, близько 9—10 %). Інноваційний цикл охоплює весь комплекс відносин ви-ва та споживання і являє собою період від народження ідеї до її комерційної реалізації.

10. Інвестиц. процес та його учасники Інвестиц. процес - це прийняття інвестором рішення щодо вибору об'єктів, обсягів та строків інв-ня. Гол. учасники інвестиц. процесу – це Д., компанії та фіз. особи. Д. – це чистий споживач грош. ресурсів, це означає, що Д. більше використовує ресурси, ніж дає. Подібно Д., компанії (питання 11), в цілому, являються чистими покупцями грош. ресурсів. Фіз. особи – це чисті постачальники грошей, інакше кажучи, вони дають інвест. процесу більше, ніж беруть. Інвестиц. процес може бути представлений як послідовність п'яти осн. етапів:1. Вибір інвест. політики; 2. Аналіз ринку ЦП; 3. Форм-ня портфелю ЦП; 4. Перегляд портфелю ЦП; 5. Оцінка ефе-ті портфелю ЦП. На першому етапі фін. посередник (страх. компанія, пенсійний фонд, комерц. банк, інвестиц. компанія) повинен визначити осн. принципи інвест. політики, рахуючись з вимогами закон-ва. На другому етапі проводиться аналіз ринків тих категорій ЦП, які відповідають затвердженим принципам інвест. політики. В рез-ті такого аналізу робляться оцінки інвест. привабливості ЦП, скл-ся прогноз доходності і визначається перелік можл. об'єктів інв-ня. На третьому етапі на підставі висновків щодо інвест. привабливості ЦП компанією з упр-ня активами приймається рішення про придбання ЦП. На четвертому етапі, у зв'язку з мінливістю ринк. умов (зміна % ставок, курсів акцій, валютного курсу) частина ЦП може бути продана з метою придбання інших, і-йно привабливіших з метою оптимізації інвестиц. портфелю. На п'ятому етапі проводиться періодична оцінка доходності інвестиц. портфелю та пов'язаних з ним ризиків. Фактична доходність інвестиц. портфелю порівнюється з доходністю еталонного інвестиц. портфелю (альтерн-го портфелю, який міг би бути сформованим в рамках інвест. політики, типової для даного фін. посередника). Проведені розрахунки і оцінки виконують контрольну функцію - при недостатній ефе-ті упр-ня інвестиц. портфелем керівництвом може бути прийняте рішення про відмову від послуг компанії з упр-ня активами.

 

12. Суб'єкти інвест. дія-ті

Це інвестори та учасники інвест. дія-ті, які забезпечують здій-ня і-й. Учасники інвест. дія-ті – фіз. та юр. особи У., інших держав, які забезпечують реалізацію і-й як виконавці замовлень. Інвестор визначає мету, спрямованість та обсяги і-й і залучає для їх реалізації будь-яких учасників інвест. дія-ті. Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інцест. дія-ті можуть бути фіз. і юр. особи У. та іноз. держав. Інвестори можуть бути в ролі вкладників, кредиторів, покупців. Поряд з рядом прав інвесторів, таких як розміщення і-й у будь-яких об'єктах, не заборонених закон-вом У., самостійне визначення цілей, напрямів, видів і обсягів і-й, залучення для реалізації і-й на договірній основі будь-яких учасників інцест. дія-, передавання за рішенням інвестора права володіння, корис-ня і розпорядження інвестиціями, залучення фін. коштів у вигляді кредитів, позик, випуску ЦП та інші, першочергово інвестор зобов'язаний подати фін. органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним і-й; одержати необх. дозвіл або на капітальне буд-во; одержати позит. компл. висновок держ. експертизи; подавати звітність; не допускати недоброс. конкуренції і виконувати вимоги закон-ва про захист екон. конкуренції, сплачувати податки, обов'язкові платежі, отримати ліцензію на проведення визначених видів госп. дія-ті та ін.

13. Портфель ЦП

Інвест. активність індив. інвесторів та юр. осіб передбачає вкладення коштів не в один, а у декілька інвест. об'єктів, генеруючи певну диверсифіковану сукупність їх: у буд-во, розш-ня або реконструкцію підп-в, впровадження нової техніки, у нерухомість, різні фін. інструменти тощо. Тому інвестори рідко вдаються до вкладення коштів у один вид активів, інвестуючи кілька об'єктів реального або фін. інв-ня, формуючи сукупність активів (портфель). Підбір таких об'єктів розглядають як процес форм-ня інвест. портфеля. Портфельний підхід передбачає максимізацію корисності від активів, тобто зростання їх дохід-ті за умови диверсифікації з метою зниження інвестиц. ризиків. Портфель формують за принципами: відповідність складу портфеля стратегії компанії; оцінка еф-ті всіх можл. варіантів для кожного проекту; обмеженість ресурсів; заб-ня прийнятних для компанії співвідношень між осн. цілями: дохідністю, зростанням капіталу, мінімізацією ризику та ліквідністю; консенсус у прийнятті рішень щодо складу портфеля; забезпечення керованості портфелем, можливість систематично стежити за змінами на інвест. ринку і здійснювати необхідне реінв-ня коштів (моніторинг).

Форм-ня портфеля ЦП:

1.Формулювання цілей (пріоритетів)

2. Форм-ня осн. напрямів інвест. політики - рішення про розподіл коштів між осн. класами активів.

3.Вибір портфельної стратегії (активні,пасивні)

4. Вибір активів для портфелю і аналіз інвестиц. рішень - цей крок вимагає оцінки окремих ЦП.

5.Оцінка ефе-ті і-й - зіставлення обчислеої реалізованої дохід-ті портфеля з обраним базисним показ-ком.

14. Стратегія портфельного інв-ня

Прагнучи отримати високі доходи, інвестори найчастіше формують керований портфель ЦП, яким вони управляють відповідно до своїх інвестиц. намірів. Стратегія упр-ня портфелем ЦП — це пошук параметрів та обмежень інвестиц. рішень стосовно всієї інвест. політики (пріоритети, базові параметри). Тактика — безпосереднє визначення обсягів і-й у конкретний вид ЦП, ребалансування портфеля.

Моніторинг: аналіз стану ринку ЦП. Спрямований на вибір фін. інструментів для інв-ня. Активна стратегія упр-ня передбачає постійне ретельне відстеження і своєчасне придбання фін. інструментів, що відповідають інвестиц. цілям портфеля, а також швидку зміну складу фін. інструментів у портфелі у разі невідповідності інвестиц. цілям. Пасивна стратегія (модель) упр-ня - це сукупність методів упр-ня, що виходять з уявлення про неможливість стаб. перевищення середньоринк. рівня дохід-ті фін. інструментів. Мета пасивного підходу — забезпечення дохід-ті диверсиф-го портфеля на рівні середньоринк. показників. Індексний метод. Індексний портфель — це портфель, що відповідає структурі обраного бірж. індексу (за ЦП). Метод форм-ня портфеля, пов'язаний з інв-ням у активи, про нееф-ність яких відомо заздалегідь. Обирають акції з найменшим співв-ням Р/Е («prise-earnings»). Метод «сходів» — рівномірний розподіл портфельних і-й між активами різної строковості. ЦП, за якими підійшов термін погашення, замінюють довготерм., які, своєю чергою, мірою наближення термінів погашення, стають середньотерм. та короткотерм. За доп. стратегії «штанти» поєднують короткотерм. і довго терм. підходи до інв-ня коштів у ЦП. За цією стратегією інвестор розміщує, з одного боку, переважну частину своїх коштів у короткотермінових високоліквідних ЦП (ліквідність), а з іншого — у довго терм. ЦП (доход).

15. Ринок ЦП та його учасники

Ринок ЦП — сфера ринк. відносин, де завдяки продажу ЦП здій-ся мобілізація фін. ресурсів для задоволення інвестиц. потреб суб'єктів екон. дія-ті. Ринок ЦП — це форма розподілу й перерозподілу фін. ресурсів у Д. з метою повнішого забезпечення потреб економіки в ресурсах та їхнього ефект-го викор-ня. Первинний (емісія ЦП, початкове розміщення серед інвесторів; завдання – мінімізувати ризик інвестора). Вторинний (Обіг ЦП, мета - забезпечення ліквідності ЦП, Біржовий - ринок з найвищим рівнем орг-ції (як правило, вторинний. Позабіржовий ринок (операції з ЦП поза біржею; первинне розміщення, а також перепродаж ЦП тих емітентів, які не бажають чи не можуть виставити свої активи на біржу. Суб'єктами РЦП - емітенти, інвестори та фін. посередники. Інвестори поділяються на: індивідуальні (приватні особи); корпоративні (під-ва, орг-ції, установи і т.д.); інституціональні (колективні). Найбільш впливовою є група інституціональних інвесторів (пенсійні фонди, страхові компанії, траст-компанії, інвест. фонди), які з одного боку, вони залучають грош. кошти своїх клієнтів та інвестують їх в різні фондові цінності. Емітенти й інвестори, як правило, рідко виходять самостійно на фондовий ринок. Частіше за все вони вдаються за доп. профес. посередників (фін. брокера; інвестиц. консультанта; інвест. компанії., комерційні банки).

16, 17. Фін. інструменти ринку цінних паперів

ЦП – це грош. документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між емітентом та їх власником, можуть передбачати поточні доходи (у вигляді дивідендів або відсотків), а також можливість передачі грош. та інших прав, що випливають з цих документів, ін. особам.

1. Пайові пінні папери свідчать про участь у статутному фонді та наділяють їхніх власників правом на участь в упр-ні вир-ом і отримання частки майна при ліквідації емітента. (Акція)

2. Боргові ЦП (емітент несе відповідальність повернути у призначений термін кошти, інвестовані у його дія-ть, але які не наділяють їхніх власників правом участі в упр-ні під-вом. (Облігація, Ощадний сертифікат Інвестиц. сертифікат - ЦП, який свідчить про частку в інвест. фонді).

3.Похідні ЦП (деривативи) - ЦП, що дають право на придбання чи продаж протягом терміну фін. або товарних ресурсів. Опціон – право за фіксовану ціну придбати певну кількість акцій в особи, яка виписала опціон, або ж продати їх: покупець отримує право, а продавець контракту бере на себе зобов'язання з їх виконання. Ф'ючерс те саме, однак розрахунок після закінчення ф'ючерсного контракту є обов'язковим, тобто покупець вже має не право купити чи продати акції за попередньо обумовленою ціною, а обов'язок здійснити це. Форвард - угода, за якою покупець і продавець домовляються про постачанння активу (зазвичай товару) визначеної якості та у визначеній кількості на визначену дату в майбутньому. Ціна може обумовлюватися заздалегідь чи на момент поставки із додаванням до неї накладних витрати. Форварди випускають на різні види товарно-сировинних продуктів і базових активів, напр.: метали; енергоносії; % ставки; курси обміну валюти – форвардні валютні угоди. Особливості форвардних контрактів: мають обов'язкову силу і є незворотними.

18. Концепція і вимірювання ризиків

Інвестиц. проект вважається еф-ним, якщо його прибутковість і ризик збалансовані в прийнятній для учасника проекту пропорції. Ризик – це можливість настання несприятливої події, що призводить до різних втрат.

Методи оцінки ризиків:

Аналіз чутливості проекту: оцінка впливу факторів інвест. проекту на зміну рез-тивних показ-ів. Цей вид аналізу дозволяє визначити критичні змінні (фактори), які суттєво впливають на проект (обсяг продажів, ціна одиниці прод-ї, і-йні затрати, операційні затрати, термін затримки платежів, рівень інфляції, % по кредиту, ставка дисконту). Здійснюється за доп. спец. програм (project Expert, «Альт-Инвест», Excel). Є дуже наочним, однак недоліком є те, що аналізується лише вплви одного фактору при інших незмінних.

Аналіз сценаріїв розвитку проекту (встановлення впливу на проект одночасної варіації декількох (2-4) факторів через ймовірність кожного сценарію). Три його можл. варіанти розвитку: песимістичний, найбільш вірогідний (нормальний) та оптим-ий. Розрах. сер. знач-ня рез-тивних показ-ів та визначається розмах їх варіації або середньоквадратичне відхилення (чим більший, тим ризиковані ший проект). Недолік: враховує тільки декілька значень рез-тивних показ-ів проекту, хоча в реальності їх може бути більше.

Метод імітаційного моделювання Монте-Карло представляє собою синтез методів аналізу чутливості та аналізу сценаріїв на базі теорії ймовірності. Необхідно: визначити осн. змінні інвест. проекту; визначити всі можливі значення відібраних осн. змінних; визначити ймовірність виникнення кожного значення; побудувати модель. Комп'ютер довільно вибирає значення для кожної із всіх осн. змінних. Базуючись на теорії ймовірності виникнення того чи іншого значення. Використовуючи ці вибрані значення , розраховується NPV проекту. Після великої кількості ітерацій (циклів розр-ів) отримуємо найбільш ймовірну NPV та розподіл всіх її можл. значень зі вказівкою ймовірності їх настання, що дозволяє оцінити ризик, зумовлений реалізацією даного інвест. проекту. При проведенні моделювання слід остерігатись взаємозал. змінних. Даний метод застосовується тоді, коли точних оцінок параметрів задати неможливо, а лише інтервали можливого коливання показ-ка.

18.1. Таким чином, для оцін-ня ступню ризиків різних варіантів вкладення коштів найчастіше використовується коефіцієнт варіації, при цьому, чим менше значення має цей коефіцієнт, тим менш ризиковим є портфель. Коефіцієнт варіації є квадратом стандартного відхилення, яке розраховується з врахуванням середньої дохід-ті активів у відсотках. Отже, за меншим значенням даного коефіцієнту вибирають менш ризиковим портфелем. Однак інколи вказаний спосіб не виправдовує себе, адже необхідно не просто зменшити ризик, а вибрати портфель з найбільшим доходом або отримати і зовсім безризиковий портфель. Щодо вирішення останнього завдання, то попередньо обчислюють коваріацію дохід-ті та коефіцієнт кореляції. Коваріація вимірює дві осн. хар-ки: варіацію дох-ів за акціями та тенденцію цих дох-ів змінюватися разом і одночасно. Додатна коваріація означає, що дохідність двох і-й має тенденцію змінюватися в одному напрямі за певний час. Від'ємна коваріація показує, що дохідність двох і-й має тенденцію змінюватися в різних напрямах за певний період. Зазвичай величину коваріації досить складно інтерпретувати, оскільки це абсолютний статистичний показ-к; тому насамперед використовують коефіцієнт кореляції, який показує співв-ня двох змінних. Коефіцієнт кореляції є заг.шим показ-ком, оскільки стандартизує показ-к коваріації, що дає змогу проводити порівняння ступеня взаємозалежності дох-ів за різними групами і-й на заг.й основі. Коефіцієнт кореляції може змінюватися від -1 до +1: +1 — означає, що обидві змінні зростають і скорочуються абсолютно синхронно в одному напрямі (тобто доходи двох активів змінюються разом лінійно); 1 — означає від'ємне лінійне відхилення між двома змінними, тобто вони змінюються в прямо протилежних напрямах. Коефіцієнт кореляції, який дорівнює нулю, свідчить, що обидві змінні не співвідносні (зміна однієї змінної не залежить від стану іншої). Враховуючи зв'язок між активами, розраховують також стандартне відхилення, значення якого може для певних можл. портфелів бути рівним 0 (досить рідко), тобто це будуть без ризикові портфелі. Таким чином, об'єднання ризикових активів у портфель може приводити до зниження ризику порівняно з ризиком, властивим кожному з цих активів, взятих окремо. Однак рез-т залежить не лише від ризиковості активів, що об'єднуються, а й від характеру взаємозв'язку між їх дохідностями.

19. Види ризиків

Ризик – це можливість настання несприятливої події, що призводить до різних втрат. Осн. види ризиків:

Інвестиц. ризик – можливість виникнення фін. втрат у процесі ведення інвест. дія-ті. Інвест. споживчий ризик виникає, коли вкладення, що здійснені у товари тривалого корис-ня з метою їх подальшого викор-ня у пп-цькій дія-ті не досягають своїх цілей через різні причини.

Фін. ризик – виникнення фін. втрат в ситуації невизначеності умов фін. дія-ті під-ва.:(інфляційний, валютний).

Кредитний ризик – це ризик несплати позичальником осн. боргу і відсотків по ньому: відсотковий ризик, ризик ліквідності.

По відношенню до конкретного проекту:

1) пов'язані з проектом: політичні (війни, революції, внутрішні непорядки, ймовірність націоналізації, зміни закон-ва, контроль валютних операцій), екологічні, пов'язані із відповідальністю кредиторів, форс-мажорні;

2) ризики до моменту завершення проекту: до моменту завершення буд-ва, такі, що пов'язані із запасами ресурсів, пов'язані із поставками сировини, інфраструктурні (автодороги, розв'язки);

3)ризики, пов'язані із експлуатацією проекту: операційні, технологічні, такі, що пов'язані із бажанням інвесторів продовжувати інв-ня, ризик відмови від проекту, ризик ринку збуту, ризик, пов'язаний із залученням зовн. фін-ня, %ний ризик тощо.

Портфельний ризик —виникає внаслідок можливості погіршення сук. показ-ів того чи іншого портфеля: прибутковості, зростання капіталу.

Будівельні ризики — це ризики, що виникають у процесі проекту.

Ризик перевищення кошторису.

Ризик несвоєчасного завершення термінів засвоєння і-й.

Ризик порушення умов договору інвестора та підрядної орг-ції (фін. неспроможність інвестора, зміни ставок оподаткування доходу, умов отримання кредитів і погашення позичок, амортизаційної політики, невиконання угод субпідрядними організ-ми). Експлуатаційні ризики з'являються після введення об'єкта.

Ризик реалізації прод-ї, робіт, послуг, спричинений можливістю звуження ринку збуту.

Ризик зниження прибутковості тісно пов'язаний з ризиком реалізації прод-ї і тягне за собою скорочення грош. потоків та неможливість розр-ів з кредиторами. Форс-мажорний.

20. Інвестиційні ризики

Інвестиц. ризик - можливість нездій-ня запланованих цілей інв-ня і отримання грош. збитків. Види інвестиц. ризику: політ. ризик; загальноеконом. ризик; правовий ризик; техн. ризик; ризик учасників проекту; фін. ризик; маркет. ризик; екологічний ризик. Маємо дещо інакшу класифікацію інвестиц. ризиків: від вкладення коштів у виробничу та невиробничу сфери економіки, від дія-ті фірми на фін-му ринку, зниження доходності; відсоткові; кредитні ризики; селективні ризики (ризики вибору), які полягають у невірному виборі видів вкладення капіталу, видів ЦП; ризики ліквідності, які пов'язані з можливістю втрат при реалізації ЦП або інших товарів; ризики банкрутства, які виникають у рез-ті невірного вибору способів вкладення. Інвестиц. ризики за формою інв-ня поділяються на ризики реального інв-ня і ризики фін. інв-ня.

Ризики за джерелами виникнення поділяються на систематичний і несистематичний. Систематичний (ринковий) ризик визначається чинниками, на які інвестор не в змозі вплинути. Несистематичний (специфічний) ризик притаманний певному об'єкту інв-ня чи дія-ті певного інвестора. Він може виникнути через некваліфіковане керівництво компанією — об'єктом інв-ня, посилення конкуренції в певних сегментах інвест. ринку, нераціональну структуру інвестованих коштів, наслідки яких можна було б попередити або уникнути.

21. Заходи зниження інвестиц. ризику

1. Диверсифікація – розподіл інвестиц. коштів між окремими активами; є способом ↓ ризику.

2. Лімітування – встановлення обмежень на витрати, продаж, кредитування, що є суттєвим засобом зниження ризиків.

3. Страх-ня - зниженням дох-ів інвесторів при уникненні або зменшенні ступеня ризику; це передача певних ризиків страх. компанії. Процеси страх-ня і-й та упр-ня інвестиц. ризиками спрямовані на своєчасне завершення робіт підрядником при затратах, що знаходяться в межах визначеної замовником суми.

4. Сек'юритизація – представляє собою фін-ня чи рефін-ня тих чи інших активів компанії, що приносять дохід, шляхом їх перетворення в ліквідну форму через випуск ЦП. Це дозволяє активи, що сек'юритизуються, вивести із «зони ризику. Сек'юритизація заключається у активному використанні ЦП в якості інструменту для отримання позикових коштів, в тому числі таких, що емітуються фірмами, у порівнянні з прямим банк. кредитуванням; це випуск ЦП в обмін на борг.

5. Хеджування – це спосіб страхування від можл. втрат шляхом укладення врівноважуючого договору (форвардні, ф'ючерсні та опціонні контракти). Хеджування – це процес страх-ня ризику від можл. збитків шляхом переносу ризику зміни ціни з однієї особи на іншу через укладення контракту, який призначений для страх-ня ризиків зміни ціни – хеджа між стороною, що страхує ризик (хеджером), та стороною, що бере ризик на себе (спекулянтом). Предметом контракту можуть бути різні активи – товари, валюта, акції, облігації тощо. Це дозволяє виключити невизначеність майб. грош. потоків, хоча ризик не зникає. Його бере на себе спекулянт, який іде на одержання П, граючи на різниці цін. Взагалі, при прийнятті рішення про хеджування важливо оцінити величину потенційних втрат, які компанія може понести в разі відмови від хеджа.

6. Механізм розподілу ризиків - 1) між учасниками інвестиц. проекту; 2) між під-вом і постач-ми (псування майна у процесі транспортування); 3) між учасниками лізингової операції: під-во передає орендодавцю ризик морального старіння активу, втрати ним техн. продуктивності.

22. Фін. ресурси інв-ня

Грош. кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємця, є його фін. ресурсами. Спрямовуються на розвиток підпр. дія-ті, утримання об'єктів невир. сфери, на споживання і створення резервів. Частина фін. ресурсів, що направляється на фін-ня предметів і засобів праці, робочої сили та інших елементів ви-ва, складає капітал під-ва у грош. формі. П – фін. ресурс, що викор-ся як на спож-ня, так і нагром-ня; це різниця між виручкою від реалізації прод-ї без ПДВ, акцизів, ін.. податків і витратами на ви-во та реалізацію. Найважливіше джерело фін. ресурсів – амортизація. Амортиз. відрах-ня формуються в рез-ті перенесення вартості осн. фондів на вартість продукту, у сукупності вони складають амортизаційний фонд. Методи прискореної амортизації забезпечують відновлення осн. фондів і приріст ви-ва. У будь-якій країні світу Д. регулює амортиз. відрах-ня, надаючи пільги та зменшуючи розмір П, що оподатковується. Тим самим під-во отримує дієвий стимул і має можливість протидіяти мор-ному зносу фондів, прискорює відновлення активної частини фондів та одержує міцний фін. ресурс для інв-ня. Пайові внески – грош. та інші кошти, сплачені юр. і фіз. особами для ведення спільного підпр-цтва. Кредит. забор-ть – джерело фін. ресурсів, що перебуває в розпорядженні під-ва (забор-ть постачальникам за відвантажені товари, термін оплати яких ще не настав, забор-ть бюджету, забор-ть за відрахування у позабюджетні фонди. Позиковим джерелом фін-ня і-й виступають кредити і позички. При держ. субсидіюванні проекту уряд звичайно висуває ті ж умови, що й банк чи ін. кредитний заклад.

23. Способи залучення капіталу

Акціонування - емісія акцій.

Корпоратизація – надання держ. під-вам статусу акціонерних, де спочатку 100 % акцій належать Д. Потім поступово здій-ся продаж цих акцій членам трудового колективу пп-тва, ін. під-вам та фіз. особам.

Самофін-ня – фін-ня компанією власних дій за рах. власного ЧП (нерозподіленого серед акціонерів).

Трастинг – спосіб втор. отримання дох-ів шляхом вкладення у ЦП прибутку, одержаного від первинних і-й у підприємн-во.

Факторинг – придбання банком у постачальника права вимоги у грош. формі дебіт. заборг-ть покупців з прийняттям ризику вик-ня такої вимоги.

Фін-ня з форфейтингом. Форфейтинг— це купівля боргу, вираженого у зворотному документі (переказний або простий вексель) у кредитора на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов'язання про відмову (форфейтинг) від свого права на звернення регресивної вимоги до кредитора у разі неможливості отримання боргу з боржника.

Іпотечний кредит - це особлива форма кредиту, пов'язана з наданням позик під заставу нерух. майна.

Фін-ня на консорціумних засадах Франчайзинг (форма передачі великою, фірмою прав на викор-ня своєї ТМ, технології.

Дотації - спосіб підтримки будь-яких проектів владою (соц. важливі програми, природоохоронні та ресурсозберігаючі технології.

Субвенції - надаються владою та мають цільове призначення.

Спонсорство і донорство (з боку юр. та фізичних осіб, благодійних організацій).

24. Стр-ризація капіталу

Капітал – це заг. вартість засобів в грош.й, мат.й та немат.й формах, що інвестовані в форм-ня активів під-ва. Розрізняють види капіталу під-ва щодо різних класиф. ознаках: 1) по приналежності під-ву виділяють: власний капітал , позиковий капітал (фін. зобов'язання) 2) по цілям викор-ня: продуктивний капітал (характеризує кошти під-ва, інвестовані в його операційні активи для здій-ня виробничо-збутової його дія-ті), позичковий капітал (являє собою ту його частину, що викор-ся в процесі інв-ня в грош. інструменти (короткостр.і і довго терм. депозитні вклади в комерц. банках), а також у боргові фондові інстр-ти (облігації, депозитні сертифікати, векселі і т.п.)), спекулятивний капітал (характеризує ту його частину, що використовується в процесі здій-ня спекулятивних (заснованих на різниці в цінах) фін. операцій (придбання деривативів у спекулятивних цілях і т.п.)); 3) по формах інв-ня розрізняють капітал у грош.й, мат-й і немат.й формах, використовуваний для форм-ня статутного фонду під-ва. 4) по об'єкті інв-ня виділяють осн. і оборотний види капіталу під-ва; 7) по організаційно-правових формах дія-ті виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал під-в, створених у формі АТ); пайовий капітал (капітал партнерських під-в — товариств з обмеженою відповідальністю, командитних товариств і т.п.), індивідуальний капітал (капітал індив. під-в — сімейних і т.п.); 8) по характері викор-ня в госп. процесі в практиці фін. менеджменту виділяють : працюючий капітал характеризує ту його частину, що бере безпосередню участь у форм-ні дох-ів і забезпеченні операційної, інвест. і фін. дія-ті під-ва, непрацюючий (чи "мертвий ") капітал характеризує ту його частину, що інвестована в активи, що не приймають особистої участі в здійсненні різних видів госп. дія-ті під-ва і форм-ні його дох-ів. Прикладом цього виду капіталу є засоби під-ва, інвестовані в невикористовані приміщення й устат-ня; вир. запаси для прод-ї, знятої з ви-ва; готова продукція, на яку цілком відсутній попит покупців у зв'язку з утратою її споживчих якостей і т.ін.; 10) по джерелах залучення розрізняють нац. (вітчизняний) і іноз. капітал, інвестований у під-во. "Структура капіталу” розглядається як відношення власного та позичкового капіталу під-ва. При цьому до власного капіталу відносять власний статуний капітал (акціонерний) та всі інші форми власного капіталу, до позичкового – довгостроковий позиковий капітал, короткострокові і довгострокові кредити банків та всі інші форми позикового капіталу. Таким чином, "структура капіталу – це співв-ня всіх форм власних і запозичених грош. коштів, що використовуються під-вом з метою фін-ня активів.” Основу капіталу під-ва складає власний капітал, який є: осн. початковим та безстроковим джерелом фін-ня госп. дія-ті під-ва, джерелом погашення збитків під-ва, показ-ком, що використовуються для оцінки фін. стану під-ва, оскільки він демонструє, з одного боку, ступінь фін. самостійності під-ва (його незалежності від зовн.х джерел фін-ня), а з іншого - ступінь кредитоспроможності під-ва (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у під-ва капіталом засновників). Позичковий капітал під-ва – це кошти, які залучаються для фін-ня госп. дія-ті під-ва на принципах строковості, поверненості та платності. До складу залученого капіталу входять: короткостр. і довгостр. зобов'язання, - кредит. забор-ть, облігаційні позики (кошти, які одержані внаслідок проведення емісії облігацій). Однією з гол. задач форм-ня капіталу є оптимізація його стр-ри з урахуванням заданого рівня прибутковості і ризику - реалізується різними методами. Одним з осн. механізмів реалізації цієї задачі є фін. леверидж, який характеризує викор-ня під-вом позикових засобів, що впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Ін. словами, фін. леверидж являє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою позикових засобів в обсязі використовуваного під-вом капіталу, що дозволяє йому дістати дод. П на власний капітал. Показ-к, що відбиває рівень додатково генерируємого П на власний капітал при різній частці викор-ня позикових засобів, називається ефектом фін. левериджу: ЕФВ=(1-ПП)*КВРА*ПК/ВК, де ЕФВ – ефект фін. важеля; ПП – ставка податку на П; КВРА – коефіцієнт валової рентабельності активів; ПК – позиковий капітал; ВК – власний капітал. Слід зауважити, що КВА розраховується як відношення чистого П (валовий П-пдаток на П) під-ва за певний період, що аналізується, до середньої суми всього капіталу, що викор-ся під-вом за даний період. Напр., маємо позиковий капітал= 50000 грн., КВРА=20% без врахування вартості оплати позикового капіталу, вартість корис-ня позиковим капіталом=15%, ЧП=39000 грн, сер. вартість капіталу=300000 грн., ставка податку на П=25%. Отже, ЕФВ=(1-0,25)*(20-15)*(50000/300000)=0,62%. Таким чином, можна зрозуміти, що чим вища питома вага позикового капіталу в заг. сумі використовуваного капіталу, тим вищий рівень П отримується на власний капітал. Однак, варто звернути увагу на залежність ефекту фін. важеля від співв-ня коефіцієнту КВРА і відсотків за викор-ня позикового капіталу. Якщо КВРА більший за рівень відсотків за кредит, то ЕФВ позитивний, якщо ці показ-ки рівні, то ЕФВ відсутній, якщо рівень відсотків по обслуговуванню кредиту вищий від КВРА, то ЕФВ має від'ємне значення.





Реферат на тему: Відповіді на питання з предмету "Інвестування в Україні" (шпора)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.