Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Фінанси

Відповіді на 285 питань з Фінансів (шпаргалка)

210.Обгр, як Р.Ц.П поєдн держ, інституц та індивід інтереси

Ринок цінних паперів поєднує держані, інституц та індивід інтереси, виконуючи такі завдання:

1. Акумуляція коштів насел-я та підпр (заощаджень, нагромаджень, тимчасово вільного капіталу).

2. Концентрація коштів, створення умов для формув великого капіталу, здатного вирішувати складні екон завдання.

3. Збіл-я частки капітальних вкладень у валовому національному продукті та національному доході, що сприяє оздоровленню й зміцненню фін сист держ і створенню необхідних резервів капіталу.

4. Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в екіку У в резі створення механізму інвест й розширення сфери впливу капіталу на екон процеси.

5. Оптимізація галузевої, вир та регіональної структури з допомогою:

а) міграції капіталу - відтоку з галузей, де є його надлишок, у галузі, де його бракує;

б) переливання капіталу з малорентабельних галузей і регіонів у високорентабельні;

в) вирівнювання норми прибутку на вкладений капітал.

6. Баланс попиту і пропонування капіталу, а відтак і баланс вир-ва та спожив-я матер цінностей.

7. Сприяння приватизації на її завершальному етапі, формув інституту власників і менеджерів, здатних найефективніше розпоряджатися власністю акціонерних товар иств.

8. Узгодження майнових держ, інституціональних та індивідуальних інтересів у процесі обігу цінних паперів.

9. Стимул-я виникн-я нових господарських інститутів, що відповідають новим ек відносам.

10. Стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції, захист інтересів насел-я і підпр.

11. Створення конкуренції систі банківського кредиту, що забезпечує поліпшення якості обслуговування клієнтів.

12. Екія сусп витрат обігу, поліпшення сист взаєморозрахунків підпр, зниження їх заборгованості, перерозподіл товар ообороту.

13. Сприяння реаліз наук-техн досягнень через створення акціонерних венчурних фірм і впровадження інш заходів для заохочення використ нової технології.

14. Сприяння збільшенню ефективності управл підпрм, передовсім акціонерним.

15. Сприяння перерозподілиткові самоуправл, зокрема з допомогою випуску муніципальних облігацій.

16. Створення умов для інтеграції у світову екічну систу, завдяки репродукуванню загальноосвітніх принципів і стандартів функціон-я фонд ринку. Забезпеч участі у процесі інтернаціоналізації світ фонд ринку.

212. Обгрунт, брокерів, дилерів та андеррайтерів

У класичному розумінні посередник в особі брокера або дилера виконує роль фахівця, який здійснює консультації і виконує доручення свого клієнта відповідно до його мети.

Брокер — це посередник, який сприяє здійсненню угод між заінтересованими сторонами — клієнтами фондової біржі. Брокери укладають угоди з доручення клієнта і його коштом, одержуючи за ці послуги від нього комісійну винагороду. Брокерами можуть бути як приватні особи, так і цілі організації (компанії, фірми). І ті, і ті, як правило, є членами фондової біржі. Дилерська діяльн— здійсн цивільно-правових угод щодо купівлі-продажу цінних паперів від свого імені й за власний рах шляхом публічного оголошення цін купівлі та/або продажу із зобов'язанням викон-я угод за цими цінними паперами за оголошеними цінами. Дилер як інвест посередник виступ у двох ролях: на первинному ринку він здійснює операції з випуску цінних паперів і стає їхнім власником для подальшого перепродажу; на вторинному— здійснює підтримку фонд ринку, покладаючи на себе зобов'язання з котирування цінних паперів, формує рівень цін на організованому ринку цінних паперів. Роль андеррайтерів полягає у первинному розміщенні цінних паперів на ринку. Ф-ї андеррайтерів на перерозподілин ринках вик, як правило, великі інвест банки, інвест компанії, брокерські фірми, у багатьох країнах також і комерційні банки. Андеррайтер викуповує весь обсяг емітуємих цінних паперів чи його частину з метою подальшого розміщ-я серед інвесторів. Основна перевага андеррайтингу перед прямим розміщ-м полягає в тому, що емітент практично відразу одержує необх йому обсяг фінасув. Крім того, тому що андеррайтер, як правило, є відомим фіновим інститутом зі сформованою і стійкою репутацією, сам факт його участі у випуску цінних паперів служить для інвесторів сигналом про якість і надійність емітуємих фін інструментів 

213.Сутн і призначення фонд ринку. Біржовий та позабірж. Ст 2 ЗУ «Про ц.п. та фондовий ринок»: Фондовий ринок (ФР) - сук-ть учасників ФР та правовіднос між ними щодо розміщ-я, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). ФР виступ засобом забезпеч нормального функціон-я всіх галузей екіки, засобом поєднання держ, інституційних та індивідуальних інтересів, захисту грош коштів насел-я від інфляції та поліпшення його матеріального становища. ФР-на ньому реаліз віднос власності, здійсн вільне переміщення цінних паперів між різними секторами екіки, форм фін джерела ек зрост, концентруються і розподіл інвест ресурси, створ умови для конкуренції й обмеж монополізму. ФР об'єктивно створює механізм ефективного використ фін ресурсів, оскільки розміщ-я паперів здійсн на основі вільного вибору об'єкта вкладення з певними майновими гарантіями. Інвестуючи свої вільні кошти у ц.п., фіз і юридичні особи перетворюють їх на капітал, а підприємницькі структури мають можливість отримати додаткові фін ресурси для розширення своєї господарської діяльн. Учасники ФР: 1)емітент - юридична особа, АРК або міські ради, а також держ в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні ц.п. та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками; 2)інвестори в цінні папери - фіз та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на ц.п. з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства;3)саморегулівна організ професійних учасників ФР- неприбуткове об'єднання учасників ФР, що провадять професійну діяльн на ФР з торгівлі цінними паперами, управл активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльн (діяльн реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фонд ринку;4) професійні учасники ФР юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фонд ринку, провадять на ФР професійну діяльн, види якої визначені законами У. Інструментами забезпеч обороту фін ресурсів на ФР є ц.п. - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грош або інші майнові права, визначають взаємовіднос особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають викон-я зобов'язань згідно з умовами їх розміщ-я, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Цінні папери (акції; облігації підпр; облігації місцевих позик; держ облігації У; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю;інвест сертифікати;казначейські зобов'язання У). ФР поділяється за стадіями торгівлі на 1)Первинний ринок - сук-ть правовіднос, пов'язаних з розміщ-м цінних паперів. 2)Вторин ринок -сук-ть правовіднос, пов'язаних з обігом цінних паперів. За місцем торгівлі ФР: Біржовий включає угоди, що укладаються на фондовій біржі, й охоплює насамперед вторин ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщ-я цінних паперів може здійсн через фондову біржу. Позабіржовий ринок охоплює угоди, які укладаються і здійснюються поза біржою. Він пов'язаний насамперед з первинним ринком, однак позабіржові операції можуть здійсн і на вторинному ринку.

214.Визначте призначення фонд ринку. Первинний і вторин

Фондовий ринок виступ засобом забезпеч нормального функціон-я всіх галузей екіки, а також засобом поєднання держ, інституційних та індивідуальних інтересів, захисту грош коштів насел-я від інфляції та поліпшення його матеріального становища.

Ринок цінних паперів структурується за двома ознаками: стадіями та місцем торгівлі. За стадіями торгівлі виділяється первинний та вторин ринок. Первинний ринок являє собою випуск цінних паперів в обіг, який здійсн на основі оголо­шення про емісію. Торгівля ведеться між емітентами, з одного боку, та інвесторами і фіновими посередниками — з іншого. На первинному ринку емітент передає майнові права на свою власність іншим особам, одержуючи натомість кошти для інвестицій. Вторин ринок характер. операціями перепродажу цінних паперів, які здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і фіновими посередниками та між фінови­ми посередниками. Головною метою втор ринку є забезпеч ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найкращої торгівлі ними.

215. Фондова біржа: сутн, ф-ї.

Фондова біржа - це передусім місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визнач попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.

За організаційно-правовою сутністю фондова біржа є фіново-посередницькою структурою, де, згідно з чинним законодавством та статутом такого підпр, здійснюються торгові угоди між продавцями і покупцями фондових цінностей за участю біржових посередників.

Ф-ї фондової біржі: а) створення постійно діючого ринку;

б) визнач-я цін;

в) поширення інформації про товар и і фін інструменти, їх ціну умови обігу;

г) підтримка професіоналізму торгових і фін посередників;

д) вироблення правил;

е) індикація стану екіки, її товар них сегментів і фонд ринку.

Фондова біржа виконує також ще такі ф-ї: забезпечує мобілізацію тимчасово вільних грош засобів; встановлює ринкову ціну (курс) цінних паперів; здійснює переміщення капіталу між галузями.

216.Обгрунт, чому фондова біржа вважається центром торгівлі цінними паперами. Суч стан біржового ринку в У.

Фондова біржа вважається центром торгівлі цінними паперами, оскільки вона забезпечує прискорення централізації капіталу і розширює межі використ тимчасово вільних коштів для фінасув госп. Крім того, біржа підвищує мобільність акціонерного капіталу, створює умови для прискорення його кругообороту. У резі постійного обігу капіталів і змін у складі інвесторів біржа забезпечує перерозподіл капіталу між різними галузями і сферами екіки.

Суч стан біржової торгівлі свідчить, що вона потребує структурної перебудови, суттєвої технологічної модернізації, адаптації до правових норм європ законодавства та впровадження кращої практики функціон-я аналогічних сист на світ ринках. Тенденції перерозподіл світ фін та організованих товар них ринків свідчать, що біржі як інституції, що управляють регульованими секторами цих ринків, зміцнили свої позиції. Це сталося завдяки процесу консолідації бірж і універсалізації їх діяльн.

Сучасну біржову торгівлю в У процеси консолідації та універсалізації не зачепили, що спричиняє низьку ліквідність біржових ринків і відсутн необхідних для їх перерозподіл ресурсів. Конкурентну боротьбу виграють ті, хто має менш жорсткі правила і „гнучкіший" етичний кодекс. Це треба змін на рівні державної політики, формуючи національну біржову систу.

Під національною систою біржової торгівлі треба розуміти сформовану через процес горизонтальної або вертикальної консолідації бірж біржову індустрію. Вона має встановити зв'язок між реальним сектором екіки й фіновим, стимул наук-технічний прогрес і забезпечити вигідне та надійне розміщ-я накопичень громадян. Центральним ядром біржової індустрії мають стати універсальні національні біржі. Нац біржа зобов'язана створити ринок строкових угод за базовими активами, що є основними біржовими товар ами на ринках, якими вона управляє. Універсальність діяльн є основною, окрім перелічених вище, ознакою претендента на статус національної біржі. Держ не може бути засновником, акціонером або прямим учасником біржової торгівлі на такій біржі, але опосередковано брати участь в торгах, в тому числі розміщати держ ц.п. на фондових або здійснювати товар ні інтервенції на універсальних товар них біржах.

217. Інструменти фонд ринку, їх склад і характер.

Інструментами ринку цінних паперів є: акції, облігації (внутр держ та місцевих позик, зовн держ позик, підпр), казначейські векселі, депозитні та інвест сертифікати, комерційні папери, приватизаційні папери, а також до їх складу входять деривативи — похідні інструменти (опціони, ф'ючерси таін.), які вдображ різні види контрактів з торгівлі цінними паперами. Акція являє собою документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товар иства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів. Облігація являє собою боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредю угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного паперу.

Казначейський вексель є формою боргового зобов'язання держ. На відміну від держ облігацій, казначейські векселі випускаються на строк, як правило, до одного року під покриття бюдж дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту.

Депозитний сертифікат є формою боргового зобов'язання комерційного банку.

Інвест сертифікат являє собою цінний папір, який випускається інституційними інвесторами для мобілізації коштів з метою їх наступного вкладення в ц.п..

Приватизаційні папери спеціальні ц.п. які дають право брати участь в приватизації державної власності.

Комерційні папери це короткострокові незабезпечені боргові зобов'язання, термін обігу яких не перевищує 270 днів.

218. Інструменти ринку цінних паперів, їх склад і класиф

За ознаками їхньої екічної природи ц.п., як правило, підрозділяють на пайові папери, боргові та похідні фін інструменти. Пайові папери засвідчують віднос співвласності або пайової участі у формув статут фонду і розподіленні прибутку (акції). Боргові папери опосередковують банк віднос (облігації, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати, векселі та ін.). Похідні фін інструменти (опціони, ф'ючерси, варанти та ін.) — це особливі фондові цінності, які фіксують проміжні права партнерів у процесі укладання угоди. Залежно від мети їхнього випуску: фондові й комерційні. Перші призначено для формув капіталу (акції, облігації та ін.), другі — для опосередковування товар них віднос (векселі, акредитиви та ін.) Залежно від емітента: папери, випущені урядом, держи установами, місц органами влади, банками, держи підпрми, акціонерними товар иствами, іншими недержи підпрми. За формою виплати дивідендів чи відсотків: іменні ц.п., папери на пред'явника й переказні. Іменний цінний папір засвідчує право власності конкретної особи, а перехід цих прав потребує обов'язкової ідентифікації (підтвердження особи) власника. Цінний папір на пред'явника, навпаки, є безособовим, і перехід прав власності не потребує ідентифікації його попереднього власника. Ц.п. (незалежно від їхніх інш ознак) можна підрозділяти на ринкові, котрі можна перепродувати, і неринкові, які дозволено продати тільки один раз: емітент продає ц.п. інвестору, який у цьому разі є не тільки першим, а й останнім покупцем цінних паперів такого виду. За терміном погашення: короткотермінові, середньотермінові, довготермінові, безтермінові. Щодо часу погашення — одні папери підлягають погашенню тільки в указаний термін, а інші — будь-коли. Ц.п. з правом раннього погашення поділ на ретроспективні (з обмежм) і неретроспективні. За способом виплати доходу: а) ц.п. з фіксованим платежем, до яких належ облігації та привілейовані акції; б) ц.п. з плаваючою ставкою, наприклад, облігації з плаваючим відсотком, що залежить, головне, від облікової банківської ставки; в) ц.п., дохід від яких безпосер залежить від розміру чистого прибутку підпр (прості акції, інвест сертифікати). За місцем реєстрації офісу емітента: вітчизняні та іноз. До іноз належ ц.п. емітентів, котрі не є резидентами У і випуск яких (паперів) зареєстровано в інш країнах. За ознакою території обігу: регіональні (облігації місцевих органів самоуправл), національні (папери внутрішнього фонд ринку), міжрегіональні (папери, котрі можуть вільно обертатися на території інш держав).

219. Інструменти кредго ринку і ринку цінних паперів.

Інструментом кредго ринку є: комерційні і банк кредити .Інструменти цінних паперів є: акції, облігації, казначейські векселі, депозитарні сертифікати, інвест сертифікат, комерційні папери.

Комерційний кредит відображає віднос купівлі-продажу між суб'єктами госп з відстрочкою платежу. Він оформляється борговим зобов'язанням — векселем. Розрізняють два види векселів — прості й переказні. Простий вексель відображає двосторонні віднос між платником, який є боржником, і отримувачем коштів, який виступ в ролі кредитора. Переказний вексель відображає тристоронні віднос — між боржником, кредитором і отримувачем коштів, тобто він склад тоді, коли заборгованість погашається не кредитору, а вказаній ним третій особі.

Банк кредит являє собою форму взаємовіднос між позичальниками і спеціалізованими кредитними установами, сук-ть яких становить кредитну систу.

Інструменти ринку цінних паперів:

Акція являє собою документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товар иства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів. Існ різні види акцій, які визначають різні права їх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред'явника; паперові та електронні; номіналь­ні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом.

Облігація являє собою боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредю угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного паперу. Існ різні види акцій залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вона випускається, умов обігу та надійності.

Казначейський вексель є формою боргового зобов'язання держ. На відміну від держ облігацій, казначейські векселі випускаються на строк, як правило, до одного року під покриття бюдж дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту.Депозитний сертифікат є формою боргового зобов'язання комерційного банку. Мобілізація ресурсів банком на певний, наперед визначений період, може здійсн шляхом відкриття депозитних вкладів і випуску депозитних сертифікатів. Перевагою сертифікатів є можливість їх продажу, тобто досить висока ліквідність.

Інвест сертифікат являє собою цінний папір, який випускається інституційними інвесторами для мобілізації коштів з метою їх наступного вкладення в ц.п..

Комерційні папери випускаються відомими компаніями з метою мобілізації позичкових коштів на більш дешевих умовах, ніж банк кредит. Вони не мають ніякого забезпеч і випускаються на пред'явника строком до одного року. Дох за комерційними паперами виплачуються, як правило, у вигляді дисконту. За своєю сутністю комерційні папери є борговим зобов'язанням.

Функціон-я ринку цінних паперів забезпечується його суб'єктами: емітентами, інвесторами, посередниками, фондовою біржою.

220. Дайте визнач-я цінних паперів. боргові і дольові ц.п..

Ц.п. - грош документи, що засвідчують право володіння або віднос позики, визначають взаємини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і, як правило, передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передання грош та інш прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Ц.п. виступ як екічна і юридична категорія. Як юридична категорія ц.п. визначають такі права: володіння цінним папером; засвідчення майнових і обов'язкових прав; право управл; задоволення передання або отримання власності. Ц.п. як екічна категорія мають певні властивості й характеристики: ліквідність, дохідність, курс, надійність, потенціал приросту курсової вартості, наявність самостійного обігу .

Основні ц.п. поділяють на два типи: дольові ц.п. та позичкові (боргові) ц.п..

Дольові ц.п., або акції, надають право їхнім власникам як на володіння частиною майна акціонерного товар иства, так і на отримання певної частини чистого прибутку емітента у вигляді дивідендів, розмір яких залежить від величини чистого прибутку емітента. Дивіденди на акції можуть виплачувати не завжди. Крім того, акції здебільшого є безстроковими цінними паперами. Позичкові ц.п., або облігації, є офіційними грошовими документами, які засвідчують факт надання кредиту інвестором емітенту і є юридичним зобов'язанням емітента повернути цей кредит у зазначений термін. На позичкові ц.п. завжди повинні нараховуватися і сплачуватися дивіденди незалежно від прибутку емітента. Позичкові ц.п. мають обмежений термін "життя". До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підпр; б) держ облігації У;

в) облігації місцевих позик; г) казначейські зобов'язання У; ґ) ощадні (депозитні) сертифікати; д) векселі.

221. Ц.п.: класиф-я. Види корпоративних цінних паперів.

Ц.п. - грош документи, що засвідчують право володіння або віднос позики, визначають взаємини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і, як правило, передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передання грош та інш прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Ц.п. виступ як екічна і юридична категорія. Як юридична категорія ц.п. визначають такі права: володіння цінним папером; засвідчення майнових і обов'язкових прав; право управл; задоволення передання або отримання власності. Ц.п. як екічна категорія мають певні властивості й характеристики: ліквідність, дохідність, курс, надійність, потенціал приросту курсової вартості, наявність самостійного обігу .

За ознаками їхньої екічної природи ц.п., як правило, підрозділяють на пайові папери, боргові та похідні фін інструменти. Пайові папери засвідчують віднос співвласності або пайової участі у формув статут фонду і розподіленні прибутку (акції). Боргові папери опосередковують банк віднос (облігації, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати, векселі та ін.). Похідні фін інструменти (опціони, ф'ючерси, варанти та ін.) — це особливі фондові цінності, які фіксують проміжні права партнерів у процесі укладання угоди. Залежно від мети їхнього випуску: фондові й комерційні. Перші призначено для формув капіталу (акції, облігації та ін.), другі — для опосередковування товар них віднос (векселі, акредитиви та ін.) Залежно від емітента: папери, випущені урядом, держи установами, місц органами влади, банками, держи підпрми, акціонерними товар иствами, іншими недержи підпрми. За формою виплати дивідендів чи відсотків: іменні ц.п., папери на пред'явника й переказні. Іменний цінний папір засвідчує право власності конкретної особи, а перехід цих прав потребує обов'язкової ідентифікації (підтвердження особи) власника. Цінний папір на пред'явника, навпаки, є безособовим, і перехід прав власності не потребує ідентифікації його попереднього власника.

Ц.п. (незалежно від їхніх інш ознак) можна підрозділяти на ринкові, котрі можна перепродувати, і неринкові, які дозволено продати тільки один раз: емітент продає ц.п. інвестору, який у цьому разі є не тільки першим, а й останнім покупцем цінних паперів такого виду. За терміном погашення: короткотермінові, середньотермінові, довготермінові, безтермінові. Щодо часу погашення — одні папери підлягають погашенню тільки в указаний термін, а інші — будь-коли. Ц.п. з правом раннього погашення поділ на ретроспективні (з обмежм) і неретроспективні. За способом виплати доходу: а) ц.п. з фіксованим платежем, до яких належ облігації та привілейовані акції; б) ц.п. з плаваючою ставкою, наприклад, облігації з плаваючим відсотком, що залежить, головне, від облікової банківської ставки; в) ц.п., дохід від яких безпосер залежить від розміру чистого прибутку підпр (прості акції, інвест сертифікати). За місцем реєстрації офісу емітента: вітчизняні та іноз. До іноз належ ц.п. емітентів, котрі не є резидентами У і випуск яких (паперів) зареєстровано в інш країнах. За ознакою території обігу: регіональні (облігації місцевих органів самоуправл), національні (папери внутрішнього фонд ринку), міжрегіональні (папери, котрі можуть вільно обертатися на території інш держав).

222. Ц.п.: сутн, класиф-я. Види держ цінних паперів.

Ц.п. — це грош документи, що засвідчують право володіння або віднос позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату

доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передання грош та інш прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Ц.п. можна класифікувати також за такими ознаками:

1) за емітентами (держ, приватні та змішані);

2) за ступенем захисту (висококласні та низькокласні);

3) за обсягом наданих прав (з правом власності, з правом управл та з пра­вом кредитування);

4) за територією обігу (муніципальні, держ, іноз);

5) за формою отримання доходу (з постійним доходом та з точковим доходом);

6) за можливістю обміну (конвертовані та неконвертовані).

Держ ц.п. засвідчують право на власність і належність до держ кредиту.

Держ ц.п. — це держ зобов'язання, що випускаються в документарній або електронній формах центральним урядом, місц органами влади і окремими

держи підпрми з метою розміщ-я позик і мобілізації грош ресурсів у відповідні бюджи. Найпоширенішим видом держ цінних паперів є облігації

держ позик. Облігація — це цінний папір, який, по­1, засвідчує внесення її власником певних грош коштів на її придбання (в даному випадку — на користь держ); по­2, надає її власникові право на отримання певного доходу від облігації; по­ 3, потверджує зобов'язання держ відшкодувати повну номінальну вартість облігації

у передбачений умовами позики строк.Випускаються облігації внутр і зовн держ і місцевих позик. Облігації держ позик можуть бути як іменними, так і на

пред'явника. Головними набувачами держ облігацій є, як правило, комерційні банки.

Держ облігації можуть вільно обертатися, або мати обмежене коло обігу, вони ощадні й бувають казначейські. Казначейські зобов'язання (векселі) держ — це вид держ цінних паперів, що засвідчує внесення їх власником грош коштів до бюджу і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами. Казначейські зобов'язання випускаються державою на різний термін, тому вони можуть бути: довгострокові, серед­ньострокові і короткострокові.

223. Які існ види цінних паперів держ? За рах яких коштів держ виплачує дох по держ позиках і погашає

Оформлення держ позик може здійсн двома видами цінних паперів — облігаціями і казначейськими зобов'я­заннями (векселями). Облігація являє собою боргове зобов'язан­ня держ, за яким у встановлені строки повертається борг і виплачується дохід у формі процента чи виграшу. Вони можуть бути знеособленими (на покриття бюдж дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти). Облігація має номінальну вартість — зазначену суму боргу — і курсову ціну, за якою вона продається і перепродається залежно від її дохідності, надійності й ліквідності. Різниця між курсовою ціною і номінальною вартістю облігації становить курсову різницю. Казначейські зобов'я­зання (векселі) мають характер боргового зобов'язання, спрямованого тільки на покриття бюдж дефіциту. Виплата доходу здійсн у формі процентів чи на дисконтній основі. Казначейськими зобов'язаннями, як правило, оформляються короткострокові позики (іноді середньострокові — казначейські ноти), облігаціями — середньо- та довгострокові.

Джерелами погашення держ позик можуть бути:

—дох від інвест позичених коштів у високоефективні проекти;

— додаткові надходж від под;

— екія коштів від зменшення видатків;

— емісія грошей;

— залучені від нових позик кошти (рефінасув боргу).

224. Фін послуги, їх види та характер.

фін послуга - операції з фіновими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рах чи за рах цих осіб, а у випадках, передбач законодавством, - і

за рах залучених від інш осіб фін активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фін активів;

ринки фін послуг - сфера діяльн учасників ринків фін послуг з метою надання та спожив-я певних фін послуг. До ринків фін послуг належ професійні послуги на ринках банк послуг, страх послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інш видах ринків, що забезп обіг фін активів;

учасники ринків фін послуг - юридичні особи та фіз особи - суб'єкти підприємницької діяльн, які відповідно до зак мають право здійснювати діяльн з надання фін послуг на території У, та споживачі таких послуг;

Фіновими вваж такі послуги:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпеч розрахунків;

2) довірче управл фіновими активами;

3) діяльн з обміну валют;

4) залучення фін активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

5) фін лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фін кредиту;

7) надання гарантій та поручительств;

8) переказ грошей;

9) послуги у сфері страх та накопичувального пенсійного забезпеч;

10) торгівля цінними паперами;

11) факторинг;

Фін послуги надаються фіновими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльн .

Фін послуги відповідно до положень Зак Про фін послуги та держ регулюв ринків фін послуг надаються суб'єктами підприємницької діяльн на підставі договору.

225. Поясн відмінності між лізинг і факторинг.

Лізинг (англ. leasing— оренда, майновий найм)— підприємницька діяльн, спрямована на інвест власних чи залучених фін коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне корист-я на визначений строк лізингоодержувачу майна.

Факто́ринг — (від англ. Factoring - посередник) фін комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою: миттєвого отримання більшої частини платежу; гарантії повного погашення заборгованості; зниження витрат по веденню рахунків.

Лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, що надається в майновій формі і погашення якого здійсн в розстрочку.

У лізинговій угоді беруть участь три сторони:

· постачальник, який є виробником об'єкта лізингу;

· лізингодавець, який оплачує об'єкт лізингу і здає його в лізинг;

· лізингоодержувач, той, хто отримує і використовує об'єкт лізингу.

Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товар чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інш послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги.

У факторингу беруть участь три сторони:

· фактор (спеціалізована установа, спец відділ комерційного банку);

· постачальник;

· покупець.

Фін лізинг передбачає виплату протягом твердо встановленого періоду сум, які достатні для повної амортиз капітальних вкладень і здатні забезпечити лізингодавцю прибуток.

Найпростіша схема лізингової операції передбачає:

· подачу заяви клієнтом, в якій зазначаються об'єкт лізингу, його характеристики, бажаний строк угоди . Також надаються фін документи;

· аналіз документів і прийняття рішення щодо підписання договору про лізинг;

· передача об'єкта лізингу.

Лізингова послуга виникає таким чином: на прохання клієнта банк купує майно (обладнання, транспортні засоби, обчислювальну техніку та інше) і приймає на себе практично всі зобов'язання власника: відповідальність за зберігання майна, внесення страх платежів, сплату майнових под. Клієнт, на прохання якого було придбано майно, укладає з банком угоду про оренду, в якій визнач, разом з іншими умовами, розмір та періодичність орендної плати. До складу лізингового платежу включаються амортизаційні відрах-я, плата за ресурси, лізингова маржа, премія за ризик.

Факторингова послуга може надаватись банком як в поєднанні з фінасувм, так і без фінасув. При факторингу без фінасув клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товар у, а фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грош кошти. Тобто роль фактора зводиться до інкасування фін документів. Факторинг з фінасувм полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грош кошти у розмірі 80-90% від суми боргу. Решта 10-20%, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові.

Факторингова послуга оформляється шляхом укладання угоди між банком і клієнтом, в якій має бути зазначено вид факторингу: закритий чи відкритий. При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладання угоди і пропонується здійснити платежі безпосер фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором.

Дох фактора від здійсн факторингової операції склад з двох частин:

· комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1—2% загальної суми придбаних банком рахунків);

· позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс.

Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з незначним періодом корист-ям авансом дохід банку від позичкового процента менший, ніж від комісійних платежів.

226. Обгрунт, чому страх це сегмент ринку фін послуг.

Фін ринок - це вся сист екічних віднос, що виник між його прямими учасниками при формув попиту і пропозиції на специфпослуги - фін послуги, пов'язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фін активів, які знаходяться у власності екічних суб'єктів національної, регіональної та світ екіки [ 2,76].

Як екічна категорія фін ринок виражає екон віднос між суб'єктами екіки з приводу реаліз вартості та споживчої вартості, укладеної у фін активах. Ці екон віднос визнач об'єктивними еки законами і фін політикою держ, впливом політичних партій та кланів (особливо в сучй У на стадії становлення цивілізованої державності), які формують в остаточному підсумку сутн фін ринку, тобто зв'язки і віднос як на самому ринку, так і у його взаємозв'язку з іншими еки категоріями. На фін ринку діють закони попиту та пропозиції, граничної корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливості функціон-я всіх суб'єктів екіки відповідно до умов ринкової екіки. На фін ринку відбув сусп визнач-я якості та ціни фін.

На ринку фін послуг У сьогодні найактивнішими інституційними учасниками є комерційні банки, страх компанії та фондові біржі, оскільки вони акумулюють найбільшу питому вагу фін ресурсів та справляють прямий вплив на перерозподіл вир-ва в країні, інвест клімат та добробут насел-я.

Сегментація фін ринку - це класиф-я потенційних споживачів фін послуг згідно з їхніми вимогами до перерозподіл фін ринку. Вона базується на застосуванні різних критеріїв поділу споживачів на групи, що представляють різний за якістю й обсягом попит на окремі види фін активів (послуг).Страх ринок є сферою грош віднос, де об'єктом купівлі-продажу виступ специфічний товар – страх послуга (страх захист), формується попит і пропозиція на неї.

Важливим сегментом ринку фін послуг в У є ринок страх, повноцінне існув-я якого є важливою умовою не лише для підвищення добробуту насел-я, але й для сталого ек перерозподіл країни. Темпи зрост основних показників, що хар суч стан перерозподіл ринку страх послуг, обумовлені насамперед збіл-ям обсягів добровільного страх майна, що становить 80-85% від усіх страх премій станом на 2007-2009 роки. Кількість страх компаній в У на кінець 2009 року становила 398, утому числі 50 страховиків, що здійснюють страх життя, та 343 страховиків, що здійснюють інші види страх. У порівнянні із 2007 роком кількість страх компаній збільшилася на 41, або на 11,5%, що свідчить про динамічний перерозподіл даного сегменту ринку фін послуг.

227. Поясн, якдерж регул фін і страх ринок.

ЗУ «Про фін послуги та держ регулюв ринків фін послуг»: Держ регулюв ринків фін послуг - здійсн державою комплексу заходів щодо регулюв та нагляду за ринками фін послуг з метою захисту інтересів споживачів фін послуг та запобігання кризовим явищам. Воно здійсн шляхом: 1) ведення держ реєстрів фін установ та ліцензування діяльн з надання фін послуг; 2) нормативно-правового регулюв діяльн фін установ; 3) нагляду за діяльн фін установ; 4) застос-я уповноваженими держи органами заходів впливу; 5) проведення інш заходів з держ регулюв ринків фін послуг. Органи, які здійснюють держ регулюв ринків фін послуг 1)щодо ринку банк послуг – НБУ;2)щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів -

Державною комісією з цінних паперів та фонд ринку; 3)щодо інш ринків фін послуг - спеціально уповноваженим органом вик влади у сфері регулюв ринків фін послуг. Антимонопольний комітет У та інші держ органи здійснюють контроль за діяльн учасників ринків фін послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

Методи регулюв банківської діяльн.1.Банківське регулюв — одна з ф-й НБУ, що полягає у створенні сист норм, які впорядковують діяльн банків, визначають її заг принципи, порядок здійсн банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства. Основні екон та правові засади кредитування закріплені в чинному законодавстві У. Згідно із ЗУ"Про банки та банківську діяльн»2.Регулюв діяльн учасників ринку цінних паперів. (Держ комісія цінних паперів та фонд ринку)1. Законодавче регулюв ринку цінних паперів.2. Законодавче закріплення списку цінних паперів. 3. Держ регулюв випуску цінних паперів.4. Публікація емітентом річних звітів. 5. Держ ліцензування посередницької діяльн.6. Держ контроль на ринку цінних паперів. 7. Біржовий та позабіржовий сегменти ринку цінних паперів. 8. Саморегулівні організації на ринку цінних паперів. Держ регулюв страх ринку- сист екічних й адміністративно-правових віднос, які виник між учасниками страх ринку та державою у процесі цілеспрямованого держ впливу на страх ринок за допомогою адміністративно-правових й екічних регуляторів. До сист заходів держ регулюв входять: реєстрація страх організацій; ліцензування діяльн страх організацій; нагляд за діяльн страховиків та їх об'єднань. Держ комісія з регулюв ринків фін послуг У-головний орган.. Його стратегічні завдання: розроблення та впровадження стратегії перерозподіл страхової справи; встановлення єдиних вимог і стандартів надання страх послуг; гармонізація страх законодавства з європейськими стандартами; ведення статистичної та бухгалтерської звітності відповідно до міжнар стандартів; вирішення методологічних питань, зокрема уточнення критеріїв і процедур оцінки страх компаній, їх пробірок і моніторингу діяльн; посилення вимог до капіталізації з метою підвищити платоспроможність страховиків; розроблення нормативних актів, що регулюють перестрах, посередницьку діяльн на страх ринку, механізм формув резервів. Держ комісія з регулюв ринків фін послуг У забезпечує проведення державної політики у сфері страх, у своїй діяльн керуєтьс КУ, законами У, актами Президента У, Кабінету Міністрів У, узагальнює практику застос-я законодавства з питань, що належ до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства, у визначеному порядку вносить їх на розгляд Президентові У таКМУ. У межах своїх повноважень ця комісія організ викон-я актів законодавства і систтично контролює їхню реалізацію.

228. Сутн фін суб'єктів госп, їх ф-ї та принципи

Фін суб'єктів госп – це особлива галузь функціон-я самих фін і фін віднос з метою забезпеч процесу вир-ва. Фін суб'єктів госп – це процес формув фондів грош коштів для обслуговування виробничого процесу з метою одержання прибутку, підвищення ефективності вир-ва, забезпеч розрахунків з Держ бюджом, фіновими інститутами та іншими юридичними і фізичними особами.

Фін суб'єктів госп виражають свою сутн через такі ф-ї:

1)формув, розподіл та використ фін ресурсів для забезпеч операційної вир та інвестиційної діяльн 2)контроль за формувм та використм фін ресурсів у процесі відтворення.

Грош фонди — це частина грош коштів, які мають цільове спрямування. До грош фондів належ: статутний фонд, фонд оплати праці, резервний фонд та ін.

Організ та функціон-я фін підпр базується на відповідних принципах. До них належ: комерційний розрах, господарська та фін незалежність, фін відповідальність, матеріальна зацікавленість.

Фін віднос виник уже на стадії формув статут фонду підпр, який з екічної точки зору являє собою майно суб'єкта госп на дату його створення. Кошти, спрямовані в основні та оборотні засоби при формув статут фонду, являють собою початкові фін ресурси підпр

229.Вн та зовн фін віднос суб'єк госп.Вплив на ф діял підпр

фін віднос підпр відображ в грош потоках, які хар їх різноманітні й різнобічні взаємозв'язки.

До зовн фін віднос підпр входять:

а) віднос обміну:

взаємовіднос між суб'єктами госп, у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями;

б) віднос розподілу:

взаємовіднос з бюджом: платежі та асигнування;

взаємовіднос з фондами цільового призначення: внески і надходж;

взаємовіднос зі страхи компаніями: страх платежі й страх відшкодування;

взаємовіднос з банками: відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплата процентів ;

взаємовіднос з інституціями фін ринку: розміщ-я власних цінних паперів та інвест тимчасово вільних коштів;

взаємовіднос з галузевими і корпоративними органами: внески у централізовані фонди і надходж з них.

Внутр фін віднос підпр мають розподільний характер і включають:

розподіл доходу і формув прибутку;

розподіл чистого прибутку та його використ;

формув та використ амортизаційних відрахувань;

утворення та використ фондів підпр.

В основу організації фін підпр покладено комерційний розрах. За ринкової екіки господарський механізм самоперерозподіл базується на таких основних принципах: саморегулюв, самоокупність та

самофінасув. Цим принципам відповідає комерційний розрах, тобто метод ведення госп, що полягає в постійному порівнюванні (у грошму вираженні) витрат та резів діяльн. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та

мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підпр визнач основним орієнтиром — прибутком.

Комерційний розрах справляє значний вплив на організацію фін підпр. Він передбачає, що фін віднос підпр регламентуються державою в основному еки методами — з допомогою важелів відповідної податк, амортизаційної, валютї, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підпр внаслідок викон-я вказівок держ органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.

230. Методи організації фін діяльн підпр. Принципи, мета

Фін діяльн підпр може бути організована трьома методами, а саме: комерційний розрах; неприбуткова діяльн; кошторисне фінасув.

Основний метод фін діяльн — комерційний розрах. Визначальну роль у формув фін ресурсів при цьому методі відіграють власні кошти, котрі покривають значну частину витрат, а також є забезпечм отриманих кредитів. Бюдж асигнування і надходж з цільових та централіз фондів вик допоміжну роль, а збалансування потреб у фін ресурсах здійсн за допомогою кредиту. Метою діяльн є отримання прибутку. 

Комерційний розрах ґрунтується на таких принципах: повна господарська і юридична відокремленість; самоокупність; прибутковість; самофінасув; фін відповідальність.

Господарська відокремленість дає змогу самостійно приймати рішення з питань вир і фін діяльн. Юридична відокремленість проявляється в наданні прав юридичної особи, яка має відповідну адресу, рахунки в банках та самостійний баланс, з допомогою якого визначають фін рези. Самофінасув передбачає покриття витрат на перерозподіл вир-ва за рах отриманого прибутку та залучених кредитів, які, у свою чергу, також погашаються за рах прибутку. Фін відповідальність. Сутн цього принципу полягає в тому, що підпр несе повну відповідальність за фін рези своєї діяльн.

Неприбуткова діяльн. Головна мета функціон-я неприбуткових підпр, організацій та установ — забезпеч певних потреб суспільства, а не отримання прибутку. Відсутн прибутку дає змогу знизити рівень цін і зробити відповідні товар и та послуги більш доступними. На принципах неприбутковості можуть здійснювати свою діяльн установи соцї сфери та підпр муніципального госп. Використ цього методу дає змогу поєднати в умовах ринку як досягнення основної мети підприємницької діяльн — отримання прибутку на основі комерційного розрахунку в прибуткових галузях, так і забезпеч соц значущих потреб суспільства. Водночас цей метод, забезпечуючи зіставлення витрат і дох, сприяє раціональному веденню господарської діяльн.

Неприбуткова діяльн ґрунтується на таких принципах: господарська і юридична відособленість; самоокупність; фін відповідальність.

Кошторисне фінасув полягає у забезпеченні витрат за рах зовнішнього фінасув. Кошторисне фінасув може здійснюватися за двома напрямами: з бюджу і з централіз фондів корпоративних об'єднань чи фондів підпр. Установи, які фінуються з бюджу на основі кошторису, називаються бюджи. На внутрішньому кошторисному фін-і перебув відособлені підрозділи підпр і організацій, як правило, соцго призначення.

Здійсн за такими принципами: плановість; цільовий характер виділених коштів; виділення коштів залежно від фактичних показників діяльн установи; підзвітність.

Виділення коштів залежно від фактичних показників діяльн установи означає, що фінасув здійсн за кошторисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень оперативно-сітьових показників.

Підзвітність передбачає звітність організацій і установ, що перебув на кошторисному фін-і, перед фінуючими організми.





Реферат на тему: Відповіді на 285 питань з Фінансів (шпаргалка)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.