Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Фінанси

Розвиток фінансового та фондового ринку в Україні (реферат)

Зміст

1. Основні тенденції коливання євро на українському фінансовому ринку

2. Формування конкурентоспроможної моделі розвитку фондового ринку України

3. Фінансова нестабільність: її причини та різновиди

4. Варіанти пошуку інвестора через мережу Інтернет

5. Інвестиційна привабливість українських підприємств

6. Інтелектуальна власність як основа для венчурного інвестування

Використана література

1. Основні тенденції коливання євро на українському фінансовому ринку

Тривала диспропорція у платіжному балансі США та світової торгівлі, різний доступ та розвиток ринків капіталу, зростаюча роль євро як альтернативної світової резервної валюти, а також різний рівень відсоткових ставок зумовили зниження курсу долара США до основних світових валют.

Головною причиною подорожчання євро і падіння долара у 2007 році стала криза на американському ринку іпотеки, спричинена різким сповільненням темпів зростання будівництва у США, зниженням цін на житло, дефолтом банківських позичальників і деяких місцевих фінансових установ. «У 2007-му на тлі цих подій значно погіршилися показники зростання американської економіки», вважає Олексій Козирєв, директор казначейства банку «Хрещатик».

Враховуючи вплив країн єврозони на українські зовнішньоторговельні зв'язки, явними є ті переваги, які наша країна може отримувати із появою європейської валюти та становленням її як альтернативи долара та світової резервної валюти. В Україні з'являється ширше поле для маневрів при вирішенні питань формування валютного курсу, складу резервів, валютної структури зовнішніх заборгованостей та торгівлі.

В Україні роками існувала фактична прив'язка до долара США. Це йшло на користь країні, але сьогодні, коли наша держава одержує потужний приплив капіталу, така прив'язка навряд чи доречна. В умовах фіксованого валютного курсу такий приплив капіталу привів до надлишку грошової маси в обігу: грошовий агрегат М2 (показник структури грошової маси: готівка, чеки, вклади до запитання і невеликі строкові вклади) у грудні 2007 року виріс на 50% порівняно з показником попереднього року.

У довгостроковій перспективі (найближчі два-три роки) позиції євро зберігатимуться стабільними. Після такого стрімкого підвищення його курсу потенціал для зростання поступово вичерпуватиметься рівнем 1,15 EUR/$ 1,17 EUR/$. Найімовірніше, торговельний коридор у найближчий час становитиме 1,08 EUR/$ -1,15 EUR/$, на тривалішу перспективу (понад 6 місяців) 1,05 EUR/$ -1,17 EUR/$.

Курс гривні до євро на міжбанківському ринку України точно повторює коливання єдиної валюти на міжнародних фінансових ринках (рис. 1). Оскільки співвідношення долар-гривня є базовим для перерахунку офіційних курсів НБУ щодо інших іноземних валют, щоденні котирування євро/гривня під час торгів просто перераховуються. Курс визначається шляхом множення курсу USD/UAH (наприклад, 5,3330)

У квітні 2008 року все відбувалося за звичною і торованою схемою: межі ринку визначалися курсами валютної інтервенції Національного банку, за якими він або викуповував надмірну пропозицію на ринку нижня межа, або продавав долар для покриття незадоволеного попиту верхня межа ринку.

Рис. 1. Динаміка зміни офіційного курсу EUR/UAH за період 6.02.2008 703.2008.

Протягом місяця ринок повністю укладався в ці рівні 5,3315 грн/$ 5,3380 грн/$, але на відміну від попередніх місяців ринкові котирування зрідка досягали його верхньої позначки. Практично всю першу половину місяця ринок був у межах 5,3330 грн/$ 5,3360 грн/$, а в другій половині 5,3320 грн/$ 5,3330 грн/$. В останній робочий день квітня НБУ зробив сміливий і несподіваний крок знизив курс купівлі до 5,3310 грн/$.

Якщо в березні Нацбанк регулярно і по черзі виступав як покупець або як продавець, то в квітні настали "сірі" будні, і більшу частину місяця 16 днів НБУ був присутнім на ринку тільки як покупець валюти. Решту днів НБУ чотири рази викуповував і день не виходив на ринок взагалі, оскільки той був збалансований.

Спостерігається відчутна невідповідність між динамікою курсу національної валюти її зміцненням або ревальвацією щодо базової іноземної валюти долара США, з одного боку, і падінням купівельної спроможності гривні всередині країни внаслідок зростання цін та інфляції з іншого боку. Причому звинувачувати Нацбанк в помилковості курсової політики немає жодних підстав: ревальваційний потенціал гривні є реалією сьогодення за наявності рестриктивного ринку (тобто за існування обмежень у валютному законодавстві) і стабільному позитивному сальдо торговельного балансу країни.

Складність проблеми в іншому: набір інструментів у Національного банку для боротьби з іншим злом інфляцією, що має, на наш погляд, все ж таки монетарний характер, обмежений. Для вилучення зайвої гривневої маси (зазначимо суттєве зростання з початку року монетарної бази з 30,75 млрд. грн. до близько 33 млрд. грн. наприкінці квітня, що становить +22% річних) у Нацбанку (аукціони Мінфіну з розміщення ОВДП через НБУ) є можливість або позичати на ринку за вищими ринкови

ми цінами (+2-3% до рівнів прибутковості держпаперів), або підвищувати рівень обов'язкового резервування. А останнє ускладнить вирішення іншого нагального завдання зі зниження кредитних процентних ставок для вітчизняних підприємств.

На думку аналітиків, спекуляції на євро триватимуть недовго, і вже у 2008 році його зростання припиниться, почнеться зниження вартості валюти. У другій половині 2008 року євро втратить приблизно 5% вартості. На пару євро-долар, як і раніше, впливатимуть дефіцит торговельного балансу США, світова фінансова криза, попит на валюту.

2. Формування конкурентоспроможної моделі розвитку фондового ринку України

Фондовий ринок є важливою складовою фінансового ринку і життєво необхідним фундаментом для зростання, розвитку і стабільності національної ринкової економіки. Розвиток ринку цінних паперів є індикатором лібералізації економіки та успішного проведення ринкових реформ, сприяє обігу та раціональному розміщенню фінансових ресурсів, надає економіці певної гнучкості та мобільності, створює умови для добросовісної конкуренції та обмежує монополізм.

Головна мета фондового ринку кожної країни становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку, регульованого державою та інтегрованому у світові фондові ринки.

Чітка і пріоритетна орієнтація України на інтеграцію до Європейського Союзу, набуття статусу повноправного членства в ньому розглядається як основа стратегії економічного та соціального розвитку нашої держави на наступні роки.

До 2015 року планується орієнтовно зростання ВВП у 2-3 рази, що потребує збільшення капіталовкладень в 4 рази. Це не можливо без цивілізованого інвестиційного процесу і створення ефективно діючого фондового ринку.

В умовах глобалізації економіки є актуальним питання формування ефективної конкурентоспроможної моделі розвитку фондового ринку України, як геліополітичного центру Європи. Така модель повинна відповідати певним світовим стандартам функціонування фондового ринку прийнятим при створенні інтегрованого ринку ЕС: однаковими для всіх країн умовами ліцензування; прийняттям міжнародних стандартів фінансової звітності; вдосконаленням вимог щодо включення до лістингу; єдиним проспектом емісій та обов'язковою системою реєстрації емісій; правилами інвестування.

Водночас ця модель повинна сприяти економічному розвитку України, захищати інтереси вітчизняних інвесторів і забезпечувати належні умови для розміщення інвестицій.

Ефективно діючий фондовий ринок повинен будуватися на таких принципах: соціальна справедливість, надійність захисту інвесторів, урегульованість, контрольованість, ефективність, правова упорядкованість, прозорість, відкритість, конкурентність.

Сьогодні у формуванні українського фондового ринку існує чимало проблем, які роблять його не ефективним і потребують негайного вирішення.

Україна ще й досі перебуває далеко від головних потоків капіталу. Спроби ринкових перетворень окремих сторін господарської діяльності, нажаль, не призводять до бажаного результату. Відсутність ефективно діючої інфраструктури, яка забезпечує акумулювання капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери та сприяє раціональному розміщенню фінансових ресурсів, не дає можливості ефективно управляти господарською діяльністю і конкурентно оцінювати вартість виробничих ресурсів. Недосконала система обліку прав власності на майно у поєднанні із відсутністю загальнонаціональних ринків основних ресурсів виробництва робить українську продукцію неконкурентною, а українські підприємства збитковими.

Процеси реформування власності в Україні супроводжувались структурною перебудовою економіки і зумовили створення ринку цінних паперів, як складової частини ринкових відносин. Проведення приватизації в Україні, нажаль, здійснювалось майже при повній відсутності законодавства, яке б вирішувало весь комплекс проблем щодо обігу цінних паперів і враховувало бодай частину досвіду інших держав. Держава запропонувала переважній більшості підприємств єдиний шлях до "нового управління" акціонування. Більшість емітентів в Україні використовували емісію фінансових інструментів не з метою залучення інвестицій, а для перетворення з державної форми власності в приватну зі зміною форми господарювання. Це призвело до обігу великої кількості неліквідних цінних паперів (35 тисяч емісій цінних паперів акціонерних товариств). Шляхом обміну приватизаційних сертифікатів та пільгової підписки була сформована велика кількість (30 мільйонів) власників цінних паперів, які за своєю суттю не є власниками і не мають можливості (а інколи бажання) управляти належною їм власністю.

Показники рентабельності інвестицій у цінні папери в реальних секторах економіки призвели до стагнації ринку цінних паперів. Невисока рентабельність капіталовкладень у цінні папери українських корпорацій одна з причин відтоку капіталу з ринку цінних паперів, а податки причина, яка знижує цю рентабельність ще більше. Цей процес пов'язаний також із наявністю більш рентабельних і менш ризикованих сфер капіталовкладень.

Стагнація українського ринку корпоративних цінних паперів має негативні наслідки для України не тільки зниженням обсягу інвестицій, а й для найбільшого власника корпоративних цінних паперів держави. Складність визначення справедливої ціни на папери поза функціонуючим ринком цінних паперів може призвести до збитків держави у випадку продажу пакетів цінних паперів. Відзначається загрозлива тенденція зростання кількості правопорушень щодо обліку прав власності. Також звітність і бухгалтерські документи учасників ринку не є доступними і вимога щодо публікування інформації про діяльність іноді просто ігнорується.

Відсутність в Україні практики формування депозитарного обліку обумовлює необхідність концентрації інтелектуальних і фінансових зусиль навколо Національного депозитарію, до компетенції якого відноситься стандартизація депозитарного обліку і стандартизація документообігу. Допомогу в створенні депозитарного обліку в Україні можуть зробити практичні розробки в цьому напрямку інших країнах. Найбільшою проблемою цього напрямку є обмежений доступ українських фахівців до найкращого практичного досвіду іноземних депозитарних систем, який є "ноу-хау" і не підлягає поширенню. Практичне вивчення роботи конкретних депозитарних систем може стати запорукою не допущення помилок та підставою для адаптації та інтеграції українського ринку цінних паперів у міжнародні ринки. Такі практичні розробки повинні бути вивчені й адаптовані з урахуванням усього комплексу законодавчих і нормативних актів України. До того ж аналіз даних показав, що більшість реєстраторів цінних паперів сконцентрована в Києві та Київській області, переважна кількість областей та регіонів не мають власних зберігачів цінних паперів.

Ще однією проблемою сучасного фінансового ринку України можна назвати відсутність єдиного фондового центру. Це ускладнює зробити ринок прозорим, цілісним і не дає інвесторам впевненості у правильності свого вибору. Інвестор не віддасть своїх грошей туди, де від нього не приховують інформацію. Зазначені недоліки суттєво впливають на фінансову довіру дрібних інвесторів і на розміри коштів, що залучаються.

Принцип цілісності ринку потребує впровадження єдиних підходів до функціонування організованих ринків на всій території України. Адекватне функціонування та взаємодія інформаційної, облікової системи та системи виконання угод створює умови для появи цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого фондового ринку в Україні. Цей фундамент має забезпечити ефективність державного регулювання, необхідний рівень захисту прав власності інвесторів і має сприяти надходженню інвестицій в економіку України.

Відсутність чіткої визначеності щодо порядку застосування загальних

та/або спеціальних нормативно правових актів дає можливість вирішувати долю учасників ринку цінних паперів суб'єктивно. Створення чітко зрозумілої і прозорої системи законодавчого регулювання надасть інвестору впевненість, що в Україні його права власності захищені. У випадку обрання цього шляху вирішення проблем обліку прав, закріплених цінними паперами, можливо регулювати чітко визначеним спеціальним законодавством.

Для підвищення ефективності функціонування фондового ринку в Україні необхідно провести наступні заходи:

- провести широкомасштабні реформи для створення прозорого, справедливого і надійного ринку;

- створити механізми надійного захисту прав інвесторів та споживачів;

- розширити спектр можливостей інвесторів і споживачів фондового ринку;

- підвищити якість роботи фінансових установ та стимулювати конкуренцію між ними;

- створити законодавчу базу для формування справедливого та прозорого середовища укладення та виконання договорів на фондовому ринку;

- провести адаптацію національного фондового ринку до міжнародних стандартів фондових ринків розвинутих країн;

- створити умови для адекватного функціонування та взаємодії інформаційної, облікової системи та системи виконання угод шляхом приведення загальних принципів до стандартизації та уніфікації;

- знайомити фахівців із світовим досвідом організації фондового ринку шляхом міжнародного обміну та стажування.

Вирішення цих завдань допоможе сформувати ефективну конкурентоспроможну модель розвитку фондового ринку України з урахуванням європейського досвіду і впровадження її в життя.

3. Фінансова нестабільність: її причини та різновиди

Проблема фінансової нестабільності на сьогодні є надзвичайно актуальною. Ця тема піднімається та аналізується у працях багатьох вчених. Але варто звернути увагу на те, що не існує загальноприйнятого визначення фінансової нестабільності. Більше того, визначення фінансової нестабільності й досі залишається предметом дискусій вчених. Розглянемо декілька пропонованих визначень.

Одним з класичних і визнаних багатьма є визначення Ф. С. Мишкіна : «Фінансова нестабільність трапляється, коли шоки фінансової системи негативно втручаються у інформаційні потоки, що призводить до того, що фінансова система не може більше повноцінно виконувати свою основну функцію, яка полягає у спрямовуванні ресурсів до тих об'єктів, які їх потребують для реалізації продуктивних інвестицій». Справді, якщо фінансова нестабільність досягає певного ступеня, вона може призвести до повномасштабного збою у функціонуванні фінансових ринків, і таку ситуацію вже можна буде класифікувати як фінансову кризу.

Схожих позицій притримуються й інші вчені. Так, Філій Девіс в одній зі своїх статей на тему фінансової нестабільності дає таке визначення : «фінансова нестабільність (так само як і системний ризик та загальна фінансова розбалансованість) це явище, яке тягне за собою підвищений ризик настання фінансової кризи, який, в свою чергу, є тотальним колапсом фінансової системи, що провокує неспроможність здійснення суб'єктами господарювання виплат або ж надання кредитів для фінансування продуктивних інвестицій». Як бачимо, це визначення багато в чому схоже з попереднім. Їх основна риса (ідея) полягає у тому, що фінансова нестабільність є ситуацією, за якої настання фінансової кризи є критично ймовірним. До даної групи вчених, які мають схожі позиції щодо визначення фінансової нестабільності можна віднести і де Бандта (De Bandt), Філіпа Хартмана (Philipp Hartmann), Ендрю Крокетта (Crockett Andrew).

У звіті МВФ про фінансову стабільність 2003 року наводиться наступне визначення : «Основним елементом нестабільності фінансової системи є та міра, з якою шоки фінансової системи можуть розповсюджуватися, поширюватися, перекидатися від одного ринку до іншого та від одного інституту до іншого». Визначення висвітлює дещо інший підхід до розуміння фінансової нестабільності та переносить його вже з рівня однієї окремо взятої держави на рівень міжнародний. Крім того, варто звернути увагу на те, що у цьому підході, на відміну від попередніх не наводиться чіткого зв'язку між поняттями фінансової нестабільності та фінансової кризи. Тобто фактично, криза (шок) виникає у певній країні, чи на певному ринку та завдяки розбалансованості світової фінансової системи (яка у даному випадку і ототожнюється з фінансовою нестабільністю) розповсюджується на інші країни, ринки, інститути.

Після ознайомлення з поняттям фінансової нестабільності, варто ідентифікувати та вивчити наступний надзвичайно важливий аспект, а саме причини, передумови даного явища. Адже знання витоків проблеми, їх детальне вивчення є першим кроком (та запорукою успіху) на шляху до розробки ефективних методів боротьби з проблемою або ж навіть її упередженням у майбутньому.

У цьому розрізі, варто особливу увагу приділити позиції Барі Ейхенгріна, який виділяє 4 класи причин (або, як він їх називає, пояснень) фінансової нестабільності :

- існування непідтримуваних макроекономічних політик, які були центром ранніх кризових моделей, прикладом може бути робота Пола Кругмана «Моделі криз платіжного балансу» (1979 року). Країни переносять валютні кризи в цих моделях, тому що вони проводять непослідовні і непідтримувані політики. У класичному випадку, грошово-кредитна і бюджетна політики надто експансіоністські, щоб бути узгодженими з ціллю підтримки валюти. Країни переживають банківські кризи, тому що їх уряди розглядають банки як такі установи, які знаходяться під повним впливом уряду і можуть бути у будь-який момент використані для вирішення проблем державного боргу, які, в свою чергу, згадані уряди змушені вирішувати задля фінансування свого дефіциту. З такого погляду макроекономічні дисбаланси фундаментальна причина криз та нестабільності, не дивлячись на те, що найближчими факторами ризику, можливо, є ефекти інфекцій або необгрунтовано низькі рівні резервів іноземних валют.

- крихкі фінансові системи. Ряд недавніх криз не були очевидно спричинені макроекономічними чинниками. Водночас фінансові слабкості здавалося грали тут більшу роль ніж в попередніх кризах. У таких країнах як Південна Корея, залежність банків від короткострокової заборгованості зробила їх вразливими до паніки інвесторів, таким чином вразливість балансів підставляє банки і небанківські фінансові установи (такі як, кредитні компанії) під ризик, коли довіра поступово зникає і капітал починає витікати з фінансової системи.

- інституційні слабкості. Мається на увазі розгляд слабких сторін місцевих структур управління, як кінцевої причини фінансової нестійкості. Банківські менеджери і корпоративні головні адміністратори, які неадекватно відповідальні перед своїми акціонерами, можуть мати неадекватні стимули для того, щоб обачно управляти фінансовими ризиками. У цьому світлі, слабке управління корпоративного і суспільного сектора дозволяє приймати надмірний ризик, призводячи до виникнення вразливих корпоративних фінансових структур.

- дефекти (недоліки) в структурі міжнародних фінансових ринків. Завершальна тенденція в аналізі причин фінансової нестійкості пов'язує її, зокрема на ринках, що розвиваються, зі структурою і діяльністю міжнародної фінансової системи, і особливо до аспектів цієї структури, які в значній мірі знаходяться поза контролем окремих країн. Академічні заяви з цього приводу роблять наголос на глибині асиметричної інформації на міжнародних фінансових ринках, яка заохочує «стадну поведінку» серед інвесторів і дає початок раптовим зупинкам і змінам у потоках капіталів, які можуть викликати кризи незалежно від умов в уражених економіках. Рухливість капіталу проблема в цьому світлі. Потоки капіталів можуть бути нестійкими завдяки поширеності інших викривлень. Відповідне рішення тримати потоки капіталів під контролем.

Маючи уявлення про поняття та передумови явища, що розглядається, слід розглянути ще один досить важливий і суттєвий його аспект типи та різновиди. Так, Філіп Девіс пропонує наступні три типи фінансової нестабільності.

Перший узагальнений тип нестабільності зосереджений на банківських крахах, які найчастіше мають місце після настання втрат від кредитів та торгівельних втрат. Прикладами можуть бути Техаська банківська криза, криза ощадних інститутів у США, Японська банківська криза, кризи у Австралії, Азії та скандинавських країнах. Багато країн, що розвиваються страждали від таких криз у останні десятиліття. Банківські крахи, в свою чергу, вірогідніше за все, призводять до зменшення кредитування нефінансового сектору, тягнучи за собою широкомасштабний економічний спад. Така ситуація може трапитися навіть на розвинених ринках боргових цінних паперів, якщо банки та позичальники поділяють конфіденційну інформацію щодо своєї кредитоспроможності, яка недоступна для покупців (інвесторів) облігацій, спроба ж заміни даної інформації припущенням виявляється надто складною.

Другий тип фінансової невпорядкованості (нестабільності) включає надзвичайно високий рівень волатильності ринкових цін після зсуву в очікуваннях. Такі кризи характеризуються тим, що вони часто втягують інституційних інвесторів як основних діючих осіб та зосереджені здебільшого на наслідках для інших фінансових інститутів, які полягають у різких цінових коливаннях, спричинених інституційною «стадністю». Хоча різкі зміни цін можуть самі по собі і не мати системних наслідків. Такі наслідки можуть мати місце, коли згадані зміни цін загрожують інститутам, які зайняли позиції з високою долею позичених засобів за поточним рівнем цін на активи.

Третій тип фінансової турбулентності, який певною мірою пов'язаний з попереднім, полягає в затягнутому колапсі ринкової ліквідності та емісії. Також досить часто включає інституційну «стадність», відмінність від другого типу фінансової нестабільності переважно полягає в одному з двох: або ринки достатньо гнучкі, або структури маркет мейкери у достатній мірі жорсткі. Крім того, такий різновид криз більше стосується ринків деривативів і боргових зобов'язань, ніж капіталу й валюти. Ці ризики критичні не лише для тих суб'єктів господарювання, які тримають позиції на ринках, а й для тих, які покладаються на ринок для боргового фінансування чи з-приводу ліквідності, що значною мірою включає банки.

Наведений огляд суті явища міжнародної фінансової нестабільності дає досить вичерпне розуміння того, що воно є потенційно чи не найзагрозливішим негативним наслідком глобалізації міжнародних фінансів, та що жодна держава, у тому числі й Україна, не є застрахованою від його згубного впливу. Відтак завданням кожної держави зокрема та світової спільноти у цілому є ведення активного діалогу та розробка ефективних та дієвих заходів попередження та елімінації негативних наслідків глобальної фінансової нестабільності. Що ж до нашої держави, то вона має припинити ігнорування суттєвих фінансових проблем, які у найближчому майбутньому можуть проявити себе, та брати активну участь у згаданих діях щодо попередження нестабільності.

4. Варіанти пошуку інвестора через мережу Інтернет

Про використання Інтернету, як основи організації бізнесу, в науковій літературі викликало багато дискусій. Але все частіше висловлюються думки провідних фахівців і політиків України, що сучасний стан підприємництва практично виявляється неспроможним до використання усіх переваг та можливостей телекомунікаційних мереж. Принаймні, неможливо уявити українського підприємця, як приватну особу, який не відкрив свій сайт, та не користується електронною поштою, не говорячи вже про те, що він не займається пошуком конкретних споживачів його продукції та ділових партнерів в якості інвесторів. Тому все більш набуває актуальності проблема переходу на управління бізнес-процесами за допомогою інтернет-технологій, які сприяють отриманню певних конкретних переваг.

На нашу думку, не варто ігнорувати той факт, що електронний бізнес на Україні знаходиться у початковому стані і поки не набув інвестиційного характеру. Тому ряд питань, вирішення яких пов'язано з підтримкою розвитку малих і середніх підприємств, практично заходиться поза межами його інтересів. З цих позицій варто звернутися до проблем активізації українського ринку Інтернет-послуг.

Проведений аналіз показує, що у структурі вітчизняного Інтернету в основному домінує розважальна і інформаційно-довідкова інформація. Проглянуті електронні адреси, що стосуються діяльності суб'єктів господарювання, хоч і представлені в достатній кількості, але в більшості своїй носять рекламний характер і не дають відповіді на питання, які пов'язані з пошуком інвесторів, вибором найбільш актуального і ефективного виду діяльності, забезпеченням необхідної норми прибутку тощо.

Між тим, останнім часом спостерігається зростання ініціативних групи, які здатні запропонувати достатньо вигідні бізнес-проекти, але для їх реалізації все гострішою стає проблема інвестиційної підтримки. Самостійно знайти необхідного партнера через нестабільність економічних процесів, що протікають в Україні, традиційним шляхом (співпраця з одним з регіональних банків) не завжди можливо. Більш перспективним варіантом ділової співпраці слід вважати використання різних глобальних мереж, у тому числі і Інтернет, які значно розширюють можливості пошуку партнерів, а також джерел фінансування для реалізації всіх стадій того чи іншого бізнеспроекту.

Звичайно, електронний бізнес дозволяє оптимізувати як ланцюжок продажу, так і ланцюжок постачань, негайно одержувати відповіді на питання в режимі on-line про стан всіх поточних рахунків підприємства, допомагає найретельніше аналізувати діяльність конкурентів. В цілому, не дивлячись на існуючі проблеми, які пов'язані з інтеграцією малих і середніх підприємств в глобальну інформаційну мережу Інтернет, деякі успішні підприємства її активно використовують. Дані переваги є відчутними при наявності посередницької інфраструктури, накопиченого досвіду співробітництва підприємств з іншими організаціями через Інтернет, і не стосуються фізичних і юридичних осіб, що зіткнулися вперше з інфокомунікаційними мережами.

Більшість українських компаній співпрацюють із західними чи ж російськими підприємствами. Обумовлено це тим, що в Україні поки відсутні розвинені електронні майданчики і фірми, що надають Інтернет-послуги з розміщення інформації. Причому, в даному випадку існує ряд фінансових схем, завдяки яким всі грошові потоки при укладанні контрактів можна легалізувати.

Багато вітчизняних підприємств використовує Інтернет тільки частково, для створення так званої Extranet-мережі, яка дозволяє організувати діяльність співробітників компанії, її ділових партнерів і клієнтів. При цьому для користувачів мереж технічно реалізована можливість сумісного управління грошовими потоками, отримання доступу до корпоративних баз даних, пересилки електронної пошти або використання різних додатків для колективної роботи. Головна особливість організації мереж Extranet в тому, що в них велика увага приділяється забезпеченню конфіденційності переданої інформації. Її одержують тільки ті, кому вона адресована. В основному це забезпечується за рахунок застосування протоколів, що передбачають шифрування переданої інформації. Крім того, в мережах Extranet строго визначається можливість доступу до того чи іншого запрошуваного ресурсу.

Мережа Belcom створена з метою об'єднання ряду Науково-дослідних інститутів для спільної роботи з реалізації взаємовигідних проектів. Недавно мережа інтегрувала представників вже більше 30 організацій і була підключена і зареєстрована в EUnet європейській частині Internet. В даний час мережа Belcom розвивається як мережа комерційного призначення, об'єднуючи наукові і комерційні організації, інвестиційні компанії і установи.

Технічно Belcom можна розглядати як сукупність регіональних вузлів, що забезпечують обмін повідомленнями між користувачами в своєму регіоні і передачу інформації, у тому числі і фінансового характеру, в інший регіон через регіональні вузли зв'язку. Крім того, через Belcom легко працювати з комерційною інформаційною системою Relis тієї, що пропонує, зокрема, тематичні інформаційні випуски і аналітичні огляди на багато економічних тем.

Мережа Sprint Net дозволяє обмінюватися інформацією з великою швидкістю. Для ведення фінансових операцій мережа пропонує: телекомунікаційне середовище організації, доступ видалених терміналів в режимі реального часу до електронних торгів по ГКО; мережевий доступ до внутрішньоукраїнських і міжнародних систем електронних платежів і послуг з передачі грошових коштів провідних зарубіжних банків і банків України; телекомунікаційні послуги для підтримки авторизації магнітних карток в режимі реального часу при здійсненні операцій в торгових крапках і банкоматах; підтримку і рішення для систем зв'язку "Ктієнт-банк", міжфіліальних операцій і клірингових розрахунків.

Успішне функціонування Extranet-мереж пояснюється перш за все відлаженою спільною діяльністю цілого ряду підприємств, банків, фондових бірж, інвестиційних компаній. Інформацію про роботу даних організацій можна знайти за допомогою спеціальних пошукових програм в Інтернеті.

На наш погляд, найцікавішими є наступні сайти: український фінансовий сервер (http://www.uts.kiev.ua/), сайт національного депозитарію України (http://www.ndu.gov.ua/), сайт Української фондової біржі (http://www.uhrse.kiev.ua/), сайт фінансових ринків, новин і аналітики. Завдяки використанню цих сайтів можлива поетапна реалізація проектів ділової співпраці, а саме:

- первинне ознайомлення (підприємство, яке зацікавлене в отриманні інвестицій, відвідує відповідні сайги, реєструється, посилає коротку характеристику пропонованого проекту, розкриває вигоди від його реалізації);

- спільне обговорення проекту (зацікавлена сторона надає необхідні документи, які стосуються її фінансового положення, забезпечення необхідних гарантій з повернення кредиту);

- укладання контракту (підприємство реєструється в Extranet-мережі, організації проводять спільну діяльність з метою забезпечення максимальної вигоди від реалізації проекту).

Використання електронного бізнесу може якісно змінити діяльність будь-якого підприємства в кращу сторону. Крім того, Internet-конференції, що проводяться фахівцями провідних банків і інвестиційних компаній, багато в чому орієнтовані на представників саме малого та середнього бізнесу, що, врешті решт, може забезпечити підтримку найцікавішим проектам, у тому числі і інвестиційним.

5. Інвестиційна привабливість українських підприємств

Залучення іноземних капіталів в Україну відбувається в умовах конкурентної боротьби на декількох рівнях:

- міжнародному, де конкурують регіони світу, державні угруповання та держави;

- внутрішньодержавному, де конкурують сектори економіки та галузі, об'єднання підприємств та підприємства, організації, заклади.

Перемогу отримує інвестиційне привабливіший об'єкт вкладення інвестицій. Отже, першочерговим завданням, виконання якого зумовлює успіх у цій конкурентній боротьбі, є максимальне підвищення інвестиційної привабливості.

Першим кроком вирішення даного завдання буде визначення існуючого рівня інвестиційної привабливості того чи іншого об'єкта. Тобто є необхідність кваліфікованої оцінки багаторівневої інвестиційної привабливості: міжнародної, внутрішньодержавної секторної, міжгалузевої, внутрішньогалузевої, конкретного підприємства/проекту.

Процес інвестування передбачає здійснення суб'єктно-об'єктних відносин з приводу генерування, перерозподілу та споживання капіталу. Замовником проведення оцінки інвестиційної привабливості може бути як суб'єкт інвестування, так і об'єкт інвестування. При цьому кожен з них дбає про свої цілі, які в кінцевому результаті спрямовані на реалізацію можливості перерозподілу та споживання капіталу, тобто інвестування.

Ланцюг цілей оцінки ІП для об'єкта інвестування такий:

1) визначення поточного стану;

2) розробка заходів підвищення ІП;

3) залучення іноземних інвестицій у відповідних до ІП обсягах та отримання комплексного позитивного ефекту від освоєння іноземного капіталу.

Ланцюг цілей оцінки ІП для суб'єкта інвестування такий:

1) оцінка стану та потенціалу об'єкта;

2) розробка варіантів вкладення інвестицій, враховуючи особливості ІП об'єкта;

3) використання вивільнених/надлишкових ресурсів з метою отримання майбутньої вигоди фінансового прибутку, політичних переваг, екологічного ефекту тощо.

Характерна риса успішного інвестування обов'язкова присутність подвійного ефекту: позитивних наслідків як для суб'єкта інвестування (інвестора), так для об'єкта (реципієнта). Враховуючи багатосторонність впливу вкладання капіталу у привабливі об'єкти, мету залучення іноземного капіталу слід розглядати як комплекс цілей із двостороннім/подвійним ефектом.

Інвестиційна привабливість має розглядатись не тільки як фінансовоекономічний показник, а й як модель кількісних та якісних показників оцінок зовнішнього середовища (політичного, економічного, соціального, правового) та внутрішнього позиціонування об'єкта у зовнішньому середовищі, оцінка його економічного, фінансового, технічного потенціалу, що дає змогу варіювати кінцевий результат.

Отже, інвестиційна привабливість це справедлива кількісна та якісна характеристика зовнішнього та внутрішнього середовища об'єкта потенційно можливого інвестування.

Державний підхід до оцінки інвестиційної привабливості зводиться до аналізу фінансово-економічного стану за затвердженими методиками: інтегральної оцінки інвестиційної привабливості та поглибленого аналізу фінансово-господарського стану. Далі пропонуємо розглянути та коротко проаналізувати ці методики з метою визначення їх достатності/адекватності потребам та інтересам іноземних інвесторів.

Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості це показник, в якому відтворюються значення інших показників, скоригованих у відповідності до їх вагомості та інших чинників.

Метод інтегральної оцінки інвестиційної привабливості (МЮІП) покладає в основу два посилання:

1. Одне окремо взяте підприємство, незалежно від його підпорядкованості або інвестиційної непривабливості цілого регіону, може бути інвестиційне привабливим (у більшості випадків для стратегічного інвестора не має значення рівень розвитку регіону розташування об'єкта інвестування, його минулі зв'язки з партнерами тощо).

2. Беручи до уваги особливості математичних операцій (правил рангової кореляції), фактичне значення показника із вказаного переліку розглядається як елемент множини однойменних показників, в якій відображатимуться стан і особливості прояву конкретного чинника за теперішніх умов, і розмір якої визначається межами двох граничних значень, в яких і існує показник. Зазначені граничні значення постійно коригуються. Метод передбачає складання різних щодо одиниць виміру показників.

Для розуміння змісту й принципу дії алгоритму методу доцільно розглянути його як сукупність інформаційно-пояснювальних блоків, кожний з яких забезпечує виконання будь-якої процедури за даним методом чи дає пояснення до її виконання. ІОІП це кінцевий результат дій, закладених у цих блоках.

Для визначення показників згідно з МЮІП використовуються дані бухгалтерської звітності підприємства та ринку цінних паперів. Усі наведені в групах показники є достатніми для визначення загального інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємства.

Переваги

1. Кінцевий висновок в принципі дає змогу інвесторові визначитись, чи продовжувати «працювати» над цим підприємством (тобто шукати шляхи взаємовигідного співробітництва, підвищення привабливості підприємства тощо), чи варто відмовитись від подальшої взаємодії.

2. Покладаючись на думку висококваліфікованих експертів, можна уникнути помилкової оцінки підприємства, яка допустима при суто цифрових розрахунках із застосуванням шкали/градації.

3. Відсутність величезної кількості розрахунків вторинних показників/коефіцієнтів дає експерту змогу зосередитись на основних характеристиках діяльності підприємства та взяти до уваги фактичні/первинні дані звітності.

Недоліки

1. Методика ПАФГС є дещо суб'єктивною, оскільки, не зважаючи на об'єктивність фактичних показників стану підприємства, що аналізуються, остаточний висновок робиться експертом (експертами), а не отримується автоматично згідно зі шкалою/градацією, крім того, у ситуації двочи багатозначності деяких показників, коефіцієнтів, що розраховуються, експерт обирає найбільш справедливий варіант з огляду на його досвід, кваліфікацію.

2. Дана методика розроблялась у першу чергу для Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій, і її основним завданням є визначення позитивного чи негативного стану підприємства, а для інвестування, крім того, важливо виявити ще й особливості позитивного чи негативного стану, що передбачає необхідність другого етапу аналітично-експертного аналізу.

3. Методика є вузькосфокусованою тільки на фінансовому аналізі підприємства і тому є недостатньою для прийняття рішення іноземним інвестором.

Переваги цих методик можуть бути вдало використані іноземними інвесторами, але серед недоліків методик є спільна риса вузька сфокусованість тільки на аналізі фінансово-економічної діяльності підприємства, тобто мікросередовища об'єкта інвестування, і відсутність прогнозування зміни ситуації. Очевидно, ці методики були розроблені для «внутрішнього» вжитку, тобто для українських інвесторів, установ, що здійснюють перевірку, та урядових експертних служб тощо. Для іноземного інвестора такий аналіз є кінцевим етапом перед прийняттям рішення, оскільки для іноземного інвестора аналіз починається з позиціонування навіть не країни світу, а регіону.

Оскільки Україна зацікавлена у залученні якомога більших обсягів іноземного капіталу, необхідно проводити аналіз з точки зору потенційного іноземного інвестора, отже, існує об'єктивна необхідність у розробленні Україною такого підходу до аналізу інвестиційної привабливості підприємства, який інтегрував би у собі оцінку інвестиційного клімату, ефективності капіталовкладень, ризиків інвестування і фінансовоекономічні параметри діяльності об'єкта інвестування, таким чином задовольняючи потреби та інтереси зовнішніх інвесторів та надаючи вичерпну інформацію для внутрішніх користувачів з метою підготовки програм, заходів підвищення інвестиційної привабливості об'єктів потенційно можливого іноземного інвестування.

6. Інтелектуальна власність як основа для венчурного інвестування

Оскільки технологічний розвиток упродовж довгого періоду розглядався як одна із рушійних сил економічного зростання та продуктивності, США і країни Європи останніми роками почали використовувати конкретні фактори, які лежать в основі підвищення показників ефективності, а саме об'єкти інтелектуальної власності. Адже саме інтелектуальна власність створює основи для інвесторів, спонукаючи їх вкладати кошти за умови ризику. Інтелектуальна власність є інтегральним показником створення вартості на технологічно зорієнтованому підприємстві, а також важливим елементом в отриманні венчурного капіталу підприємствами малого та середнього бізнесу.

Відповідне використання інтелектуальної власності є ефективним інструментом за умови конкуренції, стабільності та зниження рівня ризику капітального інвестування.

Венчурний капітал та право інтелектуальної власності

Однією з головних проблем, з якою зустрічаються новітні технології, є достатній рівень першого внеску, незалежно від того, чи формується він із виникненням боргу, чи використанням венчурного інвестування. Венчурні інвестори прагнуть володіти інформацією, де саме винахід чи інновація ідеально будуть реалізовані на ринку, враховуючи дії існуючих і потенційних конкурентів. Потенційні інвестори також хочуть знати, чи надасть даний винахід чи інновація значну перевагу на ринку, а також чи є переконливий доказ щодо гарантії побудови бізнесу, який базуватиметься саме та даному винаході чи інновації.

Венчурні інвестори прагнуть максимізувати прибутки та мінімізувати ризики. До ризиків, на які вони повинні зважати щодо інтелектуальної власності, належать ринковий, фінансовий, технологічний та ризик-менеджмент.

Нові технологічні підприємства не можуть дозволити собі судові справи. Адже це вимагає залучення великої суми коштів, часу та інших ресурсів, які потрібні їм для технологічного розвитку та комерціалізації. А загроза дорогого судового процесу може бути достатньою, щоб скоротити можливості венчурного фінансування. Патентні судові процеси коштують понад $ 500.000 за позов, а щодо питань, котрі стосуються комерційних таємниць від $ 300.000 до $ 500.000. Саме тому інтелектуальна власність у вигляді комерційної таємниці може бути привабливішою для венчурних інвесторів ніж «слабких» патентів, відносно яких може бути розпочато судовий процес.

Прикладом взаємодії інтелектуальної власності та економічних результатів може бути те, як компанії, що працюють з новітніми технологіями, оцінюють своє процвітання. Catalyst Venture Partners є бізнес групою, яка працює з компаніями, готуючи їх до зовнішнього інвестування. Catalyst Venture Partners працює лише з підприємствами, які «володіють винятковою інтелектуальною власністю і перебувають на шляху швидкого зростання».

Модель взаємодії

Без переваг інтелектуальної власності та її захисту мало інвестицій буде задіяно у нові підприємства. На схемі зображено модель взаємодії інтелектуальної власності та венчурного капіталу. Вона пояснює, що навіть на такому простому рівні існує можливість виникнення комплексу взаємодій. Саме тому за умови нестачі будь-якого з елементів, показаних у моделі, будуть необхідні серйозні зусилля для стабілізації ситуації

 


 

Схема 1. Модель взаємодії інтелектуальної власності та венчурного капіталу

У цій моделі необхідно звернути увагу на 4 ключові моменти:

1. Інтелектуальна власність створює нову інтелектуальну власність.

2. Інтелектуальна власність, яка є локальною, веде до підвищення ролі всієї інтелектуальної власності.

3. Інтелектуальна власність стимулює та стабілізує ринок.

4. Інтелектуальна власність генерує капітал, утворена з капіталу і навпаки, створює підґрунтя для венчурного капіталу.

Схема показує наявність оберненого механізму щодо створення додаткової інтелектуальної власності. Це можна також побачити на прикладі зростання кількості заявок на патенти. Така ситуація притаманна економіці, яка розвиває інтелектуальну власність, стимулює розвиток додаткової інтелектуальної власності.

Роль активів інтелектуальної власності

Виключні права, які надаються системою інтелектуальної власності, доволі часто є головними активами, завдяки яким малі та середні підприємства, які є технологічно зорієнтованими, можуть отримати вигоду. Найефективніше використання інтелектуальної власності може сприяти отриманню високої ставки прибутку на капітал, яка є вирішальною в процесі залучення венчурних інвестицій для малого та середнього бізнесу.

Економічна цінність патентів, торгових марок, програмного забезпечення та інших об'єктів інтелектуальної власності повинна бути уважно вивчена шляхом аналізу, щоб чітко визначити, які компанії є достойними отримання венчурних інвестицій. Важливо також зазначити, що не всі нематеріальні активи є рівними. Венчурні інвестори повинні використовувати нові технології оцінювання нематеріальних активів підприємств і приймати рішення, базуючись на тому, коли та за яких умов інвестувати їх, залежно від даної оцінки.

Одним із найважливіших компонентів оцінки венчурними інвесторами є захист інтелектуальної власності. Зазвичай стійка позиція патентів є бажаною, і такий фактор як володіння інтелектуальною власністю повинен бути досконало дослідженим, особливо, якщо це провадиться в університеті чи в іншій дослідній інституції. Венчурний інвестор повинен також зважати на потенційні витрати, пов'язані з патентами та їх захистом.

Різноманітні ринкові механізми відіграють провідну роль в поширенні технологій. Це спричиняє трансформаційні процеси щодо підвищення конкурентноздатності інноваційних процесів, кооперації та глобалізації. Для систематизації даних факторів підприємствам необхідно більше конкурентоспроможних об'єктів інтелектуальної власності. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) показала, що позитивні зміни в легальній та стабільній структурі патентних режимів в США, Європі та Японії мали своїм результатом зростання патентоздатності об'єктів та вартості патентів як таких.

Вказані ринкові механізми, об'єднані із змінами в правомірних та стабільних режимах, призвели до підвищення ролі патентування. Також здатність власників патентів захищати свої права розвивається і дає їм виключні права та переваги в порівнянні з тими, хто не патентує свої винаходи. Цей позитивний зворотній зв'язок в системі інтелектуальної власності (див. схему) повинен бути підкріпленим іншими факторами.

Важливим елементом, який стимулює розвиток інтелектуальної власності і навпаки веде до додаткового створення венчурного капіталу, є роль права інтелектуальної власності в загальному, яке за умови досконалого вивчення та ефективного управляння також веде до зниження ризиків.

Посилення та поширення прав приносять власникам інтелектуальної власності бажані результати в зростанні вартості підприємства. Це, навпаки, допомагає венчурним інвесторам вирахувати потенційні прибутки на їхні інвестиції , побачити збільшення кількості інновацій та зростання на ринку.

Останніми роками патенти відігравали значну роль в інноваційному розвитку. Ця роль інтелектуальної власності призвела не лише до економічного зростання , але також до стабілізації на ринку. Коли інвестори спостерігають зростання ринку, вони намагаються отримати відповідну економічну вигоду.

Оскільки компанії отримують економічну вигоду від своєї інтелектуальної власності, вони намагаються реінвестувати частину доходів у дослідження та розвиток. Ці дослідження сприяють подальшому інноваційному розвитку і допомагають підприємствам в пошуках додаткового капіталу для зростання. Усі ці фактори не лише генерують капітал для підприємств, які використовують інтелектуальну власність, але також і для венчурних підприємств.

Відповідно досліджень Лернера та Кортума, підвищення рівня залученого венчурного капіталу на індустріальному ринку асоціюється із значно вищими патентними ставками.

Як показує схема, зв'язок між венчурним капіталом та інтелектуальною власністю не обов'язково є прямим, але важливим елементом у загальній системі. Венчурний інвестор повинен розглянути велику кількість факторів, що пов'язані з інтелектуальною власністю. Ці фактори поєднані з системою інтелектуальної власності і сприяють розвитку малого і середнього бізнесу.

Використана література:

1. Єрьоміна Є.О. Основні тенденції коливання євро на українському фінансовому ринку

2. Смирнова В.Д. Формування конкурентоспроможної моделі розвитку фондового ринку України

3. Янікін С. В. Фінансова нестабільність: її причини та різновиди

4. Редькін Д.О. Варіанти пошуку інвестора через мережу Інтернет

5. Майорова Т. В. Інвестиційна привабливість українських підприємств

6. Якубівська Ю.Є. Інтелектуальна власність як основа для венчурного інвестування





Реферат на тему: Розвиток фінансового та фондового ринку в Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.