Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Фінанси

Біржова справа (контрольна робота)

План

1. Сутність, характеристика та практика хеджування

2. Порядок укладання угод на біржі

3. Задача

4. Список використаної літератури

1. Сутність, характеристика та практика хеджування

Хеджування/ хедж (Hedging/ Hedge) - Засіб зменшення ризику шляхом укладання протилежної угоди. Хеджування - термін, що використовується у банківській, біржовій та комерційній практиці для позначення різних методів страхування ризику. Наприклад, застосовується в більш вузькому значенні слова: для позначення страхування валютного ризику шляхом створення зустрічних вимог і зобов'язань в іноземній валюті. Найпоширенішим видом хеджування є укладення строкових валютних угод. Хеджування - застосування одного чи декількох інструментів хеджування з метою повної чи часткової компенсації змін справедливої вартості об'єкта хеджування або пов'язаного з ним грошового потоку.

Хеджування - це спосіб отримання прибутку завдяки біржовій ф'ючерсній торгівлі, що грунтується на відмінностях у динаміці цін реальних товарів і цін ф'ючерсних контрактів на цей же товар. Хеджування на біржі здійснюють, як правило, підприємства, організації, приватні особи, які одночасно є учасниками ринку реальних товарів: виробники, переробники, торговці.

Мета хеджування - отримання додаткового прибутку в порівнянні з прибутком від реалізації на ринку реального товару. Хеджування - це страхування цінового ризику учасників біржової торгівлі, яке дозволяє мінімізувати їх фінансові втрати шляхом одночасного укладання форвардної та ф'ючерсної угоди на однаковий обсяг однакового товару. розрізняють два види хеджування: хеджування продажем (коротке) та хеджування покупкою (довге).

Валютний ризик - це ймовірність виникнення можливих збитків унаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют. Фактори, які впливають на ризик, можна розподілити на дві групи.

Фактори впливу на валютний ризик.

Збільшують ризик:

-коливання валютних курсів;

-відкриті валютні позиції.

Зменшують ризик:

-ліміти позицій за валютами;

-контроль за ризикам з боку керівництва;

-використання методів хеджування.

Методами хеджування (страхування) валютного ризику є:

- погодження надходжень і платежів (структурне балансування);

- "валютні кошики" - набір валют, об'єднаних у певних пропорціях, тобто курс валюти стосовно певного набору інших валют;

- методи короткострокового хеджування - поєднують форвардні, опціонні угоди та угоди "своп";

- методи довгострокового хеджування - фінансові ф'ючерси і дисконтування вимог у валюті (уступка права вимоги боргу в іноземній валюті замість негайно сплаченої суми банком у національній або іншій валюті).
Валютна позиція банку - це співвідношення між сумою активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових та позабалансових зобов'язань у цій же валюті. Вона буває:

- відкрита - не дорівнює нулю, веде за собою додатковий ризик у разі зміни валютного курсу;

- відкрита довга - вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів та позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті. Банк може понести втрати у разі збільшення курсу національної валюти щодо іноземної валюти;

- відкрита коротка - вартість пасивів та позабалансових зобов'язань перевищує вартість активів та позабалансових вимог у кожній іноземній валюті. Банк може понести додаткові витрати у разі збільшення курсу іноземної валюти щодо національної валюти;

- закрита - дорівнює нулю.

Оцінка ринкових, кредитних та інших видів фінансових ризиків є необхідною умовою для ухвалення раціональних рішень з управління виявленими ризиками.

Не зважаючи на галузеву специфіку, в більшості секторів економіки використовуються схожі механізми зниження ризиків, що зводяться до чотирьох основних:

страхування або резервування;

хеджування;

диверсифікації;

управління активами і пасивами.

Хеджування призначене для зниження можливих втрат вкладів внаслідок ринкового ризику і рідше кредитного ризику. Хеджування є формою страхування від можливих втрат шляхом укладення відповідної угоди і вимагає відвернення додаткових ресурсів. Досконале хеджування припускає повне виключення можливості отримання прибутку або збитку за рахунок відкриття протилежної або компенсуючої позиції. Така «подвійна гарантія», як від прибутків, так і від збитків, відрізняє досконале хеджування від класичного страхування.

Хеджування ринкових ризиків здійснюється шляхом проведення забалансових операцій з похідними фінансовими інструментами – форвардами, ф'ючерсами, опціонами і свопами. Останнім часом з'явилися інструменти хеджування кредитних ризиків, до яких належать, наприклад, кредитні свопи. Диверсифікація є способом зменшення сукупної схильності ризику за рахунок розподілу коштів між різними активами, ціна або прибутковість яких слабо корельовані між собою. Суть диверсифікації полягає у зниженні максимально можливих втрат за одну подію, проте при цьому одночасно зростає кількість видів ризику, що необхідно контролювати.

Техніка хеджування

Хеджування - це спосіб отримання прибутку завдяки біржовій ф'ючерсній торгівлі, що грунтується на відмінностях у динаміці цін реальних товарів і цін ф'ючерсних контрактів на цей же товар.

У політико-економічному значенні як хеджування, так і біржова спекуляція являють собою просту спекуляцію, тобто спосіб отримання прибутку, що грунтується не на виробництві, а на різниці в цінах. Хеджування і біржова спекуляція - дві форми спекуляції на біржі, що співіснують і доповнюють одна одну, але водночас і відрізняються між собою. Це дві сторони однієї медалі. Хеджування неможливе без біржової спекуляції, і навпаки.

Хеджування на біржі здійснюють, як правило, підприємства, організації, приватні особи, які одночасно є учасниками ринку реальних товарів: виробники, переробники, торговці.

На практиці немає чіткого розмежування між суб'єктами, що займаються хеджуванням, і суб'єктами, діяльність яких пов'язана з біржовою спекуляцією, оскільки учасники ринку реальних товарів також беруть участь в біржових спекуляціях, і в ринковому господарстві головне - отримання прибутку, незалежно від того, завдяки яким біржовим операціям ця мета досягається.
Мета хеджування - отримання додаткового прибутку в порівнянні з прибутком від реалізації на ринку реального товару.

Для всіх організацій і осіб, які не є членами біржі, хеджування являє собою особливу форму комерційної діяльності на біржі з постійною метою - отримання найбільшого прибутку нарівні з іншими наявними формами комерції. Хеджування, у зв'язку з подвійним характером, тобто одночасною опорою на ціну реального товару і на ціну ф'ючерсного контракту на цей же товар, має важливе практичне значення. Воно забезпечує непрямий зв'язок біржового ринку ф'ючерсних контрактів з ринком реального товару.

Хеджування виконує функцію біржового страхування від цінових втрат на ринку реального товару і забезпечує компенсацію певних витрат (зокрема, на зберігання товарів). Саме від цієї функції і веде своє походження сам термін "хеджування".

Техніка хеджування полягає в наступному. Продавець реального товару, прагнучи застрахувати себе від передбачуваного зниження ціни, продає на біржі ф'ючерсний контракт на даний товар (хеджування продажем). У разі зниження цін він викупляє ф'ючерсний контракт, ціна на який також впала, і отримує прибуток на ф'ючерсному ринку, який повинен компенсувати недоотриману ним виручку на ринку реального товару (табл. 1).

Табл.1. умовний приклад № 1.

Ціна на 1.05

Ціна на 1.08

Виручка від проведення операції станом на 1.08

Ринок реального товару

90

70

70

Ф'ючерсний ринок (1травня-продаж контракту;1вересня-купівля контракту

110

90

20 (110-90)

Виручка - всього

100

Згідно з умовним прикладом №1 продавець в кінцевому результаті отримав від продажу товару (70 одиниць) і від ф'ючерсного ринку (20), тобто ту суму виручки, яку він розраховував отримати станом на 1 травня (90 одиниць).

Покупець наявного товару зацікавлений у тому, щоб не потерпіти збитків від підвищення цін на товар. Тому, передбачаючи, що ціни будуть зростати, він купує ф'ючерсний контракт на даний товар (хеджування купівлею). У випадку, якщо тенденція щодо зростання ціни має місце, покупець продає свій ф'ючерсний контракт, ціна якого також зросла в зв'язку із зростанням цін на ринку реального товару, і тим самим компенсує свої додаткові витрати з купівлі наявного товару (табл. 2).

Табл. 2. Умовний приклад №2.

Ціна на 1.05

Ціна на 1.08

Затрати на ринку реального товару

Виручка на ф'ючерсному ринку

Затрати покупця за рахунок власних коштів

Ринок реального товару

90

110

110

-

-

ф'ючерсний ринок

110

130

-

20(130-110)

-

Виручка-всього

-

-

-

-

20 (110-90)

Отже, виходячи з умовного прикладу №2, витрати покупця на ринку реального товару (110 одиниць) завдяки отриманому прибутку від ф'ючерсної торгівлі (20) не перевищили суми витрат, що плануються ним станом на 1 травня (100 одиниць). Обидва наведених приклади розкривають суть страхової функції хеджування.

Використання механізму ф'ючерсної торгівлі, яка випливає з наведених умовних прикладів, дозволяє продавцям запланувати свою виручку, а значить, і прибуток, а покупцям - витрати. На практиці важко передбачити зміну цін на тривалий термін. Динаміка цін ринків реального товару і ф'ючерсного не співпадає, тому, як правило, хеджування не охоплює всього потоку вироблених біржових товарів.

Існують різні форми (способи) хеджування залежно від того, хто є його учасником і з якою метою воно здійснюється. Хеджування може проводитися на весь реальний товар або на його частину; на реальний товар або товар, відсутній в момент укладення ф'ючерсного контракту; на комбінацію різних дат поставки реального товару і виконання ф'ючерсного контракту.

Хеджування сприяє отриманню і додаткового прибутку. Середня різниця між ціною наявного товару і ф'ючерсного контракту на відповідний місяць поставки являє собою "базис" і залежить від витрат на зберігання та інших важкопрогнозованих чинників.

При хеджуванні продавець товару, що бажає отримати додатковий прибуток, прагне продати ф'ючерсний контракт на свій товар за ціною, що перевищує існуючу ринкову ціну реального товару на величину базису. Якщо надалі базис буде зменшуватись, то хеджер (тобто той, хто здійснює хеджування) виграє, оскільки зростання цін на ф'ючерсному ринку відстає від зростання цін на реальному ринку, або зниження цін на ф'ючерсному ринку випереджає зниження цін на реальному ринку. У разі збільшення базису хеджер-продавець програє. Покупець товару, який бажає отримати додатковий прибуток, спирається в своїх прогнозах на інші зміни базису, тобто при його зростанні хеджер виграє, а при зменшенні базису - програє.

У вказаних варіантах кінцева ціна для хеджера рівна його цільовій ціні плюс зміна базису.

Кц = Цц + 36,

Де

Кц - кінцева ціна для хеджера;

Цц - цільова ціна для хеджера;

36 - зміна базису.

Якщо хеджер продавець, то він буде мати додатковий прибуток у випадку, коли кінцева ціна виявиться вище цільової. Це можливо при зменшенні базису. Покажемо це на умовному прикладі (табл. 3).

Табл. 3. умовний приклад №3.

Ціни на 1.05

Ціни на 1.08

Виручка від проведень операцій станом на 1.08

Реальний ринок товару

90

70

70

Ф'ючерсний ринок

110

80

30 (110-80)

Базис

20

10

-

Виручка-всього

-

-

100

Отже, цільова ціна для продавця згідно умови становила 90 одиниць, зміна базису - 10 (20 - 10), кінцева ціна - 100 одиниць (90 + 10), тобто в порівнянні з хеджуванням в умовному прикладі №1 хеджер отримав додатковий прибуток, рівний 10 одиницям (100 - 90).

Якщо хеджер покупець, то додатковий прибуток він одержить при умові, коли кінцева ціна виявиться нижче цільової, тобто при зростанні базису.

Проілюструємо це на умовному прикладі (табл. 4).

Табл. 4. Умовний приклад №4.

Ціна на 1.05

Ціна на 1.08

Затрати на ринку реального товару

Виручка від операцій на ф'ючерсному ринку

Єатрати покупця за рахунок власних коштів

Ринок реального товару

90

110

110

-

-

Ф'ючерсний ринок

110

140

-

30

-

Базис

20

30

-

-

-

Затрати-всього

-

-

-

-

80(110-30)

Цільова ціна для покупця за умовою - 90 одиниць, зміна базису склала мінус 10 (20 - 30), кінцева ціна рівна 80 одиницям (90 - 10), тобто в порівнянні з хеджуванням в прикладі №2 хеджер отримав додатковий прибуток, що рівний 10 одиницям (90 - 80).

Види хеджування.

1) Хеджування продукції сільського господарства.

Специфікація полягає в тому, що цей товар реалізується один раз в рік після збору урожаю. Основна причина хеджу – це зафіксувати ціну майбутнього урожаю. Виробники витрачають значні засоби на протязі сільськогосподарського року і чи будуть ці затрати покриті з необхідними рівнем прибутку, дуже залежить від цін в момент збору урожаю.

Фермери мають 2 способи забезпечити собі ціни в момент збору урожаю: продати свій урожай по форвардному контракту з фіксованою ціною, або продати відповідну кількість ф'ючерсних контрактів.

2) Хеджування циклічного випуску продукції.

Виробництво багатьох біржевих товарів, як тваринництво, кольорові метали і інші, мають циклічний характер, тому сама стратегія фінансування ціни продукції залишається такою самою, але виробник повинен відкривати позиції на ф'ючерсному ринку на ті місяці, які відповідають його цінам випуску продукції. Для цього необхідно знати графік виробництва, а також розуміти різницю між різними ф'ючерсними місяцями. В інших галузях цілісним виробництвом рішення можуть бути більш складними або більш спекулятивними.

3) Хеджування торгових запасів.

Хеджування використовується як і для купівлі, так і для продажу товара по так званих онкольних угодах.

Онкольна угода представляє собою угоду на постачання реального товару через кілька місяців чи тижнів з розрахунком покотуванню, діючому на момент постачання. Такі угоди називаються також угодами з наступною фіксацією цін, або угоди з наказом, який необхідно виконати.

В таких угодах, одна сторона надає право іншій установити ціну в любий момент в період між підписанням контракту і постачанням товару. Ціна в таких угодах складається з біржового котування (ф'ючерса) і надбавки чи скидки з неї. Величина цієї скидки чи надбавки визначається різницею в якості товару, умовах поставок і т.д. Але, як правило, вона не перевищує 3% біржового котування.

Онкольні угоди переважно укладаються в ситуації, коли сировину необхідно мати виробникам через кілька місяців, а придбати і на їх думку, необхідно заздалегідь в період найкращої кон'юктури. З іншої сторони виробники не зацікавлені наперед оплачувати товари, так як не залучає додаткові витрати на відсотки по кредитах.

Для уникнення втрат від росту цін на сировину в момент розрахунку покупці хожують шляхом купівлі ф'ючерсів і ліквідують при одержанні реального товару. У випадку, росту котування прибуток від ф'ючерсної угоди іде на покриття збитків по онкольній ціні.

Продавець в цьому випадку для страхування від падіння цін продає ф'ючерсні контракти і ліквідує їх після закінчення визначення ціни онкольного контракту. Таким чином, хедж дозволяє кожній із сторін на рівні котування на день заключення контракту.

Продавці проводять такі операції коли очікують зниження цін на біржі, а покупці, коли очікують підвищення котування.

Виробники дуже часто заключають форвардні контракти на свої товари до її виробництва.

4) Хедж для захисту непокритого форвардного продажу.

Якщо фабрикант має замовлення з постачанням через кілька місяців, то він базується на поточній ціні сировини та витратах виробництва і встановлює фіксовану ціну і підписує контракт. Але ціна сировини може за цей час зменьшитись, що може знизити його прибуток (якщо ціна підвищилась), або принести йому збитки. (а придбати сировину, зразу немає змоги – склади і т.д.) Тому в цьому випадку використати хедж буде дешевше. В цьому випадку він може розраховувати навіть на те, що ціни на сировину знизиться і таким чином ф'ючерсні контракти захистить ціну.

5) Хеджування нафтопереробки.

Переробник повинен порівняти свою продажну ціну на момент дійсного продажу з наявною ціною в момент, коли він починає хедж, а точніше з форвардною ціною, оскільки форвардні ціни є більш важливим індикатором стину цін в майбутньому, ніж наявні. Але багато хеджерів роблять помилки, порівнюючи свою кінцеву ціну з ціною наявного ринку, яка існувала в момент початку хеджу.

6) Хеджування валюти імпортерам.

Наприклад, купівля обладнання за німецькі марки американською фірмою. Тут дуже важливо врахувати курс валют на момент заключення договору.

В цьому випадку для захисту від коливань курсу валют імпортер може здійснити форвардну купівлю німецьких марок 2-а способами: 1) заключити угоду форвардну з банком і купити необхідну суму нім. марок з постачанням в необхідний термін. Ціна продажу ф'ючерсного ринку може бути нижчою, ніж банку і купівля ф'ючерсного контракту може здаватися вигіднішою, але це не обов'язково так. Імпортер знає, що купівля ф'ючерсного контракту включає щей комісійні і необхідна буде першопочаткова мережа.

Другим фактором, який ускладнює цю ситуацію – це кількість контрактів, які треба купити. Тому в такій ситуації , ф'ючерсний контракт і його витрати зробили банк кращим хеджером. Хоча на висококорективних ринках переваги банка можуть бути пережиті перевагами ф'ючерсного ринку.

Недоліки хеджування.

Можна зробити висновок, що хеджування доцільно проводити учасниками реальної торгівлі, оскільки ці операції вигідні. Але необхідно знати і ті труднощі, які можуть виникнути при проведенні операцій хеджування.

Крім ризику з варіаційною маржою є ще інші недоліки:

Базисний ризик. Із-за зміни базису ф'ючерсний контракт може не забезпечити повного захисту від цінових коливань наявного ринку. Базисний ризик збільшується тим більше, чим більший сорт наявного товару відрізняється від специфіки ф'ючерсного контракту. Лише в окремих випадках на дуже нестійких ринках, або коли кореляція нестійких і ф'ючерсних цін мала, базисний ризик може бути більше цінового ризику довгої чи короткої позиції.

Витрати. Будь-яка ф'ючерсна угода має витрати по операції і витрати на кліринг, хоч вони і незначні, але можуть з часом також зростати.

На кожній біржі існує підрозділ, який покликаний забезпечити операційну і фінансову цілісність всіх угод, що заключені на даній біржі. Цей підрозділ називається кліринговою (розрахунковою) палатою.

Крім того, є ще витрати, пов'язані з відсотками на маржеві суми. Оскільки хеджування варіаційної маржі не завжди можливе (особливо якщо кількість контрактів незначна), або коли ціни чи процентні ставки дуже нестійкі, то це необхідно передбачити заздалегідь. Навіть, якщо хеджер може ефективно використати механізм хеджування варіаційної маржі, важливо мати готівкові гроші для того, щоб не перервати вдалий хедж із-за проблеми з готівкою.

Несумісність наявного і ф'ючерсного ринку. Ф'ючерні контракти є стандартними, вони не завжди співпадають з любими умовами зобов'язань наявного ринку. Кількість може бути більша чи менша, ніж одиниця ф'ючерсного контракту. Існує і різниця в якості, а також різниці в часових рамках форвардної угоди наявного ринку і місця постачання ф'ючерсного контракту.

Ліміт цін. Ф'ючерсна торгівля може бути обмежена денними коливаннями цін, може скластися неможливість для хеджерів відкрити чи ліквідувати позицію в певні дні із-за зміни співвідношення цін реального ринку котувань. Ця ймовірність дуже мала, але може створити значні незручності.

І, якщо хеджер здійснює свої операції на кількох біржах, то йому необхідно дуже вивчити всі правила кожної конкретної біржі, на яких він має справи, бо кожна біржа має свої правила і регламенти.

Вигоди хеджування.

Хеджування продажу – це використання короткої позиції на ф'ючерсному ринку тим, хто має довгу позицію на наявному ринку.

Цей вид хеджування використовується для захисту продажу ціни товару і використовують його продавці реальних товарів для страхування від падіння цін на цей товар.

Ця операція представляє собою купівлю ф'ючерсного контракту будь-ким, хто має певну позицію на наявному ринку. Результатом довгого хеджу є фіксація ціни закупки товару.

Цей вид хеджування часто використовують посередницькі фірми, які мають замовлення на купівлю товару в майбутньому та компанії переробними. При цьому закупки на ф'ючерсному ринку здійснюється як тимчасова заміна закупки реального товару. В підсумку довге хеджування захищає від підвищення цін.

Хеджування з допомогою ф'ючерсних контрактів має ряд переваг:

проходить зниження цінового ризику торгівлі товарами або фінансовими інструментами.

хедж не пересікається із звичайними операціями і дозволяє забезпечити постійний захист ціни без необхідності змінювати політику запасів чи втягуватися в гнучку систему форвардних відносин.

хеджувнаня забезпечує велику гнучкість в плануванні, оскільки ф'ючерсні контракти існують для багатьох місяців постачання в майбутньому, підприємство може планувати на перед.

хедж полегшує фінансові операції.

якщо хедж розпочато, то не обов'язково ліквідувати його при реальній угоді: можна вести операції „в середині” ходжа, тобто відкуповувати частину контракту раніше терміну і знову продавати, якщо ціни пішли вверх. Хоча ці операції вже носять спекулятивний характер.

2. Порядок укладання угод на біржі

Правила Української фондової біржі (надалі Правила, УФБ або біржа) розроблені відповідно до Законів України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про господарcькі товари-ства", "Про банки і банківську діяльність", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України", схваленої постановою Верховної Ради України, Указів Президента України "Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку", "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", "Положення про технічний захист інформації в Україні", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, нормативних документів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі ДКЦПФР) щодо діяльності фондових бірж, ТІС та СРО, інших нормативно-правових актів, а також рекомендацій "Групи Тридцяти”, директив Європейського Союзу з питань фондового ринку, національних та міжнародних стандартів Міжнародної організації стандартизації (ISO) та Статуту УФБ.

Порядок реєстрації, оформлення та розрахунки за угодами

1. Біржовою угодою визнається угода укладена учасниками біржової торгівлі під час біржових торгів на Біржі з купівлі-продажу, поставки чи обміну Біржових товарів, допущених до обігу на Біржі.

2. Угоди, зареєстровані на Біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

3. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, господарського суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених чинним законодавством України.

4. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на Біржі.

5. Під час біржових торгів можуть бути укладені угоди, що пов'язані з негайною взаємною передачею прав та обов'язків щодо реального Товару або угоди, що пов'язані з взаємною передачею прав та обов'язків щодо Товару у майбутньому.

6. Угода, укладена на біржових торгах, повинна бути оформлена як біржовий контракт.

7. Типові форми біржових контрактів затверджуються Біржовим комітетом.

8. Біржовий контракт повинен включати положення щодо прав і обов'язків сторін контракту та порядок проведення розрахунків по угоді, укладеній на біржових торгах.

Біржовий контракт оформлюється в трьох примірниках : по одному для кожної із сторін угоди і один – для архівного зберігання на Біржі.

На вимогу однієї з сторін біржового контракту, контрагент надає копії документів, що засвідчує його дії в інтересах третіх осіб.

Положення щодо прав і обов'язків з митного оформлення експорту продукції, при необхідності додаються до біржового контракту окремими додатками.

9. Продавець та покупець зобов'язані підписати контракт, а Біржа його зареєструвати в день проведення торгів. Несвоєчасне підписання контракту визнається як відмова від укладання угоди.

10. Інформація про укладення між сторонами відповідних контрактів заноситься Біржею до журналу реєстрації угод, укладених на біржових торгах з продажу Товарів.

11. В разі укладення біржового контракту, однією із сторін якого виступає покупець - нерезидент України, оригінали продавця і Біржі гасяться уповноваженою особою Біржі штампом або надписом "Копія". Підставою для митного оформлення експорту продукції є тільки оригінал покупця.

12. При оформленні біржового контракту, стороною (сторонами) якого є нерезидент (нерезиденти) України, сума біржового контракту може зазначатися в іноземній валюті. Перерахування іноземної валюти у гривні здійснюється за курсом НБУ на день проведення торгів.

13. Після підписання біржового контракту покупцем, продавцем та Біржею, покупець не пізніше 2 (двох) банківських днів, сплачує на поточний рахунок Біржі належну суму за придбані Товари з урахуванням суми внесеного ним раніше гарантійного внеску та комісійний збір Біржі у розмірі 0,05% від суми укладеної угоди.

14. Продавець здійснює поставку Товарів покупцеві у відповідності з вимогами біржового контракту.

15. Біржа перераховує продавцеві отриману від покупця належну суму сплати за придбані Товари, гарантійний внесок продавця за вирахуванням комісійного збору Біржі у розмірі 0,05% від суми укладеної угоди, протягом двох робочих днів після отримання від продавця /покупця відповідних підтверджуючих документів про належне здійснення поставки Товару покупцю.

В разі відсутності відповідних підтверджуючих документів, перерахування належної суми продавцеві може здійснюватися тільки при письмовій згоді покупця.

16. У випадку відмови покупця від оплати або закінчення терміну оплати контракту, гарантійний внесок, за винятком обов'язкових платежів Біржі, направляється на користь продавця у якості штрафу за невиконання умов контракту, якщо інше не передбачено контрактом.

17. У випадку неналежного виконання поставки Товару продавцем відповідно до умов біржового контракту, або порушень строків поставки Товару з вини продавця, гарантійний внесок, за винятком обов'язкових платежів Біржі, направляється на користь покупця у якості штрафу за невиконання умов контракту, якщо інше не передбачено контрактом.

18. Гарантійні внески продавців, які не продали Товар на біржових торгах відповідно до своїх пропозицій, повертаються Біржею продавцям протягом двох банківських днів з дати проведення торгів.

19. Гарантійні внески покупців, які не стали переможцями на біржових торгах, повертаються Біржею покупцям протягом двох банківських днів з дати проведення торгів.

Стаття 15. Правил Української фондової біржі. Визначення біржових угод.

15.1. Біржовими вважаються угоди, що укладені на УФБ та її філіях між учасниками біржових торгів, які визнаються такими згідно з цими Правилами, по цінних паперах, внесених до Біржового реєстру, і які зафіксовані на біржових торгах та зареєстровані в порядку, що визначається цими Правилами.

15.2. Угода вважається укладеною:

- під час торгів "з голосу” – з моменту оголошення ліцитатором "Продано” і одночасним ударом молотка у гонг, що підтверджується відповідним записом у записці спеціаліста;

- при проведенні торгів з використанням СЕЛТ УФБ – з моменту співпадіння всіх суттєвих умов зустрічних замовлень, зареєстрованих засобами СЕЛТ, що підтверджується внесенням інформації про угоду до реєстру угод, який автоматично складається засобами СЕЛТ.

15.3. Документальне оформлення та реєстрація укладених біржових угод під час торгів "з голосу” визначається цими Правилами, під час торгів з використанням СЕЛТ УФБ – Положенням про порядок проведення торгів цінними паперами в СЕЛТ УФБ, яке затверджується Біржовою радою та погоджується з ДКЦПФР.

15.4. Зміст біржової угоди (біржового контракту), за винятком найменування цінного паперу, інформації про емітента, кількості, ціни та суми угоди, не підлягає розголошенню.

Інша інформація може бути розкрита для третіх сторін у випадках, передбачених діючим законодавством, за рішенням суду або на вимогу слідчих органів.

15.5. УФБ звітує про всі укладені угоди з цінними паперами перед ДКЦПФР в терміни та порядку, що встановлюються останньою.

Стаття 16. Правил Української фондової біржі. Види біржових угод

16.1. На УФБ можуть укладатися такі види угод:

- касові угоди;

- угоди на строк.

16.2. Під касовими розуміють угоди, що передбачають поставку цінних паперів і одночасну їх оплату безпосередньо в день укладання угоди або протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дня укладання угоди (розрахунковий період).

16.3. Під угодами на строк розуміють такі угоди, що передбачають виконання сторонами своїх зобов'язань в строк інший, ніж передбачено у п. 16.2, який зазначається в угоді.

16.4. Різниця між курсом угод на строк і курсом касових угод класифікується як:

- депорт (курс угод на строк менший за курс касових угод);

- репорт (курс угод на строк більший за курс касових угод).

16.5. На УФБ можуть укладатися такі види угод на строк:

- тверді угоди на строк;

- онкольні угоди на строк.

16.6. Під твердими угодами на строк розуміються такі угоди, що передбачають поставку цінних паперів у кількості і за курсом, зафіксованим сторонами в цих угодах.

Тверді угоди на строк можуть передбачати такі умови поставки цінних паперів:

- у строк, зафіксований в угоді;

- з правом покупця вимагати поставки цінних паперів щоденно до вказаної в угоді останньої дати з попереднім повідомленням про це покупця.

16.7. Під онкольними угодами на строк розуміються такі угоди, що передбачають виконання розрахунків за курсом на день, зазначений в угоді.

Стаття 28. Правил Української фондової біржі. Порядок реєстрації та оформлення біржових угод

28.1. Цією статтею визначається порядок реєстрації та оформлення біржових угод, зафіксованих на торгах "з голосу”.

28.2. Порядок реєстрації та оформлення біржових угод, зафіксованих в СЕЛТ УФБ, регламентується Положенням про порядок проведення торгів цінними паперами в СЕЛТ УФБ, яке затверджується Біржовою радою та погоджується з ДКЦПФР.

28.3. Біржові угоди з купівлі-продажу цінних паперів оформлюються у вигляді типових біржових контрактів, форма яких затверджується Правлінням УФБ, на підставі власних записів сторін, здійснених під час торгів, і записки спеціаліста, що подається за запитом сторін (сторони) при звірці умов угоди.

28.4. Протягом 30 хвилин після закінчення біржових торгів на підставі зафіксованих під час торгів угод УФБ готує:

- протокол торгів, який підписується біржовим наглядачем;

- біржові контракти у трьох примірниках (по одному для сторін угоди та УФБ), звірка умов яких з запискою спеціаліста здійснюється помічником ліцитатора до їх підписання та реєстрації на біржі.

Біржові контракти по зафіксованих угодах на філіях біржі оформлюються у чотирьох примірниках, один з яких передається філією УФБ не пізніше п'яти робочих днів після проведення торгів.

28.5. Звірка умов угоди, зафіксованої під час біржових торгів (як шляхом співставлення зустрічних замовлень, так і на торгах "з голосу”), оформлення угоди та її реєстрація повинні бути здійснені (якщо інше не передбачене окремими нормативними документами УФБ) не пізніше наступного робочого дня після дати торгів.

28.6. Відповідальність за оформлення угоди, інформування про спори щодо умов угоди та реєстрацію угоди покладається на брокера-продавця.

28.7. Після підписання біржового контракту його сторонами біржовий реєстратор нумерує його, підписує та завіряє печаткою біржі, після чого угода вважається зареєстрованою, про що біржовим реєстратором робиться відповідний запис в обліковому реєстрі біржових угод.

28.8. При виникненні між сторонами угоди спору стосовно умов угоди, остаточною є умова, зафіксована в записці спеціаліста.

28.9. Сторона угоди, що не погодилася з умовами супротивної сторони, підтвердженими запискою спеціаліста, вважається такою, що відмовилась від угоди.

28.10. При обопільній незгоді сторін з умовами угоди, викладеними в записці спеціаліста, приймаються умови, узгоджені сторонами та оформлені корекційними замовленнями до угоди.

28.11. При обопільній незгоді сторін з умовами угоди, викладеними в записці спеціаліста, і неможливості досягти ними узгодження інших умов обидві сторони вважаються такими, що відмовились від угоди.

28.12. Штрафні санкції за відмову від угоди, передбачені цими Правилами, розраховуються відносно суми угоди, зафіксованої запискою спеціаліста.

28.13. Оскарження умов угоди, зафіксованих запискою спеціаліста, що стали основою для накладання штрафних санкцій, розглядається Арбітражною комісією у порядку, що визначається Арбітражним кодексом УФБ.

28.14. Для покриття витрат, пов'язаних з організацією біржових торгів, сторони, що уклали біржову угоду, сплачують УФБ протягом 3 (трьох) робочих днів після дати реєстрації угоди біржовий збір у розмірі, який визначається Прейскурантом тарифів на послу






Реферат на тему: Біржова справа (контрольна робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.