Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Філософія

Завершення класичної російської філософії в кінці XIX — на початку XX століття (реферат)

Кінець XIX — початок XX століття знаменував собою бурхливий розвиток російської науки і культури. Епоха, яка дала Росії і світові Пушкіна, Лєрмонтова, Герцена, Тургенєва, Достоєвського, Толстого, Мусоргського, Чайковського, Римського-Корсакова, Рєпіна, Менделєєва, Попова, Сєченова, Тімірязєва висунула величні постаті філософів, які стали окрасою не тільки російської філософської думки, але і гордістю людства. Проте більшість російських філософів XX століття після жовтневого перевороту 1917 року жила і творила не з своєї волі за межами СРСР. На жаль, їх філософія, яка увібрала в себе духовність «срібного» століття російської культури і пишно розквітла в XX столітті, в умовах жорсткого ідеологічного протистояння впродовж 70 років була маловідомою навіть освіченим колам на їх батьківщині, в Росії.

Російська філософія на теренах Радянського Союзу обмежувалась вивченням поглядів Радищева, Герцена, Бєлінського, Писарєва, Добролюбова, Чернишевського та ще двома-трьома постатями, які стояли на матеріалістичних позиціях. Створилась парадоксальна ситуація,— весь цивілізований світ із захопленням відкривав для себе оригінальні думки В.Розанова, Д.Мережковського, Л.Шестова, М.Бердяєва, М.Лосського, а в радянських закладах освіти студентам «дозволялось» читати, з метою критики, лише деякі твори цих мислителів. Як зазначають відомі російські філософи В.А.Кувакін і М.А.Маслін, «в умовах жорсткого ідеологічного диктату була обмежена не тільки творча пошукова праця в сферах філософії, але і заборонялось різнодумство навіть у межах марксизму. Істотно були обмежені і історико-філософські дослідження великих періодів у розвитку російської філософії; замовчувались і «забувались» дуже багато імен мислителів, про яких могли вільно згадувати лише на Заході».

Остання чверть XIX століття різко змінила економічну і політичну ситуацію в Росії порівняно з його серединою, а тим паче початком. В містах швидко змінювалась соціальна структура населення, розвивалась освіта. Небачені успіхи в літературі, музиці, природознавстві створювали платформу для філософських узагальнень, творчих пошуків російської філософії, визначення свого місця в світовій філософській думці. Часті дискусії, полеміка підтримували той інтелектуальний фон, який не допускав духовного застою. Видаються твори зарубіжних мислителів — А.Бергсона, Гегеля, Шопенгауера, Ніцше та ін. Одночасно для широкої російської публіки стають відомими раніше замовчувані листи Чаадаєва, Кіреєвського, з'являється велика кількість філософських за змістом монографій і статей. Період цей називають «російським Ренесансом» у філософії, найбільший розквіт якого датується 1890-1920 роками. Звичайно, як зазначають російські і західноєвропейські дослідники, дата ця чисто умовна, адже такі величні фігури російського філософського інтелектуалізму, як Соловйов, Герцен, Писарєв, Достоєвський, жили і творили значно раніше, але відгук на їх праці за їх життя був значно слабшим, ніж в кінці XIX — на початку XX століть.

Російські філософи на зламі століть відчували себе спадкоємцями і продовжувачами великої культури Росії XIX століття. Вони активно звертаються до всіх її надбань, шукають філософський зміст в літературних творах, музиці, історії, педагогіці, дослідженнях в царині хімії, біології, фізики, психології і т. д., але особлива їх увага була прикута до відносин людини з Богом і світом, до вивчення внутрішнього світу людини. Їх філософія, як слушно зауважує багаторічний дослідник російської філософії Вікторія Кшемієнь, розвивалася в тіні православ'я. Але було б несправедливим вважати, пише вона, що ця філософія була служницею православної церкви. В релігійних тонах російської філософії була на той час, з точки зору офіційного православ'я, величезна кількість єретичних думок, які аж ніяк не могли свідчити про релігійну законопослушність російських мислителів. І ще дуже важливою рисою тогочасної російської філософії було те, що в ній буяв вільний політ філософської думки. Відсутність академічних, філософських шкіл в Росії, які діяли на теренах Англії, Німеччини, Франції та інших західноєвропейських країн, створили, як не парадоксально, умови для розвитку оригінальної філософії, яка творила, не оглядаючись на авторитети. Польський політичний діяч і поет Чеслав Мілош з цього приводу писав, що історичне спізнення російської філософії з недоліку перетворилось на благо. «Жодної схоластичної теології і філософії в минулому, мало університетських філософських кафедр, натомість величезна кількість філософуючих людей і, при цьому, філософуючих полум'яно, пристрасно, кожен по-своєму».

Використана література:

1. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. Посібник. – К., 1999. - С.3-8.

2. Кувакин В.А., Маслин М.А. Предисловие // Лосский Н.О. История русской философии,— М„ 1991.—С. И.





Реферат на тему: Завершення класичної російської філософії в кінці XIX — на початку XX століття (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.