Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Філософія

Виникнення і розвиток марксизму в Росії і СРСР (реферат)

Вперше марксизм як систему суспільно-політичних поглядів робітничого класу, його ідеологію почала поширювати в Росії група «Визволення праці», яку очолив теоретик марксизму Г.В.Плеханов (1856-1918 pp.). Ця група російських марксистів виникла в 1883 р. за кордоном. Її представники перекладали на російську мову праці Маркса і Енгельса і поширювали їх у Росії.

Одночасно з групою «Визволення праці» виникли марксистські гуртки в Петербурзі, які очолювали Д.М.Благоєв, П.В.Точиський, М.Є.Федосєєв та інші відомі в Росії та за її межами російські марксисти. Згодом марксизм поширюється майже в усіх промислових центрах — Києві, Катеринославі, Одесі. Члени марксистських гуртків проводили активну пропагандистську роботу не тільки серед робітників, але і серед студентської молоді. Так, наприклад, у 1893 р. виник марксистський гурток у Київському університеті, члени якого вивчали і активно пропагували праці Маркса і Енгельса на заходах і фабриках Київщини, а також серед студентства і викладачів.

Особливо активно поширював марксистські погляди професор Київського університету М.І.Зібер. Марксистська філософія, писав він,— це філософія дії. Вона розрахована не на кабінетних учених, а на широкі трудящі маси. Розкриваючи студентам зміст «Капіталу», Зібер особливо наголошував на тому, що соціально-економічний розвиток суспільства тісно пов'язаний з політичною і економічною боротьбою пролетаріату. Але щоб осягти необхідність цієї боротьби, слід «виваритись у фабричному котлі», тобто в умовах великого виробництва.

У 1879 р. в журналі «Слово» Зібер опублікував статтю «Діалектика в її застосуванні до науки», в якій виклав філософський зміст праці Ф.Енгельса «Анти-Дюрінг». В тому ж році в журналі «Критическое обозрение» була надрукована рецензія на «Анти-Дюрінг», в якій Зібер грунтовно виклав основні положення матеріалістичної діалектики, розкрив їх методологічне значення для пізнання процесів у природі і суспільстві. Енгельс, ознайомившись з рецензією, визнав її дуже вдалою.

Послідовників марксизму в Росії в останній чверті XIX ст. було вже дуже багато. Але на особливу увагу заслуговує Г.В.Плеханов. Отримавши ґрунтовну освіту у військовій гімназії, а потім навчаючись у Гірничому інституті, він ще в студентські роки активно включився в революційний рух. Був лідером організації «Земля і воля» (пізніше «Чорний переділ»), однак, грунтовно вивчивши праці Маркса і Енгельса, відходить від народників. Довгі роки свого життя він проводить в еміграції — в Швейцарії, Італії, Франції, де пише праці «До питання про розвиток моністичного погляду на історію», «Нариси з історії матеріалізму», «До питання про роль особи в історії» та інші. Розроблені Г.В.Плехановим питання історичного матеріалізму мали величезний вплив на найбільш підготовлену інтелектуальну частину російського суспільства. Але, починаючи з першого десятиліття XX ст., провідну роль у російському марксизмі став відігравати не філософ-теоретик Г.В.Плеханов, а політик-практик В.І.Ленін (Ульянов) (1870-1924 pp.). Розпочавши свою революційну діяльність наприкінці XIX ст., В.Ленін зумів згуртувати сили марксистів у «партію нового типу». Він модернізував вчення К.Маркса, поставивши в його центрі положення про диктатуру пролетаріату. Це положення в більшовицькій інтерпретації перетворилося на ядро політичної теорії і практики марксизму-ленінізму (так став називатись марксизм в його радянській формі).

В.І.Ленін, який, безумовно, був геніальним політиком-практиком, в філософському, теоретичному плані не створив жодної оригінальної філософської концепції. Його праця «Матеріалізм і емпіріокритицизм», яка в СРСР визначалась як геніальна і вивченню якої у вищих навчальних закладах відводилася значна кількість годин, уже в першому виданні (1909 р.) зазнала нищівної критики як з боку філософів-марксистів, так і немарксистів. Беззастережна монополія комуністичної партії на всі сфери суспільного життя в СРСР призвела до того, що вже за життя Леніна російський марксизм став швидко перероджуватись у вузьку соціально-політичну доктрину, пристосовану до політичної боротьби за владу. Марксистська філософія віднині іменується як «марксистсько-ленінська», а відтак перетворюється на знаряддя боротьби з політичними ворогами, втрачає свою об'єктивність, науковість. Кожен черговий з'їзд КПРС і навіть Пленуми ЦК КПРС, присвячені розглядові справ з меліорації, тваринництва, партійної дисципліни і т.д., оголошуються «історичними» етапами розвитку марксистсько-ленінської філософії.

В.І.Ленін переглянув низку фундаментальних положень марксизму. Так, наприклад, Маркс стверджував, що комуністична революція може відбутися лише як всесвітнє явище під проводом найбільш економічно розвинених країн. Ленін доводив про можливість її перемоги в окремо взятій країні. Маркс у своїх працях підкреслював, що для комуністичної революції необхідні перш за все економічні передумови. Плеханова і тих марксистів, що стояли на позиціях ортодоксального марксизму і доводили про незрілість соціально-економічних умов для російської революції, Ленін звинуватив в опортунізмі. Для Маркса запорукою успішного розвитку комуністичної революції були передусім економічні чинники, для Леніна — політичні. Тож не випадково, починаючи з кінця 20-х — початку 30-х років, марксизм із теорії остаточно перетворився в партійно-державну ідеологію. Ця ідеологія стверджувала, обґрунтовувала: монопольне становище комуністичної партії; антидемократичну (тоталітарну) систему політичної влади; повну уніфікацію і політизацію всієї системи філософської освіти; спрощений, а часто взагалі далекий від наукового, погляд на розвиток світової історії. Філософські знання витісняли, підміняли політичні симукляри.

Використана література:

1. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. Посібник. – К., 1999. - С.3-8.

2. Ленін В.І. Три джерела і три складові частини марксизму // Повне зібр. творів.— Т. 23.

3. Ленін В.І. Карл Маркс // Повне зібр. творів.— Т. 26.

4. ЛукачД. Ленин. Исследовательский очерк о взаимосвязи его идей.— М., 1990.

5. Маркс К. Критика Готської програми // Маркс К., Енгельс Ф. Твори.— 2-е вид,—Т. 19.

6. Маркс К. Тези про Фейербаха // Маркс К., Енгельс Ф. Твори.— 2-е вид.— Т. 42.

7. Маркс К. Капітал. Том перший // Маркс К., Енгельс Ф. Твори.— 2-е вид.— Т. 23.

8. Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Маркс К., Енгельс Ф. Твори.— 2-е вид.— Т. 2.





Реферат на тему: Виникнення і розвиток марксизму в Росії і СРСР (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.