Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Філософія

Виникнення філософії. Особливості філософського знання (реферат)

Слово «філософія» — грецького походження і означає любов до мудрості (fileo — люблю, sophia — мудрість). Вперше термін «філософія» ввів старогрецький філософ Піфагор (близько 580-500 р. до н. е.), але як окрему дисципліну — Платон (428/427-347 р. до н. е).

Виникненню філософії передувала релігія і міфологія. Первісні форми релігії — анімізм, тотемізм, фетишизм, магія виникли приблизно 40 тис. років тому, коли людина почала осмислювати своє «Я», виділяти себе з природи. Саме тоді з'являється думка про надприродне, яке цілком вплетене в матеріальне життя, але разом з тим наділене більш вагомою силою, розумом, можливостями. Пізніше з'являється міф, який кодифікує ці якості, висуває своєрідну логічну парадигму. Міф є виразом світосприймання і світорозуміння людиною оточуючого її світу. Він виступає як вже розвинена причинно-наслідкова форма мислення, форма духовної культури. Те чи інше конкретне осмислення певного явища природи та суспільства спочатку залежало від конкретних природних, господарчих та історичних умов і рівня соціального розвитку людей. В міфі, як і в релігії, людина переносила на природний об'єкт свої власні властивості, надавала їм людських якостей. В результаті формувався конкретно-чуттєвий фантастичний образ, де Космос набував форми людиноподібного велетня, людські нещастя були діями злих чарівників. В міфах боги, духи, герої тісно пов'язані поміж собою людськими, сімейними відносинами. Міфологічні образи — це одухотворені, персоніфіковані конфігурації метафор, в яких символічний образ являє собою інобуття того, що він моделює, де форма тотожна змісту. Те, що в науковому способі мислення виступає як подібність, в міфології тлумачиться як тотожність. Релігія і міфи стали одним з ідейних джерел появи філософського мислення.

Другим його джерелом було наукове мислення. Воно зародилось 5—6 тисячоліть тому. Не можна було будувати гробниці фараонам, створювати складні зрошувальні системи, форми державного устрою і т. д., спираючись тільки на міфи і релігію. Останні, як вже говорилось, виявляли причинно-наслідкові зв'язки, але виявляли їх із зовнішньої сторони, що цілком задовольняло людей в поясненні простих, буденних явищ. Наукове ж осмислення виражає внутрішню природу цих зв'язків.

Філософія виникає в декількох регіонах планети — в Індії, Китаї, Греції — і розвивається впродовж тисячоліть автономно. Але попри все вона включає в себе розуміння людиною світу, її ставлення до нього. Відношення «людина — світ» було центром уваги майже 5-тисячолітньої індійської, 3-тисячолітньої китайської і 2,5-тисячолітньої грецької філософії.

Вже з самого початку свого виникнення філософія проявила себе як специфічний спосіб мислення про місце людини в Космосі і суспільстві. У міркуваннях людина пізнає світ, стверджує себе, визначає місце інших, узагальнює людську діяльність і в такій узагальненій формі співвідносить її зміст зі своєю діяльністю та діяльністю інших.

Орієнтуючи людину на пошуки істини, філософія вчить її мислити творчо, розкуто. Тут не може бути місця догматизму, виголошуванню незаперечних істин, сентенцій. Філософія — це вільний політ думки, який розриває кайдани встановленого на сьогоднішній день, пропонує подивитись на речі і явища часом з незвичних позицій. Як справедливо зазначав Е.Мах, віра в непогрішимість механіки Ньютона загальмувала розвиток фізики на ціле століття.

Звернемось до недавньої історії наших сусідів — поляків. Майже 8 років Польща блукала в пошуках виходу з економічної кризи. Змінювались уряди, а ситуація все погіршувалась. Вину за це складали на уряд, на страйки, на менталітет польського робітника і т. д. Але найбільше в пресі, радіо, в приватних розмовах було мови про те, що при владі — некомпетентні в економіці люди. Нарешті сформували такий уряд, де головні посади займали економісти, якими на догматичній уторованій дорозі робились розрахунки, висувались програми етапів виходу з кризи, але справи йшли все гірше і гірше. І, нарешті, потрібний був діалектичний підхід Л.Бальцеровича, який як економіст в звичному значенні цього слова нічим не відрізнявся від своїх колег, але на відміну від багатьох з них відзначався нестандартним, філософським мисленням, що дало йому можливість впровадити єдино вірне в умовах Польщі рішення — шокову терапію. Справи пішли на краще, реформи швидко набирали обертів, і сьогодні Польща є однією з розвинутих країн в Європі. Чи можлива та ж «терапія» в умовах іншої країни? Питання непросте, воно вимагає глибокого економічного, політичного, історичного, соціально-психологічного і т. д. аналізу, але з обов'язковим філософським осмисленням. Виходячи з принципових філософських положень, можна апріорі дати негативну відповідь. Зокрема, тут треба враховувати діалектику категорій особливого і загального. Так, соціально-економічні умови Польщі, які склалися на той час,— збереження приватної власності, стійкі традиції підприємницької діяльності та ін.,— у значній мірі сприяли новим перетворенням. Крім того, народні маси були більш одностайними. Як відомо, народ Польщі відзначається глибокими католицькими традиціями, мононаціональністю, високим рівнем почуття патріотизму, здатністю до самопожертви в ім'я збереження державності і т. д. Майже три місяці населення країни дійсно було в стані шоку, але ніхто не протестував, не страйкував, не волав «дай». Пройшло ще кілька місяців — і всі стали зримо відчувати економічне зростання, яке швидко дало свої плоди в соціальній сфері. Саме ці особливі риси населення Польщі обумовили стрімке розгортання економічної реформи в країні, а тому механічно переносити «польський варіант» на Україну не можна ні в якому разі. Адже особливе, з точки зору філософії, не є щось другорядне: воно, поряд з загальним, є необхідним моментом сутності.

Аналізуючи взаємозв'язок спеціальних наук і філософії, К.Ясперс зазначав: «Філософія відрізняється від науки не в тому значенні, що апелює до відірваних від життя тверджень, а в тому, що максимально вірно виражає її зміст. Не є випадковим, що майже всі великі філософи були грандами в певній науці». К. Ясперс і В.І.Вернадський вважали, що філософський політ думки нагадує витончену поезію, а Ф.М.Достоєвський стверджував, що філософія,— це та ж сама поезія, тільки вищий її градус. І такі порівняння не випадкові. Адже дійсно, антична європейська філософія вийшла з давньогрецької поезії, і перші філософські твори виражались у формі поем. І лише пізніше тон її міркувань набув лапідарних форм, але у філософії окремих народів поетичні форми вираження філософського змісту мали місце навіть в кінці XIX — на початку XX ст.

Філософське мислення з самого початку мало поліфонічний (багатоголосий) характер. Пошуки істини філософи вбачали в дискусіях. Для філософа не було важливим, хто буде мати більше рації в спорі. Сократ, наприклад, перемагаючи в дискусіях своїх співрозмовників, признавався, що і він не впевнений в абсолютній правдивості своїх тверджень, але, дискутуючи, побачив, які питання є найголовнішими і які слід вирішувати в першу чергу.

Філософія вчить людину мислити, зазначав М.Хайдеггер, але щоб осягнути цю науку мислення, зауважував німецький мислитель, мало проявляти інтерес до філософії,— слід вміти переходити бар'єри від вже досягнутого, вивченого, сталого і загальноприйнятого, до нового, невирішеного. Може статись так, що це нове, яке ми вважали дуже важливим, виявиться неважливим і взагалі непотрібним. Заради істини треба мужньо переступити межу, яку ми самі собі створили, щоб заховатися від проблем, і вступити в нову для нас дійсність. Цьому вмінню переступати через досягнуте вчить філософія, наголошував М.Хайдеггер. Наука мислення, говорив він, не визначається тим, «що ми роками вперто займаємося творами великих мислителів... Заняття філософією може навіть створити нам стійку ілюзію того, що ми мислимо, раз ми «філософуємо».

Багатоманітність, багатоваріантність рішень, які пропонують представники різних філософських концепцій, є сильною стороною філософського знання. Ні одна з спеціальних наук не може охопити таку сукупність явищ і процесів, як це здатна зробити філософія. Завдяки такому універсалізму філософія сьогодні набула інструменталістичних рис в конкретних видах людської діяльності. Тож не випадково сьогодні говорять про філософію освіти, філософію культури, філософію бізнесу тощо.

Використана література:

1. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. Посібник. – К., 1999. - С.3-8.

2. Аляєв Г.Є., Горбань О.В., Мешков В.М. Лекції з релігієзнавства.— К., 1996.— С. 22-25.

3. Ортега-и-Гассет X. Что такое философия.— М., 1991.





Реферат на тему: Виникнення філософії. Особливості філософського знання (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.