Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Філософія

Спадкоємність знання як наукова проблема (реферат)

Аналізуючи процес історичного розвитку наукового знання, неважко переконатися у неухильному зростанні ролі науки в житті суспільства. Нині в умовах сучасної науково-технічної революції вона перетворюється на безпосередню продуктивну силу суспільства.

Вирішити завдання побудови сучасної держави можливо лише за умов продукування нових плідних ідей, що стають основою створення високоефективних технологій, установок, матеріалів, сприяють розвиткові фундаментальних і прикладних досліджень, впровадженню наукових результатів у практику. Водночас, наука як форма духовного виробництва, засіб продукування знання про об'єктивні закономірності розвитку дійсності з метою її освоєння та управління нею не виникає на голому місці. Кожний етап прогресу науки зумовлюється характером суспільно-історичної практики, необхідно включає в себе і досягнення, набуті в попередні епохи, повторює на вищому ступені розвитку те позитивне, що було створене раніше. Маючи відносну самостійність, наукове пізнання здатне висувати ідеї та передбачення, які можуть безпосередньо втілюватися лише у практичних досягненнях наступних поколінь. Прогрес науки передбачає як творення нового, так і збереження того позитивного, що міститься у попередніх надбаннях і витримало перевірку часом, що становить фундамент розвитку науки. Ось чому серед проблем сучасної методології наукового пізнання однією з важливих є проблема спадкоємності, наступності наукового знання, співвідношення нового і старого в знанні. Практика свідчить, що ця проблема у тій чи іншій формі постає на всіх етапах процесу наукового пізнання — від визначення напряму наукових досліджень, теоретичного узагальнення одержаних результатів до прогнозування наступних наукових досягнень. Це зумовлює зростання інтересу до проблеми спадкоємності, наступності наукових знань, робить її особливо злободенною й актуальною.

Постійна увага приділяється даній проблемі в науковій літературі. Її різноманітні аспекти розглядались у багатьох публікаціях на сторінках періодичних видань, висвітлювались у значній кількості монографічних праць. Питання співвідношення традиційних і нових наукових напрямів, зміни стилів мислення, етики наукової роботи, оцінки наукових досліджень займають сьогодні одне з провідних місць в планах роботи методологічних семінарів науково-дослідних закладів.

Поряд з позитивними спробами розв'язання проблеми спадкоємності і наступності наукового знання трапляється однобічне ставлення до наукової спадщини минулого, тлумачення її як такої, що вичерпала себе і взагалі не сумісна з інформаційними засадами сучасної науки. Звичайно, нинішній стан розвитку науки, рівень наукових досліджень якісно відрізняються від попередніх. Тепер відбувається процес поглибленого вивчення навколишньої дійсності, у сферу дослідження включаються все нові й нові її фрагменти, відкриваються невідомі раніше зв'язки та відношення між предметами і явищами об'єктивного світу, закономірності його розвитку, зростає інформаційна місткість науки. Бурхливий розвиток наукових досліджень призводить до швидкого морального старіння тих чи інших наукових положень. Проте все це не може бути переконливим аргументом на користь негативного ставлення до наукової спадщини, а, тим більш, для різного роду антисцієнтистських концепцій, які мають місце у працях багатьох вчених.

Незважаючи на радикальні зміни, яких зазнає сучасна наука в умовах науково-технічної революції, не можна заперечувати глибокої спадкоємності наукового знання в процесі прогресивного розвитку. Мало хто зараз стверджуватиме слідом за відомим німецьким фізиком-теоретиком, одним з творців квантової механіки В. Гейзенбергом, що кожний крок у розвитку науки досягається відмовою від якихось її завоювань, тим більше, що в процесі розвитку природознавства відкидаються не ті чи інші дійсно наукові досягнення, а ті уявлення, які на даному етапі розвитку нашого знання не відповідають дійсності. Ще менше підстав стверджувати, ніби наукові знання виростають самі по собі, безвідносно до спадщини минулого. Адже наукові досягнення є результатом поглибленого вивчення навколишнього світу на основі раніше здобутих знань, їх дальшого розвитку, органічного перетворення однієї системи наукового знання в іншу, більш розвинену, критичного осмислення та переоцінки попередніх досягнень.

Історики науки, провідні вчені минулого і сучасності не без підстав пов'язують наявне знання, сучасні досягнення науки з діяльністю своїх попередників, пам'ятаючи, що без спадкоємності досвіду та знань не було б нових наукових відкриттів. Щоб краще зрозуміти нинішній стан науки, заглянути в її майбутнє, доводиться звертатися до її минулого, шукати в ньому джерела наукових ідей, що розробляються сьогодні. Історія науки постає не тільки як джерело інформації, а й допомагає розв'язувати завдання сьогодення.

Хіба зможе наукове пізнання відтворити адекватну картину дійсності, якщо стверджуватиме лише вічні зміни предметів та явищ? Так само неможливо пізнати світ, розглядаючи його як статичний, незмінний. Саме у спадкоємності наукового знання — ключ до розуміння темпів розвитку науки. І «чим вищий рівень спадкоємності, тобто, чим повніше використовується досвід попередніх поколінь, тим швидше хід розвитку даної галузі знання».

Вивчення проблеми спадкоємності і наступності наукового знання, як однієї з важливих методологічних проблем, вимагає знання конкретних етапів розвитку науки, концептуальних систем, що пояснюють розвиток науки і допомагають розкрити механізми взаємозв'язків старого і нового, їх опосередкування одне одним. Вплив попередніх етапів розвитку науки на наступні, зв'язки між ними досить складні і неоднозначні, адже «світ нашого минулого це не тільки світ здійсненого, але й світ втрачених можливостей».

Використана література:

1. Огородник І.В., Стогній І.П. Спадкоємність наукового знання. – К.: Політвидав України, 1981. – 135 с.

2. Гайденко П. П. Эволюция понятия науки. М., 1980.

3. Ильичев Л. Ф. Философия и научный прогресс,. М., 1977.





Реферат на тему: Спадкоємність знання як наукова проблема (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.