Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Філософія

Матеріалізм Л. Фейербаха (реферат)

Людвіг Фейербах (1804-1872 pp.) народився в сім'ї відомого юриста. В молодості вивчав теологію, але під впливом Гегеля перейшов в царину філософії, проте релігієзнавча тематика завжди його цікавила. Віддаючи данину генію Гегеля, він писав: «Я ... не належу до тих людей, для яких Кант і Фіхте, Гердер і Лессінг, Гете і Гегель марно жили і творили. Так, мій зв'язок з Гегелем був сердечнішим і значимішим, ніж з будь-ким із наших духовних попередників, адже я особисто його знав, впродовж двох років я був його слухачем, його уважним, беззаперечним, палким слухачем. Я не знав, чого мені бажати і до чого прагнути, в такому розпорошеному і непевному стані я знаходився, коли потрапив у Берлін; але достатньо мені було послухати Гегеля півроку, як я став напоумливим і визначився; я зрозумів, чого мені бажати і до чого прагнути; мені потрібна не теологія, а філософія.... Дякуючи Гегелю, я усвідомив себе самого, усвідомив світ. Він став моїм другим батьком, а Берлін — моєю духовною батьківщиною».

Захоплення філософією Гегеля не завадило Л.Фейербаху піддати його ідеалізм жорсткій критиці. «Гегелівський метод в цілому,— пише він,— має недолік: він розглядає історію як струмок, не вивчаючи дна, по якому цей струмок тече. Цей метод перетворює історію в безперервний інтелектуальний акт, яким вона не є. Історія філософії переривається антифілософськими, чисто практичними інтересами і тенденціями, чисто емпіричними потребами людства. Звичайно, і в такі епохи філософія залишається в силі, але вона виявляється обтяженою елементами того дна, по якому протікає. Якщо не враховувати властивостей дна, а зважати тільки на ріку, то вищим ступенем буде вважатись те, що стосується іншої сфери...».

Після смерті Гегеля Фейербах знаходився в стані найбільш радикальних молодогегельянців. Радикальність у філософії, політиці і релігії викликає до нього підозру з боку чиновництва від освіти, внаслідок чого доступ до студентської аудиторії був для нього закритий. Фейербах оселився в провінції, в селі Брукберг, де його дружина була співвласником невеликої фарфорової фабрики. Писав філософські праці. Нікого не приймав і сам нікуди не їздив. Спочатку не відчував ніяких труднощів, але коли в 1859 р. фабрика збанкрутувала, решту життя прожив у великій скруті.

Філософія Л.Фейербаха матеріалістична. Якщо для Гегеля дійсним буттям була ідея загального, то Фейербах, порвавши з поглядами свого вчителя, вважав, що таким буттям є одиничні речі, а ідеї є абстракціями. Згідно з Гегелем, мислення і буття адекватні одне одному, тому що буття є породженням мислимого; для Фейербаха, навпаки, мислення є вторинним стосовно буття.

В теорії пізнання Фейербах йде від раціоналізму до емпіризму і навіть до сенсуалізму. Він вважав, що тільки те, що чуттєве, є ясним як сонце. В почуттях міститься таємниця пізнання світу.

У вченні про буття Фейербах наголошує, що є тільки природа і людина, причому все, що існує, підпорядковане законам природи. Всі таємниці заховані в природних явищах, і єдиним порятунком для людства є повернення до природи.

В руслі традицій Просвітництва Фейербах в центр уваги ставить освіту і людину. Але якщо мислителі Просвітництва розглядали природу як одне, а людину — як зовні інше (як продукт культури), то Фейербах вважав, що все, що існує, в тому числі і людина, є породженням природи. Критикуючи теологічні погляди на людину, які ставили її в центр усього живого, Фейербах сам по суті стає на позицію своїх опонентів, але, так би мовити, з іншого боку.

В основу вчення про людину Фейербах покладає антропологічний принцип, змістом якого є бачення людини як природної істоти.

Історія філософії, згідно з цим принципом, розглядалась як історія боротьби проти дуалізму, розриву матеріального і духовного на дві однопорядкові, незалежні одна від одної субстанції.

Антропологічний принцип використовувався не тільки у філософії. Він був основоположним і в боротьбі проти феодалізму, з засиллям клерикалізму і теології, в теоріях природного права тощо. І це історично було виправдано, але в другій половині XIX століття спроби спиратися на нього були настільки архаїчними, що Фейербаха критикували навіть Маркс і Енгельс, які після тимчасового захоплення гегельянством на початку 40-х років XIX ст. перейшли на позиції Фейербаха, але весною 1845 р. поривають з ним, про що було заявлено Марксом в «Тезах про Фейербаха».

Починаючи з 1830 р. і до кінця життя Фейербах боровся з релігією. Він був твердо переконаний, що немає нічого надприродного, що релігія є витвором людини і з'явилась як необхідна потреба в заспокоюванні душі, як засіб побороти страх перед невідомим тощо. Але, борючись з релігією, він визнавав, що ці людські потреби вічні, отже, опосередковано визнавав, що і релігія вічна і буде існувати доти, доки існує людство.

Погляди Л.Фейербаха не були оригінальними для філософії XIX століття, але в умовах засилля пруської реакції його сміливий голос на захист духовного звільнення людини вабив до нього багатьох прихильників. Його твори ініціювали виступи вульгарних матеріалістів Фогта, Бюхнера, Молешотта, а також Маркса і Енгельса. Але якщо перші сприймали Фейербаха некритично, то Маркс і Енгельс, віддаючи йому належне за сміливі матеріалістичні позиції, різко критикували його антропологізм, відкидання діалектики Гегеля, нездатність перенести матеріалізм на суспільне життя тощо. «.... Нас дивує,— пише Енгельс в праці «Людвіг Фейербах і кінець класичної німецької філософії»,— дивовижна убогість Фейербаха порівняно з Гегелем. У Гегеля етика, або вчення про моральність, є філософія права і охоплює: а) абстрактне право, б) мораль, з) моральність, до якої, в свою чергу, відносяться: сім'я, громадянське суспільство, держава. Наскільки ідеалістична тут форма, наскільки ж реалістичним є зміст. Поряд з мораллю він включає в себе всю сферу права, економіки і політики. У Фейербаха — якраз навпаки. Згідно з формою, він реалістичний, за відправну точку бере людину; але про світ, в якому живе ця людина, у нього немає і мови, і тому його людина постійно залишається тією абстрактною людиною, яка фігурує в філософії релігії».

Використана література:

1. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. Посібник. – К., 1999. - С.3-8.

2. Гегель. Энциклопедия философских наук.— Т. 2. Философия природы.— М., 1975.

3. Фейербах Л. История философии. В 3-х томах,-— Т. 3.— М., 1967.





Реферат на тему: Матеріалізм Л. Фейербаха (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.