Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Філософія

Філософські погляди І. Канта (реферат)

Французьке, англійське, частково німецьке Просвітництво з деякими модифікаціями постулювало думки, згідно з якими наші погляди формуються в залежності від явищ та процесів, які оточують нас. Кант приходить до іншого висновку: не думка формується в залежності від предмету, а, навпаки, предмети є такими, якими ми їх уявляємо. Повнота уяви залежить від рівня досвідного пізнання. Отже, другим постулатом «коперніківського перевороту» в філософії, здійсненого Кантом, було його твердження про те, що наші поняття і уявлення збагачуються, уточнюються на основі досвіду.

Попередники Канта — Локк і Юм — обмежували пізнавальний процес досвідом, тоді як представники раціоналізму — Декарт, Лейбніц, Вольф доводили, що раціональне, логічне проникнення в сутність предметів дає нам істинне знання, яке не потребує ніяких емпіричних аргументів. На Канта сильний вплив мав Д.Юм, але не менший — його вчитель філософії Мартін Кнутцен, представник школи Вольфа. Слід пам'ятати, що на той час, коли Кант отримував філософську освіту, у Німеччині неподільно панувала школа Вольфа, з поглядом якої він був знайомий з підручників і на основі яких він пізніше вчив своїх студентів.

Спираючись на філософські погляди Локка, Юма, Декарта, Спінози, Лейбніца і Вольфа, Кант «критично» поєднує емпіризм з раціоналізмом, довівши, що одні і другі мали рацію, але частково. Це було третє важливе положення «коперніківського перевороту» в філософії, здійсненого Кантом.

Імманут Кант народився в сім'ї ремісника в 1724 р. у місті Кенігсбергу. Помер у 1804 році. За все життя він не виїжджав з рідного міста. В Кенігсберзькому університеті пройшов всі ступені викладацької кар'єри - від магістра до доктора філософії. В 1755 р. доцент, в 1770 — професор логіки і математики, декан і, нарешті, ректор університету.

Філософію Канта можна поділити на два періоди: докритичний (до 1772 р.) і критичний (після 1772 р.). В докритичному періоді можна виділити 3 фази його творчої діяльності.

Перша фаза охоплює час до 1762 p., коли він працює виключно як природодослідник. Саме в цей час він пише свою знамениту працю «Всезагальна природна історія і теорія неба» (1755 р.), в якій розвиває гіпотезу, згідно з якою сонячна система виникла з величезної туманності розріджених в просторі частинок матерії, яка еволюціонувала до нинішнього стану.

Друга фаза (1762-1766 pp.). Кант звертається до гуманістичної і філософської проблематики. В конкурсній праці, яку він написав у 1764 p., він порівнює метафізику з математикою і робить висновок, що математика є вже наукою, тоді як метафізика такою ще не стала.

Третя фаза (1766-1772 pp.). В цей період Кант пише дисертацію (1770 р.), в якій робить спробу довести, що простір і час є суб'єктивними формами мислення, і на основі цього робить новий висновок про світ почуттів і розуму. Світ почуттів — це явища, тоді як світ розуму є позапросторовим і позачасовим.

Критичний період. Період «критичної» філософії Канта датується з 1772 р. Правда, дев'ять років Кант нічого не видавав, і лише в 1781 р. виходить в світ його фундаментальна праця «Критика чистого розуму», а в 1788 р. «Критика практичного розуму» і в 1790 р. «Критика здатності суджень». В цих працях Кант доводить, що в науках, які мають достовірні знання,— а такими він вважав математику і природознавство,— джерелом їх всезагальності не може бути досвід, як це намагались довести емпірики; але таким джерелом не може бути і розум, як стверджують раціоналісти. Проте достовірні знання існують. Звідки ж вони? Кант приходить до висновку, що джерелом таких знань є незалежні від досвіду апріорні чуттєві і розсудкові форми мислення. Він критично розглядає межі раціонального пізнання, його можливості і приходить до висновку, що ці можливості обмежені.

Розглядаючи процес пізнання, Кант стверджує, що є «речі-в-собі», тобто те, що нам належить пізнати, і «речі-для-нас» — те, що вже ми пізнали. Скільки б ми не пізнавали «річ-в-собі», вважав Кант, її пізнати до кінця неможливо. Пізнаючи предмети, ми наближаємося до суті, але вона віддаляється від нас. Скільки ми б не пізнавали об'єкт, завжди залишається щось непізнаним, яке не може бути визначене ні досвідно-чуттєво, ні раціонально. Тоді, може, єдність цих форм пізнання дасть нам повне знання про явища і предмети? Дійсно, говорить Кант, щоб отримати автентичні знання, необхідно синтезувати чуттєве споглядання з категоріями розсудку, тому що чуттєве споглядання, взяте окремо від поняття,— сліпе, а поняття без відчуттів — пусті.

Йдучи слідом за Х.Вольфом, Кант проводить критику метафізики (онтології) в усіх її розділах. Таких розділів, вважав він, є три, відповідно до трьох основних ідей — душі, Всесвіту, Бога: раціональна психологія, раціональна космологія, раціональна теологія.

1. Критика раціональної психології. Раціональна психологія доводить, вважав Кант, що існує душа, яка є мислячою субстанцією і яка є простою і незнищенною, тому що вона не підлягає розкладові, як це має місце в тілесному.

2. Критика раціональної космології. Кант приходить до висновку, що спроба вияснити суть фундаментальних понять, які стосуються природи, людини, світу як цілого, веде до появи антиномій — взаємовиключаючих суджень, кожне з яких може бути строго доведене. В межах раціональної космології Кант виділяє 4 антиномії:

1. Теза: Світ має початок (границю) в просторі і часі.

Антитеза: Світ безконечний у просторі і часі.

2. Теза: Все у світі складається з простого.

Антитеза: Немає нічого простого, все є складним.

3. Теза: В світі існує свобода.

Антитеза: Немає ніякої свободи, все строго детерміноване.

4. Теза: В ряду причин світу є певна необхідна сутність.

Антитеза. Немає нічого необхідного, все у світі є випадковим.

Ці антиномії, підкреслював Кант, не є надуманими. Однак, на його думку, вони свідчать не про об'єктивну суперечливість буття, а про нездатність людського розуму проникнути в сутність речей, а отже — про непізнаваність світу.

3. Критика раціональної теології. Уважно вивчивши особливості доказів буття Бога, Кант критично зауважує, що кожен з них має вразливі місця. Так, онтологічний доказ будується на тому, що раз є поняття Бога, значить, він існує. Але на основі поняття про «щось», заперечує Кант, можна лише говорити про можливість існування цього «щось», але не про його дійсне існування. Існування «чогось» (чи його відсутність), зауважує Кант, може бути стверджене лише через досвід.

Космологічний доказ будується на основі твердження, що раз існує світ, то існує і Бог як його причина. У цьому випадку, зазначає Кант, причина світу, яка повинна бути іманентною йому, виступає як зовнішня для нього.

Фізико-телеологічний доказ буття Бога базується на тому, що є Творець, який є будівником світу. Цей доказ, зауважує Кант, насправді не є доказом, адже будівничий є лише будівничим і аж ніяк не Творцем. Тож не можна довести, зазначає Кант, що Бог існує, але в однаковій мірі, стверджує він, не можна довести і протилежного.

Кантіанство називають «критицизмом» або трансцендентальним ідеалізмом. Рисами філософії Канта є: а) суб'єктивізм, б) агностицизм, в) апріоризм.

В кінці XVIII століття філософські обрії Німеччини опанували послідовники філософії Канта. Його прихильниками були люди інтелектуальної царини. Це і філологи (Вільгельм фон Гумбольдт), історики (Небург), юристи (Анзельм Фейербах), фізики (Гельмгольц) , фізіологи (Й.Мюллер) і, звичайно ж, філософи, серед яких у першу чергу слід назвати Й.Г.Фіхте.

Використана література:

1. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. Посібник. – К., 1999. - С.3-8.

2. Кант И. Пролегомены ко всякой будущей метафизике, могущей появиться как наука,— АМФ,— Т. 1. Часть 3.— К., 1992,— С. 3-28.

3. Философская энциклопедия. В 5-й томах (відповідні статті).





Реферат на тему: Філософські погляди І. Канта (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.