Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Філософія

Філософська система Гегеля (реферат)

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1771-1831 pp.) народився у м.Штуггарті, в сім'ї державного урядовця. З 1788 по 1793 pp. прослухав дворічний філософський і трирічний теологічний курси в Тюбінгенському теологічному інституті. Коли розпочалася Велика французька буржуазна революція, Гегель з захопленням слідкував за її розвитком, але після якобінської диктатури, яка привела до розстрілів і гільйотування величезної кількості невинних людей, його ставлення до революції різко змінюється на негативне.

В 1801 р. Гегель переїжджає до Ієни, де разом з Шеллінгом працює в університеті. В журналі, який мав назву «Критичний журнал» і який він разом з Шеллінгом видавав, Гегель спочатку обережно, а потім все гостріше і змістовніше критикує Канта і Фіхте за їх суб'єктивний ідеалізм. В 1807 р. в Ієні виходить його праця «Феноменологія духу», в якій він розкриває поступальний рух Свідомості. В 1806-1816 pp. Гегель працює як директор гімназії в Нюрнберзі, одночасно не покидаючи занять філософією. Слава про нього як філософа сягнула далеко за межі Німеччини. Тож не випадково в 1816-1817 pp. він отримує запрошення одразу до трьох університетів. Він приймає запрошення і спочатку працює в Гейдельберзі, а з 1818 р.— в Берліні. До Німеччини із-за кордону «слухати» Гегеля напливали маси студентів. Всі хотіли бути його учнями, хоч, як зазначать його сучасники, оратор він був нікудишній, говорив сухо, педантично. Навіть молодим, рухами, поведінкою, мовою нагадував стару людину. Це, звичайно, мало приваблювало молодь. Приваблювало в ньому інше, чим він саме і був знаменитий: це — логіка викладу, ерудиція (особливо в історії філософії), наявність строгої системи поглядів.

Після «Феноменології духу» другою великою працею Гегеля була «Наука логіки» в трьох томах (1812-1814 pp.). Повний виклад філософської системи він дав у «Енциклопедії філософських наук» (1817 p.), пізніше він двічі її розширив (в 1827 і 1831 pp.). Посмертно його учнями були видані «Філософія релігії» і «Філософія історії».

Гегель вважав, що предмети та явища навколишнього світу незалежні від нас. Дуалізм мислі і речі, наголошував він, не має ніякої під собою підстави, думка є первинною стосовно предметів, явищ, процесів. Тому, вважав він, первинну природу буття слід шукати в мислі. Поняття є складником буття і складником мислі.

Гегель всюди наголошував про значимість загального, тільки його вважав істотним, тоді як одиничне обминав увагою. Буття він розглядав як цілісне, перервно-безперервне. Тільки в цілісності буття є абсолютним і, тільки розглядаючи його в цілісності, можна сказати, що воно є раціональне, логічне. Окремі факти, процеси, явища Гегель не вважав буттям. Поза системою, зазначав Гегель, окремий елемент втрачає ознаку раціонального.

Буття є змінним. Якби було інакше, наголошував він, воно не змогло б сформувати із себе такої різноманітності явищ та процесів. Якщо буття є логічною системою, розмірковував Гегель, то і розвиток його виражається законами логіками. Кожний наступний процес сам, в свою чергу, є результатом попереднього, переходом конечного в безконечне, де «конечне є вихідним пунктом для безконечного... Логічний характер дійсності свідчить про її необхідність, а оскільки ця дійсність логічна і необхідна — вона є розумною.

Розвиток всього сущого, згідно з Гегелем, відбувається відповідно до тріади: теза-антитеза-синтез. Перехід від тези до антитези є основою не тільки філософського міркування, але і розвитку реальності. У взаємодії тези і антитези крайності стираються, перетворюються, згладжуються, що дає новий предмет, явище, процес, який є синтезом двох попередніх етапів.

Філософська система Гегеля побудована на твердженні, що все дійсне є результатом розвитку абсолютного начала, яке набирає різних форм свого існування шляхом послідовно прогресуючих рівнів.

Перший ступінь — розвиток ідеї в абсолюті, яка в чистому вигляді отримує свій вираз в логіці, другий — виявлення ідеї в просторі і часі, і третій — це повернення ідеї до самої себе в її найбільш розвиненому стані. Цим трьом ступеням буття відповідають три основні частини філософії Гегеля, а саме: логіка, філософія природи і філософія духу. Дух як реальність, у свою чергу, тріадично складається з суб'єктивного духу, його антитези — об'єктивного духу і їх синтезу — абсолютного духу. Суб'єктивний дух проявляє себе в розвитку індивідів, об'єктивний — у суспільстві, державі, історії народів, а абсолютний дух як єдність суб'єктивного і об'єктивного — в мистецтві, релігії, філософії.

Найвищим щаблям розвитку — об'єктивному духові (філософія права, держави, історії) та, особливо, абсолютному духові (філософія мистецтва, релігії, самій філософії) Гегель надавав найбільшої уваги. Вони були уособленням організованості, порядку,— всього того, що характеризує системність, а це у Гегеля викликало особливу пошану.

Аналізуючи гегелівську філософію, можна зробити висновок, що вона була: а) об'єктивним ідеалізмом; б) ідеалізмом логічним (природа буття повністю логічна: в ній немає жодних ірраціональних чинників); в) еволюційною (кожен новий ступінь в розвитку замінюється іншим, вищим); г) конструктивною (в гегелівській філософії йде постійне творення нового, більш досконалого, розмаїтого).

Гегель був мислителем, популярність якого в Німеччині перевершила популярність Канта, не кажуть вже про Фіхте. Єдиною постаттю, яка мала таку ж популярність у XVIII ст., був Х.Вольф. Створена ним школа після смерті вчителя в 1831 р. через кілька років поділилась на старогегельянську і молодогегельянську. Представники старогегельянської школи стояли на консервативних позиціях і пропагували ті сторони суспільно-політичних поглядів Гегеля, які прославляли прусську монархію, релігію, тоді як молодогегельянці — Л.Фейєрбах, брати Бауери та ін.,— орієнтувались на все прогресивне, що було у філософії Гегеля, в першу чергу — на його діалектичний метод. Тож і значення їх в історії філософії неоднакове. Вже в 40-і роки XIX ст. старогегельянці не мали ніякого впливу на розвиток філософської думки в Німеччині, тоді як молодогегельянці і, зокрема, Л.Фейєрбах та особливо К.Маркс і Ф.Енгельс, заявили про себе не тільки в Німеччині, не тільки в Європі, але в усьому світі.

Використана література:

1. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. Посібник. – К., 1999. - С.3-8.

2. Гегель. Работы разных лет. В 2-х томах.— Т. 1.— М., 1970.

3. Гегель. Работы разных лет. В 2-х томах.— Т. 2.— М., 1971.

4. Гегель. Философия. В 2-х томах,— Т. 1,— М., 1976.,— Т. 2, 1977.

5. Гегель. Энциклопедия философских наук.— Т. 2. Философия природы.— М., 1975.





Реферат на тему: Філософська система Гегеля (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.