Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Філософія

Філософія східного і західного християнства (реферат)

Філософські системи християнства Сходу і Заходу формувались на догматичних засадах православ'я і католицизму. Російські філософи, апелюючи до віри, ніколи її не визначали в термінах інтелектуальних систем, а поєднували з серцем. Католицька традиція не відкидає «серця» як джерела віри, але вже Фома Аквінський визначав розум як спосіб пізнання Бога, тоді як в православній традиції, починаючи від візантійських мислителів і до релігійних російських філософів XX століття, цінність раціонального пізнання зведена майже до нуля. Поняття, вважають російські філософи, не виражають ні сутності Бога, ні православної віри. Розум йде слідом за вірою, і чим далі людина пізнає через віру Бога, тим більше втрачає сенс раціональне пізнання.

Однією з центральних проблем в православ'ї і католицизмі є проблема свободи волі. Остання в російській літературі другої половини XIX — початку XX століття звучала майже в усіх творах релігійного змісту. Свобода волі в православ'ї інтерпретується як внутрішній стан душі, тоді як в католицизмі вона вважається однією з найвищих цінностей, даром Божим. Свободу вибору, поза прагненням служити Богові, православ'я визнає як недосконалість, обмеження справжньої свободи. Свобода волі у сфері матеріального в православній російській філософії означає падіння людської природи, відхід від Бога. Свобода волі в матеріальному житті є причиною гріха, тому що це відхилення від плану, накресленого Богом. Замість того, щоб людина спрямовувала себе до Бога, її почуття звертаються до світу; замість того, щоб підносити духовність тілесного, вона схиляє голову перед матеріальним благополуччям. Православ'я розглядає свободу передусім як духовну свободу. Якщо люди не вбачають зла в тому, що піддаються звабам зовнішнього, якщо вони гамують в собі розвиток внутрішнього, духовного, то це приводить до поширення зла, тому що воно проявляється, коли у людини низький рівень духовності. Чим вища духовність людини, тим менше в ній зла, і навпаки.

Католицька церква славить світ та активну участь в ньому, тоді як православна — звернення до Бога і лише обережне ставлення до оточуючого середовища. Лосський зазначав, що, тільки відрікаючись від всього природного, особа реалізується в милості Божій. Те, що не є вільним, не є свідомим, не має особистої цінності. Досконалим виразом цього постулату є розвинене в православ'ї чернецтво, яке до абсолюту довело засаду споглядання, заперечення світу.

Вже починаючи від часів святого Антонія Пустельника (260-366 pp.), аскетизм у православ'ї був неодмінною умовою існування. Метою релігійних аскетів було осягнення здатності до спілкування з Богом, засобом відвернення від мирських справ — занурення в молитву. Аскети не відчували потреби в офіційній теології, чужі були їм прагнення до ясних і зрозумілих формулювань засад віри. Менталітет аскетів знайшов широке відображення в культурі православної церкви, релігійному мистецтві. Ікони без пейзажів спрощено зображують лики святих, але, уважно придивившись, можна помітити, що обличчя і очі на них горять внутрішнім блиском.

Для православ'я є каноном, що перед лицем Абсолюту немає нічого гідного нашої уваги. Єдине, на що слід спрямувати свої бажання,— це прагнення до аскетизму, праця над собою, тоді як в католицизмі основним є активне поширення віри серед інших, духовне вдосконалення не тільки самого себе, але і тих, хто хитається в питаннях віри. Споглядальність, зосередження, осягання безконечності, відчуття марноти земного життя, пошуки вищої релігійної істини — ось риси, характерні для православного чернецтва. Як зазначає дослідник православ'я, польський теолог Т.Подзяво, для ченців православних монастирів характерним є «беззаперечне надання переваг неземним справам. Це сприяє атмосфері заглиблення у свій внутрішній світ, але свобода внутрішнього світу стає свободою не цього світу і не може проявитись в сучасному суспільно-політичному житті».

Представники католицької і протестантської церков вважають, що хоч і не слід активізувати свою діяльність «в миру», але церква не може стояти цілком осторонь від процесів, які відбуваються в суспільстві, тоді як у православ'ї святість проявляється у втечі від «мирського». І лише в останні роки XX століття православна церква все рішучіше намагається розширити свою «нішу» в суспільстві.

В православ'ї традиційно вважається, що не розум, а серце виконує керівну роль у житті людини, є осередком її духовного життя. Християнська теологія стверджує, що на розумі лежить печатка першородного гріха, але, згідно з католицькою догматикою, раціональне пізнання хоч і недосконале, але має неабияку цінність, тоді як православна теологія повністю відкидає цінність людського розуму у пізнавальному процесі.

Російські релігійні філософи в істоті своїй цінували не філософів чи теологів, а передусім письменників і поетів. Як зауважує В.Кжемієнь, якщо вони іноді і спирались на західноєвропейських мислителів, то передусім на тих, які зосереджували пізнавальний процес на визначенні внутрішнього світу людини, з наступним виходом на зовнішні процеси і явища. Тому не випадково Шестов залюбки цитував і зачитувався Лютером, Ніцше, К'єркегором, мислителями з грона Реформації, а Бердяєв схиляв голову перед німецькими містиками і Кантом.

Використана література:

1. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. Посібник. – К., 1999. - С.3-8.

2. Зеньковский В.В. История русской философии. В 4-х томах.— Ленинград, 1991.

3. Шейко С.В. Проблемы познания и свободы воли человека в русской классической философии XIX—XX веков.— М., 1993.





Реферат на тему: Філософія східного і західного християнства (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.