Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Філософія

Філософія пізнання (реферат)

В середині XIX ст., після розпаду гегелівської філософії в Європі виникає безліч філософських напрямків, але всі вони були швидкоплинні. Деякі з них зникали ще за життя їх засновників. Марксизм широкому загалу ще не був відомий, а одинока фігура Артура Шопенгауера на фоні зруйнованої, але все ще величної гегелівської філософії була малопомітною.

В цей час набирає популярності вчення французького математика Огюста Конта (1798-1857 pp.), який, вивчаючи філософію, приходить до висновку, що вона не може бути наукою, тому що її положення розмиті, спекулятивні. Справжня наука, писав Конт, повинна спиратись на реальні факти, а її положення тоді достовірні, коли доведені і підтверджені досвідом. Як математик, Конт спочатку не мав успіху серед філософів, його виступи просто ігнорували. Для популяризації і верифікації своїх поглядів він створив гурток людей, зацікавлених філософією. Кількісно гурток був невеликий, але всі його члени були видатними вченими, добре відомими як у Франції, так і за її межами. Скромний у побуті, Конт на засіданнях гуртка завжди підкреслював, що доля вручила йому велику місію в розбудові теорії пізнання. Він багато читав, а з філософів минулого захоплювався Ф.Беконом, Р.Декартом, Г.Галілеєм, І.Ньютоном, Д.Юмом і поглядами свого друга А.Сен-Сімона.

Називаючи свою філософію «позитивною», О.Конт хотів тим самим підкреслити, що її завданнями є:

а) вивчати зміст реальних предметів та явищ, ігнорувати проблеми, які мають вигаданий, нечіткий характер;

б) розробляти ті теми, які мають практичну цінність, а не працювати заради пустої цікавості;

в) не обмежуватись критикою поглядів того чи іншого мислителя, критика повинна стати засобом для формування позитивних рекомендацій у вирішенні актуальних проблем.

Представником позитивної філософії, писав Конт, може бути той філософ, який зрозумів, що справжніми науками є науки про природу, тобто ті, що дають позитивний результат, але аж ніяк не філософія. Аналізуючи розвиток історії філософії, О.Конт приходить до висновку, що більшість філософів витратила сили на пусті, схоластичні дискусії щодо питання: хто має рацію — матеріалісти чи ідеалісти. Здоровий глузд, пише він, нам завжди доводить, що в одних питаннях мали рацію одні, в інших — інші.

Співставляючи досягнення філософії у вивченні зовнішнього світу людини і психології — у вивченні внутрішнього, Конт стверджує, що не тільки філософія не є наукою, але і психологія теж, тому що в ній усе наближене, недокладне. Окрім того, не можна бути одночасно спостерігачем і спостережуваним.

Погляди О.Конта розвинули німецькомовні філософи — швейцарець Р.Авенаріус (1843-1896 pp.) і віденський професор Е.Мах. (1838-1916 pp.), які назвали свою філософію емпіріокритицизмом. Прийнято вважати, що емпіріокритицизм — другий етап розвитку позитивізму.

На відміну від Конта, який окрім теорії пізнання значною мірою займався проблемами суспільства, Мах і Авенаріус основну увагу зосереджували на вирішенні питань пізнання. Навколишній світ, вважали представники емпіріокритицизму, є комплексом наших відчуттів. Це означає, запевняли вони, що він такий, яким нам уявляється. Якщо щось змінюється в наших відчуттях — змінюється і наше знання про нього.

У першій чверті XX ст. в Європі набирає популярності напрямок, який виник на основі позитивізму О.Конта, емпіріокритицизму, поглядів Дж.С.Мілля, Г.Спенсера — неопозитивізм.

а) Неопозитивізм. Це третій етап розвитку позитивізму. На відміну від двох попередніх, його представники Л.Вітгенштейн (1889-1951 pp.), Р.Карнап (1891-1970 pp.), А.Тарський (1902-1984 pp.) та інші, шукаючи більш вагомих засобів інтерпретації реальності, ніж відчуття та переживання, звертаються до мови. Так, згідно з поглядами австрійського філософа і логіка Вітгенштейна, мова є формою «життя і мислення». В праці «Філософські дослідження» Л.Вітгенштейн писав, що дійсність — це гра слів. Філософія логічно фіксує висловлювання про факти, а не з'ясовує сутність явищ. Тому, писав він, нам «... не слід створювати якихось теорій. У наших висловлюваннях не повинно бути нічого гіпотетичного. Всяке з'ясування суті явищ не може мати місця в наших роздумах, його мусить замінити описування, яке отримує своє світло, свою мету завдяки філософським проблемам».

У 1922 р. у Віденському університеті частина філософів-неопозитивістів (М.Шпік, Р.Карнап, О.Нейрат, Г.Ган та ін.) об'єдналась у гурток «Віденське коло», який став організаційним ядром логічного позитивізму. Основними принципами членів «Віденського кола» були: емпіризм, фізикалізм, емотивізм (погляди, згідно з якими оцінки і етичні норми є результатом дій емоцій, а не пізнавального процесу). Члени «Віденського кола» ще раз підтвердили свою переконаність у тому, що філософські положення не мають ніякої пізнавальної цінності.

Висловлювання про щось має зміст тоді і тільки тоді, якщо йому передувала логічна послідовність висловлювань, сформованих на основі досвіду, протокольно зафіксованих стосовно якихось подій, явищ і т.д. Кожне з цих послідовних висловлювань повинно мати засоби для верифікації, тобто тут мова йде не про дійсну, а потенційну верифікацію. Висловлювання вважалось верифікованим, якщо стосовно нього можна визначити способи верифікації.

Таке визначення верифікації пізніше зустріло опір з боку інших представників неопозитивізму і, зокрема, К.Поппера. Він вважав, що такий підхід до визначення істинності висловлювань суперечить загальному положенню про науку. Наука, зазначав він, не визначає кожне явище, взяте окремо, а висловлюється про спільне, яке характерне для класу, групи явищ, процесів і т.д.

Неопозитивізм не є якимось одноманітним напрямком. В його 80-річній історії були різні течії і відтінки, але спільним для них було і є твердження, що:

• філософія не є справжньою наукою, вона тільки логічний аналіз наукової мови;

• в основі наукового знання є досвід людини;

• науковими знаннями можуть бути тільки ті знання, які ми можемо верифікувати досвідом (емпірично);

• істинними можуть бути також і ті знання, які ми можемо логічно довести.

І, насамкінець, зауважимо, що неопозитивізм, незважаючи на всі його недоліки та критику з різних сторін, сьогодні на Заході є одним із найпопулярніших напрямків філософії пізнання.

б) Прагматизм. Прагматизм (від гр. прагма — дія) — філософське вчення, яке розглядає значення понять через призму практичного їх використання. Історично склалося так, що прагматизм, не маючи чітко визначеної філософської платформи, тісно поєднував свої філософські погляди з неопозитивізмом, ірраціональними концепціями, вченнями різних протестантських конфесій. Основні положення прагматизму були висловлені американським філософом, математиком і логіком Чарлзом Сандерсом Пірсом (1839-1914 pp.) в 70-х роках минулого століття. Згодом філософію прагматизму розробляли У. Джеймс(1842-1910 pp.) і Дж.Д'юї (1859-1952 pp.). Останній, почавши з прагматичної інтерпретації логіки і теорії пізнання, у наступні десятиріччя надав прагматизмові інструменталістичного, прикладного звучання.

Прагматизм у гносеологічному аспекті мав двоїстий характер: з одного боку, це був метод, а з другого — теорією істини.

1. Прагматизм як метод. Пірс, Джеймс та ін. вважали, що коли в процесі філософського дослідження ми, спираючись на різні принципи, отримуємо той самий результат, то це свідчення того, що між цими положеннями (принципами) немає суттєвої різниці, різниця тільки в словах. У всякій дії, доводили прагматики, важливим є результат, спосіб же його отримання — справа другорядна і навіть третьорядна.

2. Прагматична теорія істини. Представники прагматизму приєднались до широко розповсюдженої на початку XX ст. думки, виголошеної Махом, що наукові істини не є відображенням дійсності. Коли ми говоримо про істинність наших понять, доводив Джеймс, то це ще не означає відповідності їх дійсності. Якщо ми говоримо в цілому, що таке істина, писав Пірс, то мусимо визнати, що ця проблема не має безпосереднього відношення до навколишнього середовища. Істина — це те, що є властивістю нашої думки. Вона постійно змінюється, і не тільки в часі, але і в залежності від конкретних умов, а також від того, який ми отримуємо результат. Якщо результат позитивний, є благом для нас — маємо істинне знання, і навпаки. Поняття, якими ми оперуємо, писав Д'юї, не є образами, відображенням основних ознак явищ, предметів, а лише планом дій, інструментом. Погляди Д'юї багатьма представниками прагматизму були визнані як такі, що найбільш відповідають суті американського ділового життя. Згодом на їх основі сформувався напрямок, який чітко визначав парадигми прагматизму XX ст. Він отримав назву інструменталізму. Його основними положеннями є:

• поняття є засобом дії;

• поняття — це витвір колективного мислення, тому все те, що на сьогодні логічне і корисне, є добрим і слушним;

• поняття і уявлення постійно розвиваються, тому істина і добро відносні, поточні;

• якщо філософія прагне охопити те, що виходить за межі досвіду, вона марна.

Прагматизм, який формувався на основі позитивізму, ірраціоналізму, різних протестантських конфесій, ніколи не був чимось монолітним. Часто-густо його представники висловлювали такі погляди, які виходили за межі філософії прагматизму. Так, наприклад, розкриваючи зміст прагматичної філософії, Джеймс говорив, що це така галузь знань, де не може бути ніякої системи, ніякої точності. На це Пірс йому відповів, що якби Джеймс хоч трохи знав математику (Джеймс був професором психології Гарвардського університету), то він ніколи б так не заявляв. Філософія прагматизму, стверджував Пірс,— це та філософія, яка найбільше відповідає людям з аналітичним мисленням, які прагнуть перевести вивірені теоретичні положення в площину практичної дії. Д'юї доповнив цю думку словами, що до тих пір, поки будуть існувати ринкові відносини, завжди буде потреба в філософії прагматизму (інструменталізму).

Використана література:

1. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. Посібник. – К., 1999. - С.3-8.

2. Читанка з історії філософії. Книга 6.— К., 1993.





Реферат на тему: Філософія пізнання (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.