Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Філософія

Емпіризм Джона Локка, сенсуалізм Джорджа Берклі, агностицизм Девіда Юма (реферат)

Філософію Нового часу історики філософії поділяють на чотири періоди. Початком її є філософія Френсіса Бекона, другий період охоплює філософію Декарта, Спінози та Лейбніца, третій (XVIII ст.) — філософію Просвітництва в Англії, Франції, Німеччині, четвертий — першу половину XIX ст. Звичайно, якщо говорити про Просвітництво, то воно не обмежується територіально західноєвропейськими країнами. В цю епоху жили і плідно творили, наприклад, філософи України, але саме представники філософської думки Англії, Франції і Німеччини дали могутній поштовх для становлення і поширення ідей просвітництва на теренах Європи.

Представниками філософії англійського Просвітництва були Джон Локк, Джордж Берклі, Девід Юм.

Філософські погляди Джона Локка (1632-1704 pp.), про які він заявив у кінці XVII ст., були визначальними для всього наступного століття, його парадигмою. Народився він у сім'ї, де панував дух вільнодумства і лібералізму. Вчився в Оксфорді, але схоластична філософія, яка там панувала, не влаштовувала молодого студента, і він переходить на факультет природознавства і медицини. Після його закінчення Локк стає лікарем. Ця професія давала йому можливість наблизитись до відомих урядовців Англії, що спричинило його інтерес до політики і дало змогу займати високі державні посади. В 1675 р. через політичні причини він покидає Англію, але в 1688 р. повертається на батьківщину. Знову поринає в світ політичного життя, але поступово стає відомим в інтелектуальних колах і як філософ. Писав Локк багато, але першу працю «Дослід про людський розум» опублікував лише в 1790 р., на 58 році життя. В ній він, заперечуючи вчення Декарта про вроджені ідеї проголосив єдиним джерелом всіх ідей досвід. Всі ідеї, писав Локк, виникають або внаслідок дії зовнішніх речей на органи чуття (ідеї відчуття), або внаслідок уваги, яка спрямована на стан нашої душі (ідеї рефлексії). За допомогою ідей відчуття ми сприймаємо в речах або первинні, або вторинні якості. Ідеї, набуті з досвіду, ще не є знаннями. Такими вони стають тоді, коли оформляються розсудковим мисленням у певну систему. (Прийнявши арістотелівсько-томістичну максиму: немає нічого у розумі, чого не було перед тим у відчуттях (Nihil est in intellectu quod non antea fuerit in sensu), Локк доводив, що наш розум є tabula rasa (чиста дошка), на якому життя через відчуття пише свої письмена.

Згідно з думкою Локка, ідеї бувають двох видів, які відповідають двом властивостям речей — ідеї первинні і ідеї вторинні. Ідеї первинні виражають об'єктивні властивості. До них належать протяжність, форма, рух, вага. До вторинних, суб'єктивних — колір, звук, смак. Первинні властивості характеризуються постійністю, їх не можна змінити, кожен, спираючись на свій досвід, може підтвердити, що вони саме такі, а не інші, тоді як вторинні є результатом одного тільки відчуття (наприклад, смаку), а звідси і їх суб'єктивність.

Локк не мав учнів у прямому значенні цього слова, але мав велику кількість прихильників як людина і вчений. Тож емпіричний напрямок, заініційований Беконом і розвинений Локком, мав велику популярність в філософських колах багатьох країн Європи, але особливою увагою він користувався в Англії XVIII століття, де серед філософів, прихильників Локка, виділялись Берклі і Юм.

Джордж Берклі (1685-1753 pp.) народився і майже все життя провів в Ірландії. Вчився в Дубліні (1700-1707 pp.) і, як духовна особа англіканської церкви, починаючи від 1709 р. займав різні церковні посади. Як місіонер, відвідав Америку (1728-1731 pp.). Запекло боровся з атеїзмом і вільнодумством в царині релігії. В 1734 р. стає єпископом в ірландському місті Клойні, де і працює до смерті як духовна особа і філософ.

В праці «Трактат про начала людського знання» (1710 р.) Берклі робить висновок, що існування речей залежить від того, як ми їх сприймаємо відчуттями. Він був послідовником Локка, але на відміну від нього вважав, що досвід рефлексії малопридатний в пізнавальному процесі. З позицій крайнього номіналізму Берклі доводив, що загальних понять немає. Є червоний, жовтий, зелений, ще якийсь колір, але не може бути «кольору взагалі». Не можна, доводив він, уявити собі і «руху взагалі», «ваги взагалі», «протяжність взагалі» і т. д. Коли ми говоримо про рух, то маємо на увазі швидкий рух, повільний і ще якийсь, але зовсім не «рух взагалі». Колір, рух, протяжність, форма і т. д. існують тільки тоді, коли ми можемо їх спостерігати, коли ми властивості і явища сприймаємо безпосередньо, вони «існували», але «не існують». Але якщо вони навіть і існують тут, тепер, то це зовсім не означає, говорив Берклі, що вони виражають свою об'єктивність, адже коли ми спостерігаємо за предметом здалеку, він нам видається одним, зблизька — іншим. Кожна річ, явище, процес — це низка суб'єктивних відчуттів, з різним рівнем сприйняття.

Берклі рішуче виступав проти матеріалізму. Речі, які ми спостерігаємо, вважав він, є фікціями розуму. Все, що існує, існує остільки, оскільки ми (або інші покоління людей в історичному плані) сприймаємо його нашими відчуттями. Твердження, що щось існує поза нашими відчуттями, незалежно від них, говорив Берклі, немає ніякого сенсу.

Сучасна Берклі філософія не прийняла його поглядів, і лише в останній чверті XIX століття деякі положення ірландського філософа і, зокрема, те, що світ є комплексом наших відчуттів, стало основоположним у філософії емпіріокритицизму та деяких інших напрямків суб'єктивного ідеалізму.

Значний слід у філософії англійського Просвітництва залишив Девід Юм (1711-1776 pp.). Народився Юм у Шотландії, в сім'ї небагатого поміщика. Отримав освіту в Единбурзі. Довго не міг знайти собі професії, яка була б до душі, та посади, якої вважав себе вартим. Розчарований, в 1734 р. виїжджає до Франції і в 1740 р. видає одну з фундаментальних своїх робіт «Трактат про людську природу». Згодом пише ще ряд праць, присвячених теорії пізнання, моралі і релігії: «Моральні і політичні ессе», (1741), «Дослідження про людський розум» (1748), «Дослідження засад моралі» (1753) та ряд статей політичного змісту. Починаючи з 1754 p., працює над шеститомною історією Англії, яку закінчує в 1762 році. Після цього вже нічого не пише, а поринає у державні справи. Займав ряд відповідальних посад.

Юм вважав, що знання повинні мати практичну спрямованість. Розпочинаючи пізнавальний процес, ми повинні ставити питання не «як?», а «для чого?». Пізнання не є доцільним, якщо воно не стає опорою у практичному житті. В руслі емпіризму і сенсуалізму Юм розглядає пізнавальний процес. Все, що ми знаємо, є результатом досвіду. Ми, вважав він, вивчаємо не речі, а наші уявлення про них. Всі ідеї є похідними від вражень. Враження первинні, тоді як ідеї є їх копіями, сформованими розумом. Враження є джерелом пізнання і підтвердженням істинності тієї чи іншої ідеї. Але враження часто незбагненні, а звідси і ідеї, сформовані на їх основі, також незбагненні. Іноді ми навіть і не знаємо, що стоїть за тим чи іншим враженням. Отже, робить висновок Юм, в пізнавальному процесі людина тільки припускає щось, але не може сказати чогось певного про предмети і явища навколишнього світу.

Життєдіяльність кожної людини підтверджує, доводив Юм, що жодна теорія не може її витлумачити. Отже, всі теорії як наслідок раціонального мислення мають обмежену пізнавальну цінність. Юм вважав, наприклад, що інстинкти краще, ніж розум, «схоплюють» дійсність: інстинкти є зосередженням багатьох вражень безпосередньо, тоді як розум намагається вичленити, виділити те, що суб'єкт вважає найбільш істотним.

В етиці Юм розвинув концепцію утилітаризму, згідно з якою все, що приносить користь, є моральним і заслуговує на загальне схвалення. Спілкуючись між собою, люди чекають один від одного підтримки. В основі спілкування лежить почуття симпатії або антипатії. Об'єднанню людей в групи сприяє симпатія; антипатія, навпаки, роз'єднує людей, гамує життєдіяльність людей в усіх її сферах. Цю особливість етичного вчення Юма широко використовував його прихильник, знаменитий англійський економіст, професор Адам Сміт (1723—1790 pp.) при висвітленні окремих питань економічного життя.

Використана література:

1. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. Посібник. – К., 1999. - С.3-8.

2. Гельвеций К. О человеке, его умственных способностях и воспитании // Соч. В 2-х томах,—Т. 2,— М., 1974.

3. Культурология. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений.— М., 1996,— С. 259-273.

4. Юм. Д. Трактат про природу людини. — К., 1995.





Реферат на тему: Емпіризм Джона Локка, сенсуалізм Джорджа Берклі, агностицизм Девіда Юма (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.