Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економіка підприємства

Виробнича програма та інвестиції підприємства, оборотні засоби та оплата праці (контрольна робота)

зміст

Вступ

2

1.

Розробка та економічне обґрунтування виробничої програми підприємства. Виробничі інвестиції підприємства

3

2.

Кадри підприємств та продуктивність праці

12

3.

Оборотні засоби. Основні засоби та виробнича потужність підприємств

19

4.

Оплата праці

27

5.

Модель виробничих можливостей країни

38

6.

Державне регулювання. Валовий національний продукт

42

Список використаних джерел

45

Вступ

В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщується до основної ланки економіки – підприємства. Саме на цьому рівні створюється необхідна суспільству продукція, надаються необхідні послуги. На підприємстві зосереджені кваліфіковані кадри, вирішуються питання економічного витрачання ресурсів, застосування високопродуктивної техніки і технології.

На підприємстві розробляються бізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється управління. В умовах ринкової економіки виживає лише той, хто найбільш грамотно визначить вимоги ринку і організує виробництво продукції, яка користується попитом і забезпечить високий рівень заробітної плати працівників підприємства. Для успішного вирішення цих завдань треба знати як економіку підприємства, так і форми і системи оплати праці, міжнародну економіку, державне регулювання

Основна мета даної роботи – творче застосування здобутих знань та практичне опрацювання набутих вмінь, розвиток навичок науково-дослідної роботи, збагачення досвіду роботи з ситуаційними завданнями, вправами.

Основне завдання даної роботи - поглиблене вивчення найбільш актуальних і складних питань відповідно до фахової підготовки, розвиток критичного і самостійного мислення, формування навичок щодо узагальнення різних аспектів діяльності підприємства.

Дана робота складається з завдань, які охоплюють майже всі сторони діяльності сучасного підприємства. Будуть розглянуті теми: "Розробка та економічне обґрунтування виробничої програми підприємства. Виробничі інвестиції підприємства”, "Кадри підприємств та продуктивність праці”, "Оборотні засоби. Основні фонди та виробнича потужність підприємств”, "Оплата праці”, "Модель виробничих можливостей країни”, "Державне регулювання. Валовий національний продукт”.

Кожна тема включає теоретичну та практичну частину. Теоретична частина – найбільш основні питання даної теми, практична – рішення задач за обраним варіантом.

1. Розробка та економічне обґрунтування виробничої програми підприємства. Виробничі інвестиції підприємства

Виробнича програма - основний розділ перспективного і річного бізнес-плану розвитку підприємства, у якому визначаються обсяг виготовлення і випуску продукції по номенклатурі, асортименту і якості в натуральному і вартісному вираженнях.

Виробнича програма відбиває основні напрямки і задачі розвитку підприємства в плановому періоді, виробничо-господарські зв'язки з іншими підприємствами, профіль і ступінь спеціалізації і комбінування виробництва.

Основні розділи виробничої програми для підприємств, зайнятих виробництвом матеріального продукту: (1) план по виробництву товарної (валової) продукції; (2) план випуску продукції на експорт; (3) план по підвищенню якості продукції; (4) план реалізації продукції.

Формування розділів виробничої програми здійснюється із застосуванням балансового методу, що дозволяє приводити у відповідність обсяги планованих робіт і потреби на них, а також здійснювати розрахунки забезпеченості виробничої програми виробничими потужностями, матеріальними, паливно-енергетич-ними і трудовими ресурсами.

Вихідними даними при розробці виробничої програми є:

- статутні види діяльності підприємство з виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг);

- результати фактичного виконання виробничої програми за попередні періоди;

- дані з попиту на продукцію підприємства;

- відомості про рекламації, зауваження по якості продукції за попередній період;

- відомості про частки продукції у загальному обсязі її випуску за попередній період по рівнях якості;

- відомості про обсяг реалізації продукції за попередній період по його періодах (місяцям, кварталам);

- розрахунки виробничої потужності підприємства;

- прогресивні техніко-економічні норми і нормативи;

- рішення вищих органів управління підприємства про стратегічні перспективи його розвитку.

План по виробництву товарної (валової) продукції містить у собі формування показників обсягу випуску товарної і валової продукції.

По ступені готовності продукція підрозділяється на кілька видів:

- товарна продукція, тобто готова продукція, що пройшла всі стадії обробки, яка задовольняє вимогам ДСТ і ТУ, прийнята службою технічного контролю якості, упакована до відправлення, здана на склад постачальника із супровідною документацією;

- незавершена продукція, тобто незакінчена у процесі обробки продукція, яка знаходиться на різних стадіях виробничого циклу одержання товарної продукції;

- напівфабрикати власного виробництва, тобто продукція, технологічний процес виготовлення якої закінчений в одному цеху або виробництві і підлягає доробці в інших цехах підприємства або за його межами;

- валова продукція, тобто продукція усіх видів і якості, яка випускається підприємством поза залежністю від ступеня її готовності.

Під внутрівиробничим споживанням (оборотом) розуміють вартість продукції і послуг цехів підприємства, споживану іншими цехами свого ж підприємства.

До внутрішньозаводського виробничого обороту відносяться:

- вартість переробки на підприємстві напівфабрикатів власного виготовлення;

- вартість електроенергії, пари, води, стиснутого повітря і холоду власного виготовлення для технологічних цілей, вентиляції, освітлення й опалення цехів, заводських складів, будинку заводоуправління і т.п.;

- вартість використаних для виробничих цілей інструментів, пристосувань, штампів, моделей, деталей, запасних частин, допоміжних матеріалів і т.д. власного виготовлення;

- вартість матеріалів власного виготовлення, витрачених при поточних ремонтах і при ТО устаткування (змащення, чищення і т.п.);

- вартість тари власного виробництва, призначеної для упакування продукції підприємства, якщо вартість тари включена в оптові ціни на цю продукцію.

Підсумкові показники плану по виробництву продукції необхідні для аналізу завантаження устаткування, визначення потреби у ресурсах для виробництва і технологічного оснащення, загального обсягу випуску продукції, його структури, темпів росту випуску і динаміки продуктивності праці, фондовіддачі матеріалоємності й енергоємності продукції, розмірів виручки і її структури, інших показників ефективності виробництва.

Обсяг товарної продукції в плані включає вартість: готових виробів, призначених для реалізації на сторону, своєму капітальному будівництву і непромисловим господарствам свого підприємства; напівфабрикатів свого виготовлення і продукції допоміжних і підсобних виробництв, призначених до відпустки на сторону; вартість робіт промислового характеру, виконуваних по замовленнях з боку чи непромислових господарств і організацій свого підприємства.

Виробнича потужність – це показник, що відбиває максимальну здатність підприємства (підрозділу, об'єднання чи галузі) по здійсненню випуску товарної продукції в натуральних вартісних одиницях виміру, віднесених до визначеного періоду часу (зміна, доба, місяць, квартал, рік).

У практиці управління виробництвом розрізняють кілька видів понять, що характеризують виробничі потужності: проектну, пускову, освоєну, фактичну, планову, вхідну і вихідну по періоду, що вводиться, виведену, балансову.

У загальному виді виробничу потужність можна визначити, як максимально можливий випуск продукції у відповідний період часу при позначених умовах використання устаткування і виробничих ресурсів (площ, енергії, сировини, живої праці).

Основним фактором, що впливає на виробничу потужність і визначає її назву, є устаткування, тобто засіб зміни матеріальної складової виробничого процесу.

Найбільш простими і точними вимірниками виробничої потужності є натуральні одиниці:

Виробничі потужності виміряються, як правило, у тих же одиницях, у яких планується виробництво даної продукції в натуральному вираженні (тоннах, штуках, метрах).

По продукції, що має широку асортиментну шкалу, виробничі потужності можуть виражатися в умовно-натуральних одиницях. Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробничі потужності встановлюються по кожнім виді окремо.

Проектна виробнича потужність визначається у процесі проектування виробництва і відбиває його можливості для прийнятих у проекті умов функціонування підприємства. Фактично досягнуту для усталеної роботи потужність називають освоєною. В залежності від розвитку і поточного стану виробництва виробнича потужність здобуває свої конкретні значення на період пуску виробництва (пускова), що фактично склалася при поточних коливаннях попиту на продукцію (фактична) чи в розрахунках виробництва обсягів продукції (планова).

Протягом кожного планованого періоду виробнича потужність може змінитися. Чим більше планований період, тим імовірність таких змін вище.

Основними причинами змін є:

- установка нових одиниць устаткування, замість застарілих чи аварійних;

- знос устаткування;

- запровадження в дію нових потужностей;

- зміна продуктивності устаткування у зв'язку з інтенсифікацією режиму його роботи чи у зв'язку зі зміною якості сировини, терміну дії каталізатора, адсорбентів, очисників, зміни антикорозійного захисту і т.п.

- модернізація устаткування (заміна вузлів, блоків, транспортних елементів і т.п.);

- зміни у структурі вихідних матеріалів, складу сировини чи напівфабрикатів, способах теплового обміну, дозування, калібрування й ін.;

- тривалість роботи устаткування протягом планового періоду із урахуванням зупинок на ремонт, профілактику, технологічні перерви;

- спеціалізація виробництва;

- режим роботи устаткування (циклічний, безупинний);

- організація ремонтів і поточного експлуатаційного обслуговування.

Балансова виробнича потужність відповідає по своїй кількісній мері умовам сполучення різних по потужності одиниць устаткування, сполучених у єдиному технологічному процесі. Важливим є вимога збалансованості усіх видів потужностей устаткування виробничого циклу. Балансова потужність не завжди відповідає оптимальним значенням устаткування.

Визначення конкретних значень виробничої потужності здійснюється по кожній виробничій одиниці (ділянка, цех, підприємство, галузь), із урахуванням планованих заходів. По потужності ведучої групи устаткування установлюється виробнича потужність ділянки, по ведучої ділянці – виробнича потужність цеху, по ведучому цеху – виробнича потужність підприємства.

Сума виробничих потужностей окремих підприємств по тому самому виду продукції складає виробничу потужність галузі промисловості.

Розрахунки виробничих потужностей виконуються на основі інформації про стан встановленого устаткування. При цьому необхідно керуватися наступними положеннями:

- у розрахунках приймається все наявне устаткування ділянки (цеху, підприємства), за винятком резервного;

- у розрахунках приймається ефективний максимально можливий фонд часу роботи устаткування при заданому режимі змінності;

- у розрахунках приймаються передові технічні норми продуктивності устаткування, трудомісткості продукції, норм виходу продукції із сировини;

- у розрахунках приймаються найбільш зроблені способи організації виробництва і порівнянних вимірників роботи устаткування і балансу потужностей;

- при розрахунку виробничих потужностей на планований період необхідно виходити із можливості забезпечення їхнього повного завантаження. Але разом з тим повинні бути передбачені необхідні резерви потужностей;

- при розрахунку величини потужності не приймаються до уваги простої устаткування, які можуть бути викликані відсутністю робочої сили, сировини, палива, електроенергії або організаційними неполадками, а також втрати часу, зв'язані із ліквідацією браку продукції.

Як параметри виміру виробничої потужності застосовують ті ж одиниці, що і для обліку і планування вироблення продукції. Наприклад, для сірчаної кислоти – тонни моногідрату, для каустичної соди – тонни соди в перерахуванні на 100% лузі, для відділення штампування – тисячі штук виробів.

Для розрахунку виробничої потужності виробничої одиниці (цеху) необхідно перерахувати продуктивність окремих апаратів в одиниці кінцевої продукції, що випускається виробничою одиницею (цехом). Перерахування роблять, виходячи з планових видаткових норм напівфабрикатів на одиницю готової продукції.

За основу розрахунку виробничої потужності приймають проектні чи технічні (паспортні) норми продуктивності устаткування і технічно обґрунтовані норми часу (вироблення). Коли встановлені норми перевершені передовиками виробництва, то розрахунок потужності виробляється по передових досягнутих нормах, що враховує стійкі досягнення передовиків виробництва.

Тривалість зупинок на плановий ремонт (поточний, середній і капітальний) розраховують по передових нормах витрат часу на ремонт, досягнутим кращими бригадами (із врахуванням збільшення міжремонтних періодів шляхом підвищення якості ремонту і поліпшення експлуатації устаткування); тривалість ремонтів не повинна перевищувати передбачені і затверджені для даного устаткування норми часу.

Час, необхідний для капітального ремонту устаткування із міжремонтним циклом роботи більш одного року, враховують при розрахунку потужності тільки того року, коли цей ремонт виробляється.

Для розрахунку виробничої потужності використовуються наступні вихідні дані:

- перелік виробничого устаткування і його кількість по видах;

- режими використання устаткування і використання площ;

- прогресивні норми продуктивності устаткування і трудомісткості виробів;

- кваліфікація робітників;

- намічувані номенклатура й асортимент продукції, що безпосередньо впливають на трудомісткість продукції при даному складі устаткування.

Виробнича програма підприємства для свого здійснення повинна бути забезпечена необхідними ресурсами, до яких відносяться засоби на оплату праці персоналу, закупівлю сировини, матеріалів, напівфабрикатів, пально-мастильних матеріалів і т.п. Задоволення потреб виробництва можливо при наявності фінансових ресурсів у виді оборотних коштів підприємства, формованих при успішному веденні господарської діяльності з фінансових надходжень (виторг, запаси, нерухомість, продукція на продаж, пакети цінних паперів і т.п.) у необхідні платежі.

Задача 1.

Обчислити показники обсягу виробництва і реалізації продукції фірмою за даними таблиці 1.

Таблиця 1

Показники

Значення

1. Обсяг виробництва, шт. за 1 цикл

5000

2. Гуртова ціна виробу, грн.

1200

3. Обсяг незавершеного виробництва, грн.

На початок року

На кінець року

50250

37030

4. Собівартість одного виробу, грн.

1025

5. Тривалість виробничого циклу, днів

10

6. Приріст залишків готової продукції на складах за рік, шт.

65

7. Кількість робочих днів в році

230

Рішення:

1. Вартість товарної продукції (ТП) за 1 цикл (ТПЦ):

2. Обсяг незавершеного виробництва (Он/з):

3. Вартість залишків на складі (ЗСК):

4. Вартість товарної продукції за рік (ТПр):

Відповідь: підприємство за рік виготовило товарної продукції на суму 154 млн. 20 тис. грн.

Задача 2.

Обґрунтувати виробничу програму малого підприємства по виробництву металовиробів з точки зору забезпеченості металом, якщо на плановий період підприємством укладено договори на поставку металу в обсязі 8 тонн, а середня вага виробу 0,8 кг. Коефіцієнт використання металу 0,69. Можуть повторно використуватися у виробництві 26% відходів металу. На плановий період МП має доставити споживачам 7525 шт. металовиробів.

Рішення:

1. Плановий випуск виробів з металу (ВПЛ):

2. Вихід виробів з відходів:

- вага відходів (Ввод):

 

- випуск виробів з відходів:

3. Планове виробництво (ВплЗ):

4. Залишки на кінець року:

Відповідь: дана виробнича програма повністю задовольняє споживачів: вони отримують планові 7525 шт. металовиробів, крім того підприємство має можливість продати залишки металовиробів у кількості 1514 шт. іншим покупцям.

Задача 3.

Встановити доцільність інвестицій в будівництво нового заводу за показниками абсолютної ефективності. Дисконтна ставка 15%. Норма амортизації – 7,25. Дані приведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Показники

 

1.Обсяг випуску продукції в натуральних одиницях, тис. шт.

120

2.Гуртова ціна виробу, грн.

200

3.Собівартість виробу, грн.

160

4.Обсяг капітальних вкладень, млн. грн.

15

5.Вартість виробничих фондів, млн. грн.

12,5

Рішення:

1. Обсяг товарної продукції (ТП):

2. Собівартість продукції (СВ):

3. Прибуток (ПР):

4. Сума амортизації (SА1):

5. Грошовий потік (ГП1):

6. Амортизація вирахована з капітальних вкладень (åА2):

7. Загальний грошовий потік (ГПз):

8. Розрахунок теперішньої вартості грошового потоку (дисконтна ставка 15%):

Роки

Грошовий потік, тис. грн.

Коефіцієнти дисконту

Теперішня вартість грошового потоку, тис. грн.

1

6862,5

0,87

5970,3

2

6862,5

0,444

3019,5

3

6862,5

0,387

2607,7

4

6862,5

0,336

2264,6

5

6862,5

0,292

1990,1

Теперішня вартість грошового потоку SТВ

15852,2

Для розрахунку коефіцієнтів дисконтування використовуємо формулу:

9. Розрахунок чистої теперішньої вартості грошового потоку:

10. Розрахунок індексу прибутковості капітальних вкладень:

Відповідь: Проект доцільний при умові ЧТВ ³ 0; Іпр £ 1. У нашому випадку ці дві умови виконуються, а це означає - цей проект є ефективним (за показниками абсолютної ефективності), є сенс інвестувати будівництво цього нового заводу .

Задача 4.

Визначити річний економічний ефект у виробника побутових кухонних комбайнів нової покрашеної моделі та строк окупності додаткових капітальних вкладень за даними таблиці 3.

Таблиця 3

Показники

Стара

модель

Покрашена модель

Річний випуск, тис. шт.

80

80

Додаткові капіталовкладення, пов'язані із освоєнням виробництва нової моделі, тис. грн..

-

400

Собівартість комбайна, грн.

160

215

Роздрібна ціна комбайна, грн..

195

225

Рішення:

1. Собівартість річного випуску по старій моделі (СВСТ):

2. Роздрібна ціна річного випуску старої моделі (РЦст):

2. Прибуток від випуску старої моделі (ПРст):

4. Собівартість річного випуску по новій моделі (СВн):

5. Роздрібна ціна річного випуску по новій моделі (РЦн):

6. Прибуток від випуску нової моделі (ПРн):

Оптимальні дані заносимо у таблицю :

Таблиця 3.1

Варіанти

Загальна собівартість, тис. грн.

Загальна роздрібна ціна, тис. грн.

Прибуток, тис. грн.

Інвестиції реалізовані

17200

18000

800

Інвестиції не реалізовані

12800

15600

2800

Зміна

4400

2400

- 2000

7. Строк окупності додаткових капітальних вкладень (ОКВ):

Відповідь: виробництво нової моделі кухонного комбайну не ефективне: при переході підприємства на випуск комбайну нової моделі воно буде втрачати кожен рік 2000 тис. грн. прибутку. Основна причина - велика загальна собівартість нового комбайну.

Задача 5.

За ціною 10 грн. фірма реалізувала 80 кг ковбаси, а після збільшення ціни до 15 грн. - 60 кг. Чи є еластичним за ціною попит на ковбасу?

Рішення:

Знаходимо коефіцієнт цінової еластичності попиту за формулою:

якщо е > 1 – попит еластичний

е < 1 – попит не еластичний

Відповідь: оскільки коефіцієнт цінової еластичності по модулю менше 1, попит на ковбасу є нееластичним. Причина: при збільшенні ціни продажу ковбаси на 5 грн., обсяг продажів знизився на 20 кг.

Задача 6.

Попит і пропозиція на певний товар становлять:

QD = 42000 – 21Р та QS = -8400 + 49Р Після введення податку ціна за одиницю продукції для продавців становить 2800 грн. Чому дорівнюється рівноважний обсяг збуту на ринку?

Рішення:

Оскільки продавець намагається перекласти податок на споживача за рахунок відповідного підвищення ціни, функція попиту споживача матиме вигляд:

QD = 42000 – 21(Р +2800) = 42000 - 21Р - 58800 = -16800 - 21Р

QD = -16800 - 21Р

Знаходимо рівноважну ціну продажу:

QD = QS Þ -16800 - 21Р = -8400 + 9Р

-16800 + 8400 = 9Р + 21Р Þ -8400 = 30Р Þ Р = -280

Звідси, рівноважний обсяг пропозиції:

QS = -8400 + 49Р = -8400 + 49 (-280) = -8400 - 13720 = -22120 шт.

Відповідь: 22120 шт.

Задача 7.

Функція попиту задана: QD = 42000 – 21р. Чому дорівнює нахил кривої зворотної функції попиту?

Рішення:

Нахил кривої визначається коефіцієнтом "b” в функції у = а – bх. Оскільки зворотна функція попиту має вигляд:

, коефіцієнт "b” дорівнює: , тобто, - 0,047.

Відповідь: нахил кривої зворотної функції попиту дорівнює приблизно - 0,047

Задача 8.

Функція корисності певної особи має вигляд:

U (Х1, Х2) = Х1 ´ Х2,

де Х1 – кількість продовольчих товарів,

Х2 – кількість непродовольчих товарів.

Ціна продовольчого товару становить 21 грн., а непродовольчого – 49 грн. Доход споживача дорівнює 700 грн. Який споживчий набір є оптимальним для даної особи?

Рішення:

Виходячи з правила оптимального споживання, за даного бюджетного обмеження необхідна кількість продовольчого товару визначається за формулою:

, де І – доход споживача, Р1 - ціна продовольчого товару

.

Аналогічно знаходимо кількість непродовольчих товарів:

Відповідь: оптимальний споживчій набір для даної особи складатиметься з 16 шт. продовольчого та 7 шт. непродовольчого товару.

2. Кадри підприємств та продуктивність праці

Під продуктивністю праці як еконо­мічною категорією заведено розу­міти ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створю­вати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка жи­вої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна ве­личина трудомісткості товарів зменшується.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого ча­су (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на вироб­ництво одиниці продукції (виконання роботи чи по­слуги).

Якщо показники виробітку мають більш узагаль­нюючий, універсальний характер, то показники тру­домісткості можна розраховувати за окремими ви­дами продукції (послуг) та використовувати для розрахунків потрібної кількості робітників, вияв­лення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управ­ління виробництвом).

Натуральні показники виробітку найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть бути застосовані лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Викорис­тання так званих умовно-натуральних вимірювачів (наприклад, умовна консервна банка) дозволяє розширити можливість застосу­вання цих показників.

Трудові показники потребують добре налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Переважно їх використо­вують на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різно­рідну продукцію, та за наявності значних обсягів незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти в натуральних та грошових одиницях.

Найуніверсальнішими. а тому й найпоширенішими, є вартісні показники виробітку. Вони можуть застосовуватись для визна­чення рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах з різноманітною продукцією, що випускається, і послугами, що надаються.

Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого рахунку та пофакторним методом.

Метод прямого рахунку передбачає визначення плано­вого рівня продуктивності праці (Пп.пл) шляхом ділення за­планованого обсягу випуску продукції у вартісному виразі або в натуральних одиницях (Qпл або Nпл ) на планову чисель­ність промислово-виробничого персоналу (Чпл):

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності праців­ників під впливом різних факторів.

Розрахунок планового рівня продуктивності праці здійс­нюється в декілька етапів.

І етап. Обчислення економії робочої сили під впливом техніко-економічних факторів

1. Підвищення технічного рівня виробництва (меха­нізація і автоматизація виробництва, застосування прогре­сивних технологій, модернізація обладнання, використання економічних видів сировини і матеріалів).

Економія робочої сили під впливом цього фактора (Етехн.р) обчислюється:

де t1, t2 - трудомісткість виготовлення одиниці продук­ції відповідно до і після впровадження технічного заходу, н-год.;

Nm - плановий обсяг випуску продукції, натур, один.;

Фд - дійсний річний фонд робочого часу одного праців­ника в плановому році, год.;

Квн - коефіцієнт виконання норм;

Кч - коефіцієнт часу, який визначається шляхом ділення кількості місяців дії заходу в плановому році на 12.

2. Структурні зрушення у виробництві (зміна питомої ваги окремих видів продукції у виробничій програмі, зміна питомої ваги кооперованих поставок).

Зміна чисельності робітників у зв'язку із структурними зрушеннями у виробничій програмі стр.зп) визначається за формулою:

де Тб, Тпл - відповідно трудомісткість 1 млн грн. продукції в базовому і плановому періодах, н-год.;

Qпл - обсяг випуску продукції за планом, млн грн.

Зменшення чисельності робітників за рахунок збільшен­ня питомої ваги кооперованих поставок (Екооп.п) розрахову­ється за формулою:

де Пб, Ппл, - питома вага кооперованих поставок відповідно в базовому і плановому періодах, %;

Чб - базова чисельність робітників, чол.

3. Вдосконалення управління, організації виробни­цтва і праці (вдосконалення організаційної структури управління підприємством, впровадження нових методів організації праці, підвищення трудової дисципліни, зміна режиму роботи підприємства та ін.).

Економія чисельності працюючих завдяки вдоскона­ленню управління виробництвом (Евдоскон-упр) визначається:

де SЧСд - сумарна чисельність керівників, спеціалістів і службовців у базовому періоді, чол.;

SЧСнорм - те ж саме по прогресивних нормах, прийнятих у плановому періоді, чол.

Економію чисельності робітників у результаті поліпшення використання робочого часу (Ероб.ч) можна обчислити:

де Дб, Дпл - число робочих днів, відпрацьованих у серед­ньому одним робітником, відповідно, в базовому і планово­му періодах:

Ч'пвп - вихідна чисельність ПВП, скоректована з враху­ванням впливу структурних зрушень у виробництві, чол.;

Проб - питома вага робітників у базовій чисельності ПВП, %.

4. Зміна обсягу виробництва.

Відносне зменшення чисельності працівників при збільшен­ні обсягу виробництва (Еобсяг.вир) визначається за формулою:

де Ч6.ум.пост - базова чисельність умовно-постійного пер­соналу (ПВП мінус основні робітники), чол.;

DQ - приріст обсягу виробництва, %;

ум.пост - приріст чисельності умовно-постійного пер­соналу, %.

5. Галузеві фактори (збільшення робочого періоду в се­зонних виробництвах, зміна геологічних умов видобутку корисних копалин у добувних галузях, зміна процентів вмі­сту корисних компонентів у рудах).

Відносна економія робочої сили з даної групи факторів (Егал.ф) може визначатись за формулою:

де tб, t пл - трудомісткість видобутку або виробництва оди­ниці продукції в базових і планових умовах виробництва, н-год.;

Nпл - плановий обсяг виробництва, натур, один.;

Фпл - плановий фонд робочого часу одного робітника, год.

6. Введення в дію й освоєння нових об'єктів (цехів). Зміна чисельності робітників визначається як різниця між чисельністю, що планується для нових об'єктів (вона вста­новлюється на основі технічних проектів), і тією чисель­ністю, яка була б необхідна для випуску продукції на них при базовій продуктивності праці по підприємству в цілому.

Загальна економія чисельності працівників заг) визна­чається як сума економії чисельності з кожного з переліче­них факторів.

ІІ етап. Визначення вихідної чисельності промислово-ви­робничого персоналу в плановому періоді (Чвих):

де К0 - темпи росту обсягу виробництва в плановому періоді, %.

ІІІ. Визначення планової чисельності працюючих шля­хом віднімання від вихідної їх чисельності в плановому періоді вих) загальної величини їх зменшення (Eзаг).

IV. Розрахунок приросту продуктивності праці (DПП.пл) в плановому періоді:

Якщо по підприємству є відомою зміна трудомісткості виробничої програми в цілому, то можливу зміну продуктив­ності праці по підприємству в плановому році можна обчис­лити за формулою:

де DПп - можливий приріст або зниження продуктивності праці в плановому році, %;

DТпрогр - процент зменшення або збільшення трудоміст­кості виробничої програми в плановому році.

де Ероб.часу - економія (зростання) затрат робочого часу на виконання виробничої програми в плановому році, н-год.;

Тпрогр.б - трудомісткість виробничої програми в базовому році, н-год.

Важливим елементом аналізу є розрахунок можливого приросту обсягу випуску продукції завдяки підвищенню продуктивності праці. Цей розрахунок можна здійснити, користуючись залежністю:

де DQпп - приріст обсягу випуску продукції за рахунок під­вищення продуктивності праці, %;

DЧ - приріст чисельності, %; DQ - загальний приріст обсягу виробництва, %.

Задача 9.

На обробку деталі затрачалось 27 хв. Після перегляду норм часу на дану деталь була встановлена норма 24 хв. Обчислити на скільки відсотків знизилась трудоємкість роботи і зросла продуктивність праці. Тривалість зміни 8 год.

Рішення:

1. Визначаємо виробіток до перегляду і після перегляду норм часу. Для цього час зміни (8 год. = 480 хв.) поділимо на норму часу.

480 : 27 = 17,7 дет. – виробіток до перегляду норм часу.

480 : 24 = 20 дет. – виробіток після перегляду норм часу.

2. Визначаємо ріст продуктивності праці шляхом ділення виробітку після перегляду норм часу на виробіток до перегляду, у відсотках.

(20 / 17,7) ´ 100% = 112,9%, отже продуктивність праці зросла на 12,9%

3. Визначаємо зменшення трудомісткості роботи. Для цього норму часу після перегляду ділимо на норму часу до перегляду, у відсотках.

(24 / 27) ´ 100% = 88, 8%, тобто трудомісткість роботи зменшалася на 11,2%.

Відповідь: після перегляду норм часу на обробку деталі продуктивність праці зросла на 12,9%, трудомісткість роботи зменшилася на 11,2%

Задача 10.

Визначити ріст продуктивності праці в умовно-натуральних вимірниках за даними, наведеними в таблиці 4.

Таблиця 4

Виріб

Кількість виробів

Затрати праці на один виріб, н-год

План

Факт

А

106

132

17

Б

256

233

17

В

772

840

7

Рішення:

Для визначення росту продуктивної праці в умовно натуральних вимірниках необхідно планові і фактичні обсяги виробництва продукції перемножити на затрати праці на один виріб. Таким чином ми дізнаємося про планову і фактичну трудомісткість виробничої програми (в нормогодинах).

Потім віднімаючи від фактичної трудомісткості планову по кожному виробу дізнаємося абсолютне зростання продуктивності праці.

В цілому ж по групі виробів ріст продуктивності праці можна визначити порівнявши сумарні фактичну і планову трудомісткості у відсотках.

Рішення оформляємо у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Виріб

Кількість виробів, шт.

Затрати праці на один виріб, н-год.

Трудомісткість,

н-год.

План

Квп

Факт

Квф

ЗП1

План

ТМп = Квп ´ ЗП1

Факт

ТМф = Квф ´ ЗП1

Факт - план

ТМф - ТМп

А

106

132

17

1802

2244

442

Б

256

233

17

4352

3961

-391

В

772

840

7

5404

5880

476

Всього

-

-

-

11558

12085

Виробіток збільшився на 527

Визначимо збільшення виробітку у %: (12085 / 11558) ´ 100% = 104,5%

Відповідь: виробіток по даній групі товарів збільшився на 527 н-год. або на 4,5%

Задача 11.

На підприємстві місячний фонд часу одного співробітника згідно з контракту 170 год., коефіцієнт затрат часу на додаткові роботи 1,3, коефіцієнт затрат часу на відпочинок співробітників – 1,12, коефіцієнт перерахунку чисельності 1,1, час, який виділяється на різні роботи невраховані в планових розрахунках – 200 год., фактична чисельність підрозділу – 30 осіб.





Реферат на тему: Виробнича програма та інвестиції підприємства, оборотні засоби та оплата праці (контрольна робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.