Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економіка підприємства

Використання методів статистичного групування у економічних дослідженнях та діяльності підприємства (курсова робота)

План

Вступ 3

1. Групування у економічному дослідженні 5

1.1. Зведення і групування статистичних даних 5

1.2. Статистичне групування. 7

1.3. Методологія групувань та їх значення в економічному дослідженні. Основні завдання і види статистичних групувань

1.4 Принципи вибору групувальної ознаки та утворення груп 19

2. Використання методів статистичного групування у діяльності підприємства

Висновки 33

Список використаних джерел 35

Вступ

Суть статистичного зведення полягає в класифікації та аг­регатуванні матеріалів спостереження. Елементи сукупності об'єднуються за певними ознаками в групи, класи, типи, а інфор­мація про них агрегується як у межах груп, так і в цілому по су­купності. Таким чином, статистичне зведення — це процес упо­рядкування, систематизації і наукової обробки первинного ста­тистичного матеріалу для виявлення типових рис і закономірно­стей явищ і процесів, що вивчаються.

Зведення є основою для подальшого аналізу статистичної ін­формації. За зведеними даними розраховуються узагальнюючі по­казники, виконується порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей, вивчаються взаємозв'язки між ознаками.

Успішне вирішення завдань зведення можливе лише при науковому його обґрунтуванні і правильній організації. Зведення результатів статистичного спостереження має здійснюватись за заздалегідь складеною програмою. Залежно від завдання, по­ставленого перед конкретним дослідженням, програма встанов­лює групувальні ознаки, кількість і перелік груп, макети розроб­люваних таблиць, а також перелік показників, які повинні бути визначені для характеристики кожної групи і сукупності в ціло­му. Такі характеристики можуть визначатись у формі абсолют­них (підсумкових показників), середніх і відносних величин.

У системі статистичних методів дослідження масових сус­пільних явищ групування займають особливе місце. Метод групу­вання визначає межі і можливості застосування інших статистич­них методів аналізу основних сторін і характерних особливостей досліджуваних явищ. За своєю роллю у процесі дослідження ме­тод групування виконує деякі функції, аналогічні функціям екс­перименту у природничих науках: наслідки групування за окре­мими ознаками і комбінації самих ознак дають можливість вия­вити закономірності та взаємозв'язки явищ у певних умовах.

У статистиці групування використовують для вирішення різноманітних завдань. Серед них найголовніші: виявлення соці­ально-економічних типів явищ, вивчення структури та структур­них зрушень, дослідження взаємозв'язку і залежності між ознака­ми. Відповідно до цих завдань групування поділяють на типо­логічні, структурні та аналітичні.

Метою написання цієї роботи є дослідження статистичного зведення даних про діяльність підприємств, фірм, організацій.

1. Зведення і групування статистичних даних.

Первинні статистичні дані, зібрані внаслідок статистично­го спостереження, характеризують окремі одиниці досліджуваної сукупності і часто складні для розуміння. Для того, щоб вивчити характерні риси та істотні відмінності тих чи інших явищ, вияви­ти закономірності їх розвитку, треба дані щодо кожного елемен­ту сукупності систематизувати і обробити. Цю роботу викону­ють на другому етапі статистичного дослідження, який назива­ють статистичним зведенням.

Суть статистичного зведення полягає в класифікації та аг­регатуванні матеріалів спостереження. Елементи сукупності об'єднуються за певними ознаками в групи, класи, типи, а інфор­мація про них агрегується як у межах груп, так і в цілому по су­купності. Таким чином, статистичне зведення — це процес упо­рядкування, систематизації і наукової обробки первинного ста­тистичного матеріалу для виявлення типових рис і закономірно­стей явищ і процесів, що вивчаються.

Зведення є основою для подальшого аналізу статистичної ін­формації. За зведеними даними розраховуються узагальнюючі по­казники, виконується порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей, вивчаються взаємозв'язки між ознаками.

Основне завдання зведення — підвести підсумок, узагаль­нити результати спостереження так, щоб стало можливим вияви­ти характерні риси й істотні властивості тих чи інших типів явищ, виявити закономірності досліджуваних процесів. Статистичне зведення, в широкому розумінні цього терміну, включає не тільки підрахунок первинного статистичного матеріалу, що мож­на назвати зведенням у вузькому розумінні слова, але й групуван­ня даних, а також викладення результатів зведення за допомогою статистичних рядів, таблиць і графіків.

Складові елементи статистичного зведення:

1. Розробка програми систематизації та групування даних,
вибір групувальних ознак і встановлення меж групування;

2. Статистичне групування;

3. Обґрунтування і розробка системи показників для харак­теристики груп і сукупності в цілому;

4. Визначення технологічних схем обробки інформації, типів ЕОМ, програмного забезпечення;

5. Безпосереднє зведення, узагальнення, розрахунок систе­ми показників;

6. Викладення результатів зведення у вигляді рядів роз­поділу, статистичних таблиць і графіків.

Успішне вирішення завдань зведення можливе лише при науковому його обґрунтуванні і правильній організації. Зведення результатів статистичного спостереження має здійснюватись за заздалегідь складеною програмою. Залежно від завдання, по­ставленого перед конкретним дослідженням, програма встанов­лює групувальні ознаки, кількість і перелік груп, макети розроб­люваних таблиць, а також перелік показників, які повинні бути визначені для характеристики кожної групи і сукупності в ціло­му. Такі характеристики можуть визначатись у формі абсолют­них (підсумкових показників), середніх і відносних величин.

За організацією робіт і формою обробки даних розрізня­ють централізоване і децентралізоване зведення. При централізо­ваному зведенні матеріали статистичного спостереження надси­лають у центральний орган державної статистики, де їх обробля­ють за певною, заздалегідь встановленою програмою. Прикла­дом такого зведення є обробка матеріалів перепису населення.

Централізоване зведення стає все більш пріоритетним у зв'язку зі створенням Єдиної статистичної інформаційної систе­ми — нової системи збирання, узагальнення, розробки і аналізу статистичної інформації, заснованої на широкому використанні сучасних засобів зв'язку, обчислювальної техніки, прогресивних методів економіко-математичного моделювання, обробки та аналізу статистичної інформації, обґрунтування достовірних вис­новків та пропозицій. Результати такої обробки публікуються з використанням сучасної поліграфічної техніки, що дозволяє своєчасно, надійно та якісно забезпечувати органи державної влади та управління інформацією, необхідною для висвітлення процесів соціально-економічного розвитку держави, своєчасно попереджувати небажані тенденції у суспільних явищах.

Децентралізоване зведення передбачає обробку і підраху­нок результатів спостереження на місцях, а Держкомстату Ук­раїни надсилають уже зведені підсумки за певними адміністра­тивними одиницями. Так, при обробці статистичної звітності зведення здійснюється від нижчої до вищої ланки управління. Ха­рактерні класифікаційні позиції зведення такі: територіальна оз­нака (область, місто, район), підпорядкованість (міністерство, відомство), види економічної діяльності, форми власності.

У статистичній практиці частіше застосовують децентра­лізоване зведення, оскільки його результати можна оперативно використати для потреб керівних органів тієї чи іншої адміні­стративної одиниці. На практиці можливе поєднання центра­лізованого і децентралізованого зведення.

2. Статистичні групування.

Одним із основних і найбільш поширених методів обробки і аналізу первинної статистичної інформації є групування. Під ним розуміють розподіл на групи за будь-якою істотною озна­кою усієї сукупності інформації про суспільні явища, зібраної в процесі спостереження.

У системі статистичних методів дослідження масових сус­пільних явищ групування займають особливе місце. Метод групу­вання визначає межі і можливості застосування інших статистич­них методів аналізу основних сторін і характерних особливостей досліджуваних явищ. За своєю роллю у процесі дослідження ме­тод групування виконує деякі функції, аналогічні функціям екс­перименту у природничих науках: наслідки групування за окре­мими ознаками і комбінації самих ознак дають можливість вия­вити закономірності та взаємозв'язки явищ у певних умовах.

У статистиці групування використовують для вирішення різноманітних завдань. Серед них найголовніші: виявлення соці­ально-економічних типів явищ, вивчення структури та структур­них зрушень, дослідження взаємозв'язку і залежності між ознака­ми. Відповідно до цих завдань групування поділяють на типо­логічні, структурні та аналітичні.

Групування, які дають можливість виділити із загального масиву інформації типові явища і процеси, називають типо­логічними. За допомогою типологічних групувань виділяють найхарактерніші групи, типи явищ, з яких складається неод­норідна статистична сукупність, визначають істотні відмінності між ними, а також ознаки, що є спільними для усіх груп, їх засто­совують при вивченні розподілу підприємств за формами влас­ності, при групуванні населення за суспільними групами, роз­поділі суспільного виробництва за економічним призначенням продукції та ін. Прикладом типологічного групування є розподіл житлового фонду області за формами власності (табл. 2.1):

Таблиця 2.1.

Розподіл житлового фонду Львівської області за формами власності (у відсотках)

Показники

1990 рік

2000 рік

Весь житловий фонд у тому числі :

- державний та колективний житловий фонд

- приватний житловий фонд

100,0

45,6

54,4

100,0

22,6

77,4

В області за період з 1990 по 2000 pp. йшов процес перероз­поділу житлового фонду з державної форми власності у приват­ну. Частка державного і колективного житлового фонду зменши­лась, а приватного житлового фонду, відповідно, збільшилась на 23 пункта.

Структурні групування характеризують розподіл якісно од­норідної сукупності на групи за певною ознакою. Потреба в таких групуваннях виникає тому, що однорідність явищ і елементів, з яких складається статистична сукупність, ще не означає їх тотож­ності. У межах однорідної сукупності елементи відрізняються один від одного числовими значеннями властивих їм ознак.

Структурні співвідношення визначають на основі типо­логічних групувань і тому можна вважати, що структурні групування є похідними від типологічних групувань. Слід зазначити, цю иівдання, які вирішуються типологічними та структурними Ірупуваннями, тісно пов'язані між собою, внаслідок чого ці гру­пування доповнюють одне одного і застосовуються, як правило, комплексно. Типологічні і структурні групування відрізняються лише за метою дослідження, за формою вони повністю збігають­ся.

За допомогою структурних групувань вивчають склад на­селення за віком, статтю, національністю, освітою та іншими оз­наками; склад сімей за розміром, кількістю дітей, доходом; склад підприємств чи установ за кількістю працюючих, виробництвом продукції, ії собівартістю. Прикладом структурного групування може бути розподіл спільних підприємств регіону за чисельністю працюючих (табл. 2.2.).

Таблиця 2.2.

Розподіл спільних підприємств за чисельністю працівників

Чисельність працівників, чол

Кількість підприємств

одиниць

%до підсумку

До 50

431

51,4

50 - 200

291

34,7

201 - 600

90

10,7

601 -1000

15

1,8

Понад 1000

12

1,4

Разом

839

100,0

Отже, структурні і типологічні групування описові, вони характеризують структуру сукупності, виділяють характерні ри­си та особливості, але відрізняються рівнем якісних відмінностей між групами.

Найбільш дієвим методичним інструментом для обробки економічної інформації є аналітичні групування, які застосову­ються для вивчення взаємозв'язків між явищами, впливу однієї ознаки на іншу. Масштаби практичного застосування аналітич­них групувань ставлять їх в число пріоритетних методів еко­номічних досліджень.

Явища суспільного життя та їх ознаки тісно пов'язані між со­бою. Взаємопов'язані ознаки можна поділити на факторні і резуль­тативні. Ознака, яка впливає на інщі та зумовлює їх зміни, назива­ється факторною. Ознака, яка залежить від інших ознак і змінюєть­ся під їх впливом, називається результативною. За допомогою гру­пувань можна виявити наявність та напрям зв'язку між ознаками.

Висновок про наявність зв'язку можна зробити на основі розподілу за двома взаємопов'язаними ознаками згідно з розміщенням частот (докладніше про це в темі №10). Якщо ре­зультативна ознака кількісна, то групування проводиться за фак­торною ознакою і в кожній групі визначається середня величина результативної ознаки (табл. 3.4). При наявності зв'язку між оз­наками залежно від зміни факторної ознаки середні групові зна­чення результативної ознаки можуть збільшуватись (прямий зв'язок) або зменшуватись (обернений зв'язок). Приклад аналітичного групування наведено у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Схема аналітичного групування

Вікові група, років

Частка жінок, %

Середня кількість народжених на 1000 жінок

Молодші 20

16,1

57,4

20-24

14,1

165,1

25-29

15,9

91,4

30-34

16,6

44,0

35-39

15,6

16,1

40-44

13,3

3,7

45-49

8,4

0,2

Разом

100,0

54,6

Таблиця 2.4.

Залежність народжуваності дітей від віку матері

Межі групування за факторною ознакою хї

Кількість одиниць сукупності fi

Середнє значення

результа­тивної ознаки vj

 

fl

У1

 

f2

У2

 

f3

УЗ

 

f4

У4

Разом

*f;

X

Аналіз даних таблиці свідчить, що найбільша кількість на­роджених у групі жінок віком 20 — 24 роки. Чим старші за віком матері, тим народжуваність дітей менша.

За кількістю ознак покладених в основу групування розрізняють два види групування — просте і складне. Просте гру­пування — це групування за будь-якою однією ознакою. Склад­не групування може бути комбінаційним, якщо в його основі послідовно скомбіновано дві і більше ознак, або багатомірним, якщо воно проводиться за певною множиною ознак одночасно. Застосування комбінаційних групувань дозволяє провести більш ґрунтовний аналіз розвитку явищ, виявити взаємозв'язки і залеж­ності між ними. Приклад комбінаційного групування наведено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5.

Розподіл житлового фонду Львівської області за формами власності та місцем знаходження

Показники

Загальна площа, млн. кв.м

у міських поселеннях

у сільській місцевості

Разом

Весь житловий фонд у тому числі : - державний та колективний житловий фонд - приватний житловий ф онд

28,1

10,7

17.4

21,9

0,6

21,3

50,0

11,3 38,7

Наведені у таблиці дані свідчать про те, що більша частина житлового фонду області зосереджена у міських поселеннях, співвідношення державного, колективного і приватного житлово­го фонду у міській і сільській місцевості має велику різницю. Так, у сільській місцевості переважає приватний житловий фонд, а дер­жавний і колективний житловий фонд займає незначну частку.

Комбінаційні групування можна здійснювати одночасно не тільки за двома ознаками, а і за трьома і більше ознаками. Але застосуванням комбінаційних групувань не слід зловживати, то­му що із збільшенням кількості ознак групування різко збільшу­ється кількість груп, що зменшує їх наочність. Надмірне подріб­нення груп ускладнює аналіз матеріалу і знижує ефективність ви­користання статистичної інформації.

Розподіл групувань на три види має певною мірою віднос­ний характер. Адже часто групування універсальні: одночасно виділяються типи, визначається склад сукупності й виявляється взаємозв'язок між ознаками.

Всі наведені вище приклади групування здійснені на основі безпосереднього узагальнення первинних даних статистичного спостереження. Такі групування можна назвати первинними. На практиці іноді доводиться перегруповувати раніше згрупова­ний матеріал для забезпечення співставлення даних двох або декількох групувань, порівнянності структур двох сукупностей за однією і тією самою ознакою. Результат перегрупування назива­ють вторинним групуванням. Перегрупування здійснюється або об'єднанням, або розбиттям інтервалів первинного групування.

3. Методологія групувань та їх значення в економічному дослідженні. Основні завдання і види статистичних групувань

 

Серед методів, які роблять статистику одним з наймогутніших знарядь соціального пізнання, групування є одним з найбільш ефективних. Його зна­чення і роль у статистичному дослідженні випливає з характеру об'єкта ста­тистики. Всі явища суспільного життя, що вивчаються статистикою, відріз­няються між собою багатогранністю форм і стадій розвитку, вони складаю­ться з відмінних частин, які володіють специфічними властивостями.

При вивченні кількісної сторони масових суспільних явищ у нерозрив­ному зв'язку з їх якісними особливостями статистика характеризує сукупність явищ у диференціації, в різноманітності їх типів, розглядає взає­мозв'язок і співвідношення між ними.

Статистика, спираючись на діалектичну єдність синтезу і аналізу як вза­ємодоповнюючих один одного способів пізнання, допускаючи певний сту­пінь абстракції, поділяє велику кількість одиниць досліджуваної сукупності на відмінні між собою, але внутрішньо однорідні частини, об'єднуючи їх у типові групи за певною істотною ознакою. Саме при таких підходах до вивчення соціально-економічних явищ групування виступає важливим мето­дом статистичного дослідження, який дозволяє простежити перехід кількіс­них змін в якісні, виявити закономірності їх розвитку. Методологічну сут­ність групування можна сформулювати таким чином: групування - це про­цес утворення однорідних груп на основі розподілу всієї сукупності до­сліджуваного явища на окремі групи (частини) за найбільш істотними ознаками.

Отже, в залежності від змісту і форм досліджуваних ознак статистичне групування здійснюється або за допомогою розподілу сукупності на окремі частини, які характеризуються внутрішньою однорідністю і відрізняються між собою рядом ознак, або завдяки об'єднанню окремих одиниць сукупнос­ті в групи за типовими ознаками. Наслідком здійснення такого двоєдиного процесу є розподіл об'єкта спостереження на групи.

Маючи дані про сукупність підприємств, можна провести групування за однією або кількома ознаками: за розміром основних фондів, обсягом виро­бництва, чисельністю працюючих тощо.

Ознаки, за якими проводиться розподіл одиниць певної сукупності на групи, називаються групувальними ознаками або основою групу­вання. Вибір групувальної ознаки проводиться на основі наукового аналізу законів розвитку тих явищ і процесів, за ознаками яких утворюються різні групи.

Особливим видом групувань є класифікації, які широко використовую­ться у статистиці. Потреба у розробці класифікацій зумовлена різноманітніс­тю атрибутивних ознак при вивченні великої кількості явищ і процесів (кла­сифікації затрат, основних фондів і ін.), що створюють певні труднощі при віднесенні одиниць сукупності до певної групи. За допомогою класифікацій суспільних явищ варіація їх ознак фіксується у певному системному вигляді. Вона виступає у ролі своєрідного статистичного стандарту. З великої кілько­сті такого виду номенклатур в якості прикладу можна навести декілька нині діючих класифікацій: класифікація виробленої продукції, товарів народного споживання, витрат виробництва, обігу, класифікації за професіями тощо.

У зв'язку з переходом до ринкової економіки сьогодні виникає потреба внесення відповідних змін у нині діючі класифікації та створення нових, які відповідали б завданням підприємницької діяльності. Перш за все сюди можна віднести класифікації декларацій доходів окремих осіб чи їх груп, що працюють у різних галузях народного господарства, розширення номенкла­тури продукції промисловості, класифікації типів покупців за характером попиту, родом занять, величиною і складом сім'ї і інших, сегментації ринку.

В умовах ринку багаторазово зростає потреба у відповідній системати­зації і групуванні інформації для характеристики договірних зв'язків між ви­робниками товарів і підприємствами торгівлі при вивченні місткості і наси­ченості ринку окремих регіонів конкретними виробами (швейними і праль­ними машинами, телевізорами, холодильниками, автомобілями тощо), при вивченні інтенсивності вантажопотоків на транспорті і інші.

Значення статистичних групувань полягає в тому, що вони дозволяють виявити об'єктивний стан речей, властивості досліджуваних явищ, одержати інформацію про розміри окремих груп, їх співвідношення в загальній сукуп­ності та про зв'язки між досліджуваними показниками.

За допомогою методу групувань статистика вирішує різні завдання. Од­нак в підсумку всі вони переслідують одну мету - упорядкувати первинний статистичний матеріал, розділити його на окремі групи за істотними варіюючими ознаками. Групування як перша сходинка статистичного аналізу ви­ступає важливою підготовчою стадією для більш глибокого аналізу статис­тичних матеріалів. У цьому його основне значення і роль у зведенні первин­ного статистичного матеріалу.

З усієї різноманітності завдань, які вирішуються за допомогою статисти­чних групувань, прийнято виділяти найголовніших три:

1)розподіл всієї сукупності на якісно однорідні групи, тобто виділення
соціально-економічних типів явищ;

2)вивчення складу досліджуваних явищ і структурних змін;

3)дослідження взаємозв'язку і залежності між ознаками суспільних
явищ.

Відповідно до цих завдань виділяють три види групувань: типологічні, структурні, аналітичні Слід зауважити, що наведена класифікація статис­тичних групувань за завданнями, які вирішуються ними, носять дещо умов­ний характер, оскільки в практиці статистичної роботи вони застосовуються в комплексі. Це зумовлено багатогранністю процесів, які проходять в суспіль­ному житті.

Типологічне - це групування, за допомогою якого виділяють соціально-економічні типи явищ, визначають істотні відмінності між ними та ознаки, що є спільними для всіх груп. Необхідність проведення типологічного гру­пування зумовлена перш за все потребою теоретичного узагальнення пер­винної статистичної інформації та одержання на цій основі узагальнюючих статистичних показників. Типологічні групування застосовуються при вивченні розподілу підприємств за формами власності, при розподілі спі­льного виробництва за економічним призначенням продукції, при групуван­ні населення за суспільними групами та ін.

Одним з найбільш важливих і складних питань типологічного групуван­ня є вибір групувальної ознаки чи ознак, істотних для формування типів. Це повинні бути ознаки, які найповніше виражають сутність, якісні характерис­тики того чи іншого типу явищ. Складність у виборі істотних ознак часто пов'язана з тим, що складні економічні, соціальні, політичні, технічні і інші категорії необхідно перекласти на мову лічильних категорій. Наприклад, для ефективного управління динамікою виробництва важливе значення має гру­пування підприємств на передові, середні і відстаючі. Враховуючи переваги крупних підприємств перед малими, прийнято ділити підприємства на круп­ні, середні і малі. Але для того, щоб так згрупувати, необхідно відібрати такі статистичні ознаки, які достатньо точно відображали б соціально-економічну сутність названих і інших подібних категорій та виразити їх статистично.

Слід зауважити, що типологічні групування відрізняються від структур­них лише метою дослідження, за формою ж вони повністю збігаються.

Структурні групування характеризують розподіл якісно однорідної су­купності на групи за певною ознакою. Вони використовуються для пізнання явищ суспільного життя, виявлення закономірностей розподілу одиниць сукупності за варіюючими значеннями досліджуваної ознаки, вивчення складу сукупності та структурних зрушень. Структурні групування застосо­вуються при вивченні підприємств за галузями виробництва, величиною ос­новних виробничих фондів, рівнем механізації виробництва, кількістю пра­цюючих, обсягом продукції; склад населення — за статтю, віком, національ­ністю, освітою та іншими ознаками.

Структурні групування як і типологічні, можуть здійснюватися за атри­бутивними і кількісними ознаками. При групуванні за атрибутивною озна­кою групи відрізняються між собою не величиною, а характером ознаки. Кількість груп, на які поділяється досліджувана сукупність, часто визначає­ться кількістю різновидностей атрибутивної ознаки. Так, групування праців­ників за статтю передбачає дві групи, а групування працівників за професія­ми дозволяє утворення такої кількості груп, скільки є професій.

При здійсненні структурних групувань на основі кількісних ознак необ­хідно визначити оптимальну кількість груп. При цьому необхідно стежити, щоб не зникли особливості досліджуваного явища.

Прикладом структурного групування може бути розподіл підприємств регіону за кількістю працюючих (табл. 3.1.)

На основі проведеного групування можна зробити висновок про те, що майже половина підприємств - це малі підприємства з чисельністю працю­ючих до 50 чол., дещо більше третини підприємств з кількістю працюючих від 51 до 200 чоловік. Питома вага підприємств з чисельністю працюючих понад 1000 чоловік складає лише 1,5 відсотка.

Таблиця 3.1.

Групування промислових підприємств за кількістю працюючих

Групи підприємств за кількістю працюючих працівників

Кількість підприємств

одиниць

в % до підсумку

До 50

662

48,0

51-200

482

34,9

201-500

180

13,0

501-1000

36

2,6

Понад 1000

20

1,5

Разом

1380

100,0

Аналітичними називаються групування, за допомогою яких виявляють і вивчають взаємозв'язок між показниками. Структурні групування є описо­вими, за їх допомогою не можна пояснити причини виявлення закономірностей і їх зміни в часі та просторі. Ці завдання статистика вирішує іншими ме­тодами, серед яких основним вважають метод аналітичних групувань.

Всі явища суспільного життя та їх ознаки тісно пов'язані між собою і за­лежать одне від одного. У підприємницькій діяльності зустрічаються різно­манітні взаємозв'язки між ознаками, які можуть виступати в ролі причини або наслідку явища. З них можна виділити такі:

1)коли в ролі фактора виступає кількісна ознака, а наслідку - якісна
(стаж роботи і кваліфікація робітника, тривалість договірних зв'язків з
постачальниками матеріальних ресурсів і їх якістю);

2)коли в ролі факторної ознаки виступає якісна ознака, а результативної
- кількісна (наприклад, кваліфікація робітників і продуктивність їх праці);

3) коли в ролі фактора і результату виступають якісні ознаки,
(наприклад, категорії працівників і їх освіта);

4) коли в ролі фактора і результату виступають кількісні показники,
(наприклад, продуктивність праці і середня заробітна плата).

Характерною особливістю аналітичних групувань є те, що кожна група факторної ознаки характеризується середніми значеннями результативної ознаки.

Ступінь впливу факторної ознаки на результативну оцінюється за допо­могою дисперсійного аналізу.

4. Принципи вибору групувальної ознаки та утворення груп

Всі соціально-економічні явища і процеси відрізняються між собою розмаїттям форм свого розвитку, тому при групуванні виникає питання про вибір тієї ознаки, якій адекватна мета дослідження і характер вихідної ін­формації. Керуючись теоретичними положеннями економічної науки та вра­ховуючи завдання дослідження, для проведення групування необхідно з ве­ликої кількості ознак вибрати визначальні. До визначальних відносять ті ознаки, які найбільш повно і точно характеризують досліджуваний об'єкт, дозволяють вибрати його типові риси і властивості. Наприклад, розмір про­мислового підприємства може характеризуватися різними ознаками, кожна з яких має певне значення. Серед них найбільш істотною, основною ознакою є вартість основних виробничих фондів, які виражають потенційні можливос­ті, його потужність.

При виборі групувальної ознаки важливим моментом є дотримання умо­ви місця і часу. Все розмаїття ознак, на основі яких можуть здійснюватися статистичні групування, можна класифікувати таким чином:

1) за формою вираження групувальні ознаки поділяються на атрибу­тивні, які характеризують властивість, якість явищ і не мають кількісного виразу (стать, професія, освіта і інші), та кількісні (варіаційні), які прийма­ють різні цифрові характеристики в окремих одиницях досліджуваної сукуп­ності (кількість працюючих, обсяг виробництва, вартість основних виробни­чих фондів). Кількісні ознаки при цьому, у свою чергу, можуть бути дискре­тними (перервними), значення яких виражається цілими числами, між якими не має проміжних значень (розряд працівників) та безперервними, які можуть набувати різного значення в певних межах, тобто виражатися не лише цілими числами, а й дробовими. Так, рівень оплати праці можна пока­зати не лише в гривнях, а й у гривнях з копійками. Коли групування прово­диться за ознаками, що мають кількісний вираз, потрібно правильно виріши­ти питання не лише про кількість груп, а й про вибір інтервалу групування;

2)за характером коливності групувальні ознаки можуть бути альтер­нативними - в тих випадках, коли одним одиницям властиві певні парамет­ри якості, а іншим - ні (наприклад, випущена продукція може бути якісною або неякісною), - і варіаційними, які мають велике число кількісних зна­чень (наприклад, розмір підприємств за вартістю основних виробничих фон­дів, за чисельністю працюючих); за роллю, яку відіграють ознаки у взаємозв'язку досліджуваних явищ, їх поділяють на факторні, що впливають на інші ознаки, і результативні, розмір і динаміка яких формуються під впливом інших ознак. Причому в залежності від об'єктивних умов і мети дослідження ознаки можуть обмінюва­тися ролями. В одних випадках вони можуть виступати в ролі факторних, в інших - у ролі результативних ознак. Так, величина продуктивності праці, з одного боку, залежить від рівня кваліфікації (розряду) працівника, з іншого - вона є основним чинником збільшення обсягів виробництва, зниження собі­ вартості одиниці продукції. Отже, у першому випадку показник продуктив­ності праці виступає у ролі результативної ознаки, в другому - факторної.

Після визначення групувальної ознаки наступним важливим кроком є розподіл одиниць сукупності на групи. І тут постає питання про кількість груп, які необхідно утворити, та величину інтервалу. Ці два моменти взаємо­пов'язані між собою: чим менша величина інтервалу, тим більша кількість груп і навпаки. Важливою вимогою при вирішенні цього питання є вибір та­кої кількості груп і величини інтервалу, які дозволяли б більш-менш рівно­мірно розподілити всі одиниці сукупності в розрізі груп, забезпечили їх пре­дставництво і якісну однорідність.

Питання про кількість груп і величину інтервалу необхідно вирішувати з урахуванням багатьох обставин і, перш за все, до уваги повинна братися мета дослідження, значення досліджуваної ознаки, обсяг одиниць сукупності і ін.

Кількість груп у багатьох випадках залежить від того, яку ознаку покла­дено в основу групування. Так, часто атрибутивні групувальні ознаки визна­чають кількість груп (групування працівників за освітою, за статтю). Аналогічно розподіляється сукупність за дискретною ознакою, яка змінюється у відносно неширокому діапазоні (при групуванні робітників за розрядами, сі­мей - за кількістю їх членів).

Інтервали груп використовуються лише при значній коливності дискре­тної ознаки, при безперервній зміні кількісної ознаки (наприклад, величина середньої заробітної плати, розмір основних виробничих фондів тощо).

Залежно від ступеня коливності групувальної ознаки, характеру розподі­лу статистичної сукупності застосовують інтервали рівні або нерівні. У тих випадках, коли варіація ознаки проявляється у порівняно вузьких межах і розподіл носить більш-менш рівномірний характер, використовуються рівні інтервали.

Величину інтервалу при групуванні з застосуванням рівних інтервалів визначають за формулою:

де Хmax – максимальне значення ознаки;

Хmin – мінімальне значення ознаки;

і – величина інтервалу;

n – кількість груп.

Припустимо, що найбільша продуктивність праці робітників цеху скла­дала 180 штук деталей за зміну, а найменша - 60. Розділивши розмах варіа­ції, тобто різницю між максимальним і мінімальним значеннями ознаки (продуктивності праці) на кількість груп (3), визначимо величину інтервалу - 40 штук деталей.

шт.. деталей

Внаслідок послідовного додавання величини інтервалу до нижньої гра­ниці кожної групи одержимо таке групування з рівними інтервалами:

60-100, 100-140, 140-180.

Кількість груп тісно пов'язана з обсягом сукупності. Орієнтовно кіль­кість груп при рівних інтервалах можна розраховувати за формулою, запро­понованою американським ученим Стерджесом:

n = 1 + 3,322 * Lq * N,

де N – кількість одиниць сукупності.

Отже, при 200 одиницях сукупності кількість груп можна визначити за формулою:

n=l + 3,322 * Lq * 200 = 9.

Знаючи розмах варіації досліджуваної ознаки у всій сукупності і кіль­кість груп, які необхідно утворити, величину рівного інтервалу можна визна­чити за формулою:

Однак користуватися цією формулою можна лише в тих випадках, коли досліджувана сукупність досить велика і зміна групувальної ознаки має від­носно плавний характер. Механічне застосування наведеної формули може привести до незадовільних наслідків.

У практиці економічної роботи в більшості випадків застосовуються групування з нерівними інтервалами, прогресивно зростаючими або прогре­сивно спадаючими. Необхідність застосування групування з нерівними ін­тервалами виникає у тих випадках, коли коливність ознаки має нерівномір­ний характер і у великих межах. Наприклад, застосовувати рівнозначний ін­тервал за обсягом виробництва для малих, середніх і крупних підприємств буде неправильно, оскільки різниця в обсягах виробництва навіть у невели­ких сумах має вирішальне значення для малих підприємств, тоді як для кру­пних - неістотне. Потрібно передбачати невеликі інтервали для малих під­приємств і більш широкі інтервали - для крупних підприємств.

При обчисленні величини інтервалу та розподілі одиниць об'єкту спо­стереження на окремі групи важливе значення має точне визначення гра­ниць, які у більшості випадків позначаються «від» і «до» для одиниць, вклю­чених в дану групу. Наприклад, групи підприємств за кількістю працюючих позначаються так: від 1 до 3 тисяч чоловік, 4-7, 8-11, 12-15 тис. чоловік. Та­кий підхід дозволяє чітко визначити межі та правильно розподілити одиниці сукупності на групи. Однак у практиці групувань нерідко (при безперервній зміні ознаки) одне і те ж число служить верхньою і нижньою межею двох сусідніх груп. Наприклад, групи працівників підприємств за рівнем продук­тивності праці позначаються таким чином: до 100 штук деталей, 100-120, 120-140, 140-160, понад 160 штук деталей. При такій побудові інтервалів пи­тання про віднесення одиниць об'єкту спостереження до тієї чи іншої групи у практиці вирішується двояко: за принципом «включно» до першої групи відноситься робітник, продуктивність праці якого до 100 штук деталей; за принципом «виключно» цей працівник включається до наступної групи 100-120. У практиці застосовуються обидва ці методи, однак перевага надається першому.

Інтервали при групуванні можуть бути відкритими (у них дається одна межа - верхня або нижня) і закритими, (що мають верхню і нижню межі). У наведеному прикладі перший і останній інтервали є відкритими, всі інші -закритими. Потреба у відкритих інтервалах зумовлена великою коливністю досліджуваної ознаки, розкиданістю її кількісних значень.

Внаслідок зведення і групування матеріалів статистичного спостережен­ня одержують ряди розподілу, які представляють собою упорядкований роз­поділ одиниць досліджуваної сукупності на групи за певною ознакою. Вони характеризують склад досліджуваного явища, закономірності його розвитку, дозволяють судити про його однорідність.

Ряди розподілу можуть бути утворені: а) за кількісною ознакою; б) за якісною ознакою. Відповідно розрізняють два види рядів розподілу: а) варіа­ційні; б) атрибутивні.

Прикладом атрибутивного ряду розподілу може бути розподіл населення України на жінок і чоловіків (табл. 4.1.).

У таблиці наводяться дані про зміни в статевій структурі населення України за ряд років.

Таблиця 4.1.

Характеристика статевої структури населення України

Роки

Все населення, млн.чол.

В тому числі

У % до всього населення

чоловіки

жінки

чоловіки

жінки

1940

41,3

19,7

21,6

48

52

1959

41,9

18,6

23,3

44

56

1970

47,1

21,3

25,8

45

55

1979

49,8

22,8

27,0

46

54

1989

51,7

24,0

27,7

46

54

2001

48,8

23,0

25,8

46

54

Ряд розподілу одиниць сукупності за кількісною ознакою називають ва­ріаційним рядом. Варіаційний ряд складається з двох елементів: варіантів і частот.

Варіантами називають окремі значення варіюючої ознаки.

Частотами називають числа, які показують кількість повторень то­го чи іншого варіанту. Частоти можуть бути виражені як в абсолютних, так і у відносних величинах (у коефіцієнтній чи відсотковій формі). Сума частот складає обсяг ряду розподілу.





Реферат на тему: Використання методів статистичного групування у економічних дослідженнях та діяльності підприємства (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.