Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економіка підприємства

Відповіді на питання з предмету "Організація управління підприємством" (шпора)

1. Сутність організації управління підприємством.

2. Поняття та основні характеристики системи управління. Аспекти організаційних систем.

3. Особливості системи управління промисловим підприємством.

4. Характеристика основних змінних керуючої підсистеми.

5. Основні типи структур в рамках промислового підприємства.

6. Сутнісна характеристика класичного підходу до побудови системи управління промисловим підприємством.

7. Сутнісна характеристика поведінкового підходу до побудови системи управління промисловим підприємством.

8. Характеристика ситуаційних теорій побудови системи управління підприємством.

9. Характеристика сучасних напрямків теоретичних розробок в контексті організації управління.

10. Принципи побудови системи управління промисловим підприємством.

11. Сутність та технологія дослідження системи управління промисловим підприємством. Характеристика основних типів структурних взаємовідносин.

12. Характеристика процесів управління на макро-та мікрорівні промислового підприємства.

13. Класифікація функцій управління в системі промислового підприємства.

14. Характеристика основних типів зв'язків в системі управління промисловим підприємством.

15. Характеристика процедур проведення аналізу організації управління.

16. Характеристика сучасної інформаційної системи підприємства.

17. Розвиток інформаційних мереж та формування нових принципів управління.

18. Характеристика корпоративної інформаційної системи.

19. Місце та роль апарата управління в системі інформаційних зв'язків підприємства.

20. Організація документообігу на підприємстві.

21. Сутнісна характеристика управління документацією.

22. Формування та структуризація цілей промислового підприємства. Основні правила декомпозиції цілей.

23. Методичні підходи до системи розподілу відповідальності в системі промислового підприємства.

24. Характеристика основних систем організації управління.

25. Характеристика параметрів забезпечення цільової орієнтації посадової особи.

26. Типові організаційні рішення та їх застосування в системі управління промисловим підприємством.

27. Класифікація управлінських рішень підприємства. Вимоги до управлінських рішень. Організаційні фактори, що впливають на вибір рішення.

28. Цілі, задачі та функції управління виробництвом.

29. Структура та взаємозв'язок елементів системи управління виробничою діяльністю.

30. Типові підходи до побудови системи управління інноваційною діяльністю на промислових підприємствах.

31. Характеристика найбільш розповсюджених форм організації інноваційної діяльності.

32. Маркетингові служби на промисловому підприємстві (основні функції, структура та зв'язки з елементами системи управління).

33. Принципи побудови збутової служби промислового підприємства.

34. Характеристика системи управління персоналом на промисловому підприємстві.

35. Система внутрішнього контролю підприємства.

36. Організація бухгалтерського обліку на промисловому підприємстві.

37. Цілі, функції та задачі управління фінансовою діяльністю. Система управління фінансами та фактори, що визначають її конфігурацію.

38. Організаційна структура та організаційний механізм управління. Системний підхід до формування організаційних структур.

39. Характеристика стадій процесу формування організаційної системи.

40. Підходи до формування організаційної структури управління.

41. Організаційно-структурні форми апарата управління підприємством.

42. Співвідношення централізації та децентралізації в процесі проектування організаційних структур управління.

43. Характеристика факторів, що впливають на ступінь централізації в процесі проектування організаційних структур.

44. Характеристика типології залежностей в проектуванні системи управління.

45. Організаційні механізми координації та регламентації видів діяльності.

46. Типізація організаційних механізмів.

47. Методи проектування організаційних структур управління на промислових підприємствах.

48. Організаційне моделювання. Характеристика основних видів моделей організаційних систем та процесів.

49. Основні засади управління організаційними змінами.

50. Характеристика впливу нововведень на зміну організаційної структури.

51. Основні напрямки розробки стратегії організаційних змін.

52. Характеристика підходів до оцінки ефективності організації управління.

53. Результативність та ефективність системи управління.

54. Критерії та показники ефективності управління. Оцінка ефекту та ефективності управління на різних організаційно-структурних рівнях.

55. Системний підхід до визначення ефективності організаційних процесів та організаційних змін.

 

5. Основні типи структур в рамках промислового підприємства.

Виробниче підприємство характеризується різними типами структур, а саме:

Виробнича структура – це форма упорядкованості підприємств, виробничих цехів та ділянок, комор та інших елементів виробничо-технічної бази з точки зору їх розташування та взаємозв'язку в процесі виробництва.

Технологічна структура визначається внутрішньою побудовою матеріально-енергетичних процесів, складом та співвідношенням обладнання, яке використовується, взаємовз'язками між елементами основного та допоміжного виробництва, спеціалізацією та завантаженням виробничих потужностей.

Економічна структура відображає структуру майна підприємства та співвідношення складових основного та оборотного капіталу підприємства. Така структура відображується у складі витрат на продукцію та по підприємству в цілому.

Соціальна структура характеризується розподілом робітників за професіонально-кваліфікаційними, віковими ознаками, а також відносно рівня освіти.

Інформаційна структура характеризується відносним розташуванням джерел та отримувачів інформаційних повідомлень на підприємстві, складом та взаємозв'язками носіїв інформації, направленістю та конфігурацією комунікаційних мереж та ін.

6. Сутнісна характеристика класичного підходу до побудови системи управління промисловим підприємством.

Ідеї та концепції, які утворюють класичну теорію побудування системи управління підприємством, розроблялись багатьма вченими та практиками. Однією з перших попиток проаналізувати організаційні аспекти управління біла здійснена Ф.Тейлором та його послідовниками. Ідеї та методи досліджень Ф.Тейлора відомі як наукове управління. Основною передумовою цього напрямку класичної теорії є те, що робота (зокрема, робота операційних виконавців) має й повинна вивчатись за допомогою наукових методів. Розробка проблем наукового управління на початку ХХ соліття, яка зосереджувала свою увагу на діяльності та спеціалізації керівника, зіткнулась з необхідністю аналізу побудування організації в цілому та формульювання принципів її функціонування. А.Файоль запропонував 14 організаційних принципів.

У дослідженнях Макса Вебера бюрократія належить до соціологічних уявлень щодо раціоналізації колективної діяльності. Бюрократична структура, як вважав Вебер, передбачає високий рівень урахування результатів для керівництва організації, а також для тих, хто з нею пов'язаний. Для того щоб отримати максимальну вигоду з бюрократичної форми, Вебер зазначав, що підприємство має приймати певну стратегію розвитку.

А.А.Богдановим була зроблена спроба систематизувати організаційний досвід людства в цілому та розробити концепцію триєдиної організації – речей, людей та ідей. Богданов сформульував задачу – надати людям знання організаційних принципів та законів, які є загальними для всих систем. Певну зацікавленість представляє сформульований Богдановим "закон найменьших”, в силу якого "міцність ланцюга визначається найбільш слабкою з його ланок”. Іншими словами, йдеться про те, що розширення організаційного цілого залежить від найбільш відстаючої його частини. Відомо, що саме ідея "найбільш слабкої ланки” пізніше лягла в основу розробки методів мережевого планування та управління.

7. Сутнісна характеристика поведінкового підходу до побудови системи управління промисловим підприємством.

Дослідження Ренсіса Лайкерта показали, що ефективні організації значно відрізняються від неефективних на підставі певних структурних вимірників. Відповідно до теорії Р.Лайкерта, ефективною є та організація, яка спонукає керівника засередити головну увагу на спроможності створити робочу групу з високопродуктивними цілями. Розроблена Р.Лайкертом "система-4” передбачає, що організація будується на людських мотиваціях, які провляються через: процес постановки цілей; процес прийняття рішень; контроль; децентралізацію. "Система-4” – це напрямок, якому мають слідувати більш пристосовані та прибуткові організації. У всіх випадках керівники мають використовувати людські ресурси, повний спектр людських мотивацій: прийняття рішень, контроль, процес постановки цілей, децентралізацію.

Теорія адміністративної поведінки.

Герберт Саймон у своїх роботах досліджував процеси впливу встановлених цілей на раціональну поведінку в організаціях. він розглядає поведінку "ділової людини”, яка мотивована власним інтересом. Саймон запропонував концепцію "адміністративного робітника”. З точки зору Саймона, цілі впливають на поведінку тільки тоді, коли вони є частиною рішення щодо того, якою має бути поведінка. Універсальна теорія формування організацій та систем управління – так звана теорія Гласієр виокремлює співіснування чотирьох підсистем у кожній організації (рис.2.1). Кожна з цих підсистем виконує специфічні функції в рамках організації, в той же час час вони пересікаються та взаємодіють одна з одною. Концепція завантаження часу є ключовою в теорії Гласієр. теорія Гласієр виявила в рамках системи управління існування двох окремих систем – виробничої та соціальної. Вона вважає, що керівник повинен у рівному ступені забезпечувати функціонування виконавчої та представницької підсистем.

8. Характеристика ситуаційних теорій побудови системи управління підприємством.

Досить розповсюдженою є концепція формування ефективних організацій (структура –5) Г.Мінцберга. Назва пов'язана з тим, що всі різновиди структур управління включають п'ять координаційних механізмів, які зв'язують всі елементи організації та забезпечують їх взаємоузгоджену діяльність. До таких елементів відносяться: взаємне регулювання, пряме управління, стандартизація робочих процесів, стандартизація випуску, стандартизація робочих навичок. Типологія організацій передбачає їх класифікацію за такими типами: Підприємницька, машинна, Професійна, Інноваційна та Місіонерська організація.

І.Ансофф висунув ряд нових ідей, що стосуються підходів до розуміння та розвитку організаційних структур управління. В рамках цих підходів виокремлюється два підходи, які складлись історично стосовно формування організаційних структур і системи управління організацією.1)– структурний, який спирається на внутрішнє побудування компаній, розподіл функцій та раціоналізацію управління. Даний підхід є статичниим, оскільки не враховує динаміки змін організаційних структур під впливом зовнішніх факторів.2) – динамічний, він зосереджується на аналізі зв'язків компанії з середовищем, в якому вона функціонує, а також з джерелами ресурсів. Ансофф вважає, що основна задача найвищого керівництва сучасної фірми – рішення стратегічних проблем в умовах мінливого зовнішнього середовища.

Ресурсна теорія полягає в тому, щоб пояснити створення, використання та відновлення конкурентних переваг фірми. Ресурсна теорія призвана виявити зв'язки та пояснити фактори конкурентних переваг, їх динаміку в категоріях ресурсів фірми. Дана теорія представляє фірму як сукупність ресурсів, які включать всі вхідні потоки, що забазпечують функціонування фірми та дозволяють здійснювати її стратегії.

9. Характеристика сучасних напрямків теоретичних розробок в контексті організації управління.

Серед сучасних розробок найбільшої актуальності набувають напрямки, що відображають зміни умов функціонування організацій. Така тенденція викликана орієнтацією на новітні технології, а також проблемою ризикованих інвестицій, способами високопродуктивного ведення господарства, прогнозуванням спожичого попиту та поведінки конкурентів, пануванням стратегічного підходу в управлінні. Серед основних напрямків теоретичних узагальнень і розробок можна зазначити наступні концепції.

Реінжинирінг, або перебудова на сучасній інформаційній та технологічній основі організації виробництва та управління. Дана концепція представляє собою й теорію, і методи комплексного оздоровлення підприємств, управлінського ренессансу, які охоплюють та реконструюють всі без винятку елементи, в тому числі й системи людських мотивацій та стимулів.

Концепція внутрішніх ринків корпорацій (або організаційних ринків). Вона характеризується перенесенням закономірностей та принципів ринкового господарства у внутрішню діяльність корпорацій. Відповідно до даної концепції підрозділи, які мають широку економічну самостійність в середині підприємств, можуть оперативно вносити зміни у виробництво товарів, надання послуг, а також у всю систему відносин із споживачами.

Теорія альянсів (ассоційованих форм організації та управління).

Інтеграційні процеси в управлінні, які орієнтовані на більш ефективне використання всіх видів ресурсів (у першу чергу науково-технічних, інвестиційних й фінансових), призводять до появи різноманітних форм горизонтального об'єднання організацій. Утворюються плоскі організаційні ієрархії навколо основних процесів, які мають специфічні цілі.

Концепція "екологічно усвідомленого керівництва” підприємством. Її основою виступає розглядання підприємства як екологічної субсистеми. В даному випадку в центрі уваги постають екологічні процеси.

10. Принципи побудови системи управління промисловим підприємством.

Кожне підприємство мусить для себе визначити основні правила ведення бізнесу, дотримання яких дасть їм змогу здобути конкурентну перевагу. Правила мають визначати філософію ведення бізнесу, організаційну поведінку, формувати уявлення про ринки споживачів, про конкурентів, технології та їх зміни тощо. Вони повинні спиратись на сильні сторони підприємства та враховувати слабкі, принципів ПСУП за певною методологією, яка включає такі основні положення:оцінювання середовища, ;визначення місії П;виділення "ключових компетенцій” П, формулювання принципів, доведення принципів управління до всього персоналу; постійне вдосконалення та оновлення

В сучасних умовах можна виділити такі основні принципи побудови системи управління промисловим підприємством: Розподіл управління майном (функції власника) та виробництвом (компетенція директора, правління, менеджерів). стратегії планування доходів та витрат, увага керівників зосереджується на фінансово-збутовій сфері.Розподіл функцій стратегічного та оперативного управління виробництвом. Наявність актуальних специфічних принципів для малих та крупних підприємств, а також для компаній, які прагнуть вийти на зовнішні ринки Отже, актуальність принципів формування системи управління підприємства визначається цілями організації та зовнішнім середовищем. У своєї сукупності вони мають створити таку систему правил, яка зумовить високу ефективність менеджменту.

11. Сутність та технологія дослідження системи управління промисловим підприємством. Характеристика основних типів структурних взаємовідносин.

В процесі аналізу та проектування системи управління організацією слід досліджувати взаємовідносини їх елементів, структуру, а також механізм взаємодії зазначених елементів в рамках системи цілей підприємства та заданої структури організації. Основними складовими орагінзаційних форм управління є організаційна структура та організаційний механізм. Виділяють наступні типи структурних взаємовідносин: Розпорядження – підпорядкованість. Даний тип співвідносин базується на принципах єдиноначальності та лінійному керівництві як головному типу відносин, що обумовлює виникнення пірамідальної ієрархічної структури. Відносини такого типу супроводжуються вертикальними зв'язками та можуть мати, крім зазначеного вище лінійного розпоряджування ряд модифікацій. Сумісне (узгоджене) прийняття рішень (співпідкорядкованість). Такий тип взаємовідносин характеризується приблизною рівноправністю всіх взаємодіючих органів в процесі прийняття рішень Ціль відносин полягає у розробці найбільш правильних та взаємосприйнятливих оцінок проблем, альтернатив їх рішень, напрямків дій тощо. Сумісна діяльність стосовно прийняття рішень здійснюється на всіх стадіях управління Технічна взаємодія. Така взаємодія виникає між органами управління при наявності розподілу й кооперації праці в процесах, які не мають безпосередньього відношення до прийняття рішень у вузькому розумінні. Формою технічних взаємодій слугує розподіл праці між підрозділами зі збору, фіксації, зберігання та пошуку інформації, виконанню розрахункових експериментальних робіт, а також робіт з діловиробництва, технічного, адміністративного та господарського обслуговування підрозділів та окремих працівників. Організаційна відповідальність притаманна тільки соціальним елементам виробничо-господарської системи. Вона витікає з цілей виробничо-господарської організації и тієї ролі, яку повинен виконувати кожний орган системи в процесі прийняття та реалізації управлінських рішень.

13. Класифікація функцій управління в системі промислового підприємства.

Під функцією управління розуміється спеціалізована частина регулярної організаційної діяльності управлінського характеру, що відрізняється однорідністю цілей та дій стосовно певних об'єктів. Найбільш розповсюдженою є точка зору, відповідно до якої всі функції управління поділяються на дві групи:

1. Загальні – планування, організація, мотивація, контроль, координація.

2. Спеціальні– дослідження та розробки, матеріально-технічне забезпечення, виробництво, збут, фінанси, маркетинг тощо.

На відміну від загальних функцій спеціальні являють собою види виробничо-господарськохї діяльності, кожний з яких може стати об'єктом реалізації загальних функцій управління (планування, організація і т.і.). Для виконання загальних та спеціальних функцій управління в апараті управління створюютьмся спеціалізовані служби та підрозділи. Практична реалізація функцій управління на конкретному економічному об'єкті пов'язана з виконанням задач, які має вирішувати відповідний аппарат управління.

Стадії управління Функції управління

Прийняття управлінського рішення Прогнозування

Планування

Реалізація прийнятого рішення Організація

Координація та регулювання

Активізація та стимулювання

Контроль Облік

Аналіз

16. Характеристика сучасної інформаційної системи підприємства.

Сучасні підприємства застосовують інформаційні технології для удосконалення методів роботи. В результаті змінюється організаційна структура підприємства, розробляються нові організаційні взаємозв'язки, які раніше економічно були неможливими. Тому інформаційні технології є вельми перспективною та ефективною сферою для капіталовкладень.

Для характеристики інформаційної системи розглянемо інформаційні потоки підприємства, його структуру та особливості побудування.

В цілому інформаційне поле підприємства можна розподілити на власне та зовнішнє. Власне інформаційне поле поєднує інформацію, які народжується в середині підприємства. Важливо відмітити, що якість власного інформаційного поля підприємства в основному залежить тільки від позицій самого підприємства Власне інформаційне поле формується за рахунок внутрішніх джерел інформації, які легко можна перевірити на повноту та достовірність. Стосовно характеристик зовнішнього поля це досить не гарантовано. Кількість різновидів зовнішньої інформації вельми значне, тому слід обмежитись основними основною метою інформаційної-управлінської системи підприємства є упорядкування та зв'язок зовнішніх та власних потоків інформації для прийняття керівниками ефективних управлінських рішень.

17. Розвиток інформаційних мереж та формування нових принципів управління.

Сучасна база бізнес-процесів початку ХХ1 століття характеризується розробкою та широким застосуванням комп'ютерних технологій.

ІМ передбачають формування електронного офісу в рамках підприємства.

ІМ створюють реальні передумови для формування цілої низки нових принципів управління, які відповідають змінам зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства. Сутність цих принципів зводиться до наступного: наявність контактів не керівників з підлеглими, а рівноправних працівників;необхідність кожного співробітника мати доступ до будь-якої інформації, до знань будь-якого співробтника підприємства; необхідність функціонування команд, які працюють або над певним проектом, або з певним замовником або класом клієнтів; підтримка цілісності підприємства за рахунок створення мережі команд; створення техніко-організаційних умов для формування "віртуальних” ланок, члени яких можуть перебувати у різних географічних регіонах.

На сьогоднішній день велика увага приділяється так званим корпоративним системам, тобто комплексним інформаційним системам управління, має бути орієнтованою на вирішення стратегічних задач підприємства, серед яких зниження витратних частин бюджету та собівартості продукції, підвищення ефективності управління, забезпечення інвестиційної привабливості підприємства, осовоєння нових видів діяльності.

18. Характеристика корпоративної інформаційної системи.

КІС - єдиний комплекс програмно-технічних та організаційних рішень, які охоплюють всі виробничі, технологічні, фінансові та господарські процеси та поєднують всі підрозділи підприємства в єдиний інформаційний простір. Коло конкретних задач, що вирішуються в результаті створення сучасної ІС включає:об'єднання у єдиний інформаційний простір великої кількості об'єктів та підрозділів, високошвидкісну передачу по каналіх зв'язку будь-яких видів інформаційних потоків; підтримку діяльності всіх підрозділів та об'єктів підприємства;автоматизацію всіх технологічних та бізнес-процесів підприємства, оперативний контроль та управління процесами виробництва, транспортування та збуту, взаєморозрахунків зі споживачами та постачальниками, управління персоналом тощо; міцні засоби обробки та аналізу отримуваної інформації, забезпечення необхідного рівня безпеки та захисту інформаційних ресурсів підприємства. Головним підсумком впровадження корпоративної інформаційної системи повинно стати створення на підприємстві ефективного та дієвого механізму управління, який охоплює всі бізнес-процеси підприємства. В результаті корпорація має вийти на якісно новий рівень управління та планування своєї діяльності. Вона може підвищити прибутковість за рахунок налагодження платіжної дисципілни та чіткого контролю за розрахунками, дебіторською та кредиторською заборгованістю та їх ліквідацією, а також за рахунок ефективного управління всіма видами ресурсів та створення гнучкої системи їх стратегічного та оперативного планування.

19. Місце та роль апарата управління в системі інформаційних зв'язків підприємства.

Однією з основних ролей, які виконує аппарат управління в процесі виробничо-госпгодарської діяльності безпосередньо стосується обробки різноманітної інформації. Аппарат управління отримує інформацію та може виробляти інформацію у наступних формах: Дані, які видаються комп'ютером в електронній формі. Документи, які передають інформацію в цифровій формі. Усна інформація, яка передається по телефону, а також у електронній формі.

Аппарат управління використовує отримані дані в якості основи для прийняття управлінських рішень. Це можуть бути такі рішення: 1. Місцевого та оперативного характеру – такі, які стосуються закупівлі сировини та матеріалів, підвищення або зниження цін, наймання та звільнення робітників. 2. Довгострокового, стратегічного характеру – рішення, пов'язані з інвестиціями, оновленням асортименту продукції, розвитку підприємства та ін.

Таким чином, аппарат управління – це своєрідна "фабрика, яка оброблює інформацію”, яка має на виході продукцію двох типів: інформація (дані, документи, усна інформація) та управлінські рішення (довгострокові та короткострокові). В окремих випадках аппарат управління спеціалізується в однєї з цих областей.

20. Організація документообігу на підприємстві.

Внутрішнє управління інформаційними потоками підприємства базується на понятті документообороту (документообігу).

Успіх управлінської діяльності в значному ступені залежить від того, наскільки швидко та якісно відбувається обробка всієї необхідної документації, рух якої здійснюється за визначеними маршрутами від місця формування (складання) або надходження на підприємство до відправлення зацікавленим організаціям або здачі на зберігання в архів. Цей рух документів і називається документооборотом. Він має бути організований таким чином, щоб не було затримок та накопичення документації на робочіх місцях. З цієї мети на підприємствах необхідно встановлювати конкретні терміни перебування документів у кожного виконавця, здійснювати контроль за їх проходженням про всіх робочих місцях. Порядок руху документів можна представити наступним чином:

22.Формування та структуризація цілей промислового підприємства. Основні правила декомпозиції цілей.

Для розглядання проблем формування структури цілей промислового підприємства як відкритої системи слід виходити з того, що ціль – це усвідомлюваний керівниками та виконавцями необхідний (бажаний, ідеальний) результат діяльності, який має кількісне та якісне визначення, обумовлене урахуванням перспективних та поточних потреб споживачів (клієнтів), а також вимог, що виникають в середині самого підприємства.

Ціль завжди передує усвідомленій діяльності людей, є мотивом, що спонукає їх до дії. Цілі обираються та конструюються у вигляді ідеальної моделі стану системи у майбутньому, можливість досягнення якої оцінюють керівники з урахуванням різних чинників – особистих (рівень професіоналізму, співвідношення мотивів і стимулів) і чинників зовнішнього середовища (ресурсні та інституційні обмеження)

Як правило, підприємства ставлять і реалізують не одну ціль, а систему цілей, важливих для їх функціонування та розвитку. Класифікацію цілей за різними ознаками представлено в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1.

Класифікаційна ознака Групи цілей

За належністю до фаз життєвого циклу підприємства Створення, функціонування, розвитку

Масштаб діяльності Глобальні, загальні, локальні

Період встановлення Стратегічні, тактичні, оперативні

Своєчасність постановки Актуальні, малозначущі, другорядні

Ієрархічність Головні та забезпечуючі; цілі підприємства та цілі підрозділів

Зміст Економічніорганізаційні, технічні, соціальні, наукові, політичні

Функціональні ознаки Виробничі, інноваційні, маркетингу, фінансові, кадрові

По відношенню одна до одною Гармонійні, індиферентні, конкуруючі, антагоністичні

Класифікація цілей підприємства

Часто цілі функціонування та цілі розвитку можуть суперечити одна одній. Щоб не спричинити ослаблення і навіть руйнування підприємства, їх необхідно узгоджувати. Тому при визначенні цілей дуже важливо передбачувати їх взаємозалежність та спрямованість на загальну мету.

На основі цілей підприємство формує завдання, які слід вирішувати в процесі досягнення цілей. Під завданням розуміється складова цілі (підціль), яка являє собою окремий результат, що використовується як засіб або умова досягнення загальної цілі. Завдання конкретніші від цілей і мають не тільки якісні, а й кількісні, просторові та часові характеристики.

На будь-якому великому підприємстві, що має декілька рівнів управління та декілька структурних підрозділів, утворюється ієрархія цілей, яка являє собою декомпозицію цілей більш високого рівня у цілі більш низького рівня. Специфіка ієрархічного побудування цілей на підприємствах обумовлена тим, що:

- цілі більш високого рівня завжди носять більш широкий характер та мають більш довгостроковий часовий інтервал досягнення;

цілі більш низького рівня виступають у якості своєрідних засобів для досягнення цілей більш високого рівня

Основні правила декомпозиції цілей.

перше правило їх декомпозиції: сукупність всіх складових підцілей (завдань) має бути необхідною та достатньою, щоб забезпечити повне досягнення цілей. При цьому до визначення та формулювання цілей важливо застосовувати ті ж самі вимоги, що й до визначення загальної цілі.

друге правило – віднесення кожного виділеного результату до організаціно виокремленого суб'єкту діяльності: підрозділу, відділу, службі або навіть самостійній особі, яка приймає рішення. Застосування цього правила примушує здійснювати процес структуризації цілей стосовно одного або декількох варіантів можливого побудування організаційної схеми управління.

Третім правилом побудування "дерева цілей” є координація цілей.

Вертикальна координація цілей дає змогу узгоджувати між собою непов'язані напрямки діяльності та формувати конкурентні переваги всього підприємства.

Горизонтальна координація забезпечує більш ефективне використання виробничого потенціалу та його частин (наприклад, різних видів ресурсів, виробничих потужностей, використання універсальних "know-how” у різних напрямках діяльності тощо).

23. Методичні підходи до системи розподілу відповідальності в системі промислового підприємства.

Особливої уваги потребують питання, які стосуються системного розподілу повноважень та відповідальності, що визначає сутність структури управління та їх делегування.

Необхідно враховувати параметри, які регламентуються та контролюються і які забезпечують цільову орієнтацію кожного працівника та умови його ефективної діяльності, а саме:

1. Сфера відповідальності. Визначається межами (границями) об'єкта управління, функціонування, стан та використання якого перебувають під впливом відповідної посадової особи. Для забезпечення збалансованості всіх сфер відповідальності необіхдно проводити детальну класифікацію об'єктів управління, основними ознаками якої є:

- належність об'єкта управління до одного з типових елементів виробничого процесу: готова продукція або послуги, ресурси, засоби виробництва, інформація;

- відношення об'єкта управління до одного з типових процесів, що здійснюються у виробничо-господарській діяльності підприємства: основна діяльність, забезпечення та обслуговування, управління;

- масштаб об'єкта управління, який визначається відносно його місця у організаційній структурі: все підприємство, підсистема підприємства, конкретний підрозділ.

2. Задачі кожного керівника встановлюються виходячи з розробленої системи цілей для того структурного рівня, який відповідає прийнятій сфері відповідальності.

3. Критерій ефективності для кожної посадової особи визначається на підставі визначення того, наскільки досягнуті ним результати сприяють досягненню цілей вищою в ієрархічному рівні системи.

4. Права посадової особи фактично регламентують можливості участі в прийнятті рішень, які впливають на досягнення поставлених задач або на умови їх реалізації. Наприклад, право затвердити документ означає можливість прийняти рішення, пов'язане з розпоряджуванням ресурсами, які визначені сферою відповідальності. Право узгодити документ відповідає можливості перешкоджати або не перешкоджати певним діям або прийняттю певних рішень. Право приймати участь в розробці документу означає можливість пропонувати власні альтернативи рішення та давати оцінку іншим запропонованим альтернативам, які не можуть бути заборонені без формального розглядання. Право контролювати означає можливість впливати на поведінку об'єкта управління, який включений у сферу відповідальності посадової особи.

24. Характеристика основних систем організації управління.

Моделі організаційних систем та процесів можна умовно розділити на дві групи. Для моделей першої групи є характерним формальне моделювання системи управління за допомогою економіко-математичних методів в одному або декількох аспектах без використання формальної моделі власно організаційної структури як системи відносин підрозділів та посад (формальна структура) або міжособових відносин (неформальна структура). До першої групи моделей належать моделі прийняття рішень та моделі інформаційних потоків.

1.Моделі прийняття рішень формуються відносно окремих задач управління і як системи моделей, які можуть бути одно- та багаторівневими.

2.Інформаційні моделі комунікаційної мережі підприємства Застосовується для рутинних операцій в системі управління (бухгалтерські, облікові, оперативно-диспетчерські та ін.).

3.Компактні інформаційні моделі

4.Організаційно-функціональні моделі передбачають самостійну організацію окремим підрозділом всіх операцій стосовно збору та опрацювання інформації, спираючись на власний документооборот,

5.Інтегрована інформаційно-функціональна модель.. Складовими інтегрованої системи є: банк даних; підсистема планування; підсистема спостереження:

Для моделей другої групи характерно використання повністю або частково формалізованої моделі організаційної структури Друга група моделей відображає зв'язки та відносини між елементами організаційної структури. Різновидами моделей заначеної групи є наступні.

1.Модель організаціно-технологічних зв'язків. Базується на припущенні, що на нижчих рівнях управління вирішальним фактором, що впливає на організацію управління є характер технології виробництва.

2.Модель організаційно-управлінських зв'язків. Базується на оцінці інтенсивності між функціями, які виконує аппарат управління.. Модель застосовується для аналізу складних управлінських зв'язків на середньому рівні.

3.Модельфакторного статистичного аналізу управлінських зв'язків. Базується на аналізі цілей підприємства, на основі якого встановлюється перелік функцій та задач в системі управління та її окремих частин.. Модель може застосовуватись в умовах, якщо відомим є склад виконавців, тобто передусім вона використовується для перерозподілу функцій та задач в існуючих підрозділах.

4.Детермінована функціональна модель. Будується на підставі розподілу функцій управління на елементарні функції (роботи, операції), кожна з яких може виконуватись одним операційним виконавцем з урахуванням нормального завантаження. Модель може бути рекомендована за умов стабільного функціонування організації управління протягом тривалого періоду в основному для середніх ланок управління.

26. Типові організаційні рішення та їх застосування в системі управління промисловим підприємством.

Під типовим рішенням розуміється узагальнені структурні схеми побудування організації в цілому та її підсистем, які об'єктивно інваріантні до певного діапазону змін струкутроутворюючих факторів. Іншими словами, типові рішення можуть однаково застосовуватись (відносно загальних критеріїв) у рамках певної множини виробничо-господарських систем або їх елементів, які класифіковані за досить строгими ознаками. До об'єктивних передумов розробки та застосування типових організаційних рішень можна віднести наступні:

- єдність принципів організації виробництва;

- універсальність процесів прийняття рішень та обмеженість формальних проявів відносин управління;

- дискретність переходу від однієї форми управління до іншої, що обумовлює застосовуваність кожної з них у певному діапазоні умов;

- достатньо якісна однаковість (единообразие) об'єктивних характеристик виробничо-господарських організацій, які визначають вимоги до організаційних структур.

Процес прийняття рішення включає наступні стадії:

- виявлення та діагноз проблеми;

- пошук інформації стосовно проблеми;

- розробка альтернатив вирішення проблеми;

- оцінка представлених альтернатив;

- вибір альтернативи;

- остаточне прийняття рішення.

27. Класифікація управлінських рішень підприємства. Вимоги до управлінських рішень. Організаційні фактори, що впливають на вибір рішення.

Класифікація рішень, які приймаються на підприємстві.

Критерій Види рішень

Ступінь структурованості Слабоструктуровані (незапрограмовані)

Високоструктуровані (запрограмовані)

Зміст Економічні, соціальні, організаційні, технічні, наукові тощо

Кількість цілей Одноцільові, багатоцільові

Тривалість дії Стратегічні, тактичні, оперативні

Спосіб прийняття Індивідуальні, колективні, колегіальні

Рівень прийняття рішень Підприємство в цілому, його структурні підрозділи, функціональні служби, окремі працівники

Глибина дії Однорівневі, багаторівневі

Напрямок рішення Внутрішнє спрямування, зовнішнє спрямування

Функціональне призначення Планові, організаційні, регулюючи, активізуючі, контрольні

Вимоги до управлінських рішень: Здатність до реалізації (здійснимість), Обгрунтованість, Об'єктивність, Своєчасність, Правомочність та законність, Оптимальність (економічність, ефективність), Однозначність, Простота, чіткість та стислість.

Способи вибору рішення серед альтернатив поділяються на задовільні та максимізаційні. У першому випадку рішення призване задовольнити потребу, яка виникла, у другому – з великої кількості альтернатив обирається найкраще рішення. Процес вибору може спиратись на раціональні докази, інтуітивні уявлення, а також комбінацію того та іншого.

Відносна значущість рішення визначається на основі таких критеріїв як кількість людей, що були підвержені дії прийнятого рішення; кількість витрачених коштів та ступінь впливу рішення на виживання та прибутковість підприємства; час, який керівники витрачають на обгрунтування та реалізацію рішення.

Інший фактор, що впливає на процес прийняття рішення та його якість – це кількість часу у керівника на прийняття рішення (тиск часу). Тиск часу впливає також на сам процес прийняття рішення.

Також впливовими факторами є умови, в яких діє особа, що приймає рішення. Для опису оточуючих умов використовуються терміни "визначеність – невизначеність”. В умовах визначеності особа, що приймає рішення знає всі альтернативи і наслідки кожної з них. Рішення полягає у виборі альтернативи, що максимізує очікуваний результат.

В конфліктно-конкурентних умовах деякі результати перебувають під контролем конкурентів або інших груп. В умовах невизначеності імовірність різних результатів невідома. Якщо в умовах визначеності використовуються в основному стандартні прийоми та методи, які виправдали себе на практиці, то в умовах невизначеності частіш за все залучаються досвід, інтуіція, творчі здібності керівників.Слід також додати, що окрім загальних факторів та умов впливу на процес прийняття рішень треба обов'язково враховувати та досліджувати групи організаційних факторів, на основі яких класифікуються об'єкти управління в процесі розробки та вибору типових організаційних рішень.

28. Цілі, задачі та функції управління виробництвом.В загальному вигляді процес управління виробництвом можна представити як сукупність послідовних дій управлінського персоналу щодо визначення цілей для об'єктів управління та їх фактичного стану на основі реєстрації та обробки відповідної інформації, формування та затвердження (прийняття рішень) економічно обгрунтованих виробничих програм та оперативних завдань.

В рамках виробничої системи промислового підприємства можна виокремити такі рівні цілей:

1.Цілі на рівні самого підприємства.

2.Цілі на рівні структурних підрозділів (цехів).

3.Конкретні задачі на рівні виробничих ділянок.В рамках системи цілей можна зазначити як кількісні, так і якісні показники вимірювання

Основними функціями управління виробництвом є:.Функція організації має безпосереднє відношення до системи управління, визначає її властивості, склад (елементи), структуру, взаємозв'яки та процеси взаємодії між елементами. Функція нормування розглядається як процес розробки науково обгрунтованих розрахункових величин, які регламентують кількісну та якісну оцінку елементів, що використовуються в процесі виробництва та управління. За даної функції на підприємстві розраховуються наступні групи нормативів:

1.Календарно-планові нормативи

2.Нормативи, які визначають технічний рівень продукції, що випускається (стандарти та технічні умови)

3.Нормативні документи, які характеризують права та обо'язки різних ланок управління та формують правила поведінки системи в цілому (інструкції, методики та ін.)Функція планування передбачає:

- визначення конкретних задач кожному підрозділу на різні планові періоди;

- розробку виробничих програм. Функція координації здійснюється з метою забезпечення узгодженої роботи виробничих та функціональних підрозділів підприємства, які приймають участь в процесі виконання планових завдань. Функція мотивації здійснює вплив на виробничі підрозділи за допомогою спонукальних мотивів до ефективної праці.Функція контролю реалізується на основі інформації стосовно ходу виконання планових завдань (дані оперативного, статистичного та бухгалтерського обліку), виявлення відхилень від встановлених показників роботи (контроль виконання завдань) та аналізу причин відхилень.

Регулювання Реалізація відбувається за допомогою прийняття оперативних заходів (рішень) щодо запобігання або усунення виявлених відхилень і перебоїв у ході виробництва.

29. Структура та взаємозв'язок елементів системи управління виробничою діяльністю.

Як об'єкт управління виробництво є динамічно системою, що розвивається, елементи якої взаємопов'язані та взаємозалежні. Вона потребують чіткої та цілеспрямованої взаємодії з внутрішнім та зовнішнім середовищем кожного підрозділу (цеху). В рамках виробничої системи традиційно виділяються такі складові як виробничі процеси (основні, допоміжні, обслуговуючі), засоби, предмети праці, а також організаційна структура виробничих підрозділів. До основного виробництва належать заготівельні, оброблюючі та складальні цехи. Цехи основного виробництва взаємодіють з інструментальними, ремонтно-механічними та енергетичними службами допоміжного виробництва.

Робота виробничих підрозділів (цехів) організується на основі відповідної підготовки, яка виражається в забезпеченні їх відповідною нормативно-технічною документацією, технологіями, інструментом, оснащенням, спеціалістами. Зовні цехи забезпечуються сировиною, матеріалами, заготовками, комплектуючими виробами, які зберігаються на складах.

Незалежно від форм організації та місця реалізації виробничого процесу управління поєднує їх в єдиний цілеспрямований потік, охоплюючи всі рівні виробництва на підприємстві: цех, ділянка, поточна лінія, бригада, робоче місце. Виробничі підрозділи підприємства функціонують та розвиваються відповідно до визначених цілей, які обумовлюють та системно упорядковують діяльність кожного з них.

Отже, система управління виробництвом являє собою сукупність взаємопов'язаних структурних елементів, які забезпечують реалізацію виробничими підрозділами поставлених цілей за умов скоординованої взаємодії. Основними структурними елементами традиційно можна зазначити наступні:

- функції управління виробництвом;

- процеси та методи управління;

- аппарат управління підприємством та структурними підрозділами, зв'язки та взаємовідносини між ними;

- інформація та технічні засоби щодо її обробки.

Зазначені функції доповнюють одна одну. В сукупності та взаємозв'язку вони утворюють цикл управління і відображають зміст поточного управління виробництвом

30. Типові підходи до побудови системи управління інноваційною діяльністю на промислових підприємствах.

основою побудування організаційних структур промислових підприємств була лінійно-функціональна структура Останнім часом проводиться активна робота з усунення зазначених та інших недоліків організаційних структур П. інноваційних комітетів,

Основна задача ІК– надання максимально повної інформації щодо інновацій всім зацікавленим особам (розробникам та підрозділам впровадження), виявлення невідповідності та розходження інтересів та створення умов для їх взаємодії. В залежності від основної форми ІД (процесні або продуктиві інновації) ІК може існувати у двох формах – технічний комітет і комітет по нових продуктах., комітет має включати всіх членів правління (ланки вищого керівництва), а також ряд провідних спеціалістів технічного відділу та відділу маркетингу.

Існують три системи прийняття рішень в ІК:

Метод Характеристика

Колегіальне старшинство Вирішальний голос залишається за керівником

Колегіальність узгодження Рішення приймаються більшістю голосів

Касаційна колегіальність Рішення приймаються відповідно до загальної узгодженості (консенсус)

2) цільові групи Це тимчасові об'єднання спеціалістів різних підрозділів для опрацювання окремих етапів планування та реалізації інновації. Як правило, подібні групи створюються на основі усних розпоряджень генерального директора (директора) підприємства або провідного керівника, який відповідає за інноваційну діяльність

- Внутрішні інноваційні проекти. Структура та склад членів інноваційного проекту повинні встановлюватись керівником підприємства та закріплюватись у спеціальному наказі, в якому визначаються: 1)мета організації ВІП;2)основі задачі ІП;3)персональний склад членів ІП;4)розподіл часу кожного з членів ВІП між поточною діяльністю та роботою в ВІП;5)терміни виконання. 3)внутрішні венчурні проекти особливої групи спеціалістів та лінійних керівників для реалізації комплексної інновації. На відміну від ВІП, в якому спеціалісти працюють за сумісництвом, у ВВП спеціалісти відряджуються у розпорядження керівника проекту на досить тривалий термін. ВВП оформлюється спеціальним наказом керівника підприємства, внутрішніх венчурних підрозділів. Такі підрозділи, як правило, виокремлюються на базі дослідного виробництва та/або окремих цехів. Внутрішній венчурний підрозділ може існувати на правах цеху або на правах філії. інноваційних підприємств для реалізації проектів. Зазвичай такі підприємства створюються як дочірні, або як сумісні підприємства.

31. Характеристика найбільш розповсюджених форм організації інноваційної діяльності. Першим кроком перетворення традиційної структури сучасних підприємств стало створення інноваційних комітетів, прообразом яких можна зазначити такі форми, як науково-технічна рада на високотехнологічних підприємствах та художня рада на підприємствах, що виробляють товари широкого вжитку

Основна задача інноваційних комітетів – надання максимально повної інформації щодо інновацій всім зацікавленим особам (розробникам та підрозділам впровадження), виявлення невідповідності та розходження інтересів та створення умов для їх взаємодії. Інноваційний комітет може існувати у двох формах – технічний комітет і комітет по нових продуктах.

Наступним різновидом організації інноваційної діяльності виступають цільові групи (тимчасові творчі колективи). Це тимчасові об'єднання спеціалістів різних підрозділів для опрацювання окремих етапів планування та реалізації інновації.

Найбільш розповсюдженою формою організації інноваційної діяльності є внутрішні інноваційні проекти. Структура та склад членів інноваційного проекту повинні встановлюватись керівником підприємства та закріплюватись у спеціальному наказі.

Подальшим розвитком внутрішніх інноваційних проектів є внутрішні венчурні проекти – виокремлення особливої групи спеціалістів та лінійних керівників для реалізації комплексної іннов ації

Протиріччя між інноваційною діяльністю та поточними операціями підприємства вирішується в процесі виокремлення внутрішніх венчурних підрозділів. Такі підрозділи, як правило, виокремлюються на базі дослідного виробництва та/або окремих цехів.

Формою, яка останнім часом отримала все більшого розповсюдження у світовій практиці, можна зазначити виокремлення самостійних інноваційних підприємств для реалізації проектів.





Реферат на тему: Відповіді на питання з предмету "Організація управління підприємством" (шпора)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.