Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економіка підприємства

Статистичне групування на інженерно-консультаційній фірмі „МФУ” (курсова робота)

План

Вступ 3

1. Групування інформації в аналізі господарської діяльності 5

1.1. Сутність групування інформації 5

1.2. Методологія групувань та їх значення в економічному

дослідженні. Основні завдання і види статистичних

групувань 10

1.3. Принципи вибору групувальної ознаки та утворення груп 16

2. Практичне застосування методу статистичного групування на підприємстві „Інженерно-консультаційній фірмі „МФУ” 28

Висновки 31

Список використаних джерел 33

Додатки

Вступ

Предметом тієї або іншої науки варто вважати те специфічне, що дозволяє відрізнити неї серед безлічі інших наук.

Господарська діяльність є об'єктом дослідження багатьох наук: економічної теорії, макро- і мікроекономіки, управління, організації і планування виробничо-фінансової діяльності, статистики, бухгалтерського обліку, економічного аналізу і т.д. Економіка вивчає вплив загальних, приватних і специфічних законів на розвиток економічних процесів у конкретних умовах галузі або окремого підприємства. Статистика досліджує кількісні сторони масових економічних явищ і процесів, що відбуваються в господарській діяльності.

Останнім часом предметом АГД вважають економічні процеси, що відбуваються в результаті господарської діяльності. Однак, як уже вказувалося, господарська діяльність підприємства і ті процеси, що в ній відбуваються, є об'єктом вивчення багатьох наук.

Вибраною темою для написання цієї роботи є „Використання методу аналітичного групування в проведенні статистико-економічного аналізу”. Вибір зумовлено широким використанням методів статистичного групування статистичного елементу в системі зведення матеріалів статистичного спостереження.

У залежності від задач використовуються типологічні, структурні й аналітичні групування. Прикладом типологічних групувань можуть бути групи населення за родом діяльності, групи підприємств по формах власності і т.д. Структурні групування дозволяють вивчати внутрішня будівля показників, співвідношення в ньому окремих частин. З їхньою допомогою вивчають склад робітників по професіях, стажеві роботи, вікові, виконанню норм виробітку; склад підприємств по ступені виконання плану виробництва продукції, зниженню її собівартості і т.д. Особливо велике значення мають структурні групування при аналізі зведеної звітності об'єднань, міністерств, тому що вони дозволяють виявити передові, середні і відстаючі підприємства, визначити напрямку пошуку передового досвіду, схованих резервів. Аналітичні (причинно-наслідкові) групування використовуються для визначення наявності, напрямки і форми зв'язку між досліджуваними показниками. По характері ознак, на яких ґрунтується аналітичне групування, воно може бути якісної (коли ознаку не має кількісного вираження) або кількісної.

Статистичне спостереження дає велику кількість відомостей про кожну одиницю досліджуваної сукупності. У звітності під­приємств з праці приводяться дані про чисельність робітників, нараховану їм заробітну платню і ін. При цьому зібрані відомості про явища повинні бути науково опрацьо­вані, приведені в певну систему, підсумовані, узагальнені.

Метою написання цієї курсової роботи є вивчення використання методу аналітичного групування в проведенні статистико-економічного аналізу діяльності підприємств.

До завдань, які необхідно вирішити при написанні цієї роботи можна віднести: визначення актуальності обраної теми та рівня використання методів групувань в господарській діяльності підприємств; аналіз інформаційних джерел; визначення пакету прикладних комп'ютерних програм, які використовуватимуться при написанні роботи; практичне використання результатів аналізу; написання висновків і пропозицій.

1. Групування інформації в аналізі господарської діяльності

1.1. Сутність групування інформації

Ш

ироке застосування в АГД знаходить групування інформації — розподіл маси досліджуваної сукупності об'єктів на якісно однорідні групи по відповідних ознаках. Якщо статистика використовує цей спосіб для узагальнення і типізації явищ, то в аналізі групування допомагає роз'яснити зміст середніх величин, показати роль окремих одиниць у цих середніх, виявити взаємозв'язок між досліджуваними показниками.

У залежності від задач використовуються типологічні, структурні й аналітичні групування.

Прикладом типологічних групувань можуть бути групи населення за родом діяльності, групи підприємств по формах власності і т.д.

Структурні групування дозволяють вивчати внутрішня будівля показників, співвідношення в ньому окремих частин. З їхньою допомогою вивчають склад робітників по професіях, стажеві роботи, вікові, виконанню норм виробітку; склад підприємств по ступені виконання плану виробництва продукції, зниженню її собівартості і т.д. Особливо велике значення мають структурні групування при аналізі зведеної звітності об'єднань, міністерств, тому що вони дозволяють виявити передові, середні і відстаючі підприємства, визначити напрямку пошуку передового досвіду, схованих резервів.

Аналітичні (причинно-наслідкові) групування використовуються для визначення наявності, напрямки і форми зв'язку між досліджуваними показниками. По характері ознак, на яких ґрунтується аналітичне групування, воно може бути якісної (коли ознаку не має кількісного вираження) або кількісної.

По складності побудови розрізняють два типи групувань: прості і комбіновані. За допомогою простих групована, вивчається взаємозв'язок між явищами, згрупованими по якому-небудь одній ознаці. У комбінованих групуваннях такий розподіл досліджуваної сукупності робиться спочатку по одній ознаці, а потім усередині кожної групи - по іншій ознаці і т.д. У такий спосіб можуть бути побудовані двох-, трьох рівневі групування. Вони дозволяють вивчати дуже різноманітні і складні взаємозв'язки. Але необхідно відзначити і їхній істотний недолік. Побудова таких групувань відрізняється високою трудомісткістю, а отримані результати дуже важко сприймаються. Тому для вивчення складних взаємозв'язків краще таке групування замінити декількома простими.

При побудові групувань потрібно дуже серйозно відноситися до розподілу сукупності на групи, виборові кількості груп і інтервалів між ними, тому що в залежності від цього можуть істотно змінитися результати аналізу.

Методика побудови групувань коротко може бути визначена у виді наступного алгоритму:

1) визначення мети аналізу;

2) збір необхідних даних по всій сукупності об'єктів;

3) ранжирування сукупності по обраному для групування ознаці;

4) вибір інтервалу розподілу сукупності і її розподіл на групи;

5) визначення середньо групових показників по групувальними і факторних ознаках;

6) аналіз отриманих середніх величин, визначення взаємозв'язку і напрямку впливу факторних показників на досліджуваний результат.

У випадку побудови комбінованих групувань цей алгоритм розширюється за рахунок повтору (кілька разів) четвертого і п'ятого пунктів.

При групуванні індивідуальні величини показників заміняються середньо групувими. У результаті цього взаємно погашаються різні випадкові відхилення, викликані неявним впливом інших факторів, тому взаємозв'язок виявляється більш чітко.

Таким чином, правильне групування інформації дає можливість вивчати залежність між показниками, більш глибоко розібратися в сутності досліджуваних явищ, систематизувати матеріали аналізу, визначити головне, характерне і типове.

Статистичне спостереження дає велику кількість відомостей про кожну одиницю досліджуваної сукупності. Наприклад, внаслідок перепису одер­жують відомості про кожну людину: стать, вік, освіту і ін. У звітності під­приємств з праці приводяться дані про чисельність робітників, нараховану їм заробітну платню і ін. Ці відомості статистика використовує для одержання узагальнюючих показників, що характеризують сукупність в цілому або її окремі частини (чисельність всього населення, в тому числі чоловіків і жі­нок; чисельність працівників, в тому числі робітників, ІТП, службовців то­що). При цьому зібрані відомості про явища повинні бути науково опрацьо­вані, приведені в певну систему, підсумовані, узагальнені.

Систематизація та підсумовування даних з метою одержання узагальненої характеристики досліджуваного явища за рядом істотних ознак називають статистичним зведенням.

Отже, статистичне зведення - це систематизація одиничних фактів, яка дозволяє вийти на узагальнюючі показники, що стосуються всієї досліджу­ваної сукупності та її окремих частин, здійснити аналіз та прогнозування до­сліджуваних явищ і процесів.

Застосування відповідних способів статистичного зведення зумовлено характером і формами розвитку досліджуваних явищ. З їх зміною повинні видозмінюватися і способи здійснення статистичного зведення. Перехід до ринкових відносин об'єктивно змінює принципові підходи до статистичного зведення і групування.

Статистичні зведення розрізняються за рядом ознак: за складністю по­будови, місцем проведення і способом розробки статистичних матеріалів.

За складністю побудови зведення поділяють на прості і групові.

Просте підсумкове зведення проводиться без попереднього розподілу одержаних відомостей на групи. При простому зведенні визначають загаль­ний підсумок всіх одиниць сукупності або загальний обсяг досліджуваного показника. Наприклад, для того, щоб одержати загальну чисельність студен­тів в Україні, достатньо скласти дані про чисельність студентів в усіх вищих навчальних закладах.

Просте зведення застосовується відносно рідко, оскільки досліджувані статистикою масові явища і процеси суспільного життя складні, багатогранні та суперечливі. Наприклад, при загальних відносно непоганих підсумках го­сподарської діяльності всіх промислових підприємств, взятих разом, з поля зору випадають ті, що досягли значних успіхів, і ті, що ледве функціонують, рентабельні і збиткові і т.д. За підсумками простого зведення цього не видно. Для того, щоб виявити кращі і гірші підприємства, необхідно підрахувати підсумки в розрізі окремих груп підприємств, використовуючи групове зве­дення.

Групове зведення передбачає попередній розподіл одиниць на групи (наприклад, рентабельні і збиткові підприємства). Це дозволяє підрахувати кількість одиниць сукупності і обсяг досліджуваної ознаки у кожній групі. У більшості випадків матеріал спостереження групується за певними ознаками, після чого зводиться. Таким чином, під статистичним зведенням у широкому значенні розуміють складну операцію наукової обробки первинних статис­тичних даних, яка включає групування матеріалів, розробку системи показ­ників для характеристики типових груп і підгруп, підбиття підсумків в розрі­зі груп і в цілому по всій сукупності та представлення згрупованих матеріалів у вигляді таблиць.

Виділення однорідних груп є основою статистичного зведення вихідної інформації, неодмінною умовою його наукової обробки і практичного вико­ристання у підприємницькій діяльності.

Зведення статистичних матеріалів здійснюється на основі науково роз­робленої програми.

Вся багатогранна і складна робота, що зв'язана з статистичним зведен­ням вихідної інформації, поділяється на такі етапи:

1) визначення завдання статистичного зведення;

2)вибір групувальної ознаки, кількості груп та величини інтервалу,
формування груп і підгруп;

3)перевірка повноти і якості матеріалів спостереження, підбиття підсумків, обчислення необхідних показників для характеристики всієї сукупності та її окремих частин.

За способом здійснення статистичне зведення поділяється на централі­зоване і децентралізоване

При централізованому зведенні весь первинний матеріал спостере­ження зосереджується, систематизується і узагальнюється у центральному органі державної статистики - Комітеті статистики України.

При децентралізованому зведенні узагальнення матеріалу здійснюєть­ся знизу до верху по ієрархічних сходинках управління, піддаючись на кож­ній з них відповідній обробці. Отже, при децентралізованому зведенні мате­ріалів послідовно розробляють відповідні ланки по інстанції за єдиною про­грамою.

Основною перевагою централізованого зведення є можливість його ав­томатизації, застосування єдиної методології розробки даних з включенням додаткових групувань та обчислення похідних показників. Проте при цент­ралізованому зведенні важче зрівняти первинні дані, збільшуються затрати на його організацію, створюється великий розрив у часі між збиранням да­них і результатами їх обробки. Децентралізоване зведення у порівнянні з централізованим оперативніше і дешевше.

В умовах зміни форм господарювання, реальних ринкових відносин принципово змінюються способи зведення статистичної інформації.

По-перше, скорочується загальнодержавна і галузева звітність при одно­часному збільшенні обсягу та розширенні різних даних, зв'язаних з підприє­мницькою діяльністю. Проходить упорядкування способів одержання ін­формації, її зведення та ефективного використання.

По-друге, розвиваються такі джерела даних, як вибіркове обстеження, одноразові обліки та інші способи одержання відомостей, необхідних для управління діяльністю підприємства.

По-третє, поліпшується координація і регулювання пропорційного тери­торіально-галузевого розвитку суспільства, вдосконалюється зміст централі­зованої форми зведення.

По-четверте, методи і форми організації статистичної звітності як одно­го з видів зведення пропонується диференціація різних соціальних типів під­приємств (державних, в тому числі: орендних, акціонерних, кооперативних і ін.) з метою одержання реальної оцінки становлення багатоукладності еко­номіки, соціальної структури народного господарства.

В сучасних умовах у зв'язку зі зміною способу збору, обробки та видачі інформації, які здійснюються на базі створення автоматизованих робочих місць з використанням сучасної комп'ютерної техніки, співвідношення у способах зведення змінюється на користь децентралізованого зведення.

1.2. Методологія групувань та їх значення в економічному

дослідженні. Основні завдання і види статистичних

групувань

 

С

еред методів, які роблять статистику одним з наймогутніших знарядь соціального пізнання, групування є одним з найбільш ефективних. Його зна­чення і роль у статистичному дослідженні випливає з характеру об'єкта ста­тистики. Всі явища суспільного життя, що вивчаються статистикою, відріз­няються між собою багатогранністю форм і стадій розвитку, вони складаю­ться з відмінних частин, які володіють специфічними властивостями.

При вивченні кількісної сторони масових суспільних явищ у нерозрив­ному зв'язку з їх якісними особливостями статистика характеризує сукупність явищ у диференціації, в різноманітності їх типів, розглядає взає­мозв'язок і співвідношення між ними.

Статистика, спираючись на діалектичну єдність синтезу і аналізу як вза­ємодоповнюючих один одного способів пізнання, допускаючи певний сту­пінь абстракції, поділяє велику кількість одиниць досліджуваної сукупності на відмінні між собою, але внутрішньо однорідні частини, об'єднуючи їх у типові групи за певною істотною ознакою. Саме при таких підходах до вивчення соціально-економічних явищ групування виступає важливим мето­дом статистичного дослідження, який дозволяє простежити перехід кількіс­них змін в якісні, виявити закономірності їх розвитку. Методологічну сут­ність групування можна сформулювати таким чином: групування - це про­цес утворення однорідних груп на основі розподілу всієї сукупності до­сліджуваного явища на окремі групи (частини) за найбільш істотними ознаками.

Отже, в залежності від змісту і форм досліджуваних ознак статистичне групування здійснюється або за допомогою розподілу сукупності на окремі частини, які характеризуються внутрішньою однорідністю і відрізняються між собою рядом ознак, або завдяки об'єднанню окремих одиниць сукупнос­ті в групи за типовими ознаками. Наслідком здійснення такого двоєдиного процесу є розподіл об'єкта спостереження на групи.

Маючи дані про сукупність підприємств, можна провести групування за однією або кількома ознаками: за розміром основних фондів, обсягом виро­бництва, чисельністю працюючих тощо.

Ознаки, за якими проводиться розподіл одиниць певної сукупності на групи, називаються групувальними ознаками або основою групу­вання. Вибір групувальної ознаки проводиться на основі наукового аналізу законів розвитку тих явищ і процесів, за ознаками яких утворюються різні групи.

Особливим видом групувань є класифікації, які широко використовую­ться у статистиці. Потреба у розробці класифікацій зумовлена різноманітніс­тю атрибутивних ознак при вивченні великої кількості явищ і процесів (кла­сифікації затрат, основних фондів і ін.), що створюють певні труднощі при віднесенні одиниць сукупності до певної групи. За допомогою класифікацій суспільних явищ варіація їх ознак фіксується у певному системному вигляді. Вона виступає у ролі своєрідного статистичного стандарту. З великої кілько­сті такого виду номенклатур в якості прикладу можна навести декілька нині діючих класифікацій: класифікація виробленої продукції, товарів народного споживання, витрат виробництва, обігу, класифікації за професіями тощо.

У зв'язку з переходом до ринкової економіки сьогодні виникає потреба внесення відповідних змін у нині діючі класифікації та створення нових, які відповідали б завданням підприємницької діяльності. Перш за все сюди можна віднести класифікації декларацій доходів окремих осіб чи їх груп, що працюють у різних галузях народного господарства, розширення номенкла­тури продукції промисловості, класифікації типів покупців за характером попиту, родом занять, величиною і складом сім'ї і інших, сегментації ринку.

В умовах ринку багаторазово зростає потреба у відповідній системати­зації і групуванні інформації для характеристики договірних зв'язків між ви­робниками товарів і підприємствами торгівлі при вивченні місткості і наси­ченості ринку окремих регіонів конкретними виробами (швейними і праль­ними машинами, телевізорами, холодильниками, автомобілями тощо), при вивченні інтенсивності вантажопотоків на транспорті і інші.

Значення статистичних групувань полягає в тому, що вони дозволяють виявити об'єктивний стан речей, властивості досліджуваних явищ, одержати інформацію про розміри окремих груп, їх співвідношення в загальній сукуп­ності та про зв'язки між досліджуваними показниками.

За допомогою методу групувань статистика вирішує різні завдання. Од­нак в підсумку всі вони переслідують одну мету - упорядкувати первинний статистичний матеріал, розділити його на окремі групи за істотними варіюючими ознаками. Групування як перша сходинка статистичного аналізу ви­ступає важливою підготовчою стадією для більш глибокого аналізу статис­тичних матеріалів. У цьому його основне значення і роль у зведенні первин­ного статистичного матеріалу.

З усієї різноманітності завдань, які вирішуються за допомогою статисти­чних групувань, прийнято виділяти найголовніших три:

1)розподіл всієї сукупності на якісно однорідні групи, тобто виділення
соціально-економічних типів явищ;

2)вивчення складу досліджуваних явищ і структурних змін;

3)дослідження взаємозв'язку і залежності між ознаками суспільних
явищ.

Відповідно до цих завдань виділяють три види групувань: типологічні, структурні, аналітичні Слід зауважити, що наведена класифікація статис­тичних групувань за завданнями, які вирішуються ними, носять дещо умов­ний характер, оскільки в практиці статистичної роботи вони застосовуються в комплексі. Це зумовлено багатогранністю процесів, які проходять в суспіль­ному житті.

Типологічне - це групування, за допомогою якого виділяють соціально-економічні типи явищ, визначають істотні відмінності між ними та ознаки, що є спільними для всіх груп. Необхідність проведення типологічного гру­пування зумовлена перш за все потребою теоретичного узагальнення пер­винної статистичної інформації та одержання на цій основі узагальнюючих статистичних показників. Типологічні групування застосовуються при вивченні розподілу підприємств за формами власності, при розподілі спі­льного виробництва за економічним призначенням продукції, при групуван­ні населення за суспільними групами та ін.

Одним з найбільш важливих і складних питань типологічного групуван­ня є вибір групувальної ознаки чи ознак, істотних для формування типів. Це повинні бути ознаки, які найповніше виражають сутність, якісні характерис­тики того чи іншого типу явищ. Складність у виборі істотних ознак часто пов'язана з тим, що складні економічні, соціальні, політичні, технічні і інші категорії необхідно перекласти на мову лічильних категорій. Наприклад, для ефективного управління динамікою виробництва важливе значення має гру­пування підприємств на передові, середні і відстаючі. Враховуючи переваги крупних підприємств перед малими, прийнято ділити підприємства на круп­ні, середні і малі. Але для того, щоб так згрупувати, необхідно відібрати такі статистичні ознаки, які достатньо точно відображали б соціально-економічну сутність названих і інших подібних категорій та виразити їх статистично.

Слід зауважити, що типологічні групування відрізняються від структур­них лише метою дослідження, за формою ж вони повністю збігаються.

Структурні групування характеризують розподіл якісно однорідної су­купності на групи за певною ознакою. Вони використовуються для пізнання явищ суспільного життя, виявлення закономірностей розподілу одиниць сукупності за варіюючими значеннями досліджуваної ознаки, вивчення складу сукупності та структурних зрушень. Структурні групування застосо­вуються при вивченні підприємств за галузями виробництва, величиною ос­новних виробничих фондів, рівнем механізації виробництва, кількістю пра­цюючих, обсягом продукції; склад населення — за статтю, віком, національ­ністю, освітою та іншими ознаками.

Структурні групування як і типологічні, можуть здійснюватися за атри­бутивними і кількісними ознаками. При групуванні за атрибутивною озна­кою групи відрізняються між собою не величиною, а характером ознаки. Кількість груп, на які поділяється досліджувана сукупність, часто визначає­ться кількістю різновидностей атрибутивної ознаки. Так, групування праців­ників за статтю передбачає дві групи, а групування працівників за професія­ми дозволяє утворення такої кількості груп, скільки є професій.

При здійсненні структурних групувань на основі кількісних ознак необ­хідно визначити оптимальну кількість груп. При цьому необхідно стежити, щоб не зникли особливості досліджуваного явища.

Прикладом структурного групування може бути розподіл підприємств регіону за кількістю працюючих (табл. 1.1.)

На основі проведеного групування можна зробити висновок про те, що майже половина підприємств - це малі підприємства з чисельністю працю­ючих до 50 чол., дещо більше третини підприємств з кількістю працюючих від 51 до 200 чоловік. Питома вага підприємств з чисельністю працюючих понад 1000 чоловік складає лише 1,5 відсотка.

Таблиця 1.1.

Групування промислових підприємств за кількістю працюючих

Групи підприємств за кількістю працюючих працівників

Кількість підприємств

одиниць

в % до підсумку

До 50

662

48,0

51-200

482

34,9

201-500

180

13,0

501-1000

36

2,6

Понад 1000

20

1,5

Разом

1380

100,0

Аналітичними називаються групування, за допомогою яких виявляють і вивчають взаємозв'язок між показниками. Структурні групування є описо­вими, за їх допомогою не можна пояснити причини виявлення закономірностей і їх зміни в часі та просторі. Ці завдання статистика вирішує іншими ме­тодами, серед яких основним вважають метод аналітичних групувань.

Всі явища суспільного життя та їх ознаки тісно пов'язані між собою і за­лежать одне від одного. У підприємницькій діяльності зустрічаються різно­манітні взаємозв'язки між ознаками, які можуть виступати в ролі причини або наслідку явища. З них можна виділити такі:

1)коли в ролі фактора виступає кількісна ознака, а наслідку - якісна
(стаж роботи і кваліфікація робітника, тривалість договірних зв'язків з
постачальниками матеріальних ресурсів і їх якістю);

2)коли в ролі факторної ознаки виступає якісна ознака, а результативної
- кількісна (наприклад, кваліфікація робітників і продуктивність їх праці);

3) коли в ролі фактора і результату виступають якісні ознаки,
(наприклад, категорії працівників і їх освіта);

4) коли в ролі фактора і результату виступають кількісні показники,
(наприклад, продуктивність праці і середня заробітна плата).

Характерною особливістю аналітичних групувань є те, що кожна група факторної ознаки характеризується середніми значеннями результативної ознаки.

Ступінь впливу факторної ознаки на результативну оцінюється за допо­могою дисперсійного аналізу.

1.3. Принципи вибору групувальної ознаки та утворення груп

В

сі соціально-економічні явища і процеси відрізняються між собою розмаїттям форм свого розвитку, тому при групуванні виникає питання про вибір тієї ознаки, якій адекватна мета дослідження і характер вихідної ін­формації. Керуючись теоретичними положеннями економічної науки та вра­ховуючи завдання дослідження, для проведення групування необхідно з ве­ликої кількості ознак вибрати визначальні. До визначальних відносять ті ознаки, які найбільш повно і точно характеризують досліджуваний об'єкт, дозволяють вибрати його типові риси і властивості. Наприклад, розмір про­мислового підприємства може характеризуватися різними ознаками, кожна з яких має певне значення. Серед них найбільш істотною, основною ознакою є вартість основних виробничих фондів, які виражають потенційні можливос­ті, його потужність.

При виборі групувальної ознаки важливим моментом є дотримання умо­ви місця і часу. Все розмаїття ознак, на основі яких можуть здійснюватися статистичні групування, можна класифікувати таким чином:

1) за формою вираження групувальні ознаки поділяються на атрибу­тивні, які характеризують властивість, якість явищ і не мають кількісного виразу (стать, професія, освіта і інші), та кількісні (варіаційні), які прийма­ють різні цифрові характеристики в окремих одиницях досліджуваної сукуп­ності (кількість працюючих, обсяг виробництва, вартість основних виробни­чих фондів). Кількісні ознаки при цьому, у свою чергу, можуть бути дискре­тними (перервними), значення яких виражається цілими числами, між якими не має проміжних значень (розряд працівників) та безперервними, які можуть набувати різного значення в певних межах, тобто виражатися не лише цілими числами, а й дробовими. Так, рівень оплати праці можна пока­зати не лише в гривнях, а й у гривнях з копійками. Коли групування прово­диться за ознаками, що мають кількісний вираз, потрібно правильно виріши­ти питання не лише про кількість груп, а й про вибір інтервалу групування;

2)за характером коливності групувальні ознаки можуть бути альтер­нативними - в тих випадках, коли одним одиницям властиві певні парамет­ри якості, а іншим - ні (наприклад, випущена продукція може бути якісною або неякісною), - і варіаційними, які мають велике число кількісних зна­чень (наприклад, розмір підприємств за вартістю основних виробничих фон­дів, за чисельністю працюючих); за роллю, яку відіграють ознаки у взаємозв'язку досліджуваних явищ, їх поділяють на факторні, що впливають на інші ознаки, і результативні, розмір і динаміка яких формуються під впливом інших ознак. Причому в залежності від об'єктивних умов і мети дослідження ознаки можуть обмінюва­тися ролями. В одних випадках вони можуть виступати в ролі факторних, в інших - у ролі результативних ознак. Так, величина продуктивності праці, з одного боку, залежить від рівня кваліфікації (розряду) працівника, з іншого - вона є основним чинником збільшення обсягів виробництва, зниження собі­ вартості одиниці продукції. Отже, у першому випадку показник продуктив­ності праці виступає у ролі результативної ознаки, в другому - факторної.

Після визначення групувальної ознаки наступним важливим кроком є розподіл одиниць сукупності на групи. І тут постає питання про кількість груп, які необхідно утворити, та величину інтервалу. Ці два моменти взаємо­пов'язані між собою: чим менша величина інтервалу, тим більша кількість груп і навпаки. Важливою вимогою при вирішенні цього питання є вибір та­кої кількості груп і величини інтервалу, які дозволяли б більш-менш рівно­мірно розподілити всі одиниці сукупності в розрізі груп, забезпечили їх пре­дставництво і якісну однорідність.

Питання про кількість груп і величину інтервалу необхідно вирішувати з урахуванням багатьох обставин і, перш за все, до уваги повинна братися мета дослідження, значення досліджуваної ознаки, обсяг одиниць сукупності і ін.

Кількість груп у багатьох випадках залежить від того, яку ознаку покла­дено в основу групування. Так, часто атрибутивні групувальні ознаки визна­чають кількість груп (групування працівників за освітою, за статтю). Аналогічно розподіляється сукупність за дискретною ознакою, яка змінюється у відносно неширокому діапазоні (при групуванні робітників за розрядами, сі­мей - за кількістю їх членів).

Інтервали груп використовуються лише при значній коливності дискре­тної ознаки, при безперервній зміні кількісної ознаки (наприклад, величина середньої заробітної плати, розмір основних виробничих фондів тощо).

Залежно від ступеня коливності групувальної ознаки, характеру розподі­лу статистичної сукупності застосовують інтервали рівні або нерівні. У тих випадках, коли варіація ознаки проявляється у порівняно вузьких межах і розподіл носить більш-менш рівномірний характер, використовуються рівні інтервали.

Величину інтервалу при групуванні з застосуванням рівних інтервалів визначають за формулою:

де Хmax – максимальне значення ознаки;

Хmin – мінімальне значення ознаки;

і – величина інтервалу;

n – кількість груп.

Припустимо, що найбільша продуктивність праці робітників цеху скла­дала 180 штук деталей за зміну, а найменша - 60. Розділивши розмах варіа­ції, тобто різницю між максимальним і мінімальним значеннями ознаки (продуктивності праці) на кількість груп (3), визначимо величину інтервалу - 40 штук деталей.

шт.. деталей

Внаслідок послідовного додавання величини інтервалу до нижньої гра­ниці кожної групи одержимо таке групування з рівними інтервалами:

60-100, 100-140, 140-180.

Кількість груп тісно пов'язана з обсягом сукупності. Орієнтовно кіль­кість груп при рівних інтервалах можна розраховувати за формулою, запро­понованою американським ученим Стерджесом:

n = 1 + 3,322 * Lq * N,

де N – кількість одиниць сукупності.

Отже, при 200 одиницях сукупності кількість груп можна визначити за формулою:

n=l + 3,322 * Lq * 200 = 9.

Знаючи розмах варіації досліджуваної ознаки у всій сукупності і кіль­кість груп, які необхідно утворити, величину рівного інтервалу можна визна­чити за формулою:

Однак користуватися цією формулою можна лише в тих випадках, коли досліджувана сукупність досить велика і зміна групувальної ознаки має від­носно плавний характер. Механічне застосування наведеної формули може привести до незадовільних наслідків.

У практиці економічної роботи в більшості випадків застосовуються групування з нерівними інтервалами, прогресивно зростаючими або прогре­сивно спадаючими. Необхідність застосування групування з нерівними ін­тервалами виникає у тих випадках, коли коливність ознаки має нерівномір­ний характер і у великих межах. Наприклад, застосовувати рівнозначний ін­тервал за обсягом виробництва для малих, середніх і крупних підприємств буде неправильно, оскільки різниця в обсягах виробництва навіть у невели­ких сумах має вирішальне значення для малих підприємств, тоді як для кру­пних - неістотне. Потрібно передбачати невеликі інтервали для малих під­приємств і більш широкі інтервали - для крупних підприємств.

При обчисленні величини інтервалу та розподілі одиниць об'єкту спо­стереження на окремі групи важливе значення має точне визначення гра­ниць, які у більшості випадків позначаються «від» і «до» для одиниць, вклю­чених в дану групу. Наприклад, групи підприємств за кількістю працюючих позначаються так: від 1 до 3 тисяч чоловік, 4-7, 8-11, 12-15 тис. чоловік. Та­кий підхід дозволяє чітко визначити межі та правильно розподілити одиниці сукупності на групи. Однак у практиці групувань нерідко (при безперервній зміні ознаки) одне і те ж число служить верхньою і нижньою межею двох сусідніх груп. Наприклад, групи працівників підприємств за рівнем продук­тивності праці позначаються таким чином: до 100 штук деталей, 100-120, 120-140, 140-160, понад 160 штук деталей. При такій побудові інтервалів пи­тання про віднесення одиниць об'єкту спостереження до тієї чи іншої групи у практиці вирішується двояко: за принципом «включно» до першої групи відноситься робітник, продуктивність праці якого до 100 штук деталей; за принципом «виключно» цей працівник включається до наступної групи 100-120. У практиці застосовуються обидва ці методи, однак перевага надається першому.

Інтервали при групуванні можуть бути відкритими (у них дається одна межа - верхня або нижня) і закритими, (що мають верхню і нижню межі). У наведеному прикладі перший і останній інтервали є відкритими, всі інші -закритими. Потреба у відкритих інтервалах зумовлена великою коливністю досліджуваної ознаки, розкиданістю її кількісних значень.

Внаслідок зведення і групування матеріалів статистичного спостережен­ня одержують ряди розподілу, які представляють собою упорядкований роз­поділ одиниць досліджуваної сукупності на групи за певною ознакою. Вони характеризують склад досліджуваного явища, закономірності його розвитку, дозволяють судити про його однорідність.

Ряди розподілу можуть бути утворені: а) за кількісною ознакою; б) за якісною ознакою. Відповідно розрізняють два види рядів розподілу: а) варіа­ційні; б) атрибутивні.

Прикладом атрибутивного ряду розподілу може бути розподіл населення України на жінок і чоловіків (табл. 1.2.).

У таблиці наводяться дані про зміни в статевій структурі населення України за ряд років.

Таблиця 1.2.

Характеристика статевої структури населення України

Роки

Все населення, млн.чол.

В тому числі

У % до всього населення

чоловіки

жінки

чоловіки

жінки

1940

41,3

19,7

21,6

48

52

1959

41,9

18,6

23,3

44

56

1970

47,1

21,3

25,8

45

55

1979

49,8

22,8

27,0

46

54

1989

51,7

24,0

27,7

46

54

2001

48,8

23,0

25,8

46

54

Ряд розподілу одиниць сукупності за кількісною ознакою називають ва­ріаційним рядом. Варіаційний ряд складається з двох елементів: варіантів і частот.

Варіантами називають окремі значення варіюючої ознаки.

Частотами називають числа, які показують кількість повторень то­го чи іншого варіанту. Частоти можуть бути виражені як в абсолютних, так і у відносних величинах (у коефіцієнтній чи відсотковій формі). Сума частот складає обсяг ряду розподілу.

При статистичному дослідженні інколи виникає потреба у проведенні вторинного групування, тобто у перегрупуванні статистичних матеріалів, ра­ніше зведених в групи. Вторинне групування застосовують тоді, коли раніше проведене групування не задовольняє дослідника. Воно проводиться шляхом зменшення або збільшення кількості раніше утворених груп для одержання порівняльних даних в часі і просторі.

Розрізняють два способи вторинного групування:

1)просте укрупнення інтервалів;

2)перегрупування за часткою окремих груп в загальному їх підсумку.
Застосовуючи метод вторинного групування, виходять з припущення про рівномірний розподіл ознаки всередині інтервалу (див.табл. 1.3.).

Таблиця 1.3.

Групування підприємств двох галузей промисловості за розміром основних виробничих фондів (в % до підсумку)

Галузь I

Галузь II

Групи

підприємств

за вартістю

основних

фондів,

млн.грн.

Кількість

підприємств

Обсяг

продукції

Середньорічна чисельність працюючих

Групи

підприємств

за вартістю

основних

фондів,

млн.грн.

Кількість

підприємств

Обсяг

продукції

Середньорічна

чисельність

працюючих

До 500

27,3

1,5

3,2

До 100

6,4

0,1

0,3

501-5000

42,4

14,6

17,8

101-200

5,6

0,2

0,6

5000 і

більше

30,3

83,9

79,0

201-500

13,3

1,7

2,6

Разом:

100,0

100,0

100,0

501-5000

38,6

9,2

12,6

 

 

 

 

5001-10000

20,4

17,2

17,3

 

 

 

 

10001-50000

11,9

27,7

29,0

 

 

 

 

50001 і

більше

3,8

43,9

37,6

 

 

 

 

Разом:

100,0

100,0

100,0

Наслідки групування підприємств двох галузей за розміром основних фондів не зіставні, оскільки утворені в кожній з галузей групи підприємств переважно не співпадають між собою. Для того, щоб одержати порівняльні дані з обидвох галузей, необхідно провести перегрупування, взявши за осно­ву групи підприємств за вартістю основних фондів галузі 1.

Наслідки вторинного групування представимо у вигляді табл. 1.4.

Таблиця 1.4.

Групування підприємств двох галузей за розміром основних фондів

Групи

підприємств за

Галузь 1

Галузь II

вартістю основних

фондів, млн.грн.

кількість

підприємств

обсяг

продукції

середньорічна

чисельність

працівників

кількість

підприємств

обсяг

продукції

середньорічна

чисельність

працівників

До 500

27,3

1,5

3,2

25,3

2,0

3,5

501-5000

42,4

14,6

17,8

38,6

9,2

12,6

5001 і більше

30,3

83,9

79,0

36,1

88,8

83,9

Разом:

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

В групу підприємств вартістю основних фондів до 500 млн.грн. увійдуть три перших групи підприємств П галузі промисловості.

У третю групу підприємств з вартістю основних фондів від 5001 і біль­ше увійдуть три останніх групи. Друга група залишається без змін.

Оскільки після перегрупування для обох галузей взято однакові групи, то одержані дані є порівняльними. Зіставлення їх показує, що в розподілі кількості підприємств, обсягу виробництва і середньорічної чисельності працівників між двома галузями істотної різниці не має.

Застосування другого способу вторинного групування (перегрупування за часткою окремих груп в загальному їх підсумку) розглянемо на прикладі (табл. 1.5.).

Дані про розподіл робітників за рівнем продуктивності пращ на двох підприємствах неспівставні, оскільки групи мають різні інтервали: 20 штук деталей на 1 підприємстві і 30 штук - на другому.

Для одержання порівняльних даних необхідно їх перегрупувати, утвори­вши по обох підприємствах групи ідентичної величини інтервалу (40 штук деталей).

Таблиця 1.5.

Розподіл робітників за рівнем їх продуктивності праці (дані умовні)

Підприємство І

Підприємство 11

Групи робітників за рівнем продуктивності пра­ці, штук деталей

У % до підсумку

Групи робітників за рівнем продуктивності праці, штук деталей

У % до підсумку

100-120

2

-

-

120-140

3

130-160

15

140-160

12

160- 190

30

160-180

19

190-220

21

180-200

25

220 - 250

15

200 - 220

30

250-280

12

220 - 240

4

280 - 300

7

240 - 260

3

-

-

260 - 300

2

-

-

Разом:

100

Разом:

100

Таблиця 1.6.

Розподіл робітників двох підприємств за рівнем продуктивності праці

Групи робітників за рівнем продуктивності праці, штук виробів

Питома вага робітників в % до підсумку

Підприємство 1

Підприємство II

100- 140

5 (2 - 3)

5(10:30х15)

140-180

31 (12 - 19)

30(20:30x15-20:30x30)

180-220

55 (25 - 30)

31(10:30x30+21)

220 - 260

7 (4 - 3)

19(15+10:30x12)

260 - 300

2

15(20:30x12+7)

Разом:

100

100

На основі вторинного групування дані по обох підприємствах приведе­но у порівняльний вигляд, який дозволяє зробити висновок про те, що на першому підприємстві працівники за рівнем продуктивності праці в основ­ному однорідні. Понад 80 % - це працівники з продуктивністю праці від 140 до 220 штук виробів.

Статистичними таблицями називають спосіб раціонального, наочного, систематизованого викладу і аналізу цифрових харак­теристик суспільних явищ і процесів.

Статистичні таблиці дозволяють найбільш стисло, компактно, без будь-яких словесних пояснень викласти наслідки зведеної обробки статистичних матеріалів. Це досягається тим, що об'єкти і характеризуючі їх показники розташовуються у певній системі, яка дозволяє внести їх назви у вигляді за­головків.

Значення статистичних таблиць полягає в тому, що вони дозволяють охопити матеріали статистичного зведення в цілому, значно полегшують їх аналіз, дозволяють без додаткових розрахунків зівставляти різні показники, виявляти ті чи інші характерні особливості досліджуваних явищ (подібність чи відмінність явищ, взаємозв'язок ознак та ін.).





Реферат на тему: Статистичне групування на інженерно-консультаційній фірмі „МФУ” (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.