Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економіка підприємства

Організація оплати праці та заохочення працівників на підприємствах рослинництва (на прикладі ТОВ "Фастівецьке") (курсова робота)

РОЗДІЛ І ОРГАЦІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА.

1.1. Природно – кліматичні умови і місце розташування підприємства.

ТОВ «Фастівецьке» знаходиться у Фастівському районі, с. Фастівець, вул. Дружби, 95-а, на відстані 7 км від районного центру Фастів та 60 км від Києва. Вони є основними центрами збуту продукції сільського господарства. До Фастівецької сільської ради відносяться село Клехівка – 305 чоловік, Фастівець – 985 чоловік, Гвардійське – 185 чоловік.

Рельєф території господарства рівнинний, що сприяє розвитку рослинництва. Природно-кліматичні умови досить сприятливі для виробництва продукції рослинництва.

Клімат на території господарства помірно-континентальний з довгим літом, помірною весною і осінню. Перепади температури досить великі. Взимку температура може бути 16-20 градусів нижче нуля, а влітку 27-40 градусів тепла. Ці перепади негативно впливають на розвиток рослинництва. Середньорічна температура приблизно 15-20 градусів тепла. За рік випадає опадів від 300 мм до 450 мм, переважно у вигляді дощів.

В зв'язку з тим, що клімат даного регіону помірний, це дозволяє отримувати гарні врожаї сільськогосподарських культур. Ґрунти на території господарства – це чорноземи звичайні.

Загальною умовою підвищення родючості ґрунту є правильна система обробки, внесення добрив, застосування сівозмін.

Історія створення підприємства ТОВ «Фастівецьке» починається з організації колгоспу імені 13-річчя Жовтня взимку 1931 року. З часом до нього стали приєднуватися інші селянські господарства. В 1932 році в селі були організовані три колгоспи.

Правління колгоспу, партійна організація турбувалися про те, щоб механізатори і колгоспники активно працювали в дні жнив і сівби. Для них в полі організовували гаряче харчування, підводили підсумки змагання, переможцям вручали вимпели та грошові премії.

Найбільших успіхів у районі досяг колектив Клехівської молочно-товарної ферми, якою керувала ветеран праці Г.Ф. Божок, нагороджена орденами Трудової Слави. Ордени Трудової Слави, Жовтневої революції та Знак Пошани прикрашають груди колишнього комбайнера Святослава Олексійовича Маковчука. Петро Феодосійович Харченко – бригадир тракторної бригади був нагороджений орденом Леніна.

У 1950 році три колгоспи об'єднались в один – «Заповіт Ілліча». У 1973 році господарство очолив Микола Михайлович Камлик. З 1981 року господарство очолював Іван Дмитрович Зеленько. У 2000 році колгосп реформовано в приватне сільськогосподарське підприємство «Фастівецьке».

Протягом усього повоєнного періоду село розбудовувалось. Велика увага приділялась зведенню приміщень соціальної сфери. За рахунок колгоспу побудовано клуб, медпункт, адміністративний будинок, також значно зміцнено виробничо-технічну базу сільського господарства: з'явився свиновідгодівельний комплекс, збудовано тваринницькі приміщення.

Основним напрямком сільськогосподарського виробництва в рослинництві було вирощування зернових культур, цукрових буряків, у тваринництві – виробництво молока та м'яса. Особливо в господарстві було високопродуктивним молочне стадо, кількість ВРХ становило 1500 голів, в тому числі 400 корів. Річний надій на корову становив 6700 кг.

На початку 2010 року ПСП «Фастівецьке» переорганізувалося в ТОВ «Фастівецьке імені Зеленька» і функціонує до сьогодні.



 

1.2. Склад і структура сільськогосподарських угідь.

Щоб визначити, як забезпечене досліджуване господарство земельними ресурсами, розглянемо таблицю.

Таблиця 1.2.1.

Склад і структура сільськогосподарських угідь підприємства

Види угідь

2 007р.

2 008р.

2 009р.

Відхилення

га

%

га

%

Га

%

(+,-)

Сільськогосподарські угіддя

2563

100

2563

100

2547

100

16

з них рілля

2377

92,74

2377

92,74

2365

92,85

12

-сінокоси

186,00

7,25

186,00

7,25

182,00

7,14

4

Аналізуючи данні розраховані в таблиці 1.2.1. можна зробити висновок про те, що у ТОВ «Фастівецьке» кількість сільськогосподарських угідь у 2009 році порівняно з 2007 роком зменшилась на 16 га, питома вага ріллі у 2007-2008 рр. становила 92,74 %, а у 2009 році – 92,85%, а сінокоси – 7,25% (у 2007 – 2008 рр.) і 7,14% у 2009 році.

Таблиця 1.2.2.

Структура посівних площ

Культури

2007

2008

2009

Звітний рік у % до базисного

зібрана площа, га

структура, %

зібрана площа, га

структура, %

зібрана площа, га

структура, %

Пшениця озима

550

32,72

660

31,47

840

36,86

152,73

Пшениця яра

36

2,14

 

 

 

 

 

Кукурудза на зерно

230

13,68

632

30,14

702

30,80

305,22

Ячмінь ярий

445

26,47

556

26,51

630

27,64

141,57

Горох

394

23,44

57

2,72

 

 

14,47

Картопля

1

0,06

 

 

 

 

 

Кормові коренеплоди і кормові баштанні

25

1,49

 

 

 

 

 

Гречка

 

 

132

6,29

107

4,70

81,06

Ріпак озимий

 

 

60

2,86

 

 

 

Загальна посівна площа

1681

100%

2097

100%

2279

100%

135,57

Проаналізувавши дані можна стверджувати, що найбільшу посівну площу в 2007 році займала озима пшениця 32,72 %, а найменшу – картопля 0,06 %, у 2008 році найбільшу займала озима пшениця 31,47 %, а найменшу горох 2,72 %, у 2009 році найбільшу - озима пшениця 36,86 %, найменшу - гречка 4,70 %. В цілому за 3 роки збільшилася посівна площа озимої пшениці, ярого ячменю та кукурудзи на зерно, а взагалі не вирощується пшениця яра, горох, картопля, кормові коренеплоди і кормові баштанні, ріпак озимий.


 

1.3. Наявність і використання трудових ресурсів.

Трудові ресурсице частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними та освітніми даними відповідає певній сфері діяльності.

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

Трудозабезпеченість – відношення кількості працівників до площі сільськогосподарських угідь.

Трудова активність працівників визначається в цілому по господарству і по галузям. В першому випадку це відношення фактичної кількості відпрацьованих людино-годин до чисельності працівників в господарстві; по галузям аналогічно.

Таблиця 1.3.1.

Наявність трудових ресурсів та показники ефективності їх використання

Показники

Роки

Відхилення % до базисного року

 

2007

2008

2009

 

 

1. Середньоблікова чисельність працівників - всього, осіб

124

117

71

57

 

 

2. Норми тривалості робочого часу, визначені Міністерством праці та соціальної політики для працівників, зайнятих в АПК - всього, люд/год

2004,00

2004,00

2004,00

100,00

 

3. Кількість фактично відпрацьованих люд/год одним середньобліковим працівником

1467,36

1502,44

1955,96

133,30

 

4. Коефіцієнт використання трудових ресурсів

0,73

0,74

0,98

134,25

 

Виконавши розрахунки, можна зробити висновок, що середньооблікова чисельність працівників у 2009 році порівняно з 2007 роком зменшилась на 53 працівника. Кількість фактично відпрацьованих людино/годин збільшилася з 1467,36 люд/год у 2007 році до 1955,96 люд/год у 2009 році. Коефіцієнт використання трудових ресурсів збільшився відповідно, у 2007 становив 0,73, а у 2009 – 0,98.

Для оцінки ефективності трудових ресурсів використовуються такі показники як вартість виготовленої продукції у розрахунку на одного середньорічного працівника та вартість виготовленої продукції у розрахунку на 1 люд/год. затрат праці.

Таблиця 1.3.2.

Показники продуктивності праці

Показники

Роки

Звітний рік у % до базисного

 

2007

2008

2009

 

 

1. Валова продукція в співставних цінах 2005р. всього, грн.

2259,28

3578,08

4104,33

181,67

 

2. Середньорічна чисельність працівників, осіб

124

117

71

57,26

 

 

3. Виготовлено валової продукції на одного середньорічного працівника, грн

18,22

30,58

57,81

317,29

 

4. Затрати праці
всього, тис. люд/год

331,14

217,29

138,87

41,94

 

5. Виготовлено валової продукції на 1 люд.-год. всього, грн.

6,82

16,47

29,56

433,43

 

За досліджуваний період показники продуктивності праці зазнали значних змін. Так вартість виготовленої валої продукції зросла на 81,67 % у 2009 році порівняно з 2007 роком - з 4104,33грн до 2259,28 грн. Що пов'язано перш за все з зменшенням середньорічної чисельності працівників на 42,74%. Затрати праці зменшилися на 58,06%. Тоді як вартість виготовленої продукції на 1 люд/год затрат робочого часу у 2009 році зросла на 333,43 % порівняно з 2007 роком – з 6,82 грн до 29,56 грн.


 

1.4. Забезпеченість основними засобами та ефективність їх використання.

Основні засоби – це вартісна форма існування основних засобів, які тривалий час, більше за рік або операційний цикл, якщо останній перевищує рік багаторазово приймає участь у процесі виробництва, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, поступово спрацьовується, і частинами у вигляді амортизаційних відрахувань переносить свою вартість на вартість виготовленої продукції.

Засоби виробництва— сукупністьпредметівтазасобів праці, які використовуються в процесівиробництваматеріальних благ і послуг.

Забезпеченість основними фондами та їх використання характеризують слідуючи показники: розмір та структура основних виробничих фондів, , озброєність праці основними фондами (фондоозброєність), забезпеченість енергоресурсами (енергоозброєність), забезпеченість тракторами, комбайнами, іншими сільськогосподарськими машинами, фондовіддачі, фондомісткості.

Фондозабезпеченність вимірюється як відношення середньорічної повної початкової вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці знаходиться діленням середньорічної повної початкової вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення на середньорічну чисельність працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві.

Фондовіддача в сільському господарстві визначається, як відношення вартості валової сільськогосподарської продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення (виробнича фондовіддача). Розмір цього показника залежить як від виходу, так і від розміру і складу основних засобів. [6, 73 c.]

Фондомісткість в сільському господарстві визначається як відношення середньорічної вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 100 грн. до вартості валової сільськогосподарської продукції. В процесі аналізу цей показник можна розкласти по видам фондів, що дає змогу конкретизувати висновки і порівняти фактичну фондомісткість з плановою, нормативною. Показники фондовіддачі та фондомісткості обернено пропорційні.

Норма прибутку - це процентне відношення маси прибутку до авансованого капіталу.

Таблиця 1.4.1.

Забезпеченість основними засобами та ефективність їх використання

Показники

Роки

Звітний рік у % до базисного року

2007

2008

2009

1. Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.

8164,00

22701,50

29449,00

360,72

2. Середньорічна вартість оборотних активів, тис. грн.

10573,00

14781,50

14001,00

132,42

3. Середньорічна вартість активів підприємства, тис. грн.

18737,00

37483,00

43450,00

231,89

4. Середньорічна чисельність працівників, осіб

124

117

71

57,26

5. Площа сільськогосподарських угідь, га.

2563,00

2563,00

2547,00

99,38

6. Вартість ВП в співставних цінах 2005р., тис. грн.

2259,28

3578,08

4104,33

181,67

7. Фондозабезпеченість, тис. грн.

3,19

8,86

11,56

362,38

8. Фондоозброєність, тис. грн.

65,84

194,03

414,77

629,97

9. Фондовіддача, грн/1 грн.

0,28

0,16

0,14

50,00

10. Фондомісткість, грн/1 грн.

3,61

6,34

7,18

198,89

11. Норма прибутку, %

10,42

8,40

3,90

Х

За досліджуваний період середньорічна вартість основних засобів виробництва сільськогосподарського призначення збільшилася на 260,72 % - з 8164,00 тис. грн. у 2007 році до 29449,00 тис. грн. у 2009 році. Середньорічна вартість оборотних активів зросла на 32,42 % - з 10573,00 тис. грн. у 2007 році до 14001,00 тис. грн. у 2009 році. Середньорічна вартість активів підприємства зросла на 131,89 % - з 18737,00 тис. грн. у 2007 році до 43450,00 тис. грн. у 2009 році. Площа сільськогосподарських угідь зменшилася на 0.62 %, вона складає 2547 га. Фондозабезпеченість зросла на 262,38 % - з 3,19 тис. грн. у 2007 році до 11,56 тис. грн. у 2009 році. Фондоозброєність підприємства зросла на 529,97 % - з 65,84 тис. грн. у 2007 році до 414,77 тис. грн. у 2009 році. Фондовіддача зменшилася на 50,00 % - з 0,14 грн. у 2007 році до 0,28 грн. у 2009 році. Показник фондомісткості зріс на 98,89 % - з 3,61 грн. у 2007 році до 7,18 грн. у 2009 році. Норма прибутку зменшилася, це свідчить про те, що підприємство отримує збиток.


 

1.5. Спеціалізація підприємства.

Спеціалізація аграрних підприємств – це переважаюче виробництво відповідного виду продукції, для якого тут є відносно найкращі природно-економічні умови. Для визначення спеціалізації використовують показник структури виручки від товарної продукції. Залежно від рівня спеціалізації, кількості головних і додаткових галузей та їх співвідношення виробничі типи сільськогосподарських підприємств поділяють на вузькоспеціалізовані, глибоко спеціалізовані, спеціалізовані та комбіновані.

Товарна продукція – це обсяг продукції, виробленої на підприємстві, у грошовому виразі і призначеної для реалізацію за межі підприємства у плановому році. [2, 54 c.]

Таблиця 1.5.1.

 

1.6. Ефективність діяльності підприємства.

Ефективність виробництва – виробництво будь-якого (бажано максимального) обсягу продукції з мінімальними затратами ресурсів.

Рентабельність – економічний відносний показник, який характеризує рівень ефективності господарської діяльності, тобто це поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення. [ 5, 143 c.]

Таблиця 1.6.1.

Результати фінансової діяльності підприємства

Показники

Роки

Звітний рік у
% до базисного
року

 

2007

2008

2009

 

 

1. Грошові надходження, тис. грн.
всього

12738,00

17159,00

21439,00

168,31

 

2. Повна собівартість проданої
продукції, тис. грн. - всього

9412,00

9500,00

13830,00

146,94

 

3. Прибуток всього, тис. грн.

1953,00

3147,00

1695,00

86,79

 

4. Валовий дохід, тис. грн.

2161,00

4799,00

4149,00

191,99

 

5. Чистий дохід, тис. грн.

11574,00

14299,00

17979,00

155,34

 

6. Рівень рентабельності, %

20,75

33,13

12,26

Х

 

За досліджуваний період грошові надходження зросли на 68,31% - з 12738 тис. грн.. у 2007 році до 21439 тис. грн. у 2009 році. Собівартість проданої продукції також зросла – на 46,94 % порівняно з 2007 роком і становила 13830 тис. грн. у 2009 році. Прибуток у 2009 році зменшився на 13,21 % порівняно з 2007 роком і становить 1695,00 тис. грн.. Валовий дохід зріс на 91,99 % - з 2161,00 тис. грн. у 2007 році до 4149,00 тис. грн. у 2009 році. Чистий дохід зріс на 55,34 % - з 11574,00 тис. грн. у 2007 році до 17979,00 тис. грн. у 2009 році. Рівень рентабельності у 2009 році порівняно з 2007 роком зменшився.


 

РОЗДІЛ ІІ ОРГАНІЗАЦІЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ В РОСЛИННИЦТВІ

2.1. Аналіз стану галузі рослинництва в підприємстві

Основною метою діяльності будь-якого підприємства є отримання максимального прибутку. Величину прибутку безпосередньо визначає дія трьох факторів:

· кількість реалізованої продукції;

· повна собівартість 1 продукції;

· середня ціна реалізації.

Перші два фактора визначаються рівнем урожайності та посівною площею. Чим вищий вихід продукції з одиниці площі (інтенсивний розвиток) або більшої площі при певному рівні урожайності (екстенсивний розвиток), тим більший валовий збір і, відповідно, менша собівартість 1 продукції.

Таблиця 2.1.1.

Динаміка виробництва продукції рослинництва

Показники

2007

2008

2009

Звітний рік у % до базисного

1. Площа посіву, га

 

 

 

 

пшениця озима

550,00

660,00

840,00

152,73

кукурудза на зерно

230,00

632,00

702,00

305,22

ячмінь ярий

445,00

556,00

630,00

141,57

гречка

 

132,00

107,00

81,06

пшениця яра

36,00

 

 

 

картопля

1,00

 

 

 

ріпак озимий

 

60,00

 

 

горох

394,00

57,00

0,00

14,47

2. Валовий збір, ц

 

 

 

 

пшениця озима

21695,00

25260,00

36216,00

166,93

кукурудза на зерно

14986,00

35400,00

47484,00

316,86

ячмінь ярий

11632,00

21424,00

18595,00

159,86

гречка

 

1656,00

1246,00

75,24

пшениця яра

492,00

 

 

 

картопля

128,00

 

 

 

ріпак озимий

 

974,00

 

 

горох

7630,00

1637,00

0,00

21,45

3. Урожайність, ц/га

 

 

 

 

пшениця озима

39,45

38,27

43,11

109,30

кукурудза на зерно

65,16

56,01

67,64

103,81

ячмінь ярий

26,14

38,53

29,52

112,92

гречка

 

12,55

11,64

92,82

пшениця яра

13,67

 

 

 

Картопля

128,00

 

 

 

ріпак озимий

 

16,23

 

 

Горох

19,37

28,72

0,00

148,30

Проаналізувавши дані динаміки виробництва продукції рослинництва, можна сказати, що в даному підприємстві рівень урожайності сільськогосподарських культур знаходиться на задовільному рівні. За останні 3 роки відбулось значне зниження по таких культурах, як: картопля, горох, пшениця яра та ріпак озимий. Рівень урожайності озимої пшениці за 3 роки збільшився. Рівень урожайності кукурудзи на зерно знизився у 2008 році, а у 2009 році зріс, порівняно з 2008 роком. Загальний рівень урожайності всіх сільськогосподарських культур є задовільним, але необхідно покращити технологію вирощування культур.


 

2.2. Аналіз витрат на оплату праці в рослинництві

Витрати на оплату праці складаються із:

1. Фонду основної заробітної плати.

2. Фонду додаткової зар.плати

3. Інші заохочення та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно встановлених норм (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді ставок (окладів) в відпускних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлену норму, за трудові успіхи й винахідливість та за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантовані

компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством; премії, пов`язаніз виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них відносяться виплати у формі винагород по наслідкам роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які передбачені актами діючого законодавства або ті, що проводяться понад встановлені затверджені акти норм.

Під час складання статистичної звітності про праці показуються грошові суми, нараховані до виплати у зв`язку з платіжними документами, за якими з робітниками були проведені розрахунки по зароб.платі. Вказані суми приводяться «брутто», тобто включаючи податки й інші утримання у відповідності з законодавством («нетто» – грошові суми, нараховані до оплати без податку на прибуток і обов`язкових внесків робітника у фонд соціального страхування і пенсійний фонд).

До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємств на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих (витрат) виплат.

Суми коштів, нарахорваних за щорічні й додаткові відпустки,

включаються у фонд оплати праці звітного місяця тільки в сумі, що припадаєна дні відпустки в звітному місяці. Суми, що випадають на дні відпустки в наступному місяці – у фонд оплати праці наступного місяця. [4, 96 c.]

2.3. Системи оплати праці в рослинництві та їх застосування

Під системою отати праці розуміють спосіб поєднання основної та додаткової оплати праці та премії, що забезпечують найбільш оптимальне співвідношення між кількістю та якістю вкладеної праці та її оплатою, яка спонукає працівників до високопродуктивної праці.

Правові, економічні і організаційні засади оплати праці працівників підприємств усіх форм власності і господарювання визначені Законом України "Про оплату праці".

Законом визначено: системи оплати праці (стаття 5); передбачено, що основою організації оплата праці є тарифна система (стаття 6); порядок організації оплати праці на підприємстві (стаття 15); права працівника на оплату праці (стаття 21); форми виплати заробітної плати (стаття 23); строки виплати заробітної плати (стаття 24) та інші.

Статтею 23 Закону "Про оплату праці передбачено" виплату заробітної плати, нарахованої у грошовій формі, натурою там, де вона є традиційною або бажаною для працівників.

При відрядній та погодинній системах оплати праці використовуються такі її різновиди: пряма відрядна; відрядно-преміальна, відрядно-прогресивно-преміальна; непряма відрядна; проста погодинна; погодинно-преміальна.

Пряма відрядна система. Її сутність полягає у тому, що заробіток працівника перебуває в прямій залежності від індивідуального виробітку, і за кожну одиницю роботи йому нараховується заробітна плата згідно з прийнятою в господарстві тарифною сіткою і нормами виробітку на дану роботу. Відрядна розцінка при цьому за одиницю роботи визначається діленням тарифної ставки встановлену в господарстві норму виробітку.

Відрядно-преміальна система. Сутність її полягає в тому, що за обсяг виконаних робіт у межах встановленої норми виробітку за кожну одиницю виконаної роботи заробіток нараховується в межах прийнятої тарифної ставки, а за перевиконання норми виробітку передбачається премія в розмірах, встановлених у господарстві. Премії можуть становити 30-50% від тарифної ставки за виконану понаднормативну роботу.

Відрядно-прогресивно-преміальна система відрізняється від попередньої тим, що розцінки в межах норми залишаються незмінними, а за перевиконання денної норми підвищуються за прогресивно зростаючою шкалою, визначеною в господарстві. За прогресивно-­преміальною системою розробляються шкала, згідно з якою чим більше перевиконується норма, тим вища премія за кожну її одиницю. Таку систему доцільно застосовувати не досить широко і на тих роботах, які є надто терміновими (сівба, садіння, збирання врожаю) і зумовлюють вищий рівень результату праці.

Непряма відрядна система застосовується переважно оплаті праці допоміжних робітників: водії, майстрів-налагоджувальників, ремонтників, інших обслуговуючих виробництвом працівників за умов, коли їх заробіток ставиться в пряму залежність від заробітної плати основних робітників.

Проста погодинна система передбачає, що заробіток робітника встановлюється на підставі погодинної тарифної ставки відповідно до кваліфікації робітника і відпрацьованого ним часу. За способом нарахування заробітку за цією системою розрізняють погодинну, поденну і помісячну оплату.

ІІогодинно-преміальна система полягає в тому, що до заробітку працівника-погодинника, крім погодинної тарифної ставки за фактич­но відпрацьований час, включають премію за виконання нормованого завдання, розробленого на основі прогресивних нормативів, своєчасне і якісне виконання роботи та її якісні показники.[12, 127 с.]

Сутність акордно-преміальної системи в тому, що основна оплата праці здійснюється за двома показниками:

1) обсяг виконаних робіт (відпрацьований час);

2) кількість і якість виробленої продукції.

Перша її частина (обсяг робіт, відпрацьований час) виступає у формі авансу, що може бути як відрядним - за обсяг виконаних робіт, так і погодинним - за відпрацьований час.

Друга частина оплати праці за кінцевий результат виробництва формується за рахунок коштів внаслідок збільшення тарифних ставок на 25-50 % при визначенні розцінок оплати за продукцію (величина відсотка залежить від досягнутого рівня виробництва: чим він вищий, тим більший і відсоток збільшення тарифу).

Оплата праці в рослинництві поділяється на такі три види:

Основна оплата за:

• кількість виробленої продукції;

• відпрацьовані людино-години;

• обсяг виконаних робіт. Додаткова оплата за:

• якість виконаних робіт і стислі строки виконання їх:

• підвищена оплата на збиранні врожаю;

• доплати за стаж роботи в даному господарстві і кваліфікацію виконавця (класність);

• надбавки за роботу із захисту рослин та на різних видах техніки.

Преміювання за:

• збереження і ефективне використання техніки га подовження строків її служби;

• економію енергоресурсів та інших прямих витрат;

• досягнення високих врожаїв і прибутків.

Загальний розмір авансу, виданий протягом року, складається із двох частин: поточного авансування за виконання фактичного обсягу робіт (чи відпрацьований час) та стимулювання протягом року.

У практичній діяльності сільськогосподарських підприємств використовуються переважно дві основні форми авансування: погодинне і відрядне.

Розміри при погодинному авансуванні встановлюються:

• як добуток відповідної погодинної тарифної ставки на кількість відпрацьованих годин;

• у розмірі місячної ставки - як добуток відповідної денної ставки на кількість відпрацьованих повних робочих днів за місяць.

Відрядне авансування проводиться за фактично виконаний обсяг робіт, виходячи з існуючих норм виробітку та прийнятих у господарстві тарифних ставок.

У випадку, коли відрядне авансування проводиться за єдиним нарядом, заробітну плату за обсяг виконаних робіт нараховують не індивідуально кожному механізатору чи іншому працівникові, а всьому колективу за весь обсяг виконаних робіт за певний період. За рішенням колективу розподіл авансу можна провадити з урахуванням коефіцієнта трудової участі.

При акордно-преміальній системі тарифний фонд оплати праці для розрахунку розцінок більшою мірою підвищується бригадам, ланкам, які досягли вищих показників урожайності сільськогосподарських культур порівняно з іншими підрозділами господарства, району.

Тарифний фонд оплати праці для розрахунку розцінок за продукцію визначають за технологічними картами, складеними для кожної культури на підставі запланованого обсягу робіт, включаючи роботи незавершеного виробництва, установлених норм виробітку та відповідних тарифних ставок.

Після завершення сільськогосподарських робіт (у тому числі і під урожай майбутнього року) з працівниками бригад, ланок прово­дять остаточний розрахунок за вироблену і оприбутковану продукцію за встановленими розцінками.

Із суми заробітку, нарахованого за продукцію (без урахування надбавок за класність, звання "Майстер", підвищеної оплати праці на збирання врожаю), віднімають одержаний аванс і суму заробітку залучених осіб. Різниця становить суму доплати за продукцію, яку розподіляють між членами колективу.

Особам, яким присвоєно звання "'Майстер рослинництва І класу" проводиться доплата до заробітку в розмірі 20 %, а особам, яким присвоєно звання "Майстер зрошення II класу". "Майстер рослинництва II класу"- 10 %.

Враховуючи особливо важливе значення проведення збирання врожаю, в господарствах, як правило, встановлюються підвищені розцінки з оплати праці для працівників, зайнятих на цих роботах. Найпоширенішим є традиційний порядок, при якому розцінки трактористам-машиністам збільшуються до 60 %, а всім інтим, зайнятим на збиранні врожаю працівникам - до 15 %.

Оплату праці працівників збирально-транспортних комплексів (загонів) на збиранні врожаю проводять залежно від фактичного заробітку трактористів-машиністів, які працюють на комбайнах та інших збиральних агрегатах (без урахування надбавки за класність).

Оплату праці водіїв автомобілів, які обслуговують збиральні агрегати, проводять у розмірі до 80 %, начальників комплексів загонів - до 120 %, а їх помічників - до 80 – 100 % середнього заробітку трактористів-машиністів, які працюють на збиральних агрегатах.





Реферат на тему: Організація оплати праці та заохочення працівників на підприємствах рослинництва (на прикладі ТОВ "Фастівецьке") (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.