Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економіка підприємства

Маркетингові та торгові посередники у зовнішньоекономічній діяльності (реферат)

Зміст

Вступ. 3

1. Сутність, умови і чинники посередництва. 5

2. Маркетингові посередники. Види торгових посередників. 10

3. Зовнішньоекономічний договір (контракт) 15

Висновки. 22

Список використаної літератури. 23


Вступ

Визначне місце в посередницькій діяльності займає комерційна реалізація продукції споживачам. Тут важливими є обрана (розроблена) стратегія реалізації товарів. При цьому пропонується використання основного методу реалізації товарів - гуртового. Сюди включаються також формування і оптимізація товарних запасів, організація складського зберігання і обробки продукції для наступного продажу, методи реалізації товарів з використанням ринкової інфраструктури, організація післяпродажного сервісу.

Окремо розглянуто засади організації постачання і транспортування продукції в системі «виробник - посередник - споживач». Комерційна діяльність посередницьких організацій не буде ефективною без залучення активів і їх оптимального використання. Тому в цьому розділі наводяться сутність і структура капіталу посередницьких організацій у вигляді основного капіталу і оборотних активів, їх планування і оптимальне використання, існуючі в посередницькій діяльності фінансові потоки та необхідність їх синхронізації з матеріальними потоками, основні форми розрахунків з партнерами.

Від обсягу витрат на посередницьку діяльність залежить розмір прибутку - основного критерію здійснення комерційної діяльності, тому в цьому розділі розглянуто сутність витрат, їх склад, показники, чинники, що впливають на їх формування, основні методи планування витрат, шляхи скорочення витрат.

Основною метою дослідження є охарактеризування засад організації ефективної посередницької діяльності в зовнішньоекономічній діяльності.

Завдання дослідження:

- визначити сутність і сукупність закономірностей посередницької діяльності;

- сутність, концепцію, загальну характеристику і зміст комерційної діяльності посередницьких організацій;

- основні напрямки розвитку та вдосконалення посередництва в зовнішньоекономічній діяльності.


1. Сутність, умови і чинники посередництва

Посередники - це фізичні особи та фірми, які сприяють обігу товарів і послуг на внутрішніх та зовнішніх ринках. Посередниками є юридичні або фізичні особи, які знаходяться поміж іншими контрагентами комерційної діяльності і виконують функцію їх зведення один з одним для обміну товарами, послугами, інформацією. Контрагентами, як правило, виступають виробники товарів, гуртові і роздрібні споживачі. [3, c. 98]

Посередницька діяльність інтегрує в собі численні функції і задачі, реалізація яких багато в чому забезпечує товарний обіг, а саме:

• планування обсягів закупівлі та її організації, оскільки посереднику важливо визначити, що купити, в кого саме, в якій кількості, за якої ціни, в який час;

• організацію перепродажу придбаних товарів з метою отримання запланованого обсягу прибутку;

• пошук і вибір найкращого партнера серед виробників (постачальників) і покупців для здійснення угоди;

• організацію і здійснення товаропросування і процесу торгівлі з врахуванням забезпечення ефективності угод;

• прогнозування і постійний моніторинг ринкових змін і активне використання сукупних чинників, які впливають на максимальне задоволення запитів споживачів і одержання доходу з врахуванням інтересів партнерів;

• виконання широкого кола послугу царині підготовки комерційної інформації, організації сервісу при кінцевому споживанні товарів, а також щодо використання транспортних засобів, забезпечення фінансових, страхових та інших численних операцій в системі товаропросування.

Посередництво, будучи одним з видів господарської, економічної діяльності, вимагає для здійснення своєї діяльності залучення певних ресурсів: природних, трудових, основних засобів, інформаційних, фінансових. Крім цього необхідні також певні умови і чинники. Умовами здійснення посередницької діяльності є наявність засад ринкової економіки і відсутність загроз економічній безпеці країни. [7, c. 28-29]

До чинників здійснення посередницької діяльності відносяться основні засоби: земельні ділянки, будинки, споруди, склади, приміщення, обладнання для зберігання і переробки вантажів, різні види транспорту. Крім того потрібні офіси, засоби зв'язку, комп'ютерна техніка, без яких у сучасних умовах неможлива ефективна посередницька діяльність. Важливим чинником посередницької діяльності є наявність достатнього стартового грошового капіталу, який потрібен для придбання основних і оборотних засобів.

До чинників здійснення посередницької діяльності слід також відносити науково-технічні досягнення (ноу-хау) та інформаційні ресурси і насамперед маркетингову інформацію, без яких посередництво втрачає сенс і буде збитковим. В процесі здійснення посередницької діяльності доцільно також враховувати чинник часу, оскільки тривалість будь-якої посередницької операції суттєво впливає на її ефективність.

Із наведеного випливає, що посередництво є складовою виробничого, сервісного, торговельного, фінансового підприємництва і тому можна виокремити посередництво у таких сферах: виробничо-сервісній, торговельній, фінансово-кредитній.

Основними сферами підприємницької діяльності посередницьких організацій є наступні:

1) виробничо-сервісні - процеси, пов'язані з безпосереднім рухом вантажів до власних складів, забезпеченням їх зберігання, транспортуванням до покупця, фасуванням, підсортуванням, пакуванням, після продажним обслуговуванням тощо;

2) комерційні (торговельні за суттю) - це процеси, які пов'язані зі зміною форм власності, тобто з купівлею-продажем товарів. До комерційних процесів слід також віднести ті, які сприяють нормальному функціонуванню торговельного механізму, а саме: організацію маркетингових досліджень, оцінку кон'юнктури ринку, основних конкурентів, формування дійової реклами, ціноутворення тощо, тобто усе те, що відноситься до маркетингової діяльності.

Комерційні операції є основними в посередницькій діяльності і представляють сукупність послуг, пов'язаних із обігом товарів, їх купівлею і наступним продажем. Саме комерційні операції створюють умови виробничим підприємствам і фірмам для організації: збуту готової продукції, закупівлі вихідної сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, необхідного для виробничого процесу обладнання, здійснення маркетингової діяльності.

До першого виду операцій посередницької діяльності слід відносити також деякі інші, що пов'язані із виконанням додаткових торговельних і експлуатаційних послуг, які в останній час домінують при врахуванні інтересів клієнтів посередників в процесі купівлі-продажу товарів. Саме ці операції передпродажного, продажного і післяпродажного обслуговування зараз багато в чому визначають досягнення комерційного успіху в посередницькій діяльності. [10, c. 101-103]

Види посередницьких послуг. Посередницькі послуги поділяються на:

¨ технологічні (збереження, підсортування, фасування, упакування, маркірування, експедирування);

¨ комерційні (реклама, інформація, торгово-посередницькі, комісійні);

¨ організаційні (консультації по формуванню асортименту, якості, організації продажу, маркетингу).

Посередники спричинюють угоди: купівлі-продажу, поставки, підряду, розвитку орендних та лізингових операцій, забезпечення виробничої та збутової кооперації, надання страхових, транспортних, побутових та інших послуг. Посередництво за економічною сутністю включає широке коло маркетингово-фінансових послуг, а саме, з пошуку контрагентів, підготовки і здійснення угоди, кредитування сторін і надання покупцям гарантій оплати товару, страхування товарів при їх транспортуванні, проведення рекламних та інших заходів щодо просування товарів на ринки, виконання митних формальностей, здійснення інших операцій. Крім того, посередництво може включати й деякі технологічні операції, які пов'язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу, а саме, здійснення транспортно-експедиторських операцій, зберігання, фасування, пакетування, розлив у посуд, упаковка, перепакування, фасування, передпродажний сервіс і доробка, підсортування, проведення технічного післяпродажного обслуговування товару.

Посередницькі фірми є незалежними юридичними особами, не бувають виробниками або кінцевими споживачами продукції, що знаходиться в обороті, і здійснюють будь-які операції з товаром на своє розуміння.

За даними міжнародних джерел 75-80% світового обороту товарів та послуг здійснюється за участю посередників. І зараз важко знайти підприємця, який би не користувався послугами посередників чи сам не виступав в ролі посередника при здійсненні купівлі-продажу, оренди, лізингу, підряду, інших комерційних операцій. Майже немає такої галузі комерційної діяльності, пов'язаної із обміном товарами і послугами, у якій би посередники не відігравали вирішальної ролі.

Посередницькі фірми займаються в основному комерційною діяльністю, хоча найбільш великі з них інколи виконують й виробничі операції, пов'язані з додатковою обробкою закуплених товарів, які потім реалізуються, транспортуванням вантажів, страхуванням. Однак ці функції все одно підпорядковані здійсненню комерційних операцій. Такі фірми мають, як правило, власну матеріально-технічну базу: склади, демонстраційні зали, роздрібні магазини.

Посередники юридично незалежні від виробників, споживачів та інших організацій. їх з ними пов'язують договірні відносини. Збутові і закупівельні відділи у складі однієї юридичної особи посередниками не являються. У той же час як виробники, так і споживачі часто створюють посередницькі організації у формі дочірніх підприємств, в котрих вони володіють контрольними пакетами акцій, і практично керують їх діяльністю у власних інтересах. Але з юридичної точки зору такі посередники теж є незалежними.

В розвинутих країнах ринкові відносини стимулюють спеціалізацію і вишикують оптимальні ланцюги посередників, виштовхуючи із свого середовища зайві ланки і знижуючи тим самим витрати обігу.

Будь-яка посередницька діяльність здійснюється в основному з метою отримання прибутку і таким чином вона носить комерційний характер. Виходячи з цього, посередницька діяльність є поняттям, близьким за змістом до комерційної діяльності, але вони нетотожні поміж собою. Так, посередницька діяльність не обов'язково може здійснюватися на комерційних засадах, тобто з метою отримання прибутку. Це може бути, наприклад, благодійна діяльність, діяльність безприбуткових посередницьких організацій. У такому разі посередник не є комерсантом. У той же час, не всілякий комерсант є посередником. Наприклад, будь-яке підприємство, що виробляє продукцію у вигляді товару, тобто для продажу, переслідує комерційну мету, але не є посередником, оскільки не займає серединного, проміжного положення в акті товарообміну. Сюди можна віднести підприємства промисловості, будівництва, агропромислового комплексу тощо. Потому комерційна діяльність - більш широке поняття ніж суто посередницька діяльність, яке включає не тільки процес посередництва як такий, але й комерційне придбання і комерційну реалізацію товарів і послуг. [6, c. 94-96]


2. Маркетингові посередники. Види торгових посередників

Кожний виробник зацікавлений в прискореній реалізації своєї продукції. Реалізація продукції є однією з функцій маркетингу, а її ефективність багато в чому залежить від правильного вибору каналів просування продукції до кінцевого споживача.

Існують дві основні форми реалізації продукції:

• пряма форма (прямий маркетинг);

• опосередкована форма (через торгових посередників.

Прямий маркетинг часто називають прямим збутом. Його застосовують при складному технологічному виробництві, коли виробник власними силами забезпечує монтаж устаткування безпосередньо у споживача. Ця форма реалізації поширена серед підприємств як добувної, так і обробної промисловості.

Прикладами прямого маркетингу також можуть бути продаж товарів через фірмові магазини, які належать виробничим підприємствам, продаж через поштові відділення, по телефону, через Інтернет, продаж вдома у покупців та в інших місцях їх перебування (персональний продаж).

Таким чином, характерними ознаками прямого маркетингу є:

• відсутність перепродажу на шляху руху товарів від виробника до кінцевого споживача;

• виконання збутової функції маркетингу безпосередньо виробником.

Якщо виробник не хоче або не може витрачати час на доведення своїх товарів до кінцевого споживача, він користується допомогою торгових посередників, які виконують за нього маркетингову функцію зі збуту (реалізації) продукції. Таким чином, торгові посередники дають виробнику можливість уникнути чисельних контактів з кінцевими споживачами.

Крім того, в процесі просування своїх товарів виробник мусить взаємодіяти з організаціями і державними органами різних галузей народного господарства, а саме: транспортними організаціями (залізницею, автомобільними та іншими перевізниками, митницями і регіональними митницями, засобами масової інформації, страховими компаніями тощо). Недосконале знання сфер їх діяльності, своїх прав і обов'язків призводить до того, що виробник часто звертається за допомогою до посередників, які спеціалізуються на вирішенні певних організаційних питань у різних галузях і підгалузях. За обумовлену в договорі плату вони надають товаровласнику послуги, частково виконуючи за нього його функції. [8, c. 67-70]

За визначенням Ф. Котлера, «маркетингові посередники — це фірми, які допомагають компанії в просуванні, збуті і розповсюдженні її товарів серед клієнтури».

Таким чином, до маркетингових посередників належать:

1) торгові посередники;

2) організатори переміщення товарів (експедитори, митні брокери, власники транзитно-перевалочних складів, в тому числі складів тимчасового зберігання і митних ліцензійних складів);

3) агентства з надання маркетингових послуг (маркетингові та інформаційно-комерційні центри, рекламні агентства);

4) кредитно-фінансові організації (банки, фондові і валютні біржі, брокери цих бірж, інвестиційні компанії, лізингові фірми і компанії, страхові агенти і брокери).

До торгових посередників належать:

• підприємства оптової торгівлі з повним і обмеженим циклами обслуговування (з правом власності на товари);

• посередницькі структури, які не мають права власності на товари (агенти, оптовики-консигнатори, комісіонери, брокери тощо);

• організатори оптового обороту (товарні біржі, виставки та ярмарки, аукціони, оптові продовольчі ринки);

• підприємства роздрібної торгівлі.

Підприємства оптової торгівлі, організатори оптового обороту і підприємства роздрібної торгівлі розглядатимуться в наступних розділах навчального посібника. В цьому ж розділі ми розглянемо особливості посередницьких структур, які не мають права власності на товари. Вони працюють за винагороду в відсотках до обсягу реалізації або отримують плату за іншими схемами.

Агент — це особа, яка діє від імені та в інтересах виробника чи покупця (споживача). Агент не бере на себе право власності на товари. Головна його функція — це сприяння процесу купівлі-продажу.

Розрізняють такі типи агентів:

• агенти виробників — представляють інтереси двох або кількох виробників товарів;

• повноважні агенти зі збуту (збутові агенти) — отримують право на збут і відповідають за маркетинг усієї продукції виробників; виконують функції відділу збуту, але не входять у структуру підприємства-виробника; вони взаємодіють з виробником на договірних умовах;

• агенти із закупівлі — найчастіше займаються підбором не обхідного торгового асортименту (наприклад, для дрібних роздрібних торговців).

Особу, від імені і на користь якої діє агент, називають принципалом. Ним може бути власник товару, який доручає агенту продати товар, або покупець (споживач) товару, який доручає агенту купити необхідну продукцію.

Правовою основою здійснення агентських функцій є агентський договір (угода), укладений між принципалом і агентом. Агент зобов'язується від імені принципала продати чи купити товар. При цьому ціна, розмір агентської винагороди й інших умов обумовлюються в договорі. Перевагою використання агента є те, що він дає можливість підприємству збільшувати обсяг збуту продукції, допомагає виводити нові товари на існуючі і нові географічні ринки, формувати широкі контакти з покупцями. [5, c. 147-150]

Оптовик-консигнатор — це різновид агента. Він реалізує товари, які належать консигнанту, з власного або орендованого ним складу від свого імені, але за рахунок консигнанта. Функціями консигнатора є:

• підготовка приміщень для організації торгівлі;

• наймання персоналу;

• рекламування товарів;

• оптовий продаж товарів.

Оптовик-консигнатор несе відповідальність за збереження товарів на своєму складі та їх страхування. Він не є власником товарів і діє за дорученням оптовика-консигнанта. Витрати на утримання складських приміщень, рекламу, транспортування товарів та інше оплачує консигнант.

Консигнатор отримує винагороду від консигнанта після продажу товарів третім особам, як правило, підприємствам оптової торгівлі, розташованим в інших регіонах країни, та роздрібним підприємствам у своєму районі діяльності. Нерідко оптовик-консигнатор також має власні магазини, в яких реалізує частину товарів консигнанта.

Комісіонер — це посередник, який за встановлену винагороду (комісію) укладає угоди за дорученням і за рахунок комітента, але від свого імені.

Правовою основою регулювання відносин між комісіонером і комітентом є договір комісії. Комітент— сторона договору комісії, яка дає доручення комісіонеру на здійснення за винагороду однієї чи кількох угод від імені комісіонера, але за свій рахунок.

Комісіонер одержує від комітента (фізичної чи юридичної особи) товар у тимчасове фізичне володіння. Встановлюється продажна ціна за домовленістю і за згодою комітента. Після реалізації продукції віднімають з виторгу комісійні і витрати, пов'язані зі збутом. Залишок суми передається комітентові.

До послуг комісіонерів звертаються у разі продажу непродовольчих товарів, сільськогосподарської продукції. Комісіонери можуть бути представлені в організаційному аспекті як комісійні магазини, відділи (секції) комісійної торгівлі при універмагах, спеціалізованих магазинах. Продавці дрібнороздрібних пунктів продажу товарів (павільйонів, кіосків) також можуть приймати вітчизняні й іноземні товари на комісію.

Комітент повинен сплатити комісіонеру винагороду за проведення комісійної операції. Розмір комісії встановлюється у вигляді певного відсотка від суми угоди.

Брокер — це посередник при укладенні угод, який спеціалізується на певних товарних групах, діє за дорученням і за рахунок клієнтів, отримує від них винагороду. Діяльність брокерів пов'язана з організацією брокерських контор, бірж.

Брокерська контора — це юридична особа, що займається посередництвом на біржі. Залежно від організаційно-правового статусу брокерська контора може бути створена як приватне чи колективне підприємство, структурний підрозділ підприємства. Брокерські контори відкриваються членами біржі, розрізняються між собою товарною спеціалізацією. Вони можуть бути створені двома способами: на основі придбання акцій біржі чи шляхом покупки брокерського місця. [1, c. 164-166]


3. Зовнішньоекономічний договір (контракт)

У міжнародній практиці можуть застосовуватися різні форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Зовнішньоекономічні договори істотно відрізняються від внутрішніх, оскільки при їх виконанні у відносини вступають юридичні (фізичні) особи різних країн. Крім того, здійснення зовнішньоекономічної операції вимагає ряду додаткових заходів: отримання передбачених законодавством країн контрагентів додаткових документів, проведення митного оформлення вантажів і т.д. Помилки, яких припущено на стадії розробки контракту, призводять до збитків, які значно перевищують збитки, що виникають в межах контракту, укладеного між резидентами однієї країни.

Через це основною задачею при розробці умов контракту є захист інтересів свого підприємства, що може бути забезпечено включенням в нього передбачених міжнародною практикою додаткових гарантій і застережень. У міжнародній практиці широке поширення отримало застосування «типових» зовнішньоекономічних договорів (контрактів) що засновується на використанні форм контрактів між відомими фірмами, які мають великий досвід торгівлі товарами і послугами. Однак в кожній країні існують свої правила і звичаї складання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).[2, c. 151-152]

В Україні однією з головних основ для декларування вантажів є зовнішньоекономічний договір (контракт), укладений в письмовій формі.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законодавством України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність". Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

Якщо сторони погоджуються про певні умови, то їх викладення в договорі (контракті) не повинно позбавляти його предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов. Без погодження сторонами цих умов договір вважається неукладеним або він визначається як недійсний внаслідок недотримання форми згідно з чинним законодавством України. До обов'язкових умов зовнішньоекономічного договору (контракту) відносяться:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

2. Преамбула.

У преамбулі зазначається повне найменування сторін — учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (установчі документи тощо).

3. Предмет договору (контракту).

У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується.

У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору (контракту).

Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація), крім того, балансується іще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг).

У додатку до договору (контракту) про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки.

Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати:

♦ усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини в готову продукцію;

♦ кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат сировини;

♦ втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, на дання послуг)

У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики.

У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).

У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції), які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).

У випадку укладення договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).

6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту.

Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту).

При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладення.

У бартерному (товарообмінному) договорі (контракті) зазначається загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що імпортуються за цим договором (контрактом) з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

7. Умови платежів.

Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань.

Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:

♦ умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією);

♦ умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг).

У цьому розділі визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.

Приймання-здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю згідно з документами, що засвідчують якість товару.

9. Упаковка та маркування

Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення.

10. Форс-мажорні обставини.

Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

11. Санкції та рекламації.

Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань.

При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів — від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.

12 . Урегулювання спорів у судовому порядку.

У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання.

13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

У цьому розділі зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (номер рахунку, назва та місцезнаходження банку) контрагентів договору (контракту).

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови, а саме: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок внесення змін до договору (контракту) та ін. [9, c. 281-284]


Висновки

У Тлумачному словнику В. І. Даля «посередництво - будь-яка діяльність для зведення, погодження двох осіб чи сторін, для схилення одного до продажу, другого - до купівлі». У Словнику С. І. Ожегова: «посередництво - сприяння погодженню, угоді між сторонами».

Посередництво - вид підприємницької діяльності, у процесі якої підприємець сам не виробляє, а виступає в ролі ланки, яка зв'язує в процесі обміну товарів зацікавлені сторони і тим самим сприяє товарному обігу. Тобто, усі юридичні і фізичні особи, які функціонально знаходяться між виробником і кінцевим споживачем, відносяться до посередників. Звідси випливає основний критерій віднесення економічної діяльності до посередницької - її функціональне розміщення між виробником продукту і його кінцевим споживачем.

Головне завдання і предмет посередницької діяльності - поєднати дві чи більше зацікавлених у взаємній угоді сторін. З цього виходить, що посередництво полягає у наданні послуг кожній з цих сторін. Зрозуміло, що за надання таких послуг посередник отримує доход, прибуток.

Таким чином, посередництво - такий вид підприємницької діяльності в основному в сфері послуг, який полягає у сприянні налагодженню зв'язків поміж виробниками і кінцевими споживачами продукції з метою прискорення і полегшення руху (обігу) сировини, матеріалів, готової продукції, інформації, науково-технічних розробок, грошей, валюти, споживчих товарів, послуг, цінних паперів.


Список використаної літератури

1. Внешнеэкономическая деятельность предприятия : Учебник для вузов/ Под ред. Л.Е. Стровского. -М.: ЮНИТИ, 2000. -822 с.

2. Гребельник О. Основи зовнішньоекономічної діяльності : Підручник/ Олександр Гребельник,; М-во освіти і науки України, Київський нац. торговельно-економічний ун-т. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -382 с.

3. Загородній А. Зовнішньоекономічна діяльність : Термінологічний словник/ Анатолій Загородній, Геннадій Вознюк,. -К.: Кондор, 2007. -166 с.

4. Зовнішньоекономічна діяльність : Зб. нормативних актів/ Фірма "Торговий Дім" . -К., 1992. -61 с.

5. Кадуріна Л. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Людмила Кадуріна,; М-во освіти і науки України, Донбаська державна машинобудівна академія. -К.: Слово, 2003. -286 с.

6. Кириченко О. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності : Навч. посібник/ Олександр Кириченко,. -3-тє вид. перероб. і доп.. -К.: Знання-Прес, 2002. -382 с.

7. Покровская В. Организация и регулирование внешнеэкономической деятельности : Учебник для вузов/ Валентина Покровская,; Ред. И.К.Безумнова. -М.: Юрист, 2000. -456 с.

8. Прокушев Е.Ф. Внешнеэкономическая деятельность : Учебно-практическое пособие/ Е. Прокушев,. -М.: ИВЦ "Маркетинг", 1998. -207 с.

9. Рум'янцев А. П. Зовнішньоекономічна діяльність : Навчальний посібник/ А. П. Рум'янцев, Н. С. Рум'янцева; М-во освіти і науки України. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -375 с.

10. Управління зовнішньоекономічною діяльністю : Навч. посібник для студ. вуз./ Під заг. ред. А.І. Кредісова; Пер. з рос. Н. Кіт, К. Серажим. -К.: ВІРА-Р, 1998. -447 с.





Реферат на тему: Маркетингові та торгові посередники у зовнішньоекономічній діяльності (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.