Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економіка підприємства

Аналіз і виявлення резерів покращення ефективності господарювання підприємства в галузі рослинництва (дипломна робота)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І: ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА

1.Зарубіжний досвід виробництва продукції рослинництва

2.Стан та аналіз виробничого потенціалу галузі

3.Сутність ефективності виробництва галузей рослинництва

РОЗДІЛ ІІ: АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА

1.Природні і організаційно – економічні умови діяльності господарства

2.Аналіз ресурсного потенціалу підприємства та результативності господарювання

3.Комплексний аналіз рівня виробництва галузей рослинництва

3.1Рівень потенціалу галузі

3.2Рівень виробництва і собівартісті продукції галузей рослинництва

3.3Аналіз виконання технологічних процесів

3.4Оцінка ефективності галузей рослинництва

РОЗДІЛ ІІІ: ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА

1.Можливості збільшення урожайності та обсягів виробництва основних видів продукції

2.Функціонально – вартісний аналіз технологічних процесів основних видів продукції

3.Визначення резервів зниження собівартості продукції та підвищення ефективності виробництва

РОЗДІЛ ІV: ОХОРОНА ПРАЦІ В ГОСПОДАРСТВІ

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ


 

ВСТУП

У кожній державі, у будь – якому суспільстві рослинницька галузь є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси буквально кожної людини. Адже нині понад 50% фонду споживання формуються за рахунок продукції рослинницької галузі. Тому виробництво її є найпершою умовою існування людства.

Однак для У країни, яка стала на шлях ринкової економіки рослинницька галузь має особливо велике значення тому, що вона є однією з найбільших галузей народного господарства.

Рослинницька галузь відіграє винятково важливу роль як каталізатор розвитку ринкової економіки. Ринкова економіка – це одне з найвидатніших досягнень світової цивілізації, це природне середовище людства і взаємодії товаровиробників, середовище, якому притаманні певний порядок і самоорганізація завдяки дії основного закону попиту і пропозиції. В становленні ринкової економіки У країни ця галузь, враховуючи її масштаби, може відігравати виключно важливу роль завдяки специфічним властивостям, які виражаються у висококонкурентності галузі, оскільки в ній діє багато незалежних підприємств, що вироблюють переважно ту саму продукцію; а також у перспективі виходу галузі на світовий ринок, цьому сприяють і великі масштаби землекористування і родючості землі.

Проте на сьогоднішній день ця галузь перебуває у досить важкому стані, є низько прибутковою і невисокорентабельною. Виробники працюють в умовах ризику і невизначеності, що і спричиняє суттєвий вплив на результати господарювання. Негативний вплив на цю галузь спричиняє і стан її потенціалу, а також різні природно – кліматичні умови.

Ось чому аналіз ефективності виробництва галузей рослинництва є досить актуальною проблемою сьогодення.

Для детальнішого ознайомлення з поставленими питаннями було проведено аналіз діяльності державного підприємства навчально – дослідного господарства Білоцерківського державного аграрного університету.

Мета – виявити резерви покращення ефективності господарювання.

Завдання: ознайомлення з основними джерелами первинної, вторинної інформації в господарстві; проведення аналізу основних показників господарської діяльності підприємства, і галузі рослинництва, аналіз їх ефективності; виявлення можливостей збільшення урожайності і зниження собівартості культур.

РОЗДІЛ І: ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА

1. Зарубіжний досвід виробництва продукції рослинництва

На сьогоднішній день сільське господарство України знаходиться у кризовому стані, тому потрібно розробити систему заходів для виходу галузі з кризи. Цими заходами має бути передбачено:

1). Виявлення та подолання причин, які призвели до кризи;

2). Створення умов для нормального економічного зростання сільського господарства України.

Щоб не допустити помилок при проведенні аграрної реформи в країні, важливо ґрунтовно вивчити та врахувати вже набутий досвід функціонування аграрного сектора в країнах з розвинутою ринковою економікою, які до функціонування існуючої системи ефективного ведення сільськогосподарського виробництва йшли не один десяток років.

Досягнення стабільності в економіці ще не є гарантом різкого зростання ефективності виробництва продукції рослинництва, але це є базис для створення механізму задоволення інтересів товаровиробників, що в кінцевому підсумку сприяє ефективному функціонуванню аграрного сектора економіки.[28]

Ознайомившись з розвитком сільськогосподарського виробництва в різних країнах можна виділити основні його тенденції розвитку, що призвели до отримання позитивних результатів:

1. Створення різноманітних форм власності;

2. Наявність землі та її економічна оцінка;

3. Збільшення виробництва основних сільськогосподарських культур;

4. Запровадження технологій виробництва культур направлених на зниження витрат та охорону навколишнього середовища;

5. Державне втручання у процеси ціноутворення;

6. Державна підтримка ринкового механізму регулювання сільськогосподарського виробництва.

Практика функціонування аграрного сектора розвинутих країн з ринковою економікою показала, що ефективно можуть працювати та конкурувати товаровиробники з різними формами власності: державною, кооперативною, приватною, колективною, змішаною. Але основною умовою існування останніх має бути рівноправність і можливість розвитку в умовах ринкової системи та конкуренції.[14]

Так у сільськогосподарському виробництві США основною організаційною формою є фермерське господарство. В залежності від типу організації виробництва ферми поділяються на такі основні категорії:

- сімейні ферми, власники яких разом із своїми сім'ями здійснюють виробництво й керівництво, вкладають капітал та значну частину робочої сили;

- спільні ферми, які утворилися шляхом об'єднання власності двох або більше осіб для спільної діяльності;

- сільськогосподарські корпорації - акціонерні підприємства з виробництва сільськогосподарської продукції.

Для французького села є характерними два типи господарств: сімейні і

товарні.[14]

Земля є найбільшою цінністю для її володаря. Тому забезпеченість країн рілльою різниця.[20]

Таблиця 1.1 – Площа ріллі (мільйони тонн)

Країна

1990 рік

1995 рік

1998 рік

1999 рік

2001 рік

2002 рік

2002 в % до 1990

1

2

3

4

5

6

7

8

Україна

33.4

33.0

32.4

32.1

31.4

31.4

94.01

Весь світ

1381.9

1361.7

1380.8

1390.0

1364.2

1401.7

101.43

Великобританія

6.6

0.1

6.4

5.9

5.9

5.7

86.36

Данія

2.6

2.3

2.4

2.3

2.3

2.3

88.46

Канада

45.8

45.4

45.6

45.6

45.6

45.7

99.78

Китай

123.7

92

124.1

133.6

124.1

143.6

116.09

Німеччина

12.0

11.8

11.8

11.8

11.8

11.8

98.33

Польща

14.4

14.2

13.9

14.1

14.0

14.0

97.22

1

2

3

4

5

6

7

8

Російська Федерація

...

131.0

126.0

125.0

125.0

123.9

...

США

185.7

185.7

177.0

176.4

177.0

175.2

94.35

Франція

18.0

18.3

18.3

18.4

18.4

18.4

102.22

[ ст..300, статистичний щорічник України за 2003 рік ]

Так світовий запас ріллі збільшується, але це не є позитивною тенденцією адже це здійснюється за рахунок земель несільськогосподарського призначення. Найбільшу площу ріллі має США 175.2 млн га, потім Китай, Росія. Україна має 31.4 млн га ріллі.[40]

Перехід сільського господарства до ринкових відносин неможливий без створення ринку землі.

Об'єктивно визначена ціна на землю дозволить прискорити дію ринкового механізму в агропромисловому секторі, надати власникам землі можливості ширше залучати інвестиції під заставу землі для розбудови сільського господарства.

Кожна країна, яка має пріоритетною галуззю рослинницьку виробляє три основні сільськогосподарські культури, такі як: зернові і зернобобові, цукрові буряки і картоплю. Проте результати діяльності різняться.

Таблиця 1.2Виробництво основних сільськогосподарських культур.

(мільйони тонн)

Країни

Зернові і зернобобові культури

Цукрові буряки

Картопля

2002

2003

2002

2003

2002

2003

1

2

3

4

5

6

7

Україна

39.7

38.8

15.6

14.5

17.3

16.6

Весь світ

2138.5

2084.6

234.2

246.5

308.2

307.4

Великобританія

19.8

24.0

8.2

9.4

6.6

6.4

Данія

9.5

9.1

3.1

3.4

1.6

1.5

Канада

47.8

37.7

0.00

0.5

4.0

4.6

Китай

408.7

406.4

10.9

11.6

64.0

65.1

1

2

3

4

5

6

7

Німеччина

50.7

43.9

24.4

26.8

10.9

11.5

Польща

27.6

27.1

13.0

11.7

20.4

15.4

Російська Федерація

84.9

86.6

14.5

15.5

34.5

31.9

США

326.5

300.4

23.4

25.0

20.2

21.0

Франція

62.4

71.2

26.7

33.3

6.5

6.8

[ ст..302 статистичний щорічник України за 2003 рік ]

Так США виробляє найбільші в світі обсяги продукції, вони посідають друге місце за виробництвом зерна ( після Китаю ). Вони постачають на світовий ринок 50% кукурудзи, третину пшениці. Вони найбільші виробники сої та цитрусових, належать до провідних країн за збором бавовни та цукрової тростини.[15]

У Франції галузь рослинництва є однією з найрозвинутіших у світі. За виробництвом рослинницької продукції посідає перше місце в Західній Європі. Вона виробляє досить широкий спектор продукції: пшеницю, ячмінь, цукровий буряк, виноград, фрукти, овочі.

Великобританія – один із провідних виробників галузі. Виробництво забезпечує повністю потреби британців у пшениці, ячменю, вівсі, значною мірою покривається потреба у картоплі, вовні, цукру.

Росія хоча і відчула порівняно високий спад виробництва рослинницької продукції проте залишається одним з провідних виробників. Вона посідає четверте місце за виробництвом зернових і зернобобових, а за виробництвом ячменю, вівса й жита на першому місці.[20]

Україна виробляє достатній обсяг зернових і цукрового буряка. Виробництво картоплі на низькому рівні.

Проаналізувавши місце провідних країн - виробників рослинницької продукції у світовому виробництві, можна сказати, що велике значення має і урожайність культур.

Таблиця 1.3 Урожайність зернових і зернобобових культур

( центнерів з 1 гектара )

Країна

1990 рік

1995 рік

1998 рік

1999 рік

2001 рік

2002 рік

2003 рік

2003 в % до 1990

Україна

35.1

24.3

20.8

19.7

19.4

27.1

27.3

77.78

Весь світ

25.9

25.8

28.5

28.9

28.6

29.0

28.6

110.4

Великобританія

60.3

66.5

64.7

68.4

69.6

61.0

68.8

114.1

Російська Федерація

18.5

12.1

12.9

14.4

16.9

21.3

20.4

110.27

США

47.1

46.0

56.2

56.7

51.6

58.4

56.1

116.99

Франція

60.1

63.3

72.5

71.6

71.1

66.0

73.0

121.46

[ ст..304 Статистичний щорічник України за 2003 рік]

Найбільший рівень урожайності має Франція. Він більше ніж у два рази перевищує середньосвітовий по зернових і зернобобових культурах. На другому місці Великобританія, яка майже надоганяє Францію. Рівень урожайності в цій країні постійно зростає. Достатньо високий рівень урожайності і в США. Урожайність зернових в Україні на початку 1990 року була значно вища за світову, а в 2003 році вона вже нище, що свідчить про значне скорочення урожайності. Показники урожайності в Росії значно нище світових.

Таблиця 1.4 Урожайність цукрових буряків фабрична

( центнерів з 1 гектара )

Країна

1990 рік

1995 рік

1998 рік

1999 рік

2001 рік

2002 рік

2003 рік

2003 в % до 1990

Україна

275.7

204.7

173.8

156.3

176.7

182.6

189.3

68.66

Весь світ

357.1

334.9

388.1

394.9

411.2

391.8

408.0

114.25

Великобританія

407.3

430.2

529.2

578.4

524.8

462.1

558.3

137.07

Російська Федерація

...

175.7

152.7

185.0

188.0

186.2

218.0

...

США

447.9

443.0

502.2

490.5

531.3

464.2

453.8

101.32

Франція

668.3

667.5

683.2

741.7

759.3

624.2

761.0

113.87

Лідером по виробництву цукрових буряків, як і по виробництву зернових є Франція. Рівень урожайності цукрових буряків у цій країні має тенденцію до збільшення. На другому місці знаходиться Великобританія. Урожайність Великобританії значно вище світової. Високий рівень урожайності і в США.

В Росії хоча урожайність і нище світової проте спостерігається тенденція до її збільшення. В Україні ситуація абсолютно протилежна урожайність тут постійно знижується.[40]

Важливе значення при вирощуванні культур має технологія їх виробництва. Провідні країни – виробники сільськогосподарської продукції застосовують технології направлені на зниження витрат та охорону навколишнього середовища.

Для прикладу розглянемо технологію виробництва цукрового буряку у Німеччині, адже ця країна одна із провідних по виробництву цієї культури:

- Попередники і проміжні культури:

Використання озимої пшениці в ролі попередника цукрового буряку з 1996 року почало збільшуватися, а озимого ячменю зменшуватися. Інколи як попередників використовують кукурудзу і картоплю. Проміжні культури: гірчиця і редька масляна.

- Обробіток грунту і сівба:

По всіх регіонах на цукрових плантаціях стерню обробляють культиватором, а за ним дисковими боронами. Основний обробіток грунту проводять плугом. На більшості територій використовують 7-12 рядні сівалки. Міжряддя складає 45 см.

- Мінеральне і органічне удобрення:

На 1 га посівів вносять до 40 кг мінерального азоту, доза калію – 101 –200 кг/га, фосфора - 10 –100 кг/га.

-Боротьба із бур'янами:

Для цього використовують суспільний обробіток грунту. Основними бур'янами є мар біла, ромашка, щириця.

- Міри проти шкідників і хвороб:

В останній час посилилась тенденція до зменшення обробітку грунту перед сівбою інсектицидами. Пряма обробка використовується для знищення цукрової мухи. Хвороби листків по всіх регіонах уперше були зафіксовані в 1998 році. Проти цієї хвороби використовують фунгіциди. Фізіологічні хвороби частіше за все попереджують запобіжним чи ціле направленим удобренням мікроелементами.

- Збір, зберігання і транспортування.

Збільшилось використання техніки, яка знаходиться у власності підрядних організацій. Більшість територій збираються шестирядними бункерами цукровими комбайнами. Після цього проводиться попередня чистка цукрового буряку погрузчиками – очисниками. Збільшується площа буртів з укриттям для зберігання.Транспортування відбувається в основному за рахунок машин підрядних організацій.

Наведена технологія сприяє отриманню позитивних результатів при вирощуванню цукрового буряку.[33]

Важливе значення для отримання позитивних результатів господарювання має державне втручання у процеси ціноутворення.

Рослинницька галузь у більшості країн світу поставлена в нерівні умови стосовно інших галузей економіки, що зумовлює необхідність державного втручання, в тому числі у процеси ціноутворення з метою наближення до цінового паритету з галузями матеріально-технічного забезпечення.

Так у США ця функція покладена на Товарну кредитну корпорацію, засновану ще у 1948 році. Її основне завдання створення і розпорядження інтервенційним фондом. На той час цінова підтримка, що її здійснювала корпорація базувалася на концепції формули '' паритетної ціни ''. Паритетна ціна трактується як '' справедлива ціна '' одержана фермерами за продану продукцію відносно цін, що вони змушені платити за нефермерську продукцію. В той час була введена нова формула паритету, що використовувала співвідношення цін за сільськогосподарську і несільськогосподарську продукцію за 10-річний період. Тепер для відповідних розрахунків у США використовують 5-річний період. Згідно з методикою підтримувані ціни визначаються щорічно на базі 85% від середніх ринкових цін за останні 5 років, розрахованих з відкиданням найвищих і найнищих цін, потім уточнюються відповідно до рівня запасів, які необхідно використати.[18]

У країнах Європейського Союзу широке застосування знайшли інтервенційні і цільові ціни. Інтервенційні ціни застосовують, коли ринкові ціни знижуються до мінімальних, що гарантуються державою, за межами яких товаровиробники не можуть нормально працювати. Цільові ціни поділяються на контрольні та орієнтовні і установлюються з метою визначення бажаного рівня ринкових цін. Контрольні встановлюються на бездефіцитну продукцію ( зерно, овочі, фрукти ), що йде на експорт, а орієнтовні ціни поширюються на дефіцитну продукцію, щоб стимулювати її виробництво. Крім цього, цільові ціни є базою для визначення рівня порогових і шлюзових цін з метою захисту внутрішніх цін від нижчих світових.[30]

Створення ринкового механізму, як переконує досвід країн з розвинутою економікою, є постійно діючою системою активного державного втручання через економічні підйоми в управлінні виробництвом сільськогосподарської продукції.

Практика свідчить про необхідність державної підтримки таких формувань: аграрних бірж, маркетингових формувань, систем кредитування та страхування сільськогосподарського виробництва, створення умов для конкуренції, система підготовки та перепідготовки кадрів.[8]

Всі перераховані напрями сприяють ефективному функціонуванню галузі в розвинутих країнах. Зарубіжні коаїни майже повністю забезпечують себе продуктами харчування, а також здійснюють її експорт в різні країни.

Проте Україна майже не використовує досвід розвинутих країн, про що свідчать незадовільні результати господарювання. Маючи таку кількість наявних ресурсів для вирощування сільськогосподарської продукції

1.2 Стан та аналіз виробничого потенціалу галузі

Розвиток економічних процесів вимагає глибокого та всебічного дослідження економічних категорій – головних одиниць економічного мислення. Економічну категорію '' потенціал '' в широкому науковому вжитку почали використовувати в кінці 70- х – на початку 80-х років хх століття. Саме на цей період припадає розвиток методологічних досліджень і термінологічного визначення різних аспектів даного поняття.

Основна мета виробничого потенціалу підприємства полягає у створенні нових вартостей, тому його склад і характеристики елементів повинні відповідати й визначатися вимогами продукції, яку виробляють.

Виходячи з цього складовими виробничого потенціалу галузі рослинництва є земля, основні виробничі й оборотні засоби і технологія. Не будучи речовим елементом виробництва, технологія є тим ланцюгом виробничого процесу, в якому в першу чергу реалізуються наукові та технічні рішення. Важливими компонентами технології є послідовність виконання технологічних операцій, кожна з яких базується на певних природних процесах і людській діяльності й у сукупності спрямовані на створення певного продукту.

Для виконання свого головного завдання і здійснення безперебійного й постійного відтворюваного процесу виробництва, виробничий потенціал повинен ефективно використовуватися і мати здатність до постійного й безперервного відтворення, яке проявляється в можливостях підвищення родючості грунтів, технічного і технологічного переозброєння підприємства.

Найважливішим природним ресурсом, джерелом багатства України по праву вважаються грунти, унікальні чорноземи. В Україні зосереджено 8.4% світових запасів чорноземів, які є її національним надбанням. Проте сучасне використання земельних ресурсів призвело до порушення науково обґрунтованих систем ведення землеробства. Стан в якому нині знаходяться сільськогосподарські угіддя незадовільний – від чого природна родючість грунтів знижується.[18]

Використання земель

Загальна земельна площа

Всі сільськогосподарські угіддя

З них:

рілля

сіножаті

пасовища

Всього земель

60354.8

41800.4

32544

2410.2

5528

Землі сільськогосподарських підприємств і громадян

39671.0

37877.2

31314

1819.3

3576

У т. ч.

Сільськогосподарських підприємств

28284.4

26938.3

23408

984

1994

З них:

колективних

411.1

266.9

177.3

24.8

48.9

державних

1789.9

1519.7

1246

49

159.2

кооперативних

3662.2

3433.0

2899.4

166.2

293.4

товариств

13774.1

13275.1

11560

494.8

935.2

громадян

11386.6

10938.9

7905

835.2

1581

Землі інших користувачів

20683.8

3923.2

1230

590.9

1952

Таблиця 1.5 – Загальна земельна площа і розподіл сільськогосподарських угідь по землевласниках і землекористувачах у 2003 році ( тисяч гектарів )

[ ст..63 статистичний щорічник України за 2003 рік ]

Отже, загальна земельна площа України становить 60354.8 тис. га, площа сільськогосподарських угідь 41800.4 тис. га. Біліша частина земельного фонду України належить підприємствам і громадянам.

Рис. 1.1 - Земельна площа України

[ ст..63 статистичний щорічник України за 2003 рік ]

З рисунку видно, що основну площу земель України займають сільськогосподарські угіддя – 71.3% площі, ліси та лісовкриті займають 17.3%, забудовані землі –4.1%, води – 4.0%, інші землі – 3.3%.

Рис. 1.2 – Структура сільськогосподарських угідь у 2003 році.

[ ст.. 64 статистичний щорічник України за 2003 рік ]

Структура сільськогосподарських угідь представлена ріллею, пасовищами, сіножатими, перелогами, багаторічними насадженнями. В структурі переважає рілля і складає 83%, пасовища займають 9%, сіножаті 5%, перелоги 1%, багаторічні насадження 2%.

Останнім часом спостерігається високий рівень розорюваності земель, виснажливе використання земельних ресурсів. Без господарське ставлення до землі проявляється і в розвитку ерозійних процесів.[40]

Загальний аналіз й оцінка землекористування свідчить, що воно в Україні зорієнтовано на досягнення максимальних вигід без відповідних заходів щодо підвищення родючості грунтів і земле охоронних витрат.

Свідченням цього є невтішні результати господарювання. Щоб прослідити ці тенденції розглянемо структуру посівних площ основних культур.

Таблиця 1.6 – Структура посівних площ основних сільськогосподарських культур, %

Культури

1990 рік

1995 рік

1998 рік

1999 рік

2001 рік

2002 рік

2003 рік

1

2

3

4

5

6

7

8

Вся посівна площа

100

100

100

100

100

100

100

Зернові та зернобобові культури

45.0

100

45.7

100

47.6

100

46.5

100

50.2

100

55.8

100

56.1

100

1

2

3

4

5

6

7

8

- озимі зернові

59.1

44.6

47.4

51.0

46.3

53.0

52.9

у т. ч.:

пшениця

51.9

37.6

40.4

43.8

39.0

43.8

44.2

жито

3.6

4.3

5.4

4.9

4.9

5.9

5.1

ячмінь

3.6

2.7

1.6

2.3

2.5

3.3

3.6

- ярі зернові

40.9

55.4

52.6

49.0

53.7

47.0

47.1

У т. ч.

Пшениця

0.1

1.3

1.8

2.1

2.2

1.8

1.9

ячмінь

15.1

29.2

26.8

25.2

26.7

23.0

25.8

овес

3.4

4.0

4.5

4.4

3.8

3.8

3.6

- кукурудза на зерно

8.5

8.3

7.5

6.0

10.0

8.3

8.5

- просо

1.4

1.2

2.7

2.6

3.2

2.3

1.1

- гречка

2.4

3.2

4.3

4.4

4.2

4.6

2.8

- рис

0.2

0.2

0.2

0.2

0.2

0.1

0.1

- зернобобові

9.8

7.8

4.6

3.9

3.0

2.8

3.1

Технічні культури

11.6

100

12.1

100

13.1

100

15.3

100

15.4

100

13.5

100

14.8

100

У т. ч.:

Цукрові буряки

42.8

39.4

27.0

23.6

20.4

25.7

22.0

Соняшник

43.6

53.9

67.1

66.6

70.3

66.2

69.6

Соя

2.5

0.7

0.9

1.1

1.6

2.2

2.7

Льон - довгунець

4.6

2.6

0.8

0.6

0.5

0.7

0.7

1

2

3

4

5

6

7

8

Картопля і овоче-баштанні культури

6.4

100

7.0

100

7.2

100

7.6

100

8.4

100

7.9

100

7.8

100




Реферат на тему: Аналіз і виявлення резерів покращення ефективності господарювання підприємства в галузі рослинництва (дипломна робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.