Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економічна теорія

Вступ України до СОТ на її економічна безпека (реферат)

Зміст

1. Запровадження системи конкурентного контролю при наданні та використанні державної допомоги суб'єктам господарювання

2. Правові проблеми врегулювання міждержавних спорів у системі ГАТС/СОТ

3. Деякі аспекти регулювання боротьби з обходом антидемпінгових заходів в законодавстві ЄС

4. Вплив вступу України до СОТ на її економічну безпеку

Використана література

1. Запровадження системи конкурентного контролю при наданні та використанні державної допомоги суб'єктам господарювання

Контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції (надалі конкурентний контроль) є основним способом захисту економічної конкуренції державою.

Державна допомога суб'єктам господарювання є новим та специфічним інститутом для українського законодавства. Як засіб регулюючого впливу держави на економіку державна допомога має переваги та недоліки. Останні проявляються, насамперед, у спотворенні або можливості спотворення конкуренції на ринку, на якому надається така допомога. Саме тому в більшості країн світу та міжнародних організацій, створених на економічній основі, зокрема, ЄС, СОТ, ОЕСР державна допомога суб'єктам господарювання виступає в якості об'єкта конкурентного контролю.

De jure на сьогоднішній день Антимонопольний комітет України має повноваження щодо здійснення попереднього контролю за наданням державної допомоги (без прямого посилання на цю категорію). Частиною 4 статті 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема, такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках. De facto ця норма не є ефективною, оскільки не встановлює ні процедури, ні заходів впливу, які б забезпечували її виконання. Таким чином, в чинному законодавстві відсутня система конкурентного контролю за наданням та використанням державної допомоги.

На думку автора, конкурентний контроль за державною допомогою має стати невід'ємною частиною конкурентної політики України. Це спричинено декількома факторами.

По-перше, на економічній необхідності забезпечення контролю за державною допомогою (субсидіями) неодноразово наголошували3 представники Антимонопольного комітету України, українські та іноземні експерти.

Нормативно цю необхідність закріплено в Основних напрямах конкурентної політики на 2002-2004 роки, схвалених Указом Президента України №1097/2001 від 19.11.2001р. В акті зазначено, що дискримінація суб'єктів господарювання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування є одним із найпоширеніших видів порушень антимонопольного законодавства, а недодержання вимог антимонопольного законодавства під час прийняття ними рішень значною перешкодою на шляху розвитку конкуренції.

Одним з основних напрямів подолання цієї ситуації, передбаченим цим актом, є "упорядкування та оптимізація системи державної підтримки окремих суб'єктів господарювання та галузей економіки", тобто запровадження системи надання та використання державної допомоги та контролю за цими процесами.

Негативний вплив на конкуренцію, і як результат на загальний добробут, що спричиняє адресна державна допомога, тобто державна допомога, що надається певним суб'єктам господарювання, вказується більшістю дослідників, ними також обґрунтовується необхідність її правового урегулювання.

Провідний вітчизняний економіст Є.В.Калюга зазначає, що перехід до ринкової економіки має супроводжуватися поступовим впровадженням у всі сфери діяльності держави елементів регулювання, які базуються на відносинах контролю між взаємодіючими суб'єктами. У розрізі розгляду державної допомоги це означає, що необхідність запровадження правового регулювання надання та використання державної допомоги обумовлює і необхідність запровадження конкурентного контролю в цій сфері.

Для України ця проблема сьогодні стоїть тим більш гостро, оскільки саме дії державних органів виступають головним чинником нерівності інституційних умов конкуренції.

По-друге, запровадження дієвої та прозорої системи конкурентного контролю за наданням та використанням державної допомоги слугуватиме системою стимувань та противаг для державної промислової політики і таким чином забезпечуватиме комплексний підхід до розвитку економіки. Крім цього, відсутність належного контролю за виділенням та використанням державної допомоги призводить до того, що бюджетні кошти часто використовуються неефективно. Тому встановлення такого контролю підвищить прозорість виконання бюджету.

По-третє, запровадження такої системи контролю забезпечить виконання міжнародних зобов'язань України. Відповідно до пункту 2 статті 49 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 16 червня 1994 р Україна зобов'язана утримуватися від надання будь-якої державної допомоги окремим підприємствам чи виробництву товарів або від надання послуг, які спотворюють або загрожують спотворити конкуренцію і які таким чином впливають на торгівлю між Співтовариством і Україною. А відповідно до пунктів 1 та 2 статті 51 цієї угоди Україна має привести своє законодавство у сфері державної допомоги у відповідність із законодавством ЄС. Законодавство ЄС у сфері державної допомоги є жорстким і передбачає створення дієвої системи контролю за врахуванням принципів конкуренції при прийнятті рішень про запровадження державної допомоги.

По-четверте, членство України в СОТ вимагає врахування вимог Угод СОТ, в тому числі і Угоди про субсидії та компенсаційні заходи. Конкурентний контроль за державною допомогою (субсидіями) забезпечуватиме запобігання порушенням України в сфері міжнародної торгівлі та санкціям з боку інших держав та міжнародних організацій, зокрема СОТ, чим сприятиме безболісній і помірній інтеграції України до світової системи торгівлі.

Таким чином, контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції при наданні та використанні державної допомоги переслідує декілька важливих цілей як внутрішньої (конкурентної політики та економічної політики загалом), так і зовнішньої політики України, а тому має стати невід'ємною частиною конкурентної політики.

Для виконання цього завдання необхідним є створення нормативної бази, яка б запроваджувала інституційну та процедурну систему конкурентного контролю за наданням та використанням державної допомоги суб'єктам господарювання.

2. Правові проблеми врегулювання міждержавних спорів у системі ГАТС/СОТ

В епоху глобалізації проходять великі структурні зрушення в міжнародній торгівлі. Темпи росту світової торгівлі переважають над темпами росту виробництва. Сфера послуг є швидко зростаючим сектором світової економіки (в документах деяких міжнародних організацій і зарубіжній правовій літературі торгівля послугами отримала назву «невидимої торгівлі»). А отже збільшується і кількість спорів, що виникають між державами-членами СОТ, які вимагають врегулювання нормативно-правового і судового. Спори між державами зазвичай виникають внаслідок застосування в односторонньому порядку державою обмежувальних заходів або заборон у сфері торгівлі, в тому числі і послугами.

Держави-учасниці СОТ зобов'язані повідомляти Раду з торгівлі послугами про всі прийняті торгівельні заходи у сфері послуг «оперативно і, за винятком надзвичайних обставин, щонайпізніше напередодні набрання чинності публікувати інформацію про всі відповідні заходи загального застосування, які мають відношення до цієї Угоди або торкаються її дії». Суб'єкти приватного сектору можуть інформувати державні органи своєї країни про заходи інших держав у сфері міжнародної торгівлі послугами, які суперечать її загальним та специфічним зобов'язанням, якщо, на її думку, такі заходи негативно впливають на виконання Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС або Угода). В той же час актуальною проблемою для більшості держав, у тому числі й України, є розробка оптимальних правових стратегій, які, з одного боку, забезпечували б національну конкурентоспроможність у сфері послуг, а з іншого захищали та посилювали національні позиції на зовнішньому ринку послуг.

У ході Уругвайського раунду було досягнуто «Домовленість про правила та процедури врегулювання спорів». Вона створила стійку систему вирішення спорів, яка поширюється на всіх учасників угоди СОТ. У Генеральній угоді з торгівлі послугами, яка увійшла до Марракеської угоди про заснування Світової Організації Торгівлі, існують спеціальні положення щодо консультацій і врегулювання спорів. Домовленість дозволила зробити неможливе об'єднати в одному документі всі правила та процедури врегулювання спорів у системі СОТ для того, щоб чітко визначити повноваження органу з вирішення спорів, що виникають з угод різного профілю і змісту, тобто єдиний механізм вирішення спорів застосовується для їх вирішення в будь-яких сферах регулювання СОТ, в тому числі й послуг.

Держава-член може звернутися до Ради з торгівлі послугами, якщо вважає, що: 1) будь-яка інша держава-член не виконує своїх загальних або специфічних зобов'язань ГАТС; 2) будь-яка розумно очікувана вигода за конкретними зобов'язаннями іншої держави-члена стала недійсною або непридатною внаслідок будь-якого заходу, який не суперечить положенням ГАТС (випадок «непорушення»).

Якщо держава-член СОТ вважає, що певне питання негативно впливає на дію Угоди, вона може вимагати консультацій з будь-якою іншою державою-членом, якої це стосується. Одержавши таке подання, держава має надати консультації позивачу і прихильно розглянути її запит щодо консультацій. Для вирішення спірного питання проводяться двосторонні консультації між державами. Якщо протягом 60 днів спір не врегульований, одна зі сторін може подати заяву для формування групи експертів.

Формується група експертів у складі трьох чи п'яти осіб, які є вченими, викладачами, особами, що мають досвід в торгівлі та політиці. Зберігаючи конфіденційність, вони досліджують будь-яку інформацію, що стосується спору, та можуть звертатися за допомогою до експертів зі спеціалізованих питань. Якщо не буде досягнуто домовленості протягом 20 днів щодо складу групи експертів, генеральний директор на вимогу однієї зі сторін самостійно призначає склад групи експертів. Громадяни держав-членів СОТ, уряди яких є сторонами спору, або треті сторони не можуть працювати у групі експертів. Головним завданням групи є надання об'єктивної оцінки справі. Протягом 6 місяців група повинна надати Раді з торгівлі послугами або Органу з регулювання спорів (ОРС) свої висновки та рекомендації у вигляді докладу.

ОРС складається з представників усіх членів СОТ. Він не займається безпосередньо врегулюванням спорів, а лише контролює дотримання правил та процедур, затверджує звіти групи експертів та Апеляційного органу. Орган з регулювання спорів на засіданні затверджує звіт, але не раніше, ніж через 20 днів після його розповсюдження затверджує рішення (якщо тільки сторона спору офіційно повідомить ОРС передати справу до Апеляційного органу СОТ).

До складу постійного Апеляційного органу входять сім авторитетних осіб, що довели свою компетентність в галузі міжнародного права в торгівлі. Члени АО не є постійними працівниками, а працюють за сумісництвом. АО знайомиться з докладом експертів протягом 60 днів. Результатом справи може бути зміна рішення, відкликання закріпленого заходу чи компенсація постраждалій стороні.

Природа вирішення спорів досі залишається питанням щодо характеру механізму політичний чи юридичний спосіб врегулювання. На мій погляд, механізм можна вважати переважно юридичним, де вирішальну роль відіграють не дипломати сторін учасників, а закріплені міжнародно-правові процедури «права СОТ». Система має чітку ієрархію заходів імплементації та порядок, у якому до них слід вдаватися. Механізм вирішення спорів ГАТС вже нині представляє собою досить значне досягнення міжнародної торгівельної системи, незважаючи на те, що до створення дійсного повноправного та ефективного міжнародного торговельного суду ще досить далеко. Для уникнення інституційних та процедурних проблем в урегулюванні спорів в системі ГАТС необхідно усунути нормативні прогалини, спричинені нерозвиненістю відповідної міжнародної практики.

3. Деякі аспекти регулювання боротьби з обходом антидемпінгових заходів в законодавстві ЄС

Відсутність міжнародно-правового універсального регулювання боротьби з обходом антидемпінгових заходів змусила деякі країни-члени СОТ включити до свого внутрішнього законодавства норми, що стосуються протидії уникненню сплати антидемпінгового мита. Таке одностороннє регулювання відповідно до ГАТТ 1994 є законним і відповідає її положенням. Крім того, відповідно до методології, яка використовується Неофіційною групою з питань вивчення обходу антидемпінгових заходів, аналіз норм внутрішнього законодавства певних країн стосовно обходу може сприяти якнайскорішому встановленню багатостороннього регулювання цієї сфери. Особливо важливий вплив на цей процес може мати законодавство ЄС як найбільш передове і досконале.

Вперше спроба боротьби з обходом антидемпінгових заходів в законодавстві ЄС була зроблена з прийняттям закону про антиобхід 1987 року. На підставі цього закону було ініційовано досить багато розслідувань фактів уникнення від сплати антидемпінгового мита, але лише невелика їх кількість закінчилась сплатою антидемпінгового мита . В кінцевому рахунку закон 1987 року втратив свою чинність і ЄС припинив його використання. На сьогоднішній день підхід ЄС до питання обходу антидемпінгових заходів знайшов своє відображення в ст. 13 Постанови Ради ЄС № №384/96 від 22 грудня 1995 р. («Положення про регулювання обходу антидемпінгових заходів ЄС»). Відповідно до Статті 13 Постанови №384/96 сплата антидемпінгового мита, яке справляється відповідно до рішень, що ухвалюються у конкретній антидемпінговій справі, може поширюватися на імпорт подібних товарів з третіх країн або компонентів (складових частин) цих товарів, якщо має місце ухилення від сплати антидемпінгового мита. Відповідно до параграфа 1 цієї статті, під "ухиленням від сплати антидемпінгового мита" слід розуміти зміни в структурі торгівлі між ЄС та іншими країнами, що виникають у процесі здійснення операцій та/або діяльності іноземних виробників, експортерів та/або імпортерів тощо. Ці зміни вважаються недостатньо вмотивованими або економічно необґрунтованими, за винятком запровадження сплати антидемпінгового мита, та доводять, що:

а) застосування антидемпінгових заходів нейтралізується цінами та/або обсягами подібного товару;

б) існує демпінг у зв'язку з нормальною вартістю, яка була попередньо розрахована для подібних товарів.

Ст. 13(2) Положення про регулювання обходу антидемпінгових заходів ЄС розглядає таку форму обходу сплати антидемпінгового мита як операції зі зборки. Зокрема, такі операції вважаються ухиленням від сплати антидемпінгового мита за двох умов. По-перше, операції зі зборки певного товару розпочалися або здійснювалися безпосередньо до або після порушення антидемпінгового розслідування. По-друге, компоненти (складові частини) цього товару надходять з країни, щодо імпорту з якої застосовуються антидемпінгові заходи. При цьому сумарна вартість таких компонентів (складових частин) повинна становити не менше 60% загальної вартості готового товару або не менше 60% загальної вартості усіх компонентів, які використовуються при здійсненні операції зі зборки. Це означає, що принаймні 60% вартості складових частин повинні складати компоненти походженням з демпінгуючої країни, а останні частини (які складають 40% чи менше загальної вартості) повинні постачатися з ЄС чи третіх країн. Але, в будь-якому випадку, згідно з Положенням про регулювання обходу антидемпінгових заходів ЄС не вважається, що є факт ухилення від сплати антидемпінгового мита, якщо додана вартість компонентів (складових частин), включених до складеного товару під час операцій складання та/або остаточного виготовлення, перевищує 25% витрат виробництва. При цьому додана вартість звичайно обчислюється сумою витрат на оплату праці, а також накладних витрат (включаючи витрати на дослідження та розробку) в межах заводу, на якому відбуваються операції зі зборки. Тобто при обчисленні доданої вартості ні вартість частин з ЄС, ні вартість частин з будь-якої іншої країни не береться в розрахунок.

У разі, якщо заінтересована особа вважає, що існує факт ухилення від сплати антидемпінгового мита, ця особа подає до ЄК антидемпінгову скаргу, в якій повинні міститися достатні докази наявності фактів ухилення від сплати антидемпінгового мита. Якщо приймається рішення про порушення розслідування, у такому рішенні зазначається про:

а) запровадження згідно з параграфом 5 статті 14 Постанови №384/96 обов'язкової реєстрації контрактів, відповідно до яких здійснюється імпорт в ЄС; або

б) внесення постачальником відповідної суми на депозит. Кошти на депозит можуть вноситися за місцем знаходження митних органів держав-членів ЄС, які здійснюють митне оформлення товару, який є об'єктом зазначеного антидемпінгового розслідування.

Для розслідування фактів ухилення від сплати антидемпінгового мита застосовуються відповідні положення щодо порушення та проведення антидемпінгових розслідувань, передбачені Постановою №384/96, за винятком тих, що стосуються строків проведення розслідування. Зазначене розслідування проводиться ЄК у співробітництві з державами-членами ЄС у строк до дев'яти місяців. Якщо встановлюються факти, що вказують на ухилення від сплати антидемпінгового мита, ЄК після консультацій з Консультативним комітетом або Рада ЄС може прийняти рішення про застосування антидемпінгових заходів до товарів по відношенню до яких велося розслідування наявності обходу. Цікаво зазначити, що на сьогоднішній день відповідно до ст. 13 Положення про регулювання обходу антидемпінгових заходів ЄС було проведено 13 розслідувань щодо наявності обходу антидемпінгових заходів, з них 3 дали позитивний результат, тобто, факт обходу був доведений і, як наслідок, було запроваджено розповсюдження антидемпінгового мита на товари, щодо яких проводилася процедура.

Отже, з вищенаведеної інформації можна зробити висновок, що регулювання обходу антидемпінгових заходів Положенням ЄС № 384/96 є достатньо чітким і, що немало важливо, дієвим. Тож, саме його вивчення може стати вихідною точкою в вирішенні проблеми прийняття міжнародних норм універсального характеру щодо боротьби з ухиленням від сплати антидемпінгових мит (зокрема, в рамках СОТ).

4. Вплив вступу України до СОТ на її економічну безпеку

В травні поточного року Україна офіційно стала членом однієї з найбільш чисельних і впливових міжнародних організацій Світової організації торгівлі (СОТ). Членство в цій організації, через яку в даний момент здійснюється понад 95% обсягів міжнародної торгівлі, свідчить про те, що наша країна стане більш інтегрованою в систему світового господарства, оскільки її торгівля з іншими країнами буде здійснюватись згідно з принципами і правилами, яких дотримуються більшість країн світу. Це, безумовно, може розглядатись як позитивний момент, по-перше, тому, що стосовно українських товарів на ринках країн-членів СОТ буде застосовуватись принцип найбільшого сприяння торгівлі, що позитивно вплине на їх конкурентоспроможність.

Проте, більша інтегрованість передбачає і більшу залежність країни від тих процесів, які відбуваються в системі світового господарства і які в певних випадках можуть і негативно впливати на розвиток економіки окремої конкретної країни, у тому числі і на рівень її економічної безпеки. Стосовно вступу до СОТ це може бути пов'язано з зобов'язаннями країни щодо зв'язування ставок митних тарифів, насамперед імпортних, що може особливо в перший момент сприяти збільшенню імпорту, що негативно вплине на розвиток окремих галузей національної економіки і навіть може загрожувати її економічній безпеці. Стосовно України найбільші застереження в цьому плані мають місце стосовно сільського господарства і ряду галузей переробки сільськогосподарської продукції. Тому, на нашу думку, доцільно зупинитися саме на ситуації в цих галузях, яка може виникнути після вступу України до СОТ.

В цьому аспекті доцільно розглянути такі можливі сценарії ситуації на внутрішньому і зовнішньому ринках. При більш високих світових цінах в порівнянні з внутрішніми виробникам сировини більш вигідно буде експортувати свою продукцію на зовнішній ринок ніж продавати її національними виробниками і цьому в певній мірі буде сприяти вступ України до СОТ, який поліпшить умови експорту. Це, в свою чергу, негативно вплине на національних переробників цієї сировини, оскільки вони фактично змушені будуть купувати необхідну їм сировину за більш високими світовими цінами, що негативно вплине на їх конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, і що в певній мірі може розглядатись як загроза економічній безпеці. У випадку, коли внутрішня ціна перевищує світову, буде зростати імпорт відповідної сировини, що може негативно вплинути на національні підприємства, які її вирощують. Дослідимо можливості настання вказаних ситуацій стосовно основних сільгосппродуктів українського виробництва, виходячи з аналізу ситуацій, що мали місце в минулі роки.

Після офіційного здобуття статусу члена СОТ, Україна зобов'язана знизити середньоарифметичну ставку мита на сільгосппродукцію з 13,84 до 11,16%. Виняток зробили тільки для цукру і соняшникової олії, для яких запроваджуватимуться ставки 50% і 30% від вартості продукції.

Як відомо, одним з основних продуктів українського сільського господарства є пшениця. Протягом останніх 10 років рівень її тарифного захисту був досить високим у середньому 40% у перерахуванні на адвалерну ставку. Найвищий показник зафіксований у 1997 році 60%. При цьому останні сім років ціни на внутрішньому і зовнішньому ринках були практично однаковими. Відповідно, зниження тарифу до 16% не призведе до негативних наслідків для українських виробників, роблять висновок експерти "Блакитної стрічки" ООН. Аналогічна ситуація з кукурудзою. По ній зниження тарифу очікується з 30% до 12%. Однак і тут, за винятком 2003 року, світова ціна була вищою за внутрішню від 5% у 2006 році до 22% у 2004 році. Тобто, зниження тарифу не дає в цьому випадку конкурентних переваг для імпортної продукції. При цьому треба взяти до уваги, що згідно з особливістю українського тваринництва в Україні кукурудза мало використовується як фуражне зерно, що також говорить про незначну вірогідність збільшення її імпорту.

Найвищий рівень тарифного захисту в Україні до вступу до СОТ був запроваджений для соняшника. Так, у перерахуванні на адвалерну ставку, в 2002 році він досягав 282%. Разом із тим, протягом останніх трьох років ввізне мито на соняшник дорівнювало 15%. При цьому імпорт насіння соняшника становив усього 4 тисячі тонн. Таким чином, зниження ввізного мита не призведе до зменшення посівних площ і доходів аграріїв. Окрім того, вітчизняний соняшник буде привабливішим за ціною, ніж імпортний, для виробників олії.

Ризики вступу України до СОТ виникають практично лише для цукрової промисловості. Справа в тому, що внутрішні ціни на цукор на 8-40% вищі світових. Україна під час переговорів погодилася встановити квоту на цукор у розмірі 260 тис. т, імпорт якого буде обкладатися 15% митом. З іншого ввезеного цукру підлягає сплаті 50% вартості, що робить його імпорт нерентабельним. Проте, можна очікувати приблизно 260 тис. т імпорту більш дешевого очеретяного цукру-сирцю з Бразилії та Австралії, що створить певні проблеми для господарств, які вирощують цукровий буряк. Треба також мати на увазі, що вступ України до СОТ в перспективі призведе до вирівнювання внутрішніх і світових цін на більшість сільгоспсировини, що в більшості випадків призведе до її подорожания, а значить і до росту цін на продукцію, яка з неї виробляється. Проте, враховуючи загальносвітову тенденцію щодо росту цін це не повинно негативно вплинути на подальший розвиток вказаних галузей і тим паче не призведе до погіршення ситуації відносно економічної безпеки України.

В цілому по промисловості рівень тарифів знизиться з 8,32% до 4,35%. Окрім того, Україна зобов'язалася до 2010 року приєднатися до таких секторальних угод у рамках СОТ: "Сталь", "Іграшки", "Деревина", "Кольорові метали", "Фармацевтичні препарати", "Інформаційні технології", "Будівельна техніка", "Папір", "Сільськогосподарська техніка", "Меблі", "Цивільна авіація", "Наукове устаткування" і "Медичне устаткування". За всіма названими угодами Україна зобов'язується запровадити нульове ввізне мито на цільові групи товарів. Виняток зроблений тільки для секторальних угод "Хімічна гармонізація" і "Текстиль та одяг", що передбачають збереження імпортного тарифу на рівні, відповідно, 6,5% і 17,5%. Проте, на думку більшості експертів, виробники промислової групи товарів також не постраждають від вступу України до СОТ. Як відомо, найвагоміший внесок у національний ВВП вносить гірничо-металургійний комплекс. Вступ України до СОТ повинен бути сприятливим для цього сектора. Після вступу до СОТ Україна, як і раніше, буде великими обсягами експортувати плоский прокат, не дивлячись на те, що останні 8 років спостерігалася стійка тенденція до зниження цінової різниці між внутрішнім і зовнішнім ринками.

Стосовно хімічної галузі ситуація неоднозначна. З одного боку, рівень зв'язаного тарифу на карбамід і аміак після вступу до СОТ буде встановлений вище чинного. Проте, всі форми державної підтримки галузі будуть скасовані наприклад, це стосується цільової надбавки на модернізацію виробництва, що залишається з податку. А собівартість продукції ростиме паралельно з ціною природного газу, що використовується для виготовлення хімічної продукції. Тому можна очікувати певного скорочення обсягів виробництва хімічної галузі. Слід також зазначити, що експортна спрямованість за розглянутими вище товарними позиціями зумовлена насамперед нерозвиненістю внутрішнього українського ринку. Наприклад, за роки незалежності в сільському господарстві скоротився попит на міндобрива, а в машинобудуванні на метал. Отже, позитивне торговельне сальдо по низько технологічних продуктах буде зберігатися, незважаючи на зниження ввізного мита. Крім того, виробники такої продукції при вступі України до СОТ дістануть додатковий захист від необгрунтованих антидемпінгових розслідувань. Таким чином, можна зробити висновок, що вступ України до СОТ не несе для неї певних ризиків щодо її економічної безпеки.

Використана література:

1. Черненко С.С. 3 курс Київського національного торговельно-економічного університету. До питання необхідності законодавчого запровадження системи конкурентного контролю при наданні та використанні державної допомоги суб'єктам господарювання

2. Орищенко Л. І. Правові проблеми врегулювання міждержавних спорів у системі ГАТС/СОТ

3. Коновалова Н.О., аспірантка УДУФМТ. Деякі аспекти регулювання боротьби з обходом антидемпінгових заходів в законодавстві ЄС

4. ЮхименкоВ.В., д.е.н., професор Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі. Вплив вступу України до СОТ на її економічну безпеку





Реферат на тему: Вступ України до СОТ на її економічна безпека (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.