Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економічна теорія

Вплив ризиків на фінансово-господарську діяльність підприємств (курсова робота)

Зміст

Розділ 1. Теоретичні засади ризику. 3

1.1.Теорії ризиків. 3

1.2 Види ризиків, їх характеристика . 14

1.3 Методологічні засади ризиків та їх особливості. 25

Розділ 2. Фінансово-господарська діяльність підприємства і ризики (на прикладі підприємства України- ПП „Торговий Альянс”) 35

2.1. Загальна характеристика фінансово-господарського стану підприємства 35

2.2 Фактори виникнення ризиків при господарській діяльності підприємства 42

2.3 Прибуток підприємства і ризики. 53

Додатки. 2

Список використаних джерел. 6


Розділ 1. Теоретичні засади ризику. 1.1.Теорії ризиків.

У ринковій системі господарювання будь-яка угода, операція чи рішення містять елемент ризику. Сучасна ринкова економіка функціонує таким чином, що постійно змінюються умови господарювання та поведінка інших суб'єктів ринку. Це змушує проводити зміни або швидку переорієнтацію виробництва і збуту на підприємстві. "Нестійкість в економіці існує через те, що жодна тенденція не продовжується занадто довго. В умовах ринку немає нічого постійного - усе циклічно: за злетом виникає уповільнення чи падіння ділової активності, потім знову починається пожвавлення”.

Описана циклічність виникає через дію законів виробництва, збуту, споживання товару. Як окремий випадок циклічності дії ринку можна привести приклад циклу життя товару і відповідний йому цикл одержання підприємством прибутку. Дана циклічність породжена критеріями ринкової економіки, такими як: безліч виробників товарів, що є учасниками змагань де суперництво зосереджується не тільки на ціні, але також і на нецінових факторах: якість продукту, реклама й умови, зв'язані з його продажем.

Можна зробити висновок, що поряд із загальноприйнятими характеристиками сучасного ринкового господарства, такими як безліч товаровиробників, споживачів, розвиток товарно-грошових відносин, регулювання економіки державою - необхідно ввести ще один - ризик, як обов'язковий елемент ринкової економіки, з обліком якого будуються всі економічні відносини.

Сучасна соціально-економічна діяльність керівників, трудових колективів припускає необхідність і обов'язковість обліку ризику в прийнятих альтернативних рішеннях. Це теоретичний фундамент, на якому повинні базуватися нові управлінські рішення. Оскільки логіка розвитку економічного, господарського життя наполегливо вимагає обліку елементів випадковості і невизначеності в суспільному процесі, то з цього об'єктивно випливає потреба вивчення економічного аспекту ризику.

У сучасній економічній теорії проблемі ризику приділяється серйозна увага, і вона займає усе більш важливе місце.

Одними із видатних вчених які вклали вагомий внесок у дослідження теорії ризику є Г.Марковіц та У.Шарп.

Основна ідея моделі Г.Марковіца полягає в тому, щоб статистично розглядати майбутній доход, що приноситься фінансовим активом, як випадкову змінну, тобто, доходи по окремих інвестиційних об'єктах випадково змінюються в деяких межах. Тоді, якщо деяким чином визначити по кожному інвестиційному об'єкту цілком певні імовірності настання, можна отримати розподіл ймовірностей одержання доходу по кожній альтернативі вкладення коштів. За моделлю Г. Марковіца визначаються показники, що характеризують обсяг інвестицій і ризик, що дозволяє порівнювати між собою різноманітні альтернативи вкладення капіталу з точки зору поставлених цілей і завдяки цьому створити масштаб для оцінки різноманітних комбінацій. За допомогою розробленого Г.Марковіцем методу критичних ліній можна виділити неперспективні портфелі, тоді залишаються тільки ефективні портфелі, тобто, портфелі, що містять мінімальний ризик при заданому доході або що приносять максимально можливий доход при заданому максимальному рівні ризику, на який може піти інвестор.

Г.Марковіц відкрив явище, яке називають „чудом диверсифікації” (magic of diversification). Необізнаний з теорією Г.Марковіца інвестор користується стратегією наївної диверсифікації, тобто думає, що вклавши кошти у якомога більшу кількість активів, він знижує свої ризики. Це не зовсім так, бо справедливо тільки для випадку, коли доходності активи не пов'язані між собою, тобто мають низьку або від'ємну кореляцію. Чудо диверсифікації полягає в тому, що при від'ємній кореляції ризик зменшується, а доходність активів залишається незмінною.

У першій половині 60-х років учень Г.Марковіца Уільям Шарп запропонував лінійну однофакторну модель ринку капіталів, в якій вперше з'явився коефіцієнт „бета” (стандартний вимірювач ризику). В моделі У. Шарпа вводиться поняття безризикової процентної ставки та використовується тісна кореляція між зміною ринкової доходності окремих фінансових активів. Припускається, що необхідні вхідні дані можна приблизно визначити за допомогою безризикової процентної ставки і відношень, що зв'язують її зі зміною доходності окремих фінансових активів. Припустивши існування лінійного зв'язку між ринковою доходності активу і певним індексом, можна за допомогою прогнозованої оцінки значення індексу визначити очікувану доходність. Окрім цього можна розрахувати сукупний ризик кожного активу в формі сукупної дисперсії.

Сьогодні модель Г.Марковіца використовується в основному на першому етапі формування портфелю активів при розподілі інвестицій по різних типах активів: акціях, облігаціях, нерухомості, депозитах і т.д. Модель У.Шарпа використовується на другому етапі, коли капітал, інвестований в окремий сегмент ринку активів, розподіляється між окремими конкретними акціями, облігаціями і т.д.

Теоретичні моделі Г.Марковіца та У.Шарпа отримали визнання: у 1990 році їм була присуджена Нобелівська премія в області економіки за розробку теорій, у яких одним із ключових елементів є ризик.

При відсутності традицій дослідження проблеми ризику в українських учених, для створення власної методології необхідно розглянути теоретичні підходи представників основних течій західної економічної думки до аналізу цієї категорії.

Основним джерелом марксистської теорії вважається класична політична економія. "Батько політичної економії” Вільям Петті і Давид Рикардо "залишають без розгляду випадкові зміни”[71] і, як наслідок, не згадують у своєму аналізі категорію "ризик”. Однак вже Адам Сміт у "Дослідженні про природу і причини багатства народів” розглядає прибуток не як задану, а як динамічну величину. На його думку, чистий прибуток повинен містити в собі винагороду підприємцю за ризик [90]. Аналогічним образом відноситься до цієї категорії і Джон Мілль [57]. Ці учені визнають ризик фактором, що вимагає винагороди, але сприймають його тільки як "страхову премію”, не піддаючи більш ретельному економічному аналізу. «Нездатність ізолювати підприємницьку функцію від чистої функції вартості на капітал є загальною для всіх представників англійської класичної школи. Тому ... концепція бізнесмена як головної рушійної сили змін в економіці цілком відсутня у працях Д. Рикардо» [9]. Слідом за Рикардо всі інші ведучі економісти англійської класичної школи вважали процеси виробництва і капіталовкладень більш-менш автоматичними, не потребуючими прийняття важливих рішень, оцінок ризику і всякого роду передбачень.

В австрійської маржиналістській теорії важливе місце займають: фактор часу, невизначеність майбутнього і можливість помилки. Однак ризик не враховується ні Ф. Візером [17], ні К. Менгером, який пише тільки про "дуже велике практичне значення для економічної непевності людей” [56]. Американський представник маржиналізму, Джон Бейтс Кларк, у своїй роботі "Розподіл багатства” [40], так само, як Визер і Менгер, не згадує термін "ризик” та проблеми, зв'язані з ним.

Уперше конкретне відношення до втрат і їхнє економічне визначення представив Й. Шумпетер у "Теорії економічного розвитку” [99], де він пише, що премія за ризик може бути джерелом прибутку для страхової компанії, але не є такою для підприємця-новатора. При цьому ризики, не передбачені заздалегідь, стають джерелом, з одного боку збитків, а з іншого - прибутків. Нововведення завжди зв'язане з ризиком, але, за словами Шумпетера, втрати (ризики) несе тільки кредитор. Таким чином, він відзначив наявність ризиків у підприємницькій діяльності, а саме, у страхових, кредитних операціях і при виході на ринок з новим товаром і послугою. У зв'язку з виявленням ризику в деяких сферах діяльності з'являється економічне поняття "ризик”: можливі втрата чи прибуток, як імовірність настання неврахованої, непередбаченої події.

А. Маршалл у залежності від джерела формування капіталу і його застосування виділяє особистий і підприємницький ризик. Обидва види ризику складають частину загальних витрат фірми, як "якби вона діяла як страхова контора для самої себе” [53]. Однак крім чисто прагматичного відношення до ризику, з погляду страхування, А. Маршалл розглядає методологічні проблеми цієї категорії. Він вважає "невигідним думку авторів, що розглядають прибуток як "просту винагороду за ризик” [53]. По Маршаллу, прибуток розпадається на заробітну управління, відсоток на капітал і плату за ризик. "Щоб пояснити останній компонент і включити його у свою теорію розподілу, Маршалл винайшов новий фактор виробництва - організацію ... яка може бути незведена до положення особливого роду праці”[89].

Фундаментальний підхід до категорії "ризик” представлений у роботі Френка Найта "Ризик, невизначеність і прибуток”. У його концепції прибутку підкреслюється велика роль збитків. Він розрізняє два види ризиків: ризики, об'єктивна імовірність яких може бути розрахована і які, отже, страхуються. Такого роду ризики стають статтею витрат виробництва, що віднімається з прибутку чи збитків, а не їх причиною. "Єдиний "ризик”, що веде до прибутку, - зауважував Найт, - є унікальна невизначеність, що виникає від здійснення функцій відповідальності в останній інстанції”[63]. Його теорія - це характеристика підприємницької оцінки і процесу прийняття рішень, у якій прибуток, породжуваний тягарем несення ризику, виступає в ролі важливого елемента динамічних змін.

Поки економічний аналіз заглиблений у природу статичної рівноваги в умовах досконалої конкуренції, для теорії підприємництва і для теорії прибутку, як пред'явлення прав на залишковий доход з боку лиць, що приймають на себе ризик, зв'язаний з невизначеністю, просто немає місця. Тому, хоча роботу Найта і вважають фундаментальною, вона не зробила серйозного впливу на світову економічну думку.

У сучасній західній економічній літературі також немає однозначного підходу до теорії ризику. Деякі дослідники не надають їй належного значення, не включають у свої підручники по економіці [108,32]. Якщо ж економічний ризик і розглядається, то увага приділяється прикладним аспектам, зв'язаним зі страхуванням і його запобіганням, з погляду ухвалення управлінського рішення в умовах, коли його результат має невизначений характер, описуються найпростіші кількісні методи визначення ризику [106, 110, 115, 20, 26, 52]. Ризик розглядається як фактор, обумовлений невизначеністю в економіці [107, 113, 95]. Таким чином, аналіз ризику здійснюється не з загальнотеоретичної, а з прагматичної сторони. Жоден із сучасних західних економістів не аналізує категорію "ризик” у взаємозв'язку із системою економічних відносин.

Не можна не відзначити як швидко збільшується інтерес учених до проблем ризику, його обліку і механізму розрахунку чи моделюванню ризикових ситуацій [6, 7, 34, 45, 48, 49, 50, 67, 70, 73, 104]. У кожному з перерахованих джерел автор наголошує на понятті ризик і вважає центральною проблемою економічної науки саме вивчення й обмеження невизначеності майбутнього. У зв'язку з цим на перший план виходить задача розробки загальноекономічних підходів до категорії "ризик”. Для цього розглянемо результати впливу ризику на діяльність окремих суб'єктів (мікроекономіка) і його роль у функціонуванні економіки в цілому (макрорівень).

Господарські, фінансові і комерційні ризики - обов'язкові атрибути функціонування суб'єктів ринкової економіки. Будь-який індивід чи комерційна структура, що функціонує в умовах ринку, ставить своєю метою одержання прибутку. У той же час ринковий механізм їхньої діяльності об'єктивно містить у собі можливість збитків. Ризик супроводжує будь-яку діяльність того чи іншого суб'єкту ринку, не будучи а ні достоїнством, а ні недоліком.

У ринковій системі господарювання держава не несе відповідальності по зобов'язаннях підприємств і наслідкам ризику - прибуток чи збитки лягають на підприємця.

З погляду окремого члена суспільства - власника, менеджера, простого працівника - його ризиковані дії, що загрожують при несприятливому збігу обставин великими втратами чи навіть повним крахом - є дуже негативним явищем. Особливо це стосується великих промислових підприємств, що втягують у ризикові ситуації тисячі працівників, причому в більшості ці працівники самі по собі зовсім не схильні до ризику.

З іншого боку, наявність фактору ризику є сильним стимулом для економії засобів і ресурсів підприємцями, що змушує їх ретельно аналізувати рентабельність проектів, розробляти інвестиційні кошториси, наймати відповідні кадри. Підприємець знає, що кожна його дія несе в собі як можливість невдачі, втрат, так і можливість одержання прибутку, і тому вони скрупульозно продумуються, обґрунтовуються.

Ризик звичайно звикли зв'язувати з новими управлінськими рішеннями. Однак в інформаційному суспільстві ризик - це прийняття старих, традиційних рішень. Керівник, що уникає прийняття ризикованих рішень, вважається з погляду менеджменту, небезпечним для організації, оскільки прирікає її на застій. Фактор динамізму і невизначеності звів традиційні рішення до ризикованих. Якщо підприємець приймає рішення проводити сьогодні ту ж господарську політику, що і вчора, то він піддає свій бізнес більшому ризику, чим підприємець, що здійснює нововведення. Як це не парадоксально звучить, але обґрунтований ризик у сучасних умовах, умовах сильної конкуренції, потоків інформації, науково-технічної революції, є способом зниження ризику. Якщо підприємець не йде на ризик, то, зрештою, він стає банкрутом.

В міру розвитку ринкових відносин в Україні буде підсилюватися конкуренція. Щоб у ній вижити, потрібно йти на інновації. Підприємцям потрібно не уникати ризику, а вміти прогнозувати події, оцінювати їх і не переходити за визначені межі.

Ризик корисний для суспільства ще і тим, що в умовах "безризикової” економіки надзвичайно звужується сфера самореалізації типу людей, що складає основу підприємницької версти населення. Нормальний хід економічного розвитку вимагає досить різноманітного "розшарування” народного господарства по ступені ризикованості. Це забезпечує кожному суб'єкту можливість зайняти позиції в такій зоні господарювання, у якій ступінь ризикованості відповідає похилостям і якостям даного індивіда. Тому існування ризику і неминучі зміни його ступеня в ході розвитку виступають постійним і сильнодіючим фактором руху підприємницької сфери економіки.

Кожен економічний суб'єкт прагне одержати максимально можливий прибуток. Основними причинами одержання прибутку або збитків, на мій погляд, є невизначеність майбутнього та прийняття ризикованих рішень. Дані фактори відіграють роль своєрідної рушійної сили переміщення в народному господарстві матеріальних, фінансових і трудових ресурсів і, отже, багато в чому обумовлюють економічний прогрес у цілому.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити наступні висновки. Загальноприйняте, традиційне значення слова «ризик» як можливість збитку, чи невдачі втрат, як імовірність настання небажаної події, прийняте деякими українськими вченими [33, 48, 68, 98] і відповідне його використання в економічному контексті (наприклад, страхування ризиків), є прийнятною основою для визначення ризику як економічної категорії. Однак не можна випустити з уваги, що «ризик-менеджмент» - це діяльність, чинена в надії на вдалий результат, на одержання додаткового доходу [38, 115]. Цінність даного підходу полягає в тім, що в ньому підкреслюється факт, що при наявності у економічного суб'єкту можливості вибору між двома варіантами - із заздалегідь визначеним результатом і ризикованим - останній може бути обраний тільки в тому випадку, коли він обіцяє деяку вигоду в порівнянні з першим.

В економічній літературі можна знайти різні визначення категорії «ризик». Так у [22, 33, 48, 98, 115] «ризик» - це небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів чи недоодержання доходів у порівнянні з варіантом, що розрахований на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності. У [6, 47, 65, 75, 102] «ризик» визначається як погроза того, що підприємець понесе втрати у виді додаткових витрат чи одержить доходи нижче тих, на які він розраховував. У [20, 36, 94] «ризик» представляється як ситуативна характеристика діяльності будь-якого ринкового суб'єкту, що є наслідком невизначеності в його внутрішньому і зовнішньому середовищі, і при його реалізації для даного суб'єкта настають несприятливі наслідки.

Запропоновані визначення категорії «ризик», на мою думку, недостатньо відображають дане поняття, тому що розглядається тільки варіант втрат унаслідок ризикової ситуації, а сама ситуація ризику розглядається як наслідок одного варіанта дії підприємця - нераціонального використання ресурсів, що дуже звужує поняття ризик. Пропонується наступне визначення ризику. Ризик - це економічна категорія, що відбиває імовірність одержання збитків або чистого прибутку в результаті вибору в ситуації з декількома альтернативами.

Аналіз ризику допомагає вчасно вибирати оптимальний альтернативний варіант у всіх сферах економіки. Саме ця теорія може стати найбільш ефективним засобом прогнозування розвитку мікроекономіки.

Як відзначалося, "ризик” - категорія ймовірна. Це підкреслювалося і у всіх попередніх міркуваннях. Тому для більш повного і точного розуміння ризику нам необхідно уточнити, що ми розуміємо під імовірністю. Це дозволить нам також виявити розходження між ризиком і невизначеністю.

У математичній літературі виділяється два види імовірності: об'єктивна і суб'єктивна. Імовірність об'єктивна, коли її можна визначити математичними методами чи шляхом статистичного аналізу накопиченого досвіду. У той же час у реальній економічній практиці не менш, якщо не більш, поширені випадки, коли невизначеність має принципово інший характер. У подібних ситуаціях необхідної статистики для невизначених факторів, або взагалі не може бути. Адже говорити про імовірність появи в найближчому майбутньому нового технологічного процесу можна лише в зовсім іншому змісті, ніж про імовірність попиту на який-небудь цінний папір. Таким чином, використання поняття імовірності винятково в його класичному, емпірично частотному розумінні звужує коло економічних задач, до яких можуть бути застосовані формальні методи теорії імовірності і теорії прийняття рішень. Якщо ж ми будемо трактувати імовірність у більш широкому змісті, з огляду на суб'єктивну інформацію, що міститься в невизначеності, то це дозволить застосувати теорію імовірності до всіх задач, що розглядає "об'єктивіст”, і до багатьох інших. Ми зможемо вирішувати набагато більшу кількість економічних проблем. Зокрема, при аналізі ризику зовнішньоекономічної угоди ми будемо використовувати як об'єктивну, так і суб'єктивну імовірність.

Звичайно, з огляду на інформацію, що полягає в суб'єктивних думках, ми одержуємо її в переробленому вигляді, що пов'язано з особистим досвідом, характером і пристрастями їхнього джерела. Якщо існує можливість, було б корисно підкріпити чи спростувати її об'єктивними даними, але коли такої можливості немає, то, на нашу думку, треба не зневажати суб'єктивною інформацією, а включити її у формальний аналіз, тим більше, що в реальному житті подібні неформальні розрахунки істотно впливають на прийняття рішення. "Ступінь впевненості в правильності висновків, що випробує людина, яка їх зробила, не можна ігнорувати, тому що це питання має найбільше практичне значення ... своїй власній оцінці значення свого власного судження він додає набагато більшу вагу, чим якому-небудь іншому виду розрахунку” [62].

Представляється обґрунтованим використовувати для досліджень у даній роботі класифікацію імовірності, дану Ф. Найтом. Він виділяв три типи імовірності:

апріорна імовірність. "Абсолютно однорідна класифікація випадків, в усьому ідентичних (за винятком дійсно випадкових факторів)” [62];

статистична імовірність. Її не можна оцінити за допомогою апріорних обчислень. "Головна відміна цього виду імовірності полягає в тім, що він заснований на емпіричній класифікації випадків” [62]. Суб'єкт, вибираючи з декількох альтернатив, має в розпорядженні об'єктивні імовірності одержання передбачуваного результату, що ґрунтуються, наприклад, на проведених статистичних дослідженнях;

"оцінки”. Особливістю даного типу імовірності є відсутність обґрунтованого критерію для класифікації подій, тому що кожен випадок або унікальний, або неможливо знайти достатньої кількості подібних прикладів, щоб, проаналізувавши їх, визначити імовірності цікавої для нас ситуації.

Щоб розрізняти другий і третій тип невизначеності, Найт запропонував використовувати термін "ризик” для позначення статистичної імовірності і термін "невизначеність” для "оцінки” [62]. Таке розмежування ризику і невизначеності є цілком логічним: виходячи з об'єктивних критеріїв, існує точно відома імовірність виграшу чи збитків - це ризик, якщо об'єктивних даних немає - це невизначена ситуація. Однак в економічній літературі не прийнято широко використовувати термін "невизначеність” (ви не зустрінете сполучення "невизначеність ухвалення рішення”, "страхування невизначеності”). Тому, я вважаю припустимим використовувати термін "ризик” для позначення ситуації тому, що для його аналізу ми використовуємо як об'єктивну, так і суб'єктивну імовірності.


1.2 Види ризиків, їх характеристика .

Виявлення ризиків і їхній облік у підприємницькій діяльності ведеться по окремих формах і видах підприємництва, звідси виникли різночитання в понятті ризику і розходження в його класифікації.

Усе різноманіття ризиків у підприємницькій діяльності може бути розкласифіковано по різних ознаках: по виду підприємництва, по ступені охоплення, по масштабах і розмірам, по аспектах, по ступеню ризиконасиченості рішень і так далі. Класифікації ризиків, представлені в різних наукових роботах дослідників можна звести до наступної схеми за принципом: усі ризики, що зустрічає людина в ході заняття підприємницькою діяльністю, поділимо на економічні і політичні. Всі економічні ризики розділяються за видом підприємницької діяльності. Оскільки будь-який бізнес у тім чи іншому ступені зв'язаний з основними фазами відтворювального циклу - виробництвом продукції і послуг, обміном і розподілом товарів, їхнім споживанням - можна виділити наступні види підприємництва і відповідні їм ризики: виробничі, комерційні, фінансові. У той же час кожний з названих видів підприємницьких ризиків розподіляється на декілька підвидів.

Існує чотири групи внутрішніх факторів, що впливають на рівень підприємницького ризику: стратегія фірми, принципи діяльності фірми, ресурси і їхнє використання, об'єм виробництва, якість і рівень використання маркетингу. Ці групи містять у собі десятки конкретних, діючих у кожній фірмі вибіркових факторів. Дуже великий вплив на ступінь ризику таких факторів, як: відсутність професійного досвіду керівника фірми, слабкі загальноекономічні знання посібника і персоналу фірми, фінансові прорахунки, погана організація праці співробітників, витік конфіденційної інформації з вини службовців, слабка пристосованість фірми до змін у навколишньому ринковому середовищі в умовах глобалізації, недолік знань в області маркетингу й інші.

Нам необхідно зазначити, що на даний час у цій проблематиці не має одностайної концепції. Класифікація ризику відбувається на вербальному рівні, хоча вже з'явилось кілька наукових праць, у котрих йдеться про доцільність використання кластерного аналізу для виокремлення окремих ризиків у певній сфері діяльності, наприклад в аудиті. Ризик є складним феноменом ринкової економіки, майже кожна наукова праця чи навчальний посібник з проблем ризикології доповнює класифікаційні ознаки або виокремлює нові форми та види економічного ризику. Існує безліч підходів до класифікації ризиків, але, на мою думку, недоцільно поділяти ризики на такі, що підлягають вимірюванню, і такі, які неможливо виміряти. Зрозуміло, що існують латетні (приховані) ризики, про які важко судити з позицій теперішнього рівня знань. Але, якщо виокремився певний вид (тип) ризику чи якась ризикова ситуація, то цей ризик треба певним чином оцінити, спираючись на судження експертів, використовуючи різні теорії і в кінцевому рахунку зменшити ступінь його впливу на фінансово-економічну діяльність.

Більшість вчених схиляються до судження, що методологічно обгрунтованим і продуктивним з погляду практичного використання є поділ ризику на систематичний і диверсифікований. Ці два види ризику об'єктивно виникають не лише за фінансових, а й за реальних інвестицій. Більше того, прийняття будь-якого економічного рішення в ринкові економіці пов'язано з системним впливом, мінливістю коньюктури ринку загалом, а також з чинниками, котрі є специфічними щодо предметної області діяльності підприємства.

Для оцінки й управління ризиком змістовне і методичне значення має його розподіл на такі види, як чисті й фінансові, статичні й динамічні. Наслідками чистих ризиків можуть бути лише збитки. До них можна віднести майнові, виробничі, транспортні, екологічні та інші ризики. Фінансові ризики можуть призвести як до збитків, так і спричинити додатковий виграш.

Дехто з авторів виокремлюють ризики управління, до яких можна віднести ризик цілепокладання, ризик маркетингу, ризик менеджменту. Ризик цілепокладання – це можливість неправильного визначення цілей діяльності. Ризик маркетингу – це можливість відхилення у результаті діяльності через конкретний вибір інструмента досягнення поставлених цілей. Ризик менеджменту – це можливість неправильних управлінських дій і рішень у процесі досягнення поставлених цілей. Останній ризик можна деталізувати на ризик вивчення, що полягає у невизначених, неструктурованих, уявленнях суб'єкта управління про об'єкт управління, та ризик діяльності, пов'язаний з можливістю прийняття загрозливих рішень і виникнення ризику в процесі виконання цих рішень.

У змістовній праці з економічного ризику українського вченого В. В. Чепурка [57] типізовано основні концептуальні підходи щодо класифікації ризику, котрі можна поділити на об'єктивнимй, предметний, чинниковий та аспектний. З мого погляду, необхідно використовувати суперпозицію цих підходів, за винятком чинникового, бо такий підхід не коректний з методичного погляду.

Об'єктивний підхід реалізується в класифікаціях, які деталізують ризики залежно від масштабів, рівнів управління тощо. За цим підходом можна деталізувати ризик на глобальний і локальний, внутрішній і зовнішній, мегарівня, макрорівня, мезорівня, мікрорівня, мінірівня, та на рівні підприємства, галузі, міжгалузевий, на рівні країни, глобальний.

Згідно з предметним підходом побудовані різні класифікації за сферою походження ризику, за джерелами походження, розподіл фінансових ризиків на валютний, кредитний, відсотковий, інвестиційний; розподіл підприємницьких ризиків на організаційний, ресурсний, кредитний, портфельний, інноваційний; здійснено також класифікацію ризиків управління.

Обгрунтованим і продуктивним з погляду управління ризиком є, на мою думку, аспектний підхід до класифікації ризиків. Він передбачає перехід від дослідження явищ до виявлення сутності, до узагальнень, які зорієнтовані на задачі оцінювання та вимірювання ступеня ризику, на управління ним. На аспектному підході базуються класифікації щодо ступеня обгрунтованості прийняття ризику, відповідності ризику допустимим його граничним значенням, що задаються суб'єктом ризику, залежно від міри його несхильності до ризику тощо. Сюди можна віднести й адекватність щодо своєчасності прийняття рішень і реагування на трансформаційні процеси, що породжують ситуацію ризику, ступеня системності, а також виокремлення чистих і фінансових ризиків, систематичного й диверсифікованого ризику.

Концепція аспектної класифікації грунтується на необхідності дослідження всіх можливих проявів ризику в певній предметній області, виявлення його причин і чинників. Потрібно також враховувати відповідність класифікації завданням і критеріам оцінки ризику, що випливають з цілей функціонування економічної системи щодо управління ризиком у даній економічній сфері, прийнятій системі гіпотез.

Проведені нами дослідження показали, що класифікація повинна бути не лише змістовною, але разом з тим прагматичною. Вона доцільна у тому випадку, коли з неї можна отримати логічні продуктивні напрями щодо розробки методів кількісної оцінки ступеня ризику, раціональної системи методів й інструментарію управління ним.

Беручи до уваги різні підходи вчених до класифікації ризиків спробуємо побудувати власну об'єктивну класифікацію ризиків.

Класифікація ризиків може бути створена на різних характеристиках, основні з яких:

1. Причини (рід небезпеки), які викликають несприятливі події.

Класифікація за родом небезпеки виділяє:

- техногенні ризики, які спричинені господарською діяльністю людини;

- природні ризики, які не залежать від діяльності людини

- змішані ризики – події природного характеру, ініційовані господарською діяльністю людини.

2. Характер діяльності, з якою пов'язані віповідні ризики, передбачає два види ризиків:

- ризик, пов'язаний з можливим технічним провалом виробництва;

- ризик, пов'язаний з відсутністю комерційного успіху.

Тобто умовно ризик можна розділити на: технічний (виробничий) і комерційний ( до нього можна віднести фінансовий). У свою чергу різні види технічного і комерційного ризиків входять до зовнішніх і внутрішніх підприємницьких ризиків.

Ці види ризиків пов'язані з виконанням особами своїх професійних обов'язків, з розгортанням виробництва, виникають в галузі керування фінансами і торгівлі, при вкладенні інвесторами коштів з метою одержання прибутку.

Об'єктивна необхідність дослідження та вивчення сукупного ризику підприємства пояснюється тим фактом, що будь-яка його операційна, інвестиційна та фінансова діяльність у ринковому середовищі здійснюється виключно в умовах загрози формування негативних фінансово-економічних результатів – скорочення прибутків, падіння ринкової вартості підприємства або, у найгіршому випадку, оголошення неплатоспроможності підприємства із наступною його ліквідацією за процедурою банкрутства.

3. Об'єкти, на які спрямовані ризики.

Відповідно до цієї класифікації можна виділити ризики спричинення збитків життю і здоров'ю громадян і майнові ризики, серед яких особливо виділяються ризики настання цивільної відповідальності. Така класифікація прийнята в страховій справі. Серед майнових ризиків слід назвати ризики спричинення збитків майну як фізичним об'ктам і ризики спричинення збитків майновому інтересу, наприклад, прибутку.

Отже, складність класифікації ризиків полягає в їхній різноманітності. У процесі своєї діяльності підприємці зіштовхуються із сукупністю різних видів ризиків, які відрізняються між собою за місцем виникнення, сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на їх рівень.Як правило, всі ці ризики взаємозалежні.

Отже, ми виділили, що найважливішими елементами покладеними в основу класифікації ризиків повинні бути :

1. Характер обліку ризиків.

За характером обліку ризики бувають:

- зовнішні ( до них належать ризики, безпосередньо не пов'язані з діяльністю підприємства). На рівень зовнішніх ризиків впливає дуже велика кількість різних факторів – політичних, економічних, демографічних, соціальних, географічних.

- внутрішні ( до них належать ризики, обумовлені діяльністю самого підприємства і його контактної аудиторії). На їх рівень впливає ділова активність керівництва підприємства, вибір оптимальної маркетингової стратегії, політики і тактики та інші фактори.

2. За часом: короткострокові і постійні, а також ретроспективні, поточні і перспективні.

3. За характером наслідків: підрозділяються на чисті і спекулятивні.

Чисті ризики ( статистичні) характеризуються тим, що вони практично завжди несуть у собі втрати для підприємницької діяльності.

Спекулятивні ( динамічні) ризики можуть нести в собі як втрати, так і додатковий прибуток.

4. За ступенем ризиків їх поділяють на:

- припустимі ризики – загроза втрати прибутку від реалізації проекту, при цьому втрати можливі, але їх розміри меньші за очікуваний прибуток;

- критичні ризики – пов'язані з небезпекою втрат у розмірі витрат на здійснення проекту;

- катастрофічні ризики – небезпека втрвт у розмірі всього майна підприємства.

Зовнішні ризики пов'язані з причиненням збитків і неотриманням підприємцем очікуваного прибутку внаслідок порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємця обо через інші обставини, які не залежать від нього.

До зовнішніх ризиків належать:

- природні ( ризик стихійних лих і екологічні ризики);

- загальноекономічні ( зміна економічної ситуації);

- політичні ( націоналізація і експропріація, воєнні дії, цивільні заворушення);

- фінансові ризики, пов'язані із зміною купівельної спроможності грошей та іншими факторами.

Внутрішні ризики залежать від здатності підприємця організувати виробництво і збут продукції. Вони впливають на підприємницьку діяльність, значною мірою визначаються помилковими рішеннями, прийнятими керівниками унаслідок їхньої некомпетентності.

До внутрішніх ризиків належать:

- виробничі ( зниження продуктивності праці, втрати робочого часу, перевитрати або відсутність необхідних матеріалів);

- технічні ( виникають при впровадженні нових технологій або інноваційних рішень, виходи з ладу устаткування );

- комерційні ( реалізація товару на ринку, транспортні проблеми, платоспроможність покупця );

- інвестиційні ( ризик втраченої вигоди, процентний, кредитний, біржовий, селективний, банкрутства).

Комерційні ризики означають небезпеку втрат у процесі фінансово-господарської діяльності, невизначеність результатів конкретної комерційної справи чи реалізації маркетингової стратегії підприємства в цілому. Виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємцем.

За структкрною ознакою комерційні ризики поділяються на:

- майнові;

- виробничі;

- торгові;

- фінансові.

Майнові ризики – визначаються можливою втратою майна через крадіжку, диверсії, недбалість, перевантаження технічної і технологічної систем.

Виробничі ризики – це ризики, пов'язані зі збитками від зупинки виробництва у наслідок впливу різних факторів і насамперед із втратою чи ушкодженням основних і оборотних фондів, а токож ризики пов'язані із впровадженням у виробництво нової техніки і технологій.

Торгові ризики – це ризики, пов'язані зі збитками через затримку платежів, відмову від платежу в період транспортування товару, недоставка товару.

Фінансові ризики - це ризики, пов'язані з імовірністю втрат фінансових ресурсів. Виникають при здійсненні фінансових угод, виходячи з того, що в ролі товару виступає або валюта, або цінні папери, обо кошти. Формуються в сфері управлінських рішень щодо покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності та формування структури капіталу підприємства.

Фінансові ризики поділяються на два види:

- ризики, пов'язані із зміною купівельної спроможності грошей ;

- ризики, пов'язані з вкладенням капіталу ( інвестиційні).

До ризиків, пов'язаних з купівельною спроможністю грошей належать такі різновиди:

- інфляційні;

- дефляційні;

- валютні;

- ризик ліквідності.

Інфляційний ризик – це ризик того, що при зростанні інфляції одержувані грошові доходи знецінюються з точки зору реальної купівельної спроможності швидше, ніж зростають.

Дефляційний ризик – це ризик того, що при зростанні дефляції відбувається падіння рівня цін, погіршення економічних умов підприємця і зниження доходів.

Валютні ризики є небезпекою валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти відносно іншої при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних та інших валютних операцій. Також імовірність того, що зміна курсів іноземних валют призведе до появи у фірми збитків унаслідок зміни ринкової вартості її активів і пасивів.

Занижений валютний курс дозволяє одержати додаткові вигоди при експорті і сприяє припливу іноземного капіталу. Протилежна експортна ситуація виникає при завищенні курсу валют. При цьому знижується ефективність експорту і росте ефективність імпорту.

У свою чергу до валютного ризику входить економічний валютний ризик, ризик переказу та ризик угод:

- економічний валютний ризик – для підприємства полягає у тому, що вартість її активів і пасивів може змінюватися у більший чи менший бік через можливість зміни валютного курсу;

- ризик переказу – має бухгалтерську природу і пов'язаний з розбіжностями обліку активів і пасивів в іноземній валюті;

- ризик угод – це імовірність наявних валютних збитків з конкретних операцій в іноземній валюті.

Ризики ліквідності – це ризики, пов'язані з можливістю втрат при реалізації цінних паперів інших товарів або через зміну оцінки їхньої якості і споживчої вартості.

Інвестиційні ризики – це ризики втрати вкладеного капіталу й очікуваного доходу. Формується під час здійснення сукупності господарських операцій з придбання та продажу довгострокових активів, а також короткострокових фінансових інвестицій , які не є еквівалентами грошових коштів.

Інвестиційні ризики містять у собі такі підвиди ризиків:

- втраченої вигоди;

- зниження прибутковості;

- прямих фінансових втрат.

Ризик втраченої вигоди - це ризик настання прямих фінансових збитків (неодержаний прибуток) у результаті нездійснення якого-небудь заходу.

Ризик зниження прибутковості – це ризик, який може виникнути в результаті зменшення розміру відсотків і дивідендів з портфельних інвестицій, їх внесків і кредитів. Портфельні інвестиції пов'язані з формуванням інвестиційного портфеля і означають придбання цінних паперів і інших активів.

Цей ризик містить у собі такі різновиди:

- процентний;

- кредитний.

Процентним ризиком – це імовірність виникнення збитків у випадку зміни процентних ставок з фінансових ресурсів. Небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними фондами в результаті перевищення процентних ставок, виплачуваних ними по залучених коштах, над ставками по наданих кредитах.

Кредитний ризик – небезпека несплати постачальником основного боргу і відсотків, які належать кредитору. Він є одним з найважливіших ризиків в умовах ринкової економіки. Виникає в подіях при яких емітент, що випустив цінні боргові папери, виявився не в змозі виплачувати відсотки з них або основної суми боргу.

Поділяється на:

- майновий – визначається тим, чи досить власних активів позичальника для покриття обсягу кредиту;

- моральний – та частина ризику, яка має відношення до позичання грошей і залежить від моральних якостей позичальника;

- діловий – пов'язується, як правило, зі здатністю підприємця робити прибуток.

Ризики прямих фінансових втрат містять у собі такі різновиди:

- біржовий;

- селективний;

- банкрутства;

- кредитний.

Біржові ризики є небезпекою втрат від біржових угод.

До них належать:

- несплата по комерційних справах;

- несплата комісійної винагороди брокерської фірми.

Селективні ризики – (від лат. Seiectio – вибір, добір) – це ризики неправильного вибору способу вкладення капіталу, виду цінних паперів для інвестування в порівнянні з іншими видами цінних паперів при формуванні інвестиційного портфеля.

Ризик банкрутства – є небезпекою в результаті неправильного вибору способу вкладення капіталу, повної втрати підприємцем власного капіталу і нездатності його розраховуватися по взятих на себе зобов'язаннях.

Ризик, пов'язаний із будь-якими управлінськими фінансовими рішеннями, зводиться, до кількісної оцінки впливу невизначеності на фінансування суб'єкта господарювання – покриття його потреби у капіталі. Я вважаю, що сукупність різних видів ризиків, з достатнім рівнем достовірності, можна звести до системи фінансових ризиків як невизначеності щодо забезпечення адекватності активів підприємства його зобов'язанням перед власниками та кредиторами але головним є не тільки невизначеність а, з моєї точки зору, ступінь невизначеності втрат.


1.3 Методологічні засади ризиків та їх особливості.

У будь-якій мові звичним буденним є поняття "ризик - шляхетна справа”, "ризикуєш - втратиш”, "хто не ризикує, той не виграє”. Ці крилаті вислови показують різні підходи до розуміння ризику. Ризик попереджає, з одного боку, про можливу невдачу, втрату, з іншого боку - про можливий виграш, прибуток.

Поняття ризику в господарській практиці було присутнє вже у давнині, але на ранніх стадіях існування людського суспільства, коли люди теоретично ще не усвідомлювали імовірнісний характер його розвитку, наявність невизначеності і випадковості, викликаних дією природних і суспільних процесів, вони стихійно шукали засоби і форми захисту від можливих небажаних наслідків. Один з розповсюджених способів, що виник на зорі цивілізації, зв'язаний зі створенням страхового фонду, наприклад, на випадок неврожаю, облоги міста в ході воєнних дій і т.д. У такій ситуації починаються складатися передумови ототожнення ризику з явищами, настання яких могло викликати майнові й інші види збитку.

У масовій свідомості широко поширене судження про ризик саме як про можливу небезпеку чи невдачу, однак, якщо ми бажаємо використовувати в наукових цілях будь-які загальновживані поняття звичайної мови, у випадку з категорією "ризик”, невизначеність і двозначність не можна застосовувати в тому значенні, що йому відповідає в повсякденності. Не зробивши аналізу змісту цього поняття, не можна розглядати проблему на необхідному науковому рівні, не можна приймати практичні рішення з використанням отриманих рекомендацій.

У сучасній економічній теорії проблемі ризику приділяється серйозна увага, і вона займає усе більш важливе місце. Досить сказати, що Дж. Тобін у 1981 р., М. Алле в 1988 р. і Г. Марковиц, М. Міллер, У. Шарп у 1990 р. стали Нобелівськими лауреатами в області економіки за розробку теорій, у яких одним із ключових елементів є ризик. В Україні категорія ризику зустрічається в економічній літературі (найчастіше як негативний фактор у фінансово-кредитній системі), але не стала загальновизнаною. У цілому ряді вітчизняних підручників вона не розглядається в інших або тільки згадується або це просто переказ західних розробок, не адаптованих до української дійсності. Такому рівню розробленості проблеми економічного ризику є два пояснення. По-перше, і це є найбільш важливим, у вітчизняних економістів немає традицій дослідження цієї проблеми. По-друге, у світовій економічній літературі існують різні визначення ризику, але методологічні дослідження цієї категорії не розроблені.





Реферат на тему: Вплив ризиків на фінансово-господарську діяльність підприємств (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.