Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економічна теорія

Відповіді на питання з предмету "економічний аналіз" (шпора)

1.Мета та завдання ЕА. Основною метою ЕА є пошук резервів для підвищення ефективності господарювання та розробка заходів щодо їх реалізації. Для досягнення основної мети необхідне попереднє розв'язання конкретних завдань: 1)оцінка фактичного стану господарювання (передбачає об'єктивну характеристику економічних результатів, досягнутих підприємством); 2)виявлення факторів, що спричинили відхилення фактичних показників від планових; 3)визначення кількісного та якісного впливу факторів на результати господарювання; 4)визначення резервів, підвищення рівня господарювання; 5)розробка,обґрунтування найраціональніших шляхів щодо подальшого використання виявлених резервів з метою підвищення ефективності господарювання та контролем за їх виконанням.

2.Функції та значення ЕА в сучасних умовах. Функції: 1)науково-дослідницька - виявлення закономірностей та тенденцій економічних явищ та процесів на основі вивчення впливу економічних законів; 2)оцінююча - характеристика та узагальнення результатів господарювання та формулювання висновків про рівень їх досягнення; 3) планова – обґрунтування поточних та стратегічних планів економічного розвитку; 4)пошукова – виявлення резервів, підвищення ефективності господарювання; 5)мобілізуюча - розробка заходів щодо використання виявлених резервів; 6)інноваційна - сприяння, впровадження досягнень НТП, сучасних технологій; 7)пропагандистська - оприлюднення, розповсюдження інформації про передовий досвід господарювання; 8)інформаційно-аналітична – збирання та обробка необхідних даних, оцінка їх достовірності, зведення, групування та проведення інших розрахунків для прийняття обґрунтованих управлінських рішень; 9)контролююча – контроль за виконанням планів чи управлінських рішень, за реалізацією заходів з раціонального використання ресурсів та поліпшення економічних результатів.

3.Принципи ЕА. Принцип науковості – передбачає використання при аналізі наукових розробок, спеціальних методик, загальновизнаних методів та прийомів аналізу. Принцип держаного підходу – у ході проведення аналізу необхідно керуватися законодавчими актами, нормами та положеннями сучасної державної політики. Принцип комплексності – полягає в повному вивченні економічних явищ та процесів для забезпечення їх об'єктивної оцінки. Принцип системності - єдність та послідовність дослідження економічних явищ як цілісної системи у певному порядку, за певними етапами. Принцип об'єктивності - правильність, достовірність даних, відображення ними справжнього стану господарювання шляхом критичного дослідження економічних явищ та процесів. Принцип конкретності - висновки аналізу повинні випливати із результатів застосування конкретних методів. Принцип точності - висновки аналізу повинні випливати із результатів застосування конкретних методів. Принцип дієвості - створення таких умов, за яких результати аналізу можуть впливати на господарську діяльність. Принцип безперервності - постійне, регулярне проведення аналізу, виключення його випадкового характеру. Принцип ефективності - мета і завдання ЕА вважаються досягненими при виконанні обов'язкової умови, що очікуваний економічний ефект буде вищим,ніж попередній. Принцип порівнянності – зіставлення даних та результатів аналізу з об'ємними, якісними чи структурними параметрами. Принцип оперативності – вимагає швидкого проведення аналітичного дослідження, формування обґрунтованих висновків, що слугує для своєчасного прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Принцип демократичності – до проведення аналізу необхідно залучити широке коло працівників підприємства, не обмежуючись їхніми посадами.

4.Класифікація ЕА за місцем проведення та користувачами результатів. За місцем проведення: внутрішньогосподарський(аналіз, що здійснюється на рівні підприємства та його структурних підрозділів) та міжгосподарський (охоплює декілька підприємств). За користувачами результатів: внутрішній аналіз (здійснюється за ініціативою та на матеріалах самого підприємства) та зовнішній аналіз (може проводитись зовнішніми користувачами або на їх замовлення).

5.Класифікація ЕА за змістом: фінансово-економічний аналіз - вивчає фінансові результати діяльності, фінансовий стан підприємства з метою пошуку резервів; статистико-економічний - проводиться статистичними органами для дослідження масових економічних явищ та процесів на різних рівнях; соціально-економічний – вивчення взаємозв'язків та взаємозалежностей соціальних та економічних явищ і процесів та визначення впливу соціальних факторів на результати господарювання; економіко-еколочічний – вивчає взаємозв'язки .та взаємозалежності соціальних та економічних явищ і процесів, розробка заходів раціональне використання ресурсів та покращення навколишнього середовища; маркетинговий – дослідження ринків збуту продукції, кон'юнктури ринку, попиту і пропозиції; інвестиційний – вивчення операцій із вкладення майнових, інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку; техніко-економічний – вивчення та оцінка технічного рівня підприємства та його вплив на економічні показники.

6.Класифікація ЕА за методикою дослідження: порівняльний аналіз – звітні показники порівнюються з плановими, нормативними показниками, з аналогічними показниками минулих періодів, з показниками кращого підприємства. Факторний - виявлення величини впливу різних факторів на зміну результативного показника. Діагностичний – встановлення характеру порушень нормативних економічних процесів на основі типових ознак. Економіко-математичний - вибір найоптимальнішого варіанту рішення економічної задачі. Функціонально-вартісний - виявлення резервів, зниження витрат за рахунок ефективних варіантів виробництва, за рахунок кращого співвідношення між споживчою вартістю вибору та витратами на його виявлення. Стохастичний – вивчає стохастичні залежності економічних явищ та процесів. Маржинальний - оцінка та обґрунтування ефективності управлінських рішень.

7.Класифікація ЕА в залежності від обсягу дослідження сфери застосування. Від обсягу дослідження: комплексний (загальний) аналіз - його мета полягає у комплексному, всебічному вивченні господарської діяльності підприємства як єдиного цілого; тематичний аналіз - охоплює тільки окремі види діяльності або вирішення окремих завдань, що є найбільш проблемні (важливі) на даний момент часу. Від сфери застосування: виробничий - охоплює сферу виробництва, реалізації продукції, товарів/послуг та призначений для пошуку невикористаних резервів, підвищення їх еф-ті; фінансовий аналіз – вивчає фінансову діяльність, тобто операції та процеси, пов'язані зі зміною розміру та складу капіталу; стратегічний аналіз - визначення мети, завдання, структури, обсягу виробництва, розробка відповідних прогнозів та складання науковообгрунтованих планових робіт.

8.Поняття інформації та даних в ЕА. Інформація - це упорядковані зведення, свідчення про процеси, зміни, які проходять в зовнішньому середовищі, сукупність даних та зведень. Економічна інформація – сукупність зведень та даних, одержаних на базі попереднього аналізу, які відображають соціально-економічні явища. Використовується ця інформація для керування та прогнозування соціально-економічного розвитку. Економічна інформація відображає економічні явища та процеси, які характеризують економічну сторону діяльності підприємства. Економічна інформація ха­рактеризує виробничо-господарські процеси та їх результати як і будь-яка інша інформація і перетворення. Вона займає проміжне місце між керованою та керуючою системами, де економічна інформація фіксується переробленою і використовується з метою керування. Дані - величина, число або зображення, яке вводиться у процес інформаційної обробки або виводиться з нього.

9.Особливості організації перспективного та ретроспективного аналізу. За часом дослідження ЕА поділяється на перспективний (попередній, прогнозний) та ретроспективний (наступний/історичний). Перспективний аналіз – аналіз результатів діяльності з метою визначення їх можливих значень на майбутнє. Ретроспективний аналіз - використовується для контролю за виконанням плану для виявлення внутрішньогосподарських резервів та для виявлення результатів діяльності підприємств. Він поділяється на оперативний (виявлення недоліків, впливу цих недоліків на господарські процеси, застосування засобів для усунення негативних наслідків та для прийняття обґрунтованих управлінських рішень) та підсумковий (здійснюється після закінчення певного циклу господарських операцій та при одержанні відповідної звітності).

10. Поняття та групування факторів в ЕА. Групування - процес утворення однорідних груп на основі розподілу сукупності на окремі частини або об'єднання досліджуваних одиниць у частковій сукупності за суттєвими для них ознаками. Види групувань: типологічний (завдання полягає у виділенні із загальної сукупності соціально-економічних типів); структурне (характеризує склад досліджуваної сукупності та структурні зрушення розвитку соціально-економічних явищ та процесів); аналітичне (дослідження взаємозв'язків та взаємозалежностей між явищами та процесами та їх різноманітними ознаками). Прості (групування здійснюється за однією ознакою) і комбіновані (дві/більше ознак) групування.

11. Визначення методу та методики ЕА. Під методом дослідження в цілому розуміють спосіб діяльності, послідовність виконання визначених процедур, необхідних для досягнення поставленої мети. Методи: традиційні, математико-статистичні методи; логічні/евристичні. Методика - сукупність прийомів та способів практичного виконання окремих завдань. Тісний зв'язок між цими категоріями та їх співвідношення: методологія → метод → методика. Методика: загальна (має універсальний характер та є прийнятою для аналізу будь-яких об'єктів різних видів економічної діяльності) та часткова (призначена для проведення аналітичних досліджень лише певних видів/груп об'єктів для конкретної сфери економіки).

12. Класифікація методів ЕА. Під методом дослідження в цілому розуміють спосіб діяльності, послідовність виконання визначених процедур, необхідних для досягнення поставленої мети. Методи: традиційні методи (найчастіше використовуються в ЕА завдяки їх простоті порівняно з ін.методами аналізу), математико-статистичні (включають методи детермінованого факторного аналізу, методи стохастичного факторного аналізу, методи оптимізації показників) та логічні/евристичні.

13. Системний підхід в аналізі економічних явищ та процесів. Системний підхід – передбачає вивчення економічних процесів як складних динамічних систем, які включають ряд елементів, певним чином пов'язаних між собою. Тому аналітичне дослідження кожного об'єкту слід проводити з урахуванням багатосторонніх зв'язків і взаємообумовленостей окремих елементів системи. Властивості системи: цілісність, об'єктивність, структурність, ієрархічність, цілеспрямованість, самоорганізація. В ЕА системний підхід передбачає: виявлення сутності явищ та процесів як самостійних систем певного порядку, розробку синтетичних та аналітичних показників, вивчення законів, закономірностей і тенденцій розвитку, розробка моделей розвитку явищ та процесів.

14. Сутність та види показників, які використовуються в ЕА. Показник - чисельний параметр чи критерій якої-небудь властивості, якості об'єкта явища, процесу чи рішення. За способом обчислення: первинні, похідні. За суттю досліджуваних об'єктів: об'ємні (кількісні) та якісні. За характером досліджуваних явищ: інтервальні, моментні. За способом відображення: абсолютні, відносні. За способом вираження: індивідуальні, узагальнені. За характером залежності: факторні, результативні.

15. Класифікація показників за суттю та характером досліджуваних явищ. Об'ємні/кількісні - виражаються в числовому вимірі, для них характерні фізичні або грошові одиниці. Якісні - характеризують відношення величини двох показників, відображають ефективність економічних рішень, частку на темпи змін економічних величин. Інтервальні - характеризують розвиток явищ та процесів у часі. Моментні - на конкретну дату.

16. Класифікація показників за способом відображення, ступенем агрегування та характером залежності. Абсолютні – використовуються для кількісної оцінки суспільних явищ та процесів та слугують базою для розрахунку відносних, середніх показників та індексів. Відносні - показують відношення двох абсолютних величин з метою полегшення аналізу даних. Факторні- впливають на інші показники та спричиняють їх зміну. Результативні - формуються під дією на них інших показників та виступають основним об'єктом дослідження. Індивідуальні Узагальнені

17. Організація аналітичної роботи. Планово-аналітична служба підприємства - гнучкий та динамічний підрозділ підприємства, функції якого залежать від специфіки самого підприємства. Аналітична служба - це 1 із центральних підрозділів підприємства, який відповідає за підготовку та обґрунтування основних стратегічних рішень та відслідковує загальну картину бізнесу господарського суб'єкта. Організація ЕА - система заходів і забезпечення ефективності, організованості, планомірності, упорядкування досліджуваного об'єкта, дотримання внутрішньої дисципліни. Головне завдання ОЕА - досягнення поставленої мети в найкоротші терміни при найкращому використанні наявних ресурсів. ЕА включає 3 послідовні організаційні етапи: підготовчий, основний, заключний.

18. Етапи проведення ЕА. ЕА включає 3 послідовні організаційні етапи: підготовчий (ставить за мету створення сприятливих умов для раціональної організації аналітичного дослідження. Він включає методичні та організаційні аспекти планування аналітичної роботи, які забезпечують її успішне проведення), основний (реалізація розробленого плану, програми, методики дослідження шляхом статистичної обробки даних, зведення та групування даних та вивчення стану результатів господарювання), заключний (здійснення певних конструктивних засобів щодо використання результатів проведеного дослідження).

19. Планування аналітичної роботи - це розробка та коригування плану, що включає обґрунтування, конкретизацію та опис діяльності аналітичної служби на найближчу та віддалену перспективу. У плані аналітичної роботи мають вказуватись: мета аналітичної служби, засоби досягнення поставленої мети, методи та терміни узгодження засобів та мети аналізу, етапи та терміни проведення аналітичної роботи, виконавці плану аналізу в залежності від термінів та видів робіт, методи, етапи та засоби контролю за виконанням плану. План ЕА буває комплексним (забезпечує різнобічне взаємопов'язане вивчення господарських явищ та процесів, розрахований менше ніж на 1р.) та тематичний (складається лише за тими питаннями, що потребують більш детального вивчення).

20.

21. Характеристика планів аналітичної роботи. План аналітичної роботи враховує працю людей і рух ресурсів (матеріальних, фінансових), має силу наказу для вказаних у ньому осіб і структурних одиниць. У плані максимально чітко і детально вказуються: –мета аналітичної служби, її структурних підрозділів та окремих працівників щодо аналітичного дослідження на плановий період; –засоби досягнення мети; – методи і строки узгодження засобів і мети; –етапи і строки проведення аналітичної роботи; – виконавці плану за строками і видами робіт; –методи, етапи і засоби контролю виконання плану. Таким чином, планування аналітичної роботи – це спосіб досягнення мети на основі збалансування і послідовності виконання всіх аналітичних операцій. Крім того, у планах необхідно передбачати наявність та раціональне використання таких різноманітних ресурсів: –трудові (люди, час); –науково-методичні (наукові методики, рекомендації з проведення аналізу); –інформаційні (статистичні, оперативні бухгалтерські, планові дані, матеріали вибіркових обстежень тощо); –фінансові (кошти на оплату праці аналітиків, проведення досліджень, виробничих експериментів, монографічних, соціологічних обстежень, вибіркових спостережень тощо); –матеріально-технічні (канцелярське приладдя, технічні засоби обробки інформації та ін.)

22. Інформаційне забезпечення аналізу. Поняття "інформаційне забезпечення" (ІЗ) виникло у зв'язку з розвитком автоматизованих систем управління (АСУ). Це динамічна система одержання, оцінки, зберігання та переробки даних, створена з метою вироблення управлінських рішень. ІЗ можна розглядати і як процес забезпечення інформацією, і як сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення та форм існування інформації, яка використовується в інформаційній системі (ІС)у процесі її функціонування. Створюючи ІЗ, дотримуються таких принципів: цілісність, вірогідність, контроль, захист від несанкціонованого доступу, єдність і гнучкість, стандартизація та уніфікація, адаптивність, мінімізація введення й виведення інформації (однократність уведення інформації, уведення-виведення тільки змін). Цілісність - це здатність даних задовольняти принцип повного узгодження, точності, доступності й достовірності відображення реального стану об'єкта. Обсяг інформації регулюється співвідношенням "необхідного і достатнього", а також вимогами повноти й достовірності даних. Окремо визначаються вимоги стосовно своєчасного надання відомостей користувачеві. Методичні та інструктивні матеріали ІС аналізу - це сукупність державних стандартів, галузевих керівних методичних матеріалів і розроблених проектних рішень щодо створення й супроводження ІЗ. Системи класифікації і кодування - це перелік описів і систем супроводження класифікаторів техніко-економічної інформації на економічному об'єкті. Ефективність ІС багато в чому залежить від організації її інформаційної бази (ІБ), яка поділяється на позамашинну і машинну. Інформація в ній відображає стан конкретного об'єкта й зовнішнього середовища і фіксується на носіях системи. Такі засоби реєстрації даних забезпечують зв'язок між інформацією та людиною, інформацією та ЕОМ, людиною та ЕОМ. Для фіксування інформації в комп'ютерних системах використовуються різноманітні види носіїв (магнітні диски, магнітні стрічки, накопичувачі на гнучких магнітних дисках, компакт-диски). Позамашинна ІБ - це частина аналізу, яка складається із сукупності повідомлень, сигналів і документів, виконаних у формі, яка сприймається людиною без застосування засобів обчислювальної техніки.

23. Оформлення результатів аналізу. Узагальнення та оформлення результатів аналізу - кінцевий етап аналітичної роботи. На цьому етапі відбувається процес синтезу результатів господарської діяльності залежно від факторів, які на неї впливають, крім того, визначається "ціна" досягнення цих результатів. Що більше таких факторів, то складніше підготувати якісь практичні висновки. У цьому разі необхідно зосередити увагу на групуванні факторів за певними ознаками і вибрати головні. Щоб очікувані наслідки аналізу забезпечували реальні практичні потреби, обумовлювали пошук і застосування цивілізованих шляхів сталого й ефективного господарювання, аналітикові необхідно знати загальні методологічні принципи аналізу, найважливішими з яких є визнання: взаємозв'язку, взаємозумовленості всіх явищ та процесів, їхнього розвитку; взаємодії кількісних факторів; єдності цілого й частки, тобто єдності одиничних явищ і процесу в цілому; єдності динаміки явищ, що аналізуються, і їх статистичного стану в окремі моменти часу. Систематизовані та оброблені результати аналізу можуть оформлятися як безтекстовим способом - у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків, номограм, так і описовим - у вигляді текстів довідок, актів перевірок, аналітичних та доповідних записок, пояснювальних записок до звітів, у яких послідовно й логічно викладено результати аналізу згідно з передбаченим планом аналітичної роботи. Працівниками зовнішніх установ наслідки аналізу оформляються, як правило, у вигляді висновків. Зміст аналітичних довідок і висновків має бути конкретним, слід зосереджувати увагу на відображенні недоліків або вагомих позитивних моментів, виявленні резервів і способів їх реалізації. Пояснювальна записка має включати перелік заходів щодо реалізації виявлених резервів, визначати терміни та конкретних виконавців, обумовлювати види та кількість ресурсів, які потрібні для усунення недоліків, містити висновки з результатів господарської діяльності і пропозиції щодо її поліпшення з урахуванням загального рівня розвитку підприємства, умов господарювання, імовірних змін у діяльності суб'єкта господарювання тощо.

24. Характеристика основних форм подачі заключних аналітичних матеріалів.Є дві основні форми подачі заключних аналітичних матеріалів – описова і безтекстова.Описова форма має текстову основу і оформляється у вигляді відповідних документів:– аналітична записка;– довідка;– висновок.Розглянемо детальніше ці документи.Аналітична записка має відповідати плану і програмі аналізу і мати таку структуру змісту:– загальні питання (рівень економічного розвитку підприємства та умови діяльності);– характеристика виконання плану або норм, нормативів, договірних зобов'язань;– результати аналізу, у тому числі факторного, – причини невиконання плану, оцінка результатів господарської діяльності;– висновки і пропозиції, в яких зазначаються невикористані резерви підвищення ефективності роботи підприємства, заходи щодо використання і контролю за їх виконанням (виконавці, етапи і строки впровадження, рівень контролю). Тут також вказується економічний ефект, який буде отриманий завдяки реалізації запропонованих заходів.Довідка і висновки стисліша і конкретніша, ніж аналітична записка. Здебільшого ці форми документів оформляються за результатами економічного аналізу найпроблемніших ділянок господарської діяльності. В них містяться тільки аналітична і заключна – конструктивна (висновки, пропозиції, резерви і заходи щодо їх реалізації та контролю) частини.Безтекстова форма не містить текстових матеріалів і подається у вигляді макетів таблиць, рисунків (графіків), схем, художніх зображень, які мають як аналітичне, так і наочне значення. Ця форма зручна для професіоналів, які на основі навіть стислого матеріалу можуть самостійно мислити, робити висновки, приймати відповідні управлінські рішення. Перевагами безтекстової форми є оперативність, швидкість подання результатів аналізу, що сприяє підвищенню їх дієвості.

25. Сучасні автоматизовані інформаційні системи та їх використання в економічному аналізі та управлінні. З переходом до ринкової економіки у більшості підприємств та організацій у зв'язку з підвищенням ролі економічних методів управління, необхідністю розробки та обґрунтування перспективних бізнес-планів, комплексної оцінки ефективності коротко- та довгострокових управлінських рішень різко зросла потреба в розширенні економічної роботи та підвищенні її якості. Це, у свою чергу, викликало необхідність автоматизації аналітичного процесу на базі ЕОМ. Як відомо, аналітична обробка інформації досить трудомістка, а використання сучасних технологій обробки інформації підвищує оперативність й ефективність економічного аналізу.Автоматизація аналітичних розрахунків забезпечує:– підвищення продуктивності праці економістів-аналітиків за рахунок вивільнення їх від технічної роботи і розширення творчої діяльності, що сприяє поглибленню досліджень, вирішенню складніших економічних завдань;– глибоке та всебічне вивчення економічних явищ і процесів, повніше дослідження факторів та виявлення резервів підвищення ефективності виробництва;– підвищення оперативності та якості аналізу, його загального рівня і дієвості.Нові можливості відкрилися перед економічним аналізом з появою та розвитком сучасних комп'ютерних інформаційних систем, персональних обчислювальних машин (ПЕОМ). Автоматизовані інформаційні системи – це системи для пошуку, збирання, зберігання, накопичення, обробки, передачі інформації за допомогою використання обчислювальної техніки, засобів і каналів зв'язку, комп'ютерних інформаційних мереж. Вони є з'єднувальною ланкою між об'єктами і суб'єктами управління і виконують такі важливі функції:– сприйняття вихідних даних і запитів, які вводяться користувачами ;– обробка даних, які введені і зберігаються в системі відповідно до певних алгоритмів;– формування необхідної вихідної інформації. На підприємстві створюється автоматизована інформаційна система, яка складається із взаємопов'язаних функціональних підсистем, що забезпечують управлінський апарат необхідною інформацією. Основні функціональні підсистеми забезпечують розв'язання завдань технічної підготовки виробництва, перспективного планування розвитку виробництва, маркетингових досліджень, оперативного управління матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами, збуту й реалізації готової продукції, бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності підприємства.

26. Абсолютні величини та одиниці виміру, що їх характеризують.Абсолютні величини – це іменовані числа з певною розмірністю й одиницями виміру, які відображають розміри (рівні, обсяги) соціально-економічних явищ та процесів, наприклад обсяг промислової і сільськогосподарської продукції, розмір потреби в сировині і матеріалах, робочій силі тощо.Абсолютні величини можуть виражатися в таких одиницях виміру:– натуральні;– умовно-натуральні;– вартісні (грошові);– трудові.Натуральні одиниці виміру відповідають природним або споживчим властивостям досліджуваного об'єкта та виражаються у фізичних одиницях (кількості, ваги, довжини, площі, об'єму та ін.). Умовно-натуральні – одиниці виміру, які використовують для вимірювання об'ємів однорідних, але неоднакових явищ, їх отримують шляхом приведення різних натуральних одиниць до однієї, прийнятої за основу, еталон. Вартісні (грошові) одиниці виміру абсолютних величин виступають у формі грошових одиниць, таких як гривні, долари, євро, франки та ін. До трудових одиниць виміру належать комбіновані одиниці, які виражають затрати робочого часу: людино-година, людино-день, людино-рік.

27. Відносні і середні величини. Відносні величини – це показники, які відображають кількісні співвідношення двох величин. Як правило, це відношення середніх або отриманих раніше відносних показників до абсолютних.Відносний показник розраховується як частка від ділення однієї величини, яка здебільшого називається поточною, або звітною, на іншу, базисну величину, взяту за базу порівняння (основа відносної величини). Базисна величина прирівнюється до одиниці або числа, кратного 10,100,1000,10 000 і т. п. Звітна величина виражається як кратне відношення (коефіцієнт), яке показує, у скільки разів поточна величина більша (менша) від базисної. Залежно від того, яке числове значення має основа порівняння, результат може бути вираженим або у формі частки від одиниці, процента, або у формі проміле, продециміле тощоЄ велика кількість різноманітних відносних величин. Наприклад, відносних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, нараховується більше двохсот. Залежно від способу розрахунку і пізнавального значення відносні показники поділяються на дві групи:1) відношення між однойменними показниками:– динаміки;– структури;– виконання договірних зобов'язань;– порівнянь;2) відношення між різнойменними показниками:– координації;– інтенсивності. Усі явища і процеси суспільного та господарського життя характеризуються значною динамічністю. Наприклад, розмір середньомісячної заробітної плати робітників, собівартості одиниці продукції, обсяг виробництва й реалізації варіюють у широких межах всередині підприємства та поза його межами в різні періоди, за різними видами економічної діяльності. Природно, що для узагальнення та різнобічного аналізу даних необхідно розрахувати середні величини досліджуваної сукупності за соціальними та професійними групами, виробничими підрозділами, підприємствами і видами діяльності, за адміністративними районами, областями, по Україні в цілому тощо. Під середньою величиною розуміють узагальнюючий показник, який характеризує типовий рівень варіюючої ознаки в розрахунку на одиницю однорідної сукупності.Усереднені показники мають важливе наукове та практичне значення в управлінні економікою, для планування, прогнозування, моніторингу, контролю на рівні окремих господарських та адміністративних одиниць, а також країни. Порівняння середніх показників у часі, просторі, з планом дасть змогу здійснити глибокий, обґрунтований аналіз досліджуваних явищ, зокрема охарактеризувати досягнутий об'єктивний рівень розвитку і місце на ринку окремих підприємств та відомств, працівників. Це сприяє виявленню суспільних, економічних закономірностей, які проявляються в конкретних умовах місця і часу.

28. Групування. Види групувань. Метод групування часто застосовують при аналізі масових соціально-економічних явищ, факторів і показників. У системі аналітичних методів групування займають особливе місце. Суть групування полягає в розподілі аналізованої сукупності (житловий фонд, кількість працівників, транспортних маршрутів, комунальних підприємств та ін.) на групи за якісно однорідними для них ознаками.У практиці аналітичної роботи групування використовують для вирішення трьох основних завдань: виявлення соціально-економічних типів досліджуваних явищ; вивчення складу і структури аналізованої сукупності за тими чи іншими істотними ознаками; дослідження взаємозв'язку і залежності між окремими показниками.Ці завдання вирішують за допомогою таких групувань:типологічних, структурних і аналітичних.Типологічні групування дозволяють виділити найхарактерніші соціально-економічні типи, групи явищ, з яких складається неоднорідна аналізована сукупність, визначити істотні відмінності між ними, а також ті ознаки, що є спільними для усіх груп. Ці групування використовують, наприклад, при вивченні розподілу підприємств міського господарства за формами власності, при групуванні міського населення за суспільними групами. Структурні групування характеризують розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Їх використовують у процесі економічного аналізу для вивчення складу, структури та структурних зрушень в якісно однорідних сукупностях, їх розподілу за величиною варіюючої ознаки. Прикладом може бути розподіл працівників комунального підприємства за віком, статтю, національністю, освітою та іншими ознаками. Аналітичні групування використовують для вивчення та виявлення взаємозв'язку між ознаками. При вивченні взаємозв'язків розглядають щонайменше дві ознаки: одна з них відображає причину, друга - наслідок. Відповідно до цього розрізняють факторну й результативну ознаки. Аналітичні групування проводяться за факторною ознакою і в кожній групі визначається середня величина результативної ознаки. Якщо між ознаками є зв'язок, то середні групові систематично збільшуються (прямий зв'язок). Наприклад, виділивши окремі групи серед працівників однієї спеціальності за рівнем фаху та підрахувавши для кожної групи середній місячний заробіток або середню продуктивність праці.

29. Порівняння як один із найпоширеніших методів економічного аналізу. Одним з головних прийомів аналізу є порівняння. Порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника (невідомого) з іншими (відомими) з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними. В економічному аналізі порівняння використовують як основний або додатковий спосіб розв'язання багатьох його завдань. Основними базами порівняння є:— нормативні показники;— дані попередніх періодів;— середні галузеві показники;— планові показники;— показники передових підприємств або міжнародні стандарти. Порівняння фактичних показників з нормативними дає змогу визначити рівень виконання нормативних (оптимальних) завдань щодо обсягів та ефективності виробництва, фінансової стійкості підприємства, його ліквідності, ділової активності.

30. Табличний метод, характеристика метод. Основною і найбільш ефективною формою подання результатів зведення та групування аналітичних даних є таблична. Таблиця – це спосіб раціонального, компактного, наочного викладення систематизованої інформації про досліджуваний об'єкт у цифровій формі та у певному порядку розміщення. Як відомо, основними елементами таблиці є підмет і присудок. Підмет таблиці відображає явище, про яке йдеться у ній. Він може бути представленим у вигляді одиниць сукупності, груп і підгруп, які характеризуються показниками.Присудок таблиці виступає у вигляді показників, за допомогою яких аналізується досліджуваний об'єкт, тобто підмет таблиці. При цьому розробка присудка таблиці може бути простою (послідовний перелік показників підмета) і складною (передбачає наявність додаткової одиниці вивчення). Залежно від побудови підмета таблиці поділяються на три групи: прості, групові, комбінаційні 1. Таблиця проста – таблиця, підмет якої містить зведені показники у вигляді переліку складових елементів досліджуваного об'єкта (підприємства, виробничі підрозділи, види продукції тощо) або хронологічних періодів (роки, місяці, квартали тощо), дат, адміністративно-територіальних одиниць (країни, області, райони, міста тощо). 2. Таблиця групова містить у підметі відомості про сукупність, розподілену на окремі групи за однією встановленою ознакою. При цьому кожна група може бути охарактеризована кількома показникамиТаблиця комбінаційна – підмет такої таблиці представлений у вигляді груп, утворених за двома і більше ознаками Комбінаційні таблиці допомагають встановити взаємну дію факторів, покладених в основу групування, на результативні показники та наявний зв'язок між ними.

31. Графічний метод, класифікація графіків. Важливим методом наукового аналізу статистичного матеріалу виступають графічні зображення. Графік – це форма наочного подання статистичних даних про соціально-економічні явища і процеси через геометричні образи, малюнки або схематичні географічні карти та пояснення до них.Графік має п'ять основних елементів загальної конструкції: поле, координатну сітку, графічні знаки та їх розміщення в полі графіка, масштаб та експлікаціяПоле графіка – це простір, на якому розміщуються геометричні та інші знаки, що становлять графічне зображення.Графічний образ – це сукупність різноманітних символічних знаків, за допомогою яких відображаються статистичні дані. Ці знаки можуть зображуватися у формах: ліній, крапок, геометричних, графічних, а інколи негеометричних фігур.Координатна сітка – це прямокутна система координат, в якій на осі абсцис відкладається час, а на осі ординат – кількісні показники за масштабом.Масштаб – умовна міра переводу числової величини статистичного явища у графічну і навпаки. Він служить для встановлення числових значень явищ, виражених на графіку.Експлікація графіка – словесне пояснення його конкретного змісту. За формою графічних образів розрізняють такі типи графіків:1) крапкові;2) лінійні;3) площинні;4) об'ємні;5) художні (образотворчі, умовні).

32. Балансовий метод, суть і характеристика балансу. Балансовий метод набув поширення як науковий у бухгалтерському обліку. Потім його поступово стали застосовувати в інших науках. Наприклад, у колишньому СРСР балансовий метод був головним у плануванні. Використання балансового методу ґрунтується на обмеженості, кінцевості величини матеріальних ресурсів і жорстких взаємозв'язках між окремими елементами сукупності, які у зв'язку з цим виникають. У процесі аналізу в цьому курсі вивчають баланс товарної продукції, усілякі баланси окремих відхилень, узгодженість дії факторів. Проте особливо часто застосовують сальдовий метод як різновид балансового методу. Цим методом можна визначити величину останнього фактора, якщо вже відомий сумарний вплив усіх інших факторів, крім нього, і загальна зміна результативного показника. Сальдовий метод дуже доречно використовувати там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора технічно складний або незручний з інших міркувань (наприклад, занадто трудомісткий). Проте слід дуже обережно користуватись цим методом, оскільки будь-який прорахунок на попередніх етапах призводить автоматично до помилки на останній стадії розрахунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальний баланс показників або факторів. У практиці планування застосовується система таких балансів: натуральні (матеріальні), вартісні (грошові), трудові, баланс галузей економіки та міжгалузевий баланс. Баланси призначені для:– аналізу використання ресурсів, виявлення господарських резервів підвищення ефективності виробництва;– планомірного встановлення ресурсних і вартісних пропорцій;– вивчення функціональних адитивних зв'язків;– перевірки повноти та правильності зроблених розрахунків у факторному аналізі (загальна зміна результативного показника повинна дорівнювати сумі змін за рахунок окремих факторів);– перевірки правильності розрахунків, зроблених за допомогою інших спеціальних аналітичних методів.

33. Метод деталізації. Метод деталізації полягає в розчленуванні показників, що характеризують досліджуваний об'єкт, на складові з метою їх ретельного вивчення, аналізу та синтезу. Потреба в цьому методі викликана тим, що загальні показники можуть нівелювати, згладжувати окремі позитивні та негативні відхилення,оскільки вони представлені здебільшого у вигляді сум, добутків, середніх, відносних величин.Деталізація широко застосовується в наукових дослідженнях і на практиці, особливо в аналізі господарської діяльності. У поєднанні з іншими методами аналізу вона дає змогу всебічно оцінити явище та виявити фактори впливу на нього. Деталізація поглиблює аналіз і сприяє багатоцільовому використанню його результатів.Деталізацію в економічному аналізі доцільно проводити за такими напрямами:– місце здійснення господарських операцій (структурні виробничі підрозділи тощо);– центр відповідальності;– склад і структура досліджуваного явища (галузі виробництва, види продукції, категорії працівників та ін.);– фактори, які впливають на формування досліджуваного об'єкта;– якісні ознаки;– часові ознаки.

34. Характеристика динамічних рядів. Побудова рядів динаміки. Рядом динаміки називається ряд чисел, що характеризує зміну суспільних явищ у часі. Фактично це сукупність значень показника, розміщених у певному хронологічному порядку. Динамічні ряди наростаючих підсумків. Особливістю інтервал ьних рядів динаміки є те, що їх показники можна підсумовувати. Наприклад, місячні обсяги виробництва продукції можна скласти й одержати квартальні або річні. Саме на цій особливості ґрунтується спосіб визначення наростаючих підсумків, який часто використовується в економічному аналізі, зокрема при вивченні рівня та контролю виконання плану виробництва продукції, робіт і надання послуг.Для побудови динамічного ряду наростаючих підсумків обчислюється процентне відношення кожного такого підсумку до завдання на весь плановий період. В результаті отримаємо ряд чисел, які характеризують хід виконання плану у відносних показниках. Побудова ряду динаміки вимагає дотримання таких вимог: 1. Всі показники ряду динаміки мають бути точними, вірогідними, науково обґрунтованими. У разі недотримання цієї вимоги можуть бути зроблені помилкові висновки.2. Показники ряду динаміки мають бути порівнянні. Для цього необхідно, щоб склад досліджуваної сукупності був одним і тим самим в усьому ряду, тобто за:– методологією розрахунків;– територією;– часом;– колом охоплюваних об'єктів.

35. Загальна характеристика математико-статистичних методів аналізу.Кореляційний аналіз — це статистичне дослідження (стохастичної) залежності між випадковими величинами (англ. correlation — взаємозв'язок). У найпростішому випадку досліджують дві вибірки (набори даних), у загальному — їх багатовимірні комплекси (групи).Мета кореляційного аналізу — виявити чи існує істотна залежність однієї змінної від інших.Головні завдання кореляційного аналізу:оцінка за вибірковими даними коефіцієнтів кореляціїперевірка значущості вибіркових коефіцієнтів кореляції або кореляційного відношенняоцінка близькості виявленого зв'язку до лінійногопобудова довірчого інтервалу для коефіцієнтів кореляції. Регресійний аналіз — розділ математичної статистики, присвячений методам аналізу залежності однієї величини від іншої. На відміну від кореляційного аналізу не з'ясовує чи істотний зв'язок, а займається пошуком моделі цього зв'язку, вираженої у функції регресії.Регресійний аналіз використовується в тому випадку, якщо відношення між змінними можуть бути виражені кількісно у виді деякої комбінації цих змінних. Отримана комбінація використовується для передбачення значення, що може приймати цільова (залежна) змінна, яка обчислюється на заданому наборі значень вхідних (незалежних) змінних. ) Дисперсійний аналіз являє собою статистичний метод аналізу результатів, які залежать від якісних ознак. Кожен фактор може бути дискретною чи неперервною випадковою змінною, яку розділяють на декілька сталих рівнів (градацій, інтервалів).

36. Індексний метод. Індексний метод широко використовується у практиці аналітичної роботи для вивчення ступеня виконання різних планових завдань, визначення динаміки аналізованих показників, розрахунку впливу окремих факторів на зміну результатів виробничо-експлуатаційної діяльності підприємств і організацій міського господарства.За своєю суттю індекс - це відносна величина (динаміки, виконання плану), що характеризує зміну рівня будь-якого економічного явища в часі, просторі або порівняно з планом, нормою, стандартом. Різновидом індексів є процент виконання плану, темпи і коефіцієнти зростання (ланцюгові, базисні, середні). Якщо за базу порівняння приймається рівень попереднього періоду, то індекси називають ланцюговими, якщо один і той же початковий - базисними.При використанні індексного методу для розв'язання аналітичних задач слід мати на увазі закономірності (правила), виражені у вигляді певних взаємозв'язків між показниками:1. Добуток ланцюгових індексів дорівнює кінцевому базисному індексу.2. Частка від ділення наступного базисного індексу на попередній дорівнює відповідному ланцюговому індексу.3. Індекси аналізованих показників мають між собою такий же взаємозв'язок, як і абсолютні рівні цих показників.4. Частка від ділення одиниці на індивідуальний індекс першого показника дорівнює індивідуальному індексу, що характеризує зміну оберненого йому показника.

37. Метод різниць та характеристика його основних прийомів. Прийом різниць, тобто знаходження різниць між фактичними і базовими величинами порівняльних показників з подальшим визначенням впливу цих різниць - зміною часткових показників на загальне відхилення узагальненого показника від плану чи іншої бази, - це технічне спрощення прийому ланцюгових підстановок. Вплив різниць на загальне відхилення визначають у тій же послідовності, що й ланцюгові підстановки, але величину відхилення отримують відразу в підсумку кожного розрахунку. Останнім часом поширенішим став прийом відносних різниць. При цьому спрощеному варіанті ланцюгових підстановок попередньо підраховують зміну показників у процентах відповідно до базової величини, а тоді порівнюють проценти за послідовними добутками деяких часткових показників, що відображають їх залежність один від одного.

38. Суть прийому ланцюгових підстановок. Черговість заміни показників при застосуванні даного прийому. Метод ланцюгових підстановок і його різновидності Цей метод застосовують при аналізі виробничо-експлуатаційної діяльності підприємств і організацій міського житлово-комунального господарства для визначення кількісного впливу окремих взаємозв'язаних факторів на зміну узагальнюючого економічного показника (обсяг виконаних робіт, послуг, доход, прибуток та ін.). Його використовують тільки тоді, коли між показниками, які досліджують, є функціональна пропорційна залежність і аналізований показник може бути поданий у вигляді добутку декількох факторів. Суть ланцюгової схеми розрахунку полягає в послідовній заміні величин базисних (планових) показників як факторів впливу на загальний аналізований показник, фактичною величиною цих факторів. Внаслідок такої послідовної заміни досліджуваних факторів утворюється ряд добутків факторних показників (ланцюгова схема розрахунку). Результат кожного добутку після зміни досліджуваного показника порівнюють з результатом до його зміни. Різниця між ними характеризує абсолютний вплив цього фактора на зміну аналізованого показника. Кількість підстановок дорівнює числу факторів, вплив яких виявляють, а кількість розрахунків на одиницю більша, тому що з початку у формулу підставляють усі базисні (планові) величини і визначають базисний (плановий) узагальнюючий аналізований показник.

39. Прийоми абсолютних та відносних різниць. Прийом обчислення абсолютних різниць полягає в знаходженні різниці між фактичною і базисною (плановою) величинами факторних показників і визначенні впливу цих змін на загальне відхилення за узагальнюючим показником. При використанні цього прийому слід дотримуватись такого правила: абсолютне відхилення по кожному з факторів розрахункової формули (моделі) треба помножити на наступні базисні (планові) й попередні фактичні показники. Прийом відносних різниць полягає в тому, що попередньо визначають абсолютну або відносну різницю (відхилення від базисного показника) за чинниками, що вивчають, і сукупним фінансовим показником. Потім це відхилення (різниця) по кожному чиннику перемножують на абсолютне значення інших взаємопов'язаних чинників. При вивченні впливу на сукупний показник двох чинників (кількісного і якісного) прийнято перемножувати відхилення по кількісному чиннику на базисний якісний чинник, а відхилення по якісному чиннику — на звітний кількісний чинник. Прийом відносних різниць (по різниці відсотків, коефіцієнтів) застосовують у тому разі, якщо результативний показник можна представити як перемноження чинників (співмножників). Розрахунок окремих чинників виконують множенням різниці у відсотках рівня виконання плану по двох взаємопов'язаних показниках на абсолютний рівень результативного показника, що планується.

40. Метод логарифмування та його переваги перед іншими методами. Метод логарифмування застосовується у детермінованому факторному аналізі мультиплікативних моделей типу: Т = abc. Сутність його полягає у пропорційному розподілі між окремими факторами їх сукупного впливу на результативний показник. Перевагою цього методу є простота в розрахунках, незалежність результатів щодо впливу факторів від порядку їх розміщення в аналітичній моделі, а також більша точність порівняно з розглянутими вище методами детермінованого факторного аналізу. На відміну від інтегрального методу, пропорційного ділення, часткової участі та інших, при логарифмуванні в розрахунках використовуються не абсолютні, а відносні показники (індекси), що характеризують зміни факторних і результативних ознак. При цьому методі прийнятне застосування як натуральних, так і десяткових логарифмів, оскільки це немає значення.

41. Методи пропорційного ділення. Суть та зміст методу часткової участі. Спосіб пайової участі та пропорційного розподілу Іноді, щоб визначити вплив факторів на приріст результативного показника, використовується метод пропорційного розподілу. Він використовується, коли ми маємо справу з адитивними моделями Y = Σ х і моделями кратно-адитивного характеру: У моделях кратно-адитивного типу спочатку визначаємо методом ланцюгової підстановки, як змінився результативний показник за рахунок чисельника і знаменника, а потім слід розрахунок впливу факторів другого порядку способом пропорційного розподілу вище переліченими алгоритмами. Спочатку визначається частка кожного фактора в загальній сумі їх приростів, яка потім множиться на загальний приріст результативного показника.

42. Дисперсійний аналіз. Дисперсійний аналіз являє собою статистичний метод аналізу результатів, які залежать від якісних ознак. Кожен фактор може бути дискретною чи неперервною випадковою змінною, яку розділяють на декілька сталих рівнів (градацій, інтервалів). Якщо кількість вимірювань (проб, даних) на всіх рівнях кожного з факторів однакова, то дисперсійний аналіз називають рівномірним, інакше – нерівномірним. В основі дисперсійного аналізу є такий принцип (факт з математичної статистики): якщо на випадкову величину діють взаємно незалежні фактори A, B, …, то загальна дисперсія дорівнює сумі дисперсій, зумовлених дією окремо кожного з факторів: Дисперсійний аналіз полягає у виділенні й оцінюванні окремих факторів, що викликають зміну досліджуваної випадкової величини. При цьому проводиться розклад сумарної вибіркової дисперсії на складові, обумовлені незалежними факторами. Кожна з цих складових є оцінкою дисперсії генеральної сукупності. Щоб дати оцінку дієвості впливу даного фактору, необхідно оцінити значимість відповідної вибіркової дисперсії у порівнянні з дисперсією відтворення, обумовленою випадковими факторами. Перевірка значимості оцінок дисперсії проводять з допомогою критерію Фішера.

43. Регресійний аналіз. Регресійний аналіз — розділ математичної статистики, присвячений методам аналізу залежності однієї величини від іншої. На відміну від кореляційного аналізу не з'ясовує чи істотний зв'язок, а займається пошуком моделі цього зв'язку, вираженої у функції регресії. Регресійний аналіз використовується в тому випадку, якщо відношення між змінними можуть бути виражені кількісно у виді деякої комбінації цих змінних. Отримана комбінація використовується для передбачення значення, що може приймати цільова (залежна) змінна, яка обчислюється на заданому наборі значень вхідних (незалежних) змінних. У найпростішому випадку для цього використовуються стандартні статистичні методи, такі як лінійна регресія. На жаль, більшість реальних моделей не вкладаються в рамки лінійної регресії. Наприклад, розміри продажів чи фондові ціни дуже складні для передбачення, оскільки можуть залежати від комплексу взаємозв'язків множин змінних. Таким чином, необхідні комплексні методи для передбачення майбутніх значень. Визначення ступеня детермінованості варіації критеріальної (залежної) змінної предикторами (незалежними змінними).Пророкування значення залежної змінної за допомогою незалежної. Визначення внеску окремих незалежних змінних у варіацію залежної. Регресійний аналіз не можна використовувати для визначення наявності зв'язку між змінними, оскільки наявність такого зв'язку і є передумова для застосування аналізу.

44. Характеристика видів регресійного аналізу. Залежно від кількості змінних величин виділяють різні види регресійного аналізу. Якщо змінна величина завжди одна, то змінних може бути як одна, так і декілька. Виходячи з цього, виділяють два види регресійного аналізу: парний (простий ) регресійний аналіз і регресійний аналіз на основі множинної регресії, або багатофакторний. Парний регресійний аналіз – вид регресійного аналізу, що включає у себе розгляд однієї незалежної змінної величини, а багатофакторний – відповідно дві величини і більше. Зважаючи на характер зв'язку, в регресійному аналізі можуть використовуватися лінійні та нелінійні функції. Для визначення характеру залежності та, відповідно, побудови рівняння регресії доцільно застосувати графічний метод, порівняння рівнобіжних рядів вихідних даних, табличний метод.

45. Кореляційний аналіз. Кореляційний аналіз — це статистичне дослідження (стохастичної) залежності між випадковими величинами (англ. correlation — взаємозв'язок). У найпростішому випадку досліджують дві вибірки (набори даних), у загальному — їх багатовимірні комплекси (групи).Мета кореляційного аналізу — виявити чи існує істотна залежність однієї змінної від інших. Головні завдання кореляційного аналізу:оцінка за вибірковими даними коефіцієнтів кореляції перевірка значущості вибіркових коефіцієнтів кореляції або кореляційного відношення оцінка близькості виявленого зв'язку до лінійного побудова довірчого інтервалу для коефіцієнтів кореляції.

46. Етапи здійснення кореляційного аналізу. Здійснення кореляційного аналізу передбачає такі послідовні етапи:1) встановлення причинно-наслідкових зв'язків між досліджуваними ознаками (виявлення факторів та вибір серед них тих, які найбільше впливають на результативний показник);2) формування кореляційно-регресійної моделі (інформаційне забезпечення аналізу, вибір типу і форми зв'язку, складання моделі);3) визначення кореляційних характеристик (показників зв'язку);4) статистична оцінка параметрів зв'язку (економічна інтерпретація, оцінка значимості коефіцієнтів кореляції (наскільки відібрані фактори пояснюють варіацію результативного показника) та використання їх для вирішення практичних завдань, наприклад прийняття рішень, прогнозування, планування, нормування тощо.

47. Кластерний аналіз. Кластерний аналіз – це метод багатомірного статистичного дослідження, до якого належать збір даних, що містять інформацію про вибіркові об'єкти, та упорядкування їх в порівняно однорідні, схожі між собою групи. Отже, сутність кластерного аналізу полягає у здійсненні класифікації об'єктів дослідження за допомогою численних обчислювальних процедур. В результаті цього утворюються "кластери" або групи дуже схожих об'єктів. На відміну від інших методів, цей вид аналізу дає можливість класифікувати об'єкти не за однією ознакою, а за декількома одночасно. Для цього вводяться відповідні показники, що характеризують певну міру близькості за всіма класифікаційними параметрами. Мета кластерного аналізу полягає в пошуку наявних структур, що виражається в утворенні груп схожих між собою об'єктів – кластерів. Водночас його дія полягає й у привнесенні структури в досліджувані об'єкти. Це означає, що методи кластеризації необхідні для виявлення структури в даних, яку нелегко знайти при візуальному обстеженні або за допомогою експертів. Основними завданнями кластерного аналізу є:– розробка типології або класифікації досліджуваних об'єктів;– дослідження та визначення прийнятних концептуальних схем групування об'єктів;– висунення гіпотез на підставі результатів дослідження даних;– перевірка гіпотез чи справді типи (групи), які були виділені певним чином, мають місце в наявних даних.

48. Основні способи здійснення кластеризації. Кластеризація може здійснюватися двома основними способами, зокрема за допомогою ієрархічних чи ітераційних процедур. Ієрархічні процедури – послідовні дії щодо формування кластерів різного рангу, підпорядкованих між собою за чітко встановленою ієрархією. Найчастіше ієрархічні процедури здійснюються шляхом агломеративних (об'єднувальних) дій. Вони передбачають такі операції:– послідовне об'єднання подібних об'єктів з утворенням матриці подібності об'єктів;– побудова дендрограми (деревоподібної діаграми), яка відображає послідовне об'єднання об'єктів у кластери;– формування із досліджуваної сукупності окремих кластерів на першому початковому етапі аналізу та об'єднання всіх об'єктів в одну велику групу на завершальному етапі аналізу. Ітераційні процедури полягають в утворенні з первинних даних однорівневих (одного рангу) ієрархічно не підпорядкованих між собою кластерів. Одним із найбільш поширених способів проведення ітераційних процедур ось уже понад сорок років виступає метод k-середніх (розроблений у 1967 р. Дж. МакКуіном). Застосування його потребує здійснення таких кроків:– розділення вихідних даних досліджуваної сукупності на задану кількість кластерів;– обчислення багатовимірних середніх (центрів тяжіння) виділених кластерів;– розрахунку Евклідової відстані кожної одиниці сукупності до визначених центрів тяжіння кластерів та побудова матриці відстаней, яка ґрунтується на метриці відстаней.

49. Практичне застосування кластерного аналізу. Дослідники застосовують кластерний аналіз в різноманітних дослідженнях, наприклад при вивченні рівня добробуту населення країн СНД (О. Мірошниченко). Спочатку для цього було відібрано 16 статистичних основних соціально-економічних показників, які характеризують рівень життя громадян у різних країнах СНД:1) ВВП у розрахунку на одну особу, дол. США;2) середньомісячна номінальна заробітна плата, рос. руб.;3) середньомісячний розмір пенсії, рос. руб.;4) індекс інвестицій в основний капітал, процентів;5) індекс споживчих цін, процентів;6) частка витрат на купівлю продуктів харчування у споживчих витратах домогосподарств, процентів;7) споживання м'яса та м'ясопродуктів у середньому за рік у розрахунку на одну особу, кг;8) кількість пшеничного хліба, що можна було б придбати на суму середнього наявного грошового доходу за місяць (на одну особу), кг.





Реферат на тему: Відповіді на питання з предмету "економічний аналіз" (шпора)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.