Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економічна теорія

Теоретичні основи концепції та статистичне прогнозування тенденцій зайнятості населення (реферат)

Зміст

1. Теоретичні основи концепції продуктивної зайнятості населення

2. Статистичне прогнозування тенденцій зайнятості населення

3. Зайнятість населення як відбиття розвитку суспільної форми праці

Використана література

1. Теоретичні основи концепції продуктивної зайнятості населення

Зайнятість населення є важливою соціально-економічною категорією, що відображає складні багатофакторні залежності попиту і пропозиції на ринку праці та є важливим індикатором якості життя населення. З економічної точки зору, зайнятість є джерелом доходів і багатства населення, а як соціальна категорія − мірилом поведінки людини, засобом її самореалізації, самоствердження як особистості. На сучасному етапі цивілізаційного прогресу соціальний аспект зайнятості набуває дедалі більшого значення, оскільки людська праця стає не лише джерелом суспільного і особистого матеріального добробуту, а й визначальним чинником розвитку людської особистості.

Актуальність цих питань для України зумовлена передусім задекларованою на державному рівні стратегією формування соціально-орієнтованої ринкової економіки. Вона значною мірою зростає у зв'язку з приєднанням України у 2006 р. до Європейської соціальної хартії, згідно з якою договірні сторони зобов'язуються досягнути і підтримувати високий і стабільний рівень зайнятості та забезпечувати право працівника на справедливі умови праці та справедливу винагороду. З цих позицій важливого значення набуває формування теоретичних основ концепції продуктивної зайнятості населення як джерела економічної та соціальної стабільності в суспільстві, а також важливої умови наближення до європейських та світових стандартів рівня життя населення.

Проблеми зайнятості населення були в тій чи іншій мірі предметом дослідження багатьох вчених та економічних шкіл. Характеристику сутності праці та ролі зайнятості в ринковій економіці можна знайти вже у працях А. Сміта, Д. Рікардо, Т. Мальтуса, Ж.-Б. Сея, Дж.С. Мілля, К. Маркса, А. Маршалла та інших авторів. Значний внесок у дослідження проблем функціонування ринку праці, зайнятості та безробіття належить Л. Вальрасу, Дж. М. Кейнсу, А. Філліпсу, М. Фрідмену, Т. Веблену, Дж. Гелбрейту, Д. Ульману та іншим. Окрему сторінку у вітчизняних економічних дослідженнях ринку праці та зайнятості новітньої доби зробили С. Бандур, Д. Богиня, С. Вовканич, М. Долішній, С. Злупко, В. Куценко, Ю. Краснов, Е. Лібанова, Н. Тітова, У. Садова, Л. Семів, О. Хомра, М. Шаленко та інші.

Поряд з цим, у сучасній економічній літературі недостатньо уваги приділяють розробці теоретичних основ концепції продуктивної зайнятості як важливої умови забезпечення соціальних стандартів та гарантій якості життя населення.

Формування теоретичних підходів до функціонування ринку праці, зайнятості та безробіття населення відбувалися і надалі відбуваються у безпосередньому зв'язку з соціально-економічними процесами та їх змінами, що були предметом дослідження провідних вчених, напрямів і шкіл в економічній науці. Передусім йдеться про зміни, що відбулися за цей час безпосередньо у самій людині як головній про-дуктивній силі і соціальному суб'єкті суспільства. Якщо у доіндустріальний та індустріальний періоди панувала проста фізична праця людини, то тепер маємо панування розумової праці висококваліфікованих працівників. Так, відомий англійський економіст А. Маршалл (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) писав, що "чисельність працівників фізичної праці в чотири або п'ять разів переважає чисельність усіх власників". Сьогодні ж більше 50 % економічно активного населення розвинутих країн зайняті не фізичною, а розумовою працею, зокрема в США – більше 2/3.

Отже, на сучасному етапі розвитку інтелектуальна праця стала панівним видом праці. Така праця є не що інше, як свідома діяльність людини з виробництва, розвитку, засвоєння, збереження, розповсюдження і практичного використання знань. З цих позицій підвищується роль рівня здобутої освіти та кваліфікації, котрі стають головним ресурсом та джерелом формування трудового потенціалу та забезпечення зайнятості населення. Власне, тут доводиться констатувати необхідність формування нових орієнтирів зайнятості населення в світлі розвитку теорії людського капіталу. Необхідно зазначити, що теорія людського капіталу виникла у 60-х роках ХХ ст. у США, засновники якої Т. Шульц і Г. Беккер обґрунтували інвестиційну природу витрат на освіту і професійну підготовку працівників. Відповідно до теорії "людського капіталу", освіта розглядається як ключовий чинник економічного зростання, соціального і економічного благополуччя, як інвестиційна галузь духовного виробництва. Розрахунки, зроблені на основі даних багатьох країн, свідчать, що співвідношення величини витрат на освіту й економічний ефект від неї дорівнює 1: 4, а продуктивність праці фахівця з вищою освітою в 10-11 разів перевищує витрати на його підготовку.

Прихильники теорії людського капіталу розглядають її у вузькому та широкому ракурсах. У вузькому розумінні однією з форм капіталу є освіта. Людським його називають тому, що ця форма стає частиною людини, а капіталом – через те, що є джерелом майбутніх прибутків. У широкому розумінні людський капітал формується шляхом інвестицій (довготермінових вкладень капіталу) в людину у вигляді затрат на освіту та здобуття кваліфікації на виробництві, на охорону здоров'я, міграцію та пошук інформації про ціни та доходи. Деякі вчені поняття людського капіталу розглядають і як наявний у кожного запас знань, здібностей і мотивацій.

Ґрунтовне дослідження основ формування людського капіталу в перехідній економіці проведене О. Грішновою. Вчена розглядає людський капітал як економічну категорію, "яка характеризує сукупність сформованих розвинутих внаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій індивідів, що перебувають у їхній власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливають на зростання доходів свого власника, прибутку підприємства та національного доходу".

Отже, практично йдеться про тісний зв'язок та вплив природних здібностей, здобутої освіти та кваліфікації людини, а також мотивів працевлаштування на зайнятість населення. Вказані орієнтири зайнятості знаходятьсвоє відображення і на вітчизняному ринку праці. Так, за інформацією міністерства праці та соціальної політики України "найбільшим попитом на ринку праці користуються професії, пов'язані з наявністю високого рівня освіти і кваліфікації: програмісти, юристи і бухгалтери високої кваліфікації, менеджери різних рівнів, банківські працівники, дизайнери…".

Необхідно зазначити, що загалом, за даними Державного комітету статистики України, "чисельність зайнятого населення в Україні за 9 місяців 2007 р. досягла найвищого рівня за останні вісім років і склала 59,1 % − це більше, ніж у низці країн-членів ЄС". Тому на сьогодні вже не безробіття є головною проблемою вітчизняного ринку праці, а низька оплата праці.

Так, "протягом 2007 р. у державній службі зайнятості було зареєстровано понад 2,2 млн вакансій, заявлених роботодавцями. Це дуже велика кількість, якщо врахувати, що на обліку в службі зайнятості перебувало 2,4 млн чол. Проте лише 8 % з цих вакансій пропонували заробітну плату, вищу середню по регіону, з яких було укомплектовано тільки кожну п'яту вакансію".

Наведені дані свідчать, що сучасна людина прагне бути не просто зайнятою, а зайнятою продуктивно, тобто отримувати за свою працю заробітну плату, яка виконуватиме всі притаманні їй функції: відтворювальну, стимулювальну й регулювальну.

Однак низький рівень заробітної плати в Україні порівняно з розвиненими країнами Заходу призводить до того, що висококваліфіковані фахівці в пошуках більших заробітків емігрують за кодон. Це призводить до значних втрат людського капіталу країни. За різними розрахунками Україна внаслідок масового виїзду науково-дослідних працівників, молоді та робітників високої кваліфікації втратила лише у 90-ті роки минулого століття 15-20 % інтелектуального потенціалу. Процеси "відпливу" за межі держави висококваліфікованих фахівців працездатного віку в Україні і досі не вдалося припинити. Адже розвинені країни світу створюють сприятливі умови праці для залучення кращих спеціалістів менш розвинутих держав. Так, за сучасними оцінками, чиста вигода для країни, що приймає, від залучення одного "середнього" вченого-гуманітарія становить 230 тис. дол. США, вченого у галузі суспільних наук – 235 тис. дол., інженера – 253 тис. дол., лікаря – 646 тис. дол..

Таким чином, виходячи з сучасних тенденцій на ринку праці України, а також з метою недопущення подальшої втрати людського капіталу країни доводиться констатувати необхідність формування в Україні моделі продуктивної зайнятості населення, що базуватиметься на основоположних засадах теорії людського капіталу. З цих позицій, сформулюємо визначення продуктивної зайнятості як суспільно-корисної діяльності населення в різних секторах економіки чи в домашньому господарстві, що, зазвичай, приносить дохід і дає шанс здобути економічну свободу, сприяє зростанню рівня соціалізації і самоствердження особи, розвитку і реалізації її трудового потенціалу відповідно до здібностей, кваліфікації і уподобань та відповідає інтересам досягнення бажаного соціального статусу в суспільстві.

Практична реалізація концепції продуктивної зайнятості в Україні, на наш погляд, вимагає, по-перше, активної позиції громадян, а по-друге, ефективних державних регулювальних заходів, нагальними з яких повинні бути такі:

● здійснення реформ у сфері оплати праці для забезпечення переходу на модель економіки з високим рівнем оплати праці, що сприятиме підвищенню продуктивності праці та збереженню людського капіталу;

● збільшення інвестицій в людський капітал шляхом збільшення державних інвестицій в охорону здоров'я, освіту та фахове навчання молоді;

● формування освітянських програм з урахуванням динаміки технологічних та структурних змін, стратегії підприємництва, інноваційних процесів, насиченості ринку праці, попиту та пропозиції окремих спеціальностей.

Сукупно вказані заходи сприятимуть формуванню, нагромадженню та збереженню трудового потенціалу населення України як одного з вирішальних чинників соціально-економічного розвитку суспільства та людського капіталу нації.

2. Статистичне прогнозування тенденцій зайнятості населення

Зайнятість населення − складне, багатоаспектне економічне поняття, яке значною мірою характеризує особливості суспільних соціально-економічних відносин. Без аналізу ситуацій що склалися на ринку праці, оцінювання рівня зайнятості населення та безробіття, дослідження руху робочих місць, регулювання трудових відносин неможлива ефективна економічна діяльність, прийняття адекватних управлінських рішень.

Оскільки кількість зайнятих зменшується досить швидкими темпами, це може спричинити різке зниження рівня життя населення, негативні тенденції на ринку праці та негативний вплив на економіку. Саме тому потрібно приділити максимум уваги ситуації, що склалася у сфері зайнятості, на ринку праці для отримання достовірної інформації та прогнозування тенденцій зайнятості населення.

Статистика зайнятості населення вивчає кількість та структуру населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності; склад, чисельність, розподіл і відтворення трудових ресурсів, ступінь їх використання у процесі суспільного виробництва; рівень економічної активності та безробіття населення; рівень попиту на робочу силу.

Статистичне дослідження зайнятості населення відіграє важливу роль у всіх сферах життя, саме тому статистичному вивченню зайнятості населення присвячено роботи багатьох науковців, які вивчали й аналізували різні проблеми на ринку праці (А. Баланда, О. Васечко, Л. Голуб, О. Купець й ін. ).

Розроблено підходи та проведено статистичні дослідження економічно активного населення, зайнятості та безробіття; структури й розподілу економічно активного населення за галузями економічної діяльності; середніх заробітків, структури та розподілу заробітної плати між працівниками різних кваліфікацій; тривалості робочого часу; величини видатків на ведення домашніх господарств тощо.

Використовуючи специфічні методологічні підходи, статистика розглядає сукупність елементів ринку праці, визначаючи в них схожі риси й відмінності, виділяючи окремі типи та форми явищ й узагальнює інформацію елементів зайнятості загалом.

Стисло проаналізуємо ситуацію, яка склалася на ринку праці у Волинській області.

Аналіз динаміки середньооблікової кількості найманих працівників області за 2000–2007 роки, засвідчив, що цей показник стрімко знижувався протягом 2000–2004 років, а з 2005-го відбувалося поступове збільшення найманих працівників у регіоні, проте у 2007 році, порівняно з 2000-м, кількість найманих зменшилася на 61,9 тис. осіб.

Якщо аналізувати тенденцію зайнятості за видами економічної діяльності, то можна відзначити: постійно скорочується кількість працівників у сільському господарстві: у 2007 році, порівняно з 2006-м, вона зменшилася на 20 %, і в 3,8 раза порівняно з 2000 роком. Проте у 2007-му простежуються і позитивні тенденції, наприклад: збільшення кількості найманих працівників у промисловості на 5 %; на 5 % зросла кількість найманих працівників у торгівлі, будівництві й фінансовій діяльності.

Що ж до адміністративних одиниць, то у 2007 році найбільша кількість найманих працівників сконцентрувалася в Луцьку – 36,6 % від загального обласного показника; Нововолинську – 6,3 %; Ковелі – 8 %; Луцькому районі – 7,1 %; а найменша в Шацькому – 1,1% від загальної кількості в області.

Для можливості працевлаштування незайнятого населення регіону у 2007 році проаналізовано попит на робочу силу за видами економічної діяльності, який показав, що найбільший попит є в промисловості – 736 осіб, які в загальній структурі становлять 22,5 %, також є потреба в робітниках – 524 особи, на посади службовців потрібно 112 осіб. Значна кількість працівників потрібна в сільському господарстві – 617 осіб, така ж кількість працівників чекає сфера торгівлі (18,9 % від загальної потреби працівників у регіоні).

Для прогнозування тенденцій розвитку зайнятості у Волинській області використано кореляційно-регресійний метод прогнозування, прогноз на основі середнього абсолютного приросту та середньорічного коефіцієнта росту показників. За базові бралися показники до 2000–2006 років, далі продемонстровано результати прогнозу, який показав, що у 2007–2008 роках буде відзначалися тенденція зменшення кількості зайнятого населення, і в 2008-му їх чисельність становитиме 413,2 тис. осіб (зауважимо: це розрахункова величина).

Для прогнозування тенденцій розвитку й аналізу ситуації, що склалась у сфері зайнятості та на ринку праці проведено оцінювання зв'язку за допомогою рангової кореляції на основі даних про кількість найманих працівників і працевлаштування незайнятих громадян у Волинській області, показник якої становить 0,85. Отже зв'язок між середньорічною кількістю найманих працівників і працевлаштуванням незайнятих громадян у Волинській області безпосередній із високою щільністю зв'язку.

Прогноз зміни чисельності зайнятого населення у Волинській області на 2007–2008 роки методом кореляційно-регресійного аналізу за допомогою лінійної лінії тренду відображено на рис. 1.

Проаналізувати та спрогнозувати кількість зайнятого населення в майбутньому також можна за допомогою лінії лінійної фільтрації (рис. 2).

Прогнозування за допомогою лінійної фільтрації, на відміну від лінійної лінії тренду, включає в зображення той факт, що в 2005–2006 роках кількість зайнятого населення зростає незначними темпами. А в зображенні прогнозу за допомогою лінійної лінії тренду цього збільшення не видно.

Для докладнішого аналізу точності прогнозів побудуємо прогноз за допомогою поліноміальної лінії тренду (рис. 3).

 

Прогноз за допомогою поліноміальної лінії тренду лише деякою мірою включає в зображення той факт, що у 2005–2006 роках кількість зайнятого населення зростає незначними темпами. А в зображенні прогнозу за допомогою лінії лінійної фільтрації це збільшення видно чітко.

За звичайних умов найточніші результати дає другий метод, наступний за точністю − третій.

Саме це демонструють результати за 2007 рік, що можна вже перевірити. За статистичними даними, у 2007-му цей показник становив 433,9 тис. осіб. Даних за 2008 рік ще нема, але вочевидь найближчими значеннями до реальних будуть результати прогнозу за першим методом – лінійної лінії тренду, оскільки в четвертому кварталі 2008-го, у зв'язку з фінансово-економічною кризою, почалося масове звільнення працівників на підприємствах області.

На практиці для прогнозів розвитку явищ широко застосовуються прогнози на основі середнього абсолютного приросту й на основі середньорічного коефіцієнта росту.

На основі даних табл. 1 середній абсолютний приріст становить:

Δу = (430,2-486,2)/(7-1) = -9,3

Отже, у 2007 і 2008 роках кількість зайнятого населення мала становити:

У2007 = 430,2 – 9,3 * 1 = 420,9 тис. осіб

У2008 = 430,2 – 9,3 * 2 = 411,6 тис. осіб

Обчислений прогноз показав, що кількість зайнятого населення зменшуватиметься і становитиме 420,9 тис. осіб і 411,6 тис. осіб у 2007 і 2008 роках, відповідно (табл. 1).

На основі середньорічного коефіцієнта росту, який становив 0,98, прогноз кількості зайнятого населення показав, що кількість зайнятого населення буде зменшуватись і становитиме 421,6 тис. осіб і 413,62 тис. осіб в 2007 і 2008 роках, відповідно.

За отриманими даними прогнозів на основі середнього абсолютного приросту та середньорічного коефіцієнта росту складемо порівняльну таблицю прогнозних значень для оцінювання отриманих результатів (табл. 2).

Порівнюючи результати прогнозів, поданих у табл. 2, можна зробити такий висновок: використання середньорічного коефіцієнта росту забезпечує вищу точність прогнозу, що засвідчує абсолютне та відносне відхилення. Проте прогнозовані значення істотно занижені у 2007 році. Проведене дослідження дає підставу зробити низку узагальнень та висновків.

Отже, передусім потрібно вдосконалити процес обстеження зайнятості населення на регіональному рівні, тобто створити певну групу обстежень, які б проводилися не вибірково, а загалом по регіоні й за допомогою яких збиралась інформація не лише щодо зайнятості загалом, а й, наприклад, стосовно безробіття, причин безробіття та звільнення працівників із робочих місць. Адже знаючи основні причини звільнення, можна буде запобігти їм, а також знизити рівень зайнятості в майбутньому. Також необхідна більша увага під час відстеження таких видів економічної діяльності, у яких за останній період відбувався різкий спад рівня зайнятості. У нашому регіоні однією з основних таких галузей є сільське господарство, рівень безробіття в якому зростає швидкими темпами, тому в таких галузях є необхідним упровадження нових, більш ретельних видів та методів спостереження. Однією з головних проблем не тільки Волинської області а й держави є виїзд висококваліфікованих працівників за межі України, отже слід упровадити такі методи дослідження, за якими можна буде отримати повну інформацію про причини та пропозиції від населення, за якими можна було б запобігти цим тенденціям у майбутньому.

Для докладнішої інформації про зайнятість населення на підприємствах, організаціях й установах слід удосконалити статистичну звітність підприємств, яка включала б у себе інформацію і про наявних працівників, і про звільнених, а також причини звільнення та стаж звільнених працівників на підприємствах. Важливим кроком до підвищення інформаційного рівня статистичної інформації є впровадження найсучасніших технологій її обробки. Це дасть змогу ефективніше використовувати первинну звітність, застосовуючи на її основі додаткові групування, розрахунки, оцінки, що сприятиме поглибленню аналізу та розширенню програми публікацій. Реалізація вищеназваних напрямів дає змогу покращити забезпеченість статистичною інформацією і основних її користувачів, і громадськості з питань економічної активності населення, зайнятості, безробіття, професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, її вартості, тривалості робочого часу.

У зв'язку з різким зменшенням кількості зайнятого населення за період 2000–2009 років, для аналізу ситуації на ринку праці доцільно було впровадити нові показники статистики зайнятості, щоб приділити більшу увагу тим категоріям населення, у яких дуже низький рівень зайнятості; наприклад: рівні працевлаштування молоді та звільнення молодих фахівців, адже саме ця частина населення Волинської області, закінчуючи навчання, не може знайти роботу, тому вирішення цього питання є досить важливим для нашого регіону. Ще однією верствою населення, якій приділяється дуже мало уваги в регіоні, є працездатні інваліди працездатного віку, рівень зайнятості яких є катастрофічно низький. Доцільно впровадити додаткові обстеження підприємств, організацій та установ, а також проводити вибіркові обстеження домогосподарств за допомогою яких можна було б визначити кількість працездатних інвалідів працездатного віку, які бажають працювати й шукають роботу.

На рівень зайнятості населення регіону впливає значна кількість факторів, тому доцільно впровадити індексний факторний аналіз. Для оцінювання щільності зв'язку доцільно використовувати коефіцієнт кореляції, обчислення якого ґрунтується на відхиленнях значення взаємозв'язаних ознак зайнятості населення в регіоні від середніх. Ще одним із ефективних способів визначення взаємозв'язку між ознаками є методи рангової кореляції, які теж можна застосовувати для статистичного вивчення зайнятості населення. За цими методами взаємозв'язок установлюється за допомогою бальних оцінок, тобто рангів. За допомогою рангів упорядковуються елементи сукупності від найкращих до найгірших. Ранжування проводиться за кожною ознакою, тобто перший ранг надається найкращому показнику. Обсяг сукупності має відповідати кількості рангів, і тому рангову кореляцію доцільно проводити для невеликих за обсягом сукупностей, тоді буде виявлена достовірна оцінка щільності зв'язку.

Для прогнозування рівня зайнятості в майбутньому можна використати такі підходи: прогнозування на основі середнього абсолютного приросту; прогнозування на основі середньорічного коефіцієнта росту.

Порівнюючи прогнози, можна зробити висновок, що прогноз із використанням середньорічного коефіцієнта росту забезпечує точніший прогноз розвитку явища, у чому можна переконатися за допомогою визначення абсолютного й відносного відхилень. Проте прогнозування за цими методами доцільне для однорідної сукупності показників, тому що в іншому випадку прогноз не буде точним.

Це спричинене тим, що стосовно цих видів прогнозування до уваги беруться лише крайні значення ознаки, а проміжні значення, які найчастіше бувають дуже важливими, під час розрахунку не беруться до уваги. Тому доцільно застосовувати кореляційно-регресійний метод прогнозування розвитку зайнятості населення, суть якого полягає у графічному зображенні прогнозів за допомогою лінії тренду. Оскільки є різні види ліній тренду в прогнозуванні, то одним із ефективних є прогнозування тенденцій зміни кількості зайнятого населення за допомогою лінії лінійної фільтрації, яка під час прогнозу враховує всі значення явища й дає найточніший результат.

3. Зайнятість населення як відбиття розвитку суспільної форми праці

В умовах сучасної ринкової економіки активізується процес соціалізації суспільних відносин, зокрема відносин щодо розвитку суспільної форми праці, а відтак – зростає інтерес до теоретико-методологічного обґрунтування її сутності, умов, чинників і механізмів реалізації.

Формування ринкових відносин в Україні супроводжується кризовими явищами й визиває глибокі суперечності в сфері відносин праці, що стає перешкодою ефективного суспільного відтворення та обумовлює необхідність наукових досліджень у цьому напрямку.

Щодо суперечностей в сфері відносин праці, то їх наявність підтверджують офіційні показники зайнятості й безробіття в Україні. Звісно, що безробіття в Україні сягнуло рівня 10 %. І не дивлячись на зростання загального показника зайнятості на кінець 2009 року до 59,3 % проти 55,8 % у 2000 році, спостерігається зниження зайнятості по окремим регіонам країни. Найбільше падіння цього показника спостерігається у Вінницькій області (з 65,9 % до 58,7 %), у Волинській області ( з 64,8 % до 58,8 %) та у Івано-Франківській області (з 57,8 % до 53,4 %). Щодо зростання зайнятості, то за означений період воно відбулося в Автономній Республіці Крим (з 56,2 % до 60,2 %), у Київській області (з 54,8 % до 60,1 %), у Миколаївській області (з 52,8 % до 58,9 %), у Рівненській області (з 50,0 % до 57,4 %), у Херсонській області (з 54,1 % до 59,5 %), та у Чернівецькій області (з 44,5 % до 57,2 %). Нерівномірний розвиток галузей національної економіки обумовив значне скорочення зайнятості в промисловості та у сільському господарстві Частка найманих працівників в промисловості скоротилася з 22,2 % у 2000 році до 17,1 % у 2008 році, а в сільському господарстві відповідно з 13,6 % до 4,7 %.

Негативними є показники зайнятості за віковими групами: серед людей у віці 25-39 років безробітними є понад 12 %, а у віці 40-49 років – майже 30 %. Існують також суперечності зайнятості населення за статтю та за місцем проживання у міській і сільській місцевостях. Зрозуміло, що така ситуація ніяк не сприяє розвитку процесу усуспільнення праці, розвитку суспільної форми праці. Сказане обумовлює актуальність проблеми дослідження у даній статті.

Проблема розвитку суспільної форми праці як підґрунтя соціальноекономічного зростання в сучасній економічній літературі не розглядається зовсім. (Останньою серйозною методологічною науковою працею щодо цієї проблеми була монографія міжнародного колективу вчених, видана у 1984 році під загальною редакцією професора О.Д. Смирнова та угорського вченого – академіка К. Сабо.)

Проте це важливий аспект дослідження процесу праці як умови розвитку людського суспільства взагалі. А щодо розвитку продуктивних сил в умовах суспільного поділу праці, то ця проблема вкрай актуальна. Щоправда, складною є методологія її дослідження, бо економічне відокремлення господарських суб'єктів створює умови, за яких на поверхні суспільства уявляється нібито неможливим подальше усуспільнення праці й розвиток її суспільної форми.

В сучасній економічній літературі розглядаються головним чином суто проблеми процесу праці, чинників її активізації, досліджуються кількісні показники рівня зайнятості й безробіття, механізми розвитку людського потенціалу, механізми соціалізації ринку праці, державна політика зайнятості тощо.

Визнаючи глибину теоретичних і практичних розробок відповідних проблем в ринкових умовах, зазначимо, що відсутньою є концепція механізму розвитку суспільної форми праці. Залишаються недостатньо дослідженими і не визначеними теоретичні та методологічні питання напрямків реалізації цих процесів, зокрема – формування і розвитку середнього класу, соціального партнерства, розвитку малих і середніх підприємств, проблеми працевлаштування молоді, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів і робітників, що працюють на підприємствах всіх формах власності. Відсутність науково обґрунтованої концепції розвитку суспільної форми праці практично роз'єднує такі складові суспільної системи, як загальні соціальні та виробничі відносини, соціальне середовище, ринкова культура праці. Отже, необхідним є узагальнення теоретичних і методологічних положень, а також практичного досвіду реалізації процесів усуспільнення праці в умовах активізації та поширення ринкових відносин. Проте реалізація цієї мети передбачає необхідність дослідження насамперед динаміки й структури зайнятості та безробіття. На наш погляд, саме такий аналіз є першим відбиттям стану проблеми суспільної форми праці в країні.

Зазначимо, що всупереч розповсюдженим в економічній літературі ідеям розвитку суто процесу виробництва як підґрунтя розвитку економічних систем, на наш погляд, що більш важливою в політико-економічному сенсі є не суто труд, а його суспільна форма, розвиток якої й обумовить на даному етапі подальший динамізм ринкових трансформацій в Україні. Подальші ринкові трансформації не можуть бути ефективно реалізовані, якщо економічна теорія і господарська практика будуть ігнорувати суспільну форму труда, її об'єктивний характер.

Отож, проаналізуємо загальний стан ринку праці в Україні, тобто розглянемо його показники у 2008 році (табл. 1). Аналіз статистичних показників довів, що рівень зайнятості населення за останні роки залишається постійним і не виходить за межі 21 млн. осіб. Офіційно зареєстроване в органах служби зайнятості безробітне населення також знаходиться на постійній позначці і становить близько 1,5-1,6 млн осіб. Згідно з прогнозами, до кінця березня 2009 р. кількість зареєстрованих безробітних мала досягти 2,8 млн осіб, і до кінця року рівень безробіття у країні мав вийти на рівень 9 %. Сучасні дані підтвердили ці прогнози: рівень безробіття на початок 2010 року становить 10 %. У 2008 році економічно активні зайняті у віці 25-59 років становили 63,6 %, з них 25,8 % – зайняті у віковій групі 40-49 років. У старших вікових групах зростає відсоток зайнятих жінок порівняно з чоловіками. Щодо зайнятості всього населення (а не лише економічно активного), то найвищий рівень зайнятості спостерігається у віковій групі 35-39 років. У цій же віковій групі показник зайнятості є найвищим як за статевим розподілом, так і за розподілом по місцю проживання. Таким чином, можна зробити висновок: наявність високого рівня безробіття свідчить про те, що значна частка економічно активного населення не охоплена суспільною працею, а суспільна форма праці має значний резерв розвитку.

Якщо аналізувати рівень безробіття, то він найвищий серед молоді віком 15-24 років (13,3 %), а також 25-29 років (7,0 %). По цих групах відповідно високими є показники як за статевим розподілом, так і за розподілом за місцем проживання.

Відбувається відтік працездатного населення з підприємств і установ державної форми власності. Зайнятість в різних сферах економічної діяльності за формами власності становить: державна – 34,4 %, колективна – 36,1 %, приватна – 29,5 %.

Науковий аналіз потребує відбити й простежити не тільки статичну картину щодо активності населення й зайнятості, але її динаміку. Динаміку економічно активного населення та його рівня відбито в табл. 2.. На жаль, ряд даних за 2008 рік відсутній.

Якщо характеризувати загальну динаміку відбитих показників, то можна зробити наступні висновки. Дані таблиці свідчать, що за період 2003-2008 років економічно активне населення країни зменшилося на 1 %. Майже на 1,5 % скоротилося населення працездатного віку. Щодо відсотку осіб працездатного віку відносно економічно активного населення, то він у середньому дорівнює 92 %. Показник економічно активного населення старше працездатного віку коливається в межах 7,2-8,1 %.

Стійкою є частка жінок у економічно активному населенні – біля 48-48,9 %. Жінки переважають у показнику економічно активного населення, хто старше працездатного віку (66,770 %, проти чоловіків, показник яких складає менше 30 %).

Щодо динаміки міського й сільського населення в економічно активному населенні України, то частка міського населення складає у межах 68,8-71,6 %. Проте сільські громадяни складають більший відсоток серед тих, хто в економічно активному віці старше працездатного віку: їхня частка за досліджений період зросла з 39,4 % до 51,4 %.

Доцільно проаналізувати дані щодо динаміки зайнятості економічно активного населення (табл. 3). Можна порівняти ці показники з показниками у Донецькій області.

Дані таблиці відбивають у цілому позитивну динаміку безробіття: воно скоротилося з 9,1 % у 2003 році до 6,4 % у 2008 році. На 10,3 % зросла зайнятість економічно активного населення. На 29 % зросла зайнятість населення працездатного віку. По Донецькій області показник зайнятості населення працездатного віку становив 32 %. Як свідчать дані, чисельність зайнятого населення у Донецькій області дещо вища, а чисельність безробітного населення відповідно нижча, ніж в Україні в цілому. Чисельність безробітних в Україні за 2003-2008 роки зменшилась на 570 тис. осіб, або на 29 %. Але зменшення відбулося за рахунок зайнятості населення працездатного віку, що зросла на 627,6 тис. осіб.

Щодо регіональних показників зайнятості й безробіття, то за 2003-2008 роки вони були такими. Протягом 2003 року зниження обсягів та рівня безробіття відбувалося у 20 регіонах, а в 2008 році – в усіх регіонах, найбільш суттєво – у Закарпатській та Чернігівській областях.

Найнижчий рівень безробіття у 2003 році спостерігався у м. Києві (4,8 %), Одеській (5,44 %) та Вінницькій областях (5,6 %). У Черкаській та Волинській областях відбулося зростання рівня безробіття на 2 % – 2,6 %. Найвищий рівень безробіття населення віком 15-70 років у 2003 році був зафіксований у Тернопільській (13 %) та Хмельницькій (13,3) областях, а у 2008 році він знизився до 9,6 % в Рівненській області, 9,1 % в Миколаївській, Черкаській, Чернігівській областях. У 2007 р. найвищий рівень безробіття у відсотках до всього населення відповідного віку знизився з 10,1 % до 8,6 % у Тернопільській, та з 10,0 % до 8,6 % у Житомирській областях Економічна активність населення і рівень економічної активності у регіональному розрізі за вказаний період зросли у 14 регіонах України. Найбільш суттєве збільшення відбулося у Полтавській, Чернігівській, Сумській, Чернівецькій та Закарпатській областях (на 3,2 % – 6,9 %). Найвищий рівень зайнятості спостерігався у Волинській, Закарпатській, Вінницькій областях та у м. Київ (60,0 % – 65,2 %). У Закарпатській, Івано-Франківській та Волинській областях відбулося зниження рівня зайнятості на 3,1 % – 5,0 %. Найнижчий рівень зайнятості був у Тернопільській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях (45,9 % – 49,6 %).

Звісно, що безробіття ніяк не узгоджується з процесом розвитку суспільної форми праці. Слід мати на увазі, що поряд з фактичним безробіттям існує приховане безробіття, що ще більше деформує суспільну форму праці в Україні. Кризовий стан економіки обумовлює зміни галузевої структури зайнятості. Найбільш не відповідним світовим стандартам процесів соціалізації є скорочення зайнятості в галузях, які сприяють прогресу розвитку економіки держави – у наукомістких, технологічно прогресивних і соціально зорієнтованих. Сучасна економічна криза в Україні обумовила абсолютне і відносне скорочення зайнятості у промисловості (за 20002008 роки – на 726,9 тис. осіб, або на 16 %) та в сільському господарстві (на 1034 тис. осіб, або на 24 %). Разом з тим зросла зайнятість в таких галузях, як торгівля і громадське харчування (відповідно на 15 %), фінанси (майже у 2,4 рази), операції з нерухомістю (в 1,4 рази). Відбулися також відчутні зміни структури зайнятості в промисловості на користь видобувних галузей (газової, нафтопереробної), скоротилася зайнятість в галузях обробки, понад усе в легкій промисловості та в машинобудуванні.

Отже, дослідження динаміки зайнятості й безробіття дають підґрунтя для висновку: на сучасному етапі розвиток суспільної форми праці в Україні має широкі перспективи у різних напрямках щодо забезпечення високого рівня зайнятості як такої, а також щодо подолання суперечностей галузевої, регіональної, статевої та вікової структури зайнятості.

Використана література:

1. Хмелярчук М.І., Панковець М.П., Павлишин М.І. Теоретичні основи концепції продуктивної зайнятості населення / Науковий вісник НЛТУ України. – 2008, вип. 18.9, с.281-285

2. Черчик Л. М. Статистичне прогнозування тенденцій зайнятості населення / Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки, РОЗДІЛ ІІ. Проблеми економічних теорій. 7, 2009, с.55-60

3. Дмитриченко Л.А. Зайнятість населення як відбиття розвитку суспільної форми праці / Наукові праці. Том 133. Випуск 120, с.11-15





Реферат на тему: Теоретичні основи концепції та статистичне прогнозування тенденцій зайнятості населення (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.