Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економічна теорія

Сутність, типи та види інфляції (реферат)

Зміст

Вступ

1. СУТЬ ІНФЛЯЦІЇ І ФОРМИ ЇЇ ПРОЯВУ

1.1. Інфляція як економічне явище

1.2. Причини інфляції

2. ТИПИ ТА ВИДИ СУЧАСНОЇ ІНФЛЯЦІЇ

2.1. Типи інфляції.

2.2.Види інфляції.

3. ОСОБЛИВОСТІ ІНФЛЯЦІЇ В СРСР

3.1. Особливості інфляції в СРСР

3.2. Темпи інфляції в СРСР.

3.3. Форми інфляції в СРСР .

3.4. Причини інфляції в СРСР

Висновок

Вступ

Перехід економіки на ринкові відносини різко підвищив значення грошей. «Проблеми грошового господарства стають основними і в практичних заходах реконструкції народного господарства, і в теоретичних дослідженнях. Висока вартість аналізу інфляційних процесів, чисельність діючих факторів утрудняють виробітку правильної грошової політики» [5]. Як показує досвід України, а також інших країн, перехід на ринкові відносини супроводжується швидким зростанням цін, посиленням дії інфляційних чинників. Очевидно, що в умовах ринкових відносин можливості штучної стримування інфляції різко скорочуються. Разом з тим, непослідовність в ухваленні рішень по переходу до ринку, непродуманість деяких кроків підсилюють інфляційні процеси. Досвід багатьох країн, і СРСР зокрема, показав, що тривале функціонування централізованого планування зазвичай ведеризводить до порушення збалансованості матеріальних і грошових потоків.


 

1. СУТЬ ІНФЛЯЦІЇ І ФОРМИ ЇЇ ПРОЯВУ

1.1. Інфляція як економічне явище

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Термін «інфляція» (від латинського inflatio - здуття), як значає процес розбухання паперово-грошового обігу, вобігу, вперше було вжито в Північній Америці в період громадянської війни 1861-1865 рр. Широкого поширення в економічній літературі поняття інфляції набуло в XX столітті після першої світової війни, а в радянській економічній літературі - з середини 20-х років.

Інфляція, хоча вона і виявляється в зростанні товарних цін, не може бути зведена лише до чисто грошового феномена. Інфляція є однією з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу.

«Інфляція - це підвищення загального рівня цін в країні, яке виникло у зв'язку з тривалою нерівновагою більшості ринків на користь попиту» [1]. Іншими словами, інфляція – це дисбаланс між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Незалежно від стану грошової сфери товарні ціни можуть зрости внаслідок внаслідок змін в продуктивності праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень системи відтворення, монополізації ринку, державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, і тому інше.

1.2. Причини інфляції

1. Дефіцит держбюджету, незбалансованість державних витрат і доходів;

2. Фінансування інвестицій за рахунок мілітаризації економіки;

3. Зміна структури ринку в XX столітті. Сучасний ринок - це олігополі-стичний ринок, олігополії зацікавлені в підтримці і посиленні «гонки цін»;

4. Із зростанням «відвертості економіки тієї або іншої країни збільшується небезпека інфляції, що імпортується. В умовах незмінного курсу валюти країна кожного разу відчуває відчуває дію зовнішнього підвищення цін на товари, що ввозяться» [6];

5. Інфляція набуває самопідтримуючий характер,внаслідок так званих інфляційних очікувань.

2. ТИПИ ТА ВИДИ СУЧАСНОЇ ІНФЛЯЦІЇ

Сучасній інфляції властивий ряд відмітних особливостей: якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз - повсюдний, всеосяжний; якщо раніше вона мала періодичний характер, то зараз - хронічний, сучасна інфляція знаходиться перебуває під дією не тільки лише грошових, але й не грошових чинників. Обидві групи факторів переплітаються і взаємодіють один з одним, викликаючи рістспричиняючи рістріст цін на товари і послуги, або інфляцію.

 

2.1. Типи інфляції.

Залежно від переваги факторів тієї або іншої групи розрізняють інфляцію попиту і інфляцію витрат.

Інфляція попиту

Інфляція витрат

Інфляція попиту викликана наступними грошовими чинниками:

Інфляція витрат характеризується дією наступних не грошових чинників на процеси ціноутворення:

1.

Мілітаризація економіки і зростання військових витрат

1.

Зниження зросту продуктивності праці і падіння виробництва.

2.

Дефіцит державного бюджету і зростання внутрішнього боргу (розміщення позик держави на грошовому ринку або емісія нерозмінних банкнотів Центробанку).

2.

Лідерство в цінах. Спостерігалося в 1960 - 1973 г.г, коли крупні компанії галузей при формуванні і зміні цін орієнтувалися на ціни, встановлені крупними галузевими виробниками або в межахрамках локально-територіального ринку.

3.

Кредитна експансія банків.

3.

Зріст значимості сфери послуг. У промислово розвинених країнах зростання цін на послуги в 60-х- 70-х роках в 1,5-2 рази перевищував зріст ціни на решту товарів.

4.

Інфляція, що імпортується - емісія національної валюти зверх зверх потреб товарообігу при покупці купівлі іноземної валюти країнами з активним платіжним балансом.

4.

Прискорення приросту витрат і, особливо, заробітної плати на одиницю продукції. Економічна потужність робочого класу, активність профспілкових організацій не дозволяють крупним компаніям понизити зріст заробітної плати до рівня повільногоповільненого зростання продуктивності праці.

5.

Надмірні інвестиції у важку промисловість - з ринку постійно витягуються елементи продуктивного капіталу, а натомість в обіг поступаєоберт надходить додатковий грошовий еквівалент.

5.

Енергетична криза, яка викликаласпричинила величезне подорожчання нафти і інших енергоресурсів в 70-х роках. Якщо в 60-і роки середньорічне зростання світових цін на продукцію промислово розвинених країн складало всього 1,5%, то в 70-і роки - більше 12%.

Таблиця 1. Типи інфляції

2.2.Види інфляції.

Види

інфляції

Повзуча

Галопуюча

Гіперінфляція

середньорічний темп приросту цін не перевищує 5-10%
середньорічний темп приросту цін від 10 до 50% (часом до 100%)
зріст цін перевищує 100% (за розрахунками МВФ складає більш 50% щомісяця)

Малюнок 1. Види інфляції

Для промислово розвинених країн характерною є повзуча інфляція, тобто невелике, помірне знецінення з року в рік. У країнах, що розвиваються, переважає галопуюча та гіперінфляція. Помірна інфляція до 10% в рік в західній літературі не розглядається як соціальне зло. Навпаки, вважається, що вона в якійсь мірі підхльостує економіку, надаєнадає їй необхідний динамізм. Дійсно, при зростанні цін населення більше купує, бо надалі покупки обійдуться ще дорожчими. Це стимулює виробників збільшити пропозицію і ринок швидше насичується. насичується. Слід врахувати, що при інфляції ціни у різних галузях ростуть по-різному. Тому механізм переливання капіталів і робочої сили також зберігається, що дозволяє вирівнювати економічні диспропорції і оздоровлювати ринкове господарство.

Проте при рівні вище 10% інфляція стає дуже небезпечною. Особливо агресивно руйнується економіка при гіперінфляції, коли ціни збільшуються не на декілька відсотків, а у декілька разів. В цьому випадку різко знецінюються гроші. У такі періоди зростаєзростає лише спекулятивний бізнес, спрямованийспрямований на перепродаж, а він не збільшує сукупну пропозицію. Якщо пропозиція не зростає протягом зростає за тривалий час, країна стикається із загрозою стагнації. Стагнація, що супроводжується інфляцією, руйнує економіку і не створює механізму для виходу на шлях ефективного ростузросту. У крайніх випадках гіперінфляції гроші втрачають функцію загального купівельного засобу. Населення і виробники переходять на бартерні угодиугоди. Відмова від грошей як купівельного засобу робить економічний розвиток не можливим, обмежує коло колкологосподарських зв'язків. Адже не завжди у виробника є саме той товар, який потрібен партнеруугоді, тому угода може уугодне відбутися. Господарські зв'язки змінюються, що викликає спричиняє спад виробництва, зменшується пропозиція, а значить і росте інфляція. При помірній інфляції ціни ростуть зростають швидше заробітної плати.

Інфляція вважається небезпечною хворобою ринкової економіки не лише тому, що вона швидко поширює поле своєї руйнівної діяльності і самозаглиблюється. Її дуже важко усунути, навіть якщо зникають причини, що ричиниїї викликали. Це пов'язано з інертністю психологічного настрою, який сформувався раніше. Покупці, що пережили інфляцію, ще довго здійснюють покупки «про всяк випадок».


 

3. ОСОБЛИВОСТІ ІНФЛЯЦІЇ В СРСР

3.1. Особливості інфляції в СРСР

Ідеологія, що панувала в СРСР, виходила з догми, що інфляції в Радянському Союзі не було, немає і не може бути. Вважалося, що вона властива лише економіці капіталістичних країн. Так, в одному з останніх радянських словників знаходимо таке трактування: «Інфляція - процес знецінення грошей при капіталізмі, що виявляється загалом в неухильному підвищенні цін і що приводить до перерозподілу національного доходу на користь пануючого класу». [7].

Таблиця 2. Інфляція в СРСР

Показники

СРСР 1986 р.

СРСР 1987 р.

СРСР 1988 р.

СРСР 1989 р.

СРСР 1990 р.

СРСР 1991 р.

СРСР 1992 р.

Темпи приросту за рік, %:

Дефлятор ВВП

14,7

131,8

1606,9

Оптові ціни в промисловості

1

0,5

0,9

1,7

3

138

1949

Закупівельні ціни на сільгосп- продукцію

1

2,9

12,1

6,7

11,7

58,9

831

Ціни колгоспного ринку

-3,6

2,6

2,6

9,5

21,5

132

622

Зведений індекс споживчих цін, %

1,3

1,5

0,8

2,8

6,8

168

2508,8

Оскільки інфляція в СРСР офіційно заперечувалася, вона не розраховувалася статистичними органами. Цензурні обмеження відносно статистичних даних проіснували до середини 1989 року, різко звузивши, а то і повністю виключивши, більш ніж на 60 років можливість об об'єктивного аналізу економічного розвитку. Це сприяло тому, що показники економічного розвитку СРСР систематично завищувалися. Наприклад, перша п'ятирічка виявилася виконаною за вартісними показниками достроково - за чотири роки і три місяці. А за майже всіма натуральними показниками цифри її завершення в 1932 році опинилися набагато менше планових. Так, завдання першої п'ятирічки (включаючи і підвищені) по багатьом показникам були досягнуті лише в післявоєнні роки: по чавуну - в 1950-му, бавовняним тканинам і цукровому піску - в 1951-му, нафти - в 1952-му, а по тракторах - в 1956-му.

Лише наприкінці існування Радянського Союзу в 1989 році, коли приховувати очевидне стало вже неможливо, зростання цін було визнано офіційно. У статистичному щорічнику «Народне господарство СРСР в 1990 році» в перший і останній раз був розрахований і опублікований зведений індекс споживчих цін за 1990 рік (у % до 1989-го) - 106,8% з урахуванням цін «чорного ринку» і 105,3% без їх урахування.

Мал. 2. Індекс споживчих цін в СРСР на товари і платні послуги

3.2. Темпи інфляції в СРСР.

Яким був реальний рівень інфляції в СРСР? Думки фахівців з цього питання сьогодні дуже різноманітні. Приведемо деякі оцінки темпів інфляції і зростання споживчих цін в СРСР:

1. Оцінка Plan Econ (американська науково-дослідна фірма|) 6 - 8%, зокрема зростання споживчих цін і тарифів на платні послуги 5,4%;

2. Оцінка директора Інституту економіки Світової системи соціалізму АН СРСР Олега Богомолова 5 - 7%;

3. Оцінка Голови Держплану СРСР Юрія Маслюкова 0,9 - 1,5%;

4. Якщо додати до таблиці оцінку колишнього міністра фінансів Б. І. Гостева 2-4% і О. Шведова - 13%, то стане очевидним, що оцінки розрізняються більш, ніж в 10 разів.

Велика різноманітність в оцінках темпів інфляції викликана, напевно, різними підходами до явища інфляції, і її виявлення. Існує думка, що в СРСР, де ціни змінювалися централізовано, інфляція, окрім традиційного прояву через зріст ціни, протікала також в двох формах споживчої сфери.

3.3. Форми інфляції в СРСР .

Перша з форм - це утворення у накопичення великих сум грошей, які не можуть бути витрачені на покупкукупівлю товарів із-за їх дефіциту (Малюнок 2). В 1990 р. сума вкладів в Ощадбанку СРСР склала 381,4 млрд. крб. при бюджеті країни по доходах 471,8 млрд. крб. Державний внутрішній борг всього за п'ять років виріс в 4 рази і склав більше 55% від ВВП.

Малюнок 2. Державний внутрішній борг СРСР на кінець 1990 року (1) і сума вкладів населення в Ощадбанку СРСР (2), млрд. крб.

Друга – це зниження якості товарів при незмінних цінах, як санкціоноване державою (через зміну ГОСТів), так і стихійне (обхід ГОСТів, брак, крадіжка виробничих матеріалів).

Отже, зовні благополучне, збалансоване і стабільне соціалістичне господарство приховує за своїм фасадом пригнічену інфляцію і пригнічене безробіття. Рано чи пізно ці процеси повинні були вийти назовні і прийняти відкриту форму. 1990 рік виявився останнім, рубіжним роком помірних темпів інфляції.

3.4. Причини інфляції в СРСР

З априкінці 80–х років СРСР впритул підійшов до своєї останньої межі. «Як живий організм, гинучи, перестає боротися із хворобами, так і величезна країна не справляється зі зростаючою горою важких проблем» [4]. Перерахуємо основні з них:

· гонка озброєнь, величезні, непосильні витрати на оборону;

· неефективно працююча економіка, переважний розвиток оборонних і сировинних галузей промисловості;

· падіння світових цін на нафту, газ і мінеральні добрива, що давали країні левову частку експортних надходжень, залежність від імпорту зерна;

· афганська війна і чорнобильська катастрофа, що вимагали величезних матеріальних ресурсів;

· роздача багатомільярдних безповоротних кредитів десяткам різних країн;

· неефективна система управління і використання трудових ресурсів;

· хворі пенсіонери у владі, нездібні швидко і кваліфіковано реорганізувати економіку аналогічно китайському, сінгапурському або південнокорейському варіантам;

· активізація діяльності націоналістів, внутрішніх і зарубіжних ворогів держави, розвал блоку соц-стран|;

· не забезпеченнянезадоволення значної частини населення високим рівнем життя, готовність до «протестного» голосування на виборах в законодавчі і місцеві виконавські органи влади;

· деградація і фактичний розвал єдиної і правлячої партії.

Про що говорять ці факти? Про повну непідготовленість до реформ в СРСР, про відсутність продуманої програми дій, про відсутність економічної освіти та досвіду реформаторів в СРСР, щозрештою і призвело до розвалу такої могутньої держави.


Висновок

Люди бояться інфляції. Це факт незаперечний. Чому це відбувається? Сказати складно. Одне з можливих пояснень - стан невизначеності, який створює інфляція. Ціни можуть вирости на 5, 10 або 20%, і ти вже не знаєш, що зможеш купити на свою зарплатню. А чи будуть такими ж ціни, коли тобі повернуть узяті у борг гроші? Якщо підняли зарплату - незабаром чекай подорожчання. І закрутилася знову спіраль інфляції. Але перехід від помірної інфляції до галопуючої, або того гірше до гіперінфляції, можна уникнути. Для цього урядами всіх країн створюються антиінфляційні програми і грошові реформи.

Ось головні з пунктів таких антиінфляційних програм:

· введення жорстких лімітів на прирости грошової маси;

· скорочення дефіциту бюджету, в ідеалі його повна відсутність;

· погашення інфляційних очікувань.

До грошових реформ відносять наступні методи:

· нуліфікація - це анулювання знеціненої одиниці і введення нової валюти;

· реставрація (ревальвація) - відновлення колишнього золотого змісту грошової одиниці;

· девальвація - зниження золотого змісту грошової одиниці, а після Другої світової війни - офіційного валютного курсу до долара США і його золотого змісту;

· деномінація - метод «закреслення нулів», тобто укрупнення масштабу цін.

Існує думка, що помірна (повзуча) інфляція необхідна для ефективного економічного розвитку. Вона дозволяє коректувати ціни стосовно змін умов виробництва і попиту. За відсутності інфляції економічна і ділова активність, в якомусь сенсі, наближається до нуля. Адже, тим часом, спокою людям не додасться, бо після довготривалого «затишшя», навіть мізерне підвищення цін приведе до паніки і ажіотажу. І ми знову повертаємося до інфляційних очікувань.

Резюмуючи все вище написане, можна сказати: інфляція - це складний економічний процес, у помірних проявах якого є частка користі і вигоди, в критичних же його виразах є чимала загроза економічній політиці держави і його громадянам, зокрема. Інфляція ж всім нам тепер добре знайома: наприклад, за 1992 р. ціни товарів виросли приблизно в 20 разів. Втім, і до 1992 р. грошова маса в нашій країні теж росла дуже швидко. Але у той час держава зберігала всі ціни незмінними і інфляція в СРСР носила прихований характер: оскільки офіційна ціна була нижча, то попит завжди перевищував пропозицію, і товари просто зникали з магазинів, щоб знов з'явитися на «чорному ринку», але вже по набагато вищих цінах.


Використана література 

1. Відяпін В.І., Журавльова Г.П. Загальна економічна теорія. - М., 1995.

2. Далін С.А. Інфляція в часи соціальних революцій. - М., Наука, 1983

3. Жуков Г.Ф. Загальна теорія грошей та кредиту. - М., 1995.

4. Лівшиць А.Я., Нікуліна І.Н. Вступ до ринкової економики.- М., 1995.

5. Медвєдєв А.В. Шляхи фінансової стабілізації. Гроші і кредит. - 1996.

6. Нікітін С. Інфляція і можливості її подолання. «Економіст». - 1995.

7. Радянський енциклопедичний словник. - М., «Радянська енциклопедія», 1979.

8. Чекурін М.Н., Кисельова Е.А. Курс економічної теорії. - Кіров, 1994.





Реферат на тему: Сутність, типи та види інфляції (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.