Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економічна теорія

Сутність, класифікація і роль економічних законів в розвитку суспільства (курсова робота)

Зміст

Вступ. 3

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади економічних законів. 5

1.1. Сутність економічних законів. 5

1.2. Систематизація економічних законів. 10

1.3. Пізнання економічних законів. 14

Розділ 2. Поняття системи економічних законів. 17

2.1. Класифікація економічних законів. 17

2.2. Об'єктивні економічні закони,їх пізнання та використання. 20

Розділ 3. Механізм використання економічних законів. 23

3.1. Взаємодія економічних законів та економічної діяльності людей. 23

3.2. Механізм дії економічних законів стосовно економічної діяльності людей 25

3.3. Визначення механізму використання економічних законів. 28

Висновки. 32

Список використаної літератури. 34


Вступ

Актуальність теми. Економічний закон - це стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв'язок і взаємозалежність явищ і процесів економічного життя. Якщо економічна категорія виражає який-небудь один момент або одну сторону економічних відносин, суть одного явища, то економічні закони розкривають взаємозв'язок, внутрішню залежність кількох або багатьох однопорядкових явищ. Крім того, в категоріях фіксується статичний стан, а в законах - динаміка, процеси руху й розвитку економічного життя. Пізнання економічних законів дає змогу визначити основні тенденції економічного розвитку суспільства, передбачити його перспективу.

Розрізняються сутність економічного закону, механізми його дії та використання. Щодо економічних законів застосовуються такі категорії діалектики, як кількість і якість, зміст і форма, ціле і часткове, суперечність тощо.

За певних умов людина спроможна використовувати економічні закони в своїх інтересах. Свідоме, узгоджене господарювання неможливе без пізнання економічних законів.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з'ясувати основні риси економічних законів.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити риси економічних законів;

· охарактеризувати значення системи економічних законів;

· дослідити взаємодію економічних законів та економічної діяльності людей;

· проаналізувати класифікацію економічних законів;

· виявити механізм дії економічних законів стосовно економічної діяльності людей;

· з'ясувати об'єктивні економічні закони,їх пізнання та використання;

· проаналізувати механізм використання економічних законів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі аналізу різнопланових джерел розглядається економічних законів, механізм їх використання.

Об'єктом дослідження є основи та загальні риси економічних законів.

Предметом дослідження виступає дослідження економічних законів та механізм їх використання та провести дослідження взаємодії економічних законів та економічної діяльності людей.


Розділ 1. Теоретико-методологічні засади економічних законів 1.1. Сутність економічних законів

Економічний закон ― це внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між економічними явищами і процесами, а також між протилежними сторонами окремих явищ і процесів, їх елементами і властивостями. Сутність, а отже і закон (бо ці поняття однорідні) всебічно можуть бути досліджені лише через всі інші категорії діалектики (кількість і якість, зміст і форма, ціле й частина тощо). Економічні закони не залежать від свідомості людей, але залежать від їх свідомої діяльності.

До системи економічних законів належать 4 їх типи:

1. Загальні економічні закони ― властиві всім суспільним способам виробництва (з. відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, з. зростання продуктивності часу, з. економії робочого часу).

2. Економічні закони, які діють у декількох суспільно – економічних формаціях ― з. вартості, з. попиту і пропозиції тощо. Такі економічні закони відображають сталі й суттєві зв'язки, властиві декільком технологічним способам виробництва в їх взаємодії з деякими однаковими елементами різних суспільних форм в однотипних суспільно – економічних формаціях.

3. Специфічні економічні закони ― ті, що діють лише в межах одного суспільного способу виробництва. Найважливіший серед них ― основний економічний закон, який виражає найбільш глибинні зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами, відносинами власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил.

4. Економічні закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (наприклад, з. породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму).

Економічні закони характеризуються такими особливостями: вони мають сутнісний характер; виявляються через практичну діяльність людей, що нерідко опосередковується політичними, ідеологічними та іншими відносинами, які часто протидіють "природно-історичному" розвитку суспільного виробництва. Тому економічні закони діють не так безумовно, як закони природи; вони проявляються як основні пануючі тенденції економічного розвитку суспільства[3, c. 29-30].

Економічні закони на відміну від фізичних не мають загальність, не є законами природи. Вся справа в тому, що природа людини як розумної істоти проявляється в його економічному поводженні, обумовленому не тільки об'єктивними законами, але й суб'єктивною волею людей. Тому економічні закони, що виявляють тільки самі загальні, типові властивості й ознаки процесів виробництва, розподілу, обміну й споживання, варто вважати скоріше закономірностями, чим законами. Вони не носять абсолютного характеру, окремі люди й групи людей можуть у своєму економічному поводженні відхилятися від лінії, що диктуються економічними законами. До того ж сукупність економічних законів не встановлена однозначним образом економічною наукою.

Широко відомі такі економічні закони, як:

· закон попиту;

· закон пропозиції;

· закон убутної прибутковості;

· закон зростаючих граничних витрат;

· закон піднесення потреб;

· і ряд інших.

Економічні закони завжди відображають необхідні, причинно-зумовлені зв'язки і взаємозалежність економічних явищ і процесів. Економічні закони виражають найбільш суттєві, типові риси функціонування і розвитку тієї чи іншої економічної системи. Кожен із них є виразом якісних і кількісних сторін економічних явищ та процесів у їх єдності і служить їх внутрішньою мірою.

Економічні закони – це насамперед закони еволюції виробничих відносин (або відносин економічної власності) у їх взаємозв'язку з розвитком продуктивних сил. Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер, тобто відтворюються незалежно від волі й свідомості людей. Проте вони істотно відрізняються від них, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей – виробництві, розподілі, обміні та споживанні, тому залежать від свідомої діяльності людей. Свідоме, цілеспрямоване використання економічних законів є домінуючим. Так, на сучасному етапі держава не може скасувати економічні закони, але може створювати передумови для розвитку об'єктивних законів, змінивши умови. Крім того, на відміну від природних, економічні закони діють не вічно, більшість з них мають тимчасовий характер.

Розрізняють:

всезагальні економічні закони, тобто закони, які властиві всім суспільним способам виробництва (закон відповідності виробничих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо);

закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях: закон вартості, закон попиту і пропозиції тощо;

до третього типу належать специфічні економічні закони, тобто закони, що діють лише в межах одного суспільного способу виробництва. Найважливішу роль серед них відіграє основний економічний закон, що виражає найбільш глибинні зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами, відносинам и власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил; четвертий тип економічних законів – це особливі закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній чи низхідній) або ступенів суспільного способу виробництва – закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму, закон одержавлення економіки. На вищому ступені державно-кооперативного капіталізму діє закон планомірного розвитку економіки. Механізм використання економічних законів передбачає передусім пізнання їхньої сутності, умов дії та вимог, на основі чого формується економічна політика, виробляється економічна програма.

Економічні закони є всезагальні, загальні та специфічні. Всезагальні закони відбивають співвідношення між продуктивними силами і виробничими відносинами, їх взаємодію. Це закони відповідності виробничих відносин характеру і рівню продуктивних сил, економії часу, підвищення потреб тощо. Суспільному виробництву завжди притаманні риси виробничого процесу як такого, незалежно від його соціально-економічної структури. Пізнання всезагальних економічних законів допомагає осягнути фундаментальні основи та послідовність розвитку людського суспільства.

Загальні закони відображають взаємозв'язок між продуктивними силами та організаційно-економічними відносинами (наприклад, закони товарного виробництва).

Специфічні закони розкривають ступінь розвитку організаційно- та соціально-економічних виробничих відносин (наприклад, закони додаткової вартості, середнього або монопольного прибутку та ін.). Так, відносини "товар – товар” на певному етапі трансформуються у "товар – гроші – товар” і згодом – у "гроші – товар – гроші”, залежно від ступеня розвитку суспільства. Специфічні економічні закони, з одного боку, характеризують певну економічну систему в процесі її розвитку, з другого – окремі її сфери.

Загальною основою дії економічних законів є об'єктивна, суперечлива біосоціальна сутність людської істоти. Біологічна сутність людини відображує її об'єктивні природні характеристики. Щодо соціальної сутності, то вона є породженням об'єктивного процесу розвитку людського суспільства. Звідси економічні закони породжуються об'єктивною реальністю, яка створює саму людину.


1.2. Систематизація економічних законів

Економічні закони тісно між собою пов'язані. Тому, щоб зрозуміти суть того чи іншого закону, необхідно розглянути його місце і роль у системі законів.

Економічні закони відбивають постійні суттєві причинно-наслідкові зв'язки. В економічному законі перехід від процесу-при-чини до процесу-наслідку являє собою особливу форму руху, де один економічний процес породжує інший, а внутрішнім імпульсом є об'єктивна економічна суперечність.

У кожній такій суперечності є дві сторони (або протилежності). Однією з них є процес-причина, другою — економічний процес, який виступає як чинник, що протидіє процесу-причині. Він виникає як наслідок розвитку продуктивних сил, кількісних змін у процесі виробництва.

Суперечності економічного закону вирішуються не автоматично, а через суспільні дії людей. Подолання суперечності за сприятливих умов завершує перехід до процесу-наслідку, який виявляється у різних формах.

Отже, форми вияву економічного закону — це результат дії його причинно-наслідкового зв'язку. Це те, що можна спостерігати на поверхні розвитку економічних явищ.

Економічний закон - це найбільш істотні, стійкі, постійно повторювані об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки й взаємозалежності в економічних явищах і процесах.

Економічні закони не слід змішувати із законами природи, із законами природознавства, тому що є ряд істотних і принципових розходжень:

1) природні закони - це закони природи, економічні - закони розвитку громадського життя, господарської діяльності людей;

2) природні закони - вічні, економічні - носять історичний характер;

3) відкриття й застосування природних законів відбувається більш-менш гладко, а економічні закони зустрічають сильна протидія з боку сил, що відмирають, суспільства.

Економічні закони на відміну від законів природи не працюють самі по собі, економічний процес автоматично не здійснюється. Для цього необхідні дії людей, які живуть і працюють у певній економічній системі.

Форми вияву економічного закону впливають на економічні процеси, на розвиток економіки. Це неминуче породжує різні соціально-економічні наслідки, що залежать від умов дії закону. Оптимальні умови функціонування зумовлюють раціональні форми вияву економічного закону. Проте економічний закон може реалізуватись в умовах, що відхиляються від нормальних. Тоді форми вияву закону відхиляються від нормальних і призводять до негативних соціально-економічних наслідків.

Зміст економічного закону містить його кількісне вираження, або, інакше кажучи, математичну модель закону.

Економічні закони математично виявляються у різних формулах функціональної залежності. Визначення кількісного вираження економічного закону має дуже важливе значення. Воно дає можливість наочно побачити, як розвиваються економічні процеси, своєчасно виявити недоліки і вжити відповідних заходів щодо усунення їх[5, c. 48-50].

Сукупність економічних законів - це субординована система, в якій виділяються, з одного боку, основні (первинні, вихідні) і, з іншого, похідні (вторинні, третинні й т.д.) відносини: у зв'язку з цим і економічні закони розрізняються за сферою охоплення виробничих відносин і за роллю у розвитку суспільного виробництва.

Основний економічний закон виражає найхарактернішу рису й найглибшу суть, природу економічного ладу, найглибші імпульси економічного розвитку. Це - ядро економічних законів. Основний закон виражає мету суспільного виробництва і засоби її досягнення. Загальні економічні закони (системи в цілому) - це закони, які охоплюють усі сторони і сфери економічних відносин, тобто їхню сукупність як єдине ціле (закон попиту й пропонування, спадної граничної корисності благ, закон пропорціональності).

Закони окремих сфер охоплюють певні сторони економічних відносин: виробництво, розподіл, обмін, споживання (закон підвищення продуктивності праці, закон оплати праці та ін.).

Системний підхід до вивчення економічних законів має надзвичайно велике значення. Лише на його основі можна виробити правильні рекомендації щодо їх використання, установити науково обґрунтовані принципи й методи суспільного регулювання економіки.

В економічному законі перехід від процесу-при-чини до процесу-наслідку являє собою особливу форму руху, де один економічний процес породжує інший, а внутрішнім імпульсом є об'єктивна економічна суперечність.

У кожній такій суперечності є дві сторони (або протилежності). Однією з них є процес-причина, другою — економічний процес, який виступає як чинник, що протидіє процесу-причині. Він виникає як наслідок розвитку продуктивних сил, кількісних змін у процесі виробництва.

Суперечності економічного закону вирішуються не автоматично, а через суспільні дії людей. Подолання суперечності за сприятливих умов завершує перехід до процесу-наслідку, який виявляється у різних формах.

Отже, форми вияву економічного закону — це результат дії його причинно-наслідкового зв'язку. Це те, що можна спостерігати на поверхні розвитку економічних явищ.

Форми вияву економічного закону впливають на економічні процеси, на розвиток економіки. Це неминуче породжує різні соціально-економічні наслідки, що залежать від умов дії закону. Оптимальні умови функціонування зумовлюють раціональні форми вияву економічного закону. Проте економічний закон може реалізуватись в умовах, що відхиляються від нормальних. Тоді форми вияву закону відхиляються від нормальних і призводять до негативних соціально-економічних наслідків.

Зміст економічного закону містить його кількісне вираження, або, інакше кажучи, математичну модель закону.

Економічні закони математично виявляються у різних формулах функціональної залежності. Визначення кількісного вираження економічного закону має дуже важливе значення. Воно дає можливість наочно побачити, як розвиваються економічні процеси, своєчасно виявити недоліки і вжити відповідних заходів щодо усунення їх.


1.3. Пізнання економічних законів

Пізнання економічних законів сприяє правильному їх використанню в господарській діяльності. Адже економічний розвиток відбувається відповідно до вимог економічних законів. Вони фактично означають економічну необхідність. Суспільство одержить найбільший економічний ефект тоді, коли свою діяльність будуватиме таким чином, щоб створити широкий простір для дії об'єктивних економічних законів. У цьому саме й полягає зміст використання останніх. І навпаки, коли свідомо організована господарська діяльність суперечить вимогам об'єктивних законів, то це призводить до великих збитків.

Одним з видів об'єктивних законів суспільства є економічний закон. У літературі ми знаходимо наступне визначення економічного закону.

Об'єктивний економічний закон – це необхідне, стійке відношення в економічних явищах и процесах, що визначає їхній розвиток.

Відповідно до даного визначення, можна відноситись до економічного закону як до особливого об'єктивного явища й вивчати його сутність, зміст, структуру (форму) і умови дії й прояву.

Сутність економічного закону полягає у вираженні істотного зв'язку способу виробництва, тобто конкретизація сутності закону безпосередньо пов'язана з розкриттям істоти даного зв'язку,що є переважно каузальної, причинно-слідчим зв'язком,одна сторона якої обумовлює іншу.

Далі, варто розкрити зміст економічного закону, який тісно переплетено з його сутністю. За своїм змістом економічний закон носить діалектичний характер.

Елементами змісту закону виступають:

· сторони причинно-наслідкового зв'язку;

· сам процес взаємодії між даними сторонами;

· форми взаємодії між ними;

· результат цієї взаємодії.

Крім того, можуть бути присутнім і іншими елементами змісту закону. Взагалі при даному підході закон пізнається в дії й, отже,зміст закону розкривається в міру з'ясування елементів механізму його дії.

У використанні економічних законів не можна допускати ні фетишизму, ні волюнтаризму. Необхідно здійснювати науково виважену економічну політику, що ґрунтується на глибокому пізнанні економічних законів[8, c. 24-26].

Процес пізнання економічних законів — це відкриття певного економічного закону, виявлення механізму його дії.

Є два шляхи пізнання економічних законів: через виявлення нових законів і 4ерез поглиблення розкриття змісту, механізму дії та взаємодії законів.

Науковий шлях пізнання економічних законів містить кілька ступенів.

На першому ступені пізнання економічні закони слід розглядати як закони об'єктивно існуючого реального життя суспільства, виробничих відносин. З багатьох тисяч економічних зв'язків виявляють істотні, що мають стійкий характер.

Другий ступінь пізнання економічних законів спирається на перший і реалізується у процесі наукової діяльності людей. Пізнання відбувається як теоретичне відображення реально існуючих об'єктивних законів. Це відображення може бути більш або менш повним і дістає вираження в законах науки (законах економічної теорії).

Отже, економічний закон – це відкриття певного економічного закону, виявлення механізму його дії. Останній є економічною категорією (складнішою порівняно зі звичайними категоріями). Ця відмінність нагадує відмінність між людиною та відображенням її у дзеркалі. Як це відображення залежить від якості дзеркала, так і закон науки залежить від якості наукових досліджень.

Третій ступінь пізнання економічних законів полягає в апробації законів науки в дії. Вивчаючи практику господарювання, роблять певні висновки і узагальнення, потім вносять доповнення і зміни до наукових визначень і описів економічних законів. Водночас удосконалюється і механізм використання їх[10, c. 43-45].


Розділ 2. Поняття системи економічних законів 2.1. Класифікація економічних законів

Виробництво економічних благ, що складає предмет економічної теорії, та відносини між людьми, що виникають в процесі цього виробництва, здійснюється у відповідності з певними економічними законами.

Закон - внутрішньо необхідні, сталі й істотні зв'язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів, елементів матеріальної системи.

Отже, кожен закон пронизаний внутрішньою суперечністю. У свою чергу, суперечність є суттєвим закономірним відношенням між протилежними сторонами.

Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер. Проте вони істотно відрізняються від законів природи, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей-у виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Крім того, економічні закони, на відміну від законів природи, діють не вічно. Більшість із них тимчасові, минущі. Водночас у дії економічних законів і законів природи певною мірою спостерігається така спільна риса, як спадковість. Найбільше це стосується законів розвитку продуктивних сил, зокрема головної продуктивної сили - людини, яка успадковує здоров'я, психофізичні якості, морально-етичні норми тощо.

На початкових етапах розвитку капіталістичного суспільства економічні закони реалізуються через стихійну діяльність людей, через конкурентну боротьбу подібно до непізнаних сил природи. На сучасному етапі розвитку капіталізму, коли основною формою капіталістичної власності є колективна (акціонерна, кооперативна, державна та ін.), стихійна дія економічних законів доповнюється елементами їх свідомого використання через механізм державного і наднаціонального регулювання економіки, розширення масштабів планомірності в межах Гігантських монополістичних об'єднань тощо. Тому розмежовують сутність економічного закону, механізм його дії та механізм використання.

Механізм дії економічних законів означає послідовність розвитку внутрішніх суперечностей різних груп та типів економічних законів, а отже боротьбу суперечливих сторін, чинників, що їх визначають, та ін.

Механізм використання економічних законів - комплекс заходів, спрямованих на подолання антагоністичних форм розвитку суперечностей (які пронизують закони), формування науково обґрунтованої системи управління народним господарством, передусім шляхом використання правових та адміністративних важелів.

Держава не може скасувати об'єктивні економічні закони, але може створювати передумови для розвитку цих законів, змінюючи умови. Це досягається, по-перше, вдосконаленням права власності, господарського механізму; по-друге, за допомогою державного управління.

Отже, економічні закони не залежать від волі й свідомості людей, але залежать від їх свідомої діяльності.

До системи економічних законів належать різні їх групи і типи. Так, до першої групи відносять закони, які діють упродовж різних історичних періодів. Серед них розрізняють закони чотирьох типів. Перший тип — всезагальні економічні закони, тобто закони, властиві всім суспільним способам виробництва (закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо). Всезагальні економічні закони відображають внутрішні, необхідні, сталі й суттєві зв'язки, властиві технологічному способу виробництва, процесу взаємодії людини з природою.

Другий тип економічних законів - загальні закони, що діють у декількох економічних формаціях: закон вартості, закон попиту і пропозиції, закон грошового обігу тощо.

До третього типу належать специфічні економічні закони, що діють лише в межах одного суспільного способу виробництва. Найважливіший з-поміж них - основний економічний закон, який виражає найбільш глибинні зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами (відносинами економічної власності) у взаємодії з розвитком продуктивних сил.

Четвертий тип економічних законів - стадійні закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (наприклад, закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму) або на одному із ступенів стадії. Так, на вищому, державно-монополістичному ступені діють закон планомірності економічного розвитку, закон одержавлення економіки.

До другої групи економічних законів належать закони різних сфер суспільного відтворення. Так, до законів сфери безпосереднього виробництва належать закон зростання органічної будови капіталу, закон спадної віддачі та ін.; до законів сфери розподілу - закон обернено пропорційної залежності між прибутком і заробітною платою; до законів сфери споживання - закон зростання потреб, закон Енгеля та ін.

До третьої групи належать закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем.

Якщо економічні закони, передусім специфічні, розкривають найглибшу (або внутрішню) сутність певної економічної системи, то менш глибока її сутність виражається у певних економічних категоріях.


2.2. Об'єктивні економічні закони,їх пізнання та використання

В одному з визначень економічної теорії (з тих, що наводилися вище), про неї було сказано як про науку, що вивчає економічні закони, які керують виробництвом, розподілом, обміном і споживанням на різних етапах розвитку людського суспільства. Справді, пізнання об'єктивних економічних законів та розробка механізмів їх використання є одним з найголовніших завдань економічної теорії.

Економічні закони — це об'єктивні, стійкі причинно-наслідкові зв'язки між процесами та явищами, що проявляють себе під час функціонування економіки.

Розглянемо уважно, що означає таке визначення економічних законів.

Те, що мова йде про причинно-наслідкові зв'язки, означає, що під функціонуванням економіки будь-яке економічне явище має свою причину. Зростання чи падіння прибутків підприємства, або збільшення чи зменшення кількості безробітних у країні — все має свої причини, тобто якісь процеси чи події відбулись раніше та спричинили вказані наслідки. Але навіть якщо зв'язок між причиною та наслідком визначено правильно, це ще не означає дії економічного закону в даному разі. Зв'язок між певною подією та певним наслідком повинен бути сталим, тобто таким, що постійно і неодмінно повторюється в усіх аналогічних випадках.

Економічні закони діють без винятків, так само як фізичні чи хімічні закони. Нагадаємо, що у даному разі мова йде про об'єктивні економічні закони, що діють незалежно від свідомості та бажання людей. Об'єктивність дії економічного закону означає неможливість відмінити його урядовим декретом чи указом, навіть якщо він стає на заваді державним планам подальшого розвитку економіки. Саме такі закони і є об'єктом дослідження економічної теорії. Розвиток економіки на основі дії об'єктивних законів не означає повну безсилість людського (суб'єктивного) чинника в цьому процесі. Людина не приречена бути тільки пасивним спостерігачем того, що відбувається, вона може і повинна відігравати активну роль у розбудові економіки. Завдання людей полягає у пізнанні об'єктивних економічних законів та використанні їх дії у власних інтересах. Пізнання та використання економічних законів є не просто бажаним, а необхідним у сучасних умовах.

Знання і правильне використання законів фізики та математики допомагає людям будувати комфортне, зручне житло, а нехтування цих законів може призвести до загибелі людей під уламками зруйнованої споруди. Те саме можна сказати і про ситуацію в економіці: правильне використання об'єктивних економічних законів прискорює зростання добробуту людей, підвищує загальний рівень життя, а ігнорування чи безграмотне їх застосування — веде до інфляції, безробіття, занепаду виробництва, зубожіння населення.

Використання економічних законів відбувається на трьох рівнях: політично-економічному, безпосередньо управлінському і практичному.

Політично-економічний рівень використання економічних законів означає створення на основі теоретичного знання про механізм їх дії науково обґрунтованої концепції практичного розвитку економіки. Кожен уряд для успішного виконання своїх функцій по регулюванню економіки повинен уявляти собі найближчі та стратегічні цілі її розвитку та шляхи їх досягнення, що неможливо без теоретично обґрунтованої загальної концепції економічного розвитку.

Безпосередньо управлінський рівень використання економічних законів є компетенцією органів державної влади, які на основі законів економічної теорії та загальної концепції розвитку економіки визначають методи, форми і способи господарювання, розробляють державні закони, правові положення та інші економічні документи, які мають директивний характер, визначають і затверджують економічні показники.

Практичний рівень — це використання економічних законів у практиці господарювання. Це рівень функціонування основної ланки народного господарства — фірм, підприємств, усіх організацій, певною мірою пов'язаних з виробництвом. Керівники підприємств у своїй господарській діяльності спираються на знання як об'єктивних економічних законів (сформульованих в економічній теорії), так і суб'єктивних економічних законів (юридично оформлених урядом законів, що пропонують правила поведінки підприємців у господарській практиці).


Розділ 3. Механізм використання економічних законів 3.1. Взаємодія економічних законів та економічної діяльності людей

У деяких літературних джерелах найчастіше зустрічається концепція протиставлення чинності закону й економічної діяльності людей. У той же час, більшість сучасних авторів визначають таку концепцію, як пасивне відношення, оскільки закон і являє собою взаємини людей у суспільному виробництві суспільні сили, є породженням і вираженням істотних, повторюваних причинно-наслідкових зв'язків між людьми в процесі суспільного виробництва; в остаточному підсумку веде до прямого протиставлення закону й діяльності людей. Подібне судження є наслідком штучного протиставлення об'єктивного й суб'єктивного факторів розвитку економіки.

У дискусії про механізм дії чи входить суб'єктивний фактор у механізм чинності економічного закону. Тому, необхідно визначити роль і місце суб'єктивного фактора в дії й здійсненні історичної необхідності причинно-наслідкового зв'язку способу виробництва. У даному аспекті необхідно підкреслити, що присутність суб'єктивного фактора в механізмі закону жодною мірою не веде до неповної об'єктивності ні причинно-наслідкового зв'язку, вираженої законом, ні механізму відтворення й функціонування цього зв'язку.

Таким чином, головне в діалекті об'єктивного й суб'єктивного в механізмі чинності економічного закону полягає в тім, що суб'єктивне залежить від об'єктивного, підлегле йому, детермінується ним. Однак, воля, свідомість, мети окремих людей, виробничих колективів, суспільства в цілому не завжди і не у всьому відповідає об'єктивному факторові. Останні перетворяться в діяльність суб'єктивного фактора специфічно. Тому в їхній діалектичній взаємодії спостерігається активний зворотний вплив, і процесом користування економічних законів. Природа економічних законів спричиняється необхідність свідомого використання їх. Тому дія законів відбувається в основному через свідому діяльність людей на всіх рівнях економіки. У той же час, свідоме вироблення принципів, форм і методів їхнього використання.


3.2. Механізм дії економічних законів стосовно економічної діяльності людей

Існує два види механізму, дії законів, обумовлені особливостями прояву законів природи й законів громадського життя. Закони суспільно розвитку існують у рамках діяльності людей. Тому для розкриття дії механізму економічних законів, необхідно простежити їхню дію в умовах свідомого застосування. Тобто необхідно з'ясувати внутрішній зв'язок між діями економічних законів і діяльністю людей, вивчивши яким образом діяльність людей підкоряється дії законів, у трьох аспектах:

· як система форм руху й прояви;

· як система форм руху й прояви;

· як система діалектичної єдності сутності і явища виробничих відносин.

Механізм дії економічних законів відноситься до відносин третьої групи. Якщо перша система категорій досліджується переважно з боку їхньої сутності, друга система категорій - переважно з боку явища, форм руху, то третя система категорій розглядається як процес безперервного діалектичного взаємопроникнення й взаємопереходу систем відносини сутності явища, як процес, отже, відтворення реального руху системи виробничих відносин у тісному зв'язку із практичною економічною діяльністю людей.

Механізм чинності закону є вираження переходу закону - вимоги в закон -дійсність.

Виробничі відносини розвиваються й здійснюються під регулюючим впливом системи економічних законів.

Основною формою економічних відносин виступає суперечлива єдність економічних потреб і економічних інтересів окремих людей. А тому що економічні відносини по своїй суті - це відносини системи економічних потреб і економічних інтересів, те й закони, що виражають дані відносини, - це закони руху потрібностей виробництва, людей і їхніх економічних інтересів. Не існує економічних законів, що перебувають поза цієї системи потреб і інтересів. Разом з тим вирішальним мотивом діяльності людей у процесі виробництва є та ж система їхніх економічних потреб і інтересів. Таким чином, форми економічних законів і економічної діяльності людей однопорядкові. Звідси єдність у системі "дія законів - діяльність людей у процесі виробництва", звідси підпорядкування економічної діяльності людей вимогам законів. Але тут немає абсолютної тотожності. Економічні відносини - економічні закони - діяльність людей - це у відомому змісті різні рівні, різні стадії руху єдиного змісту, внутрішній зв'язок яких очевидна. Однак, зв'язок ця не виступає прямолінійно й безпосередньо, тому що закони здійснюються через сполучні ланки. Тобто чинність закону на економічні явища й процеси здійснюється через матеріальні форми зв'язку, ланки, система яких і являє собою один з найважливіших елементів механізму його дії.

Таким чином, не можна представити економічну діяльність людей без різноманіття економічних форм, їх організації, руху. Діяльність людей в економічній області необхідно протікає в конкретних матеріальних, економічних формах.

Отже, закон через ряд ланок, щаблів із глибини досягає поверхні явищ. Через цей механізм свого здійснення й прояву він регулює економічні процеси розподілу. Однак недостатньо вивчити ці ланки, форми прояву и здійснення закону. Необхідно також розглянути субординацію, супідрядність, взаємозумовленість цих форм, ланок, бачити діалектику переходу й взаємопереходу одних форм в інші, визначити конкретне місце й конкретну роль кожної ланки в загальному ланцюзі механізму чинності закону в об'єктивній дійсності. Так само, аналізуючи механізм дії будь-якого економічного закону, необхідно враховувати такий об'єктивний процес, як удосконалювання, зміна форм дії законів у міру розвитку суспільного виробництва. Розвиток матеріального виробництва й зміна на цій основі економічних потреб і економічних інтересів людей викликає у свою чергу зміна форм руху законів, самих форм економічних відносин.

Все вищесказане не розкриває всі сторони взаємозв'язків між дією законів і економічною діяльністю людей. Твердження про те, що здійснення економічних законів залежить від діяльності людей, логічно не суперечить твердженню про те, що економічні закони визначають дії людей, що вони підкоряються об'єктивним, незалежним від їхньої волі й свідомості умовам виробництва. Однак, крім економічних законів, діяльність людей визначають і інші обставини: безліч соціологічних законів, наприклад. Крім того, суспільна свідомість у цілому є лише відображенням об'єктивної реальності, тому воно має властивість відставати від суспільного буття. Що ж стосується індивідуальної свідомості людей, то воно містить у собі безліч протиріч, що складаються, у тому числі під впливом зовсім випадкових факторів. Словом, безліч обставин спонукує людей до дії. І в цьому взаємодіючому вирі обставин економічні закони лише в остаточному підсумку визначають дії людей, суспільства.


3.3. Визначення механізму використання економічних законів

Механізм використання економічних законів містить комплекс заходів, спрямованих на подолання економічних суперечностей, розробку форм, принципів і методів використання економічних законів з метою ефективного ведення господарства. Цей механізм охоплює дії державних органів, які розробляють на основі економічних законів правила господарювання, діяльності різних ринкових структур (бірж тощо), підприємців, фірм як основних ланок господарства.

Розрізняють три рівні використання економічних законів: економіко-теоретичний, безпосередньо управлінський і практичний. Усі вони у широкому розумінні належать до системи управління господарством.

Економічна теорія покликана давати наукове пояснення вимог економічних законів, тобто доводити їх до підприємців, управлінських і господарських структур у вигляді законів. За результатами наукового аналізу взаємодії останніх і з урахуванням досягнутого рівня продуктивних сил, поєднання економічних інтересів створюється науково обґрунтована концепція розвитку економіки. Це і становить зміст економіко-теоретичного рівня використання економічних законів. На сучасному етапі для України провідною концепцією є перехід до ринкових відносин.

Безпосередньо управлінський рівень використання економічних законів є компетенцією органів державної влади. Спираючись на закони економічної теорії, провідної теоретичної концепції, вони визначають методи, форми і засоби господарювання, розробляють державні закони (передусім закони Верховної Ради України), правові положення та інші економічні документи, які мають директивний характер, визначають і затверджують економічні показники.

І, нарешті, третій рівень — використання економічних законів практиці господарювання фірм, підприємств, усіх організацій, певною мірою пов'язаних з виробництвом. Розпочинається по суті суспільна діяльність людей, що ґрунтується на економічних рішеннях і використанні економічних важелів.

Безумовно, підприємці не можуть будувати свою діяльність тільки на рішеннях державних органів. Останні розробляють лише правові засади господарської діяльності, так звані єдині правила.

Підприємці мають певну самостійність і свободу вибору, що заснована на знанні та використанні економічних законів. Розширюється самостійність не тільки приватних, колективних, а й державних підприємств. З багатьох питань господарювання підприємства не повинні чекати команди згори, а мають діяти згідно з вимогами економічних законів.

Механізм використання економічних законів пов'язаний тільки з пізнаними економічними процесами. І оскільки процес пізнання не завжди адекватно відображує об'єктивну дійсність, а форми і методи використання законів є продуктом вольової діяльності людей, механізм використання законів може містити елементи, що не відповідають об'єктивній дійсності.

У реальному житті дія економічних законів більшою чи меншою мірою збігається з свідомим використанням їх, адже закони не можуть діяти без участі людини. Однак сам процес використання економічних законів може набувати різних форм. В одному випадку люди заздалегідь передбачають, прогнозують певні процеси і свідомо здійснюють певні дії. Це, як правило, свідоме, наукове використання економічних законів. Проте іноді суперечності, що виникають у реальному економічному житті, своєчасно не помічаються, і лише тоді, коли виявляються негативні явища, починають вживатися заходи щодо усунення їх. Це також використання економічного закону, але з елементами стихійності у розвитку економіки.

Економічні закони виявляють об'єктивні, стійкі причинно-наслідкові зв'язки як усередині виробничих відносин, економічних процесів і явищ, так і між ними самими, розкривають сутність цих зв'язків (наприклад, закони вартості, середнього або монопольного прибутку, співвідношення між складовими національного доходу та ін.). Економічні закони не можуть бути незмінними, оскільки економічні процеси не є чимось застиглим[7, c. 37-39].

Економічні закони є всезагальні, загальні та специфічні. Всезагальні закони відбивають співвідношення між продуктивними силами і виробничими відносинами, їх взаємодію. Це закони відповідності виробничих відносин характеру і рівню продуктивних сил, економії часу, підвищення потреб тощо. Суспільному виробництву завжди притаманні риси виробничого процесу як такого, незалежно від його соціально-економічної структури. Пізнання всезагальних економічних законів допомагає осягнути фундаментальні основи та послідовність розвитку людського суспільства.

Загальні закони відображають взаємозв'язок між продуктивними силами та організаційно-економічними відносинами (наприклад, закони товарного виробництва).

Специфічні закони розкривають ступінь розвитку організаційно - та соціально-економічних виробничих відносин (наприклад, закони додаткової вартості, середнього або монопольного прибутку та ін.). Так, відносини <товар - товар> на певному етапі трансформуються у <товар - гроші - товар> і згодом - у <гроші - товар - гроші>, залежно від ступеня розвитку суспільства. Специфічні економічні закони, з одного боку, характеризують певну економічну систему в процесі її розвитку, з другого - окремі її сфери.

Загальною основою дії економічних законів є об'єктивна, суперечлива біосоціальна сутність людської істоти. Біологічна сутність людини відображує її об'єктивні природні характеристики. Щодо соціальної сутності, то вона є породженням об'єктивного процесу розвитку людського суспільства. Звідси економічні закони породжуються об'єктивною реальністю, яка створює саму людину.

Розрізняються сутність економічного закону, механізми його дії та використання. Щодо економічних законів застосовуються такі категорії діалектики, як кількість і якість, зміст і форма, ціле і часткове, суперечність тощо.

За певних умов людина спроможна використовувати економічні закони в своїх інтересах. Свідоме, узгоджене господарювання неможливе без пізнання економічних законів[11, c. 31-33].


Висновки

Вивчення економічної теорії головним чином і зводиться до пізнання економічних законів і категорій, які виражають глибинну суть конкретної, завжди визначеної економічної системи.

Отже, економічні закони виявляють об'єктивні, стійкі причинно-наслідкові зв'язки як у середині виробничих відносин, економічних процесів і явищ, так і між ними, розкривають сутність зв'язків (наприклад, закони вартості, середнього або монопольного прибутку, співвідношення між складовими національного доходу). Економічні закони не можуть бути незмінними, оскільки економічні процеси не є чимось застиглим.

На відміну від законів природи, економічні закони це закони діяльності безпосередньо самих людей. Люди активно впливають на економічні закони, можна сказати, деякою мірою їх формують. У той же час економічні закони носять об'єктивний характер. Тому що люди не можуть самі вибрати продуктивні сили й умови матеріального життя, вони підкоряються тим економічним законам, які функціонують у суспільстві в даний історичний момент. Так, якщо підприємець в умовах капіталізму не буде прагнути до максимізації прибутку, те він розориться: закони ринкової економіки й вільної конкуренції змушують виробника створювати товари у відповідності з попитом населення.

Економічні закони носять історичний характер. У рамках конкретних історичних формацій діють особливі системи економічних законів. Так, закони первіснообщинного способу виробництва відрізняються від економічних законів рабовласництва. Специфічний характер мають економічні закони феодалізму й капіталізму.

Економічні закони протягом сторіч в умовах різних суспільних формацій функціонували стихійно, на зразок законів природи. Суспільні катаклізми, так само як і природи, потрясали людство, привели до колосальних соціальних і економічних втрат. Особливо яскраво це проявлялося в кризах надвиробництва. Після останньої економічної кризи 1929-1933 р., що охватили увесь світ, людство в певній мері навчилося регулювати економічні процеси на основі пізнання економічних законів. Це виявилося в зміні характеру економічних криз, у нейтралізації їхніх негативних наслідків для населення й для виробництва.

Економічні закони відрізняються по своєму змісті й тривалості дії. Поряд зі специфічними законами, що діють протягом якої-небудь однієї суспільно-економічної формації, функціонують загальні економічні закони, властиві всім або ряду суспільно-економічних формацій. Наприклад загальні закони ринкової економіки, закон економії часу, закон підвищення продуктивності праці, закон відповідності виробничих відносин рівню продуктивних сил.


Список використаної літератури

1. Білецька Л. В. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка : Навчальний посібник/ Л. В. Білецька, Л. В. Білецький, В. І. Савич; М-во освіти і науки України. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -651 с.

2. Дзюбик С. Основи економічної теорії : Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак,. -К.: Знання , 2006. -481 с.

3. Економічна теорія : Підручник/ В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України . -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -779 с.

4. Економічна теорія. Політекономія : Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич та ін.; За ред. В.Д.Базилевича. -3-тє вид., доп. і перероб.. -К.: Знання-Прес, 2004. -615 с.

5. Крупка М. Основи економічної теорії : Підручник/ Михайло Крупка, Петро Островерх, Сергій Реверчук,; Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. -К.: Атіка, 2001. -343 с.

6. Лановик Б. Економічна теорія : Курс лекцій/ Богдан Лановик, Микола Лазарович,. -6-те вид., стереотип.. -К.: Вікар, 2006. -405 с.

7. Мочерний С. Економічна теорія для менеджерів : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Степан Мочерний, В. М. Фомішина, О. І. Тищенко. -Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. -624 с.

8. Основи економічної теорії : Політекономічний аспект: Підручник / Відповідальний ред. Г.Н. Климко, . -5-те вид. виправлене. -К.: Знання-Прес, 2004. -614 с.

9. Основи економічної теорії : Посібник/ В. О. Рибалкін, М. О. Хмелевський, Т. І. Біленко та ін.. -К.: Академія, 2002,2003. -351 с.

10. Основи економічної теорії : Підручник/ В. Г. Федоренко, Ю. М. Ніколенко, О. М. Діденко и др.; За наук. ред. В. Г. Федоренка; М-во освіти і науки України. -К.: Алерта, 2005. -510 с.

11. Основи економічної теорії : Підручник/ О. О. Мамалуй, О. А. Гриценко, Л. В. Гриценко та ін., За заг. ред. О. О. Мамалуя; М-во освіти і науки України. -К.: Юрінком Інтер, 2003. -478 с.

12. Предборський В. А. Економічна теорія : Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ В. А. Предборський, Б. Б. Гарін, В. Д. Кухаренко; Під ред. В. А. Предборського. -К.: Кондор, 2003. -491 с.

13. Соціальна ринкова економіка. Німецький шлях. Хайнц Ламперт. Видавництво "Справа”. М. 1994.

14. Ринкова економіка. Підручник. Том 1, частина 1. Видавництво "Сомінтек”. М. 1992.

15. Уразов А. Основи економічної теорії : Навчальний посібник/ Міжрегіон. академія управління персоналом, Житомирський ін-т МАУП . -К.: МАУП, 2005. -323 с.





Реферат на тему: Сутність, класифікація і роль економічних законів в розвитку суспільства (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.