Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економічна теорія

Сучасний стан та регулювання молодіжного ринку праці (реферат)

Зміст

1. Регулювання молодіжного ринку праці

2. Соціальна вразливість молодих спеціалістів на ринку праці в Україні

3. Сучасний стан молодіжного сегменту ринку праці України

Використана література

1. Регулювання молодіжного ринку праці

Формування ринкових відносин в Україні супроводжується виходом України як незалежної держави на міжнародну арену, визначенням її місця в новому глобалізованому світі. Прагнення України стати повноправним членом Європейського Союзу як найближчого потужного інтеграційного об'єднання, що успішно розвивається, пов'язане з бажанням досягти високих стандартів життя населення, побудувати сучасні, засновані на принципах свободи та демократії, політичні та соціально-економічні інститути держави, стати рівноправним учасником світогосподарських відносин. Це визначає напрямок та конкретний зміст економічних, політичних та інституціональних реформ в країні.

В сфері економічних реформ важливе місце посідає реформування ринку праці як ринку, який визначає ефективність використання людського фактору виробництва, темпи економічного зростання, рівень життя населення. Формування ринку праці, створення основних передумов його ефективного функціонування (декларація економічної свободи роботодавців та працівників, створення нормативно-правової бази, що регламентують соціально-трудові відносини, системи соціального захисту безробітних та відповідних їй інституцій) вже набуло певних ознак завершеності, проте говорити про повну готовність та безпеку інтеграції країни до європейського ринку праці, що характеризується більш високим рівнем оплати праці та вільним переміщенням робочої сили між країнами-членами ЄС, є передчасним. Тому як нагально важливе постає завдання удосконалення регулювання національного ринку праці в умовах реалізації євроінтеграційної стратегії України.

В зазначеному контексті особливого значення набуває реформування молодіжного ринку праці з метою найбільш повного використання можливостей економічно активного населення, що має перспективний тривалий період задіяння власних трудових можливостей у створенні валового внутрішнього продукту.

Вагомий внесок у дослідження питань формування та регулювання молодіжного ринку праці внесли такі вітчизняні і зарубіжні вчені, як Богиня Д.Б., Боровик В.С, Брич В.Я., Буряк П.Ю., Васильченко В.С., Волгін Н.А., Грішнова О.А., Григор'єва М.І., Єрмакова Е.Е., Збишко Б.Г., Ішин В.В., Калініна С.П., Карпінський Б.А., Колосова Р.П., Котляр А.Е., Лібанова Е.М., Лук'янченко Н.Д., Ліпсіц І.В., Мартякова О.В., Онікієнко В.В., Петрова І.Л., Петюх В.М., Рофе А.І., Похвощев В.А. Шаленко М.В., та інші.

Дослідження формування, розвитку та регулювання ринку праці Європейського Союзу здійснено такими вітчизняними та іноземними вченими як Качан Є.П., Шушпанов Д.Г., Неспровова А., Кейзес С., Хакім К., Куппін Л., Бленчерд О., Крюгер А., Мортенсен Д. Питання трудової міграції, що значно посилюється в умовах глобалізації економіки, досліджуються в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених Пирожкова С.І., Малиновської О.А., Хомри О.У., Романюка М.Д., Івахнюка І.В., Боері Т., Брюкера Г., Сассена С., Портеса Дж., Борджаса Дж, Мінсера Дж., Мессі Д.

Зазначеними вченими здійснено значний внесок в розробку теоретичних проблем формування, функціонування та регулювання молодіжного ринку праці, пояснення причин виникнення, інтенсифікації процесів трудової міграції внаслідок глобалізації економіки, проте питання інтеграції країни до ринків праці інтеграційних об'єднань з метою розробки перспективних напрямів регулювання національного молодіжного ринку праці залишаються майже недослідженими.

Перш за все, слід зазначити, що ринок праці молоді в країнах ЄС має свої особливості (табл.1):

Загальна кількість населення країн ЄС-25 за період 2000-2007 роки збільшилась на 2,6%, в той час як чисельність молоді знизилась на 1,5%. Також знижується доля молоді в ЕАН – на 4,5 відсоткових пункти. Це говорить про наявність процесів депопуляції населення, зниження рівня народжуваності. В Україні чисельність молоді у віці 15-24, навпаки, зростає – на 2,5% за останні вісім років, хоча таке становище, скоріше, має терміновий характер, тому що природний приріст населення є негативним. В Європі процеси старіння населення почалися вже в 80-х роках, тому вони є більш рельєфними.

Рівень економічної активності молоді в країнах ЄС має тенденцію до зниження: в цілому за останні вісім років він зменшився на 2,4 відсоткових пункти і складав 45,1% у 2007 році. В Україні цей показник, хоча і менше 41,4%, але за 2000-2007 роки він практично не змінився.

Рівень зайнятості молоді як в країнах ЄС, так і в Україні значно менше, ніж ЕАН. Так, в 2007 році, в ЄС-25 рівень зайнятості молоді складав 37,5%, в той час як ЕАН – 63,8%. В Україні цей показник є більш низьким –36,6%. Але треба відзначити, що в розрізі часу становище української молоді виглядає кращим. За 2000-2007 роки зайнятість молоді в Україні підвищилась на 18,4%, в той час як в країнах Європи даний показник залишався незміннім.

Рівень безробіття серед молоді в Європі та Україні є значно вищим, ніж серед економічно активного населення. Негативною тенденцією в країнах ЄС є досить високий рівень молодіжного безробіття - 17,0% у 2007 році, хоча в розрізі часу він знижується. В Україні також спостерігається тенденція до зниження безробіття - з 24,1% у 2000 до 12,3% у 2007 році.

Важливим показником є тривале безробіття, яке характеризується періодом незайнятості більше 1 року. В країнах ЄС-25 в 2007 році 30,7% молоді були безробітними більше року, серед ЕАН цей показник складав 45,8%, в Україні - 21,6% та 49,7% відповідно.

Треба відзначити, що рівень безробіття молоді в країнах ЄС тісно пов'язаний з рівнем освіти. Вища освіта дає можливість кращого працевлаштування (табл.2 ). Не менш важливим є відповідність освіти місцю роботи. В країнах ЄС використовується показник, який характеризує відповідність роботи отриманій освіті. Так, в 2006 році приблизно 47% молоді в Італії працювали не за спеціальністю, в Греції та Данії – 40%, найменшим цей показник був у Нідерландах – приблизно 29%. Не менш важливим є і рівень освіти для подальшого працевлаштування зі спеціальності. Серед молоді, яка закінчила навчання на рівні ПТНЗ, більшість працюють за іншим профілем, ніж випускники ВНЗ. Так, наприклад в Італії це співвідношення складає 50% та 35% відповідно, а в Нідерландах - по 29% (рис.1).

Таке становище призводить до того, що молодь, яка працює не за спеціальністю, є менш захищеною на ринку праці. Дослідження показують, що серед такої категорії молоді більшість мають часткову або тимчасову зайнятість та частіше поповнюють ряди тих, що шукають роботу. Для вирішення подібної проблеми пропонується два шляхи: допомога в пошуках підходящої роботи та перенавчання, але жоден з цих шляхів не дає гарантії докорінної зміни ситуації. В Україні подібні розрахунки не здійснюються, тому немає можливості здійснити порівняльний аналіз, але можна припустити, що ситуація в більшості є подібною.

В цілому можна стверджувати, що українська молодь знаходиться практично у рівних умовах з молоддю країн ЄС. В Україні у порівнянні з Європою зайнятість молоді є нижчою, але і безробіття є меншим за більшої частки молоді в ЕАН. В країнах ЄС рівень зайнятості та безробіття молоді є вищим, а частка в ЕАН - меншою.

Виходячи з вищевикладеного важливим напрямком удосконалення регулювання ринку праці молоді в контексті участі держави в євроінтеграційних процесах вважаємо підвищення якості робочої сили у відповідності до стандартів ЄС, що передбачає здійснення заходів щодо забезпечення відповідності професійно-кваліфікаційної структури робочої сили потребам ринку праці, законодавчого та організаційного забезпечення можливостей накопичення та визнання кваліфікацій, участі у створенні загальноєвропейського простору вищої освіти, формування національної системи безперервної освіти.

Особлива увага у державному регулюванні молодіжного ринку праці в умовах участі країни в загальноєвропейському ринку праці має приділятися підвищенню рівня трудових доходів громадян, подоланню бідності, скороченню розриву між рівнями заробітних плат на національному та загальноєвропейському ринку праці, рівня життя населення.

2. Соціальна вразливість молодих спеціалістів на ринку праці в Україні

Молодь є тією групою суспільства, яка має великий трудовий потенціал. Вона здатна забезпечити прогресивний розвиток економіки країни за умов практичної реалізації законодавчо закріплених прав і гарантій молодих спеціалістів, їх соціальної підтримки з боку держави.

Загальна криза українського суспільства, складні соціально-економічні умови негативно позначилися і на молоді. Випускники ВНЗ зустрічаються з рядом проблем на ринку праці, із гарантіями, які законодавчо закріплені, але, на жаль, на практиці майже не реалізуються. Молоді спеціалісти відчувають себе не захищеними, їм важко адаптуватися до нових умов суспільного життя. Тому важливим є створення сприятливих соціально-економічних умов для особистого зростання молодих людей, формування їх творчої активності, здібностей, навичок та головне – створення умов для адаптації молоді до умов ринкових відносин. Це є пріоритетом державної молодіжної соціальної політики.

Визначення поняття «молодий спеціаліст» важливе не тільки для вироблення єдиного наукового уявлення, а й для з'ясування соціальних показників, які відображають специфіку його соціального статусу. Це, в свою чергу, сприятиме виробленню цілісної державної соціальної підтримки молодих спеціалістів на ринку праці.

На сьогодні у суспільних науках, зокрема у сфері трудового права та державного управління, термін «молоді спеціалісти» уживається рідше. Так, А. Бабаскіна зазначає, що молоді спеціалісти – це випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі посвідчення про направлення на роботу. Такі особи вважаються молодими фахівцями протягом трьох років з моменту укладення з ними трудового договору із замовником.

А відповідно до статті 197, ч. 2 Кодексу Законів про працю в Україні молоді спеціалісти – це випускники державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємством, установою, організацією та яким надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За часів існування Радянського Союзу термін «молоді спеціалісти» був досить поширеним та вживаним. Законодавчі документи чітко визначали їх особливості, права та обов'язки. Так, «Положення про розподіл та використання в народному господарстві випускників вищих та середніх спеціальних навчальних закладів» від 01.08.1988 р. дає наступне визначення: «молодий спеціаліст – це випускник вищого та середнього спеціального навчального закладу, який закінчив повний курс навчання і який захистив дипломний проект, здав державні іспити і направлений на роботу комісією з персонального розподілу; вважається молодим спеціалістом протягом трьох років з моменту укладення трудового договору з адміністрацією підприємства, установи чи організації».

Визначення, аналогічне тому, яке надає А. Бабаскіна, можемо зустріти у «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року. На нашу думку, останнє визначення дуже вдало висвітлює особливості такої категорії населення як молоді спеціалісти. На основі наведеного аналізу бачимо, що основний зміст поняття «молодий спеціаліст» збережено: це випускники-спеціалісти вищих навчальних закладів, які працевлаштовані на підставі посвідчення про направлення на роботу і вважаються молодими спеціалістами протягом трьох років з моменту укладення з ними трудового договору, але втрачено деякі деталі (закінчили повний курс навчання, захистили дипломний проект, здали державні іспити).

Відзначимо також, що в сучасній Білорусі і сьогодні чітко сформульовані характеристики такої соціальної групи, як молоді спеціалісти. Так, у білоруському Законі «Про освіту» та в «Положенні про розподіл випускників навчальних закладів, які отримали професійно-технічну, середню спеціальну чи вищу освіту на денній формі отримання освіти за рахунок коштів республіканського і (або) місцевих бюджетів» від 14.10.2002 р. молоді спеціалісти – це випускники, які закінчили повний курс навчання на денній формі за рахунок коштів республіканського і (або) місцевих бюджетів, які отримали професійнотехнічну, середню спеціальну чи вищу освіту, і направленні на роботу за розподілом, зобов'язані відпрацювати по направленню один рік після отримання професійно-технічної освіти, два роки – середньої спеціальної чи вищої освіти з моменту укладення трудового договору між ним та замовником.

Сучасній Україні варто було б повернутися до радянського тлумачення поняття «молодий спеціаліст», адже воно дає повну й чітку характеристику цьому поняттю, а це, в свою чергу, можливість регулювати їх трудові права. Особливо актуальним цей термін є в умовах ринкових відносин, адже, по-перше, чіткість визначення – це перший крок до реалізації законодавчо закріплених прав. По-друге, в радянському визначенні акцентується увага на важливому та актуальному для нашого часу моменті, а саме: направлення на роботу. Забезпечення цього права дає можливість розв'язати декілька проблем. Якщо молоді спеціалісти будуть направлятися на роботу (в адміністративному порядку чи в порядку договору з роботодавцем), це гарантуватиме їм перше робоче місце за спеціальністю. Такий порядок суттєво впливатиме на зменшення кількості безробітних серед цієї категорії, а також регулюватиме баланс між пропозицією та попитом на робочу силу на ринку праці.

Молоді спеціалісти, як окрема соціальна група, з одного боку, мають певні соціальні переваги: вони, як правило, більш освічені, володіють новими професіями і технологіями, є носіями нового способу життя. З іншого боку – вони ж характеризуються наявністю у них типових загальних соціальних проблем, які пов'язані з «життєвим стартом» – отриманням освіти, початком трудової діяльності, проблемами професійного росту. Саме ця особливість молодих спеціалістів як соціальної групи спричинює їх соціальну вразливість.

Розглянемо зміст поняття «соціальна вразливість». Так, за М. Басовим, соціальна вразливість – це недоступність для певних категорій населення соціальних послуг, необхідних для нормального соціального становлення особистості, збереження і досягнення нею відповідного соціального статусу, життєвого самовизначення та продуктивного розвитку, що покладає на суспільство додаткові моральні й економічні обов'язки, ставить у центр уваги ідею захисту.

Детальніше ознайомимося з негативними причинами та проявами соціальної вразливості молодих спеціалістів. Найперша складність – це перше робоче місця для випускника. Його наявність задекларована у законодавстві, але не гарантована у реаліях ринкової економіки. Молодим спеціалістам, насамперед тим, які навчалися за державним замовленням і не були працевлаштовані в установленому порядку, доводиться витримувати складну конкуренцію за місце праці як зі своїми ровесниками, так і з тими, хто має значний досвід роботи, але з різних причин опинився без роботи або працює не за фахом.

Соціальна вразливість молодих спеціалістів зумовлена й низкою інших обставин. Так, роботодавці, незалежно від сектору економіки, висувають типову вимогу до претендентів на вакантні посади – досвід роботи. Керівники держустанов вимагають наявність стажу державної служби (здебільшого – 3 роки), чи, як виняток – стажу роботи за фахом. А де вони, ті досвід і стаж, могли взятися у вчорашнього випускника, навіть перспективного, з «червоним» дипломом?

Роботодавець у ринкових умовах вимогливий і підходить до претендентів на вільне робоче місце із суворими критеріями щодо знань, умінь та практичного досвіду, які постійно зростають. Він бажає отримати не просто дипломованого спеціаліста, а кваліфікованого працівника, який забезпечить повноцінну віддачу, дасть можливість отримати класичну «додану вартість» робочої сили.

Інша проблема, з якою стикаються молоді спеціалісти – це проблема взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг, яка є важливим та актуальним питанням сьогодення, без вирішення якого неможливе формування якісно нової робочої сили, забезпечення кваліфікованими кадрами економіки країни. Поки що маємо дисбаланс між спеціальностями навчальних закладів та спеціальностями, які справді є необхідними на ринку праці, в результаті чого – безробіття одних спеціалістів і нестача інших. Відомий український фахівець Т. Петрова звертає увагу на такі основні причини дисбалансу на українському ринку праці в його молодіжному сегменті:

- низький рівень поінформованості абітурієнтів, студентів та випускників шкіл про стан і динаміку ринку праці та попит на конкретні спеціальності;

- вибір «престижних» спеціальностей без урахування реальних можливостей працевлаштуватися після закінчення навчання.

Так, щодо першої причини, то й справді у більшості шкіл системна профорієнтаційна робота практично не ведеться. А щодо другої, то, обираючи професію на підставі особистих або батьківських уподобань, молода людина часто не розуміє, що престиж професії не є свідченням про попит на неї. Головна гарантія працевлаштування молодих спеціалістів, яка відрізняє їх від іншого працездатного населення, – це надання першого робочого місця молодим спеціалістам, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням. Дана гарантія затверджена Кодексом законів про працю, «Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» від 22 серпня 1996 р., Законом України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту першим робочим місцем з наданням дотацій роботодавцю» від 4 листопада 2004 р., а Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. № 223 затверджено Перелік професій (спеціальностей), згідно з яким буде надаватися дотація.

Як же «працює» механізм працевлаштування молоді на дотаційні робочі місця, який прописано Законом України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту першим робочим місцем з наданням дотацій роботодавцю»? Дотація надається тоді, коли роботодавець забезпечує молодого фахівця першим робочим місцем за направленням державної служби зайнятості. Така форма роботи є обопільно корисною – як для випускника, якому протягом двох років гарантується робоче місце, так і для роботодавця, котрий не витрачатиме кошти підприємства на його зарплату. Це перші вагомі кроки, здійсненні державою для того, щоб молодь не шукала щастя на чужині, а залишалася працювати на Україні.

За словами директора Кіровоградського обласного центру зайнятості, це дієвий механізм працевлаштування спеціалістів, але лише тих, котрі здобули робітничі професії, що чітко обумовлені Переліком професій (спеціальностей), затвердженим урядовою постановою. Це – робітничі спеціальності (маляр, муляр, електрогазозварник, слюсар-ремонтник, фрезерувальник, токар, тракторист) та інженерні професії (металорізальні верстати та системи, інструментальне виробництво, обробка металів за спецтехнологіями). Так, у 2008 році в Кіровоградській області працевлаштовані на подібні робочі місця 130 молодих осіб.

Згідно «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» від 22 серпня 1996 р. молодим спеціалістам, які одержали направлення на роботу після закінчення вищого навчального закладу, надається відпустка тривалістю 30 календарних днів. Якщо особа звернулася до служби зайнятості, то протягом десяти календарних днів з моменту реєстрації підшукується підходяща робота з урахуванням спеціальності. Після укладення трудового договору на молодих спеціалістів поширюються всі трудові права та види соціального захисту. Н. Красовська, директор Оболонського районного центру зайнятості у м. Києві вважає, що важливим інструментом подолання дисбалансу на ринку праці має бути профорієнтація, що дозволить відновити престиж робітничих професій, допоможе молоді зробити правильний вибір щодо майбутнього фаху. Тож головним завданням спеціалістів з профорієнтації – донести до учнів достовірну інформацію про актуальні професії.

Так, в Німеччині, де успішно діє система профорієнтації школярів, близько 70 % молоді після закінчення середньої школи йде здобувати робітничу професію. Такі дані свідчать про успішну діяльність у цьому напрямі, яка дозволяє зменшити дисбаланс між ринком освітніх послуг та ринком праці, а також зменшити безробіття молоді. Т. Петрова для вирішення проблеми дисбалансу на ринку праці пропонує наступні кроки:

- розробка нових підходів щодо механізму формування та розміщення державного замовлення на підготовку кадрів, із визначенням у ньому повноважень зацікавлених центральних та місцевих органів виконавчої влади, соціальних партнерів, роботодавців, навчальних закладів;

- розробка нових підходів щодо механізму взаємодії навчальних закладів та підприємств з питань забезпечення підготовки кадрів, удосконалення змісту освіти, підвищення якості професійно-практичної підготовки учнів та студентів;

- створення дієвої системи професійної орієнтації молоді на професії, в яких є потреби на ринку праці, та забезпечення індивідуального підходу щодо надання профорієнтаційних послуг молодим громадянам.

Підвищення адаптаційного потенціалу молоді до ринкових умов неможливе без проведення державної політики соціальної підтримки молоді на ринку праці. Слід удосконалити механізм економічного заохочення роботодавців до працевлаштування молоді та забезпечення випускників навчальних закладів першим робочим місцем.

Так, відомий український фахівець Ю. Маршавін, директор Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості у своїй роботі «Чи потрібні пільги молодим?» пропонує технологію управління зайнятістю молоді, яка містить 3 послідовні ланки (етапи). Перший етап, умовно можна назвати «Ворота» (така назва існує в англійській службі зайнятості), має бути спрямований на професійне самовизначення молоді, тобто з'ясування того, яка професія приваблює і відповідає здібностям молодої особи. Також на цьому етапі повинна формуватися мотивація до пошуку роботи й участі в програмах, спрямованих на набуття певних професійних навичок.

Другий етап («Перший крок») передбачено для того, щоб надати молодим людям, які не знайшли роботи, можливість взяти участь у суспільно корисній праці, одержати певну матеріальну незалежність, здобути професію. Мета третього етапу («Субсидоване робоче місце») – це допомога тим молодим особам, які не знайшли роботи на перших двох етапах, створюючи спеціальні робочі місця за рахунок субсидій. Для ефективного впровадження цього механізму треба забезпечити скоординовану роботу всіх зацікавлених сторін.

Проблема працевлаштування студентської молоді та випускників вищих навчальних закладів може вирішуватись і слід вирішувати у трикутнику: Влада – Бізнес – ВНЗ.

Так, роботодавці (бізнес) визначають, які фахівці їм потрібні і в якій кількості та повідомляють це владі. Влада, в свою чергу, повідомляє керівництву навчальних закладів про те, які спеціалісти потрібні на ринку праці. Освітяни приймають це до відома для збільшення кількості спеціалістів у тій галузі, в якій вони будуть потім потрібні на ринку праці. Після закінчення навчання ці спеціалісти будуть працевлаштовані. Нарешті, керівництво навчальних закладів подає відомості бізнесу про наявність спеціалістів.

Отже, розглядаючи питання соціального захисту молоді на ринку праці, слід констатувати: по-перше, в Україні термін «молодий спеціаліст» використовується рідко. Як бачимо з досвіду Радянського Союзу та сучасної Білорусі офіційне його використання є підставою для гарантування випускникам додаткової соціальної підтримки. Даний термін слід трактувати наступним чином: молоді спеціалісти – це випускники вищих навчальних закладів, котрі мають кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і працевлаштовані на підставі посвідчення про направлення на роботу.

В Україні відновлення статусу «молодий спеціаліст» потрібний для створення налагодженої системи соціальної підтримки випускників вузів, для гарантування їм їхнього першого робочого місця; по-друге, в умовах формування ринкового середовища молодь Укрїни в цілому та молоді спеціалісти, зокрема, вимагають особливої соціальної підтримки та соціального захисту як така, що перебуває в стані формування і утвердження життєвих позицій, складає більше половини працездатного населення держави, має свої орієнтації, інтереси і потреби, болісно відчуває на собі тягар економічної кризи та недостатність державних асигнувань на соціальні потреби. Водночас молодь є майбутнім держави, а тому від забезпечення стартових умов її діяльності залежить подальший розвиток нинішнього суспільства, а також майбутніх поколінь; по-третє, в ринкових умовах перед молодими спеціалістами постали ті проблеми, які вони самостійно не можуть вирішити. Через те, що вони вперше виходять на ринок праці і не мають практичного досвіду, рівень їхньої конкурентоздатності недостатній, що в свою чергу посилює їх соціальну вразливість та проблеми працевлаштування. Проте, молоді спеціалісти мають необхідний потенціал, завдяки своїм психологічним особливостям молодь може швидше, ніж інші групи, оволодівати новими знаннями, професіями, які є необхідними в період переходу до ринкових відносин. Тому молодь потребує соціальної підтримки та допомоги з боку держави; по-четверте, в Україні зроблено чимало для формування і реалізації нової державної молодіжної політики. Існує законодавство, що гарантує молоді права та соціальну підтримку з боку держави; по-п'яте, на можливість успішного працевлаштування молодих спеціалістів негативно впливає дисбаланс між попитом на робочу силу на ринку праці та пропозицією з боку освіти, яка недостатньо враховує потреби реальної економіки при формуванні контингенту студентів.

Наявність та правильна профорієнтація – запорука працевлаштування в майбутньому. Профорієнтація – дієвий спосіб подолати дисбаланс ринку праці; по-шосте, для посилення гарантій зайнятості молодих спеціалістів важливо, проаналізувавши проблеми їхнього працевлаштування, ознайомитися із заходами, які пропонують вчені та діячі центрів зайнятості. Основний механізм – це системна співпраця роботодавців, держави та навчальних закладів, що сприятиме випуску необхідних кадрів та запобігатиме безробіттю серед молодих спеціалістів.

3. Сучасний стан молодіжного сегменту ринку праці України

Комплексна оцінка молодіжного сегменту ринку праці постає в контексті завдань формування стратегії його розвитку, спрямованої на реалізацію трудового й творчого потенціалу молоді. У цьому контексті важливе значення має оцінка рівня економічної активності молоді, рівня безробіття серед молоді, рівня її зайнятості, питомої ваги молодих громадян, зайнятих у неформальному секторі економіки, заходів сприяння зайнятості молоді, працевлаштування, зокрема випускників закладів освіти. Потреба посилення державного регулювання національного ринку праці та його молодіжного сегменту зумовлена деформованістю структури економіки та нестабільністю її динаміки, неефективністю діючого механізму стимулювання роботодавців до створення робочих місць у високопродуктивних секторах економіки, відсутністю повної інформації щодо реальної місткості окремих сегментів ринку праці та професійно-кваліфікаційної структури попиту на робочу силу та її пропозиції, відсутністю ефективної конкуренції в межах молодіжного сегменту ринку праці.

Для досліджень використано загальнонаукові методи, такі як спостереження, порівняння, системний аналіз, синтез, конкретизація, вимірювання, розрахунково-аналітичні прийоми. Застосування цих методів є потрібним для здійснення макроекономічного аналізу та дослідження ситуації на молодіжному сегменті ринку праці України з метою її подальшого прогнозування.

Теоретико-методологічні засади формування і розвитку національного ринку праці та його молодіжного сегменту в умовах економічних трансформацій, обґрунтування критеріїв і принципів функціонування молодіжного сегменту ринку праці та визначення методологічних і методичних засад оцінки його інтегрованості в модель національного ринку праці, обґрунтування концептуальних основ розвитку національного ринку праці та його молодіжного сегменту здійснено в працях вітчизняних учених Т.А. Зайця, В.Л. Жаховської, Б.М. Данилишина, М. Папієва, Е.М. Лібанової, О.А. Гріш нової, К. Бондарчук, І. Демченко, О.О. Яременка, С. Мельника, П. Коропеця, В. Гуляєва, Н. Полкової, Т.Й. Буди, А.І. Вишняка, Н.Н. Чурилова, С.А. Макєєва, Д.О. Мельникова, В.О. Покрищука, О.Г. Пазюка, Т.І. Черниш, О.О. Кубинського, Д.П. Богині, В.Н. Шамоти, В.Я. Брича, М.І. Долішного, С.В. Мельника, В.А. Савченка та багатьох інших.

Істотні трансформаційні зрушення в національній економіці зумовлюють потребу активізації досліджень з проблем розвитку ринку праці загалом та особливо його молодіжного сегменту. Зокрема, виявлення специфічних особливостей формування і розвитку молодіжного сегменту ринку праці з метою більш ефективного використання нагромадженого в ньому трудового потенціалу.

Функціональна роль ринку праці полягає в реалізації пропонованої робочої сили і задоволенні існуючого попиту на неї. Пропозиція робочої сили – це кількість громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, які перебували на обліку в державній службі зайнятості і охоплює всіх осіб, що пропонують робочу силу для виробництва економічних благ. Реалізована робоча сила – це та частина робочої сили, що залучена до економічної діяльності, тобто зайняте населення (рис. 1)

Інша частина робочої сили, яка не знайшла реалізації, складається з безробітного населення. Попит на робочу силу – це потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць.

До економічного активного населення статистика відносить населення обох статей віком від 15 до 70 років, яке впродовж певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили на ринку праці, а також осіб, які впродовж звітного періоду займалися економічною діяльністю або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікувалися як "зайняті" або "безробітні", визначені за методологією МОП.

За даними Держкомстату України пропозиція робочої сили молоді дещо підвищена. Рівень економічної активності молоді у віці 15-24 роки зріс від 40,8 % в середньому за 2006 р. до 41,8 % в середньому за 2007 р., серед осіб віком 25-29 років, відповідно від з 81,4 % до 82,2 %. Рівень економічної активності молоді у віці 30-34 роки становив у 2007 р. 84,4 %. Чисельність економічної активності молоді у віці 15-24 роки становила 3113 тис. осіб (13,9 % до економічно активного населення у віці 15-70 років), у віці 25-29 років – 2825,9 тис. осіб (12,7 %), у віці 35-39 років 2806,0 тис. осіб (12,6 %). Наведені статистичні дані свідчать про те, що рівень економічної активності серед молоді віком 30-34 роки найвищий, оскільки вона вже має досвід роботи, пройшла процес становлення і активно залучена в економічну діяльність. Досить високий рівень економічної активності серед молоді 25-29 років, оскільки вона в основному вже здобула спеціальну освіту. Низький рівень економічної активності серед молоді у віці до 25 років пояснюється тим, що значна її частина продовжує навчання.

Рівень зайнятості серед молоді у віці 15-24 роки загалом по країні збільшився з 35,1 % у 2006 р. до 36,6 % у 2007 р., а серед осіб віком 25-29 років цей показник збільшився з 75 % до 76,5 %.. Рівень зайнятості серед осіб віком 30-34 роки у 2007 р. становив 79,1 % (рис. 2).

У 2007 р. кількість безробітної молоді у віці 15-24 роки становила 387,8 тис. осіб (27,4 % до всіх безробітних), у віці 25-29 років – 194,7 тис. осіб (13,7 %), у віці 30-34 роки – 175,7 тис. осіб (12,4 %). Рівень безробіття (за методологією МОП) молоді віком 15-24 роки знизився порівняно з 2006 р. на 1,6 відсоткових пункту та становив 12,5 % економічно активного населення, що майже вдвічі перевищує цей показник серед населення віком 25-29 років, який у 2007 р. становив 6,9 % проти 7,3 % у 2006 р.. Рівень безробіття молоді у віці 30-34 роки у 2007 р. становив 6,3 % економічно активного населення (рис. 3). Дані статистики свідчать, що рівень економічної активності молодих чоловіків значно перевищує цей показник серед молодих жінок. Рівень економічної активності серед молодих жінок віком 15-24 роки становив 36,6 %, серед чоловіків віком 15-24 роки – 46,8 %, серед жінок віком 25-29 років – 73,8 %, серед чоловіків віком 25-29 років – 90,5 %, серед жінок віком 30-34 роки – 78,3 %, серед чоловіків віком 30-34 роки – 90,6 %.

Щодо економічної активності молоді за місцем проживання, то для міської молоді у віці 15-24 роки вона становила у 2007 р. 39,5 %, в той час коли для сільської молоді у віці 15-34 роки – 47,1 %, що свідчить про те, що частка молоді, яка продовжує навчатися у цьому віці переважає серед міського населення. Економічна активність міської молоді у віці 25-29 років вища, ніж у сільської молоді цієї вікової групи і становила відповідно 83,2 % та 79,4 %. Вищою є й економічна активність міської молоді у віці 30-34 роки. У 2007 р. вона становила 85,0 %, а сільської молоді цієї вікової групи – 83,0 %.

Рівень зайнятості населення за статтю у 2007 р. свідчить, що серед чоловіків віком 15-24 роки він значно переважає цей показник для жіночого населення цієї групи населення і становить відповідно 41,0 % і 32,0 %. Рівень зайнятості населення серед чоловіків віком 25-29 років теж переважає над рівнем зайнятості жінок цієї групи населення і становить відповідно 84,5 % і 68,4 %. Для вікової групи молоді 30-34 роки цей показник також вищий серед чоловіків, ніж серед жінок і становить відповідно 84,8 % та 73,6 %.

Існує значна різниця рівня зайнятості молоді міських поселень та сільських поселень у віці 15-24 роки і становить відповідно 34,2 % для молоді міських поселень і 42,3 % – для молоді сільських поселень. Для молоді міських поселень у віці 25-29 років притаманний вищий рівень зайнятості, ніж для молоді сільських поселень даної вікової групи і становить відповідно 77,3 % та 74,4 %. Рівень зайнятості молоді міських поселень у віці 30-34 роки становить 79,4 %, сільських поселень – 78,4 %.

Щодо рівня безробіття за статтю, то у віці 15-24 роки рівень безробіття серед жінок становить 12,5 %, серед чоловіків – 12,4 %. Значний відсоток безробіття молоді цієї вікової групи пояснюється тим, що значна частина її ще не здобула відповідної професійної освіти, не має професійного досвіду, а незначну різницю рівня безробіття чоловіків і жінок цієї вікової категорії можна пояснити відсутністю шлюбних відносин у значної частини осіб цієї вікової групи. У віці 25-29 років показник рівня безробіття переважає серед жінок і становить 7,3 %, а для чоловіків цієї вікової групи рівень безробіття становить 6,6 %. Для молоді у віці 30-34 роки притаманний вищий рівень безробіття серед чоловіків і становить 6,5 %, а серед жінок цієї вікової групи – 6,0 %.

Рівень безробіття розрахований за методологією МОП міського населення віком 15-24 роки становив у 2007 р. 13,6 %, сільського – 10,2 %, міського населення віком 25-24 років – 7,1 %, сільського населення даної вікової групи – 6,2 %, міського населення віком 30-34 роки – 6,6 %, сільського – 5,5 %. Таким чином дані статистики свідчать, що рівень безробіття усіх вікових груп молоді нижчий серед сільського населення.

Зберігається тенденція до збільшення питомої ваги працюючої молоді у секторі самозайнятості та скорочення частки найманих працівників. Розвиток самостійної зайнятості відбувається в основному завдяки активізації трудових відносин у неформальному секторі економіки України. Кількість молоді у віці 15-24 роки, зайнятої у неформальному секторі економіки у відсотках до цієї категорії працівників, становила 17,1 %, зокрема серед жінок – 15,4 %, чоловіків – 18,8 %, серед міського населення – 17,3 %, серед сільського населення – 17,1 %. Кількість зайнятої у неформальному секторі економіки молоді у віці 25-29 років у відсотках до даної категорії працюючих становила 10,4 %, у т.ч. серед жінок – 9,0 %, серед чоловіків – 11,7 %, серед міського населення – 13,7 %, серед сільського населення – 9,1 %. Кількість молоді у віці 30-34 роки зайнятої у неформальному секторі економіки у відсотках до даної категорії працюючих становила 9,9 % у т.ч. жінок – 9,2 %, чоловіків – 10,6 %, міського населення – 12,4 %, сільського населення – 8,9 %.

Причинами економічної неактивності молоді у відсотках до економічно неактивного населення відповідної групи у віці 15-24 роки були: перебування на пенсії з інвалідності та на пільгових умовах (1,7 %), учні, студенти (82,3 %), зайняті в домогосподарстві (9,6 %), за станом здоров'я, хворіли (0,6 %), зневірені (0,9 %), перебувають на утриманні (2,2 %), не знають де і як шукати роботу (0,6 %), вважають, що немає належної роботи (0,5 %), сезонний характер роботи (0,3 %), сподіваються повернутися на попередню роботу (0,1 %), отримали повідомлення про призов на військову службу (0,2 %), інші (1,0 %). Причинами економічної неактивності молоді у віці 2529 років були: перебування на пенсії з інвалідності та на пільгових умовах (9,0 %), учні, студенти (6,7 %), зайняті в домогосподарстві (64,3 %), за станом здоров'я, хворіли (2,6 %), зневірені (3,4 %), перебувають на утриманні (5,3 %), не знають де і як шукати роботу (1,2 %), вважають, що немає належної роботи (1,1 %), сезонний характер роботи (1,5 %), сподіваються повернутися на попередню роботу (0,6 %), оформлюють дострокову пенсію (0,1 %), інші (4,2 %). Причинами економічної неактивності молоді у віці 30-34 роки були: перебування на пенсії за віком, з інвалідності та на пільгових умовах (12,2 %), учні, студенти (1,2 %), зайняті в домогосподарстві (64,2 %), за станом здоров'я, хворіли (5,1 %), зневірені (4,2 %), перебувають на утриманні (5,8 %), не знають де і як шукати роботу (1,0 %), вважають, що немає належної роботи (1,5 %), сезонний характер роботи (1,5 %), сподіваються повернутися на попередню роботу (1,5 %), оформляють дострокову пенсію (0,1 %), інші (4,3 %).

Загалом чисельність економічно неактивної молоді за віковими групами у 2001-2006 рр. мала загальну тенденцію до зростання. Зокрема, у віці 1524 роки її чисельність продовж 2001-2006 рр. зменшилась з 4488,6 тис. осіб до 4452,5 тис. осіб, зате у віці 25-29 років – зросла з 559,2 до 640,1 тис. осіб, у віці 30-34 роки – зросла з 428,3 до 520,4 тис. осіб. Рівень участі населення, зайнятого у неформальному секторі економіки за всіма віковими групами, зростав продовж 2001-2005 рр., зокрема й за віковими групами молоді. Зокрема, для молоді у віці 15-24 роки цей показник зріс за вказані роки з 25,8 % до 30,4 %, у віці 25-29 років – зріс з 17,4 % до 19,3 %, у віці 30-34 роки зріс з 16,6 % до 17,8 %.

Серед осіб, не зайнятих трудовою діяльністю, що є клієнтами державної служби зайнятості, майже половину становить молодь. Протягом 2007 р. на обліку перебувало 1103,7 тис. молодих людей, що на 147,6 тис. осіб менше, ніж у попередньому році. З них 547,5 тис. було працевлаштовано, 117,0 тис. – проходили профнавчання, 120,0 тис. – було залучено до громадських робіт. Рівень працевлаштування молоді зріс з 43,3 % у 2006 р. до 49,6 % у 2007 р. та перевищив середній показник працевлаштування серед інших категорій незайнятих громадян.

Молодим людям, які звернулися до служби зайнятості, надаються профорієнтаційні та профконсультаційні послуги щодо вибору професій з врахуванням потреб регіонального ринку праці, вони залучаються до участі у семінарах, що проводяться службою зайнятості. У 2007 р. профорієнтаційними послугами було охоплено 949,5 тис. незайнятих громадян з числа молоді. Молоді як окремій категорії населення, яка потребує соціального захисту, надана можливість за сприяння державної служби зайнятості працевлаштуватися на підприємствах, в установах і організаціях на заброньовані робочі місця. Підтримку підприємницької ініціативи молоді, яка перебуває на обліку в державній службі зайнятості, здійснюють шляхом виплати допомоги з безробіття одноразово для організації підприємницької діяльності. Так, протягом 2007 р. одноразово отримали допомогу з безробіття для організації підприємницької діяльності 11,5 тис. молодих осіб з числа безробітних. Дієвою формою підтримки молодіжної зайнятості стало працевлаштування молодих безробітних громадян шляхом надання роботодавцю дотацій. У 2007 р. було розпочато роботу з відновлення в Україні державної системи професійної орієнтації населення. У грудні 2007 р. правління Фонду затвердило Програму державної служби зайнятості на 2008-2013 рр. щодо професійної орієнтації молоді. Для молоді з вищою освітою регіональні служби зайнятості здійснюють таку форму підвищення кваліфікації як стажування. Це особливо важливо для випускників, котрі не мають практичного досвіду роботи.

Комплексний характер поняття "молодіжний сегмент ринку праці" потребує залучення до його аналізу цілої системи статистичних показників, отриманих з різних інформаційних джерел, зокрема, вибіркового обстеження населення з питань економічної активності, статистичної звітності та адміністративних даних органів державної влади, яка стосується ринку праці. Статистика свідчить про зростання рівня економічної активності та рівня зайнятості молоді у середньому за 2007 р. Знижується рівень безробіття молоді. Рівень економічної активності молодих чоловіків значно перевищує цей показник серед молодих жінок завдяки таким демографічним подіям, як потреба формування власної сім'ї, народження і виховання дітей. Особливо це стосується молодих жінок. Рівень зайнятості молодих чоловіків також переважає над рівнем зайнятості молодих жінок, оскільки роботодавці вважають жінок "ненадійними" працівниками, оскільки вони можуть піти у тривалу відпустку з догляду за дитиною або частіше беруть лікарняні по догляду за хворою дитиною.

Економічна активність сільської молоді та рівень зайнятості у віці 15-24 роки значно переважає над економічною активністю та рівнем зайнятості молоді цієї вікової групи міських поселень внаслідок того, що частка міської молоді, яка продовжує навчання у цьому віці, вища, ніж серед сільської молоді. Економічна активність та рівень зайнятості молоді віком 25-29 та 3034 років міських поселень значно перевищує цей показник для молоді сільських поселень. Це пояснюється обмеженістю сільського ринку праці як за кількісними (кількість робочих місць), так і за якісними (вибір виду діяльності, професії тощо) характеристиками. Водночас рівень безробіття, розрахований за методологією МОП вищий серед міської молоді усіх вікових груп. Водночас серед осіб, не зайнятих трудовою діяльністю, що є клієнтами державної служби зайнятості, майже половину становить молодь. Очевидно, у молоді, особливо молодших вікових груп, найвищий рівень безробіття якраз тому, що на молодий вік припадає пошук першого робочого місця. Перед тим, як приступити до своєї першої роботи, молодим людям потрібно її відшукати. Особи старшого віку, зазвичай, вже мають роботу, і якщо вона їх чимось не влаштовує, вони підшукують додаткову або іншу роботу, продовжуючи працювати, тобто, у дорослого населення зміна місця роботи частіше відбувається без перерви в зайнятості. Те, що випускники спеціальних навчальних закладів часто тривалий час не можуть віднайти собі роботи, а в окремих випадках змушені проходити перекваліфікацію, свідчить про існування серйозних проблем у сфері регулювання професійної орієнтації та підготовки кадрів.

Тенденцію до збереження збільшення питомої ваги працівників, зайнятих у неформальному секторі економіки продовж 2000-2007 рр., про що свідчать дані статистики, можна пояснити тим, що за податковим навантаженням серед 127 держав, в яких був експертами агентства Forbec проаналізований бізнес-клімат, Україна на початку 2009 р. опинилася на 127му місці. Високе податкове навантаження на платників податків (податок на прибуток становить 25 %, що найвище серед постсоціалістичних країн) заганяє українську економіку в тінь.

У 2007 р. основною причиною економічної неактивності населення у віці 15-24 роки було те, що це населення продовжує навчання. Основною причиною економічної неактивності населення у віці 25-29 років була зайнятість у домогосподарстві. Основною причиною економічної неактивності молоді у віці 30-34 роки також була зайнятість у домогосподарстві. Загалом причини неучасті молоді в ринку праці (економічної неактивності) за характером впливу можна поділити на два типи:

● об'єктивна неактивність – види діяльності, що об'єктивно пов'язані з процесом відтворення трудових ресурсів населення, навчання, виконання сімейних і домашніх обов'язків, інвалідність;

● вимушена неактивність – характеризує неявне безробіття, коли люди, які хочуть і можуть займатися економічною діяльністю, не шукають собі роботу, оскільки не вважають можливим або втратили надію знайти для себе роботу. До них належать неактивні у зв'язку з сезонним характером роботи та зневірені. Неактивність цих молодих людей є безпосереднім наслідком незбалансованості пропозиції і попиту на ринку праці і свідчить про наявність дефіциту робочих місць певної категорії.

Молодим людям, які звернулися до служби зайнятості, надаються профорієнтаційні, профконсультаційні послуги, послуги з працевлаштування на пільгових умовах, а також надається одноразова допомога з безробіття для організації підприємницької діяльності, для молоді з вищою освітою регіональні служби зайнятості здійснюють таку форму підвищення кваліфікації, як стажування.

Використана література:

1. Буда Т.Й. Регулювання молодіжного ринку праці в контексті євроінтеграційної стратегії держави

2. Коваль Г.В. Соціальна вразливість молодих спеціалістів на ринку праці в Україні / Наукові праці. Том 131. Випуск 118, с.107-111

3. Корчун М.О. Сучасний стан молодіжного сегменту ринку праці України / Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. − Вип. 19.8, с.293-301





Реферат на тему: Сучасний стан та регулювання молодіжного ринку праці (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.