Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економічна теорія

Сучасна ситуація та проблеми молодіжного ринку праці на селі (реферат)

Зміст

1. Ситуація на молодіжному ринку праці України

2. Проблеми молодіжного ринку праці на селі

Використана література

1. Ситуація на молодіжному ринку праці України

2009 р. позначився для України складними випробовуваннями, що не могло не позначитись на ситуації на ринку праці та його молодіжному сегменті. В умовах виходу із кризи важливого значення набуває проблема розвитку ринку праці та його молодіжного сегменту – важливого складника підвищення рівня зайнятості населення.

Розвиток національної економіки потребує значного підвищення ефективності використання людських ресурсів, основним індикатором якої виступає ринок праці. Сучасний ринок праці України характеризується значним напруженням внаслідок зниження попиту на робочу силу, спаду рівня реальної заробітної плати, зростання чисельності вивільнених працівників, збільшення прихованого безробіття. Ці характеристики мають істотні територіальні розбіжності, що зумовлює потребу їх поглибленого вивчення та потребу у додаткових теоретико-методологічних й практичних дослідженнях особливостей ринку праці України.

Існує потреба аналізу теоретико-методологічних засад формування і розвитку національного ринку праці та його молодіжного сегменту. Обґрунтування концептуальних основ розвитку національного ринку праці та його молодіжного сегменту здійснено у публікаціях Т.А. Заяця, В.Л. Жаховської, Б.М. Данилишина, В.М. Гриньової, В.В. Самойленко, А.І. Рофе, Б.Г. Збишка, В.В. Ішина, Т.Й. Буди, М.В. Шаленко, Є.В. Попова, В.С. Васильченка, Е.М. Лібанової, А.Л. Баланди та багатьох інших вітчизняних та зарубіжних авторів.

В Україні особливо актуалізується проблема зайнятості в період кризи. У період реформування її економіки відбулися фундаментальні зміни у використанні робочої сили та розподілі її між різними сферами суспільного виробництва. Фінансово-економічна криза, яка почалася з IV кварталу 2008 р., спричинилася до значного погіршення показників на ринку праці України особливо у І кварталі 2009 р. Показники травня 2009 р. засвідчили, що найглибшу точку спаду пройдено і економіка поступово починає рухатись вгору. Відповідно, до кінця 2009 р. ситуація на ринку праці дещо покращилась. Зокрема, якщо у 2008 р. рівень економічної активності населення у віці 15-70 років становив 63,5 %, у І кварталі 2009 р. – 63,2 %, то за підсумками І півріччя 2009 р. – 63,4 %. Рівень зайнятості населення у віці 15-70 років у 2008 р. становив 59,6 %, у І кварталі 2009 р. – 57,2 %, у І півріччі 2009 р. – 57,7 %. Рівень безробіття, за методологією МОП, у % до економічно активного населення у віці 15-70 років становив у 2008 р. – 6,2 %, у І кварталі 2009 р. – 9,5 %, за підсумками І півріччя 2009 р. – 9,1 %. Тільки в І кварталі 2009 р. чисельність населення, зайнятого в усіх сферах суспільної діяльності, скоротилась на 1063,3 тис. осіб або на 5,06 % і становила 20005,1 тис. осіб. За підсумками І півріччя 2009 р. чисельність зайнятого населення зросла до 20176,8 тис. осіб.

Із табл. 1 видно, що протягом січня-вересня 2009 р. з різних причин залишили постійні робочі місця. 2,3 млн працівників, з них 1,9 млн з причини плинності кадрів, 0,1 млн з причини скорочення штатів. Лише 16,9 % звільнених були прийняті знову в різні галузі економіки, решта знайшли індивідуальні заняття або поповнили лави безробітних.

Найвищу мобільність кадрів спостережено в діяльності готелів та ресторанів, де із кожних 100 працівників за січень-вересень 2009 р. вибуло 50,3 працівники, а прийнято на роботу 44,6; в торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, де за окреслений період із кожних 100 працівників вибуло 43,2 працівники, а прийнято на роботу 32,7. У будівництві із кожних 100-та працівників було прийнято на роботу 19,5 працівників замість 36,7, що вибули.

У рибальстві, рибництві було прийнято на роботу 37,4 працівників, а вибули лише 36,1. У фінансовій діяльності було прийнято на роботу лише 17,1 працівників, а вибули 30,7. У промисловості із кожних 100-та працівників було прийнято на роботу лише 14,7, а вибули 22,2.

В Україні за період кризи швидко зріс розрив між сукупним попитом та сукупною пропозицією на ринку праці. Це спричинилося до стрімкого зростання навантаження на 10 вільних робочих місць (відношення чисельності громадян, незайнятих трудовою діяльністю, які перебували на обліку в державній службі зайнятості до потреби підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць), про що свідчать дані табл. 2. Із табл. 2 видно, що коли станом на 1 жовтня 2008 р. навантаження на 10 вільних робочих місць, вакансій становило 27 осіб, то станом на 1 жовтня 2009 р. – 75 осіб.

Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць на 1 жовтня 2009 р. у % до 1 жовтня 2008 р. становила 37.3, зокрема на місця робітників – 33,4, посади службовців – 27,8, місця, які не потребують професійної підготовки – 13,0. Проблему посилює невідповідність кваліфікаційного рівня незайнятих громадян потребам підприємств, установ та організацій.

Стосовно окремих регіонів ситуація ще набагато складніша. Це стосується Черкаської області, де навантаження на 10 вільних робочих місць, вакансій становило на 1 жовтня 2009 р. 518 осіб, Хмельницької області – 394 особи, Івано-Франківської області – 422 особи. Водночас у м. Києві цей показник становив 4 особи, у м. Севастополі – 15 осіб, в Автономній Республіці Крим – 39 осіб.

Працевлаштування незайнятих осіб у віці до 35 років у січні-вересні 2009 р. у відсотках до загальної кількості незайнятих осіб у віці до 35 років становило 32,1, а у відсотках до відповідного періоду 2008 р. – 61,7. Найбільшою мірою погіршилась ситуація з працевлаштуванням молоді за окреслений період у Чернівецькій, Дніпропетровській, Херсонській, Одеській та Чернігівській областях. Єдиний регіон, у якому ситуація з працевлаштуванням молоді покращилася – м. Київ. Індекс реальної заробітної плати за жовтень 2009 р. у % до вересня становив 98,4, у % до жовтня 2008 р. – 89,1 (див. табл. 3)

Індекс реальної заробітної плати за січень-жовтень 2009 р. становив 89,6 у відсотках до відповідного періоду попереднього року. Показник індексу реальної заробітної плати свідчить про те, що найбільшою мірою знизилась заробітна плата за січень-жовтень 2009 р. у % до відповідного періоду 2008 р. у Запорізькій (86,1), Донецькій (86,6), Дніпропетровській (86,9) областях. Найменшою мірою заробітна плата знизилась за окреслений період у Чернівецькій (95,7), Миколаївській (95,7), Закарпатській (95,4) областях.

З початку кризи в Україні значно зросла заборгованість з виплати заробітної плати. Станом на 1 листопада 2009 р. порівняно з 1 січня 2009 р. заборгованість зросла на 40,6 % і становила 8,0 % до фонду оплати праці за жовтень. Особливо загострилась ситуація з виплатою заробітної плати у сфері будівництва. Заборгованість з виплати заробітної плати у цій сфері становила 43,0 % до фонду оплати праці за жовтень. Серед регіонів України найгірша ситуація з виплатою заробітної плати у Кіровоградській області, де заборгованість становила 16,2 % до фонду оплати праці за жовтень, в Сумській (13,4 %), в Луганській (13,4 %), в Харківській (12,2 %), в Житомирській (12,0 %), в Донецькій (11,6 %) областях, в Автономній Республіці Крим (11,4 %).

Основною причиною зростання рівня безробіття в Україні в період кризи є перевиробництво в експортоорієнтованих галузях національної економіки: металургійному комплексі, хімічному комплексі, вугільно-добувній галузі, яка спричинила спад виробництва і в інших галузях економіки, оскільки понад 70 % українського ВВП нашої держави виробляється на експорт.

Секторна структура зайнятості продовжує змінюватися в напрямку скорочення частки обробної промисловості за рахунок збільшення часток видобувних галузей і сфери послуг. Але, на відміну від розвинених країн, зростання зайнятості в третинному секторі відбувається через збільшення числа зайнятих, насамперед, у торгівлі. Частка галузей нематеріального виробництва, що забезпечують якість розвитку економіки – генерування нових знань і поширення інформації, розвиток людського потенціалу, стабільно скорочується.

Спад рівня життя призводить до зміни людського потенціалу суспільства. Низький рівень доходів зумовлює низький рівень споживання і заощаджень, деградацію робочої сили на ринку праці України. Низький рівень споживання звужує внутрішній ринок та обсяги інвестицій. Внаслідок цього відбувається зниження ефективності виробництва і якості продукції, що у підсумку, зумовлює низькі доходи, спад рівня цін та якості життя. Надмірне податкове навантаження не сприяє інвестиційно-інноваційній діяльності, створенню нових високопродуктивних робочих місць.

Для нашої країни єдиним виходом є не лише підтримка науки, а й зміна ситуації таким чином, щоб вона була затребувана економікою. На ринку праці України поряд з дефіцитом робочих місць спостерігається також дефіцит робочої сили, насамперед робітників високої кваліфікації. Оптимізація основних кількісних та якісних параметрів ринку праці України можлива лише за умови радикальних змін у кожному з сегментів, насамперед молодіжному, оскільки саме він займає особливе місце в його ієрархічній структурі, визначаючи перспективи розвитку. Для сучасного розвитку ринку праці України характерне ускладнення процесу залучення молоді до сфери продуктивної трудової діяльності внаслідок недосконалості механізму його державного регулювання.

Основними завданнями державної політики у сфері зайнятості та регулювання ринку праці є:

● створення сприятливих умов для забезпечення продуктивної вільно обраної зайнятості;

● державна підтримка високої мобільності робочої сили;

● запобігання масовому безробіттю, яке виникає внаслідок структурних змін в економіці;

● розроблення конкретних заходів щодо соціального захисту працівників у разі банкрутства підприємств;

● сприяння соціальному захисту конкурентоспроможних верств населення;

● запобігання перетворенню безробіття на довготермінове, застійне, сприяння швидкому працевлаштуванню безробітних громадян.

2. Проблеми молодіжного ринку праці на селі

В умовах фінансової кризи агропромисловий комплекс України переживає важкі часи пов'язані зі зниженням конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції; низьким рівнем заробітних плат, які не забезпечують нормального відтворення робочої сили, а також з падінням професійного і культурного рівня на селі. Дані причини з'явилися підставою для загострення проблеми зайнятості сільського населення. Вирішення даної проблеми вимагає невідкладних дій як з боку держави, так і регіональних органів влади. Процес створення нових робочих місць на селі носить некерований характер. Постійне зростання безробіття сільського населення, особливо молоді, пов'язано з відсутністю концептуальних заходів розвитку сфери зайнятості на селі і стратегії розвитку українського села, а це у свою чергу вимагає державної підтримки. Відмова держави від регулювання найважливіших соціальних і економічних завдань на селі призвела до різкого зниження рівня життя населення, рівня загальної і професійної освіти сільської молоді. Тому проблема зайнятості молоді в сільському господарстві є вельми актуальною, оскільки в Україні майже 52% безробітних селян складає молодь, при цьому найвищий рівень безробіття спостерігається серед молоді у віці 15-24 роки – 10,2% і дані явища призводять до соціальної напруженості на селі.

Тому в сучасних умовах одною з основних проблем – є пошук найбільш ефективних способів управління зайнятістю сільської молоді.

Серед вчених, які займаються дослідженням проблеми молодіжного ринку праці слід виділити наступних: В.С. Дієсперова, М. Корчуна, Т.М. Кир'ян, А.М. Колена, В.Л. Кравченко, Т.П. Петрову, Т.В. Решитько та ін. Проблемами молодіжного ринку праці на селі займалися Н. Вольська, С. Мірошник, П. Коропець. Б.П. Богиня, Е.М. Лібанова займалися питаннями збалансованості робочих місць і трудових ресурсів, якістю робочої сили, зайнятістю і безробіттям молодих фахівців. Проте, не дивлячись на значний внесок вчених в розробку питання молодіжного ринку праці, невирішеними є питання формування ринку праці сільської молоді на регіональному рівні.

Реформування агропромислового комплексу, фінансова криза, вступ України до СОТ негативно позначилися на стані соціально-трудової сфери села. Скорочення рівня зайнятості на селі, низька заробітна плата призвели до убогості населення. Насправді, щоб вижити в умовах, що створилися, мешканці села вимушені, трудиться у власних домогосподарствах, або мігрувати в інші регіони та міста з метою заробітку. Сучасні умови господарювання загострюють проблему зайнятості молоді. Ситуація, що складається на українському молодіжному ринку праці, є напруженою і характеризується погіршенням, тобто збільшуються масштаби як зареєстрованого, так і прихованого безробіття. Можливості молоді на селі обмежені, через їх низьку конкурентоспроможність в порівнянні з іншими категоріями населення. Деградація сільської молоді викликана розчаруванням у пошуках високого і стабільного заробітку. За даними статистики тільки 48% молодого сільського населення мають постійну роботу, а оскільки більше 26% сільського населення Луганської області складає молодь, і, майбутній розвиток АПК залежить від стартових умов діяльності молоді, тому виникає необхідність розробки напрямів з організації зайнятості найуразливішої групи на ринку праці – молоді.

Молодіжний ринок праці складається з молодих людей у віці від 15 до 34 років, які потребують працевлаштування. Цей контингент серед безробітних є досить вагомим. Сільський молодіжний ринок праці має свої особливості, які виявляються в наступному: молодий вік підвищує шанси до працевлаштування, оскільки молодь енергійніша та ефективніше працює на робочих місцях, проте в результаті відсутності трудового стажу має низьку конкурентоспроможність.

Не дивлячись на програми зайнятості населення, що щорічно розробляються, як показують дослідження, вони не охоплюють питання працевлаштування сільської молоді, не враховують особливості і труднощі, які виникли в сільській місцевості в умовах економічної кризи. Сільська молодь в основному займається приватним підприємництвом, тобто торгує м'ясом, фруктами і овочами як власного виробництва, так і купленого у своїх односельців. Проте заняття фермерством через відсутність стартового капіталу і необхідного професійного досвіду не є привабливим. Низькі доходи мешканців села ускладнюють здобування сучасної освіти, і тому молодь поповнює ряди безробітних. Також слід звернути увагу на той факт, що наявність навіть хорошої професії не гарантує місця роботи для молоді, що відповідно веде до безробіття, а тривале безробіття, у свою чергу, веде до втрати професіоналізму і зниження мотивації у молодих людей. Тому сільська молодь, здобувши вищу освіту, в більшості випадків не повертається в село, а старається працевлаштується в місті. Не дивлячись на ситуацію, що створилася, виникає парадокс, що у момент гострого безробіття на селі існує дефіцит робочих кадрів наступних спеціальностей: вчителів, лікарів, інженерів-механіків сільськогосподарської техніки, агрономів, ветеринарів. Спостерігається відтік з сільської місцевості більше 70% молодих чоловіків і 60% жінок. Міграція кваліфікованих фахівців з села призводе не тільки до погіршення структури трудових ресурсів, але і негативно позначається на результатах роботи сільських підприємств.

Серед причин по яких молоді фахівці відмовляються працювати в сільському господарстві наступні: низький рівень заробітної плати, погані умови праці, непривабливість роботи, відсутність житла, погані соціальнопобутові умови, низький рівень культури на селі, бажання продовжити навчання. Отже, в основі небажання випускників вузів повертатися в село лежать соціально-економічні і соціально-психологічні чинники. Проблема безробіття на селі стоїть особливо гостро (табл. 1).

Як видно з табл. 1 в загальній кількості сільських зайнятих 25,1% складають молоді у віці від 15 до 34 років, також спостерігається скорочення молодого населення з кожним роком. Так, за три роки воно скоротилося на 2,9%, а кількість найнятих молодих фахівців на 22,4%. Відбувається значний відтік молоді, особливо кваліфікованих фахівців, що негативно впливає на якісний склад працівників на селі.

Як вже наголошувалося, молоді фахівці неохоче йдуть працювати на сільськогосподарські підприємства. Криза в сільському господарстві, зупинила створення для працівників села необхідних соціальних, житлових та виробничих гарантій. Середньомісячна заробітна плата працівників села в 2009 році в Луганській області складала 1230 грн, тоді як в Донецькій – 1420 грн, в Харківській – 1310 грн (рис.1).

Виходячи з вищевикладеного витікає, що основними причинами, які сприяють зростанню числа безробітних серед сільської молоді є: скорочення обсягу виробництва, відсутність у молодих фахівців достатнього досвіду, невідповідність їх професійної підготовки вимогам ринку праці. Також на працевлаштування впливає низька вартість робочої сили. Непотрібність молоді на ринку праці сприяє зростанню злочинності, формуванню кримінальної обстановки на селі. Безробіття на селі призводе до втрати молодими людьми навиків до праці, що надалі веде до деградації особи і негативно впливає на демографічну ситуацію на селі.

Високий рівень безробіття на селі є серйозною загрозою для соціального і економічного розвитку села.

Як видно, проблема зайнятості сільської молоді є вагомою в умовах, що створилися. Підвищити рівень зайнятості молоді в сільській місцевості можливо шляхом формування приватного підприємництва. Для розвитку фермерського господарства необхідне створення спеціальної кредитної програми з низькими процентними ставками. Також на державному рівні необхідно забезпечити квоту на місця у вузи для сільської молоді, оскільки не дивлячись на постанови Кабінету Міністрів України, яке полегшує надходження в учбові заклади, дана процедура є достатньо незрозумілою при введенні шкільної реформи. Проблема зайнятості молоді на селі повинна включати: працевлаштування, організацію дозвілля, соціальну активність, розвиток власної підприємницької ініціативи.

На основі проведених досліджень було з'ясовано, що на формування молодіжного ринку праці в сільській місцевості впливають соціально-економічні, демографічні та психологічні чинники. До соціально-економічних слід віднести зміни у відносинах власності, структурні зміни в АПК, стан фінансово-кредитної, інвестиційної, соціальної сфери. Результати аналіз впливу даних чинників свідчать, що дисбаланс на молодіжному ринку праці на селі викликано спадом виробництва, пов'язаним з руйнуванням економічного простору, недостатністю фінансових ресурсів.

На пропозицію робочої сили на селі, впливає демографічний чинник, оскільки значна народжуваність в 80-і роки вплинула на збільшення працездатного населення і створила додатковий тиск на ринок праці. Відміна практики розподілу випускників вузів і технікумів та неузгодженість у дії освітніх установ й виробництва також впливають на пропозицію робочої сили.

Вплив психологічного чинника засновано на пред'явленні завищених вимог до майбутньої роботи та її умовам. Серед головних вимог, що пред'являються до роботи є наступні: висока заробітна плата, сприятливі умови праці, гнучкий графік роботи, а також престижність.

Отже необхідною умовою ефективного функціонування регіонального молодіжного ринку праці на селі є оптимальне співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці, досягти якого можливо шляхом відбору цільових сегментів. Сегментація полягає не стільки у виділенні особливих груп суб'єктів молодіжного ринку праці, скільки в обліку інтересів і дієвих механізмів їх узгодження, що і буде підставою для подальших досліджень.

Використана література:

1. Корчун М.О. Ситуація на ринку праці України та його молодіжному сегменті / Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.7, с.96-103

2. Васильчук Н.О. Проблеми молодіжного ринку праці на селі





Реферат на тему: Сучасна ситуація та проблеми молодіжного ринку праці на селі (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.