Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економічна теорія

Соціальні стандарти та фінансові ресурси домогосподарств (реферат)

Зміст

1. Фінансові ресурси домогосподарств в умовах трансформації економіки

2. Соціальні стандарти та їх вплив на фінанси домогосподарств

3. Бюджетні обмеження домогосподарств та їх вплив на прийняття фінансових рішень

Використана література

1. Фінансові ресурси домогосподарств в умовах трансформації економіки

В умовах трансформації економіки кардинальні зміни в соціально-економічних процесах, що відбуваються в Україні, характеризуються докорінною зміною ролі людини у суспільстві, суттєво розширюють «людський» аспект фінансової науки і практики, зумовлюють необхідність перегляду всіх теоретичних уявлень про людину як громадянина, платника податків, отримувача суспільних благ та основної мети існування держави. Розуміння перебігу цих процесів спричинило необхідність виділення в окрему ланку фінансової системи фінансів домогосподарств, що пояснюється їх всезростаючою роллю і соціальним значенням у сучасних умовах.

Фінанси домогосподарств є одним із найважливіших елементів фінансової системи, оскільки формування і використання фінансових ресурсів населення безпосередньо пов'язане з розвитком державних фінансів, фінансів підприємств і установ, розвитком банківської системи, страхування та ін. Фінанси домогосподарств відіграють у такій системі провідну роль, тому що розвиток суспільства у цілому багато в чому підпорядкований забезпеченню інтересів громадян, їх груп та об'єднань.

Проблемам формування, розподілу та використання фінансових ресурсів приділяють увагу у своїх працях незначна кількість вчених, серед яких З. Вататаманюк, Ю. Верич, К. Губіна, В. П. Кудряшов, Н. Федірко та ін.

Метою роботи є з'ясування джерел доходів домогосподарств, дослідження їх структури та динаміки за останні роки.

В сучасних умовах вітчизняні науковці все більше приділяють увагу вивченню домогосподарства як суб'єкта національної економіки. Підвищення інтересу до цього питання пояснюється необхідністю визначення та використання всіх внутрішніх джерел забезпечення економічного росту, до яких відносяться фінансові ресурси домогосподарств. Саме поняття «домогосподарство» близьке до поняття сімейне господарство у традиційному розумінні: сім'я — це люди, пов'язані родинними зв'язками, мають спільні доходи і спільно їх використовують (сім'я може складатись і з однієї людини). Отже, домашнє господарство — це окрема господарююча одиниця, що складається з однієї або групи осіб, об'єднаних місцем проживання і спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в економіку та одержує натомість кошти для придбання необхідних благ з метою забезпечення своєї життєдіяльності.

Домашні господарства постачають підприємствам незамінні виробничі ресурси: робочу силу, підприємницькі здібності, а також капітал, землю тощо. Формування в домашніх господарствах споживчого попиту — необхідна умова стимулювання розвитку будьякої економіки.

Домашнє господарство є одним із найактивніших суб'єктів економічних відносин суспільства, оскільки саме в ньому виникають первинні економічні потреби, формуються первинні економічні інтереси, які стимулюють розвиток суспільного виробництва. Термін «домогосподарство» об'єднує всіх споживачів: найманих працівників, підприємців, власників капіталів, природних ресурсів, осіб, що зайняті і не зайняті в суспільному виробництві.

Фінанси домашнього господарства — це сукупність грошових відносин з приводу формування, розподілу та використання цільових фондів грошових коштів, у які вступає домашнє господарство та його окремі учасники в процесі своєї соціальноекономічної діяльності.

Аналіз фінансової діяльності домогосподарства передбачає визначення структури їх доходів, обсягу та складу витрат. У цій роботи ми будемо акцентувати увагу саме на питанні доходів домогосподарств.

Рівень доходів населення є найбільш важливим показником його добробуту, тому що визначає можливості матеріального та духовного забезпечення людини. Добробут населення визначається не тільки матеріальними та фінансовими ресурсами домогосподарств, але й можливістю відпочинку, лікування, отримання освіти, задоволення духовних потреб.

Добробут населення формується під впливом різних факторів, які іноді діють у різноманітних, навіть протилежних напрямах. Чим більше в домогосподарстві працездатних осіб, чим вищою є їх освіта, кваліфікація, тим краще вони працюють або займаються підприємницькою діяльністю, тим більшим буде сукупний дохід сім'ї. І навпаки, переважання в сім'ї непрацездатних осіб, утриманців, пенсіонерів з малою пенсією зменшує сукупний і середньодушовий дохід. Як правило, додаткові джерела добробуту для наших сімей — малі пенсії, стипендії, допомоги різного призначення та субсидії — не є вирішальними.

Не сприяє зростанню добробуту і масова втрата роботи працездатними членами сім'ї, тобто безробіття, яке в Україні за останні роки безперервно збільшується. Знижується добробут українських сімей, і зростають податки на доходи, нерухомість, а також збільшуються різні збори, платежі, особливо перманентне підвищення плати за комунальнопобутові послуги.

Суттєвим фактором негативного впливу на добробут сімей залишається інфляція, яка без компенсаторських заходів з боку держави є хронічною для економіки України. Тож соціальна політика уряду має бути спрямованою на реальне стримання інфляції, стабілізацію курсу гривні, скорочення безробіття та своєчасне розрахування з боргами з виплати зарплати і пенсій, оптимізацію податків та інших платежів.

Країна ніколи не буде багатою, якщо в ній основна маса населення зубожіла. Навпаки, зростання доходів домогосподарств сприятиме і зростанню споживчого попиту, пожвавленню економічної кон'юнктури, поступальному розвитку суспільства.

Ресурси домогосподарств — сукупність активів, що перебувають у розпорядженні громадян і використовуються з метою забезпечення їх діяльності. Основним джерелом фінансових ресурсів домашнього господарства є його сукупний грошовий дохід. Всі ресурси домашнього господарства прийнято класифікувати за джерелами їх надходжень, за динамікою, за порядком одержання (таблиця 1).

До сукупних ресурсів домогосподарств в Україні включають всі види грошових, натуральних доходів, а також всі види соціальної допомоги, включаючи субсидії на відшкодування витрат на оплату житловокомунальних послуг, подарунки, доходи від продажу особистого та нерухомого майна, використані заощадження тощо. Не включаються в доходи та ресурси домогосподарства кошти, отримані одним членом домогосподарства від іншого (наприклад, дітям на кишенькові витрати), безготівкові дотації держави на виховання дітей у дошкільних закладах та навчання в загальноосвітніх школах, професійнотехнічних та вищих навчальних закладах, на лікування, на безкоштовний проїзд у громадському транспорті окремих категорій громадян.

За даними статистичних досліджень, сукупні ресурси в середньому за місяць 2008 року у розрахунку на одне домогосподарство склали 2892,8 грн. (2012,1 грн. у 2007 році).

Структура сукупних ресурсів

1. Грошові доходи — 87,9 %

— оплата праці — 49,4 %

— доходи від підприємницької діяльності та самозяйнятості — 5,3 %

— Доходи від продажу сільськогосподарської продукції — 3,3 %

— пенсії, стипендії, соціальні допомоги, надані готівкою — 23,1 %

— грошова допомога від родичів, інших осіб та інші грошові доходи — 6,8 %

2. Вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель — 4,0 %

3. Пільги та субсидії безготівкові на оплату житловокомунальних послуг, електроенергії, палива — 0,5 %

4. Пільги безготівкові на оплату товарів та послуг з охорони здоров'я, туристичних послуг, путівок на бази відпочинку тощо, на оплату послуг транспорту, зв'язку — 0,5 %

5. Інші надходження — 7,1 % Динаміку доходів населення України зображено на рис. 1.

Як видно з рисунка, доходи населення за останні роки мають тенденцію до зростання. Загальна сума доходів населення зросла з 158 млрд. грн. у 2001 році до 897 млрд. грн. у 2009 році (або майже у 6 разів). Зазначене зростання доходів дозволило населенню покращити рівень життя, зокрема, збільшити у домогосподарствах кількість товарів тривалого користування (таблиця 2).

Найбільшу питому вагу в структурі доходів займає заробітна плата. Аналізуючи розмір заробітної плати у порівнянні із прожитковим мінімумом (рис. 2), який характеризує необхідну суму грошей для нормального функціонування організму людини, бачимо парадокс, що тривалий час розмір мінімальної заробітної плати був набагато нижчий за прожитковий мінімум, і лише у 2009 році ці два показники стали дорівнювати один одному. Згідно з вимогами Європейської соціальної хартії, мінімальна заробітна плата має становити 2,5 прожиткового мінімуму, відтак частина українців своєю працею не можуть забезпечити мінімального рівня споживання та задоволення основних соціальних і культурних потреб.

У США, Японії, Німеччині, Великобританії та інших високорозвинених країнах частка заробітної плати у ВВП утримуєтьсяна рівні 65–75 % при мінімальному рівні тіньової економіки. Україна за цим показником помітно відстає відносно загальносвітової практики. Складова заробітної плати у ВВП України є надзвичайно низькою, близько 45 % у цілому, зазвичай цей факт пояснюють низькою порівняно з розвинутими країнами продуктивністю праці. Нехай у нас унаслідок відставання у технічній озброєності значно нижча продуктивність праці, однак за підрахунками фахівців, на одиницю заробітної плати український робітник приносить роботодавцеві втричі більший прибуток, ніж у розвинених країнах. Нижчим за наш показник є показник у Росії, там частина заробітної плати у структурі ВВП знаходиться у межах 35 %.

Соціальна політика, що проводиться державою, приводить до зростання у структурі загальних доходів населення частки соціальних трансфертів: пенсій, стипендій, соціальних допомог. Прагнення якомога швидше допомогти найбільш вразливим верствам суспільства призвело до прискореного, порівняно із заробітною платою, зростання соціальних трансфертів упродовж 2004–2005 років. Питома вага останніх збільшилася з 16,2 % у 1999 році до 39,6 % у 2009 році, тобто на 23,4 п. п., та становила більше четвертої частини доходів домогосподарств. В основному, це стало наслідком суттєвого підвищення рівня пенсійних виплат українцям — середній розмір пенсії за ці роки зріс у 10 разів і склав у 2009 році 898,2 грн. Пенсії стали другим за вагомістю джерелом доходів населення.

Однак надмірне зростання соціальних трансфертів може зруйнувати базове співвідношення між заробітною платою та соціальними трансфертами, стати економічним тягарем для бюджету, мати негативні наслідки через підвищення тиску на зростання цін та зниження стимулів до праці. Проблема фінансового забезпечення соціальних орієнтирів потребує проведення комплексної реформи соціального забезпечення на системних засадах, що стосуватиметься пільг, послуг, виплат. Однією з ключових складових такої реформи є розвиток системи пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, поступового переведення пенсій до недержавних пенсійних фондів. Хотілося б відмітити таке джерело доходів населення, як підприємницька діяльність та самозайнятість. Підприємницький дохід являє собою ту частину прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємця після сплати податків. Різноманітні види самозайнятості (приватні нотаріуси, адвокати, архітектори, фермери, надомники та ін.) обумовлюють форму доходу самозайнятих. Ці категорії працівників не виплачують собі заробітну плату, а використовують для підтримки життєвих засобів частину доходу.

Залежно від наявних фінансових ресурсів науковці виділяють різні типи та моделі фінансової поведінки домогосподарств. Так, цікавою на наш погляд, є класифікація моделей фінансової поведінки домогосподарств України Т. Кізими (див. табл. 3).

Як видно із таблиці, кожна модель фінансової поведінки характеризується певним набором застосовуваних стратегій, рівнем їхньої диверсифікації, ступенем концентрації активних і пасивних стратегій, ліквідністю результату, цільовим спрямуванням.

Отже, формування доходів населення будьякої країни залежить від економічного зростання в ній. Протягом останніх років в Україні спостерігаються загалом позитивні зрушення у структурі загальних доходів населення — збільшення питомої ваги оплати праці, пенсійних виплат, доходів від підприємництва, а також зниження частки натуральних доходів i трансфертів у вигляді пільг та субсидій. Рівень доходів населення виступає важливим показником добробуту суспільства. Він визначає рівень платоспроможного попиту і соціальні можливості населення. Проте загальний рівень доходів у кpaїнi залишається вкрай низьким, у першу чергу, внаслiдок низьких стандартів оплати праці. Тому, з метою підвищення рівня життя населення, його соціального захисту, необхідно забезпечити сталий економічний розвиток держави; відновити роль доходів від трудової діяльності працівників, поліпшивши ситуацію на ринку праці; підвищити питому вагу оплати праці в структурі грошових доходів через реформування систем оплати праці; посилити захист купівельної спроможності населення від впливу інфляції.

2. Соціальні стандарти та їх вплив на фінанси домогосподарств

Становлення домогосподарств України як повноправних учасників фінансових відносин визначає їх більшу незалежність та самостійність, зокрема у напрямку забезпечення свого існування та розвитку, а відтак роль держави щодо життєзабезпечення населення значно відрізняється від командноадміністративного ладу. Це необхідно враховувати при розробці як економічної політики взагалі, так і соціальних стандартів та гарантій зокрема. Адже саме реалізація виваженої стратегії побудови системи гарантування населенню певних соціальних стандартів життя є запорукою успішного розвитку ринкових відносин у країні.

Досвід існування системи гарантування соціальних стандартів життя для вітчизняних домогосподарств свідчить про наявність багатьох проблемних аспектів функціонування даного напряму державної політики, що відображається не лише безпосередньо на добробуті населення, але й гальмує процеси становлення домогосподарства як повноправного та самостійного учасника економічного кругообігу.

Дослідження проблем формування соціальних стандартів та забезпечення соціальних гарантій населенню в умовах розвитку ринкової економіки в Україні знаходиться в колі наукових інтересів багатьох фахівців, серед яких А. Жуковська, О. Пищуліна, Л. Новосельська, А. Писаревська, Н. Савченко, С. Синчук, М. Шаповал та інші.

Проте, з огляду на відносно нетривалий час залучення вітчизняних домогосподарств до фінансових відносин, питанню важливості показників соціальних стандартів для застосування не лише на рівні держави, а й для функціонування домогосподарства, у ході становленні останнього як повноправного учасника фінансових відносин, у вітчизняних наукових дослідженнях приділена незначна увага.

Метою роботи є висвітлення результатів дослідження проблем формування основних показників соціальних стандартів життя, спроби автора виявити їх вплив на фінанси домогосподарств і окреслити можливі напрями використання для населення у ході становлення домогосподарства як повноправного та самостійногоучасника фінансових відносин.

Зміни, які були пов'язані з переходом до ринкових методів економічної діяльності, стали каталізатором появи нових учасників, зокрема виділення домогосподарства як самостійного та повноправного суб'єкта, що безпосередньо задіяний у всіх процесах, пов'язаних з виробництвом, розподілом та споживанням ВВП країни. А відтак домогосподарство залучається до фінансових відносин та стає їх невід'ємною складовою, у тому числі через формування грошових потоків. Ці потоки пов'язують домогосподарство з іншими учасниками, створюють умови для належного розвитку і задоволення потреб членів даного утворення та складають матеріальну основу фінансів домогосподарств.

Фінанси домогосподарств визначають як «сукупність економічних відносин, матеріалізованих у грошових потоках, у які вступають домашні господарства з приводу формування, розподілу й використання фондів коштів із метою задоволення матеріальних і духовних потреб своїх членів».

Отже, виступаючи суб'єктом фінансових відносин, домогосподарства залучаються до взаємодії з іншими учасниками, одним з яких виступає держава, адже саме держава в особі уповноважених органів за допомогою низки економічних важелів має безпосередній вплив на стан функціонування фінансів домогосподарств, зокрема через встановлення соціальних стандартів життя населення, що має безпосередній вплив як на формування доходів, так і щодо можливості та необхідності здійснення витрат домогосподарствами.

Відповідно до законодавства, державні соціальні стандарти тлумачаться як — «встановлені законами, іншими нормативноправовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій», а саме «встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативноправовими актами, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму».

Відтак до визначальних показників, що характеризують рівень життя населення, відноситься показник прожиткового мінімуму, який прийнято вважати «базовим соціальним стандартом», що відображає у вартісному еквіваленті мінімальний набір товарів (продовольчих та непродовольчих) і послуг, що їх має отримувати індивід задля забезпечення фізіологічних, духовних та соціальних потреб.

Прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших; встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Отже, прожитковий мінімум за своїм призначенням має забезпечувати потреби як фізіологічного, так і соціального характеру. Позитивною можна вважати тенденцію до збільшення показників прожиткового мінімуму (табл. 1).

Проте в сучасних умовах функціонування вітчизняних домогосподарств прожитковий мінімум не виконує покладених на нього функцій та не виступає повноцінним індикатором, що відображає першочергові потреби й вартісний еквівалент можливості їх забезпечення. Більш того, низка експериментів, що були проведені активістами профспілкових організацій України, яскраво продемонстрували неможливість забезпечення за рахунок прожиткового мінімуму навіть фізіологічних потреб за нормами та нормативами, що використовуються при розрахунку базового соціального стандарту.

Так, за даними експертних оцінок, при врахуванні визначених нормативів, прожитковий мінімум у 2007 році мав би складати 1 249 грн., згідно ж із законодавчими актами даний показник на кінець року досяг значення у 532 грн., щодо показників 2010 року, то прожитковий мінімум складав 875 грн. проти визначених експертами 2 000 грн. (табл. 2).

Такі розбіжності пов'язують у першу чергу з:

— нелегітимністю споживчого кошика, який складає основу для встановлення прожиткового мінімуму. Відповідно до законодавства, набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів, що використовуються при встановленні прожиткового мінімуму, повинні переглядатися не рідше одного разу на п'ять років. Натомість, на сьогоднішній день, при розрахунку прожиткового мінімуму використовується набір продуктів та послуг зразка 2000 року;

— невідповідністю набору продуктів та послуг, що використовується для розрахунків, як фізіологічним нормам, так і сучасним потребам населення. На переконання фахівців, вітчизняний споживчий кошик потребує значного корегування з урахуванням сучасних медичних стандартів як харчування, так і життя населення. Крім того, у переліку послуг не знайшла свого відображення поява витрат у населення, пов'язаних із необхідністю здійснення платного навчання та оплати медичної допомоги тощо.

Так, відповідно до затверджених законодавчо нормативів, для працездатного населення чоловічої роботи, наприклад, передбачається використання верхнього зимового одягу в кількості 1 одиниці протягом 4 років (для жінок — протягом 8 років), светр (як для жінок, так і для чоловіків) — 1 одиниця протягом 3 років, краватка (для чоловіків) — 1 протягом 10 років, взуття зимове — 1 пара протягом 5 років. Щодо забезпечення послуг культури, то їх кількість дорівнює 12 штукам на рік у розрахунку на середньостатистичну родину й 1, 72 грн. на місяць на одну особу.

Необхідно відзначити, що при розрахунку споживчого кошика не враховуються ні регіональні відмінності, що мають місце у цінах на товари та послуги, ні відмінності між містом та селом. Так, за даними досліджень, середньостатистична родина в Києві повинна закупити необхідних для життя продуктів на 1 650 гривень, у ІваноФранківську — на 1 330 гривень, на Волині — 1 360 гривень.

Невідповідність базового соціального стандарту реальним потребам населення відповідно зумовлює неліквідність й інших показників, зокрема мінімальної заробітної плати (МЗП), що нівелює позитивні тенденції до її збільшення над рівнем загального прожиткового мінімуму (рис. 1).

Проте, з огляду на той факт, що МЗП підлягає оподаткуванню, можна дійти висновку, що реальний її розмір — сума грошових коштів, яку безпосередньо отримує особа, — все одно менша від показника загального прожиткового мінімуму, так і показника прожиткового мінімуму для працездатних громадян, що використовується при розрахунку податкової соціальної пільги, тобто має місце порушення гарантованих державою прав для кожного громадянина.

Відтак у процесі свого функціонування як суб'єкта фінансових відносин, домогосподарство має орієнтуватись на певні економічні показники, зокрема на реальний прожитковий мінімум — за своєю суттю, сума прожиткового мінімуму є тією граничною сумою грошових коштів, які є необхідними для членів домогосподарства задля можливості фізичного існування даного суб'єкта ринкової економіки, адже без забезпечення потреб та послуг, вартість яких включена до складу даного показника, мова взагалі не може йти про існування, а тим більше — про повноцінну участь домогосподарства у фінансових відносинах.

Крім того, прожитковий мінімум виступає інструментом безпосереднього впливу на стан функціонування фінансів домогосподарств, адже використання даного показника для встановлення мінімальної заробітної плати, пенсій за віком, різних видів соціальних трансфертів та ін. у певній мірі визначає як величину доходів домогосподарства та сплачених податків з отримуваних доходів, так і можливі напрями витрачання коштів, наприклад, формування додаткового пенсійного фонду за умови гарантування державою певного рівня мінімального пенсійного забезпечення, тобто орієнтуючись на певну державну політику щодо пенсійних виплат, населення має можливість чіткого прогнозування необхідності здійснення додаткових пенсійних накопичень тощо.

Залучення домогосподарств до фінансових відносин і набуття ними більшої незалежності та самостійності, зумовлюють активізацію позиції даного суб'єкта щодо регулювання власних фінансових потоків, залучення додаткових джерел доходів, здійснення інвестиційних операцій і т. ін., що, в свою чергу, потребує визначення реальних показників життєдіяльності та соціальних стандартів задля можливості управління власними фінансами для домогосподарства, планування необхідності здійснення майбутніх витрат щодо забезпечення власного добробуту, розробку стратегій власного розвитку для кожного із учасників домогосподарства та визначення перспективних джерел їх фінансування тощо.

Зокрема, це стосується розвитку та становлення персонального податкового менеджменту — як одного із напрямів управління фінансами домогосподарств. Планування та контроль за формуванням і надходженням доходів та здійсненням витрат й урегулювання цих потоків грошових коштів у часі дасть змогу отримати максимальний дохід з мінімальними податковими платежами, зокрема, це відноситься до вибору часу здійснення страхування життя, отримання освіти, проведення інвестиційних операцій та отримання прибутку по ним тощо.

Крім того, ринкові умови господарювання дають змогу домогосподарствам значно розширити можливі шляхи інвестування накопичених грошових коштів та залучити до цих процесів професійних учасників, якто інститути спільного інвестування, пайові та інвестиційні фонди — які, з огляду на мету функціонування, значно покращують процес ефективного управління заощадженнями для населення.

У розвинених країнах світу існує практика використання послуг персональних фінансових менеджерів та фінансових консультантів, які безпосередньо допомагають клієнтам максимально урегулювати потоки грошових коштів з метою оптимізації сплати податків, використання у повному обсязі всіх можливостей податкових кредитів та пільг, збільшення прибутковості та зменшення ризиковості інвестиційних операцій тощо.

Проте реалізація діяльності домогосподарств у сфері власних фінансів потребує використання реальних показників соціальних стандартів та гарантій, адже невідповідність соціальних стандартів реальним потребам життя вітчизняних домогосподарств унеможливлює чіткість і достовірність планування та прогнозування для населення фінансових потоків, зокрема щодо визначення потреб у здійсненні додаткового пенсійного та медичного страхування, накопичення грошових коштів на здобуття освіти і т. ін.

Отже, невідповідність соціальних стандартів та норм реальним потребам населення ставить під сумнів дієвість та ефективність соціальних та економічних програм, що мають місце в державі, зокрема, нівелює значення базового соціального стандарту — прожиткового мінімуму — як показника мінімальної вартості життя, тобто вартості забезпечення мінімальних, як фізіологічних, так і соціальних, потреб для вітчизняних домогосподарств.

Відтак надзвичайно важливою є нагальність проведення заходів щодо приведення показників соціальних стандартів у відповідність до законодавчо закріпленої сутності, насамперед це стосується:

— доцільності перегляду складу споживчого кошика у відповідності із сучасними медичними стандартами та враховуючи зміни у потребах населення, викликаних вимогами часу та економічними трансформаціями у країні;

— необхідності чіткого дотримання законодавчо закріплених термінів та строків щодо формування, розрахунку та коригування соціальних стандартів та норм;

— важливості чіткого урегулювання законодавчо закріплених соціальних стандартів з реальною необхідністю та важливістю їх для забезпечення гарантованих державою потреб, а також можливістю їх фактичного отримання за умов функціонування домогосподарств в умовах ринкової економіки.

Встановлення показників соціальних стандартів життя, що відображають реальні потреби населення, дасть змогу не лише покращити якість соціальної складової та стандартів життя на рівні держави, а й сприятиме можливості для домогосподарств формування та прогнозування як доходів, так і витрат, що є надзвичайно важливим для подальшого залучення домогосподарств до активної економічної взаємодії та становлення даного суб'єкта як повноправного та самостійного учасника фінансових відносин.

3. Бюджетні обмеження домогосподарств та їх вплив на прийняття фінансових рішень

Важливою складовою фінансової системи держави є фінанси домашніх господарств. Домогосподарство, як і будь-яка інша економічна одиниця, здійснюючи управління власними фінансовими активами та фінансовими зобов'язаннями, вимушене діяти в умовах бюджетних обмежень, оптимально формуючи свій бюджет і відстежуючи його виконання. У сучасній зарубіжній науковій літературі проблемам бюджетних обмежень економічних суб'єктів приділяється велика увага. Зокрема, бюджетні обмеження підприємств досліджують М. Д'юатрипонт, Е. Маскін, Дж. Роланд, К. Ченганг; бюджетні обмеження у сфері державних фінансів – Ш. О'Коннелл та Д. Ветцель; бюджетні обмеження домогосподарств – С. Бломкуїст.

На жаль, вітчизняні науковці приділяють недостатньо уваги дослідженню фінансових аспектів економічної поведінки домогосподарств, в тому числі і в умовах бюджетних обмежень. Виокремимо (мабуть, єдину) ґрунтовну наукову розвідку В. Мортікова стосовно дослідження впливу державної політики на зміни та жорсткість бюджетних обмежень. Проте на сьогодні в Україні відсутні комплексні дослідження фінансової поведінки домогосподарств, в тому числі і мотиваційних чинників прийняття ними фінансових рішень з урахуванням ймовірних ризиків в умовах постійної зміни бюджетних обмежень. Усе зазначене вище обумовлює актуальність теми наукового дослідження. Метою роботи є аналіз основних чинників, що впливають на зміну бюджетних обмежень домогосподарств і, відповідно, на формування їхніх фінансових рішень з урахуванням необхідності попередження різноманітних економічних ризиків.

Загалом бюджетне обмеження домогосподарства визначають як обмеженість витрат домогосподарства величиною його доходів. Під впливом різноманітних факторів, які прямо чи опосередковано впливають на доходи сім'ї (наприклад, державних заходів щодо підтримки домашніх господарств; наявності вакансій на ринку праці; спроможності людини здобувати відповідну освіту; доступу членів домогосподарства до різноманітних факторів виробництва і, відповідно, різних джерел доходів тощо), бюджетне обмеження домогосподарства може зазнавати суттєвих змін.

При переході від адміністративнокомандної до змішаної економічної системи спостерігаються дві взаємодоповнюючі одна одну тенденції стосовно бюджетного обмеження домогосподарства: його звуження (це пов'язано з тим, що раніше отримувані від держави безкоштовні блага в сучасних умовах громадянам уже доводиться оплачувати) та його розширення (в умовах ринку, крім трудових, з'явилося багато інших джерел доходів, а також можливостей отримати різні кредити). В умовах адміністративнокомандної економіки домогосподарства намагалися отримувати якомога більше благ із суспільних фондів споживання (скажімо, безкоштовні путівки в санаторії, будинки відпочинку тощо), проте вони були доступні окремим категоріям населення, котрі мали привілеї та пільги.

Активний вплив на формування бюджетних обмежень домогосподарств здійснює держава, переслідуючи при цьому певні цілі. Скажімо, у деяких країнах від прибуткового оподаткування звільняються суми, які спрямовуються домогосподарствами на оплату навчання, щоби стимулювати процеси підвищення освіченості населення та нагромадження людського капіталу. Відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. №889-IV, до переліку витрат, дозволених для включення до складу податкового кредиту, належать кошти, сплачені платником податків на користь установ освіти для компенсації вартості навчання такого платника податків або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення. У низці країн для сімей, де є студент, передбачаються спеціальні субсидії, а студентам надаються ґранти за бюджетні кошти.

Політика держави стосовно розширення бюджетних обмежень домогосподарств іноді може мати суто адресний характер. Наприклад, Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено надання податкових соціальних пільг таким категоріям платників податків, як самотні матері, а також батьки, що мають на утриманні дитинуінваліда або трьох чи більше дітей у віці до 18 років.

Розширення або звуження бюджетних обмежень домогосподарств з боку держави може здійснюватися за допомогою зміни величини заробітної плати працівникам бюджетної сфери; зміни розміру соціальних виплат, включаючи пенсії; зміни системи оподаткування доходів громадян; регулювання співвідношення доходів населення та цін на споживчі товари тощо. Останнім часом в Україні у кожному з цих напрямків відбуваються істотні зрушення. Зокрема, значно розширилися бюджетні обмеження домогосподарств, котрі мають високі доходи, які раніше були об'єктом прогресивного прибуткового оподаткування. Серйозні зміни відбуваються й у системі державного соціального забезпечення і страхування. Так, монетизація пільг, проведена в деяких пострадянських державах, змінює характер бюджетного обмеження домогосподарства: замість низки пільг (безплатний проїзд у громадському транспорті, безкоштовні ліки) відповідні категорії громадян отримують певну грошову суму.

У більшості країн світу практикується розширення бюджетних обмежень деяких домогосподарств за рахунок безкоштовного надання їм продуктів харчування, послуг. В Україні держава надає дотації частині населення при оплаті житлово-комунальних послуг. Так, у першому кварталі 2007 року величина отриманих пільг та субсидій на оплату житловокомунальних послуг у розрахунку на одне домогосподарство становила 21 грн. на місяць. Однак держава не сприяє розширенню бюджетного обмеження стосовно благ не першої необхідності та благ, споживання яких не дає позитивного зовнішнього ефекту.

Поширеним явищем у ринковій економічній системі є розширення бюджетного обмеження домогосподарства через позики. Хоча заради справедливості варто зазначити, що і за умов адміністративно-командної економіки окремі товари тривалого користування можна було купити в розстрочку, надавався банківський кредит для індивідуального будівництва житла. Проте за рахунок цих кредитів фінансувалася лише невелика частина всіх витрат домогосподарства, тому що отримання кредиту обмежувалося багатьма умовами, а порядок його погашення був досить жорстким.

Актуальною на сьогодні для країни є проблема розширення бюджетного обмеження домогосподарства за рахунок надання йому довгострокових кредитів на купівлю житла. При цьому квартира, яка купується або перебуває у власності покупця, стає своєрідною заставою такого кредиту. Однак за нинішнього досить низького рівня доходів переважної частини населення і нестабільності їх отримання іпотечне кредитування залишається доволі проблематичним.

Останніми роками характерною особливістю вітчизняних реалій стало розширення бюджетних обмежень домогосподарств за рахунок тіньових доходів, зокрема виплати заробітної плати "в конвертах”. Виник своєрідний парадокс: у 2004 році в середньому по Україні витрати населення перевищували їхні офіційні доходи на 42,3%, а величина тіньових доходів у розрахунку на одну особу становила 45 грн. на місяць, тобто за найскромнішими підрахунками загальна сума таких доходів сягала 6,5 млрд. грн. на рік. На жаль, ситуація у цій сфері не зазнала кардинальних змін і до сьогодні.

До форм розширення бюджетного обмеження належить і надання особистих позик або взаємне кредитування домогосподарствами одне одного, яке у нашій державі значного поширення набуло у 90-их роках минулого століття. В Україні (на відміну від західних країн, де психологія населення досить індивідуалістична) доволі значними є внутрішньосімейні фінансові потоки, а також широко практикується матеріальна підтримка між родичами. Тому допомога батьків дорослим дітям і навпаки дає змогу розширювати бюджетне обмеження одних домашніх домогосподарств за рахунок інших.

Особливе місце у зміні бюджетних обмежень домогосподарств посідає успадкування рухомого та нерухомого майна. Держава регулює цей процес через оподаткування доходу, отриманого платником податків у результаті прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових або немайнових прав. В Україні такий дохід обкладається податком за нульовою ставкою до вартості успадкованої власності членами родини першого ступеня споріднення, що стимулює її передачу близьким родичам.

Домашні господарства, звичайно ж, намагаються здійснювати вплив на бюджетне обмеження у бік його розширення. Проте існують доходи та фактори, що взагалі не піддаються впливу домогосподарств. До таких факторів належать: заробітна плата працівників бюджетної сфери; пенсії, соціальна допомога; стипендії і грошове забезпечення учнів та курсантів; доходи від банківських вкладів; інфляція (адже домогосподарства не можуть впливати на величину своїх реальних доходів). Водночас, домогосподарства мають змогу впливати на величину таких доходів, як заробітна плата працівників приватного сектора; орендна плата, що її одержують домогосподарства, які здають в оренду своє майно тощо.

Що ж стосується цін на товари та послуги, то варто зазначити, що, як правило, домогосподарства сприймають ціни пасивно, тобто як реальність, яка не залежить від них. Однак у деяких випадках (скажімо, при покупці товарів на ринку), пом'якшення бюджетного обмеження через вплив на ціни можливе. Також домогосподарства можуть впливати на ціни та доходи не лише прямо, а й опосередковано (через профспілки, кооперативи споживачів тощо).

Одним із напрямків державної політики є регулювання м'якості бюджетного обмеження домогосподарств. Держава може надавати їм можливість пом'якшувати бюджетні обмеження, дозволяючи борги (скажімо, з оплати комунальних послуг). Так, заборгованість українського населення з оплати житлово-комунальних послуг (газ, вода, тепло) станом на 10.03.2007 року становила 8349,2 млн. грн..

Таким чином, будь-які заходи держави, що спрямовані на зміни в соціальних стандартах життя, впливають на економічну поведінку домогосподарств і, відповідно, прийняття ними фінансових рішень через зміну їхніх бюджетних обмежень.

Загалом фінансові рішення, які приймаються домашніми господарствами, можна поділити на дві основні групи: рішення з приводу формування структури і величини джерел доходу та рішення з приводу формування структури майбутніх витрат. Причому, якщо перша група рішень впливає на загальний рівень доходу домашнього господарства, то друга здійснює вплив не лише на співвідношення, в якому дохід домашнього господарства поділяється на споживчу та заощаджувальну частини, а й на рівень доходів домашнього господарства в майбутньому періоді (отриманих, наприклад, у формі дивідендів по придбаних акціях або у формі доходу по строковому внеску в комерційному банку).

За ступенем формалізації механізм ухвалення домашнім господарством фінансових рішень відрізняється від аналогічного механізму в інших сферах та ланках фінансових відносин. Наприклад, система методів ухвалення рішень комерційними структурами охоплює планування, оперативне управління, контроль та інші стадії процесу управління, що об'єднуються поняттям "менеджмент” (важливою складовою якого є фінансовий менеджмент). У комерційних організаціях чітко визначені оперативні і стратегічні цілі діяльності, їх ієрархія та способи досягнення, які закріплюються у внутрішньофірмових регламентах. У домашніх господарствах визначення цілей також є необхідним атрибутом ухвалення рішень, проте їх постановка і досягнення практично не пов'язані з формалізованими процедурами. Ті чи інші цілі часто визначаються домогосподарством лише на основі життєвого досвіду. Між членами домашнього господарства встановлюється система неформальних зв'язків, у якій визначається роль кожного з них. Як зазначалося вище, домашні господарства, зазвичай, не складають конкретного (якимось чином оформленого) плану грошових доходів і витрат, що також свідчить про неформальний характер ухвалюваних рішень. Вказані особливості здебільшого обумовлені тим, що фінансові рішення ухвалюються домашнім господарством, відповідно не лише до економічних цілей (зростання доходів домогосподарства, економія витрат), а й соціальних (виховання дітей, підвищення освітнього рівня, забезпечення умов для повноцінного відпочинку тощо).

Домашні господарства приймають фінансові рішення з урахуванням необхідності попередження (зниження рівня) різноманітних ризиків, з якими вони стикаються в процесі здійснення своєї соціально-економічної діяльності.

Проблеми, пов'язані з ризиками домашніх господарств, практично не досліджені у вітчизняній та зарубіжній економічній літературі, незважаючи на їх очевидну актуальність. У вивчених нами джерелах відсутнє чітке визначення поняття "економічний ризик домашнього господарства”, хоча саме поняття використовується. Тому детальніше зупинимося на аналізі основних трактувань зарубіжними і вітчизняними вченими поняття економічного ризику.

Дослідження етимологічного походження терміна "ризик” пов'язане із такими основними його прототипами, як невизначеність, незнання і непевність, котрі безпосередньо створюють небезпеку і є її стадіями.

Переважна більшість науковців першопричиною виникнення ризику класично вважали непевність і трактували ризик як імовірність отримання збитків і затрат від обраного рішення і стратегії діяльності, що виникає через різного роду непевність. На противагу класичній теорії ризику, неокласики чітко розділяли поняття "ризик” і "непевність”, трактуючи ризик як імовірність відхилення від намічених цілей, не вказуючи на характер таких відхилень (позитивний чи негативний), на чому ще свого часу акцентував увагу А. Сміт, характеризуючи ризик як "шанс виграти або шанс програти”.

Згодом ризик почали пов'язувати безпосередньо з діяльністю та результатами її здійснення. Скажімо, російський економіст В. Гранатуров дає визначення ризику як "діяльності, пов'язаної з подоланням непевності в ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість якісно і кількісно оцінити ймовірність передбачуваного результату…”. Вважаємо, що трактування ризику як діяльності чи її результату є невиправданим, адже він може існувати об'єктивно, тобто незалежно від людської діяльності, а саму діяльність доцільно розглядати лише як одну з умов виникнення ризику.

Доволі цікавим є трактування ризикових ситуацій К. Ерроу, який ввів у науковий обіг поняття суб'єктивної імовірності появи випадкових подій і стверджував, що кожну ситуацію, яка характеризується існуванням елементів непевності, можна кваліфікувати як ризикову ситуацію, а на зміст прийнятих кожною людиною суб'єктивних рішень має вплив передусім її особисте бачення проблеми.

Сучасні вітчизняні енциклопедичні видання та словники в основному визначають економічний ризик як "можливість збитків або неуспіху в якійсь справі” або як "непередбачену суб'єктом господарської діяльності небезпеку, яка спричиняє можливість втрати, загрожує реалізації поставленої мети і зумовлена передусім випадковим та нераціональним характером його рішень”.

У сучасних умовах ризик є невід'ємною складовою усіх аспектів соціально-економічного життя суспільства і властивий усім сферам фінансових відносин, а його поява в основному спричинюється непевністю, відсутністю достовірної і повної інформації про події, а також неможливістю стовідсотково спрогнозувати розвиток цих подій. Звичайно, можна приймати ефективні рішення та здійснювати заходи, спрямовані на зменшення ризику, але позбутися його повністю в реальному житті майже неможливо.

Тому, зважаючи на викладене вище, як постановку проблеми пропонуємо наступну інтерпретацію досліджуваного нами поняття: "Економічний ризик домашнього господарства – це ймовірність виникнення ситуації, за якої відбувається зменшення загального добробуту домогосподарства та зниження життєвого рівня його членів через можливу небезпеку втрат, що обумовлена специфікою фінансових відносин домашнього господарства, пов'язаних із формуванням його доходів та здійсненням певних витрат”. Своє власне визначення ми обґрунтовуємо відповідно до основної мети діяльності домашніх господарств в умовах ринкової економіки, яка полягає у якнайповнішому задоволенні індивідуальних потреб їхніх членів. Вважаємо, що зазначена дефініція економічного ризику домашнього господарства має певні переваги; по-перше, вона є універсальною, оскільки характеризує основні вектори фінансових відносин домогосподарств; по-друге, передбачає комплексний підхід до ситуації ризику відповідно до головної мети діяльності домогосподарств в сучасних умовах.

Оскільки рівень життя населення здебільшого залежить від рівня його доходів, величини витрат і суми заощаджень, то можемо стверджувати, що домашнє господарство в процесі своєї економічної діяльності стикається з такими основними ризиками, як ризик втрати доходу, ризик виникнення непередбачених витрат та ризик втрати заощаджень. На рівень економічного ризику домашніх господарств впливають різноманітні чинники, які можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми (індивідуальними). До зовнішніх чинників, що впливають на ризик втрати доходу, відносимо погіршення результатів фінансово-економічної діяльності підприємства, яке є працедавцем щодо учасників домашнього господарства.

Використана література:

1. Хілобок Ю. А. Фінансові ресурси домогосподарств в умовах трансформації економіки / Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 4(12)2010, с.126-130

2. Коцюрубенко Г.М. Соціальні стандарти та їх вплив на фінанси домогосподарств / Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(15)2011, с.145-149

3. Тетяна Кізима. Бюджетні обмеження домогосподарств та їх вплив на прийняття фінансових рішень / Стан фінансів 3 (16) 2008, с.24-28





Реферат на тему: Соціальні стандарти та фінансові ресурси домогосподарств (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.