Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економічна теорія

Переваги і недоліки домогосподарств (реферат)

План

Вступ

1. Можливості вибору домогосподарства і обмеженість їх

2. Перевага домогосподарства

3. Оптимальний план споживання домогосподарства

4. Основні фактори, які впливають на попит домогосподарства

5. Пропозиція домогосподарства

Висновки

Використана література

Вступ

1. Можливостi вибору домогосподарства i обмеженicть їх

Домогосподарству як одному з суб'ектiв мiкроекономiки нале­жить надзвичайно важлива роль у системi економiчних вiдносин. В Українi з розвитком ринкових вiдносин домогосподарство опи­нилося в нових умовах функцiонування.

По-перше, задоволення потреб домогосподарства у матерiальних та нематерiальних благах виступає природною метою виробництва. Попит домогосподарств є одним з найвагомiших компонентiв су­купного попиту на кiнцевi блага. По-друге, домогосподарства як власники виробничих факторiв передають їx дiловим одиницям (пiд­приємствам) , якi мають здiйснювати їхнє ефективне поєднання. По­ - третє, частина доходу, що не використовується домогосподарством впродовж поточного перiоду, перетворюється на заощадження i може за певних обставин стати потужним джерелом економiчного зростання країни. Можна констатувати, що домогосподарство ви­конує в економiцi три основнi функції:

· споживання

· постачання факторiв виробництва

· заощадження

Отже, домогосподарство ­це економiчна одиниця, що складається з одного та бiльше чоловiк, якi ведуть спiльне господарство, що забезпечує eкономіку факто­рами виробництва i використовує заробленi на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг i заощадження з метою задоволення своїх потреб. Проте з погляду мiкроекономiчного piв­ня господарювання провiдною виступає, безумовно, функцiя

спо­живання.

Для того щоб проаналiзувати, як домогосподарство здiйснює цю функцiю, економiчна наука вдається до ряду абстракцiй, що дають можливiсть вивчити поведiнку об'єкта аналiзу в чистому виглядi. По-перше, вважається, що домогосподарство виступає єдиним еко­номiчним суб'єктом i реалiзує свої потреби як єдине цiле; тобто не береться до уваги його внутрiшня структура, воно ототожнюеться з поняттям "iндивiд". По-друге, допускається, що домогосподарст­во отримуе доходи за рахунок продажу факторiв виробництва, точ­нiше, їxнix послуг, за використання або перерозподiл мiж членами суспiльства i витрачає їx повнiстю на споживання, не роблячи за­ощаджень. По-третє, вважається, що воно може споживати вci спо­живчi блага, якi виробляються на цей момент виробничим секто­ром, i цi блага вважаються при цьому безкiнечно подiльними; наявна повна iнформацiя про споживчi властивостi благ. По-чет­верте, не беруться до уваги такi дії домогосподарства, якi можут вплинути на його поточне споживання, а саме: збiльшення або змен­шення майна, взяття кредиту, вкладання частини доходів у запаси споживчого призначення.

За таких обставин домогосподарство ставиться в умови вибору: йому треба розподiлити наявнi грошовi доходи мiж рiзними блага­ми, що задовольняють його потреби. Саме цей процес насампередi цiкавить eкономістів, тобто, як домогосподарство приймае рiшен­ня щодо певної структур и споживання.

Можливостi вибору домогосподарства обмеженi багатьма фак­торами: це рiвень i структура виробництва; структура потреб цього домогосподарства i рiвень насичення деяких з них (так, досить швидко насичуються за нормальних умов потреби у базових про­дуктах харчування, тоді як духовнi та соцiальнi потреби практично не знають межi насичення; в мipy задоволення фiзичних потреб споживання переключається на потреби бiльш високого рiвня); pi­вень доходів домогосподарства, адже в умовах ринкової економiки переважна бiльшiсть економiчних благ надається лише в обмiн на грошi; рiвень цiн, встановлений ринком, на який домогосподарство через те, що воно є лише одним з численної множини споживачiв благ, вирiшально впливати не може, отже, приймає його таким, яким він є. Сукупнiсть наборiв благ, доступних за умов таких обме­жень домогосподарству, i є той простiр, в якому домогосподарство має свободу дiй щодо споживчого вибору. Отже, домогосподарство має вирiшити проблему: при певнiй структypi та piвнi потреб i до­ходів знайти таку комбiнацiю споживчих благ, яка б максимально вiдповiдала його потребам.

Якщо потреби домогосподарства є варiацiйною величиною, то рiвень доходів - наявна величина, яка з фiнансового боку вста­новлює межу задоволення потреб, iнакше кажучи, являє собою бюджетне обмеження. Оскiльки згiдно з попереднiми припущен­нями вci доходи домогосподарства мають витрачатися на спожи­вання, бюджетне обмеження набувае вигляду:

М = PtX[ + ... + PiXj + ... + РпХп'

де М - отриманий за певний перiод доход;

Р' Pi, Рп - цiни спожив­чих благ;

Х\' Xi' Хп - обсяг споживання певного блага.

Так, якщо отримуваний доход дорiвнює 100 г. о., а цiни на про­дукти Х\ та Х2 становлять вiдповiдно 5 i 10 г. о., бюджетне обмежен­ня матиме вигляд 100 = 5х[ + 10Х2'

Сукупнiсть планiв споживання, яка задовольняє це обмеження, називають фiнансово можливими планами споживання. Як видно з малюнка, сукупнiсть фiнансово можливих планiв обмежена пря­мою, яка вiдповiдає бюджетному обмеженню. Плани споживання А та В є фiнансово можливими, тодi як С - нi. Проте оскiльки домогосподарство, згiдно з припущенням, має витратити вci наявнi грошi на споживання, воно буде реалiзовувати лише тi плани, що лежать на бюджетнiй прямiй М. Точки перетину графiка бюджет­ного обмеження з осями координат показують, яку кiлькiсть одно­го блага може спожити iндивiд, якщо повнiстю вiдмовиться від спо­живання iншого.

На фiнансовi можливостi домогосподарства впливають розмiр отримуваного доходу М (чим він бiльший, тим цi можливостi за iнших незмiнних обставин ширшi), цiн на блага (зростання цiн вес­тиме до змiщення бюджетного обмеження вниз i навпаки) та вci

 

о х: x_ xf ХI

Малюнок 1. Бюджетне обмеження i сукупнiсть фiнансово можливих планiв спожи­вання для домогосподарства

фактори, що зумовлюють змiну цих параметрiв, наприклад оподат­кування доходів, введення або пiдвищення податкiв на споживан­ня, рацiонування тощо.

2. Переваги домогосподарства

Виходячи з наявного бюджету, домогосподарство мaє здiйснити свiй вибiр з численних фiнансово можливих планiв. Чим воно при цьому керується? Уявленнями про те, якою мiрою певне благо може задовольнити його потреби. Отже, iндивiд має вiддати перевагу одному з доступних варіантів споживання, вiдмовившись вiд ycix iнших.

Проанaлiзуємо вибiр домогосподарства (iндивiда) в деякiй умов­нiй екстремальнiй ситуацiї. Уявiмо, що хтось А, вiдвiдуючи теа­тральну виставу, в aнтрактi зайшов до буфету, щоб трохи втамува­ти голод. Однак, на жаль, він прийшов занадто пiзно, i в буфетi залишилося лише два бутерброди - один з сиром, другий з ков­басою. Bci наявнi варiанти споживання А обмеженi в кiлькостi тахарактеризуються рiзним piвнем жаданостi або корисностi. Най­перше, А xотів би з”їсти обидва бутерброди; якщо ж грошей ви­стачить лише на один, то будь-який з них; якщо ж грошей не ви­стачить навiть на один бутерброд, то пiти, не з”ївши нiчого. Цим охарактеризовано порядок переваг iндивiда. Яка з альтернатив споживання буде реaлiзована - залежить лише від наявного бюд­жету А.

Цей умовний приклад показує, що порядок переваг домогосподарства­

має відповідатидати певним властивостям, які в сукупності описують рацiональну поведiнку споживача.

Малюнок 2. Крива байдужостi домогосподарства

По-перше, А, як ми бачили, вибрав одну з наявних альтернатив, визначивши, яка з них краща. Це означає, що iндивiд повинен умiти оцiнити набори благ з точки зору їх вiдповiдностi його потре­бам та бюджетним можливостям. Цю властивicть переваг назива­ють повнотою.

По-друге, А не потрiбно зicтавляти вci можливi варiанти спожи­вання один з одним; йому достатньо знати, який з них для нього найкращий, тобто він напевне знає, що з”їсти один будь-який бутерброд - це краще, нiж нiчого, але ще краще – з”їсти обидва, i з таким вибором уже не варто порiвнювати варіант з пустим шлун­ком ця властивicть переваг дicтала назву транзитивностi.

По-трете, знаючи свої переваги, А реaлiзує той фiнансово мож­ливий план, який для нього має найвищий рейтинг, тобто перший. Цю властивicть переваг називають рацiональним вибором, адже iндивiд має реaлiзувати найкращий з доступних йому планiв спо­живання.

Повнота i транзитивнicть переваг, рацiональнiсть вибору - це основнi властивостi порядку переваг домогосподарства, хоча ними перелiк не вичерпується. .

Здiйснений анaлiз переваг А показав, що два з наявних планiв споживання він оцiнює однаково, тобто iндиферентно. Якщо з”єд­нати на графiку точки, що вiдображають yci плани споживання, до яких iндивiд iндиферентний (байдужий) , можна отримати криву, що дicтала назву крива iндиферентностi (байдужостi), яку наведе­но на малюнку 2. Очевидно, що таких кривих, якi є графiчним зобра­женням планiв споживання, може бути нескiнченно багато, тому кажуть про те, що iндивiд має "карту байдужостi". Оскiльки набiльш високих кривих байдужостi мають розмiщуватись плани спо­живання, яким надається перевага над тими, що знаходяться набiльш низьких кривих, цiльова установка споживача полягае в тому, щоб досягги найвищої з досяжних кривих байдужостi, або, iнак­ше кажучи, найповнiше задовольнити свої потреби, максимiзувати свою кориснicть (корисний ефект від споживання певного набору благ).

Наявнiсть планiв споживання, мiж якими iндивiд iндиферент­ний, означає, що iндивiд, задовольняючи свою потребу, може в певнiй пропорцiї замiщувати споживання одного блага iншим. Так, при переходi BiA плану споживання А (включае в себе 3 од. блага Х2 та 1 од. блага Х1) до В (вiдповiдно 2 од. блага Х2 та 4 ОД. блага Х1) вiдбувається замiщення споживання блага Х2 на благо Х1. Проте при цьому видно, що при подальшому зменшеннi споживання блага Х2 iндивiд все менше хотiтиме так чинити, оскiльки для того щоб за­лишитися на тiй самiй кривiй байдужостi (piвнi корисностi) , йому треба натомість отримати все бiльше одиниць блага Х1. Отже, його схильнiсть до замiни блага Х2 на благо Х1 зменшується. Показник, що характеризує цю схильнiсть, називають граничною нормою замiни (ГНЗ). Кiлькiсно він являє собою спiввiдношення змiни у споживаннi блага Х2 до змiни У споживаннi блага Х1' де знак мінус показуе ві”ємний характер залежностi мiж змiнними.

Х2

ГНЗ = -------

Х1

З розглянутих властивостей кривих байдужості видно, що ГНЗ має постійно зменшуватися.

Обґрунтування спадної властивості ГНЗ передбачає аналіз факторів, що зумовлюють цінність блага для індивіда, яка залежить від його відносної рідкісності, раритетності. При переході від плану А до В кількість блага Х2 у індивіда зменшується. Воно стає більш рідкісним, тоді як для блага Х1 все навпаки. Отже, заміщення одиниць блага Х2 в міру зменшення його кількості на все більші обсяги блага Х1, пов”язане зі зміною співвідношення рідкісності цих благ для індивіда.

З”ясування властивостей переваг індивіда підводить до розуміння того, як можна виміряти корисність певного набору благ, які може обрати індивід. В економічній теорії щодо цього є дві концепції: кількісна і порядкова.

Сутність кількісної концепції корисності, теоретичні засади якої закладені представниками австрійської економічної школи в середині ХІХ ст.. (К. Менгер, Ф.Візер, Є.Бем-Баверк), полягає в тому, що індивід у змозі виміряти кількість „корисності, яку він має від споживання кожного блага, а отже, i від певного набору благ. Сучасний кiлькiсний пiдхiд до корисностi домогосподарства представлений у пiдручнику К Макконнелла, Е. Брю "Экономика, принципы, проблемы и политика". Згiдно з цiєю концепцiєю пове­дінкa споживача зводиться до того, що він обирає кориснiший. Проте залишається нез'ясованим одне докоріннe питания: як вимipяти"кориснiсть", У яких одиницях?

Сутність порядкової концепцiї корисностi, родоначальниками якої вважають iталiйського eкономістa i соцiолога В. Парето i ан­глiйця Ф. Еджворта, полягає в тому, що той план, який iндивiд обирає за певних обмежень, i є найкращим, означає для нього най­вищу кориснicть. Саме порядок переваг i дає змогу з'ясувати сту­пiнь бажаностi цього набору благ для iндивiда, а тому немає потре­би вдаватись до кiлькiсного визначення корисностi. Порядкова кон­цепцiя корисностi є теоретичною пiдвалиною сучасних теорiй по­поту i пропозицiї.

З. Оптимальной план споживання домогосподарства

 

Обираючи план споживання, домогосподарство прагне реалiзу­вати той фiнансово можливий план, якому воно віддає перевагу перед iншими, оскiльки він означає для нього найвищу кориснicть. План споживання, який при цьому бюджетному обмеженнi дає iнди­віду максимум корисностi, називають оптимальном планом спо­живання.

Вироблення оптимального плану споживання зводиться до зic­тавлення бажань iндивiда, представлених його перевагами, та мож­ливостей, передбачених бюджетним обмеженням.

Поставлений перед необхiднiстю вибору, iндивiд обирає найкра­щий з доступних планiв А (XI', Х2')' оскiльки план В, хоч i вiдповiдає умовам бюджетного обмеження, розташований на кривiй байду­жостi, яка не є найвищим досяжним piвнем корисностi . Отже, досягаючи бiльш повного задоволення потреб, що i є еконо­мiчним змiстом максимiзацiї корисностi, iндивiд рухатиметься уз­довж бюджетного обмеження М аж до точки А, яка дає план спо­живання з найвищою при даних обмеженнях кориснiстю для пла­ну споживання, який при цьому реалiзується, характерно, що кут нахилу бюджетного обмеження (а він вiдповiдає спiввiдношеннюцiн на благо Хl i Х2) дорiвнюе кугу нахилу кривої байдужостi в цiй точцi, який вiдповiдає значению ГНЗ, тобто мае мiсце спiввiдно­шення

Ціна першого блага

ГНЗ =______________________

Ціна другого благ;

Малюнок 3. Оптимальний план споживання домогосподарства

План С, звичайно, ще кращий, але , на жаль, недосяжний при цьому

обсязi фiнансових pecypciв та цiн на блага.

Отже, можна сформулювати достатнi та необхiднi умови реaлi­зацiї iндивiдом оптимального плану споживання:

доход має бути витрачений на споживання без залишку;

гранична норма замiни має дорiвнювати спiввiдношенню цiн.

Визначенi у такий спосiб умови досягнення оптимуму домогос­подарства в споживаннi є ключовими для розумiння факторiв iнди­вiдуального попиту на окреме благо.

4. Oсновнi фактори, якi впливають на попит домогосподарства

На попит домогосподарства впливае сукупнiсть факторiв, серед яких найвагомiшими є переваги, розмiр доходу, piвень цiн, обсяг майна домогосподарства.

Змiна доходу веде до змiни бюджетного обмеження: якщо доход зростає то вiдбудеться паралельний зсув бюджетного обмеження до­гори; якщо знижується - то донизу. Вiдповiдно до цього iндивiд пе­реходитиме до iнших порiвняно з вихiдним споживчих планiв. Пере­несені на окремий графiк кривi, що вiдображають залежнiсть попиту на окреме благо вiд величини доходу, названi на честь вченого, який вперше це зробив, кривими Енгеля. Можливi три типи реакції спожи­вача на змiну доходу:

а) змiна обсягу споживання блага в тому ж напрямi;

б) змiна обсягу споживання блага в протилежному напрямi;

в) відсутність реакції попиту на змiну доходу.

Згiдно з першими двома типами реакції домогосподарства розрiзняють вищi та нижчi блага.

Пiд вuщимu благами розумiють такi, попит на якi зi збiльшенням доходу зростає, а зi зменшенням - знижується. Типовим прикла­дом можуть бути блага, що задовольняють духовні потреби.

Пiд нижчими розумiють блага, попит на якi зi збiльшенням до­ходу знижується, а зi зменшенням - зростає. Це, наприклад, бла­га, що задовольняють фiзичнi (особливо фiзiологiчнi) потреби, як­то потреби в

певних видах продуктiв харчування.

Ступiнь реакції попиту на змiну доходу вимipюють показником доходної еластичностi, який показує ступiнь змiни попиту залеж­но від змiни доходу.

Очевидно, що для вищих благ EXi. м. > О, тодi як для нижчих EXi. М. < О. Проте не можна абсолютизувати цю класифiкацiю спо­живчих благ з огляду на спосiб дiй домогосподарства. Вона має вiдносний характер: при низькому piвнi добробуту домогосподар­ства "типовi" нижчi блага будуть як вищі при досягненнi рiвня насичення потреби в "типовому" вищому блазi воно почне виявля­ти риси нижчого i т. д. Iнакше кажучи, все залежить вiд вихiдної доходної бази та рiвня задоволення потреби.

Iншим фактором попиту, якому в мiкроекономiцi придiляють першочергову увагу, є цiни. Причому cлiд розрiзняти вплив на попит як безпосередньо цiни цього блага, так i цiн iнших благ, якi знаходяться з ним у певному зв'язку.

Реакцiя попиту домогосподарства на змiну цiни певного блага зу­мовлена викликаним цим зрушенням бюджетного обмеження - вiдбу­деться його поворот, змiна кута нахилу вiдповiдно до напряму, в яко­му змiниться цiна. Внаслiдок цього iндивiд буде реaлiзовува­ти iнший план споживання зriдно з новим бюджетним обмеженням.

 

Малюнок 4. Виведення функції попиту домогосподарства

Пiдвищення цiни блага Х2 привело до послiдовного спаду лiнiї бюджетного обмеження та переходу iндивiда на нижчу криву бай­дужостi та вiдповiдно вибору нових оптимальних планiв В та С. Вiдклавши значения цiни блага Х2 та кореспондуючi обсяги попиту на нього на окремому графiку, дістанемо криву попиту. Вона є графiчним зображенням функції попиту до­могосподарства i показує, наскiльки змiниться попит iндивiда на благо залежно вiд певного рiвня цiни на нього. В цьому випадку внаслiдок пiдвищення цiни попит знижується. Такий взаємозв'язок мiж цiною i попитом характерний для звuчайнuх благ. Якщо ж при зростаннi цiни попит збiльшуватиметься, таке благо називається гiфенськuм (за iм'ям англiйського eкономіста Р. Гiфена, який впер­ше зафiксував таку реакцiю, аналiзуючи попит на хлiб найбiднi­ших верств населення). Анормальний характер реакції попиту на змiну цiн пояснюється тим, що при низькому piвні доходів, коли домогосподарства витрачають їх практично повнicтю на задово­ленин перших життєвих потреб, пiдвищення цiн на цi досить де­шевi порiвняно з iншими блага призведе до того, що домогосподар­ства вiдмовлятимуться від споживання бiльш дорогих якicних продуктів i споживатимуть дешевi блага, незважаючи на зростання цiн на них.

Проте явище збiльшення попиту при зростаннi цiн (парадокс Гiфена) можливе в iнших випадках, не пов'язаних з ситуацiєю низь­кого рiвня доходів домогосподарства. Наприклад, коли споживачi оцiнюють якicть предметiв споживання не на основі вивчення їхньої споживної вартості, а згiдно з рівнем цiни, вважаючи, що бiльш висока цiна є iндикатором вищих споживних якостей (хоча життя часто показує, що в багатьох випадках це не так); коли споживачi купують певнi блага з метою пiдтримки власного престижу (так званий снобicтський ефект); нарештi, така реакцiя можлива у разi високих iнфляцiйних очiкувань населення, коли товари розкупову­ються за пiдвищеною цiною cьогодні лише тому, що завтра вони коштуватимуть набагато дорожче.

Ступiнь реакції попиту домогосподарства на певне благо вiдповідно до змiни його цiни характеризує показник цiнової еластич­ності. Він показує, наскiльки змiниться попит, якщо piвень цiни змiниться на 1 відсоток.

Чим бiльший за абсолютним значениям показник еластичностi, тим вiдчутнiше реагуватиме попит домогосподарства на змiну цiни.

Попит домогосподарства peaгyє також на змiни цiн iнших благ. Так, якщо певне благо споживається в комбiнацiї з iншим (напри­клад, автомобiль i пальне, кава i цукор), доповнює його споживчi якостi, змiна цiни на це доповнююче (комплементарне) благо викличе протилежнi за спрямованicтю змiни в попитi на таке благо: пiдвищення цiни на каву при незмiннiй цiнi цукру викличе змен­шення попиту на каву, а отже, i на цукор як комплементарне до нього благо. Якщо для цього блага є замiнники (субститути) , пiдви­щення цiни на нього при незмiнних цiнах субститутiв зумовить переключення попиту на цi блага. Продовжуючи наведений при­клад, субститугом до кави можна назвати чай: зростання цiни на каву призведе до пiдвищення попиту на чай.

Ступiнь реакцiії попиту на певне благо залежно вiд змiни цiн iнших благ вимiрюється за допомогою показника перехресної елас­тичностi. Він показує, наскiльки змiниться попит на це благо, якщо цiна iншого блага змiниться на 1 відсоток.

Характер впливу рiзних факторiв на попит домогосподарства на пение благо узагальнено в таблиці.

Аналiзуючи вплив варiацiї цiн на попит домогосподарства, еко­номiсти (Дж. Хікс, Є. Слуцький) дiйшли висновку, що загаль­ний ефект змiни цiн можна розкласти на два ефекти:

а) ефект доходу, оскiльки пiдвищення цiн на благо означає зниження реаль­них доходів домогосподарства i навпаки;

б) ефект замiни, оскiльки змiна цiни викликає певнi змiни в попитi на iншi блага, що знахо­дяться з цим у комплементарному чи субститутивному зв'язку.

Врахування цих ефектiв дуже важливе при анaлiзi наслiдкiв цiно­вих зрушень, зокрема при здiйсненнi державою прямого чи опосе­редкованого втручання у цiновий механiзм: цi заходи по-рiзному можуть впливати на попит окремих груп населення залежно від їхнього рiвня доходів, структури потреб тощо, а отже, зумовлювати соцiально-економiчнi наслiдки, прямо протилежнi очікуваним.

Т а б л и ц я . Класифiкацiя благ вiдповiдно до реакцiї попиту

Показник еластичностi попиту

Бiльше нуля

Менше нуля

Доходна еластичнicть

Вище благо

Нижче благо

Цiнова еластичнicть

3вичайне благо

Гiфенське благо

Перехресна еластичнicть

Благо-субститут

Благо-комплемент

5. Пропозицiя домогосподарства

Дослiдження домогосподарства як споживача виходить з того, що домогосподарство має певний доход, за рахунок якого задо­вольняє свої потреби. В свою чергу, розмip отримуваного доходу залежить від того, за якою цiною i в якому обсязi домогосподарст­во продає належнi йому виробничi фактори. Найбiльш вагомим фактором виробництва, який має домогосподарство, є праця. Про­даючи свiй рабочий час згiдно з дiючими ставками заробiтної пла­ти (погодинними, тижневими, мiсячними, рiчними) , iндивiди отри­мують постiйне джерело доходу, за рахунок якого фiнансується поточне споживання. Проте, витрачаючи свiй час на отримання доходу, iндивiд вiдмовляється від альтернативної можливостi – не працювати, тобто вiд вiльного часу, що також є одним з важливи благ, яке споживає iндивiд. Нестача вiльного часу призводить до неповноцiнного вiдтворення особистостi, передчасного старiння органiзму. Iнакше кажучи, iндивiд стоїть перед вибором: бiльше працювати i вiдповiдно бiльше споживати ринкових благ або бiль­ше вiдпочивати. Головними факторами, якi він бере до уваги, є

фонд часу (з урахуванням необхiдностi задоволення фiзiологiчних потреб), ставка заробiтної плати та piвень цiн на споживчi блага. Отже, piвень корисностi визначається обсягом споживання i вiль­ним часом.

Бюджетне обмеження в цьому разi матиме вигляд

W(T - Р) = РХ

де W - ставка заробiтної плати; т - загальний фонд часу; Р­ вiльний час; Р - цiна споживчого блага; Х - обсяг споживання блага (агрегат ycix благ, крім вiльного часу).

Розв'язання рiвняння відносно Х та F трансформує бюджетнє обме­ження.'

ЯКЩО iндивiд мае звичайнi переваги відносно Х та F, знаходжен­ня оптимального плану споживання вiдбувається аналогiчно до вик­ладеного в питанні 3 цього роздiлу пiдходу, тобто гранична норма замiни мiж вiльним часом i споживанням блага Х має дорiвнювати спiв­вiдношенню ставки заробiтної плати та продажної цiни блага Х.

Знаючи оптимальний вiльний час, просто обчислити оптималь­ну величину робочого часу. Для цього вiд загального фонду часу Т вiднiмають вiльний час, тобто ТF* = L *, де L * - оптимальний робочий час.

Ситуацiя може змiнитися, якщо домогосподарство отримує не­залежний від працi доход (прибуток, ренту, відсоток, соцiальну до­помогу тощо). Це призведе до паралельного зсуву бюджетного обмеження догори та змiни оптимального плану. Залежно від порядку переваг iндивiда це може зумовити або скорочення вiльного часу i збiльшення робочого, або, що вiрогiднiше, збiль­шення вiльного часу. В екстремальному випадку зростання дохо­дів, що не залежать від чинника працi, може привести до того, що в оптимальному планi домогосподарства значения вiльного часу до­рiвнюватиме загальному фонду часу, отже, iндивiд взагалi не працюватиме.

Варiюючи ставку заробiтної плати, можна дослiдити взае­мозв'язок мiж її величиною та пропозицiєю працi, тобто обсягом часу, який iндивiд згоден жертвувати на користь споживання. Тео­ретичне моделювання та емпiричнi дослiдження показали, що про­позицiя працi домогосподарства неоднозначно залежить вiд ставки заробiтної плати: при певних значениях W вона зростає, а при iнших - знижується .

Так, якщо W < Wt, iндивiд буде збiльшувати рабочий час, ос­кiльки при ставцi заробiтної плати, що знижується, компенсацiя зниження доходу можлива лише завдяки збiльшенню обсягу працi. Наприклад, недостатність заробiтної плати, отримуваної на основ­ному робочому мicцi, для забезпечення основних життевих потреб змушуе працездатних членiв сім”ї шукати додаткової роботи у вiль­ний час. Якщо WI < W < W2, пiдвищення заробiтної плати стиму­лює бажання заробляти грошi, отже, жертвувати вiлъним часом на користь робочого. Проте зростання ставки заробiтної плати лише до певної мiри може супроводжуватись збiлъшенням пропозицiї працi: при певному критичному значенвi W = W2 пiдвищення за­робiтної плати призведе до протилежних резулътатiв - пропози­цiя працi почве скорочуватись, оскiлъки при високих доходах iнди­від все бiльше починає цiнувати вiльний час.

До того ж немае по­треби працювати бiлъше, оскiлъки заробiтна плата забезпечує за­доволення потреб домогосподарства.

Малюнок 6. Крива iндивiдуальної пропозиції працi

змушуе працездатних членiв CiM'! шукати додатково! роботи у вiль­ний час. Якщо WI < W < W2, пiдвищення заробiтно! плати стиму­люе бажання заробляти грошi, отже, жертвувати вiлъним часом накористь робочого. Проте зростання ставки заробiтно! плати лишедо певно! мiри може супроводжуватись збiлъшенням пропозицil працi: при певному критичному значенвi W = W2 пiдвищення за­робiтно! плати призведе до протилежних резулътатiв - пропози­цiя працi почве скорочуватись, оскiлъки при високих доходах iнди­BiA все бiльше починае цiнувати вiльний час. До того ж немае по­треби працювати бiлъше, оскiлъки заробiтна плата забезпечуе за­доволення потреб домогосподарства.

Висновки

Використана література

1. Основи економічної теорії: політологічний аспект: Підручник /Г.Н.Климко.- К.: Вища шк.. – Знання, 1997





Реферат на тему: Переваги і недоліки домогосподарств (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.