Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економічна теорія

Мета, основні завдання та стратегії сталого розвитку України (реферат)

Зміст

1. Мета та основні завдання сталого розвитку України

2. Стратегії сталого розвитку

3. Моделювання процесів сталого розвитку територій

Використана література

1. Мета та основні завдання сталого розвитку України

Сталий розвиток визначено ООН як основний напрям розвитку людської цивілізації на ХХІ століття, альтернативи йому немає, бо інший шлях призведе до всесвітньої екологічної катастрофи. При цьому загальнолюдські цінності (демократія, права людини, рівність, справедливість, добробут тощо) залишаються незмінними.

Базою для розробки стратегії, державних, регіональних та інших програм щодо переходу до сталого розвитку є Концепція переходу до сталого розвитку, що визначає цілісну систему поглядів на збалансованість гуманістичного, соціального, економічного та екологічного розвитку України, правові основи, принципи та завдання.

Сталий розвиток такий розвиток суспільства, за якого задоволення потреб у природних ресурсах теперішніх поколінь не повинно ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби, коли будуть узгоджені екологічні, економічні та соціальні складові розвитку, коли техногенне навантаження не перевищуватиме можливостей довкілля до самовідновлення, а суспільство усвідомить перевагу екологічних пріоритетів над іншими.

Метою переходу України до сталого розвитку є забезпечення високої якості життя нинішнього і майбутніх поколінь шляхом збалансованого соціально-економічного і екологічного розвитку, відтворення навколишнього природного середовища, раціонального використання природно-ресурсного потенціалу країни, забезпечення охорони здоров'я людини, її екологічної та соціальної захищеності. Досягнення цієї мети відповідає культурним і світоглядним цінностям українського народу, в історії та традиціях якого завжди було бережливе ставлення до землі, води, рослинного і тваринного світу, природи загалом.

Забезпечення високої якості життя населення України ґрунтується на притаманних державі геополітичних, географічних, демографічних, соціально-економічних та екологічних особливостях, з урахуванням яких основними цілями сталого розвитку є:

- економічний розвиток формування соціально та екологічно орієнтованої інвестиційно-інноваційної ринкової економіки, забезпечення можливостей, мотивів і гарантій праці громадян, якості життя, раціонального споживання матеріальних ресурсів;

- охорона довкілля створення громадянам умов для життя в якісному навколишньому природному середовищі з чистим повітрям, землею, водою, захист і відновлення біорізноманіття, реалізація екологічного імперативу розвитку виробництва;

- добробут запровадження єдиних соціальних стандартів на основі науково обґрунтованих нормативів бюджетної забезпеченості одного жителя з урахуванням регіональних особливостей;

- справедливість встановлення гарантій рівності громадян перед законом, забезпечення рівних можливостей для досягнення матеріального, екологічного і соціального благополуччя;

- ефективне (стале) використання природних ресурсів створення системи гарантій раціонального використання природних ресурсів на основі дотримання національних інтересів країни та їх збереження для майбутніх поколінь;

- стабілізація чисельності населення припинення процесів депопуляції, формування державної політики з метою збільшення тривалості життя і стабілізації чисельності населення, надання всебічної підтримки молодим сім'ям, охорона материнства і дитинства;

- освіта забезпечення гарантій доступності освіти для громадян, збереження інтелектуального потенціалу країни;

- міжнародне співробітництво активна співпраця з усіма країнами і міжнародними організаціями з метою збереження природних екосистем, раціонального використання ресурсів, гарантування безпечного і сприятливого майбутнього.

Для управління процесом переходу до сталого розвитку доцільно встановити цільові орієнтири. Таким цільовим орієнтиром і має стати такий інтегральний показник як якість життя населення.

Основними завданнями підвищення якості життя є:

- зростання освітнього і культурного рівнів населення з питань сталого розвитку та створення умов для поліпшення морально-психологічного стану суспільства;

- збільшення рівня грошових доходів населення та підтримка малозабезпечених і соціально незахищених верств населення, а також молодих родин для задоволення їхніх потреб в оздоровленні;

- захист материнства та дитинства, підвищення ефективності профілактичної медицини, насамперед дитячої, і створення умов якісного відпочинку й оздоровлення населення;

- забезпечення екологічної безпеки та вирішення питань, пов'язаних із захищеністю життєдіяльності.

Подолання будь-яких соціальних проблем неможливе без забезпечення сталого розвитку, позбавлення ж його соціального контексту робить цей розвиток беззмістовним.

Тому перехід України до сталого розвитку потребує зміни політики в соціальній сфері, основними напрямами якої мають бути: збереження здоров'я людини; сприяння поліпшенню демографічної ситуації; забезпечення соціальних гарантій людям, які потребують захищеності; досягнення нормативів якості життя прийнятих у розвинених країнах; гуманізація суспільних відносин за рахунок реформування систем управління, освіти, науки, культури та охорони здоров'я.

Це можна зробити, запровадивши нову соціогуманістичну політику у сфері міжнародних відносин, морально-ідеологічні засади якої ґрунтувалися б на врахуванні всього комплексу чинників, який мала б увібрати теорія «сталого розвитку для всіх» за умов, що такий розвиток формується у соціально-економічному, духовноінтелектуальному, національно-інноваційному, інформаційно-мовному, демографічному та інших важливих вимірах. При цьому домінантним повинен бути не лише критерій прибутку для багатих, адаптація їхньої правової, фінансово-кредитної чи статистичної систем, а й досягнення загальних суспільних благ та однакових можливостей для всіх народів, що розвиваються, зокрема щодо побудови нової постіндустріальної інформаційної економіки, розвитку власної науки, випуску вітчизняної наукомісткої продукції, повно форматного функціонування реабілітованих мов, культур, повернення національної пам'яті гнобленим народам, їхньої людської гідності.

2. Стратегії сталого розвитку

Екологічні проблеми, з якими зіштовхнулося сучасне суспільство та які були викликані насамперед соціально-економічними факторами, може вирішити лише освічене населення, тобто громадяни, які усвідомлюють свою відповідальність перед природою та наступними поколіннями та здатні раціонально поводитися з даними їм природними ресурсами.

Саме тому проблеми екологічної освіти, виховання, формування екологічної культури людини, а також управління природними ресурсами набувають все більшого значення у забезпеченні екологічної безпеки та сталого розвитку суспільства.

Наприкінці ХІХ - початку ХХ століття в селі Воздвиженське Чернігівської губернії (нині Ямпільський район, Сумської області) була практично створена система безперервної екологічної освіти та реалізовані принципи сталого розвитку. Цей соціо- еколого-економічний феномен пов'язаний з видатною постаттю Сумщини - Миколою Миколайовичем Неплюєвим та організованим ним Трудовим Братством.

У літературі проведений детальний аналіз хронології історичних подій, пов'язаних з біографією Миколи Миколайовича Неплюєва та зародженням Православного Хрестовоздвиженського Трудового Братства. З огляду на сучасні проблеми в суспільстві (соціальні, екологічні, економічні) та поширення ідей та принципів сталого розвитку досвід Братства набуває практичної цінності. Зокрема, актуальним на сьогодні є аналіз принципів господарювання, які було покладено в основу майже 50 річної діяльності Братства в контексті сталого розвитку.

Наприкінці ХІХ століття Росія перебувала в стані економічної кризи, викликаної переходом від екстенсивної форми господарювання до інтенсивної та непідготовленістю до цього аграрного сектору. Громадський та релігійний діяч, автор книг і статей богословського, релігійно-публіцистичного та педагогічного напрямків, організатор Православного Хрестовоздвиженського Трудового Братства Микола Миколайович Неплюєв був одним з небагатьох, хто повністю розумів усю гостроту ситуації, що склалася, та пропонував конкретні дії. Вихід із кризи він бачив через трансформацію майнових відносин, а саме через фермерське господарство, яке стало б основою сільськогосподарського виробництва, та різні форми оренди: «При первой возможности я разделю всю принадлежащую мне землю на участки, на каждом участке устрою небольшую ферму и отдам эту ферму в долгосрочную аренду земледельческим артелям, снабдив их заимообразно необходимым оборотным капиталом».

Як відомо, цю ідею було успішно реалізовано. Для цього Неплюєв створив братство, яке за своєю суттю було першою землеробською артіллю.

У 1892 р. М.М. Неплюєв віддав в оренду першій братській артілі декілька сотень десятин землі, за яку спочатку була встановлена щорічна орендна плата, а пізніше вона була замінена зобов'язанням утримувати дитячий притулок, збудований Неплюєвим.

Усім господарським життям Братства керувала господарська рада, що підкорялася братській думі. За видами діяльності Братство поділялося на братські родини, на чолі яких стояли старшини. Ці родини називалися також малими артілями. Як зазначив у своїй роботи директор музею «Трудовое Братство Неплюева» В.М. Авдасьов: «Различия между братскими семьями и производственными бригадами в общепринятом смысле были существенными. Главное отличие: братская семья - это духовная семья, «малая церковь», где преобладают нравственные начала, и отношения между членами семьи основываются на христианской вере и чувстве совести. (За все время существования Братства среди братчиков не было ни одного случая воровства)».

Зовнішні відмінності були такими. Родини жили в одному великому будинку - гуртожитку, їли, молилися та разом проводили своє дозвілля. Братчики знаходилися в тісному спілкуванні і поза робочим часом. Братські родини складалися зі звичайних сімей та одинаків.

За даними В.М. Авдасьова: «В среднем в одном общежитии (доме-коммуне) проживало 8-12 обычных семей и от 4 до 7 холостых в отдельных комнатах. Каждая Семья вела хронику своей жизни, куда записывались все события, как духовно- нравственного характера, так и производственные отношения. В 1901г. в Братстве было 10 братских семей».

Спираючись на показники урожайності, які наведені у роботі, можна стверджувати, що принципи господарювання Братства були ефективними.

Секрет успіхів Братства полягав у тому, що М.М. Неплюєв створив такі умови, завдяки яким усі члени Братства працювали, відпочивали, вчилися, тобто проживали разом. Безумовно, це забезпечувало їхню духовну згуртованість, яка, у свою чергу, підвищувала ефективність і якість виконуваної загальної справи (нехай це робота в полі чи виховання дітей). Інакше кажучи, у Братстві була добре налагоджена командна робота, між "гравцями" якої існувала обопільна довіра.

Так, наприклад, однією з цілей Братських Родин було: «экономическое устройство, дающее возможность членам братства добывать средства к жизни не путем экономической борьбы, основанной на человеконенавистничестве, зависти, хитрости и насилии; а путем совместного дружного труда, основанного на любви, уважении и доверии друг к другу».

Завдяки наведеному нижче оглядові видів господарства в Братстві є можливість побачити, яким було ресурсокористування.

Сільське господарство у Братстві було багатогалузевим, інтенсивним, з непорушною десятипільною сівозміною, з високорозвиненим травосіянням, переробними підприємствами, ремонтною службою. Спеціалізувалося на виробництві сортового насіння і племінної худоби.

Сівозміни, що були розроблені для маєтку на початку 1900-х років професором Сльозкіним, використовувались до 1929 року. На рисунку нижче наведена його структура.

Як свідчать вчені у сфері сільського господарства, саме раціональні сівозміни:

- забезпечують продуктивне використання водних, трудових і техніко-енергетичних ресурсів;

- підвищують родючість ґрунтів;

- захищають сільськогосподарські культури від фітосанітарних проблем, тобто комплексу шкідливих організмів, кількість яких зростає у зв'язку з підвищенням інтенсифікації оброблення сільськогосподарських культур.

Просто кажучи, за допомогою даної стратегії поводження з природними (рослинними і земельними) ресурсами вдавалося підвищувати врожайність перших за рахунок підвищення родючості других.

Сучасний досвід обґрунтування бізнес-проектів формує якісні характеристики сільськогосподарського підприємства і дає його визначення - це високорозвинене, інтенсивне, стійке, екологічно ефективне виробництво, покликане забезпечити максимальне зростання випуску високоякісної продукції при раціональному використанні наявних ресурсів. Характерна його особливість - широке використання новітніх досягнень науки і техніки: хімізації, механізації, меліорації, селекції, а також сучасних технологій з вирощуванням запланованих врожаїв сільськогосподарських культур, прогресивних форм організації праці.

Тому науково обґрунтовані системи землеробства повинні забезпечувати, з одного боку, успішну реалізацію всіх сучасних засобів виробництва для одержання стійкого врожаю продукції високої якості, з іншого - надійний захист навколишнього середовища від забруднень пестицидами і мінеральними добривами, тобто бути екологічно безпечними (чистими).

У Братстві було велике, добре поставлене лісове господарство. Загальна площа лісів - близько 12 тис. га. Практикувався 60 і сторічний оборот рубання. Для листяного дров'яного лісу - 30-річний оборот. З відгуків сучасників стало відомо, що лісове господарство було правильним, тобто таким, при якому у відомий період часу користувалися б лише тим, що за цей період часу встигло відтворитися завдяки продуктивним силам лісового ґрунту. Стосовно до прямого користування правильне господарство зводиться до щорічного користування деревиною лише в такому розмірі, який відповідає її річному приросту. Це попереджує виснаження лісу.

Братство знало, як грамотно користуватися даними природою ресурсами, фактично воно використовувало комплекс заходів для відновлення природних ресурсів і діяло за принципом «не можна більше споживати, ніж виробляти».

Що ж стосується розподілу прибутку в Братстві, то чистий дохід розподілявся так: 20% відраховувалося в основний і запасний капітали, по 10% у кожний. Основний капітал призначався тільки для купівлі нових земель для Братства і створення його філій. Запасний капітал формувався для надзвичайних випадків: падежу худоби, хвороб, пожеж, стихійних лих. Тобто фактично функцією запасного капіталу було погашення витрат на відновлення природних ресурсів (біологічних, рослинних, лісових).

Далі відраховувалися кошти на загальнобратські витрати (школи, лікарня, притулки, комунальні витрати, харчування братчиків, розширення виробництва). Залишок чистого доходу ділився порівну між членами Братерства.

Потрібно сказати про те, що технічні інновації в Братстві були звичайною справою.

Як повідомляє В. Авдасьов: «В 1910 г. в хозяйстве использовались локомобили фирм «Рансом», «Симс и Гед», молотилки конные Липгарта. Хлебные молотилки с паровыми двигателями «Рансон» и «Ланц», клеверные молотилки, сноповязалки фирмы «Моисей Гарис» - 8 шт., сенокосилки - 12 шт., паровая молотильная машина «Мак- Кормик».

У 1919 році Братство придбало універсальний трактор американської фірми "International". Це через 5 років після того, як він з'явився у США. І за 5 років до того, як 1 жовтня 1924 року з конвеєра Путиловського заводу (зараз "Кіровський завод", м. Санкт-Петербург, РФ) сходить перший серійний "Фордзон-путиловець" - копія американського трактора Fordson, що також був куплений Братством трьома роками раніше (1921 р.), тобто через 3 роки після того, як компанія "Форд" почала його виробництво на своїх заводах у 1917 році.

Для порівняння наведемо інформацію про цінність даної техніки з іншого джерела: у 1926 році єврейське господарство в м. Борисов (відділення Всесоюзної громади щодо земельного улаштування працюючих євреїв у СРСР) одержало нечуваний подарунок з Америки - трактор "Інтернаціонал" потужністю 30 кінських сил. Як бачимо, Братство випередило його практично на десятиріччя.

Спираючись на дані факти, можна припустити, що витрати на технічні інновації, у міру погіршення екологічної ситуації у світі, частково або цілком могли б трансформуватися у витрати на інновації в природоохоронній сфері. Основна задача таких інновацій - зниження негативного впливу господарської діяльності на стан навколишнього середовища. Наприклад, Братство закуповувало б трактори, які працюють на біопаливі. Адже за своєю суттю, інноваційний процес завжди є процесом зміни технологій, які включають широку сферу цілеспрямованого застосування різних галузей знання з усією їхньою матеріальною частиною і теоретичними принципами.

Усім відомо, що «споживацька» політика щодо природних ресурсів, яка була вироблена і добре закріплена за часів СРСР, сприяла консервації способу мислення багатьох людей, яке і зараз базується на застарілих міфах, стереотипах і ментальних установках.

Мова йде про те, що в сучасної людини при всій її розвиненості в інформаційному і технологічному плані немає елементарного, але найголовнішого, враховуючи нинішню екологічну ситуацію, а саме - любові до природи.

Саме відсутність любові до природи всередині людини проявляється, наприклад, у викиданні сміття. При цих словах перед очима одразу виникає така картина: у розкішному, новому автомобілі останньої марки їде чоловік середнього віку, помітно, що він успішний у житті, бізнесі, ймовірно він має один чи декілька дипломів про вищу освіту, він доїдає нещодавно куплений бігмак і.. викидає обгортку у вікно на узбіччя дороги. Чим зумовлена така поведінки? Відповідь очевидна: невисоким рівнем чи повною відсутністю екологічної освіти.

Дивно, але ще наприкінці ХІХ - на початку XX століття в Братстві фактично існувала така освіта. У своїх працях М.М. Неплюєв писав: «нам необходимо близкое знакомство с условиями той местности, где нам придется жить и действовать; необходимо близкое знакомство с окружающею нас природою, силами которой мы хотим научить крестьянина пользоваться..». Тому всі члени Братства мали сільськогосподарську освіту, яку вони здобували у відповідних школах. Ці знання вони застосовували на практиці під час сільськогосподарських робіт у полях, на фермах, в майстернях, у саду. У Братстві працювали всі. Християнська трудова культура виховувалася в Братстві з малих років. Членам Братства прищеплювалося дбайливе відношення до часу, одягу, інвентарю, тварин і рослин. Любов до природи з'являлася завдяки постійному з нею інформаційному спілкуванню, що здійснювалося за допомогою праці.

Також М.М. Неплюєв прищеплював любов до природи через мистецтво і літературу.

Усі члени Братства були залучені у творчий процес. Це відбувалося вечорами під час літературних читань, гри на фортепіано, хорових співів. Дивно, але в Братстві був навіть свій симфонічний оркестр. Саме завдяки цьому з Братства вийшли у світ такі творчі особистості, як український композитор П.І. Сениця, поет І.Ф. Куліш та інші.

«Сам художник не может, воспроизводя изумительную роскошь мироздания, не слиться с природой, не жить, хотя на мгновенье, ее жизнью.». Якщо людина так зближується з природою на духовному рівні, то можна припустити, що вона не зможе завдати їй шкоди, інакше вона завдасть шкоди і собі.

Проаналізувавши принципи господарювання Братства і порівнюючи їх з основними принципами сталого розвитку (Конференція Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), можна зробити висновок, що в Братстві на місцевому рівні було досягнуто багато цілей (у соціальній, духовній, економічній і екологічній сфері), що визначає концепція сталого розвитку:

- покращено середовище проживання людини, якість життя (що не припускає розкоші, і в той же час задовольняє всі людські потреби);

- покращено здоров'я братчиків завдяки здоровому способу життя (наявність фізичних навантажень, правильного харчування, позитивних емоцій);

- забезпечені рівні можливості для отримання необхідної освіти (всі члени Братства мали сільськогосподарську освіту, деяких посилали вчитися за кордон), медичної допомоги та відновлення здоров'я (наявність у Братстві власної лікарні);

- забезпечений соціальний захист пристарілих (недієздатні залишалися в Братстві, їх доглядали інші братчики);

- введені заходи щодо викорінювання бідності та убогості (всі братчики були рівні один перед одним у виконанні взятих на себе братських обітниць, оплата праці була також рівною);

- усунуто всі форми насильства над людиною і природою (жили за християнськими принципами, заснованими на вірі, любові, праці);

- розвинуто міжнародне співробітництво (експлуатація в Братстві техніки й інвентарю з країн Європи і США, Братство входило до міжнародних співтовариств);

- проведено екологізацію свідомості та світогляду людини (наявність раціонального ресурсокористування, любові до природи).

Необхідно, щоб екологічна освіта супроводжувала людину протягом усього життя. Вона повинна в ранньому дитинстві пробудити почуття близькості зі світом живої природи; у школі сприяти розумінню цілісної картини світу; у періоди дорослішання і зрілості формувати екологічний світогляд, виховувати почуття відповідальності за стан природи, допомагати усвідомленню необхідності особистої участі в екологічній діяльності. Імовірно, сучасній людині не вистачає саме цієї духовної близькості з природою, що дуже рідко може проявитися під час роботи на дачній ділянці чи святкового «пікніка».

Але ж будь-яка дія кожного з нас щось змінює навколо: у кращий чи гірший бік - це залежить від нас. Кинувши сміття під ноги, сказавши чи зробивши щось зле, люди накладають на себе «штраф» - жити в забрудненому середовищі, у суспільстві, що розкладається і духовно вмирає. Тому вкрай необхідно збирати сміття і підтримувати чистоту не тільки в будинках і на вулицях, а в першу чергу - у власних серцях, справах, думках. Змінюючи на краще себе і нашу природу, ми змінюємо на краще весь світ.

3. Моделювання процесів сталого розвитку територій

Суспільне виробництво є базисом соціально-економічного розвитку. Основу суспільного виробництва становлять економічні процеси, пов'язані з виробництвом і споживанням товарів та послуг. Можна стверджувати, що формування екологічно збалансованого розвитку і забезпечення національної екологічної безпеки в будь-якій країні неможливе без раціонального природокористування та охорони довкілля. Значну роль в забезпеченні раціонального природокористування та забезпечення екологічно сталого розвитку займають процеси екологізації економічної системи. Під еклогізацією економіки слід розуміти цілеспрямований процес перетворення економіки, зорієнтований на зменшення інтегрального екодеструктивного впливу процесів виробництва і споживання товарів і послуг у розрахунку на одиницю сукупного суспільного продукту. Охорона навколишнього природного середовища пов'язана з розробленням і здійсненням комплексу екологічно спрямованих заходів, що запобігають або знижують негативну дію антропогенної діяльності на природу. Значним питанням, що потребує уваги є розгляд підходів моделювання, що відображає процеси співіснування економічної та природної системи.

В даній роботи ставляться задачі оцінки окремих підходів до моделювання сталого розвитку територій.

Охорона навколишнього природного середовища пов'язана з розробленням і здійсненням комплексу екологічно спрямованих заходів, що запобігають або знижують негативну дію антропогенної діяльності на природу. Природоохоронні заходи розглядаються в вузькому і широкому розумінні. У вузькому розумінні - це ті види господарської діяльності, які безпосередньо спрямовані на вирішення певних природоохоронних завдань. Як правило, подібні заходи мають одноцільову спрямованість, тобто вони призначені для досягнення однієї конкретної природоохоронної цілі. У широкому розумінні до середовищезахисних можна віднести всі види господарської діяльності, що як прямо, так побічно сприяють зниженню або ліквідації негативних дій людини на довкілля. Зокрема, вже згаданих вище природоохоронних заходів до екологічно спрямованих дій у широкому розумінні належать ті, які так чи інакше підвищують загальну ефективність функціонування економічних систем. У кінцевому підсумку це обумовлює зменшення ресурсомісткості (матеріаломісткості, енерго- чи водомісткості) виробництва одиниці продукції (виконання певної роботи, надання послуг). Інакше кажучи, зменшується питома потреба у зазначених ресурсах. Безпосередніми наслідками цього є відносне зменшення екологічного тиску на стадіях виробництва: зникає (або зменшується) потреба у ресурсі - зникають (або зменшуються) і негативні наслідки його виробництва. Як правило, екологічно спрямовані заходи непрямої дії мають багатоцільовий характер. Крім екологічних ефектів, вони дають можливість отримати цілу низку економічних та соціальних результатів (зокрема, зменшення виробничих та невиробничих витрат, поліпшення за рахунок цього достатку людей тощо). Все це робить оцінку їх ефективності справою вельми складною та дискусійною. Визначення економічної ефективності середовищезахисних заходів містить дві групи взаємозв'язаних економічних і соціальних задач:

1. Задача раціонального використання ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових).

2. Задача якнайкращого задоволення соціальних (суспільних) потреб природокористувачів у природних ресурсах і умовах, а також в чистоті і різноманітності довкілля.

Треба мати на увазі, що теоретично в чистому вигляді не існує ні економічних, ні соціально-екологічних завдань. Є завдання соціально-еколого-економічні, при вирішенні яких задоволення соціальних потреб є метою, а економічні можливості - засобом досягнення цілей. Крім того, оцінка ефективності природоохоронних заходів - це ще і морально-етична проблема, оскільки здійснення цих заходів торкається інтересів майбутніх поколінь. Таким чином, вирішення загального завдання оцінки ефективності середовищезахисних заходів пов'язано з труднощами при зіставленні витрат і результатів. Основними з них є:

• визначення величини різнорідних витрат і їх зіставлення.

• вимірювання кінцевих результатів і їх зіставлення за соціальною корисністю для різних природокористувачів;

• облік чинника різночасності витрат і результатів, чинника невизначеності, (ризику) соціально- економічних і екологічних процесів.

Принципова проблема тут полягає в тому, що результати природоохоронної діяльності досить різноманітні і різноякісні і немає єдиної кількісної міри їх вимірювання. Тобто результатом здійснення природоохоронних заходів є:

- не тільки зміна якісних і кількісних характеристик природних ресурсів і умов, але і зміна умов праці, побуту і відпочинку населення;

- зміна рекреаційної і естетичної цінності природних комплексів;

- зміна видового різноманіття флори і фауни та ін.

В екологічній економіці та економіці природокористування прийнято розглядати та прогнозувати тенденції розвитку забруднення на основі моделі «доходи-забруднення», дана модель хоч і не є універсальною, але все ж на достатньо високому теоретичному та науковому рівнях обґрунтовує відповідні залежності. Вітчизняними та західними вченими було розроблено моделі, що пояснюють стан забруднення атмосфери доходами населення, яке проживає на відповідній території. Модель «доходи-забруднення» передбачає, що на початкових етапах розвитку країни (регіону), коли доходи населення незначні, концентрація шкідливих речовин в повітрі зростає внаслідок індустріалізаційних процесів і використання технологій низької якості, але потім коли населення стає багатшим, забруднення починає спадати.

Обернена U-подібна форма зв'язків між забруднення і доходами на душу населення може бути пояснена декількома припущеннями. Так згідно ЕКК може спостерігатися завдяки негомотичним преференціям економічних агентів. Під гомотичними індивідуальними преференціями розуміється, що зростання доходу веде до зростання споживання, яке в свою чергу збільшує забруднення. В той час, як негомотичні преференції означають, що зростання доходу може супроводжуватися зменшеним споживанням і забрудненням. Продовжуючи серію припущень ЕКК в роботі запропоновано розглянути наступні припущення, щоб пояснити куполоподібну форму зв'язків між доходами і забрудненням:

1) зі зростанням доходу гранична (маржинальна) схильність до споживання повинна зменшиться чи хоча б залишатися постійною;

2) граничне (маржинальне) невдоволення забрудненням середовища повинно зростати;

3) граничні (маржинальні) економічні витрати забруднення повинні зростати.

Таким чином, не зважаючи на складнощі в екологічній ситуації країни, населення в першу чергу реагує саме на економічні явища, і тяжке матеріальне становище здається більш небезпечним, ніж вплив на здоров'я несприятливої екологічної ситуації. Відповідно з покращенням економічної ситуації та володіючи значним фінансовим ресурсом ( доходами) споживачі можуть купувати екологічно чисті товари та послуги, в той час як виробники мають змогу впроваджувати ресурсозберігаюче та очисне обладнання, в наслідок чого послаблюється антропогенний вплив на довкілля. Маючи всі ці припущення на увазі декілька теорії з'явилося, щоб пояснити форму зв'язків між доходом і забрудненням. По-перше, дослідження пропонується розділяти зменшення забруднення на два ефекти: технічний і композиційний. Технічний ефект асоціюється з використанням більш продуктивних технологій, менш шкідливих ресурсів і обладнання, таке обладнання є дружнім для навколишнього природного середовища. Забезпечення технічного ефекту можливо лише в умовах зростання доходів на душу населення. На ранніх етапах розвитку країни технічний ефект приносить негативний вплив на навколишнє середовище завдяки інтенсивній експлуатації ресурсів. Композиційний ефект пояснює гіпотезу ЕКК зі структурової точки зору. В процесі розвитку країни, коли країна стає багатшою часка індустріального сектору зменшується по відношенню до сервісного сектору, а ті нові виробничі потужності, що постають є більш дружними для довкілля.

Інший теоретичний підхід, який пояснює форму ЕКК припускає, що природне середовище є товаром вищої категорії, це означає, що якщо доход зросте на 1%, то попит на чисте середовище зросте більш, ніж на 1%. Так, наприклад, дослідження зроблено Макконелом показало, що довкілля в країнах Єврозони вважається нормальним товаром з еластичністю доходу трохи більше за одиницю.

Теоретичні дослідження ЕКК так же як і емпіричні розпочалися з праці, яка дійсно відкрила новий напрямок в екологічній економіці. Так вченими Гросманом та Крюгером було оцінено модель для забруднення на міждержавному рівні. Залежною змінною виступили концентрації шкідливих речовин в повітрі, в той час як пояснювальними змінними були поточні і минулі значення доходів на душу населення. Числові дані для дослідження були взяті з GEMS/Атмосферний проект. В моделі було використано інформацію по 28 країнах і основною перевагою скороченої форми моделі є те, що вона дозволяє оцінити чистий ефект впливу доходів на забруднення. Під скороченою формою моделі розуміється те, що серед пояснюючих факторів присутні лише доходи на душу населення, а інші фактори, що могли б пояснити концентрацію шкідливих речовин в повітрі не включені до моделі. Іншою перевагою скороченої форми є те що вона не залежить від державних регулювань і стану технології, тобто всі країни знаходяться в рівних умовах і відрізняються лише рівнями доходів на душу населення.

До вектора інших змінних було включено такі фактори, як розміщення станції (сільська чи міська місцевість), особливості території поблизу (індустріальна, комерційна, житлова, невідома). Густота населення в місті, а також характер міста (на скільки далеко місто від моря, відображаючи абсорбуючі властивості атмосфери). Три річний лаг був запропонований з метою апроксимації гіпотези перманентного доходу. Більше того вчені допускають, що лагові змінні доходів на душу населення мають також значущий вплив на забруднення. Головним результатом моделювання було те, що при малих значеннях доходу на душу населення забруднення зростає в той час як при більших значеннях зв'язок починає бути спадати.

Стійкий розвиток - такий розвиток суспільства, за якого задоволення потреб у природних ресурсах теперішніх поколінь не повинно ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти в них свої потреби, коли будуть узгоджені екологічні, економічні та соціальні складові розвитку, коли техногенне навантаження не буде перевищувати можливостей навколишнього природного середовища до самовідновлення, а суспільство усвідомить перевагу екологічних пріоритетів над іншими.

У науково-методичних працях та практиці ідеї сталого розвитку досліджуються з позицій сильної та слабкої стійкості. Підходи слабкої та сильної стійкості аналізуються для природного і штучного капіталів та реалізуються в залежності від здатності одного виду (напр., природний) капіталу заміняти інший (напр., штучно-створений). Головною умовою прийняття позиції слабкої стійкості є припущення, що природний та штучно-створений капітали є взаємнозаміняючі фактори виробництва, тобто є субститутами. Умовою прийняття концепції сильної стійкості є припущення, що природний та штучно-створений капітали є взаємодоповнюючими факторами виробництва. Зрозуміло, що величина заміни між відновлювальними та не відновлювальними факторами виробництва відіграє значну роль, питання полягає саме в визначенні ступеня комплементарності (субституції) між названими факторами виробництва. Представники обох концепцій найчастіше оцінюють можливості для заміщення природного капіталу штучно-створеним.

У праці ефективність організації економічної системи на засадах сильної (слабкої) сталості рекомендується визначати на основі функції Коба-Дугласа, з двома факторами виробництва: невідновлювальним ресурсом (R), та промисловим капіталом (К). Теоретичними припущеннями даної моделі є повністю конкурентне середовище, постійна чисельність населення та виробнича функція Коба- Дугласа з постійною віддачею від масштабу.

Наступними способами визначення сильної і слабкої стійкості може бути методика на основі теоретичних припущень, що випуск національного продукту найкращим чином описується через виробничу функцію з постійною еластичністю заміни між факторами виробництва, тобто CES (constant elasticity of substitution), а також, незмінною віддачею від масштабу, і як в попередньому випадку, двома факторами виробництва, невідновлювальним ресурсом (R), та промисловим капіталом (К).

Таким чином, використовуючи певний набір наукових припущень можливо побудувати модель, що буде відображати властивості економічних систем з урахуванням вимог сталого розвитку.

Підсумовуючи викладене потрібно зауважити, що розвиток науки в галузях сталого розвитку ще не прийшов до загальноприйнятих методик вимірювання досягнень економічної діяльності. Велика кількість підходів обумовлена різними задачами і цілями, що переслідуються в кожній конкретній роботі. В роботи було зроблено спробу проаналізувати окремі методичні підходи по вимірюванню сталого розвитку і продемонструвати концептуальні підходи для узагальнення вже існуючих показників сталого розвитку. Найчастіше в наукових працях використовується науково-методичні підходи, що відображають окремі аспекти сталого розвитку. У рамках всієї системи моделей можуть виділятися такі підсистеми різних рівнів і напрямків: екологічні, економічні, соціальні, інституціональні тощо. Створення узагальненої моделі для всієї економічної системи країни повинно ґрунтуватися на інтеграції трьох груп показників: еколого- економічних, еколого-соціально-економічних і екологічних.

Використана література:

1. Задирака О.І. Мета сталого розвитку України – забезпечення високої якості життя / Збірник матеріалів ХІ міжнародної науково-практичної конференції 30 травня 2008 року, Моделі забезпечення сталого розвитку світового господарства: економіка, фінанси та право, Київ, 2008, с.284-286

2. Ковальов Б.Л. Стратегії сталого розвитку: історична ретроспектива / Механізм регулювання економіки, 2009, №4, Т1, с.192-197

3. Кубатко О.В., Лук'яненко В.В., Могиленець Т.В. Економіко-математичні підходи моделювання процесів сталого розвитку територій





Реферат на тему: Мета, основні завдання та стратегії сталого розвитку України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.