Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економічна теорія

Інноваційне становлення та етапи формування ринку праці (реферат)

Зміст

1. Інноваційне становлення ринку праці України

2. Сутність, етапи формування ринку праці в системі еволюційного та інтеграційного розвитку

Використана література

1. Інноваційне становлення ринку праці України

Процес ринкової трансформації економіки України супроводжується наростанням гострих проблем пов'язаних з необхідністю підвищення конкурентоспроможності ринку праці.

Серед них, центральною є проблема пов'язана з використанням інноваційних чинників, які могли б забезпечити сучасний рівень конкурентоспроможності ринку праці України. Актуальність цієї проблеми обумовлена, перш за все, необхідністю переведення економіки України на інноваційний шлях свого сучасного розвитку який неможливий без постійного підвищення конкурентоспроможності сектору зайнятості ринку праці України.

Підвищення конкурентоспроможності ринку праці України в цілому і особливо його сектору зайнятості має надзвичайно важливе значення у вдосконаленні використання трудового потенціалу країни. Його украй неефективне використання бізнес структурами в умовах фінансової кризи, що почалася, в Україні загострить багато суперечностей і перш за все, пов'язаних з необхідністю зростання конкурентоспроможності українських товарів та послуг. Серед яких слід зазначити наступні.

По-перше, суперечна непослідовність інноваційних перетворень, що проводяться в економіці України супроводжується дуже повільним формуванням конкурентоспроможного механізму його регулювання і саморегулювання.

По-друге, стихійна конкурентна кон'юнктура ринку праці України, яка характеризується глибокими диспропорціями в співвідношенні попиту і пропозиції на робочу силу з високим конкурентним потенціалом. Така ситуація на ринку праці України гальмує швидкий розвиток основної її інноваційної ознаки – конкурентного формування попиту на кваліфіковану робочу силу, який відображав би циклічність його змін, адекватно технологічному оновленню виробництва активних господарюючих суб'єктів. Через це попит ринково дієздатних структур в кваліфікованих працівниках все більше не відповідає якості працездатного населення України. Це з одного боку, загострює незадоволення попиту на кваліфіковану робочу силу, у тому числі і за рахунок її значного відтоку у «тіньовий сектор» економіки і з іншого – збільшує загальну кількість незайнятих працездатних робітників.

По-третє, через нерозвиненість конкурентного сектора зайнятості ринку праці України, практично не виявилися його жорсткі вимоги до постійного підвищення конкурентоспроможності робочої сили за рахунок поліпшення її якісних характеристик з боку найманих робітників та ефективного використання, економного витрачання професійних здібностей, раціонального застосування кваліфікаційних навиків і досвіду з боку роботодавців.

Слабоконкурентні відносини ринку праці України «не знімають» а навпаки деформують проблему зайнятості конкурентоспроможного населення нашої країни. Слід визнати, що гострий брак конкурентоспроможної кваліфікованої робочої сили, багато в чому штучно викликано самими суб'єктами господарювання, за рахунок свідомої демотивації конкурентного формування ринку праці України і комерційного використання трудового потенціалу нашої країни. Це відноситься не тільки до необґрунтованої низької заробітної плати за кваліфіковану, продуктивну і відповідальну працю, але і надзвичайно невисокої інвестиційної активності в створенні сучасних робочих місць, яка б виключала незадовільні умови праці та значно скорочувала частку малокваліфікованої та фізично непривабливої праці. Як негативний результат: заробітна плата, зокрема, і розподільні відносини взагалі, практично перестали виконувати конкурентні функції економічних регуляторів пропорцій зайнятості та безробіття, а ринково-інтенсивна експлуатація старих робочих місць виключила професійне самовираження і творчу самореалізацію. Це прискорило, з одного боку, еміграцію найбільш кваліфікованої робочої сили і з іншої – використання її поза рамками, не тільки конкурентної, але і економічної доцільності, що за короткий час призвело до значного скорочення трудового потенціалу України.

Питанням підвищення конкурентоспроможності трудового потенціалу України приділяється пильна увага у вітчизняній літературі. Численні аспекти цієї теми широко дискутується в наукових роботах таких українських вчених як: О.І. Амоша, Я.Б. Базілюк, Д.П. Богіня, В.Д. Бурлака, М.О.Жуковський, Л.П.Кондрацька, Е. Лібанова, Л.С. Лісогор, В.В. Секретарюк та інш.

Для виявлення основних причин що зумовили послідовність зниження трудового потенціалу України в роботі поставлена мета:

по-перше, розглянути інвестиційні можливості інноваційного формування професійного і творчого потенціалу високо мотивованої робочої сили;

по-друге, виявити конкурентоспроможний напрям інноваційного вдосконалення трудового потенціалу України;

по-третє, сформулювати окремі висновки пов'язані з реальними можливостями формування сучасної інноваційної моделі ринку праці України, яка могла б впливати на формування конкурентоспроможної кваліфікованої робочої сили.

Основні результати проведеного дослідження показали, що не дивлячись на широке застосування в науковому обороті поняття «Трудовий потенціал» його змістовне трактування не має однозначного визначення. Це ускладнює точне визначення критеріальних ознак по яких можна було б орієнтуватися в опредмечюванні змісту даної категорії, а саме трудового потенціалу ринку праці або робочої сили. Окрім відміченої складності інші аналогічні труднощі зв'язані і з тим, що дослідження трудового потенціалу – це багатофакторне явище. Для визначення змісту «трудового потенціалу країни» необхідно виділити величезну кількість якісно різноманітних складових: від чисто технологічних, що випливають з розширеного трактування трудового потенціалу країни, до розгорнених суспільно-економічних інституційних, інвестиційних, інноваційних і т.д., таких, що розглядають дану категорію як узагальнену характеристику конкурентоспроможності ринку праці. Іншими словами невизначеність змістовної ємкості категорії «трудовий потенціал країни» стримує дослідницьке застосування даної категорії. А без цього досить важко здійснити предметне обґрунтування найбільш важливих рис інноваційного характеру вдосконалення трудового потенціалу України.

У зв'язку з визначенням змістовних складових «трудового потенціалу країни» слід зазначити, що з них загальновизнаними є: рівень конкурентоспроможності ринку праці, рівень організації і стимулювання праці, рівень підготовки, перепідготовки і перекваліфікації кваліфікованої робочої сили. Не дивлячись на інтенсивність наукової розробки цих трьох рівневих змістовних аспектів проблеми, пов'язаної з вдосконаленням трудового потенціалу України, вони поки не зовсім відповідають складності і актуальності даної проблеми і головним чином тому, що в Україні тільки почала формуватися інноваційна модель конкурентоспроможного розвитку ринку праці.

Справа в тому, що процес ринкової трансформації економіки України супроводжується наростанням практично всіх найбільш гострих проблем які пов'язані з початком формування інноваційної структурно-функциональної конструкції нового конкурентно-комерційного механізму ринку праці країни. Інноваційна важливість і інвестиційна складність формування такого конкурентоспроможного механізму ринку праці України, вимагає вирішення цілого комплексу різнопланових проблем, пов'язаних з трансформаційним переходом з переважно екстенсивного на переважно інтенсивний тип відтворення сучасної робочої сили. Головною метою такого переходу є формування інноваційної структурно-функциональной динаміки конкурентноспроможного використання трудового потенціалу України.

Узагальнення передового досвіду по інноваційній трансформації конкурентно-комерційних механізмів ринку праці індустріально розвинених країн з урахуванням реальних проблем зростання конкурентоспроможності ринку праці України свідчить про те, що сформована класична модель його сучасного розвитку, почала набувати непрацезберігаючий, регресивний та асоціальний характер використання трудового потенціалу країни. Зокрема це вже знайшло свій прояв в збільшенні неефективної вторинної і неформальної зайнятості працездатного населення країни.

Більш того, класична модель ринку праці України, що сформувалася, зумовила його комерційний розвиток як слабоконкурентного елементу всієї ринкової економічної структури. Це особливо стало очевидним в умовах фінансової кризи, що почалася в Україні, яка викликала економічно необґрунтоване переміщення, особливо кваліфікованих працівників; посилення відтоку кваліфікованої робочої сили за кордон, а так само в зміні не тільки мотиваційної, але і соціальної цінності трудової діяльності всіх категорій найманих робітників. Не випадково, що багато відомих економістів України характеризують сформовану класичну модель ринку праці України як застарілу і не конкурентну, оскільки вона, – констатує проф. Е. Лібанова, – не мотивує роботодавців до впровадження нових технологій та економії живої праці й не формує у найманих працівників могутніх стимулів до ефективної трудової діяльності.

В умовах вкрай несприятливої кризової ситуації у фінансовій системі України загострилися хронічні хвороби, що негативно впливають на підвищення конкурентоспроможності економіки ринку праці країни.

По-перше, дев'ятирічне зростання ВВП в Україні, створювало найсприятливіші умови для структурної перебудови економіки, що нажаль не супроводжувалося практично ніякими структурними змінами і заходами модернізації навіть в базових галузях виробництва.

По-друге, відсутність у власників капіталу інноваційної стратегії розвитку економіки України, що з'явилося могутнім гальмом інноваційної активності всіх господарюючих суб'єктів. В усякому разі, рівень інноваційної активності працедавця був такий, що не дозволяв забезпечувати необхідні умови оновлення і диверсифікації базових галузей виробництва для підвищення їх конкурентоспроможності.

По-третє, існування величезного сектора «паралельної економіки» в Україні вже перетворилося на самостійний тіньовий сектор економіки країни, який дуже впливає на формування рівня конкурентоспроможності ринку праці, майже половина всіх працедавців практично «вимикають» конкурентний механізм з формування збалансованості попиту і пропозиції на кваліфіковану робочу силу, оскільки мотиваційна і комерційна привабливість для неї в тіньової економіці очевидна в порівнянні з офіційною економікою.

По-четверте, слабке інформаційне забезпечення сектора зайнятості ринку праці України. У нього входять лише досить приблизні дані державної статистики і окремих соціологічних обстежень. До роботи інформаційної системи ринку праці України не увійшли такі інвестиційні показники і індикатори які дають можливість об'єктивно оцінювати інноваційні результати державної політики зайнятості, коригувати і робити прогнози її реалізації в області структурних зрушень у сфері зайнятості, динаміку міграційних процесів, визначати реальний рівень та масштаб безробіття, формувати оптимальну концепцію сприяння працевлаштуванню.

Тому не випадково, що діюча оцінка конкурентоспроможності діючого ринку праці України у використанні трудового потенціалу держави здійснюється на основі конкретного встановлення ринкової відповідності вимог працедавців і наявності в його секторі зайнятості найманих працівників адекватного цим вимогам рівня професійної підготовки. Саме тому прийнято вважати, що конкурентоспроможність трудового потенціалу України визначається: по-перше, чисельністю не конкурентоспроможного, а працездатного населення країни; по-друге, потребою не інноваційних, а всіх видів праці, що є в наявності; по-третє, вимогами не сучасних конкурентоспроможних, а старих і слабо-конкурентоспроможних робочих місць і тим більше їх жорстким зв'язком з рівнями освіти, кваліфікації і оплати праці, як і з його умовами організації.

Таким чином, конкурентний механізм комерційного використання трудового потенціалу України являє собою особливе конкурентне вимірювання комерційних витрат ринковими результатами, які отримані від застосування низькокваліфікованої і слабо-конкурентної, а не кваліфікованої і висококонкурентної робочої сили. І в цьому сенсі, конкурентно комерційний механізм класичної індустріальної моделі розвитку ринку праці України поки не забезпечує достатньо ефективне використання трудового потенціалу країни.

Оскільки він не виконує дві сучасні функції. По-перше, цей механізм поки не являє собою особливий інноваційний метод мотиваційного регулювання ринкової організації кваліфікованої праці конкурентоспроможної робочої сили. По-друге, конкурентний механізм ринку праці України в умовах відсутності комерційної мотивації у всіх суб'єктів конкурентно-комерційної діяльності не перетворився на конкурентоспроможний засіб ефективного використання всього професійного потенціалу кваліфікованої робочої сили.

Міжнародний досвід формування інноваційних моделей сучасних ринків праці в індустріально розвинених країнах свідчить про те, що процес трансформації їх класичних моделей супроводжувався створенням могутніх мотивів у працедавців для інвестування капіталу і сильних стимулів у найманих робітників для постійного підвищення своєї професійної кваліфікації. Підвищення конкурентоспроможності ринку праці України в раціональному використанні трудового потенціалу країни, створення могутніх мотивів для підприємницької і сильних стимулів для трудової діяльності – ключова дослідницька проблема, без вирішення якої не представляється можливим обґрунтувати конкурентоспроможні контури інноваційної моделі ринку праці, наявність реального професійного і творчого потенціалу кваліфікованої робочої сили, об'єктивні причини, що стагнують інноваційний чинник розвитку найбільш конкурентоспроможних відносин конкурентної співпраці між працедавцями і кваліфікованими найманими робітниками і перш за все в його секторі зайнятості.

Позитивний досвід інноваційного розвитку ринку праці передових країн свідчить про те, що конкурентоспроможність їх секторів зайнятості наповнюється «енергетичною» ефективністю використання власного трудового потенціалу. При цьому найбільш важливими інноваційними чинниками, за допомогою яких відбувається підвищення ефективності використання трудового потенціалу промислово розвинених країн є: по-перше гуманізація умов праці в результаті створення сучасних робочих місць і подруге, універсалізація заохочувальних засобів в мотивуванні і стимулюванні праці висококваліфікованих і кваліфікованих найнятих робітників.

Аналіз найбільш важливих інноваційних контурів, формування конкурентоспроможних моделей сучасних ринків праці в індустріально розвинених країнах і особливо в розрізі підвищення ефективності використання свого трудового потенціалу, дозволяє визначити наступне.

Ситуація на ринку праці України в цілому характеризується тим, що структурно-функціональна конструкція його конкурентоспроможного механізму, що сформувалася, не забезпечує комерційну гнучкість ринкового регулювання і національного поєднання професійних інтересів кваліфікованої робочої сили і комерційних інтересів працедавців. В результаті існування такої розбалансованості приватних інтересів, ринок праці України перестав задовольняти ринковий попит на кваліфіковану робочу силу, і тим самим засвідчив, що його класична індустріальна модель, яка на етапі становлення ринкової економіки країни успішно обслуговувала попит на некваліфіковану робочу силу в умовах початку інноваційного етапу її розвитку, виявилася неефективною.

Більш того, в умовах фінансово-економічної кризи, що почалася, в Україні трудовий потенціал буде схильний до зниження, оскільки певна частина найнятих робітників: по-перше, може опинитися під загрозою скорочення і стати безробітними; по-друге, буде вимушена змінити професію, що почне супроводжуватися зниженням їх професійної кваліфікації; по-третє, втратить можливість займати робочі місця з вищими професійними вимогами.

Ці та інші групи найманих робітників знизять рівень конкурентоспроможного використання трудового потенціалу України, внаслідок чого конкурентний механізм його комерційного використання не може не зазнати певних змін. Так, комерційний характер конкурентоспроможної взаємодії відношення конкурентного суперництва та конкурентної співпраці між працедавцями і кваліфікованими найманими робітниками стане непродуктивним. Зниження комерційної дієздатності підприємницької діяльності приведе до того, що на ринку праці України конкурентна боротьба між працедавцями за кваліфікованих найманих робітників великою мірою здійснюватиметься на рівні відносин конкурентої співпраці. В той же час на ринку праці України конкурентна боротьба між кваліфікованими найманими робітниками відбуватиметься в режимі загострення відносин конкурентного суперництва за збереження і заняття робочих місць.

Тому кризовий тиск на конкурентний механізм комерційного використання трудового потенціалу України може відкривати нові резерви нарощування його не тільки творчої, але й інтелектуальної складової тобто сучасної ресурсної бази для його як ринкового застосування, так і комерційного використання.

Проте для цього, як нам уявляється, доцільне виконання цілої низки ринкових умов, сприяючих становленню інноваційній моделі ринку праці України та імпульсуючих усунення причин, що обгрунтовують його недостатньо високу функціональну конкурентоспроможність, – як справедливо помічає М. Семів. – є, ті які збільшують «швидкість» інноваційних перетворень професійної структури сучасної робочої сили.

До таких, в першу чергу слід віднести три ринкові умови.

Перша умова. Конкурентне вирівнювання організаційно-технологічного рівня найбільш конкурентоспроможних галузей економіки України. Зокрема, заміна традиційно-застарілої техніки і технологій принципово новими і у багатьох випадках «безлюдними» технологіями, заснованими на комплексній механізації, масовому впровадженні робототехніки і широкої комп'ютеризації виробництва, повинна супроводжуватися відповідною структурною зміною робочої сили: зростанням чисельності кваліфікованих працівників, здатних суміщати професії, скорочення підготовки робітників, володіючих вузькоспеціалізованою професійною підготовкою.

Друга умова. Конкурентна синхронізація процесів ліквідації неконкурентоспроможних «старих» і створення нових більш конкурентоспроможних сучасних робочих місць повинна супроводжуватися працезбереженням за рахунок вивільнення мінімуму висококваліфікованих працівників на робочих місцях, не адекватних рівню їх професійної підготовки з метою максимально можливого їх використання на знов створених сучасних робочих місцях.

Третя умова. Інтенсивний вплив НТП на конкурентоспроможність сектору зайнятості ринку праці України повинний бути зв'язаний з аналогічним процесом розвитку освіти, створення постійно діючої розгалуженої системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників..

Таким чином, інноваційна логіка подальшого трансформаційного розвитку ринку праці України в цілому, і структурно-функционального вдосконалення його конкурентно-комерційного механізму зокрема, повинна бути підпорядкована сполученню всіх ринкових умов і комерційних передумов, при яких конкурентні мотиви стають каталізаторами швидкого перетворення інноваційних чинників в ефективний метод використання трудового потенціалу країни. Це основний наслідок інноваційної переорієнтації конкурентного механізму ринку праці України: з неконкурентосроможного використання трудового потенціалу країни на основі неефективної експлуатації бізнес-структурами дешевої низькокваліфікованої робочої сили на конкурентоспроможне його використання на основі ефективного ринкового застосування дорогої кваліфікованої робочої сили.

Формування інноваційної моделі конкурентоспроможного розвитку ринку праці України обумовлене необхідністю переходу з переважно екстенсивного на переважно інтенсивний тип відтворення трудових ресурсів країни, оскільки без цього украй важко трансформувати існуючий в країні неефективний індустріальний тип зайнятості всього працездатного населення на ефективний інноваційний тип зайнятості тільки конкурентоспроможного населення. З урахуванням інвестиційних можливостей інноваційного становлення ринку праці України для конкурентоспроможного розвитку економіки країни було б доцільним здійснення наступних заходів.

1. Розробити Державну програму, цільова спрямованість якої була б зорієнтована на формування і реалізацію інноваційної концепції конкурентоспроможного розвитку ринку праці України.

2. Створити державні і недержавні фонди фінансування інвестиційних проектів по створенню нових сучасних і модернізації старих робочих місць в Україні.

3. Визнати пріоритетними інвестиції в сегмент кваліфікованої робочої сили сектора зайнятості ринку праці України, з метою раціональнішого застосування інноваційних чинників підвищення конкурентоспроможності його конкурентно-комерційного механізму.

4. Розширити зону інноваційної дії в секторі зайнятості ринку праці України сучасних форм соціального партнерства працедавців та кваліфікованих найманих робітників з метою швидкого розвитку між ними відносин конкурентної співпраці в порівнянні з відносинами конкурентного суперництва в активізації використання інноваційних індикаторів підвищення конкурентоспроможності трудового потенціалу країни.

2. Сутність, етапи формування ринку праці в системі еволюційного та інтеграційного розвитку

В умовах конкуренції з іноземними компаніями за умов євроінтеграційних процесів та світової кризи, всі зусилля суб'єктів ринку в Україні мають консолідуватися навколо ефективного використання праці, бо перспективи економічного зростання суттєво залежатимуть, перш за все, від людського потенціалу. Отже, важливою складовою економічної системи, стає національний ринок праці, провідна роль якого пов'язана, першза все, з відтворенням специфічного людського ресурсу, що має надзвичайно довгий період формування, перш ніж буде залучений в економічний обіг. Об'єктивні нерівномірності виходу з кризи української економіки обумовлюють неминучі диспропорції ринку праці.

Тому, сьогодні для України дуже важливим є звернення до початкових цінностей, закладених в базових трудових нормах, рекомендаціях, що акумулюють досвід світового співтовариства та перевірені практикою їх застосування в багатьох країнах, з метою запозичення хоча б деяких позитивних моментів. Безперечно, готової формули успіху «з виведення вітчизняної економіки із статусу транзитної зони, ресурсного придатку, дешевої робочої сили в центрі Європи на статус високоефективної економіки кращих європейських зразків» не існує. Значення прискорення вирішення проблем розвитку ринку праці в Україні, приведення соціально-трудових відносин у відповідність до міжнародних норм, які базуються на основі прогресивного досвіду високорозвинених країн, особливо актуалізується в наш час у зв'язку з визнанням України – країною з ринковою економікою, вступом в СОТ, посиленням співпраці в МОП, та іншими впливами європейської та світової інтеграції. Через те, необхідність подальшого дослідження наукових поглядів на проблеми розвиткуринкупраці звисвітленнямеволюціїформуванняринкупраціУкраїни та виокремленням його особливостей за умов євроінтеграції, з метою запобігання «негативних сюрпризів» і визначили вибір теми нашої роботи.

Аналіз сучасної економічної літератури показує, що вагому роль в осмисленні еволюції наукових поглядів на проблеми розвитку ринку праці відіграють напрацювання економістів, зокрема: Д. П. Богині, О. А. Грішнової, В. І. Герасимчука, С. П. Калініна, Е. М. Лібанової, Н. Д. Лук'янченко, А. А. Никифорової, В. В.Онікієнка, В. М. Петюха, Г. Е. Слезінгера, Г. О. Черниченко, М. В. Шаленко.

Розвиваючи національний ринок праці за законами соціально орієнтованої ринкової економіки й сприяючи збалансованому та ефективному його функціонуванню, формування умов для повної продуктивної зайнятості, важливим є глибоке висвітлення його проблем за умов впливу стратегії євроінтеграції. Для повнішої систематизації проблем ринку праці, з'ясування причин їх появи та повнішого наукового знання його функціонування необхідно висвітлити поняття «ринок праці». Так, основоположники класичної політичної економії – А. Сміт та Д. Рікардо – вважали, що товаром на ринку праці є праця, що «праця має свою природну і свою ринкову ціну». В даний час підтримують твердження основоположників класичної політичної економії представники неокласичного напрямку економічної думки. Основоположники політичної економії – К. Маркс і Ф. Енгельс – переконливо довели, що об'єктом купівлі продажу виступає робоча сила.

На думку М. І. Долішнього, ринок праці визначається пропозицією, яка в Україні зростає не тільки внаслідок падіння виробництва, але й в результаті свободи вибору робочого місця. Р. Дж. Еренбергом та Р. С. Смітом ринок праці трактується як сегмент національної економіки, який забезпечує людей роботою і кординує відносини у сфері праці. П. Ю. Буряк, Б. А. Карпінський таМ. І. Григор'єва відзначають, що ринок праці є невід'ємним елементом ринкової економіки, який складається з ринку робочої сили та ринку робочих місць. У. Я. Садова та Л. К. Семів, ринок праці, трактують як: форму взаємозв'язку між найманими робітниками і власниками капіталу та засобів виробництва; систему економічних відносин, які виникають у процесі відтворення робочої сили; сферу формування попиту і пропозиції на робочу силу; систему суспільних відносин, пов'язаних з наймом та пропозицією праці, тобто з його купівлею та продажем, механізм, що забезпечує узгодження ціни й умов праці між працедавцями і найманими робітниками, механізм чи «інститут взаємодії споживачів праці і її постачальників, тобто юридичних або фізичних, з одного боку, і конкретних фізичних осіб, які мають фізичні і розумові здібності, професійні знання та навички – з іншого». Отже, аналіз економічної літератури показує, що деякі дослідники визначають «ринок праці» як сферу обміну, місце, «де відбувається купівля-продаж робочої сили». На думку інших економістів, ринок праці являє собою «суспільно-економічну форму руху трудового потенціалу.

Сучасне функціонування вітчизняного ринку праці, елементами якого є: суб'єкти ринку; економічні іюридичні рішення; кон'юнктура, соціальні виплати, інфраструктура, характеризується наявністюсуперечностей, яким в Україні та світі приділяють значну увагу тому, що вони стосуються головного суб'єкта ринку праці – людини. З допомогою ринку праці суспільство вибирає з усього спектру здібностей людини ті, які необхідні для виконання певної роботи. До проблем національного ринку праці слід віднести: низький середній рівень заробітків; неконтрольовану міграцію робочої сили; необхідність легалізації українських заробітчан; низьку тенденцію створення робочих місць. Гострою проблемою ринку праці є несприятливі демографічні зміни в нашій країні. Так, згідно з дослідженнями МЦПД, населення України стрімко скорочується: з 1993 до 2007 року – більш як на 10%. До 2050 року прогнозна чисельність населення України скоротиться більш як на третину: з 46 до 29 мільйонів осіб. 2025 року близько чверті населення України буде старше 60 років, тоді як 2050 року – вже майже третина. Причинами такої тенденції, є: низька середня тривалість життя в Україні – 66 років, що на 11 років менше, аніжу країнах Західної Європи; значний рівень дитячої смертності – вдвічі вищий за середній в Європі, один з найнижчих рівнів народжуваності у світі. Болем вітчизняного ринку праці є значне погіршення якості робочої сили та її невідповідності сучасним вимогам щодо професійної підготовки поряд з низькоютрудовоюта виконавчою дисципліною.

Крім цього, катастрофічними є: епідемічні показники захворюваності на туберкульоз, які в 10–12 разів перевищують показники в розвинених країнах, та споживання алкоголю по 12 л на особу щороку, коли відомо, що за даними Всесвітньої організації здоров'я, при щорічному споживанні, яке перевищує 8 л, відбувається поступова деградація суспільства. Отже, проблеми ринку праці необхідно глибше досліджувати та вивчати як прояв, з одного боку, загальних закономірностей, властивих ринковим відносинам, а з іншого – української специфіки формування ринкового середовища за умов євроінтеграції. Досліджуючи еволюцію наукових поглядів функціонування ринку праці України, нами було розглянуто кілька підходів їх формування вітчизняними та зарубіжними вченими, з метою глибшого розуміння причин утворення проблем його розвитку та прискорення їх вирішення. Так, У. Я. Садова, Л. К. Семів вважають, що формування і розвиток ринку праці в Україні має правові історичні корені, де криється значний і генетичний, і психологічний потенціал розвитку національного, регіональних ринків праці нашої держави. В. С. Васильченко теж стверджує, що особливості та етапи формування ринку праці в Україні і стан зайнятості й безробіття є наслідком історичних, соціальних та економічних умов у державі, які склалися не лише в останнє десятиріччя, а й значно раніше.

На думку А. І. Рофе та О. В. Волкової, перший період розвитку вітчизняного ринку праці – його утворення – почався ще за часів розвитку капіталістичних відносин в дореволюційній Росії, факторами формування якого були: природно-ресурсний; національно-етнічний; економіко-географічний; історичний та демографічний. Другий період в формуванні ринку праці припадає на перші роки радянської влади. В даному випадку, О. В. Волкова виділяє наступні три періоди розвитку ринку праці.

Початок другого періоду розвитку ринку праці відноситься до грудня 1918 року, коли був прийнятий перший радянський кодекс законів про працю.

Третій період розвитку ринку праці пов'язаний з переходом в 1921 році доНЕПу, провалом воєнного комунізму та появою радянських бірж праці.

Четвертий період розвитку ринку праці пов'язаний із централізованим плануванням та всезагальністюпраці як суспільного зобов'язання, закриттям установ праці.

Крім цього, правомірним, на думкуО. В. Волкової, є виділення наступних етапів розвитку ринку праці України та її регіонів за 1991-2003 рр.: початковий етап трансформації – 1991–1994рр.– пропозиція праці скорочується, попит на працю скорочується в 6,4 рази швидше; проміжний етап трансформації – 1995–1999рр. – попит на працю скорочується, пропозиція праці легалізується і підвищується в 7 разів швидше, ніж скорочується попит на працю; етап економічного зростання – 2000–2003 рр. – пропозиція праці продовжує підвищуватись, але попит на працю підвищується в 31,3 рази швидше. Своєрідним є бачення вчених В. С. Васильченка, П. М. Василенка, які наголошують, що за часи радянської влади система регулювання заробітної плати не відповідала ринковій економіці та була причиною розвитку прихованого безробіття через втрату заробітною платою своїх функцій, і саме інституційна нестабільність і визначила етапи формування ринку праці.

Реформування заробітної плати проходило в чотири етапи, наслідки яких чітко відбивалися на формуванні, функціонуванні й стану ринку праці.

І етап визначається початком ринкових перетворень – 1990 р. по квітень 1991 р.;

ІІ етап – визначається з квітня 1991р. по грудень 1992р.;

ІІІ етап – початок 1993р. по травень 1995 р.;

ІV етап – травень 1995 р., з прийняттям Закону України «Про оплату праці», по даний час.

Виходячи з темпів розвитку безробіття, наведену вище диференціацію етапів формування ринку праці, В. С. Васильченко укрупнює до двох: І етап – 1991р. – друга половина 1995р., коли зареєстроване безробіття не перевищувало 0,4% і ІІ етап – з кінця 1995 р. по даний час з переходом прихованого безробіття у відкрите з його зростаючими масштабами. На думку З.П.Бараник, функціонування ринку праці можна розглядати з позиції «життєвого циклу», за умов, що функціонування представляє собою третій етап розвитку ринку праці після «зародження та створення» (І та ІІ етапів) відповідно. З. П. Бараник відмічає, що етапи життєвого циклу кожного ринку унікальні, не мають чітких часових вимірів, описують тенденції розвитку ринку праці, що дає змогу своєчасно та адекватно реагувати на зміни умов функціонування. З. П. Бараник стверджує, що з позицій життєвого циклу функціонування ринку праці 1991–1999 рр. – етап зародження ринку праці в Україні, а початок сторіччя і дотепер відносить до ІІ етапу – створення ринкупраці. Вченими В.В.Онікієнко, Л. Г. Ткаченко, Л. М. Ємельяненко досліджено, що більшість авторів використовує в роботах поняття «система ринку праці», вживаючи їх у змістовному плані, без відповідного методологічного обґрунтування.

У зв'язку з цим, за методологічну основу для пізнання закономірностей розвитку «системи ринку праці», на думку вчених В.В. Онікієнка, Л.Г.Ткаченка, Л.М. Ємельяненко, пропонується використати розроблену сучасними західними вченими «теорію еволюції економіки», яка припускає, що в ході еволюції система набуває нових властивостей, таких як "поєднання єдності і різноманіття”, "адаптації і ідентифікації”, що дозволяє виявити в ній два види закономірностей: регулюючі, тобто закономірності функціонування, які сприяють стабілізації нинішньої якості системи, та формуючі, тобто закономірності розвитку, що призводять до переходу системи в іншу якість. В. В. Онікієнко, Л. Г. Ткаченко, Л. М. Ємельяненко, відзначають, що принципи системності слід доповнити еволюційними принципами: самоорганізації; біфуркації; багатовимірної детермінації, без яких неможливо розкрити і пояснити ті глибинні якісні зміни, що відбуваються в економіці та ринку праці.

На думку А. М. Колота, інституційні рамки, форми, механізми, в яких і за допомогою яких функціонує ринок праці, у ході історичного розвитку значно змінилися. З. П. Бараник наголошує, що в останні роки швидкість змін зовнішнього середовища випереджає швидкість змін внутрішнього середовища, що спричиняє появі питань: адаптації ринку праці до змін зовнішнього середовища та внутрішнього середовища; подолання кризових явищ у його розвитку; підготовка ринку праці до тих змін, що мають відбутися. Отже, виникла необхідність, поновому розглянути ринок праці як багатогранне, динамічне і суперечливе явище, щоб більше уваги приділити для його підготовки до змін, що мають відбутися за умов впливу євроінтеграції. Тому, «необхідна зовсім інша точка зору на функціонування ринку праці, точка зору, яка б ураховувала вплив зовнішнього та внутрішнього середовища, враховувала вплив цих об'єктивних чинників на функціонування ринку праці та відповіднуйому інформаційну базу». З цієюметоюбула зроблена спроба виділити етапи розвитку вітчизняного ринку праці за умов впливу євроінтеграційних процесів. На нашу думку, доцільним є виділення наступних етапів розвитку ринкупраціУкраїни та її регіонів за умов впливу євроінтеграційних процесів: І етап: 1991–1992 зародження ринку праці в Україні і впливу на нього євроінтеграційних процесів, поширення етнічної міграції; ІІ етап: 1993–1999 – створення ринку праці, відкриття границь, поширення територіальної міграції, ратифікація ВРУ у листопаді 1994 р. «Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Союзом та його державами-членами»; ІІІ етап: 2000–2008 функціонування вітчизняного ринкупраці та адаптація вітчизняної законодавчої бази в галузі соціально-трудових відносин до законодавства ЄС, застосування міжнародних стандартів і рекомендацій, врегулюванняміграційної політики.

Проведене дослідження показало, що ознаками українського ринкупраці, за умов впливуєвроінтеграційних процесів, виступають соціально-економічні відносини міжнайманими працівниками та роботодавцями за безпосередньої участі вітчизняних державних і громадських організацій, європейських та міжнародних організацій з приводу: продажу та купівлі здібностей найманих працівників до праці; свободи виборумісця роботи між підприємствами, галузями, країнами в будь-якому активному віці; отримання гідної оплати праці, умов праці, її безпеки; сприяння розвитку «внутрішньої» та «зовнішньої» захищеності; забезпечення соціального захистунаселення. Огляд суперечностей розвитку ринкупраці дасть можливість спрогнозувати їх тенденції на довго- та середньострокові перспективи, одночасно порівнявши з проблемами навколишнього світу, з метою забезпечення стабільності та злагоди в українському суспільстві. Дослідження еволюції наукових поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених на проблеми розвитку українського ринку праці дало можливість проаналізувати існуючі підходи до обґрунтування етапів функціонування ринку праці в Україні та запропонувати новий, в системі еволюційного та інтеграційного розвитку, який сприятиме: створенню базових засад для вибору української моделі регулювання соціальнотрудових відносин та зменшенню негативних наслідків внутрішнього і зовнішнього середовища, що супроводжені євроінтеграційними процесами.

Використана література

1. Свєтлов Б.Т., Болдирєв К.О. Інноваційне становлення ринку праці України

2. Зуб М. Я. Сутність, етапи формування ринку праці в системі еволюційного та інтеграційного розвитку / Економічний простір №20/2, 2008





Реферат на тему: Інноваційне становлення та етапи формування ринку праці (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.