Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Економічна теорія

Державна політика України у сфері безробіття в сільській місцевості. Безробіття сільського населення у Львівській області (реферат)

Зміст

1. Державна політика України у сфері безробіття в сільській місцевості

2. Безробіття на селі: причини та шляхи подолання

3. Оцінка зайнятості та безробіття сільського населення у Львівській області

Використана література

1. Державна політика України у сфері безробіття в сільській місцевості

На сьогодні в Україні набуває актуальності проблема безробіття населення, яке збільшилось у кризовий період за останні два роки. У соціальній сфері досі залишаються значні труднощі з працевлаштування населення в сільській місцевості. Особливо ця тенденція простежується, коли під час економічної кризи підприємства ставали банкрутами або зменшували свої виробничі потужності. Значна кількість сільського населення потерпала від масових звільнень, частину трудового колективу підприємств відправляли в неоплачувану відпустку на невизначений період або звільняли через реорганізацію підприємств. Тому важливість державного регулювання зайнятості сільського населення не викликає сумнівів.

Зазначена проблематика перебуває в полі зору вчених, її різні аспекти досліджували такі українські науковці, як: Д. Богиня, Л. Беззубко, А. Дєгтяр, Ю. Краснов, Б. Кравченко, Л. Костровець, А. Ліпенцев, В. Мандибура, В. Мартиненко, О. Мельников, А. Мерзляк, В. Огаренко, Е. Лібанова, Л. Лісогор, С. Серьогін, В. Токарева, А. Чемерис, П. Шевчук, І. Шумляєва та ін. Серед зарубіжних учених ці проблеми вивчали Д. Рікардо, В. Савченко, Ж. Сей, А. Сміт, Л. Харріс, А. Філліпс, Ф. Хайєк та інші. Теорія зайнятості пройшла довгий шлях еволюційного розвитку й характеризується різноманіттям концептуальних підходів, методів і інструментарію досліджень. Класична теорія зайнятості представлена в працях таких відомих економістів минулого, як А. Сміт, Д. Рікардо, Ж. Сей та ін. Класики вважали, що ринкова система здатна забезпечити повне використання ресурсів, у тому числі ресурсів робочої сили. Вони стверджували, що повна зайнятість є нормою ринкової економіки, а найкращою економічною політикою – політика невтручання держави.

Держава, впливаючи на сукупний попит у бік його збільшення, сприяє збільшенню попиту на працю, що приводить до збільшення зайнятості та зниження безробіття. У рамках кейнсіанської концепції на зайнятість впливає не тільки сукупний попит, а й те, як розподіляється збільшення загального попиту між різними галузями, тобто структура сукупного попиту. Ефективний засіб забезпечення достатнього рівня зайнятості – це розширення інвестиційної діяльності держави, забезпечення оптимальних розмірів інвестицій з урахуванням конкретних умов економічного розвитку. Кейнсіанська модель ґрунтується на державному втручанні в управління макроекономічними процесами, а механізм її реалізації базується на закономірностях і явищах психологічного характеру (схильність до споживання, схильність до заощадження, спонукання до інвестицій), а також на мультиплікативному зв'язку між головними економічними показниками.

За твердженням Ж.Б. Сея, товари та послуги обмінюються на інші товари та послуги, тому виробництво одних зумовлює потребу в інших, постійно забезпечуючи потенційний попит.

Кожен виробник зацікавлений в успішній діяльності інших, оскільки вона формує ринок попиту. Успіх однієї галузі сприяє успіху інших, стимулює загальний розвиток. Розквіт промисловості супроводжується процвітанням сільського господарства тощо. У ринковій економіці на ринку праці суб'єктами виступають працедавці та працівники. В ролі роботодавця на державних підприємствах виступає держава. Через органи виконавчої влади за програмами забезпечення зайнятості здійснюється державне регулювання зайнятості. В економічно несприятливих сферах знижуючи соціальну напруженість державна програма зайнятості створює робочі місця. Розробка програм зайнятості на всіх рівнях здійснюється органами державної служби зайнятості із залученням органів статистики, податкової служби, банківських установ.

Програмні заходи щодо зайнятості населення повинні охоплювати всі напрями економічної політики зайнятості населення та ринку праці.

Слід зауважити, що проблеми зайнятості населення завжди були в центрі уваги. Так, в Україні вперше у 1991 р. з прийняттям Закону "Про зайнятість населення” від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ законодавчо визначається поняття "безробіття”. Згідно із чинним законодавством, безробітними вважаються люди працездатного віку, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, що виходять уперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукають роботу і здатні стати до праці. До безробітних, зареєстрованих в органах державної служби зайнятості, належать особи, що не мають роботи, шукають роботу й в установленому порядку набули офіційного статусу безробітного в органах державної служби зайнятості.

Слід зазначити, що нинішні проблеми зайнятості зумовлені також тим, що в Україні недовикористовується внутрішній потенціал розвитку, особливо потенціал людських ресурсів, що є ознакою зниження якості зайнятості населення.

Ще в недалекому минулому питання сільського безробіття були малодослідженими. Та на сьогодні це актуальна проблема як для мешканців села, так і для служби зайнятості. Проблема зайнятості сільського населення залишається однією з найгостріших в Україні, зумовлюючи негаразди в соціально-економічному становищі селян та неблагополучну, зокрема й криміногенну, ситуацію в селах.

Питома вага безробітних, які проживають у сільській місцевості, щороку збільшується. Безробіття – це перевищення пропозиції робочої сили над попитом. Воно полягає в тому, що це не випадкове, а закономірне явище, породжене процесом нагромадження капіталу в умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва.

Слід зауважити, що однією з проблем зайнятості населення є сільська місцевість. Ця проблема є актуальною, оскільки сільська місцевість не забезпечена виробничим потенціалом, кількість офіційних робочих місць для мешканців села значно зменшилася у зв'язку з реформами та реорганізацією сільського господарства.

У сільськогосподарському секторі економіки ситуація на ринку праці залишається напруженою. В офіційному секторі економіки зафіксовано рівень незайнятих робочих місць, який значно перевищує рівень безробіття.

Безробіття – це складне соціально-економічне явище, суть якого полягає в невідповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією на ринку праці, у результаті чого частка працездатного населення не має постійної роботи (трудового заробітку), поповнюючи резервну "армію праці”. У сучасних умовах працівникам сільськогосподарської сфери надзвичайно важко отримати робочі місця.

Зменшенню безробіття в сільській місцевості сприяє розвиток малого та середнього бізнесу й у результаті забезпечує створення нових робочих місць. Дуже висока напруженість на сільському ринку праці, тому що вільних робочих місць тут практично немає. На початок 2009 р. в Запорізькій області існувало близько 126 робочих вільних місць, на одне робоче місце претендувало 114 громадян.

Сільська ж місцевість вважалася вкрай працедефіцитною, здатною залучити велику кількість безробітних з міських поселень. Рівень безробіття в Україні на сучасному етапі значно відрізняється від загальносвітових показників. У сільській місцевості він значно вищий, ніж у великих містах обласного значення (див. табл.).

На сьогодні в сільському господарстві значно зменшилась кількість зайнятих у селянських фермерських господарствах, що призвело їх до несприятливих умов життя. Селянські фермерські господарства перебувають у приватній власності, що майже не впливає на чисельність зайнятих, оскільки більшість з них у стані вимушеної неповної зайнятості та має значну заборгованість по заробітній платі.

Для більшості жителів сіл характерний досить високий рівень самозайнятості. Майже кожна сільська родина має близько 2–6 га земельних паїв, отриманих при реформуванні сільськогосподарських підприємствах, для ведення особистого підсобного господарства; вирощує домашню живність і має від цього прибуток.

Для вирішення вищезазначених проблем у регіонах створені центри зайнятості, які забезпечуть подальший розвиток власного бізнесу, надаючи матеріальну допомогу та пропонуючи робочі місця на ринку праці. Також селяни можуть займатися власним бізнесом в особистому приватному фермерському господарстві, але за відсутності інфраструктури це не дає їм можливості розвиватися. Люди змушені віддавати землю (паї) приватним фермерським господарствам за мізерну орендну плату, адже вигідніше здати пай в оренду.

З метою розв'язання проблеми зайнятості в інтересах людини шляхом започаткування нею власного бізнесу, відповідно до програми зайнятості, здійснено заходи щодо розширення можливостей створення в сільській місцевості додаткових робочих місць і працевлаштування на них незайнятих сільських громадян, сприяння самостійній зайнятості та підприємницькій діяльності сільського населення, надання матеріального забезпечення, що є найбільш інтегрованим показником результативності соціально орієнтованої економіки, оскільки, з одного боку, поєднує можливості людини своєю працею забезпечувати собі і своїй сім'ї гідне існування, а з іншого – сприяє зростанню ефективності суспільного виробництва та досягненню макроекономічної стабільності.

Зайнятість – це одна з найважливіших соціально-економічних проблем ринкової економіки, що пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка дає їм дохід у грошовій чи іншій формі. У більшості заходів особливе місце належить державним службам і фондам сприяння зайнятості.

Державна політика зайнятості населення залежить від економічних реформ та розвитку країни. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних. Одним із завдань соціально орієнтованої економіки держави в ринковому господарстві, що формується, є діяльність із соціального захисту суспільства. Найважливішим напрямом діяльності є регулювання зайнятості та стимулювання висококваліфікованої й продуктивної праці і, як наслідок, збільшення національного доходу.

Існують проблеми, пов'язані з регулюванням зайнятості й забезпечення соціального захисту населення, серед яких: нестабільність на ринку праці і неможливість охопити соціальним захистом усі верстви населення через відсутність нормативно-законодавчої бази й інших правових актів. До 2009 р. в Запорізькій області у селян, котрі стояли на обліку в центрі зайнятості, була можливість отримати одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності залежно від попереднього місця роботи та заробітної плати. Для підвищення конкурентоспроможності на ринку праці безробітних проводилась активна робота службою зайнятості з метою залучення мешканців сільської місцевості до навчання за новими формами господарювання на селі.

Професійне навчання для населення – це один із важливих заходів активної політики зайнятості. На селі значно менші можливості працевлаштування, ніж у містах. Центри зайнятості здійснювали професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації (див. рис.).

За сучасних умов економічної кризи професійне навчання безробітних проводиться з урахуванням потреб ринку праці та конкретних заявок роботодавців на підбір працівників певної кваліфікації. Професійне навчання безробітних за робітничими професіями має враховувати сучасні вимоги виробництва (а отже, і працедавців) до рівня професійної підготовки робітників певної кваліфікації та профілю.

Для якісних змін у навчанні з метою підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці необхідно забезпечити дієву співпрацю центрів зайнятості, працедавців і навчальних закладів.

Для того, щоб підвищити конкурентоспроможність безробітних у сільській місцевості шляхом навчання, їх професійну та соціальну мобільність, навчальним закладам і центрам зайнятості необхідно володіти інформацією про технологічні особливості конкретних виробництв, що потребує тісної співпраці з роботодавцями. Особливості цих знань дають змогу не тільки формувати зміст навчання з урахуванням вимог конкретного виробництва та необхідного рівня кваліфікації робітників, а також прогнозувати успішність працевлаштування безробітних після навчання.

Підготовку та перепідготовку навчання проводять у навчальних закладах, які мають відповідну матеріальну базу, кадри викладачів і майстрів виробничого навчання, ліцензію на право ведення освітньої діяльності.

За скеруванням служби зайнятості 2,5 тис. безробітних селян проходили підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації (на 4% більше, ніж у 2008 р.). Одним із прав людини є соціальний захист населення, який гарантується відповідними формами та методами. Їх впровадження має забезпечити рівень життя не нижче від прожиткового мінімуму.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, фінансування діяльності Фонду у 2008 р. здійснювалось у межах затвердженого бюджету та було надано 104,6 тис. незайнятих осіб, які перебували на обліку у службі зайнятості.

Отже, причинами посилення ролі держави в економіці є неспроможність механізму ринкового саморегулювання подолати чи хоча б послабити економічну кризу в Україні, забезпечити рівномірний розвиток регіонів, відносно справедливий розподіл національного доходу, планомірний та пропорційний розвиток економіки, розвиток інфраструктури, виробництво товарів, усунути або послабити безробіття та інші вади, більшість яких цей механізм і спричинили.

У сучасних економічних умовах складною залишається ситуація на ринку праці, актуальним є його правове забезпечення, поліпшення якості робочих місць, організації повномасштабної сервісної служби для роботи з кадрами та роль управління трудовими ресурсами на державному рівні.

З метою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист від безробіття та відповідно до програм зайнятості населення державна служба зайнятості вживає заходів, спрямованих на підвищення економічної активності та зростання зайнятості населення, посилення мотивації до праці, підвищення рівня конкурентоспроможності незайнятого населення шляхом набуття нових знань і навичок роботи, сприяння в започаткуванні власного бізнесу та перетворення особистого селянського господарства в підприємницькі структури.

Для ефективного розвитку сільського господарства в Україні необхідно впорядкувати процес державного фінансування сільського господарства, забезпечити його зростання та ефективність використання. Запропоновано шляхи вдосконалення механізму державного регулювання зайнятості сільського населення.

2. Безробіття на селі: причини та шляхи подолання

Зайнятість населення є одним з найважливіших макроекономічних показників, що разом з обсягом ВВП та рівнем цін визначає економічну кон'юнктуру національного ринку, забезпечує добробут громадян країни. Ринок праці в селі на сучасному етапі перебуває у досить складному становищі. Основними проблемами є: наявність у селі значної частки непрацездатних людей, які не можуть покращити економічне становище села; низька заробітна плата; неспроможність працевлаштування працівників, які раніше працювали в колгоспах, державних підприємствах; наявність переважно сезонної або тимчасової праці; низький рівень інноваційних технологій тощо.

Дослідженням цього питання займається багато вітчизняних економістів, таких як: Д. Богиня, Т.П. Петрова, Т.В. Решитько, Ю.Б. Чернявська та багато інших.

Село і безробіття… Неприродне поєднання цих понять. Адже зайнятість у сільському господарстві була, є і буде способом життя українського селянина, джерелом прибутку від праці на землі, що стала його власністю. Проте нині безробіття в селі стало гіркою реальністю і актуальною проблемою для державної служби зайнятості.

Економісти виділяють багато причин виникнення безробіття в сільській місцевості. Однією з основних є те, що у процесі реформування аграрного сектору багато колективних господарств розпалися, а нових на їхньому місці не сформувалось. Внаслідок значна частина робочої сили залишилась незадіяною у виробництві. Без роботи залишились пастухи, комбайнери, доярки, свинарки, трактористи та інші працівники. Більшість із них прийшли до центрів зайнятості з надією знайти хоча б якусь роботу. Продуктивні фермери, які могли б забезпечити розвиток високопродуктивного сільського господарства і таким чином надати більше робочих місць для сільського населення, за рік-два "не стають на ноги" через добре відомі причини – дороге пальне, кредити лише під великий відсоток або заставу майна чи врожаю, податки забирають значну частину прибутку тощо. Ось тут і відбулось неприродне злиття двох понять в одне ціле – сільське безробіття. Тисячі осіб в Україні на сьогодні мають статус безробітного. Так, якщо до 2007 р. спостерігалась тенденція до зростання чисельності економічно активного населення та зайнятих у сільській місцевості, то вже з 2008 р. спостерігається тенденція до зменшення. Від 2007 р. рівень зайнятості починає поступово знижуватись, зокрема до 2008 р. знизився на 0,3 %, а до 2009 р. – на 0,4 % (табл.).

Підвищення рівня безробіття спричинило зниження рівня життя, позначилось на дітях, молоді, людях похилого віку. Злиденність є основною причиною зростання кількості самогубств, абортів, утримання від народження дітей. Ухвалені Верховною Радою та Урядом за останні роки закони, низка концепцій, програм та додаткових заходів щодо реформування аграрного виробництва, розвитку соціальної сфери села, посилення боротьби з безробіттям повною мірою не виконуються і не мають відчутного впливу на сферу зайнятості в країні. Саме тому за останні три роки рівень безробіття підвищився як у сільській місцевості, так і в Україні загалом (рис.) [1, c. 349; 2, c. 375; 3, c.374; 4, c. 368].

Традиційно вирішення проблеми зайнятості на селі здійснюється через такі заходи подолання безробіття, як працевлаштування державною службою зайнятості, перепідготовка безробітних, залучення до суспільних робіт, розвиток трудомістких галузей у сільському господарстві. Більшість з них вже показали свою неспроможність у вирішенні цієї проблеми. Так, обмеженість фінансування державної служби зайнятості, недостатні інвестиції в розвиток робочих місць на селі перетворюють її лише на посередника між роботодавцем та потенційним працівником. Діяльність служби зайнятості певним чином зменшує напруження на регіональних ринках праці, але не створює сприятливу кон'юнктуру ринку праці. Стратегія подолання безробіття на селі шляхом створення нових робочих місць у сільському господарстві суперечить прогнозам про те, що зайнятість в сільському господарстві через зростання продуктивності праці та перехід на працезберігаючі технології буде скорочуватись.

Одним із перших кроків подолання безробіття та підвищення рівня зайнятості і життя сільського населення, на нашу думку, повинно бути вдосконалення нормативно-правової бази, що забезпечило б розвиток сільського господарства та зменшило рівень зайнятості в сільській місцевості.

Завжди виробництво сільськогосподарської продукції було основою зайнятості сільського населення. Тобто через те, що в Україні недостатньо розвинене сільське господарство, втрачається чимала кількість робочих місць. Для розвитку сільського господарства необхідно вдосконалити систему збуту виготовленої продукції, чого можна досягнути через втручання держави шляхом захисту національного виробника та надання пільг щодо оподаткування експортованої продукції. Ці заходи допомогли б, по-перше, розвинути ринок збуту, а по-друге, збільшити кількість робочих місць для сільського населення.

Очевидно, що проблема зайнятості у сільській місцевості актуальна в сучасних умовах розвитку економіки України. Основними причинами можна вважати: розпад колективних господарств, що спричинило значне зменшення кількості робочих місць; неналежні умови для розвитку сільського господарства. Для подолання цієї проблеми доцільним було б удосконалити передусім нормативно-правову базу та систему виготовлення, оброблення та збуту виготовленої сільськогосподарської продукції. Це забезпечило б розвиток сільського господарства та збільшення кількості робочих місць.

3. Оцінка зайнятості та безробіття сільського населення у Львівській області

Створення цивілізованого ринку праці і забезпечення ефективної політики зайнятості на селі – одне з основних питань, які необхідно розглядати в проблематиці соціально-економічного розвитку країни. Негативні зміни у зайнятості сільського населення дедалі поглиблюються, набувають стихійного і нерегульованого характеру, призводять до соціальної напруженості і, зрештою, до руйнування трудового потенціалу села. Водночас безробіття на селі є одним із головних чинників, що гальмують проведення аграрних перетворень, оскільки ефективність реформування сільського господарства значною мірою залежить від покращання використання його трудового потенціалу. Завдання побудови конкурентоспроможної економіки в Україні зумовлюють підвищену увагу до проблеми ефективного використання та відтворення економічних ресурсів, одним з яких є трудовий потенціал. Оцінка його використання набуває особливого значення в умовах закріплення ринкової економіки, через те, що його стан і розвиток в умовах глобальних трансформацій та міжнародної конкуренції дедалі більше визначатиме конкурентні позиції нашої держави, її можливості у засвоєнні інноваційного шляху розвитку.

Проблема оцінки економічної зайнятості населення, сільського безробіття достатньо вивчалася такими науковими працівниками, як М.П. Поліщук, К.І. Якуба, В.В. Юрчишин, І.Х. Степаненко, А.Б. Соскієв, В.В. Онікієнко, І. Маслова, В.Ф. Машенков, Е.М. Лібанова, В.І. Лишешенко, Г.І. Купалова, Ю.М. Краснов, В.С. Дієсперов, І.Г. Голяка, М.Х. Вдовиченко, О.А. Бугуцький, І.К. Бондар, Д.П. Богиня, С.І. Бондур та ін. Однак необхідність продовження дослідження цих питань виникла внаслідок проведення аграрних реформ у країні, створення ринкового середовища, ускладнення вимог до ринку праці.

Низька заробітна плата, важке фінансове становище селянина спонукають його або до зайнятості задля трудового стажу і можливості користуватись майном сільськогосподарського підприємства, або до відчайдушного кроку – звільнення, тобто присвоєння собі статусу безробітного, що є однією з найважливіших проблем. Основна причина цього явища – спад виробництва, що спричинило скорочення зайнятості. Приховане безробіття означає чисельність працівників, які стали непотрібними із спадом виробництва чи структурними змінами на виробництвах. Приховане безробіття практично неможливо регулювати, тим самим воно спричиняє неконтрольоване падіння реальної заробітної плати працівників.

Основним завданням цієї статті є аналіз результатів досліджень можливостей формування високої економічної активності сільського населення та підвищення рівня його зайнятості, а також висвітленні результатів підсумків проведеного відповідного соціологічного дослідження серед сільського населення області.

Зміни які відбуваються в галузевій структурі зайнятості протягом останніх років є свідченням тих реформацій які відбуваються в аграрній економіці. Насамперед трансформування сільськогосподарських підприємств у нові організаційно-виробничі структури ринкового типу. Потрібно відзначити, що зайнятість робочої сили в аграрному секторі економіки є невід'ємною умовою для визначення місця робочої сили в загальному процесі ринкових перетворень. Встановлення співвідношення між наявною робочою силою і можливістю її працевлаштування і є тією основою на якій базується формування ринку робочої сили. Проведені дослідження вказують на те, що порівняно із загальним ресурсним потенціалом економічно активне сільське населення як у кількісному, так і у якісному визначенні скорочується. Зменшується загальна кількість сільського населення, і відповідно зменшується кількість населення працездатного віку, тобто спостерігається синхронізація між загальною її часткою та тією її частиною, яка може бути задіяна у процесі сільськогосподарського виробництва.

Виходячи із соціально-економічної ситуації що склалася в Львівській області, яка характеризувалась спадом виробництва та відсутністю робочих місць в минулому, значна частина працездатного населення дальше не має можливості працевлаштуватись і щороку цей показник зменшується. Тільки, порівнюючи з 2003 роком, кількість зайнятого населення в 2006 р. скоротилось на 19,2 %, з 227,9 тис. до 188,8 тис. осіб, що становить 70,2 % від працездатного населення економічно активного віку (табл. 1).

Основна причина зниження кількості зайнятого населення це, відсутність постійного та недостатнього рівня матеріального забезпечення у формуванні резерву робочої сили та виникнення безробіття породженого структурною перебудовою економіки. Згідно зі статистичними даними, у сільській місцевості тільки 9,1 % населення зареєстровані як безробітні, хоча по-суті цей показник є значно вищим. Варто відзначити, що в сільському господарстві Львівщини майже половина населення зайнята в особистому підсобному господарстві, тобто самозайнятості, що пояснюється зменшенням попиту на робочу силу в колективному секторі через його реформування і занепад. Якщо додати до цього ще кількість населення, яка належить до категорії тимчасово безробітних та незайнятих у сфері аграрного виробництва (23,5 % працездатного населення), то цей показник буде значно вищим. Цей показник характеризує регіональний рівень безробіття або тимчасово втраченою населенням роботу.

Особливо високий рівень безробіття серед молоді у віці 20-24 роки. Саме цей період у молодої людини формується відповідний уклад життя, визначаються життєві цінності, закладаються основи майбутніх сімейних відносин. Тому неможливість знайти роботу через її відсутність або через низький рівень оплати праці спонукає молодь тривалий час шукати певні пропозиції на ринку праці. У розрізі окремих вікових груп найменша кількість безробітних зареєстрована у категорії працездатного населення, яке охоплює найбільш продуктивний період їх життя, тобто 40-50 років.

У сільській місцевості найбільшу питому вагу щодо загальної чисельності безробітних становлять особи, які втратили роботу внаслідок реформування підприємств та їх банкрутства – 47,6 %, а також звільнені за власним бажанням – 19.7 %.

Середня тривалість вимушеного безробіття на ринку праці коливається у межах від одного до трьох років. За цей період на ринку праці формується відповідна виробнича ситуація, яка приводить до створення нових робочих місць і працевлаштування населення. Так, у 2006 р. у таких районах як Камянко-Буський, Жовківський і Буський близько 18 % безробітних, які були зареєстровані в центрі зайнятості населення, було працевлаштовано протягом року, в гірських районах області (Сколівський, Турківський, Старосамбірський) зниження рівня безробіття відбулось шляхом передачі селянам землі у приватну власність. Таким чином селяни стали власниками землі і самопрацевлаштувалися.

Оцінка стану безробіття в аграрному секторі, яке виникло внаслідок економічної ситуації характеризується як позитивним, так і негативним явищем. Це пояснюється тим, що при обмеженні кількості робочих місць більш активно і ефективно використовується сама праця. З іншого боку, втрата роботи в сільському господарстві негативно позначиться на всі сторони діяльності селянина.

Економічна ситуація яка склалась в аграрному секторі економіки призвела до зниження темпів сільськогосподарського виробництва, що призвело насамперед до скорочення робочих місць. У процесі розвитку аграрної економіки врахування таких чинників як мотивація праці, підвищення рівня оплати праці та відповідно і ціни робочої сили повинно стабілізувати ринок праці, знизити безробіття, збільшити попит і пропозицію робочих місць на ринку.

Покращення використання трудових ресурсів та зниження рівня безробіття в аграрному секторі економіки залежить від врахування ряду чинників. Насамперед формування і функціонування дієвого механізму, який би сприяв розвитку цього процесу в умовах ринкового господарства. Дія цього механізму повинна насамперед опиратись на соціально-економічні і організаційні засади, які є головними у вирішенні проблеми зайнятості і перерозподілу трудових ресурсів на селі, а відтак і зменшення рівня безробіття.

Використана література:

1. Шостак С.В. Державна політика України у сфері безробіття в сільській місцевості

2. Заярна Н.М., Чиковська М.М. Безробіття на селі: причини та шляхи подолання / Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. − Вип. 21.3, с.176-179

3. Більський І.Б. Оцінка зайнятості та безробіття сільського населення у Львівській області / Науковий вісник, 2007, вип. 17.8, с.142-145





Реферат на тему: Державна політика України у сфері безробіття в сільській місцевості. Безробіття сільського населення у Львівській області (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.