Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Земноводні Карпатського Біосферного Заповідника та рослинність заповідного масиву "Долина нарцисів" (реферат)

Зміст

1. Земноводні Карпатського Біосферного Заповідника

2. Рослинність заповідного масиву «Долина нарцисів» (КБЗ)

Використана література

1. Земноводні Карпатського Біосферного Заповідника

Відомості з батрахофауни території, що на сучасному етапі включена до складу гірських заповідних масивів Карпатського біосферного заповідника (далі КБЗ), знаходимо у монографіях, чисельних наукових публікаціях та Літописах природи КБЗ. Спеціальні дослідження видового багатства та чисельності амфібій на теренах КБЗ майже не проводилися. Інвентаризація батрахофауни КБЗ здійснювалася упродовж 1982–1985 років О. Є. Луговим, матеріали її були продубльовані у пізніших роботах. Про зміни у структурі угруповань амфібій з теренів КБЗ під впливом антропічних чинників йдеться у повідомленні О. С. Купчинської; вказується на зміни чисельності видів амфібій при загальному збереженні видового складу. Амфібій заповідних масивів КБЗ, що увійшли до його складу після 1990 р. (Марамороський та Кузійський масиви) не досліджували.

Для гірської частини заповідника наводяться наступні види безхвостих земноводних: саламандра, тритони карпатський та альпійський. Тритон звичайний та гребенястий відмічені на рівнинній частині заповідника. Як рідкісні наводяться альпійський та гребенястий тритони, як масові – саламандра плямиста та карпатський тритон. Серед безхвостих вказані: ропуха зелена, прудка та гостроморда жаби, що є рідкісними для заповідника; кумка гірська, жаба трав'яна та ропуха звичайна – чисельні види. Відмічається, що лише кумка гірська, жаба трав'яна та ропуха звичайна поширені у гірській частині заповідника. Таким чином, згідно літературних даних, батрахофауна гірської частини заповідника включає 6 видів амфібій: саламандра плямиста, карпатський тритон, кумка гірська, жаба трав'яна та ропуха звичайна, що є масовими видами; тритон альпійський – відмічений як рідкісний.

Обліки чисельності проводили протягом 2004–2009 років на території КБЗ за допомогою маршрутного методу. Маршрутний метод використовувався оскільки саме ним користувалися дослідники при вивченні чисельності амфібій на території Закарпаття в минулі періоди, крім того, він є найбільш придатним і дає максимально повні дані при вивченні чисельності даної групи тварин.

Кожна трансекта мала довжину 1 км та ширину 4 м, таким чином, площа трансекти становить 0,4 га. Відповідно, чисельність на 1 км трансекти (N) можна перевести у щільність особин на га (S) за формулою: S=N/0,4.

При оцінці таксономічного та видового різноманіття використовували індекс Шенона-Уївера, розрахований для чотирьох таксономічних рангів, чи чисельності видів, відповідно, згідно із формулою:

H'= – Σ pi log (pi),

де: pi – частка таксонів відповідного (і-го) рангу відносно суми всіх таксонів. Облік різних груп, унаслідок різниці в біології видів, проводився по-різному за уніфікованою методикою

На теренах КБЗ упродовж 2004 – 2009 років проведено 239 обліків під час яких спостерігалося 3159 особин амфібій 8 видів (Кузійський заповідний масив – 36 обліків, 820 особин 5 видів; Мaрамороський заповідний масив – 17 обліків, 224 особин 5 видів; Свидовецький заповідний масив – 8 обліків, 212 особин 4 видів; Угольськошироколужанський заповідний масив – 131 обліків, 1215 особин 7 видів; Чорногірський заповідний масив – 47 обліків, 688 особин 6 видів) загальна довжина трансект склала 239 км. Дослідження батрахофауни у межах рівнинного Закарпаття проводилися раніше, тож заповідний масив "Долина нарцисів", ботанічний заказник "Чорна гора” та ботанічний заказник "Юліївська гора” не вивчались.

Для якісного та кількісного аналізу чисельності амфібій у пакеті програм Microsoft Access v. 9.0. створена форма, що дозволяє відразу безпосередньо в польових умовах, використовуючи ноутбук чи карманний ПК, формувати базу даних. Бази даних з чисельностей всіх видів земноводних території дослідження та дані відомих нам літературних джерел оформлялися зводилися у єдину за допомогою пакету програм Microsoft Office Excel 2003. Для досліджень в полі створені спеціальні фенологічні та облікові картки, що значно полегшувало роботу. Первинна математична обробка даних проводилася при допомозі програми Microsoft Excel v. 9.0.

На теренах КБЗ виявлено 8 видів земноводних (S. salamandra, L. montandoni, M. alpestris, B. variegata, B. bufo, R. temporaria, R. arvalis, R. dalmatina) з шести родів, чотирьох родин та двох рядів. П'ять видів (63%) занесені до третього видання Червоної книги України (далі ЧКУ). R. arvalis та R. dalmatina раніше не відмічалися для фауни КБЗ.

Домінуючим за чисельністю у КБЗ видом є R. temporaria (28 особин на 1 км маршруту; 71 на га), попередніми дослідниками вид відмічається як звичайний для всієї території заповідника. Незначно рідкіснішим є B. bufo (13 особин на 1 км маршруту; 33 на га), у минулому звичайний вид, що рівномірно зустрічається на лісовкритій території заповідника; S. salamandra (12 особин на 1 км маршруту; 30 на га), у минулому звичайний вид, відмічали до 27 особин на 1 км маршруту за сприятливих умов; B. variegata (11 особин на 1 км маршруту; 26 на га), попередніми дослідниками вказаний як чисельний; L. montandoni (10 особин на 1 км маршруту; 25 на га), у попередніх дослідженнях фігурує як звичайний вид. Значно меншою є чисельність M. alpestris (3 особини на 1 км маршруту; 7 на га), проте і попередніми дослідженнями вид відноситься до рідкісних на теренах заповідника, та R. arvalis (2 особини на 1 км маршруту; 6 на га), що наводиться попередніми дослідниками лише для урочища Кіреші, як рідкісний вид. Достатньо рідкісною є R. dalmatina (1 особина на 1 км маршруту; 2 на га), попередніми дослідниками вказується як дуже рідкісний вид, що зустрічається на теренах низинних заповідних масивів заповідника. У середньому, на 1 кілометрі маршруту по КБЗ трапляються 14 особин амфібій різних видів, що рівне 34 особинам на 1 га.

Батрахофауна заповідних масивів КБЗ.

Кузійський заповідний масив. На теренах Кузійського заповідного масиву КБЗ виявлено 5 видів земноводних (S. salamandra, L. montandoni, B. variegata, B. bufo, R. temporaria) з п'яти родів, чотирьох родин та двох рядів. Три види (60%) занесені до ЧКУ.

Родина Salamandridae Goldfuss, 1820 – Саламандроподібні. Представлена в межах Кузійського заповідного масиву КБЗ двома родами та 2 видами, що становить 33,3% від загального видового багатства родини в межах Українських Карпат. Обидва види (100% видового багатства) включено до ЧКУ.

Salamandra salamandra (Linnaeus, 1758) – Саламандра плямиста у межах Кузійського заповідного масиву КБЗ всього спостерігалося 309 особин саламандри на 36 кілометр маршруту, що відповідає 8,6 особин на 1 км, або 21,5 особин на га у відповідних біотопах. Lissotriton montandoni (Boulenger, 1880) – Тритон карпатський. Всього спостерігалося 110 особин на 36 кілометрів маршруту, що відповідає 3,1 особин на 1 км, або 7,6 особин на га у відповідних біотопах.

Родина Bombinatoridae Gray, 1825 – Кумкоподібні. Представлена в межах Кузійського заповідного масиву КБЗ одним родом та видом, складає 50% від видового багатства родини в межах Українських Карпат. Кумка жовточерева включена до третього видання ЧКУ.

Bombina variegata (Linnaeus, 1758) – Кумка гірська (жовточерева). Всього спостерігалася 1 особин на 36 кілометрів маршруту, що відповідає 0,1 особині на га у відповідних біотопах.

Родина Bufonidae Gray, 1825 – Ропухоподібні. Представлена в межах Кузійського заповідного масиву одним родом та видом, що складає 50% від видового багатства родини в межах Українських Карпат.

Bufo bufo (Linnaeus, 1758) – Ропуха сіра. Всього спостерігалося 100 особин на 36 кілометрів маршруту, що відповідає 2,8 особин на 1 км, або 6,9 особин на га у відповідних біотопах.

Родина Ranidae Rafinesque, 1814 – Жабоподібні. Представлена в межах Кузійського заповідного масиву одним родом та видом, що складає 16,7% від видового багатства родини в межах Українських Карпат.

Rana temporaria Linnaeus, 1758 – Жаба трав'яна. Всього спостерігалося 300 особин на 36 кілометр маршруту, що відповідає 8,3 особин на 1 км, або 20,8 особин на га у відповідних біотопах.

Мaрамороський заповідний масив. На теренах Марамороського заповідного масиву КБЗ виявлено 5 видів земноводних (S. salamandra, L. montandoni, B. variegata, B. bufo, R. temporaria) з чотирьох родів, чотирьох родин та двох рядів. Три види (60%) занесені до ЧКУ.

Родина Salamandridae Goldfuss, 1820 – Саламандроподібні. Представлена в межах Марамороського заповідного масиву двома родами та 2 видами, що становить 33,3% від загального видового багатства родини в межах Українських Карпат. Обидва види (100% видового багатства) включено до ЧКУ.

Salamandra salamandra (Linnaeus, 1758) – Саламандра плямиста. Всього спостерігалося 104 особин саламандри на 17 кілометр маршруту, що відповідає 6,1 особині на 1 км, або 15,3 особин на га у відповідних біотопах.

Lissotriton montandoni (Boulenger, 1880) – Тритон карпатський. Всього спостерігалося 10,1 особин на 17 кілометр маршруту, що відповідає 0,6 особин на 1 км, або 1,5 особин на га у відповідних біотопах.

Родина Bombinatoridae Gray, 1825 – Кумкоподібні. Представлена в межах Марамороського заповідного масиву одним родом та видом, складає 50% від видового багатства родини в межах Українських Карпат. Кумка жовточерева включена до третього видання ЧКУ.

Bombina variegata (Linnaeus, 1758) – Кумка гірська (жовточерева). Всього спостерігалася 1 особина на 17 кілометрів маршруту, що відповідає 0,1 особин на 1 км, або 0,2 особин на га у відповідних біотопах.

Родина Bufonidae Gray, 1825 – Ропухоподібні. Представлена в межах Марамороського заповідного масиву одним родом та видом, що складає 50% від видового багатства родини в межах Українських Карпат.

Bufo bufo (Linnaeus, 1758) – Ропуха сіра. Всього спостерігалося 2 особини на 17 кілометрів маршруту, що відповідає 0,12 особин на 1 км, або 0,3 особин на га у відповідних біотопах.

Родина Ranidae Rafinesque, 1814 – Жабоподібні. Представлена в межах Синевирського ПОНДВ одним родом та видом, що складає 16,7% від видового багатства родини в межах Українських Карпат. Rana temporaria Linnaeus, 1758 – Жаба трав'яна. Всього спостерігалося 106 особин на 17 кілометр маршруту, що відповідає 6,2 особин на 1 км, або 15,6 особин на га у відповідних біотопах.

Свидовецький заповідний масив. На теренах Свидовецького заповідного масиву КБЗ виявлено 4 види земноводних (S. salamandra, L. montandoni, M. alpestris, B. bufo) з чотирьох родів, двох родин та двох рядів. Три види (75%) занесені до ЧКУ.

Родина Salamandridae Goldfuss, 1820 – Саламандроподібні. Представлена в межах Свидовецького заповідного масиву трьома родами та 3 видами, що становить 50% від загального видового багатства родини в межах Українських Карпат. Всі види (100% видового багатства) включено до ЧКУ.

Salamandra salamandra (Linnaeus, 1758) – Саламандра плямиста. Всього спостерігалося 201 особин саламандри на 8 кілометрів маршруту, що відповідає 25,1 особин на 1 км, або 62,8 особин на га у відповідних біотопах.

Lissotriton montandoni (Boulenger, 1880) – Тритон карпатський. Всього спостерігалося 0,1 особин на 8 кілометрів маршруту.

Mesotriton alpestris (Laurenti, 1768) – Тритон альпійський. Всього спостерігалося 10 особин на 8 кілометрів маршруту, що відповідає 1,3 особин на 1 км, або 3,1 особин на га у відповідних біотопах.

Родина Bufonidae Gray, 1825 – Ропухоподібні. Представлена в межах Синевирського ПОНДВ одним родом та видом, що складає 50% від видового багатства родини в межах Українських Карпат.

Bufo bufo (Linnaeus, 1758) – Ропуха сіра. Всього спостерігалася 1 особина на 8 кілометрів маршруту, що відповідає 0,1 особин на 1 км, або 0,3 особин на га у відповідних біотопах.

Угольсько-широколужанський заповідний масив. На теренах Угольсько-Широколужанського заповідного масиву КБЗ виявлено 7 видів амфібій (S. salamandra, L. montandoni, B. variegata, B. bufo, R. temporaria, R. arvalis, R. dalmatina) з п'яти родів, чотирьох родин та двох рядів. Чотири види (57%) занесені до ЧКУ.

Родина Salamandridae Goldfuss, 1820 – Саламандроподібні. Представлена в межах УгольськоШироколужанського заповідного масиву двома родами та 2 видами, що становить 33,3% від загального видового багатства родини в межах Українських Карпат. Обидва види (100% видового багатства) включено до ЧКУ.

Salamandra salamandra (Linnaeus, 1758) – Саламандра плямиста. Всього спостерігалося 989 особин саламандри на 131 кілометр маршруту, що відповідає 7,5 особин на 1 км, або 18,9 особин на га у відповідних біотопах.

Lissotriton montandoni (Boulenger, 1880) – Тритон карпатський. Угольське лісництво. Всього спостерігалося 4 особини на 131 кілометр маршруту, що відповідає 0,1 особині на га у відповідних біотопах.

Родина Bombinatoridae Gray, 1825 – Кумкоподібні. Представлена в межах Синевирського ПОНДВ одним родом та видом, складає 50% від видового багатства родини в межах Українських Карпат. Кумка жовточерева включена до третього видання ЧКУ.

Bombina variegata (Linnaeus, 1758) – Кумка гірська (жовточерева). Всього спостерігалося 4 особин на 131 кілометр маршруту, що відповідає 0,1 особині на га у відповідних біотопах.

Родина Bufonidae Gray, 1825 – Ропухоподібні. Представлена в межах Угольсько-Широколужанського заповідного масиву одним родом та видом, що складає 50% від видового багатства родини в межах Українських Карпат.

Bufo bufo (Linnaeus, 1758) – Ропуха сіра. Виявлена в 1 пункті. Чисельність виду низька.

Родина Ranidae Rafinesque, 1814 – Жабоподібні. Представлена в межах Угольсько-Широколужанського заповідного масиву одним родом та трьома видами, що складає 50% від видового багатства родини в межах Українських Карпат. Один вид (33,3%) занесений у третє видання ЧКУ.

Rana temporaria Linnaeus, 1758 – Жаба трав'яна. Всього спостерігалося 208 особин на 131 кілометр маршруту, що відповідає 1,6 особин на 1 км, або 4 особини на га у відповідних біотопах.

Rana arvalis Nilsson, 1842 – Жаба гостроморда. Всього обліковано 5 особин на 131 кілометр маршрутів, що відповідає 0,1 особині на га у відповідних біотопах.

Rana dalmatina Fitzinger In Bonaparte, 1839 – Жаба прудка. Всього обліковано 4 особини на 131 кілометр маршрутів, що відповідає 0,1 особині на га у відповідних біотопах.

Чорногірський заповідний масив. На теренах Чорногірського заповідного масиву КБЗ виявлено 6 видів земноводних (S. salamandra, L. montandoni, M. alpestris, B. variegata, B. bufo, R. temporaria) з шести родів, чотирьох родин та двох рядів. Чотири види (67%) занесені до ЧКУ.

Родина Salamandridae Goldfuss, 1820 – Саламандроподібні. Представлена в межах Чорногірського заповідного масиву трьома родами та 3 видами, що становить 50% від загального видового багатства родини в межах Українських Карпат. Усі види (100% видового багатства) включено до ЧКУ.

Salamandra salamandra (Linnaeus, 1758) – Саламандра плямиста. Всього спостерігалося 245 особин саламандри на 47 кілометр маршруту, що відповідає 5,2 особин на 1 км, або 13 особин на га у відповідних біотопах.

Lissotriton montandoni (Boulenger, 1880) – Тритон карпатський. Всього спостерігалося 128 особин на 47 кілометр маршруту, що відповідає 2,7 особин на 1 км, або 6,8 особин на га у відповідних біотопах.

Mesotriton alpestris (Laurenti, 1768) – Тритон альпійський. Всього спостерігалося 3 особин на 47 кілометрів маршруту, що відповідає 0,1 особин на 1 км, або 0,2 особин на га у відповідних біотопах.

Родина Bombinatoridae Gray, 1825 – Кумкоподібні. Представлена в межах Чорногірського заповідного масиву одним родом та видом, складає 50% від видового багатства родини в межах Українських Карпат. Кумка жовточерева включена до третього видання ЧКУ.

Bombina variegata (Linnaeus, 1758) – Кумка гірська (жовточерева). Всього спостерігалося 103 особин на 47 кілометр маршруту, що відповідає 2,2 особин на 1 км, або 5,5 особин на га у відповідних біотопах.

Родина Bufonidae Gray, 1825 – Ропухоподібні. Представлена в межах Чорногірського заповідного масиву одним родом та видом, що складає 50% від видового багатства родини в межах Українських Карпат.

Bufo bufo (Linnaeus, 1758) – Ропуха сіра. Всього спостерігалося 2 особин на 47 кілометрів маршруту, що відповідає 0,1 особині на га у відповідних біотопах.

Родина Ranidae Rafinesque, 1814 – Жабоподібні. Представлена в межах Чорногірського заповідного масиву одним родом та видом, що складає 16,6% від видового багатства родини в межах Українських Карпат.

Rana temporaria Linnaeus, 1758 – Жаба трав'яна. Всього спостерігалося 207 особин на 47 кілометрів маршруту, що відповідає 4,4 особин на 1 км, або 11,0 особин на га у відповідних біотопах.

На підставі отриманих даних проведено оцінку показників таксономічного багатства та різноманіття угруповань на даний час та в минулому у межах КБЗ. Таксономічне багатство батрахофауни у минулому та на сучасному етапі майже не зазнало змін і рівне, відповідно 20 проти 18. Протилежних коливань з часом зазнає показник таксономічного різноманіття. Так H' у минулому він становив 0,25 біт на сучасному етапі – 0,24 біт. Даний факт пов'язаний із збільшенням вирівняності кількості таксонів при їх загальному зменшенні.

Еудомінантами у асоціаціях амфібій КБЗ виступають S. salamandra (58,6%) та R. temporaria (26,0%); домінантом – L. montandoni (8%); субдомінантами – B. variegata та B. bufo (3,5 та 3%, відповідно); субрецедентами є M. alpestris (0,4%), R. arvalis (0,2%), R. dalmatina (0,1%). Індекс домінування (1/е) складає 2,28 за вирівняності за частотою (е) – 0,44. Видове різноманіття (Н.) рівне 1,64; кількість видів – 8.

Кузійський заповідний масив. Еудомінантами у асоціаціях амфібій Кузійського заповідного масиву КБЗ виступають S. salamandra (37,7%) та R. temporaria (36,6%); L. montandoni (13,4%); B. bufo (12,2%); субрецедентом – B. variegata. Індекс домінування (1/е) достатньо високий і складає 2,46 за вирівняності за частотою (е) – 0,41. Видове різноманіття (Н.) рівне 1,83; кількість видів – 5.

Мaрамороський заповідний масив. Еудомінантами у асоціаціях амфібій Марамороського заповідного масиву КБЗ виступає R. temporaria (47,5%) та S. salamandra (46,6%); субдомінантом – L. montandoni (4,5%); Субрецедентами – B. bufo (0,9%) та B. variegata (0,4%). Індекс домінування (1/е) складає 2,81 за вирівняності за частотою (е) – 0,36. Видове різноманіття (Н.) рівне 1,32; кількість видів – 5.

Свидовецький заповідний масив. Еудомінантами у асоціаціях амфібій Свидовецького заповідного масиву КБЗ виступає S. salamandra (94,6%); субдомінантом – M. alpestris (4,7%); субрецедентами – B. bufo (0,5%) та L. montandoni (0,5%). Індекс домінування (1/е) складає 14,07 за вирівняності за частотою (е) – 0,07. Видове різноманіття (Н.) рівне 0,34; кількість видів – 4.

Угольсько-широколужанський заповідний масив. Еудомінантами у асоціаціях амфібій Угольсько-Широколужанського заповідного масиву КБЗ виступають S. salamandra (81,4%) та R. temporaria (17,1%); субрецедентами – L. montandoni (0,4%), R. arvalis (0,4%), B. variegata (0,3%), R. dalmatina (0,3%), B. bufo (0,01%). Індекс домінування (1/е) достатньо складає 4,04 за вирівняності за частотою (е) – 0,25. Видове різноманіття (Н.) рівне 0,8; кількість видів – 7.

Чорногірський заповідний масив. Загалом еудомінантами у асоціаціях амфібій Чорногірського заповідного масиву КБЗ виступають: S. salamandra (35,6%), R. temporaria (30,1%), L. montandoni (18,5%) та B. variegata (15%); субрецедентами – M. alpestris (0,5%) та B. bufo (0,3%). Індекс домінування (1/е) складає 4,04 за вирівняності за частотою (е) – 0,25. Видове різноманіття (Н.) рівне 0,8; кількість видів – 6.

Частка видів амфібій КБЗ, що занесені до ЧКУ становить 63% (S. salamandra, L. montandoni, M. alpestris, B. variegata, R. dalmatina) таким чином індекс багатства батрахофауни (І) рівен 3,13. Інші значення індексу багатства батрахофауни (І) характерні для окремих заповідних масивів КБЗ, так у Свидовецькому заповідному масиві виявлено 4 види з них 3 включені до ЧКУ (S. salamandra, L. montandoni, M. alpestris); частка видів з ЧКУ = 75%, І = 2,25; у Чорногірському заповідному масиві виявлено 6 видів з них 4 включені до ЧКУ (S. salamandra, L. montandoni, M. alpestris, B. variegata); частка видів з ЧКУ = 67%, І = 2,67; у Кузійському заповідному масиві виявлено 5 видів з них 3 включені до ЧКУ (S. salamandra, L. montandoni, B. variegata); частка видів з ЧКУ = 60%, І = 1,8; у Марамороському заповідному масиві виявлено 5 видів, з них 3 включені до ЧКУ (S. salamandra, L. montandoni, B. variegata); частка видів з ЧКУ = 60%, І = 1,8; у Угольсько-Широколужанському заповідному масиві виявлено 7 видів з них 4 включені до ЧКУ (S. salamandra, L. montandoni, B. variegata, R. dalmatina); частка видів з ЧКУ = 57%, І = 2,29.

Отже, контрольний список видів амфібій Карпатського біосферного заповідника, створений на основі аналізу літературних джерел, вивчення та перевизначення музейних колекцій, обробки результатів оригінальних польових досліджень, нараховує 8 видів земноводних (S. salamandra, L. montandoni, M. alpestris, B. variegata, B. bufo, R. temporaria, R. arvalis, R. dalmatina) з шести родів, чотирьох родин та двох рядів.

Заповідні масиви Карпатського біосферного заповідника різняться за видовим багатством, від 4 видів по Свидовецькому заповідному масиві до 7 в Угольсько-Широколужанському. Середнє значення кількості видів для одного заповідного масиву складає 5,4 видів проти 8 видів загального списку батрахофауни КБЗ.

На території гірських масивів Карпатського біосферного заповідника охороняється 44,4 % (8 з 18 видів) регіонального таксономічного багатства амфібій та 40 % (з 20) видового складу всієї теріофауни України, що є одним з найбільших показників серед усіх об'єктів природнозаповідного фонду України.

Таксономічне багатство батрахофауни Карпатського біосферного заповідника у минулому та на сучасному етапі майже не зазнало змін і рівне, відповідно 20 проти 18. Протилежних коливань з часом зазнає показник таксономічного різноманіття. Так H' у минулому він становив 0,25 біт на сучасному етапі – 0,24 біт. Даний факт пов'язаний із збільшенням вирівняності кількості таксонів при їх загальному зменшенні.

Еудомінантами у асоціаціях амфібій Карпатського біосферного заповідника виступають S. salamandra (58,6%) та R. temporaria (26,0%); Індекс домінування (1/е) складає 2,28 за вирівняності за частотою (е) – 0,44. Видове різноманіття (Н.) рівне 1,64.

Частка видів амфібій Карпатського біосферного заповідника, що занесені до третього видання Червоної книги України, становить 63% (S. salamandra, L. montandoni, M. alpestris, B. variegata, R. dalmatina) таким чином індекс багатства батрахофауни (І) рівен 3,13.

2. Рослинність заповідного масиву «Долина нарцисів» (КБЗ)

Для успішного розв'язання завдань збереження біорізноманітності заповідних територій серед низки заходів передбачено проведення екологічного моніторингу. Він є особливо актуальним для територій природоохоронних об'єктів, екосистеми яких у минулому трансформовані під впливом антропогенних факторів. До таких територій належить заповідний масив «Долина нарцисів», де у 1980-х рр. здійснено осушувальні роботи, внаслідок яких суттєво змінився рослинний покрив. Особливе місце в системі екологічного моніторингу займає картування рослинного покриву як автотрофного блоку, який, з одного боку, є досить чутливим індикатором змін навколишнього середовища і його компонентів та впливу різних видів господарської діяльності, а з іншого, — відіграє важливу роль у функціонуванні екосистем. Геоботанічні карти не лише синтезують різноманітну інформацію про рослинний покрив території, а й сприяють розв'язанню багатьох теоретичних і практичних проблем. Зокрема, отримана інформація використовується для пізнання графічних закономірностей розподілу угруповань, особливостей екологічних зв'язків, розкриває динаміку розвитку рослинного покриву. Геоботанічна карта забезпечує також наочність відображення змін рослинності залежно від характеру антропогенних чинників. Інформація на карті відбиває територіальний розподіл рослинності, а також її зв'язок з факторами середовища.

Карпатський біосферний заповідник (КБЗ) є біогеографічно репрезентативним і виконує функцію збереження унікальних гірських ландшафтів регіону (2,5 % його території). У складі КБЗ — вісім окремих масивів. Заповідні масиви Чорногірський, Свидовецький, Кузійський та Мармороський знаходяться на південному сході Закарпатської обл., поблизу м. Рахова; Угольсько(Широколужанський — на північному сході від м. Хуст. Найзахіднішими масивами КБЗ є колишні ботанічні заказники «Чорна гора» і «Юлівська гора», що поблизу м. Виноградова, та «Долина нарцисів», поблизу м. Хуст. Статус біосферного заповідника зумовлює його специфічні завдання. Поряд з охороною типових та раритетних екосистем і ландшафтів провідним є екологічний моніторинг за їх станом і прогнозування змін. Започатковано створення серії карт рослинності заповідних масивів КБЗ. Карти Чорногірського, Угольського та Широколужанського заповідних масивів уже опубліковано.

Заповідний масив «Долина нарцисів» знаходиться поблизу с. Кіреші, що у Хустському районі Закарпатської обл., має площу 256,5 га і з 1978 р. входить до складу КБЗ. За фізико-географічним районуванням належить до Притисянської Чоп(Мукачівської низовини області Закарпатської низовини підпровінції Українські Карпати. За геоботанічним районуванням територію відносять до Хустсько-Солотвинського геоботанічного району Закарпатського передгірного округу Східнокарпатської підпровінції. Я.П. Дідух і Ю.Р. Шеляг-Сосонко відносять її до Закарпатського округу Панонської провінції. Карта виконана у масштабі 1:10000 , складена за картографічними матеріалами Карпатського біосферного заповідника та результатами польових досліджень 2005—2006 рр. Картування виконували маршрутним методом. Оптимальні маршрути обирали на основі картографічних матеріалів лісовпорядкування. За допомогою останніх уточнювали геоботанічні контури. Для відображення якісних характеристик підрозділів рослинності, що картуються, використано штриховий фон.

Легенда геоботанічної карти заповідного масиву «Долина нарцисів» являє собою список одиниць рослинності, фітоценози яких займають достатні для картування у вибраному масштабі площі, і відображає основну фіторізноманітність території на рівні класифікаційних одиниць різного рангу. Вона базується на еколого-фітоценотичній класифікації рослинності, оскільки остання досить повно охоплює багато фітоценотичних ознак рослинних угруповань, суттєвих для їх систематизації при картуванні у великому масштабі. Її трансформацію в легенду здійснено за типологічним принципом із залученням екологічних критеріїв для конкретизації територіальної приуроченості виділених таксонів. Структура легенди ієрархічна і є системою підзаголовків, супідрядних на різних рівнях, які відповідають одиницям рослинності різного рангу і послідовно відображають топологічну диференціацію рослинності. Таксономічний ранг і просторова вираженість підрозділів, що складають легенду, різні. За обраним масштабом картуються одиниці різного таксономічного значення і обсягу, що дало змогу відобразити всю складність рослинного покриву заповідного масиву. Основними одиницями картування рослинності в легенді виступають асоціації, фітоценози яких переважають за площами, або їхні комплекси, що є наслідком мозаїчності рослинного покриву. У легенді вони мають числові позначення.

Справжні луки у легенді представлені 10 номерами. Основні їх площі сформувалися переважно у прирусловій підвищеній частині р. Хустець, а також на середньовисоких елементах рельєфу центральної частини заплави. У ґрунтовому покриві домінують дернові та дерново-лучні ґрунти. Фітоценози асоціації Anthoxanthetum (odorati) festucosum (ovinae) в заповідному масиві займають порівняно невеликі площі і трапляються лише у правобережній частині заплави р. Хустець. Вони приурочені до найвищих елементів рельєфу заплави — на плоских вершинах гряд. Це найменш вологі екотопи заплави з найбіднішими різновидами добре дренованих лучно-дернових ґрунтів. Фітоценози мають середньогустий (70—80 %) і середньовисокий (60—70 см) травостій. Його ярусність виявлена досить чітко, травостій диференційований на два під'яруси. Перший складається переважно із злаків другої величини, в якому домінує Anthoxanthum odorat(25— 30 %), а співдомінує Festuca ovina L. (15—20 %). У складі фітоценозів на пробних ділянках налічується до 30 видів, здебільшого мезофітів, ксеромезофітів і психро-мезофітів. Охарактеризовані угруповання трапляються у комплексі з фітоценозами асоціації Festucetum (rubrae) anthoxanthosum (odorati), що сформувалися на вирівняних ділянках, та з фітоценозами болотистих лук (Alopecuretum geniculatae pCaricetum acutae Glycerietum fluitantis pur ін.) — відповідно, у перезволожених зниженнях (№1).

Фітоценози Festucetum (rubrae) anthoxanthosum (odorati) (№ 2) трапляються у західній частині масиву, приурочені до добре задернованих рівнинно-підвищених ділянок прируслових ділянок заплави р. Хустець. Під ними формуються лучно-дернові ґрунти. На одній ділянці налічується 40—45 видів, переважно мезофітів, дещо менше — ксеромезофітів. Травостій середньовисокий (45—50 см) і густий (95—100 %), диференційований на три під'яруси. Перший під'ярус головним чином складається з домінанта травостою Festuca rubra L. з покриттям 25—35 % та співдомінанта Anthoxanthum odoratum з покриттям 15—20 %. До злакової основи з групи різнотрав'я найчастіше домішуються Betonica officinalis L., Daucus carota L., Galium verum L., Knautia arvensis (L.) Coult, K. dipsacifolia Kreutzer, Sanguisorba offic inalis L., Senecio erraticus Bertol., Thalictrum lucidum L., Veronica serpyllifolia L., V. lon gifolia L. та інші. У розріджених другому (30—35 см) та третьому (15—20 см) під'ярусах основна роль належить представникам з групи різнотрав'я — Achillea millefolium L., Centaurea jacea L., Leontodon autumnalis L., Lotus corniculatus L., Ononis arvensis L., Plantago lanceolata L., P. media L., Ranunculus acris L., Rhinanthus minor L., Thymus pulegioides L., Vicia tetrasperma (L.) Schreb. тощо. На значно менших площах на дещо вирівняних ділянках прируслових частин заплави трапляються фітоценози асоціації Festucetum (rubrae) agrostidosum (tenuis) (№ 3). Вони переважно зростають у південній частині заповідного масиву і мають фітоценотичні характеристики, подібні до попередньої асоціації.

Найпоширенішими серед справжніх лук є фітоценози асоціації Agrostidetum (tenuis) anthoxanthosum (odorati) (№ 4). Вони приурочені до плоских вершин невисоких гряд, їхніх схилів, рівнинних ділянок заплави і трапляються у її прирусловій (правий берег) та центральній ділянках. Найбільші їх площі зосереджені у північній та центральній частинах масиву. У ґрунтовому покриві переважають дернові та лучно-дернові ґрунти. Для них властивий високий (70—90 см) і густий (95—100 %) травостій, диференційований на три під'яруси. Перший густий під'ярус сформований домінантом травостою Agrostis tenuis Sibth (35—45 %) та співдомінантом Anthoxanthum odoratum (15—20 %). До злаків (Arrhenatherum elatius (L.) J. et C. Presl., Briza media L., Deschampsiа caespitosa (L.) Beauv., Holcus lanatus L., Molinia caerulea (L.) Moench, Тrisetum flavescens (L.) Beauv.) найчастіше домішують( ся Coronaria flosc(L.) A. Br, Daucus carota, Knautia arvensis, K. dipsacifolia, Leu canthemum vulgare Lam., Lythrum salicaria L., Rumex crispus L., Stenactis annua Nees та інші. У двох інших розріджених підлеглих під'ярусах зростають типові широко розповсюджені лучні види (Achillea millefolium, Betonica officinalis, Campanula patula L., Carex hirta L., Centaurea jacea, Lotus corniculatus, Plantago lanceolata, Ranunculus acris, R. polyanthemos L., Sedum acre L., Trifolium arvense L. та багато інших). На кожній ділянці асоціації налічується від 45 до 50 видів, переважно мезофітів. У південній частині масиву трапляються невеликі ділянки Agrostidetum (tenuis) anthoxantosum (odorati), що внаслідок припинення викошування заростають чагар( никами (Corylus avellana L., Salix cinerea L., S. triandra L., S. viminalis L.) та дерева( ми (Malus domestica Borkh., Quercus robur L., Populus tremula L., Salix alba L., S. fragi lis L.) (№ 5).

Фітоценози Agrostidetum (tenuis) festucosum (rubrae) (№ 6) займають значно менші площі, ніж Agrostidetum (tenuis) anthoxantosum (odorati). Вони трапляються у південній та східній частинах заплави і сформувалися на її підвищено-рівнинних ділянках. За структурою і складом ці фітоценози подібні до таких попередньої асоціації. У північно-західній частині «Долини нарцисів» знаходяться невеликі за площею ділянки фітоценозів формацій Alopecpratensis, Arrhenathereta elatii, Festpratensis, Triseteta flavescinis. Фітоценози асоціації Alopecuretum (pratensis) festucosum (pratensis) (№ 7) відзначені на пологому схилі гряди з багатими помірно зволоженими ґрунтами правобережної частини заплави. Порівняно з іншими угрупованнями справжніх лук вони мають простішу будову і бідніший флористич( ний склад (25—27 видів в описі). Ксеромезофіти, характерні для фітоценозів інших асоціацій, не виявлені. У густому (90—95 %) травостої чітко виділяються два під'яруси: перший (100—115 cм) складається з домінанта Alopecurus pratensis L. (20—25 %); другий (65—75 см) сформований співдомінантом Festuca pratensis Huds. (15—20 %). Характерними видами є Anthoxanthum odoratum L., Bromus com mutatus Schrad., Dactylis glomerata L., Holcus lanatus L., Poa pratensis L., Centaurea jacea, Lotus corniculatus, Leucanthemum vulgare, Ranunculus acris, Rumex acetosa L. та інші види.

Фітоценози асоціації Festucetum (pratensis) dactylosum (glomeratae) (№ 8) трапляються у прирусловій частині правобережної частини заплави на вирівняній ділянці з лучно-дерновими ґрунтами, що періодично заливається. Травостій густий (95—100 %) та середньовисокий (60—70 см), диференційований на три під'яруси. Перший (основний) під'ярус сформований домінантом Festuca pratensis (20—25 %) і співдомінантом Dactylis glomerata (15—20 %). Значною (3—5 %) є участь інших видів злаків (Alopecurus pratensis, Festuca Poa pratensis, Trisetum flavescens (L.) Beauv.) і різнотрав'я (Daucus carota, Carum carvi L., Galium verum, Leucanthemum vulgare), а в другому під'ярусі — Trifolium pratense L. (15—20 %) та інших видів різнотрав'я. У маловираженому третьому під'ярусі поодиноко зростають Rhinanthus minor, Ranunculus repens L., Taraxacum officinale Webb ex Wigg. тощо. Луки Arrhenatheretum (elatii) dactylosum (glomeratae) (№ 9) займають рівнинні ділянки притерасної частини лівобережжя заплави. Травостій густий (100 %) і високий (100—110 см), диференційований на три під'яруси. Домінант Arrhenatherum elatius (25—30 %) формує перший під'ярус, досить густим є другий під'ярус, в якому співдомінантом виступає Dactylis glomerata (20 %) зі значною участю Trisetum flavescens (10—15 %) і Trifolium pratense (15—20 %). У розрідженому третьому під'ярусі поодиноко трапляються види роду Carex L. (переважно Carex hirta) та різнотрав'я (Medicago lupL., Plantago media L., P. lanceolata тощо ). Фітоценози асоціацій Trisetetum flavescinis purum у комплексі з Trisetetum (flavescinis) dactylosum (glomeratae) (№ 10) опановують прируслові частини рівнинних ділянок берегів р. Хустець, які щорічно заливаються. Травостій досить густий (100 %) і середньовисокий (70—75 см), диференціація на під'яруси нечітка, розглядають два під'яруси. Перший створюють домінант Trisetum flavescens (50—55 %), подекуди зі співдомінантом Dactylis glomerata (15 %), окремими особинами Alo pecurus pratensis, Bromus commutatus, Poa pratensis, Festuca pratensis. У другому під'ярусі велика частка Trifolium pratense (15 %) з поодиноким зростанням багатьох видів лучного різнотрав'я (Campanula glomerata L. s. l., Centaurea jacea, Knautia arvensis, Ranunculus acris, Tragopogon pratensis L. тощо).

Фітоценози асоціацій контурів № 8—10 мають видимі ознаки антропогенного впливу у минулому, зокрема залуження, підсів насіння, підживлення. Це пояснюється близьким розташуванням даних лук до с. Кіреші — з дозволу дирекції заповідника вони щорічно викошуються місцевим населенням. Болотисті луки у легенді представлені двома номерами. Трапляються на території всієї заплави, але основні площі зосереджені в її центральній частині. Сформувалися в екотопах з постійним надмірним зволоженням та дерново-глейовими, рідше дерново-мулисто-глейовими ґрунтами. Пов'язані з днищами плоских знижень і русел колишніх стариць. Не займають значних площ і відзначаються мозаїчністю. На карті їх фітоценози частіше подаються у комплексі з іншими угрупованнями. У заданому масштабі вони показані лише у південно(західній частині масиву. Представлені двома асоціаціями — Caricetum acutae pur) та Filipenduletum (denudatae) caricosum). У складі їх фітоценозів налічується у середньому 40—45 видів з переважанням мезогідрофітів і гідромезофітів. Травостій густий (95—100 %), диференційований на два під'яруси. Перший (основний) під'ярус (60—70 см) сформований домінантом травостою — Carex acuta L. (65—80 %), а в порушених фітоценозах — Filipendula den(J. et C. Presl) Fritsch. З покриттям 1—5 % ростуть Agrostis tenuis, Iris pseudacorus L., Symphytum officinale L., Lysimachia vulgaris L.; поодиноко — Alopecurus pratensis, Deschampsiа caespitosa, Peucedanum pal(L.) Moench, Thalictrum lucidum, Phalaroides arundinacea (L.) Rausch., Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud., Sanguisorba officinalis та інші. Проективне покриття під'ярусу 85—90 %. Другий під'ярус (30—25 см) порівняно розріджений (10—15 %), представлений здебільшого видами різнотрав'я. До його складу звичайно входять Centaurea jacea, Leucanthemum vulgare Lam., Lythrum sali caria, Lathyrus pratensis L., Knautia arvensis, Trifolium pratense тощо.

Торф'янисті луки у легенді представлені 6 номерами. Вони займають більшу частину лучних площ заповідного масиву. Сформувалися у східній та центральній частинах заплави — на знижено-рівнинних ділянках із застійним зволоженням. Під ними розвиваються здебільшого мулувато-глейові та торф'янисто-глейові опідзолені кислі ґрунти. До найпоширеніших належить асоціація Molinietum (caeruleae) agrostidosum (tenuis) (№ 13), фітоценози якої часто трапляються у притерасній частині заплави. На кожній ділянці таких лук налічується 35—45 видів, що значно більше, ніж на аналогічних поліських Травостій досить високий (до 150 см) і густий (95—100 %), диференційований на три або чотири під'яруси, його основою є мезофітні і гідромезофітні види. Перший (основний) під'ярус (100—150 см) сформований домінантом травостою Molinia caerulea (35—50 %), до якого найчастіше домішуються Briza media, Deschampsiа caespitosa, Filipendula denudata, Jconglomerates L., J. effuses L., Lysimachia vulgaris. У другому (50—80 см) се( редньогустому (25—35 %) під'ярусі переважає співдомінант Agrostis ten за участю середньовисоких видів злаків, осок та лучного різнотрав'я (Betonica officinalis, Sanguisorba officinalis, Ranunculus acris, Rhinanthus minor, Veratrum lobelianum Bernh., Holcus lanatus, Centaurea jacea, Dactylorhiza majalis (Reichenb.) P.F., Helictotrichon pubescens (HPilg., Ptarmica vulgaris DC., Campanula patula, Carex acutiformis Ehrh., C. flava L., C. vulpine L., Coronaria floscuculi, Knautia dipsacifolia Kreutzer, Leucanthemum vulgare, Lythrum salicaria, Lathyrus pratensis та багато інших). У складі розріджених третього і четвертого під'ярусів — низькорослі види різнотрав'я (Ajuga reptans L., Lotus corniculatus, Medicago lupulina, Polygala comosa Schkuhr, P. vulgaris L., Potentilla erecta (L.) Hampe, Stellaria graminea L., Thymus pulegioides та інші). На східній межі «Долини нарцисів» дані луки внаслідок нерегулярного викошування заростають чагарниками видів роду Salix L. та поодинокими деревами (№ 14) або характеризуються значним збільшенням видів різнотрав'я, передусім Sanguisorba officinalis (№ 15).

У дещо сухіших умовах на ділянках з більш рівнинним рельєфом сформувалися фітоценози Molinietum (caeruleae) anthoxantosum (odorati) (№ 16), а в складніших орографічних умовах — їх комплекс з фітоценозами Festucetum (rubrae) antho xanthosum (odorati) (на підвищених елементах рельєфу) і Caricetum acutae purum (відповідно, у знижених) (№ 17). Склад і структура травостою даної асоціації подібні до попередньої. Фітоценози Molinietum (caeruleae) deschampsiosum (caespitosae) (№ 18) сформувалися на незначних за площею ділянках з торф'янисто-глейовими опідзоленими ґрунтами. Для них властиві густі (95—100 %) та високі (80—100 см) травостої, добре диференційовані на три під'яруси. Основу першого становлять домінант Molinia caerulea і співдомінант Deschampsiа caespitosa та інші види злаків (Agrostis tenuis, Anthoxanthum odoratum, Briza media, Cynosurus crystatus L., Holcus lanatus, Tri setum flavescens тощо). Підлеглі розріджені під'яруси формують середньовисокі та низькорослі види лучного різнотрав'я (Achillea millefolium, Centaurea jacea, Corona ria floscuculi, Dactylorhiza majalis, Leontodon danubialis Jacq., Ranunculus acris, Trifo lium pratense та інші).

Характерним компонентом заплави є чагарникові угруповання (№ 19), які сформувалися по берегах р. Хустець, уздовж її притоків, меліоративних канав та на перезволожених зниженнях, трапляються по всій заплаві. Найбільш зарослою є південна частина масиву. У складі чагарників налічується 15 видів, проте основу чагарникових заростей становлять види роду Salix (Salix aL., S. cinerea, S. elaeagnos Scop., S. pentandra L., S. triandra, S. viminalis). Серед чагарників поодино( ко чи групами зростають дерева (Salix alba, S. caprea L., S. fragilis, Tilia cordata Mill., Quercus robur, Malus sylvestris Mill., Populus tremula, laevis Pall.). У цих угрупованнях представлений багатий флористичний спектр трав'яних рослин різних еколого(ценотичних груп: лісових, лучно-болотних, болотних, рудеральних. На місці колишніх городів у південній частині масиву, що прилягають до горбогір'я, вкритого садами і городами, сформувалися бур'янові зарості з переважанням Stenactis annua i Erigeron canadensis L. (№ 20). Основними закартованими одиницями у легенді виступають раритетні асоціації, які переважають, або їх комплекс.

На території заповідного масиву раритетними угрупованнями є фітоценози, утворені Narcissus angustifolius, який виступає як домінат чи співдомінант травостою на стадії весняного (друга половина травня) розвитку. Угруповання виду та з його участю мають вигляд куртин різної величини загальною площею близько 85 га. Вони формуються на слабокислих ґрунтах у найбільш зволожених місцях.

Найбільші площі займають фітоценози асоціації Narcissietum (angustifolii) moliniosum (caerу комплексі з Molinietum (caernarcissiosum (angustifolii) (№ 1), які сформувалися переважно уздовж східної межі заповідного масиву в умовах перезволожених едафотопів знижено-рівнинного рельєфу. Для них властивий густий (90—100 %) травостій, основу якого становлять домінант N. angustifolius (30— 70 %) та найпоширеніший співдомінант Molinia caer(20—30 %). Постійними їх супутниками є звичайні лучні види з домішкою болотного різнотрав'я (Alopecurus pratensis, Anthoxanthum odoratum, Аgrostis tenuis, Festuca rRanunculus acris, Festuca pratensis, Holcus lanatus, Dactylis glomerata, Poa pratensis, Peucedanum palustre, Jconglomeratus, J. effKnautia arvensis та інші). Підлеглі розріджені під'яруси формують види осок (Carex tomentosa L., C. panicea L., C. cinerea Poll., C. vulpina L., C. pallescens L.) та різнотрав'я (Achillea millefolium, Sanguisorba officinalis, Lathyrus pratensis, Betonica officinalis, Centaurea jacea, Campanula patula, Potentilla erec ta, Ranunculus repens, Stellaria graminea, Ajuga reptans, Dactylorhiza majalis, Lotus cornic ulatus, Myosotis palustris (L.) L., M. strigReichenb., Plantago lanceolata та інші). Видова насиченість угруповань становить 45—50 видів. Оскільки N. angustifolius у даних місцезростаннях поширений нерівномірно і його покриття коливається у широких межах, то в цей контур включається і асоціація з його спідомінуванням — Molinietum (caernarcissiosum (angustifolii). Останні подібні до попередньої за структурою та флористичним складом, відрізняються лише показниками покрит тя травостою домінанта Molinia caer (45—50 %) та співдомінанта Narcissus angustifolius (25—30 %).

Фітоценози асоціацій Narcissietum (angustifolii) agrostidosum (tenuis) у комплексі з Anthoxanthetum (odorati) narcissiosum (angustifolii) (№ 2), які поширені у південній частині «Долини нарцисів», та Narcissietum (angustifolii) agrostidosum (tenuis) у комплексі з Narcissietum (angustifolii) festucosum (pratensis) (№ 3) — у північній, формуються на менш зволожених ділянках. Їм притаманні густі (80— 95 %) та середньовисокі (50—60 см) травостої. Перший (основний) ярус утворюють домінант N. angustifolius (30—40 %) та співдомінанти — Anthoxanthum odoratum (15—25 %), Agrostis tenuis (20—25 %), Festuca pratensis (15—20 %). Досить значною (5—15 %) є участь у травостої Sanguisorba officinalis, Ranunculus acris, Betonica offici nalis, Poa pratensis, Festuca r. Поодиноко трапляються Alopecurus pratensis, Dactylis glomerata, Deschampsia caespitosa, Holcus lanatus, Coronaria floscuculi, Veratrum lobelianum, Filipendula denudata, Centaurea jacea, Campanula patula, Carum carvi, Peucedanum pal та інші. Нижчі під'яруси складають поодинокі види різнотрав'я (Аjuga reptans, Alchemilla gracilis Opiz., Achillea millefolium, Carex nigra (L.) Reichard, Equisetum pratense L., Leontodon autumnalis, L. danubialis, Lotus corni culatus, Rumex acetosa, Rhinanthus minor, Stellaria graminea, Trifolium pratense, Vicia tetrasperma та інші види).

На незначних за площею підвищено-рівнинних ділянках у південній частині масиву сформувалися фітоценози асоціації Narcissietum (angustifolii) anthoxantho sum (odorati) (№ 4) з густим (85—90 %) та середньовисоким (45—50 см) травостоєм з домінуванням N. angustifolius (35—40 %) та співдомінуванням Anthoxanthum odo ratum (15—20 %). Значною є домішка у травостої Sanguisorba officinalis (15—20 %), Ranunculus acris (3—5 %), Betonica officinalis (3—5 %), поодиноко трапляються Achillea millefolium, Аjuga reptans, Centaurea jacea, Coronaria floscuculi, Symphytum officinale, Veratrum lobelianum, Vicia tetrasperma тощо.

На правобережжі заплави знайдена лише одна ділянка раритетних фітоценозів асоціації Alopecuretum (pratensis) narcissiosum (angustifolii) (№ 5). Вони сформувалися у багатих перезволожених едафотопах у знижених елементах рельєфу. Травостій густий (95—100 %), з домінуванням у першому під'ярусі Alopecurus pratensis (15—25 %) та співдомінуванням N. angustifolius (20—25 %) — у другому. Значна участь у травостої також видів злакової групи (Anthoxanthum odoratum, Bromus commutatus, Cynosurus cristatus, Dactylis glomerata, Festuca pratensis, F. rHolcus lanatus, Poa pratensis) і видів різнотрав'я (Achillea millefolium, Betonica offici nalis, Campanula patula, Centaurea jacea, Leontodon danubialis, Plantago lanceolata, Sanguisorba officinalis, Ranunculus acris, R. repens та інші).

Побудована геоботанічна карта відображає головні структурні ознаки рослинних угруповань, екологічний потенціал їх місцезростань і закономірності поширення. Згідно з нею рослинність заплави добре диференційована за еколого-генетичними елементами та особливостями середовища, зокрема, це напруженість процесу алювіальності, характер рельєфу і режим зволоження. Рослинність заплави відзначається комплексністю та мозаїчністю і представлена комплексами чагарникових, лучних, болотних і водних ценозів. Луки, як найпоширеніший тип рослинності, найрізноманітніші — внаслідок неоднорідності алювіальних режимів заплави, гідрологічних й едафічних умов. Вони добре представлені на всіх еколого-генетичних елементах: у підвищеній прирусловій та центральній частинах заплави з рівнинно-слабогривистим рельєфом із середнім зволоженням поширені справжні луки, у зниженій перезволоженій притерасній частині — торф'янисті. Для заплави характерні незначна заболоченість і середній ступінь заростання чагарниками.

Лучна рослинність відзначається високою раритетністю фітоценофонду. Раритетні угруповання займають значні площі і поширені переважно у притерасній частині, здебільшого у перезволожених едафотопах. Проектом Світового банку «Збереження біорізноманіття Карпат» передбачена серія наукових досліджень, зокрема впровадження у КБЗ географічної інформаційної системи (ГІС) Геоботанічна карта є основним елементом бази даних ГІС. Маючи у базі даних ГІС певний набір карт заповідного масиву «Долина нарцисів», різних за масштабом, інформаційним навантаженням, тематичним спрямуванням, можна їх комбінувати через взаємне накладання, а також моделювати, тобто одержувати нові знання шляхом синтезу й аналізу певної множини специфічних географічних об'єктів певної території.

Використана література:

1. Крулько Л. В., Куртяк Ф. Ф. Батрахофауна гірських заповідних масивів Карпатського біосферного заповідника / Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія, Випуск 27, 2010: 6–12

2. Дубина Д.В., Устименко П.М. Карта рослинності заповідного масиву «Долина нарцисів» (Закарпатська обл.) / ISSN 03724123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4





Реферат на тему: Земноводні Карпатського Біосферного Заповідника та рослинність заповідного масиву "Долина нарцисів" (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.