Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Збереження фауни в Чернівецькій та Івано-Франківській областях, зокрема в НПП "Гуцульщина" (реферат)

Зміст

1. Характеристика земноводних у Чернівецькій області

2. Фауна національного природного парку "Гуцульщина"

Використана література

1. Характеристика земноводних у Чернівецькій області

Протягом останніх десятиліть спостерігається помітне зменшення чисельності багатьох видів амфібій. Основними причиє зростаючий прямий чи опосередкований вплив антропогенного чинника на середовище існування цих тварин, а також неконтрольоване (часто нелегальне) вилучення їх з природи (Земноводні та плазуни..., 1999). Причому вразливими до різних проявів діяльності людини стають навіть широко розповсюджені види, стану популяцій яких, здавалося б, порівняно недавно ще нічого не загрожувало. До таких тварин з цілковитою впевненістю можна віднести і звичайного тритона (Lissotriton vulgaris (Linnaeus, 1758)), адже останнім часом його все рідше можна зустріти у природі.

Цим повідомленням ми продовжуємо серію публікацій, присвячених з'ясуванню морфологічних й екологічних особливостей хвостатих земноводних Прут-Дністровського межиріччя України та прилеглих територій Буковинських Карпат. Раніше були узагальнені наявні відомості стосовно карпатського тритона (L. montandoni (Boul.)) (Хлус та ін., 2006). А запропонована вашій увазі чергова стаття присвячена звичайному тритону.

Основні дослідження проведені на всій території Чернівецької області. Для зняття морфометричних параметрів використали тварин, зібраних протягом весняних періодів 2004-2008 рр. у межах Буковинського Передкарпаття (м. Чернівці, парк "Жовтневий": 12 самок і 10 самців) та Прут-Дністровського межиріччя (05.2005 р., окол. с. Поляна Хотинського району: 2 самки і самець; 03-05.2008 р., окол. с. Шипинці Кіцманського району: 24 самки і 18 самців). Міряли тварин прижиттєво, після чого переважну їх більшість повернули в місця відлову, за винятком кількох особин, які були передані у фонди місцевих музеїв (Смірнов, Скільський, 2008; Смірнов та ін., 2008). Схема морфометричних промірів і статистичний апарат аналізу даних описані раніше (Хлус та ін., 2006). Загалом проміряно 67 тварин (38 самок і 29 самців).

Інформацію щодо поширення та регіональних особливостей біології звичайного тритона збирали, починаючи з середини 1980-х рр. під час експедиційних виїздів у різні райони області загальноприйнятими у батрахології методами (Руководство..., 1989; Измерение..., 2003; та ін.). Крім того, опрацьовані колекційні матеріали з фондів зоологічного музею Чернівецького національного університету (ЗМ ЧНУ) та Чернівецького краєзнавчого музею (ЧКМ), використані дані з літературних джерел й особисті повідомлення колег-зоологів. За допомогу під час проведення польових досліджень і надання неопублікованих відомостей ми висловлюємо щиру подяку А.Д. Волуці, ОД. Волуці, О.І. Зіненку, Л.І. Мелещук, К.Г. Приходській, Д.А. Смірнову, О.А. Титову, C.-A. Hoggstram та A. Finne.

Звичайний тритон є одним з найменших представників хвостатих земноводних фауни України, довжина тіла якого, за літературними даними (Таращук, 1959; Кузьмин, 1999; Писанец, 2007; Писанець, 2007), лише зрідка сягає 11 см (як правило, не більше 8 см). Самки переважно крупніші від самців. Колір тіла представників обох статей досить мінливий. Основне забарвлення спинної частини оливково-буре, коричнево-сіре та коричнево-жовте. У самців фон спини зазвичай темніший, ніж у самок. На загальному тлі в самців розкидані темніші округлі плями. Поверхня шкіри в самців гладенька, а в самок дрібнозерниста. Черевна частина тіла у представників обох статей світло-кремового кольору; в самців посередині вона зазвичай червона, в самок жовтогаряча з темно-бурими плямами. У шлюбний період більш вираженими стають ознаки статевого диморфізму. У самців у цей час добре помітним є спинний гребінь (до 10 мм у висоту), який має вигляд хвилястої перетинки, що не переривається біля основи хвоста. На пальцях задніх кінцівок утворюються шкірясті облямівки. Округлі темні плями на тулубі та хвості розташовані поздовжніми рядами, які на голові переходять у три смуги. На хвості з'являється перламутрово-блакитна смуга; збільшуються клоакальні губи. У самок спинний гребінь та облямівки на задніх лапах відсутні; клоакальні губи не збільшуються . Плями на черевній поверхні в самок дрібніші, ніж у самців. Личинки світлі, майже одноколірні, з округлими світлими плямами на боках. Спина часто жовтувата. Загальна довжина личинок перед метаморфозом сягає 30-40 мм, цьоголіток одразу після метаморфозу 20-36 мм.

Порівняльний аналіз пластичних ознак і парних індексів їх відношень у самців і самок з території Буковини виявив високо достовірні статеві відмінності за всіма дослідженими параметрами, крім довжини голови (табл. 1 і 2). При цьому, при дуже близьких загальних лінійних розмірах (оцінених за сумою L. та L.cd.) самці мають коротше тіло (й, відповідно, тулуб без голови, та меншу відстань між передніми і задніми кінцівками) та довший, ніж у самок, хвіст. У зв'язку з цим спостерігаються відмінності лінійних пропорцій тіла (в самців менші індекси L./L.cd. та (L.-L.c.)/L.c.). Обидві пари кінцівок самців довші, ніж у самок. При цьому передні кінцівки самців коротші за задні, тоді як у самок навпаки, передні кінцівки довші. При майже однаковій довжині голови її ширина в самців менша, внаслідок чого змінюються пропорції голови: в самців вона відносно більш видовжена, ніж у самок. Описані відмінності свідчать, насамперед, про кращу пристосованість самців звичайного тритона з досліджуваної території до локомоції у воді: форма голови та загальні пропорції тіла забезпечують його більшу обтічність, а відносно довгий потужний хвіст (з добре розвиненим у шлюбний період гребенем) рухову активність. Більші аб солютні та відносні розміри тулуба самок, імовірно, пов'язані з виношуванням ікри.

Для підтвердження виявлених залежностей здійснили кореляційний аналіз. Виявилося, що лише довжина хвоста самок тісно корелює з лінійними пропорціями їх тіла (L./L.cd., r>0,8), а всі інші кореляційні пари характеризуються середніми (0,5<r<0,8) або низькими (r<0,5) кореляційними залежностями. Цікаво, що з усіма іншими ознаками довжина хвоста самок корелює слабо (див. табл. 4). Спостерігаються певні відмінності матриць інтеркореляцій самців і самок. Так, довжина тіла самців корелює з довжиголови, задніх кінцівок і відстанню між кінцівками. У самок цей показник корелює як з довжиною, так і з шириною голови (але не залежить від її пропорцій), довжиобох кінцівок і відстанню між ними, а також з відносною довжиною тулуба ((L.-L.c.)/L.c.). Довжина хвоста в самців скорельована з довжиною голови, обох кінцівок і лінійним індексом, тоді як у самок лише з лінійним індексом, але тіснота цього зв'язку, як уже зазначалося, висока. Довжина голови самців корелює з довжитіла, хвоста, передньої кінцівки, пропорціями голови та відносною довжиною тулуба, а в самок лише з довжиною тіла, шириною голови та довжиною передньої кінцівки. Отже, в самців спостерігаються більш виражені кореляційні зв'язки лінійних параметрів тіла, що забезпечують його обтічність і прогонистість у воді. Підтвердженням цієї думки є також кореляційні зв'язки довжини обох кінцівок самців з довжиною хвоста, доволі тісний зв'язок основного лінійного індексу з довжиною хвоста (і лише з нею) та кореляція відносної довжини тулуба з довжиною і пропорціями голови (у самок цей індекс корелює лише з довжиною тіла). Таким чином, розміри та загальні пропорції тіла і голови самців спрямовані, насамперед, на забезпечення комплексу гідродинамічних пристосувань.

Ширина голови самців не виявляє кореляційної залежності від інших досліджуваних параметрів, водночас у самок вона корелює з довжитіла, голови, обох кінцівок і пропорціями голови. При цьому пропорції голови самок корелятивно зв'язані лише з її шириною, тоді як у самців з довжиною голови та відносною довжиною тулуба. Більша ширина голови самок та її відносно більш округла форма може бути інтерпретована як пристосування до захоплення більших за розмірами об'єктів живлення (що важливо для забезпечення успішного розмноження).

Цікаво також, що відношення довжин кінцівок у самців корелює з довжиною передніх кінцівок, які самці використовують під час залицяння у шлюбний період (Беляев, 1979), а в самок задніх, які самка використовує при відкладанні ікри.

Таким чином, кореляційний аналіз показав, що комплекс морфометричних ознак самців звичайного тритона в досліджуваному регіоні адаптований, насамперед, на активне переміщення у воді, а в самок на забезпечення ефективного живлення й успішного розмноження.

Факторизація матриці інтеркореляцій морфологічних параметрів тварин з Буковини дозволила виявити наявність чотирьох провідних факторів їх мінливості як у самців, так і в самок У самців два перших фактори приблизно порівну (~30 %) визначають мінливість. Ще понад 28 % мінливості пов'язано в самців з фактором ІІІ. Перший фактор зі змістовних міркувань можна умовно назвати фактором "локомоції", оскільки він визначається мінливістю довжини хвоста й обох пар кінцівок У самок він визначає лише 16,3 % загальної мінливості та не залежить від довжини задньої кінцівки (табл. 5 і 7). Величина фактора ІІ як у самців, так і в самок, є, в основному, результатом варіабельності параметрів голови і його (за аналогією з охарактеризованим раніше (Хлус та ін., 2006) карпатським тритоном) можна назвати фактором "розміру голови". Спостерігається певна відмінність у структурі факторного навантаження цього фактору (в обох статей він описується зв'язкою з чотирьох параметрів, але в самців, крім згаданих розмірів голови та довжини передньої ноги, в його визначенні бере участь довжина хвоста, тоді як у самок довжина тіла). Структура факторного навантаження фактора III близька в обох статей; його можна інтерпретувати як фактор "лінійних розмірів тіла". У самців цей фактор враховує близько третини загальної мінливості, тоді як у самок менше 24 % (див. табл. 5). У самок фактор IV, аналогічного якому в самців немає, описує близько 30 % загальної мінливості й визначається довжиною обох пар кінцівок (причому найбільш тісний зв'язок спостерігається з довжиною задньої кінцівки (див. табл. 7)) та, меншою мірою, тіла. Зі змістовних міркувань його можна вважати фактором "розмірів кінцівок". Вірогідно, саме цей фактор пов'язаний з комплексом пристосувань самок до виношування та відкладання яєць. Фактор IV в самців (11,5 % загальної мінливості) залежить лише від довжини передньої кінцівки (див. табл. 6). Порівняння внесків окремих факторів у загальну структуру мінливості самців і самок підтверджує зроблені на основі морфометричного та кореляційного аналізів узагальнення щодо наявності статевих відмінностей у характері морфологічних адаптацій.

Отже, самці та самки тритона звичайного з території Чернівецької області істотно відрізняються як за величиною лінійних морфологічних параметрів, так і за специфікою їх мінливості.

Звичайний тритон зустрічається на значній частині території України (Таращук, 1959; Кушнирук, 1968; Кузьмин, 1999; Писанец, 2007; Писанець, 2007), крім Криму та степових регіонів. У межах Буковини виявлений у рівнинній і передгірській частинах (Андреев, 1953; Никитенко, 1957, 1959; Таращук, 1959; Шнаревич и др., 1959; Татаринов, 1973; Шнаревич, 1978; Щербак, Щербань, 1980; Litvinchuk et al., 2003; Хлус, Скільський, 2006; Смирнов, 2007) до висоти 600-700 м н. р. м.

Протягом періоду розмноження в різних типах водойм звичайні тритони можуть утворювати скупчення з кількох десятків особин. Так, 5.06.1978 р. на луці в заплаві р. Сірет (околиці м. Сторо жинець) у водоймах площею 12-200 м2 (обстежені 22 водойми) щільність населення цих тварин сягала 1 ос./1,320,0 м2, а 6.06.1978 р. у стариці (заплава Прута) знайдена 1 ос./8 м2 (Щербак, Щербань, 1980). Згідно проведених абсолютних обліків, щільність населення тритонів складає в середньому 8,8 ос./м2 водойми ; уздовж берегової лінії 20,4 ос./100 м маршруту Після закінчення періоду розмноження на суші трапляються переважно поодинокі особини.

Типовими місцями перебування звичайного тритона в Чернівецькій області є вологі ділянки широколистяних і мішаних лісів, зарості чагарників, парки. У період розмноження його виявляли в різноманітних водоймах озерах, ставках, старицях річок, меліоративних каналах, коліях від автомобілів, заповнених водою ямах тощо .

Регіональні особливості екології звичайного тритона вивчені ще явно не достатньо. Після зимової сплячки перші особини з'являються наприкінці березня (рівнинна частина) або на початку квітня (передгір'я) (Никитенко, 1959). І.Ф. Андрєєв (1953) перших тритонів виявляв 22.03, а їх масову появу спостерігав 26.03. Згідно наших даних, весняне про будження настає дещо раніше. Так, у ставках парку "Жовтневий" (південна частина Чернівців) ми виявляли тритонів 27.03.2004 р., 10.04.2005 р., 8.03.2007 р.,

3.03.2008 р. Масове переселення у водойми та відкладання ікри спостерігається наприкінці квітня на початку травня (Никитенко, 1959). За даними інших дослідників, початок відкладання ікри в рівнинній частині області відбувається з перших чисел квітня (відмічали 2.04), масове ікрометання протягом 6-8.04, а в гірських районах наприкінці травня та на початку червня (Андреев, 1953). Самці у шлюбному вбранні були спіймані 10.03.2008 в канаві в с. Шипинці. У цей же час ми спостерігали й активні шлюбні ігри. Шлюбна поведінка виду описана в низці публікацій (Беляев, 1979; Щербак, Щербань, 1980; та ін.). Загалом пік шлюбного періоду у звичайного тритона на Буковині припадає на кінець березня-квітень. Починаючи з другої половини травня ми їх виявляли у водоймах все рідше, а до середини червня зустрічали лише поодиноких особин (див. табл. 9).

Відомо (Таращук, 1959; Банников и др., 1977; Щербак, Щербань, 1980; Кузьмин, 1991, 1999; Писанец, 2007; Писанець, 2007), що звичайні тритони активні протягом теплого періоду року (березень-жовтень). Шлюбний період, залежно від погодних умов конкрет ного сезону, закінчується в червні-липні. Плодючість 60-700 яєць (частіше близько 150). Шлюбні ігри та відкладання ікри відбуваються при температурі води 3-32 °С. Самка прикріплює по 1-2 ікринки на листя підводних рослин. Цей процес триває кілька днів з перервами, при зниженні температури води може затримуватися до 18 діб. Личинки з'являються приблизно через два тижні. Метаморфоз триває зазвичай 60-70 діб, хоча іноді може продовжуватись аж до наступного року. Крім того, відомі популяції (в тому числі й на території України та в суміжних регіонах), в яких зустрічаються педоморфні (неотенічні) особини (Litvinchuk et al., 1996; Кузьмин, 1999; Litvinchuk, 2001; Матвеев, 2007; Писанец, 2007; Писанець, 2007; Covaciu-Marcov, Cicort-Lucaciu, 2007), що може бути пов'язано з низькими температурами під час метаморфозу, нестачею їжі й особливостями хімічного складу води і корму. Статевозрілими ці амфібії стають на третьому році життя.

Звичайних тритонів протягом весняно-літнього періоду відмічали в наступник пунктах Чернівецької області (наведені лише конкретні знахідки). У червні-липні в 1996-1998 рр. їх зрідка виявляли в окол. с. Долішній Шепіт (К.Г. Приходська, особ. повід.). 14.05.2006 р. самку спіймали в окол. с. Топорівці (О.І. Зіненко, особ. повід.). 16.05.2006 р. кілька самок і самців виявлені в тимчасовій водоймі на узбіччі дороги між селами Поляна і Рухотин (Смірнов, Скільський, 2008; кол. ЧКМ). 11.06.2006 р. особина спіймана в окол. с. Комарівці (Смірнов та ін., 2008; кол. ЗМ ЧНУ). На початку травня 2008 р. самка потрапила в пастку Барбера в заказнику "Цецино" (західна околиця Чернівців).

Основними місцями зимівель звичайного тритона, куди тварини ховаються у жовтні (Никитенко, 1959), слугують нори гризунів, порожнини серед каміння та нагромадження деревини, засипані опалим листям ями, підвали будинків (Татаринов, 1973; Щербак, Щербань, 1980). Протягом осіннього періоду цих амфібій виявляли в наступних місцях. 2.09.2005 р. молоду особину викопали з купи землі, виритої на поверхню буковинським сліпаком (Spalax graecus Nehr.) на луці в заказнику "Мальованка" біля с. Заволока. 21.10.2006 р. молодого тритона знайшли під корою пня в лісопарку "Гарячий Урбан" у Чернівцях. 24.09.2007 р. дорослу особину (загинула під колесами автомобіля) виявили в с. Шипинці. Найбільш пізня зустріч датована 25.10.2007 р. в Шипинцях спостерігали самку, яка переповзала дорогу.

У раціоні звичайного тритона на території Буковини наявні дощові черви (до 65 %), комахи та їх личинки (до 20 %), павуки (до 10 %), різноманітні водні безхребетні (Никитенко, 1959). у шлунках 3 тварин, упійманих у с. Шипинці 5-7.05.2008 р. виявлені 18 об'єктів живлення: ракоподібні (частка сягає 50,0 %), комахи та їх личинки (22,2 %), молюски (11,1 %), дощові черви та водяні кліщі (по 5,6 %), а також рослинні залишки (вищі рослини, водорості), що потрапили до травного тракту з кормом. Крім того, у шлунках 2 тритонів встановлене перебування більше 20 особин стьожкових червів, які ведуть паразитичний спосіб життя.

Ворогами звичайного тритона в Українських Карпатах є деякі види риб (щука (Esox luceus L.), головень (Leuciscus cephalus (L.)), сазан (Cyprinus carpio L.), окунь (Perca fluviatilis L.)), земноводних (гребінчастий тритон (Triturus cristatus (Laur.)), озерна (Pelophylax ridibundus (Pall.)) та ставкова (P lessonae (Cam.)) жаби), плазунів (болотна черепаха (Emys orbicularis (L.)), звичайний (Natrix natrix (L.)) і водяний (N. tessellata (Laur.)) вужі), птахів (бугай (Botaurus stellaris (L.)), бугайчик (Ixobrychus minutus (L.)), квак (Nycticorax nycticorax (L.)), сіра чапля (Ardea cinerea L.), білий (Ciconia coconia (L.)) і чорний (C. nigra (L.)) лелеки, крижень (Anasplatyrhynchos L.), чирянки мала (A. crecca L.) і велика (A. querquedula L.); на личинок можуть нападати хижі водні комахи та їх личинки (Щербань, 1976; Щербак, Щербань, 1980; наші дані). Паразитологічне обстеження земноводних Карпатського регіону України показало, що для звичайного тритона показник екстенсивності зараження складав: гельмінти різних таксономічних груп 95,0 %, зокрема трематоди 35,0 %, нематоди 62,5 %, скреблянки 45,0 % (Мазурмович, 1959).

На стан популяцій виду значний негативний вплив спричиняє антропогенне навантаження. Забруднення середовища, особливо на урбанізованих територіях, призводить до збільшення в багато разів випадків аномалій розвитку та захворювань (Вершинин, 1982, 1996; Кузьмин, 1999). (Смирнов, 2007) в Чернівцях відмічені випадки полімелії серед дорослих тритонів . Також зафіксована загибель дорослих тварин на автошляхах області (Смірнов, 2008)

Звичайний тритон занесений у додаток ІІІ до Бернської конвенції (Конвенція..., 1998; Земноводні та плазуни., 1999; Парникоза и др., 2005). На Буковині охороняється на загальних засадах у регіональному ландшафтному парку "Чернівецький", до складу якого входить ландшафтний заказник "Цецино" (Смирнов, 2007), в лісовому заказнику загальнодержавного значення "Петрівецький", заказниках місцевого значення ландшафтному "Гарячий Урбан" (Смирнов, 2007), ботанічному "Мальованка", парку-пам'ятці садово-пар кового мистецтва місцевого значення "Жовтневий" (Смирнов, 2007). Знайдений також на території проектованого національного природного парку "Хотинський" (Скільський, Мелещук, 2006; наші неопубл. матер.). Основними заходами збереження звичайного тритона є запобігання знищенню та забрудненню водойм (пониження рівня їх кислотності), створення заповідних територій у місцях, де наявні помітні скупчення цих тварин протягом періоду розмноження.

Дослідження частково проведені під час виконання проектів "Програма прикордонного співробітництва "Tacis" "Транснаціональна екомережа Карпат" (19992001 рр.), "Підтримка розвитку Національної екологічної мережі України в рамках формування Загальноєвропейської екологічної мережі. Задум та втілення в пілотній зоні" (2004-2006 рр.) та "Перспективи розвитку транскордонного україно-румунського співробітництва шляхом створення міждержавних заповідних територій" (2006-2007 рр.).

2. Фауна національного природного парку "Гуцульщина"

З метою збереження, відтворення та раціонального використання генетичних ресурсів рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів, етнокультурного середовища, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історичну, наукову, пізнавальну, освітньо-виховну, естетичну й рекреаційну цінність, у 2002 р. в межах Косівського району Івано-Франківської області створений національний природний парк "Гуцульщина" (Пророчук та ін., 2003). Він знаходиться в лісистій частині Покутсько-Буковинських Карпат (Держипільський та ін., 2004). Відповідно до лісорослинного районування, на його території проходить межа передгірних і гірських лісів.

Площа земель парку 32271 га, у тому числі 7606 га надані в постійне користування, а 24665 га включені до його складу без вилучення в землекористувачів (Пророчук та ін., 2003). Протяжність території заповідного об'єкта з північного заходу на південний схід сягає близько 29 км, а з північного сходу на південний захід до 20 км.

Територія НПП "Гуцульщина", з точки зору зоогеографічного районування України (Щербак, 1988; та ін.), знаходиться в Палеарктичній області, Бореальній Європейсько-Сибірській підобласті, Європейсько-Західносибірській лісовій провінції, Центрально-Європейському окрузі, Карпатському районі. Заповідний об'єкт розташований у межах трьох ділянок. Природний рослинний покрив східної передгірської ділянки утворений листяними та мішаними лісами, а також різноманітними луками; висоти змінюються від 160 до 550 м н. р. м. Значні площі землі тут здавна розорюються. У межах зазначеної зоогеографічної ділянки розташована північно-східна частина території національного парку (Горбань, Скільський, 2008). Для гірської лісової ділянки характерне переважання листяних (букових) і хвойних (з криволіссям) насаджень на висотах 5001200 і 900-1650 м н. р. м. відповідно. На відміну від передгір'їв, з хребетних тварин тут у значній кількості з'являються типові представники бореального фауністичного комплексу, який у чистих ялинових і мішаних лісах відрізняється, насамперед, за кількісними співвідношеннями (Щербак, 1988). У межах гірської лісової зоогеографічної ділянки знаходиться центральна частина території НПП "Гуцульщина" (Горбань, Скільський, 2008). Для полонинської ділянки характерне переважання гірських луків і вкраплень криволісся на висотах 1500-2000 м н. р. м. З пойкілотермних наземних хребетних сюди проникають буквально лічені види (Щербак, 1988). У межах зазначеної зоогеографічної ділянки розташована південно-західна частина заповідного об'єкта (Горбань, Скільський, 2008).

Цілеспрямоване комплексне вивчення видового складу хребетних тварин НПП "Гуцульщина" та прилеглих територій проводилося у 2003-2007 рр. Раніше фауну зазначеної місцевості ніхто спеціально не вивчав і в доступних нам літературних джерелах опубліковані лише дуже фрагментарні відомості про зустрічі окремих представників (Горбань, Скільський, 2008). Матеріали, що стосуються видового складу та розподілу хребетних тварин заповідного об'єкта, були зібрані під час експедицій співробітників кафедри зоології Львівського національного університету ім. Івана Франка, Державного природознавчого музею НАН України та відділу природи Чернівецького краєзнавчого музею.

Наші дослідження протягом останніх двох десятиліть (фрагментарно з середини 1970-х рр.) проводилися на більшій частині території, де зараз знаходиться НПП "Гуцульщина", шляхом обстеження максимально можливої кількості найрізноманітніших екосистем у всі сезони року (Горбань, Скільський, 2008). Основна увага була приділена вивченню фауни лісових біотопів, різнотравно-злакових і пасовищних луків, водойм і прибережних ділянок, петрофітних утворень, селітебних ландшафтів. Візуальні спостереження за птахами й окремими ссавцями, для більш точного визначення їх видової належності, проводилися із застосуванням спеціальних оптичних приладів.

На основі узагальнення матеріалів польових досліджень, зібраних за попередні роки, а також у результаті опрацювання доступних літературних джерел, фондових зібрань музеїв (Зоологічний музей Національного науково-природознавчого музею НАН України, Державний природознавчий музей НАН України, Зоологічний музей Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, Чернівецький краєзнавчий музей) та особистих повідомлень багатьох учених-зоологів і любителів природи (лісівники, юні натуралісти, вчителі біології загальноосвітніх шкіл та ін.), на території НПП "Гуцульщина" та прилеглих ділянках (у межах Косівського району) встановлене перебування 278 видів хребетних тварин (Горбань, Скільський, 2008), що складає 55,1 % від їх загальної кількості в Українських Карпатах. Вони належать до 193 родів, 82 родин, 31 ряду і 6 класів.

Нижче в наведених списках порядок розташування таксонів (а також їх українські та латинські назви) представлений за (зі змій доповненнями): Ю.В. Мовчан (2005) міноги та променепері риби; В.І. Таращук (1959) і Є.М. Писанець (2006, 2007) земноводні та плазуни; Л.С. Степанян (1990) та Г.В. Фесенко і А.А. Бокотей (2002) птахи; І. Загороднюк зі співавторами (1997) та "Ссавці України..." (1999) ссавці. Статус перебування птахів: гн гніздовий вид (достовірно, ймовірно чи можливо), зм зимуючий, лт літуючий, пр пролітний, зл залітний.

Клас МІНОГИ (CEPHALASPIDOMORPHI). У межах НПП "Гуцульщина" і на прилеглих ділянках встановлене перебування єдиного представника (Редкие., 1988; Пророчук та ін., 2003; Скільський та ін., 2005а), або 50,0 % від числа цих тварин, виявлених на території Українських Карпат (Горбань, Скільський, 2008). Мінога українська (Eudontomyzon mariae (Berg)) (ряд Міногоподібні (Petromyzontiformes), родина Міногові (Petromyzontidae)) спорадично трапляється в Черемоші та невеликих річках східної частини парку.

Клас ПРОМЕНЕПЕРІ РИБИ (ACTINOPTERIGII). За результатами наших досліджень, аналізу неопублікованих матеріалів і даних з літературних джерел (Шнаревич, Мошук, 1957; Шнаревич, 1959, 1968; Шнаревич и др., 1959; Кулаковская, Коваль, 1973; Мовчан, Смірнов, 1981; Редкие., 1988; Пророчук та ін., 2003; Скільський та ін., 2005а; та ін.) на території заповідного об'єкта і прилеглих ділянках попередньо встановлене перебування 35 видів (з 30 родів, 9 родин і 6 рядів), що складає 51,5 % багатства іхтіофауни Українських Карпат (Горбань, Скільський, 2008).

Ряд Коропоподібні (Cypriniformes). Родина Коропові (Cyprinidae): ялець європейський (Leuciscus leuciscus (L.)), головень звичайний (L. cephalus (L.)), плітка звичайна (Rutilus rutilus (L.)), підуст звичайний (Chondrostoma nasus (L.)), бистрянка дунайська (Alburnoides bipunctatus (Bloch)), верховодка звичайна (Alburnus alburnus (L.)), верховка звичайна (Leucaspius delineatus (Heckel)), гольян звичайний (Phoxinus phoxinus (L.)), рибець звичайний (Vimba vimba (L.)), білизна звичайна (Aspius aspius (L.)), товстолобик білий амурський (Hypophthalmichthys molitrix (Valenciennes)) (акліматизований вид), гірчак європейський (Rhodeus amarus (Bloch)), чебачок амурський (Pseudorasbora parva (Temm. et Schleg.)) (акліматизований вид (вселенець)), пічкур звичайний (Gobio gobio (L.)), марена звичайна (Barbus barbus (L.)), марена дунайсько-дністровська (B. petenyi Heckel) (ендемік басейнів Дунаю і Дністра), амур білий східноазіатський (Ctenopharyngodon idella (Valenciennes)) (акліматизований вид), короп європейський (Cyprinus carpio L.), карась звичайний (Carassius carassius (L.)), карась сріблястий (C. auratus (Bloch)) (акліматизований вид). Родина В'юнові (Cobitidae): щипавка звичайна (Cobitis taenia L.), щипавка золотиста (Sabanejewia aurata (Filippi)) (третинний релікт). Родина Баліторові (Balitoridae): вусатий слиж європейський (Barbatula barbatula (L.)).

Ряд Щукоподібні (Esociformes). Родина Щукові (Esocidae): щука звичайна (Esox lucius L.).

Ряд Лососеподібні (Salmoniformes). Родина Лососеві (Salmonidae): харіус європейський (Thymallus thymallus (L.)) (реліктовий вид), форель струмкова (Salmo trutta L. [m. fario]), форель райдужна (S. gairdnerii Richardson) (акліматизований вид), лосось дунайський (Hucho hucho (L.)) (реліктовий вид, ендемік басейну Дунаю).

Ряд Тріскоподібні (Gadiformes). Родина Миневі (Lotidae): минь річковий (Lota lota (L.)).

Ряд Скорпеноподібні (Scorpaeniformes). Родина Рогаткові (Cottidae): бабець звичайний (Cottus gobio L.) (третинний релікт), бабець строкатоплавцевий (C. poecilopus Heckel) (третинний релікт).

Ряд Окунеподібні (Perciformes). Родина Окуневі (Percidae): окунь звичайний (Perca fluviatilis L.), чоп малий (Zingel streber (Siebold)) (ендемік басейну Дунаю), йорж звичайний (Gymnocephalus cernuus (L.)). Родина Головешкові (Odontobutidae): головешка ротань (Perccottus glenii Dybowski) (акліматизований вид (вселенець)).

Трохи більше половини з перелічених вище видів складають представники родини Коропових. Необхідно зазначити, що фауна кісткових риб у межах НПП "Гуцульщина" ще потребує проведення спеціальних досліджень (Горбань, Скільський, 2008).

Клас ЗЕМНОВОДНІ (AMPHIBIA). Налічує 17 видів (узагальнено за: Таращук, 1959; Щербак, Щербань, 1980; Редкие., 1988; Прядко, 1993; Писанец, 2003, 2007; Пророчук та ін., 2003; Горбань, Брусак, 2005; Горбань, Горбань, 2005; Горбань та ін., 2005; Писанец и др., 2005; Смірнов, Хлус, 2006; наші неопубл. матер.), або 94,4 % батрахофауни Українських Карпат (Горбань, Скільський, 2008). Ці представники належать до 10 родів, 6 родин і 2 рядів.

Ряд Хвостаті (Caudata). Родина Саламандрові (Salamandridae): саламандра плямиста (Salamandra salamandra (L.)) (реліктовий вид), тритон гребінчастий (Triturus cristatus (Laur.)), тритон альпійський (Mesotriton alpestris (Laur.)), тритон карпатський (Lissotriton montandoni (Boul.)) (реліктовий вид, ендемік Карпат), тритон звичайний (L. vulgaris (L.)).

Ряд Безхвості (Anura). Родина Кумкові (Bombinatoridae): кумка червоночерева (Bombina bombina (L.)), кумка жовточерева (B. variegata (L.)). Родина Часничницеві (Pelobatidae): часничниця звичайна (Pelobates fuscus (Laur.)). Родина Ропухові (Bufonidae): ропуха звичайна (Bufo bufo (L.)), ропуха зелена (B. viridis Laur.). Родина Квакшеві (Hylidae): квакша звичайна (Hyla arborea (L.)). Родина Жабові (Ranidae): жаба трав'яна (Rana temporaria L.), жаба гостроморда (R. arvalis Nilsson), жаба прудка (R. dalmatina Fitz. et Bonap.), жаба озерна (Pelophylax ridibundus (Pall.)), жаба ставкова (P. lessonae (Camerano)), жаба їстівна (P esculentus (L.) [kl.]).

З усіх видів амфібій на території НПП "Гуцульщина" переважають жаби (35,3 %) та хвостаті земноводні (29,4 %).

Клас ПЛАЗУНИ (REPTILIA). У межах заповідного об'єкта встановлене перебування 6 видів (узагальнено за: Таращук, 1959; Щербак, Щербань, 1980; Пророчук та ін., 2003; Горбань, Брусак, 2005; Горбань та ін., 2005; Смірнов, Хлус, 2006; наші неопубл. матер.), які належать до 6 родів, 4 родин й 1 ряду. Це складає 54,6 % багатства герпетофауни Українських Карпат (Горбань, Скільський, 2008).

Ряд Лускаті (Squamata). Родина Ящіркові (Lacertidae): ящірка живородна (Zootoca vivipara (Jacq.)), ящірка прудка (Lacerta agilis L.). Родина Веретільницеві (Anguidae): веретільниця ламка (Anguisfragilis L.). Родина Вужеві (Colubridae): мідянка звичайна (Coronella austriaca Laur.), вуж звичайний (Natrix natrix (L.)). Родина Гадюкові (Viperidae): гадюка звичайна (Vipera berus (L.)).

З перелічених вище рептилій найбільш типовими представниками на території національного парку є живородна та прудка ящірки, а високо в горах звичайна гадюка.

Клас ПТАХИ (AVES). За результатами власних досліджень авторів (вони частково опубліковані: Скильский, 1990, 1991, 1992; Габер та ін., 1992; Годованець, Скільський, 1996; Бумар та ін., 2004; Горбань, Горбань, 2005; Горбань та ін., 2005, 2006; Горбань, 2005-2006; та ін.), особистих повідомлень окремих орнітологів і любителів природи (А.А. Бокотей, Н.В. Дзюбенко, С.В. Домашевський, І.Л. Стефурак, Г.И. Юзевич та ін.), аналізу музейних колекцій (Бокотей, 1992; Бокотей, Соколов, 2000) і внаслідок опрацювання багатьох літературних джерел (Страутман, 1954, 1963а, б; Турянин, 1975; Грищенко, 1992; Бондаренко, 1993; Іванюк, 1994; Матеріали..., 1994; Брусак, Зінько, 1996; Пророчук та ін., 2003; Стефурак, 2003; Держипільський та ін., 2004; Мелещук, 2006; Мелещук, Федоряк, 2006; Стефурак, Стефурак, 2006; та ін.), у НПП "Гуцульщина" і на прилеглих ділянках встановлене перебування 170 видів птахів (зі 108 родів, 43 родин і 15 рядів), що складає 52,2 % від загальної кількості орнітофауни Українських Карпат (Горбань, Скільський, 2008).

Ряд Норцеподібні (Podicipediformes). Родина Норцеві (Podicipedidae): норець малий (Podiceps ruficollis (Pall.)) (пр).

Ряд Лелекоподібні (Ciconiiformes). Родина Чаплеві (Ardeidae): бугай (Botaurus stellaris (L.)) (пр), бугайчик (Ixobrychus minutus (L.)) (гн), чепура велика (Egretta alba (L.)) (зл), чапля сіра (Ardea cinerea L.) (лт), чапля руда (A. purpurea L.) (зл). Родина Лелекові (Ciconiidae): лелека білий (Ciconia ciconia (L.)) (гн), лелека чорний (C. nigra (L.)) (гн) (реліктовий вид).

Ряд Гусеподібні (Anseriformes). Родина Качкові (Anatidae): гуска сіра (Anser anser (L.)) (пр), гуменник (A. fabalis (Lath.)) (пр), крижень (Anas platyrhynchos L.) (гн, зм), чирянка велика (A. querquedula L.) (гн), гоголь (Bucephala clangula (L.)) (пр).

Ряд Соколоподібні (Falconiformes). Родина Яструбові (Accipitridae): осоїд (Pernis apivorus (L.)) (гн), шуліка рудий (Milvus milvus (L.)) (гн), шуліка чорний (M. migrans (Bodd.)) (гн), лунь польовий (Circus cyaneus (L.)) (пр), лунь очеретяний (C. aeruginosus (L.)) (гн), яструб великий (Accipiter gentilis (L.)) (гн, зм), яструб малий (A. nisus (L.)) (гн, зм), зимняк (Buteo lagopus (Pontopp.)) (зм), канюк звичайний (B. buteo (L.)) (гн, зм), змієїд (Circaetus gallicus (Gm.)) (гн), орел-карлик (Hieraaetus pennatus (Gm.)) (гн), підорлик малий (Aquila pomarina C. L. Brehm) (гн), беркут (A. chrysaetos (L.)) (гн, зм), гриф чорний (Aegypius monachus (L.)) (зл). Родина Соколові (Falconidae): балабан (Falco cherrug Gray) (пр), сапсан (F. peregrinus Tunst.) (зм), підсоколик великий (F. subbuteo L.) (гн), підсоколик малий (F. columbarius L.) (зм), кібчик (F. vespertinus L.) (гн), боривітер звичайний (F. tinnunculus L.) (гн, зм).

Ряд Куроподібні (Galliformes). Родина Тетерукові (Tetraonidae): тетерук (Lyrurus tetrix (L.)) (гн, зм), глухар (Tetrao urogallus L.) (гн, зм), орябок (Tetrastes bonasia (L.)) (гн, зм). Родина Фазанові (Phasianidae): куріпка сіра (Perdixperdix (L.)) (гн, зм), перепілка (Coturnix coturnix (L.)) (гн).

Ряд Журавлеподібні (Gruiformes). Родина Журавлеві (Gruidae): журавель сірий (Grus grus (L.)) (пр). Родина Пастушкові (Rallidae): пастушок (Rallus aquaticus L.) (пр), погонич звичайний (Porzanaporzana (L.)) (пр), погонич малий (Pparva (Scop.)) (пр), деркач (Crex crex (L.)) (гн), курочка водяна (Gallinula chloropus (L.)) (гн), лиска (Fulica atra L.) (пр).

Ряд Сивкоподібні (Charadriiformes). Родина Сивкові (Charadriidae): пісочник малий (Charadrius dubius Scop.) (гн), чайка (Vanellus vanellus (L.)) (гн). Родина Баранцеві (Scolopacidae): коловодник лісовий (Tringa ochropus L.) (лт, зм), набережник (Actitis hypoleucos (L.)) (гн), слуква (Scolopax rusticola L.) (гн). Родина Мартинові (Laridae): мартин звичайний (Larus ridibundus L.) (лт), мартин сивий (L. canus L.) (лт), крячок чорний (Chlidonias niger (L.)) (зл), крячок білощокий (Ch. hybrida (Pall.)) (зл), крячок річковий (Sterna hirundo L.) (гн), крячок малий (S. albifrons Pall.) (зл).

Ряд Голубоподібні (Columbiformes). Родина Голубові (Columbidae): припутень (Columba palumbus L.) (гн), голуб-синяк (C. oenas L.) (гн), голуб сизий (C. livia Gm. [var. subdomestica]) (гн, зм), горлиця садова (Streptopelia decaocto (Frivald.)) (гн, зм), горлиця звичайна (S. turtur (L.)) (гн).

Ряд Зозулеподібні (Cuculiformes). Родина Зозулеві (Cuculidae): зозуля (Cuculus canorus L.) (гн).

Ряд Совоподібні (Strigiformes). Родина Совові (Strigidae): пугач (Bubo bubo (L.)) (гн, зм), сова вухата (Asio otus (L.)) (гн, зм), совка (Otus scops (L.)) (гн), сич волохатий (Aegolius funereus (L.)) (гн, зм), сич хатній (Athene noctua (Scop.)) (гн, зм), сичик-горобець (Glaucidium passerinum (L.)) (гн, зм), сова сіра (Strix aluco L.) (гн, зм), сова довгохвоста (S. uralensis Pall.) (гн, зм).

Ряд Дрімлюгоподібні (Caprimulgiformes). Родина Дрімлюгові (Caprimulgidae): дрімлюга (Caprimulgus europaeus L.) (гн).

Ряд Серпокрильцеподібні (Apodiformes). Родина Серпокрильцеві (Apodidae): серпокрилець чорний (Apus apus (L.)) (гн).

Ряд Ракшеподібні (Coraciiformes). Родина Рибалочкові (Alcedinidae): рибалочка (Alcedo atthis (L.)) (гн, зм). Родина Бджолоїдкові (Meropidae): бджолоїдка (Merops apiaster L.) (гн).

Ряд Одудоподібні (Upupiformes). Родина Одудові (Upupidae): одуд (Upupa epops L.) (гн).

Ряд Дятлоподібні (Piciformes). Родина Дятлові (Picidae): крутиголовка (Jynx torquilla L.) (гн), дятел зелений (Picus viridis L.) (гн, зм), дятел сивий (P. canus Gm.) (гн, зм), жовна чорна (Dryocopus martius (L.)) (гн, зм), дятел звичайний (Dendrocopos major (L.)) (гн, зм), дятел сирійський (D. syriacus (Hempr. et Ehr.)) (гн, зм), дятел середній (D. medius (L.)) (гн, зм), дятел білоспинний (D. leucotos (Bechst.)) (гн, зм), дятел малий (D. minor (L.)) (гн, зм), дятел трипалий (Picoides tridactylus (L.)) (гн, зм).

Ряд Горобцеподібні (Passeriformes). Родина Ластівкові (Hirundinidae): ластівка берегова (Riparia riparia L.) (гн), ластівка сільська (Hirundo rustica L.) (гн), ластівка міська (Delichon urbica L.) (гн). Родина Жайворонкові (Alaudidae): посмітюха (Galerida cristata (L.)) (гн, зм), жайворонок лісовий (Lullula arborea (L.)) (гн), жайворонок польовий (Alauda arvensis L.) (гн). Родина Плискові (Motacillidae): щеврик лісовий (Anthus trivialis (L.)) (гн), щеврик лучний (A. pratensis (L.)) (гн), щеврик гірський (A. spinoletta (L.)) (гн), плиска жовта (Motacilla flava L.) (гн), плиска гірська (M. cinerea Tunst.) (гн), плиска біла (M. alba L.) (гн). Родина Сорокопудові (Laniidae): сорокопуд терновий (Lanius collurio L.) (гн), сорокопуд чорнолобий (L. minor Gm.) (гн), сорокопуд сірий (L. excubitor L.) (гн, зм). Родина Вивільгові (Oriolidae): вивільга (Oriolus oriolus (L.)) (гн). Родина Шпакові (Sturnidae): шпак звичайний (Sturnus vulgaris L.) (гн, зм). Родина Воронові (Corvidae): сойка (Garrulus glandarius (L.)) (гн, зм), сорока (Pica pica (L.)) (гн, зм), горіхівка (Nucifraga caryocatactes (L.)) (гн, зм), галка (Corvus monedula L.) (гн, зм), грак (C. frugilegus L.) (гн, зм), ворона сіра (C. cornix L.) (гн, зм), крук (C. corax L.) (гн, зм). Родина Омелюхові (Bombycillidae): омелюх (Bombycilla garrulus (L.)) (зм). Родина Пронуркові (Cinclidae): пронурок (Cinclus cinclus (L.)) (гн, зм). Родина Кропивникові (Troglodytidae): кропивник (Troglodytes troglodytes (L.)) (гн, зм). Родина Тинівкові (Prunellidae): тинівка лісова (Prunella modularis (L.)) (гн). Родина Кропив'янкові (Sylviidae): кобилочка річкова (Locustella fluviatilis (Wolf)) (гн), очеретянка чагарникова (Acrocephalus palustris (Bechst.)) (гн), очеретянка ставкова (A. scirpaceus (Herm.)) (гн), очеретянка велика (A. arundinaceus (L.)) (гн), берестянка звичайна (Hippolais icterina (Vieill.)) (гн), кропив'янка рябогруда (Sylvia nisoria (Bechst.)) (гн), кропив'янка чорноголова (S. atricapilla (L.)) (гн), кропив'янка садова (S. borin (Bodd.)) (гн), кропив'янка сіра (S. communis Lath.) (гн), кропив'янка прудка (S. curruca (L.)) (гн), вівчарик весняний (Phylloscopus trochilus (L.)) (гн), вівчарик-ковалик (Ph. collybita (Vieill.)) (гн), вівчарик жовтобровий (Ph. sibilatrix (Bechst.)) (гн). Родина Золотомушкові (Regulidae): золотомушка жовточуба (Regulus regulus (L.)) (гн, зм), золотомушка червоночуба (R. ignicapillus (Temm.)) (гн). Родина Мухоловкові (Muscicapidae): мухоловка строката (Ficedula hypoleuca (Pall.)) (гн), мухоловка білошия (F albicollis (Temm.)) (гн), мухоловка мала (F. parva (Bechst.)) (гн), мухоловка сіра (Muscicapa striata (Pall.)) (гн), трав'янка лучна (Saxicola rubetra (L.)) (гн), трав'янка чорноголова (S. torquata (L.)) (гн), кам'янка звичайна (Oenanthe oenanthe (L.)) (гн), горихвістка звичайна (Phoenicurus phoenicurus (L.)) (гн), горихвістка чорна (Ph. ochruros (S. G. Gm.)) (гн), вільшанка (Erithacus rubecula (L.)) (гн, зм), соловейко східний (Luscinia luscinia (L.)) (гн), чикотень (Turdus pilaris L.) (гн, зм), дрізд гірський (T torquatus L.) (гн), дрізд чорний (T. merula L.) (гн, зм), дрізд співочий (T. philomelos C. L. Brehm) (гн), дрізд-омелюх (T. viscivorus L.) (гн, зм). Родина Довгохвостосинипеві (Aegithalidae): синипя довгохвоста (Aegithalos caudatus (L.)) (гн, зм). Родина Синипеві (Paridae): гаїчка болотяна (Parus palustris L.) (гн, зм), гаїчка-пухляк (P montanus Bald.) (гн, зм), синипя чубата (P cristatus L.) (гн, зм), синипя чорна (P ater L.) (гн, зм), синипя блакитна (P caeruleus L.) (гн, зм), синипя велика (P. major L.) (гн, зм). Родина Повзикові (Sittidae): повзик (Sitta europaea L.) (гн, зм). Родина Підкоришникові (Certhiidae): підкоришник звичайний (Certhia familiaris L.) (гн, зм), підкоришник короткопалий (C. brachydactyla C. L. Brehm) (гн, зм). Родина Горобпеві (Passeridae): горобепь хатній (Passer domesticus (L.)) (гн, зм), горобепь польовий (P montanus (L.)) (гн, зм). Родина В'юркові (Fringillidae): зяблик (Fringilla coelebs L.) (гн, зм), в'юрок (F. montifringilla L.) (зм), щедрик (Serinus serinus (L.)) (гн), зеленяк (Chloris chloris (L.)) (гн, зм), чиж (Spinus spinus (L.)) (гн, зм), щиглик (Carduelis carduelis (L.)) (гн, зм), коноплянка (Acanthis cannabina (L.)) (гн, зм), чечітка звичайна (A. flammea (L.)) (зм), смеречник (Pinicola enucleator (L.)) (зл), шишкар ялиновий (Loxia curvirostra L.) (гн, зм), снігур (Pyrrhula pyrrhula (L.)) (гн, зм), костогриз (Coccothraustes coccothraustes (L.)) (гн, зм). Родина Вівсянкові (Emberizidae): вівсянка звичайна (Emberiza citrinella L.) (гн, зм), пуночка (Plectrophenax nivalis (L.)) (зм).

Основу видового богатства складають Горобпеподібні 85 (50,0 %) представників (Горбань, Скільський, 2008). З негоробиних птахів відносно високою є частка Соколоподібних 20 (11,8 %) видів, Сивкоподібних 11 (6,5 %) і Дятлоподібних 10 (5,9 %). За особливостями перебування виявлені в межах заповідного об'єкта птахи розподілені наступним чином. Переважна більшість видів (140 або 82,4 %, що складає трохи більше 3/4 гніздової авіфауни Карпатського регіону України) є достовірно, ймовірно чи можливо (шкала за: The EBCC Atlas..., 1997) гніздовими (73 з них перелітні, а 67 залишаються зимувати). Літуючими є 4 (2,4 %) представники сіра чапля, лісовий коловодник (зрідка поодинокі особини трапляються також у холодну пору року), звичайний і сивий мартини. Майже половина видів (74 або 43,5 %) належать до зимуючих, причому 7 з них (зимняк, сапсан, малий підсоколик, омелюх, в'юрок, звичайна чечітка і пуночка) відмічені лише взимку. Пролітними є 12 (7,1 %) представників (малий норепь, бугай, сіра гуска, гуменник, гоголь, польовий лунь, балабан, сірий журавель, пастушок, звичайний і малий погоничі та лиска), залітними 7 або 4,1 % (велика чепура, руда чапля, чорний гриф, чорний, білощокий і малий крячки та смеречник) (Горбань, Скільський, 2008).

Клас ССАВЦІ (MAMMALIA). У НПП "Гупульщина" і на прилеглих ділянках виявлено 49 видів (узагальнено за: Страутман, Татарінов, 1949; Татаринов, 1956, 1973; Турянин, 1975; Безродный, 1991; Бондаренко, 1993; Пророчук та ін., 2003; Горбань та ін., 2005; Скільський та ін., 2005а; Шевченко, Золотухина, 2005; Делеган та ін., 2006; М. П. Кобюк, І. В. Михайлюк, П. О. Семчук, особ. повід.; наші неопубл. матер.), або 61,3 % теріофауни Українських Карпат (Горбань, Скільський, 2008). Ці представники належать до 38 родів, 19 родин і 6 рядів.

Ряд Комахоїдні (Soriciformes). Родина їжакові (Erinaceidae): їжак білочеревий (Erinaceus concolor Martin). Родина Кротові (Talpidae): кріт європейський (Talpa europaea L.). Родина Мідицеві (Soricidae): мідиця альпійська (Sorex alpinus Schinz), мідиця мала (S. minutus L.), мідиця звичайна (S. araneus L.), кутора велика (Neomys fodiens (Pennant)), кутора мала (N. anomalus Cabrera).

Ряд Кажани (Vespertilioniformes). Родина Підковоносі (Rhinolophidae): підковоніс малий (Rhinolophus hipposideros (Bechst.)). Родина Лиликові (Vespertilionidae): нічниця велика (Myotis myotis (Borkh.)), вухань звичайний (Plecotus auritus (L.)), широковух європейський (Barbastella barbastellus (Schreb.)), вечірниця дозірна (Nyctalus noctula (Schreb.)), нетопир карликовий (Pipistrellus pipistrellus (Schreb.)), лилик пізній (Eptesicus serotinus (Schreb.)).

Ряд Хижі (Caniformes). Родина Собачі (Canidae): вовк (Canis lupus L.), лисиця (Vulpes vulpes (L.)). Родина Ведмежі (Ursidae): ведмідь бурий (Ursus arctos L.). Родина Куницеві (Mustelidae): куниця кам'яна (Martes foina (Erxleben)), куниця лісова (M. martes (L.)), ласка (Mustela nivalis L.), горностай (M. erminea L.), норка європейська (M. lutreola (L.)), тхір чорний (M. putorius L.), борсук (Meles meles (L.)), видра річкова (Lutra lutra L.). Родина Котячі (Felidae): кіт лісовий (Felis silvestris Schreb.), рись (Lynx lynx (L.)).

Ряд Зайцеподібні (Leporiformes). Родина Заячі (Leporidae): заєць сірий (Lepus europaeus Pall.).

Ряд Гризуни (Muriformes). Родина Нутрієві (Myocastoridae): нутрія (Myocastor coypus Molina) (напіввільне утримання). Родина Білячі (Sciuridae): білка (Sciurus vulgaris L.). Родина Вовчкові (Myoxidae): вовчок лісовий (Dryomys nitedula (Pall.)), вовчок сірий (Myoxus glis (L.)) (реліктовий вид), вовчок горішковий (Muscardinus avellanarius L.) (реліктовий вид). Родина Мишівкові (Sminthidae): мишівка лісова (Sicista betulina (Pall.)). Родина Хом'якові (Cricetidae): хом'як (Cricetus cricetus (L.)). Родина Норицеві (Arvicolidae): нориця руда (Myodes glareolus (Schreb.)), щур гірський (Arvicola scherman (Schaw)), нориця підземна (Microtus subterraneus (Selys-Longchamps)), нориця польова (M. arvalis (Pall.)), нориця темна (M. agrestis (L.)). Родина Мишачі (Muridae): миша маленька (Micromys minutus (Pall.)), миша польова (Apodemus agrarius (Pall.)), миша лісова (A. sylvaticus (L.)), миша жовтогорла (A. flavicollis (Melchior)), миша хатня (Mus musculus L.), пацюк мандрівний (Rattus norvegicus (Berkenhout)).

Ряд Ратичні (Cerviformes). Родина Кабанячі (Suidae): кабан (Sus scrofa L.). Родина Оленячі (Cervidae): олень благородний (Cervus elaphus L.), козуля європейська (Capreolus capreolus (L.)).

На території заповідного об'єкта найбагатшими за кількістю видів (Горбань, Скільський, 2008) є Куницеві (8 або 16,3 %), Лиликові і Мишачі (по 6 або 12,3 %) та Мідицеві і Норицеві (по 5 або 10,2 %).

Отже, за своїм походженням фауністичні комплекси НПП "Гуцульщина" (як і сусіднього НПП "Вижницький" (Скільський та ін., 2005б), що в Чернівецькій області) мають змішаний характер. Більшість хребетних тварин заповідного об'єкта (Горбань, Скільський, 2008) складають типові представники широколистяних і мішаних лісів Європи (плямиста саламандра, білий лелека, осоїд, орел-карлик, малий підорлик, припутень, голуб-синяк, звичайна горлиця, совка, сіра сова, дрімлюга, чорний серпокрилець, середній дятел, лісовий жайворонок, лісовий і лучний щеврики, вивільга, звичайний шпак, звичайна берестянка, рябогруда, чорноголова, садова, сіра і прудка кропив'янки, весняний вівчарик, вівчарик-ковалик, жовтобровий вівчарик, строката, білошия і сіра мухоловки, лучна трав'янка, звичайна горихвістка, вільшанка, східний соловейко, чорний і співочий дрозди, дрізд-омелюх, блакитна і велика синиці, зяблик, зеленяк, щиглик, коноплянка, звичайна вівсянка, лісовий кіт, лісовий, сірий і горішковий вовчки, польова миша та інші). Незначною є кількість видів (підвидів) середземноморського походження (підвид звичайного пічкура, дунайський лосось, звичайна квакша, сирійський дятел, щедрик та інші), а також порівняно мало типових гірських (альпійський і карпатський тритони, жовточерева кумка, гірський щеврик, гірська плиска, пронурок, гірський дрізд, підвид білки) і бореальних (живородна ящірка, крижень, глухар, орябок, волохатий сич, сичик-горобець, довгохвоста сова, чорна жовна, жовта і біла плиски, крук, мала мухоловка, чикотень, гаїчка-пухляк, ялиновий шишкар, бурий ведмідь, рись, карпатський підвид благородного оленя та інші) фауністичних елементів.

З екологічних груп явно переважають еврибіонти (Горбань, Скільський, 2008), тобто ті тварини, які пристосувалися до різноманітних умов існування. До них, зокрема, належать: звичайний головень, звичайний підуст, дунайська бистрянка, звичайний гольян, звичайний пічкур, звичайна марена, звичайна ропуха, трав'яна жаба, прудка ящірка, великий і малий яструби, звичайний канюк, звичайний дятел, терновий сорокопуд, звичайний шпак, сойка, зяблик, вовк, лисиця, чорний тхір, сірий заєць, польова нориця, жовтогорла і хатня миші, мандрівний пацюк та інші.

Адвентивні представники. У межах НПП "Гуцульщина" встановлене перебування 9 (лише 3,2 % від загальної кількості) видів хребетних тварин (з 2 класів), які мають адвентивне походження З них рослинноїдні білий товстолобик амурський і білий амур східноазіатський були спеціально завезені людиною кілька десятиліть назад і є об'єктами ставкового рибництва, а райдужна форель акліматизована в річках Карпатського регіону України значно раніше. Амурський чебачок і головешка ротань є небажаними видами-вселенцями, які спонтанно з'явилися у водоймах нашої країни з тих чи інших причин (швидше за все випадково завезені людиною разом з іншими представниками іхтіофауни). Для нутрії було характерне напіввільне утримання у звірогосподарствах, які раніше практикували кліткове розведення хутрово-промислових ссавців. Хатня миша і мандрівний пацюк проникли на територію регіону в історичні часи.

Для більш якісної оцінки впливу адвентивних хребетних тварин на екосистеми НПП "Гуцульщина", їх конкурентної ролі та значення стосовно аборигенних представників, необхідне проведення подальших цілеспрямованих досліджень.

Використана література:

1. Смірнов Н.А., Хлус Л.М., Хлус К.М., Скільський І.В. Морфологічні й екологічні особливості хвостатих земноводних у Чернівецькій області

2. Горбань І.М., Скільський І.В., Мелещук Л.І., Горбань Л.І. Сучаснии стан фауни хребетних національного природного парку "Гуцульщина"





Реферат на тему: Збереження фауни в Чернівецькій та Івано-Франківській областях, зокрема в НПП "Гуцульщина" (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.