Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Збереження біорізноманіття в Харківській області. Лісові фітоценози Слобожанського НПП (реферат)

Зміст

1. Збереження біорізноманіття в Харківській області

2. Лісові фітоценози Слобожанського національного природного парку

Використана література

1. Збереження біорізноманіття в Харківській області

Однією із найактуальніших проблем сьогодення є збереження біоти, ландшафтного і біологічного різноманіття, і в першу чергу фіторізноманіття, яке відіграє провідну роль у кругообігу енергії у біосфері. Забезпечити недоторканість і збереження фітобіоти, рідкісних і зникаючих фітоценозів та видів рослин можливо в наш час лише шляхом створення природно-заповідних територій зі встановленням певного заповідного режиму, який би обмежував та контролював антропогенне навантаження на екосистеми. У результаті надмірної експлуатації природного різноманіття відбувається процес втрати екосистемами біологічної стійкості. Порушення екологічної стабільності екосистем зумовлює деградацію природних ландшафтів і сприяє розвитку катастрофічних явищ.

Сучасна флора та рослинність Харківщини мають трансформований характер внаслідок інтенсивної господарської діяльності людини. Тому природні комплекси ліси, степи, луки, болота займають на території області незначні площі. Відсоток природних та напівприродних територій в Куп'янському районі Харківської області становить 35,37%.

Після прийняття "Закону "Про природно-заповідний фонд України" (1992) на Харківщині почався етап оптимізації мережі заповідних територій. Лабораторією заповідних об'єктів і територій, що підлягають особливій охороні, Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем здійснені комплексні дослідження по вивченню біорізноманіття, виявлення на території Харківської області незайманих і мало порушених куточків, де ще збереглися рідкісні види рослин, типові та зникаючі рослинні угруповання. Саме такі території є перспективними для заповідання з метою розширення мережі природно-заповідного фонду.

Важливе значення для розробки законодавчої бази щодо охорони довкілля має прийнята в нашій країні "Концепція збереження біологічног різноманіття України" (1996). Стаття 38 Закону України "Про рослинний світ" (1999) передбачає ведення державного обліку, кадастру і моніторингу рослинного світу нашої країни з метою обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних рослинних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання. Державний кадастр передбачає комлексний підхід до вивчення, збереження та використання фіторізноманіття на видовому, ценотичному та екосистемному рівнях. Такого ж системного, комплексного підходу до збереження ландшафтного та біологічного різноманіття вимагає формування національної екологічної мережі (Закони України, 2000, 2004).

В світлі сказаного вище особливого значення та актуальності набуває вивчення сучасного стану територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ). На території Куп'янського району Харкіської області розташовані складові елементи загальнодержавної екологічної мережі Оскільський та Синихінсько-Балаклійський природні екокоридори місцевого значення.

Флору та рослинність Куп 'янщини свого часу вивчали Є.М. Лавренко (1924), М.І. Котов (1927а, 1927б,), Ф.Я. Левіна (1933), Ф.О. Гринь (1973). Результати ботанічного обстеження окремих територій ПЗФ наведені в роботах О.В. Філатової зі співавторами (2000, 2002, 2003). Співробітники лабораторії природних об'єктів, що підлягають особливій охороні, УкрНДІЕП за результами інвентаризаційного обстеження заповідних об'єктів і територій склали довідник "Природно-заповідний фонд Харківської області" (2005), в якому є короткий опис окремих заповідних територій, дані про їх площу та місце розташування.

З метою складання державного кадастру територій ПЗФ протягом 1998-2005 рр. здійснене комплексне вивчення біорізноманіття заповідних об'єктів Куп'янщини. Досліджуючи детально фіторізноманіття заповідних територій, ми визначали представлені тут типи рослинності, переважаючі рослинні угруповання, видовий склад рослин. Особливу увагу звертали на рідкісну фітобіоту наявність і поширення раритетних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, Зеленого списку Харківської області, видів рослин, що підлягають особливій охороні в Європі, Україні, на Харківщині. Одним із напрямків проведеного дослідження було визначення ступеню збереження заповідних об'єктів в природному стані та антропогенного впливу на їх біоту.

Куп'янський район знаходиться на сході Харківщини в північній частині Лівобережного Степу України. Загальна площа території району 1313,4 км2. Відсоток природних та напівприродних територій становить 35,37. За геоботанічним районуванням (Дідух, ШелягСосонко, 2003) він розташований в межах Сіверськодонецького округу різнотравно-злакових степів, байрачних дубових лісів та рослинності крейдяних відслонень (томілярів), Середньодонської степової підпровінціі, Понтичної степової провінції, Євразійської степової області. В орографічному відношенні цей район являє собою південні відроги Середньоросійської височини. Поверхня розрізана річковими долинами, балками, ярами. На плато на давніх лесових терасах грунти чорноземи звичайні середньо гумусні. На лівобережжі р. Оскіл переважають дернинні слабко опідзолені, піщані та глинисто-піщані грунти. На правобережжі найчастіше представлені чорноземи звичайні різного ступеню змитості. На схилах долин річок та балок трапляються дернові карбонатні грунти на елювії щільних карбонатних порід і відслонення крейди. В заплавах річок поширені лучно-чорноземні та лучні поверхнево-солонцюваті грунти. На ділянках з близьким заляганням грунтових вод розвинені потужні та наносні лучно-болотні, інколи солонцюваті і солончакові грунти. Тип грунту, рельєф та умови зволоження в значній мірі визначають характер рослинності.

В рослинному покриві району дослідження представлені такі типи природної рослинності: листяні та хвойні ліси, лучні, справжні, чагарникові та крейдові степи, заплавні та суходільні луки, водна та прибережна рослинність. У минулому більшу частину площі району займали ліси, тепер збереглися їх невеликі ділянки, лісистість складає 12,8%. Невеликі ділянки степової рослинності збереглися на крутосхилах, але вони зазнали чималих змін від антропогенного втручання

Об'єкти природно-заповідного фонду Куп'янщини 5 заказників місцевого значення, загальною площею 174,3 га, що становить 0,13% площі району. До ботанічних належать заказники: "Миколаївський", "Цибівський", "Куп'янський", "Новомиколаївський", а "Стінки" ентомологічний заказник.

Ці території знаходиться на схилах яружно-балкових систем різної крутизни та експозиції, що визначає характер степової рослинності. На пологих схилах південної і південно-східної експозицій переважають ценози справжніх степів -типчаково-ковилово-різнотравні та чагарниково-злаково-різнотравні. В рослинному покриві домінують Festuca rupicola Heuff, Koeleria cristata (L.) Pers., Stipa capillata L., Agropyron pectinatum (ВіеЬ.) Beauv., Caragana frutex L., Chamaecytisus austriacus (L.) Lmk, Ch. ruthenicus (Fisch. ex Wolosczc.) Klaskova, Marrubiumpraecox L., Crinitaria villosa (L.) Grossh., Achillea setacea L., Otites borysthenica (Grun.) Klok., Stachys recta L., Veronica austriaca L. Verbascum phoeniceum L., а на крутих схилах зі змитими глинистими грунтами угруповання з переважанням Salvia nutans L., Thymus marschallianus L., Linum flavum L., Hieracium pilosella L., Helychrisum arenarium L. тощо. На північних і північно-західних схилах поширені угруповання лучних степів з Bromopsis riparia (Rehm.) Holub, Poa angustifolia L., Carex praecox Schreb. і багатим мезофітним різнотрав'ям, зокрема: Vinca herbacea Walds., Hypericum perforatum L., Thalictrum minus L., Fragaria viridis L., Phlomis tuberosa L. тощо. Лучна рослинність займає незначні площі і представлена угрупованнями справжніх луків, які зростають в пониззях балок. Флора заказників досить різноманітна, в її складі чисельні лікарські, декоративні, медоносні, їстівні види рослин. Наявність на заповідних територіях бур'янів свідчить про неповне дотримання відповідного режиму охорони.

В цілому, рослинний покрив заказників Куп'янщини характеризується значним флористичним та фітоценотичним різноманіттям. Репрезентативність раритетних видів та угруповань представлена в таблиці. В рослинному покриві досліджених заказників виявлено ценози 7 рідкісних та зникаючих рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України (1987). Перш за все, це угруповання формації Paeonieta tenuifoliae, яка зустрічається в ботанічному заказнику "Куп'янський". Цей вид тут має значну рясність, його популяція в гарному стані, переважна більшість особин квітують, утворюючи барвисті плями. Серед ковильників найпоширенішою є формація Stipeta capillatae, яка зустрічається в трьох ботанічних заказниках ("Миколаївський", "Куп'янський", "Новомиколаївський"). Угруповання Stipeta lessingianae представлені в рослинному покриві "Куп'янського" та "Новомиколаївського" заказників. Рідше зустрічаються формації Stipeta pulcherrimae ("Миколаївський") і Stipeta pennatae ("Новомиколаївський"). Формації Amygdaleta nanae добре збереглися в "Миколаївському", "Куп'янському", "Новомиколаївському" заказниках. Лише в заказнику "Цибівський" зареєстрована формація Cariceta humilis. Рідкісна, занесена до Зеленого списку Харківщини, формація Crinitarieta villosae відмічена в рослинному покриві всіх заказників, крім "Цибівського".

Різноманітна рідкісна флора досліджених заказників. В її складі 7 видів, які включені до 4ервоної книги України (1996). Крім названих видів Stipa L. та Paeonia tenuifolia, які є ценозоутворювачами рідкісних угруповань, підлягають охороні в межах України також Ornithogalum bouchanum ("Миколаївський") та Pulsatilla nigricans ("Цибівський"). Рідкісними для флори Харківської області (Горєлова, Альохін, 1999; Клімов, Вовк, Філатова та ін., 2005) є 26 видів. Більшість із них належать до важливих ресурсних рослин, які мають цінні цілющі властивості (Adonis vernalis, Hypericum elegans, Viburnum opulus, Sanguisorba officinalis, Valeriana rossica), або відрізняються високою декоративністю (Anemone sylvestris, Hyacinthella leucophaea, Vinca herbacea, Ornithogalum kochii, Iris pumila, Amygdalus nana, Cerasus fruticosa, Linum flavum, Goniolimon tataricum, Clematis integrifolia, C. pseudoflammula, види Salvia L. тощо).

Дані свідчать про ступінь репрезентативності рідкісної фітобіоти в заказниках Куп'янщини. Високі показники наявності раритетних угруповань і видів, стосуються заказників "Куп'янський" та "Новомиколаївський". Дещо менше різноманіття рідкісної флори в "Миколаївському" заказнику. В рослинному покриві заказника "Цибівський" виявлене лише одне рідкісне угруповання та 11 зникаючих видів рослин. В складі флори найменшого за площею ентомологічного заказника "Стінки" зареєстровано лише одне угруповання та 3 види рослин рідкісних для регіону. Збіднілий характер флори двох останніх заказників пов'язаний з порушеннями режиму заповідання; тут відмічені: надмірне випасання, викошування, випалювання території тощо.

Проведений аналіз показав, що досліджені території ПЗФ Куп'янського району, незважаючи на їх порівняно невеликі площі, є осередками збереження фітоценотичного та флористичного різноманіття степової фітобіоти. На цих територіях охороняються фрагменти лише степових біогеоценозів, що явно не охоплює все різноманіття типів рослинності і фітоценозів регіону. З іншого боку, існуючі заказники розташовані поза річковими долинами, а тому не увійдуть до складу запроектованої екологічної мережі Харківської області. В межах запроектованих Оскільського та Балаклійсько-Синихінського екокоридорів зарезервовані для наступного заповідання ботанічний заказник "Калинівський" та гідрологічні "Сеньківський" і "Пристін". Вони забезпечать охорону ценозів крейдових степів, лучних і водно-болотних угруповань.

Території природно-заповідного фонду Куп'янського району Харківської області є осередками збереження фітоценотичного та флористичного різноманіття лише степової фітобіоти. Тут виявлені 7 рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, 1 угруповання, занесене до Зеленого списку Харківської області, 7 видів рідкісних для флори України та 26 видів для Харківщини. Існуючі заповідні об'єкти не охоплюють всього ландшафтного, ценотичного та флористичного різноманіття регіону, що передбачається подолати з впровадженням запроектованої екологічної мережі Харківщини

2. Лісові фітоценози Слобожанського національного природного парку

Законом України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" передбачено створення на Харківщині національного природного парку (НПП) "Слобожанський", завданням якого є збереження типової лісостепової біоти. Одними з найменш антропогенно змінених куточків Харківської області є його північнозахідні райони, які, за думкою С. Поповича та М. Стеценко (1999), і є найкращими для його створення. Саме тут в мальовничій долині р. Мерло розташований широко відомий не тільки в Україні, а і за її межами Краснокутський дендропарк, що його передбачається взяти за основне організаційне та рекреаційне ядро НПП.

Запропонована територія розташована в Гутянському лісгоспі (Краснокутське та Пархомівське лісництво) та за геоботанічним районуванням належить до Європейсько-Сибірської лісостепової області Східноєвропейської провінції Середньоросійської лісостепової підпровінціі Харківського округа Богодухівського геоботанічного району лучних степів, байрачних дубових перелісків та дубово-соснових лісів і включає всі фітоценотичні долинні комплекси. їх ботанічне обстеження ми проводили протягом 2002 та 2006 рр. Основну увагу приділяли раритетним видам та угрупованням (Червона книга України, 1996; Зеленая книга Украинской ССР, 1987; Клімов, Вовк, Філатова, 2005). Назви видів наводимо за S.L. Mosyakin, M.M. Fedoronchuk (1999).

До останнього часу флористичний і фітоценотичний склад цього геоботанічного району був досліджений значно менше, ніж інших районів Харківської області. З перших публікацій про рослинність цього регіону можна вказати на роботи Л. Павловича (1889), М.М. Орлова (1913). Більш повний ботанічний опис Мерлянщини зробив місцевий краєзнавець А.І. Наумов (1902). Сучасні літературні дані носять фрагментарний характер (Горлова, Алехин, 2002; Клімов та ін., 2002).

Загальний характер рослинності долини р. Мерло відповідає геоморфологічним та ландшафтним особливостям. А саме: на високому правому березі поширені широколистяні ліси, які представлені переважно дібровами, та незначні ділянки лучних степів і суходільних луків; на положистому лівому березі борова тераса простягається вздовж річки порівняно широкою смугою і складається з полого-хвилястих пагорбів і заболочених западин (древніх стариць), і переважно вкрита сосновими лісами; заплава річки меліорована, з великою кількістю осушувальних каналів, вздовж яких зростають типові для заплавних лісів види рослин. Центральна, вирівняна, її частина зайнята угрупованнями справжніх луків, що використовуються як сіножаті та зрідка під пасовища. Незначні площі займають заплавні діброви. В притерасних пониженнях та на межі заплавної та надзаплавної терас поширені угруповання природних вільхових лісів та високотравних боліт.

Нагірні діброви зростають на плакорних ділянках на багатих сірих лісових грунтах та на схилах, де грунти в різній мірі змиті. Рельєф балковий хвилястий, складається із положистих підвищених ділянок, а інколи досить крутих схилів та вирівняних улоговин. Діброви мають переважно порослеве походження. Основні площі під середньовічними деревостанами, в яких можна зустріти окремі вікові насіннєвого походження особини дуба звичайного з діаметром стовбура близько 1 м. Переважає свіжий сугрудок (D2), і лише в нижніх частинах схилів та по днищах з близькім заляганням підгрунтових вод сирий сугрудок (D3 4).

В першому ярусі деревостану зростає Quercus robur L., інколи до нього домішується Fraxinus excelsior L. Другий ярус не завжди виражений, в ньому Acer platanoides L., Tilia cordata Mill., Acer campestre L., рідше Pyrus communis L. та Padus avium Mill. Підлісок найчастіше добре виражений, з Acer tataricum L., Corylus avellana L., Euonymus europaea L., E. verrucosa Scop., Swida sanguinea (L.) Opiz. Трав'янистий покрив протягом вегетаційного періоду змінюється. Навесні його утворюють ефемероїди: Ficaria verna Hugs., Scilla sibirica Haw., Corydalis solida (L.) Clairv., Anemone ranunculoides L. Влітку домінують Aegopodium podagraria L., Stellaria holostea L., Carexpillosa Scop., Mercurialis perennis L., Asarum europaeum L. Досить поширені Lathyrus vernus (L.) Bernh., Viola hirta L., Pulmonaria obscura Dumort., Convallaria majalis L., Polygonatum multiflorum (L.) All., Glechoma hirsuta Waldst.& Kit., Galium odoratum (L.) Scop., Festuca gigantea (L.) Vill., Scutellaria altissima L., Stachys sylvatica L.

Майже всі пристигаючи та старі масиви нагірних дібров можна віднести до типових і рідкісних угруповань, занесених до Зеленої книги України: Tilieto (cordatae) Quercetum (roboris) caricosum (pilosae), Acereto (platanoidis) Tilieto (cordatae) Quercetum (roboris) caricosum (pilosae), Tilieto (cordatae) Quercetum (roboris) aegopodiosum, Acereto (platanoidis)Tilieto (cordatae)-Quercetum (roboris) aegopodiosum, Querceta (roboris) corylosa, група Querceta (roboris) acerosa (tatarici). До Зеленого списку Харківської області належать: Quercetum vincosum (minoris), Quercetum dryopteridosum (filicis maris), Querceta (roboris) galiosum (odorati), Fraxineto-Querceta (roboris) convallariosa.

В флористичному відношенні найбільшу наукову та природоохоронну цінність мають понижені ділянки, де зростають неморальні види, рідкісні для флори Харківщини: Vinca minor L., Athyrium filix-femina (L.) Roth, Actaea spicata L., Paris quadrifolia L., Campanulapersicifolia L., C. trachelium L., Viburnum opulus L., Equisetum hyemale L., Dryopteris cristata (L.) A. Gray, D. filix-mas (L.) Schott.

Лучні степи займають території схилів переважно південної та південно-східної експозиції зі змитими чорноземним грунтами, які не піддаються розорюванню. Майже вся площа вкрита корінними волосистоковиловими асоціаціями. Рослинний покрив густий, проективне покриття становить до 90%. В ньому, зазвичай, можна виділити три під'яруси. Перший під'ярус утворює Stipa capillata L., до якої може домішуватись Calamagrostis epigeios (L.) Roth. та Bromopsis inermis (Leyss.) Holub. З різнотрав'я тут переважають Centaurea scabiosa L., Gypsophila paniculata L., Scabiosa ochroleuca L. тощо. В другому під'ярусі, якщо він розвинений, зростають Festuca rupicola Heuff., Koeleria cristata (L.) Pers., Medicago romanica Prodan, Achillea submillefolium Klokov & Krytzka, Plantago urvillei Opiz, Trifolium montanum L., Anthyllis macrocephala Wender, Galium verum L., Helichrysum arenarium (L.) Moench, Salvia nemorosa L. aggr. Третій під'ярус часто відсутній. В ньому Fragaria viridis Duchesne, Pilosella officinarum F. Schult. & Sch. Bip., Thymus marschallianus Willd., Taraxacum serotinum (Waldst. & Kit.) Poir. тощо.

Поблизу населених пунктів, де підсилюється антропогенне навантаження, в складі фітоценозу збільшується частка Festuca rupicola та зменшується Stipa capillata. В складі різнотрав'я з'являються бур'яни.

На крутих схилах грунти змиті і підстилаюча порода (пісок) виходить на денну поверхню. Тут домінують Calamagrostis epigeios та Poa angustifolia L., досить часто зростають Artemisia austriaca Jacq., A. scoparia Waldst. & Kit., Otites borysthenicus (Gran.) Klokov, Helichrysum arenarium, Plantago lanceolata L., Medicago romanica, Salvia nemorosa, Bromus sguarrosus L., Pilosella officinarum тощо.

В складі раритетної рослинності степів поширене угруповання, занесене до Зеленої книги України: Stipeta capillatae. Рідкісних видів зареєстровано небагато. Це, крім занесеної до Червоної книги України Stipa capillata, рідкісні на Харківщині: Veronica incana L. та Anthyllis macrocephala.

Незначні площі зайняті суходільними луками. Вони сформувались на місці лісових угруповань на сірих лісових в різній мірі змитих грунтах і поширені в яружно-балкових системах на схилах переважно західної та частково північної і південної експозицій. Ці угруповання належать до справжніх різнотравно-злакових луків. Травостан тут густий, високий, проективне покриття 90-95%. Його складають типові для узлісь широколистяних лісів та для справжніх луків види рослин. В созологічному відношенні ці угруповання не мають високої цінності.

Соснові ліси зростають на дерново-підзолистих грунтах із слабко вираженим гумусовим горизонтом, що сформувалися на давньоалювіальних пісках. Рельєф хвилястий з положистими сухими горбами, положистими схилами та западиз високим рівнем підгрунтових вод, що в блюдцеподібних пониженнях можуть виходити на денну поверхню і зумовлюють заболочування. Трофність грунту пов'язана з положенням у рельєфі. Бідні сухі грунти (сухі бори Aj) приурочені до верхніх частин пагорбів, на положистих схилах потужність гумусного шару збільшується (свіжі субори В2), в нижніх частинах на вирівняних ділянках помітних улоговин характерні найбагатші для цих умов грунти (свіжий та вологий субір С23).

В НПП переважають середньовічні соснові ліси штучного походження, що зростають в умовах свіжого субору, окремі фрагменти природних лісів із старими деревами сосни звичайної збереглися лише навколо заболочених понижень. Стиглі та пристигаючи деревостани займають незначні площі.

Соснові ліси монодомінантні, одноярусні, з Pinus sylvestris L., з незначним або відсутнім підліском. Розріджені другий ярус та підлісок з'являються в суборових умовах і найкраще розвинені у сугрудках. В другому ярусі трапляється Betula pendula Roth, B. pubescens Ehrh., Sorbus aucuparia L., Quercus robur, Ulmus glabra Huds. Підлісок складають Rubus idaeus L., R. caesius L., Euonymus verrucosa, Corylus avellana, Frangula alnus Mill. Із напівчагарників досить поширені Chamaecytisus ruthenicus (Fisch. ex Wol.) Klaskova та Genista tinctoria L. Трав'янистий покрив в високоповнотних лісових культурах та в сухих умовах зростання майже не розвинений. Тут зрідка трапляються Poa compressa L., Koeleria sabuletorum (Domin) Klokov, Calamagrostis epigeios, Helichrysum arenarium, Pulsatilla nigricans Storck, Sempervivum ruthenicum Schnittsp. & C. D. Lehm. тощо. Значні площі вкриті ксерофітними лишайниками і мохами. У вологіших та більш родючих умовах трав'янистий покрив багатший. Його складають Poa nemoralis L., Geranium robertianum L., Chelidonium majus L., Clinopodium vulgare L., Polygonatum multiflorum, Fragaria vesca L., Solidago virgaurea L., Rubus saxatilis L., Pyrola chlorantha Sw., Dryopteris cristata, D. carthusiana (Vill.) H. P. Fuchs тощо.

В наземному покриві соснових лісів окреме положення займають види лишайників і мохів. В сухих умовах це види родів Cladonia та Cetraria, які місцями утворюють суцільний килим. В свіжих умовах поширений покрив із Pleurozium schreberi (Brid.) Mitt, де його проективне покриття може сягати 80-90%. Саме такі соснові ліси зеленомохові, а також різнотравно-злакові займають найбільші площі.

Рідкісна компонента флори представлена незначною кількістю видів. Це занесений до Червоної книги України Pulsatilla nigricans та рідкісні на Харківщині Anthericum ramosum L., Pyrola chlorantha, Sempervivum ruthenicum, Dryopteris cristata, D. carthusiana.

Найбільше ценотичне та флористичне різноманіття зосереджено в блюдцеподібних понижених ділянках рельєфу на лівому березі надзаплавної тераси. Вони оточені сосновими насадженнями і завдяки надмірному зволоженню майже не зазнали безпосереднього антропогенного впливу. У характері рослинності цих понижень проявляється чітка закономірність зміни деревних порід. Тут в складі соснового насадження поступово з'являються, а потім і повністю заміняють сосну Ulmus laevis Pall., Populus tremula L., Betula pubescens, Alnus glutinosa (L.) P. Gaertn. Підлісок стає густішим, в його складі домінують Frangula alnus, Rubus caesius, Rubus nessensis W. Hall тощо. Трав'янистий покрив гарно розвинений і відзначається комплексом бореальних видів, серед яких значна участь рідкісних. Найбільше раритетне фіторізноманіття властиве південним окраїнам понижень, що мають північну експозицію схилів. В трав'янистому покриві тут зростають Lycopodium clavatum L., L. annotinum L., Dryopteris carthusiana, D. cristata, D. filix-mas, Athyrium filixfemina, Thelypteris palustris Schott, Filipendula denudata (J. Presl & C. Presl) Fritsch, Pyrola chlorantha, P. rotundifolia L. тощо. Центральна заболочена частина пониззя оточена смугою чагарникових видів Salix L. до яких домішується Phragmites australis (Cav.) Trin. ax Steud., Scirpus sylvaticus L., види Carex L. та Juncus L. Часто все пониження заростає сфагновими або зеленими мохами, над якими формується ярус трав із названих видів папоротей, Lysimachia vulgaris L., Potentilla palustris (L.) Scop., Carex sp. тощо.

Рідкісна рослинність таких понижень представлена угрупованнями, занесеними до Зеленого списку Харківщини: Pinetum rubosum (saxatilis), Cariceta omskianae, Cariceto-Sphagnosa. Серед рідкісних реліктовий вид, занесений до Червоної книги України Lycopodium annotinum та значна кількість рідкісних на Харківщині бореальних видів рослин: Athyrium filix-femina, Menyanthes trifoliata L., Potentilla palustris, P. erecta (L.) Raeusch., Pyrola chlorantha, P. rotundifolia, Rubus saxatilis, Carex pseudocyperus L., Lycopodium clavatum, Sanguisorba officinalis L., Thelypteris palustris, Veratrum lobelianum Bernh., Dryopteris cristata, D. filix-mas, D. carthusiana.

Русло р. Мерло спрямлене завдяки меліорації, луки вирівняні, по всій заплаві прориті дренажні канали. Ці заходи дали можливість використовувати заплаву як цінні сінокісні угіддя, а також в значній мірі змінили природну рослинність, збіднили ценотичний та флористичний склад. Майже вся заплава має мозаїчний характер і вкрита угрупованнями справжніх луків, де домінують Poa pratensis L., Festuca pratensis Huds., Phleum pratense L., Deschampsia caespitosa (L.) P.Beauv, Elytrigia repens (L.) Nevski, види осок та ситників. Значна участь в складі травостану належить різнотрав'ю та бобовим рослинам: Sanguisorba officinalis, Rumex confertus Willd., Rumex crispus L., Centaurea jacea L., Leucanthemum vulgare Lam., Achillea submillefolium, Geranium pratense L., Ranunculus repens L., Filipendula vulgaris Moench, Lathyrus pratensis L., Vicia cracca L., Lotus ucrainicus Klokov, Trifolium prantense L., T. repens L. тощо. На зволожених ділянках поблизу каналів та русла річки домінують Phalaroides arundinacea (L.) Rausch., Typha latifolia L., T. angustifolia L., Alopecurus arundinaceus Pior., Glyceria fluitans (L.) R.Br., G. maxima (C. Hartm.) Holmberg, Carex acuta L., C. riparia Curtis тощо. В складі різнотрав'я поширені Althaea officinalis L., Thalictrum lucidum L., Filipendula denudata, Lysimachia vulgaris, Bistorta officinalis Delabre, Geum rivale L., Sonchus palustris L., Caltha palustris L., Potentilla anserina L., Potentilla reptans L. Береги дренажних каналів заросли Alnus glutinosa та чагарниковими видами Salix. У річці та по каналах поширені рідкісні угруповання справжніх водних рослин, серед яких значна участь аерогідатофітів. Це занесені до Зеленої книги України Nymphaeeta albae, Nuphareta luteae, а також угруповання Hydrocharis morsusranae L., Lemna minor L., L. gibba L., L. trisulca L., Utricularia vulgaris L. В складі різнотрав'я заплавних луків багато декоративних та цілющих видів рослин.

Незначні за площею ділянки, що найменше постраждали від меліорації, залишились поблизу надзаплавної тераси. Саме тут в складі ценозів представлена найбагатша раритетна фітобіота. Це рідкісні на Харківщині угруповання: Sanguisorbetum (officinalis) graminosum, Inuleta helenii, Leucanthemetum (vulgaris) graminosum. В складі рідкісної компоненти флори з'являються занесені до Червоної книги України Fritillaria meleagroides Patrin ex Schult. et Schult. fil. та Tulipa quercetorum Klok. et Zoz і рідкісні на Харківщині Valeriana officinalis L., Bistorta officinalis, Geum rivale, Utricularia vulgaris, Thalictrum lucidum, Centaurium pulchellum (Sw.) Druce, Carex pseudocyperus, Potentilla erecta, Briza media L.

Заплавні діброви на території НПП мають порослеве походження. Інколи в їх деревостанах трапляються і насіннєві дерева дуба. Ці ліси мало поширені і зростають невеличкими масивами. В першому ярусі Quercus robur, в другому Ulmus laevis, Tilia cordata, Acer campestre, Acer tataricum, Pyrus communis. Підлісок добре розвинений, в ньому Euonymus europaea, E. verrucosa, Sambucus nigra L., Rubus caesius, Swida sanguinea, Frangula alnus. Трав'янистий покрив нерівномірний, місцями проективне покриття його досягає 4050%. Тут поширені Aegopodium podagraria, Stellaria holostea, Convallaria majalis, Urtica dioica L., Glechoma hirsuta, Galium aparine L., Viola hirta, Humulus lupulus L. В созологічному відношенні заплавні діброви мало цінні. Лише на узліссях їх зростають поширені на луках регіонально рідкісні Valeriana officinalis, Sanguisorba officinalis, Thalictrum lucidum.

На території запроектованого НПП вільшаники трапляються на пониженнях, окраїнах боліт, де поширені дерново-підзолисті оглеєні та торф'янисті грунти.

Найчастіше вони обводнені лише в ранньовесняний період, а влітку рівень води опускається до 1,0 м завглибшки, а відкрита вода, зазвичай, залишається лише в незначних пониженнях (сирий груд D4). На надмірно обводнених ділянках (мокрий груд D5) "кореневі лапи" вільхи ростуть над поверхнею болота і утворюють пристовбурові підвищення, своєрідні п'єдестали. В вільшаниках з високим рівнем підгрунтових вод на цих підвищеннях зосереджені трав'янисті виді рослин і навіть чагарники.

Деревостани вільхових лісів, як правило одноярусні, монодомінантні із Alnus glutinosa. Інколи до неї в незначній кількості домішується Betula pubescens, Pinus sylvestris, рідше Populus tremula та Quercus robur. Підлісок розвинений або майже повністю відсутній. Його складають Padus avium, Frangula alnus, Ribes nigrum L., Sambucus nigra, Rubus idaeus, Viburnum opulus. В пониженнях і більш освітлених ділянках з'являються чагарникові види Salix.

Серед обстежених вільшаників трапляються ділянки насіннєвого походження. Тут зареєстровані їх угруповання, які на Харківщині займають незначні площі і є більш типовими для Полісся. При переході до надзаплавної тераси ці угруповання замінюються на сосново-вільхові та березово-вільхові ценози.

Вільхово-кропивові ліси займають найбільші площі. Підлісок в них слабко виражений, зрідка трапляються кущі Frangula alnus та зарості Rubus idaeus. Пристовбурні підвищення майже не виражені. В подібних едафо-гідрологічних умовах зростають вільхові ліси яглицево-розхідникові та розривтравові. В більш зволожених умовах зростають вільхові ліси гадючникові, гравілатові, чорносмородинові. В них помітна диференціація на пристовбурові підвищення і пониження між ними, де вода стоїть лише в весняний період. В максимально обводнених ділянках поширені папоротеві, осокові, комишеві вільшаники.

В трав'янистому покриві вільхових лісів домінують Urtica galeopsifolia Wierzb. Ex Opiz, Aegopodium podagraria, Glechoma hederacea L., Impatiens parviflora DC., Geum rivale, Filipendula denudata, Scirpus sylvaticus, Dryopteris carthusiana, Thelypteris palustris, види Carex. Досить поширені Deschampsia caespitosa, Glyceria maxima, Inula helenium, Humulus lupulus, Lysimachia vulgaris, Iris pseudacorus L., Eupatorium cannabinum L., Lycopus exaltatus L.f., Archangelica officinalis Hoffm., Ranunculus repens, Symphytum officinale L., Solanum dulcamara L. тощо.

Рідкісна рослинність представлена угрупованнями, занесеними до Зеленого списку Харківщини: Alneta (glutinosae) athyriosa (filicic feminae), Cariceta omskianae, Alnetum (glutinosae) thelypteridosum (palustris), Alnetum (glutinosae) dryopteridosum (cartusianae). Рідкісна компонента флори досить різноманітна. В її складі бореальні види рідкісних на Харківщині рослин: Athyrium filix-femina, Potentilla palustris, Bistorta officinalis, Geum rivale, Viburnum opulus, Glyceria arundinacea Kunth, Inula helenium, Hottonia palustris L., Thelypteris palustris, Dryopteris carthusiana.

Найціннішим штучно створеним об'єктом Слобожанського НПП є Краснокутський дендропарк.

Він пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення і є зразком ландшафтного мистецтва України XVIII століття. Це один із найстаріших в Україні парків, який був заснований видатним ботаніком-аматором Іваном Назаровичем Каразіним братом фундатора Харківського університету Василя Назаровича Каразіна.

Старі насадження на території парку, які збереглися дотепер, свідчать, що його основу складали аборигенні види: Quercus robur, Fraxinus excelsior, Tilia cordata, Acer platanoides, A. campestre, Ulmus glabra. На вільних ділянках до них невеликими групами або поодинокими деревами були підсаджені інтродуценти, частина з яких існує і понині. Найбільшого різноманіття дендрофлора парку набула наприкінці ХІХ ст., коли число видів і форм сягало 540 таксонів. Після Великої Вітчизняної війни колекційний фонд нараховував лише 180 таксонів (Курдюм, 1966).

Теперішня територіальна структура парку в основному зберігає його первинне планування. Останніми роками розпочаті роботи по реконструкції дендропарку, відновленню його природних та історичних пам'яток, розширенню видового складу. Сучасна дендрофлора нараховує понад 260 видів і форм, серед яких багато екзотів.

В Краснокутському парку вирощуються рідкісні декоративні види, переважна більшість яких широко розповсюдженні в озеленені. Це занесений до Червоної книги Світу Ginkgo biloba L., до Червоної книги України: Syringa josikae Jacg. та Pinus cembra L., до Червоного списку Харківщини: Viburnum opulus, Juniperus communis L., Cerasus avium (L.) Moench., Carpinus betulus L.

Висновки

1. Запроектований національний парк має значну строкатість рослинного покриву, в якому представлені всі типові для лісостепової зони ценотичні комплекси і притаманне їм флористичне різноманіття.

2. Созологічна цінність дослідженої території зумовлена місцезростанням 19 рідкісних рослинних угруповань і 48 видів рослин, що потребують особливої охорони.

3. В запроектованому НПП виявлені найчисленніші на Харківщині популяції рідкісних бореальних видів рослин, які приурочені до гігрофітних умов зростання.

Природне фіторізноманіття лісових фітоценозів в запроектованому НПП буде зберігатися на площі понад 7,3 тис. га, лучних та водноболотних майже 2,5 тис. га; декоративні, екзотичні та рідкісні рослини культивуватимуться на понад 300 га агроландшафтів.

Використана література:

1. Вовк О.Г., Філатова О.В., Клімов О.В. Збереження фіторізноманіття в мережі природно-заповідного фонду Куп'янського району Харківської області.

2. Філатова О.В., Клімов О.В. Фітосозологічна цінність ценозів запроектованого Слобожанського національного природного парку.





Реферат на тему: Збереження біорізноманіття в Харківській області. Лісові фітоценози Слобожанського НПП (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.