Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Збереження біорізноманіття на заповідних територіях Чернігівської області (Мезинський НПП та заказник "Жевак") (реферат)

Зміст

1. Регіонально рідкісні види судинних рослин Чернігівської області

2. Дискоміцети Мезинського національного природного парку

3. Збереження біорізноманіття в гідрологічному заказнику "Жевак"

Використана література

1. Регіонально рідкісні види судинних рослин Чернігівської області

Питанню оновлення списку рідкісних видів рослин Чернігівської області та їх представленості на природно-заповідних територіях загальнодержавного значення була присвячена стаття у попередньому номері журналу (Андрієнко та ін., 2007). Особливої уваги при створенні списків регіонально рідкісних видів потребують критерії їх відбору. Цьому приділено увагу в працях, присвячених регіонально рідкісним видам Чернівецької (1999), Житомирської (Орлов, 2005), Полтавської (Байрак, Стецюк, 2005) та інших областей.

При формуванні списку регіонально рідкісних видів судинних рослин Чернігівської області основними критеріями відбору були низька частота трапляння, знаходження виду на межі ареалу, локальність поширення, зменшення чисельності, зростання в рідкісних екотопах регіону, потенційна вразливість внаслідок використання людиною.

Як вже зазначалося у згаданій вище статті, у списку регіонально рідкісних видів за ступенем рідкісності виділені три групи видів: дуже рідкісні (відомі з 1-5 місцезнаходжень), рідкісні (відомі з 6-15 місцезнаходжень) та відносно рідкісні види (відомі з більш, ніж 15 місцезнаходжень, проте кількість локалітетів не перевищує 30).

В Чернігівській області, як і в Україні в цілому найбільш вразливими є види, які знаходяться на межі ареалу. Тому одним з пріоритетів включення виду до списку регіонально рідкісних судинних рослин є перебування його на території області на межі ареалу.

За ступенем зменшення чисельності виділені такі групи видів:

1) чисельність яких критично скорочується, внаслідок чого можуть зникнути в найближчий час;

2) з поступовим незначним скорочення чисельності;

3) ті, які в найближчий час не знаходяться під безпосередньою загрозою скорочення чисельності у зв'язку з відсутністю дії факторів, які її викликають. Серед видів, чисельність яких критично скорочується, слід назвати Alnus incana, Arctostaphylos uva-ursi, Campanula latifolia, Daphne mezereum, Drosera rotundifolia, Genista germanica, Phegopteris connectilis, Polystichum aculeatum, Trollius europaeus.

Низка видів у регіоні зростає виключно у специфіч них рідкісних екотопах, зокрема мезотрофних та олігомезотрофних болотах, ділянках з виходами на поверхню карбонатних порід, степових та слабко засолених ділянках. У зв'язку з чим до переліку рідкісних видів включені види рідкісних для регіону екосистем.

Низка видів на території області мають значну ізольованість місцезнаходжень. Тому при складанні списку регіонально рідкісних рослин врахований також ступінь ізольованості місцезнаходжень видів на території області.

При складанні списку регіонально рідкісних видів області враховані прагматичний та естетичний критерії. На Чернігівщині є необхідність охорони потенційно вразливих видів внаслідок господарського використання.

Характеристики регіонально рідкісних видів Чернігівської області за зазначеними критеріями наведені у таблиці.

Отже, список регіонально рідкісних видів Чернігівської області нараховує 94 таксони, з них дуже рідкісних 33, рідкісних 28, відносно рідкісних 33. На північній межі ареалу перебуває 11 видів, південній 16, східній 6, західній 2, північно-східній 5, північнозахідній 1, південно-східній 1. Місцезнаходження 41 видів мають високу ізольованість на території області. Для 15 видів спостерігаємо критичне скорочення чисельності, внаслідок чого вони можуть зникнути в найближчий час, для 54 видів має місце незначне скорочення чисельності, 25 видів у найближчий час не знаходяться під безпосередньою загрозою скорочення чисельності.

До переліку включені 15 видів специфічних рідкісних екотопів, зокрема 8 видів мезотрофних та олігоме-зотрофних боліт, 3 ділянок з виходами на поверхню карбонатних порід, 4 степових видів та 1 вид слабко засолених екотопів.

З 94 регіонально рідкісних видів 48 є потенційно вразливими внаслідок використання у практичних цілях.

Після виходу у світ третього видання Червоної книги України (1996) до списку будуть включені види, які не увійшли до переліку видів третього видання Червоної книги України, затвердженого Національною комісією з питань Червоної книги Stipa capillata L. та Allium ursinum L.

З попереднього списку були формально виключені види, які будуть включені до нового видання Червоної книги України Astragalus arenarius, Salix lapponum, Botrychium multifidum, Gladiolus imbricatus, Iris sibirica, Pulsatilla patens, Adonis vernalis.

2. Дискоміцети Мезинського національного природного парку

Особливостями сучасного етапу розвитку біосфери є нестримний антропогенний вплив на всі, без виключення, рівні існування живого від субклітинного-клітинного до екосистемного. У зв'язку з цим сьогодні над звичайно актуальною залишається проблема збереження біологічної різноманітності. Як відомо, одним із способів вирішення останньої є створення банків геноі ценофонду. Роль останніх мають виконувати природоохоронні території різного рангу, основним завданням яких є забезпечення збереження та відтворення біорізноманітності. Для новостворених заповідників та національних природних парків вирішення цього завдання закономірно обумовлює необхідність ретельної інвентаризації їх біоти, в тому числі і мікобіоти.

Національний природний парк "Мезинський" (далі за текстом НППМ) створено 10 лютого 2006 р. Указом Президента України № 122/2006 на території Коропського району Чернігівської області на площі 31,6 тис. га. За фізико-географічним районуванням територія НППМ входить до Новгород-Сіверського фізико-географічного району Новгород-Сіверської фізико-географічної області (Физико-географическое., 1968).

НППМ займає територію Новгород-Сіверського лесового острову та представляє собою підвищену, дуже розчленовану ярами та балками рівнину, лісистість якої становить 38% (Фіторізноманіття..., 2006). Лісова рослинність цікава тим, що в ній переважають нетипові для Полісся дубові, липово-дубові та кленово-липово-дубові ліси. Дубові ліси займають значні площі в центральній, північній та східній частинах парку, серед яких найпоширенішими є асоціації ліщиново-волосистоосокові, ліщиново-яглицеві та ліщиново-різнотравні. На території НППМ переважають похідні угруповання цих лісів. Корінні ліси розміщені в основному в центральній частині парку та займають 33% лісовкритої площі (Андриенко, Шеляг-Сосонко, 1983). Саме тут зосереджені і основні масиви липово-дубових та кленово-липово-дубових лісів. Характерні для Полісся соснові та дубово-соснові ліси на території НППМ не представлені, трапляються лише їх незначні площі штучного походження. На давніх порубах поширені похідні угруповання, представлені осиково-березово-широколистяними та березовими лісами. Значні площі займають протиерозійні лісонасадження, в основному з переважанням Robinia pseudoacacia L. (Андриенко, Шеляг-Сосонко, 1983; Фіторізноманіття., 2006).

На території НППМ протікають р. Десна із невеликими правобережними притоками. Саме у заплавах річок зосереджена лучна рослинність парку, займаючи близько 16%. Переважають справжні луки, у центральній частині заплав трапляються заболочені луки, а на схилах південних експозицій балок та прияружних ділянок виявлені фрагменти суходільних лук. Болотна рослинність, представлена евтрофними трав'яними болотами, займає незначні площі на півночі парку. У заплаві Десни виявлений комплекс лук, трав'яних боліт та прибережно-водної рослинності, приурочений до стариць та старичних озер (Андриенко, Шеляг-Сосонко, 1983; Екологічна., 2003).

До останнього часу були практично відсутні будьякі відомості про мікобіоту НППМ. Лише у 2004 р. на території тоді ще запроектованого національного природного парку було розпочато дослідження видової різноманітності грибів з різних систематичних груп. Інформацію про анаморфні та іржасті гриби, а також деякі види базидіальних макроміцетів, виявлених у парку в цей період, можна знайти в окремих публікаціях останніх років (Андріанова, Голубцова, 2006а, 2006б; Голубцова, Тихоненко, 2005; Придюк, 2006; Prydiuk, 2006, 2007a, 2007b). Щодо дискоміцетів, до сих пір не наводилося жодних відомостей про поширення у НППМ цієї групи грибів. Враховуючи значну роль останніх у функціонуванні екосистем, а також необхідність їх інвентаризації на територіях об'єктів природно-заповідного фонду України, протягом 2004-2005 рр. було здійснено збір мікологічного матеріалу у вказаному парку. Дана публікація містить перші відомості про видовий склад дискоміцетів НППМ, їх таксономічну та екологічну структуру.

За період досліджень у НППМ виявлено 41 вид дискоміцетів, що належать до 25 родів, 11 родин, 5 порядків класів Leotiomycetes (23 види), Pezizomycetes (13), Orbiliomycetes (5) підвідділу Pezizomycotina відділу Ascomycota. Найбільшим видовим різноманіттям характеризуються представники порядків Helotiales (17 видів) та Pezizales (13). Порядки Rhytismatales та Orbiliales об'єднують по п'ять видів кожен; лише один вид нараховує порядок Thelebolales. У родинному спектрі дискоміцетів парку переважають іноперкулятні представники родини Helotiaceae (10 видів). Не менш чисельними є оперкулятні дискоміцети з родини Pyronemataceae (8). Інші 9 родин включають по 1-5 видів. Серед родів дискоміцетів НППМ чисельно переважають роди Hymenoscyphus Gray (6) та Orbilia Fr. (5). Решта родів представлені 1-3 видами. Найчастіше, іноді з утворенням аспектів, у ценозах парку трапляються Bisporella citrina (Batsch.: Fr.) Korf. еt Carp., Cocomyces coronatus (I.H. Schum.) Rehm, Hymenoscyphus albidus (Roberge ex Desm.) W. Phillips, Mollisia cinerea (Batsch) P. Karst. та Rhytisma acerinum (Pers.) Fr.

Видовий склад дискоміцетів НППМ, характеризуючись значним різноманіттям, в той же час є достатньо своєрідним, про що свідчить ряд виявлених на його території маловідомих, рідкісних та нових для України видів. Серед останніх це, зокрема, Iodophanus testaceus (Moug. in Fr.) Korf in Kimbr et Korf, зібраний на екскрементах корови, та Orbilia leucostigma (Fr.) Fr., зареєстрована на поваленому стовбурі Pinus sylvestris L. Шість видів наводяться вперше для території Українського Полісся. Це Lasiobolus ciliatus (Schmidt ex Pers.) Boud, Mollisia ulmariae (Lasch) Rehm, Orbilia xanthostigma (Fr.) Fr., Pulvinula cinnabarina (Fuckel) Boud., Thelebolus polysporus (P. Karsten) Otani et Kanz. та Trichophaeopsis bicuspis (Boud.) Korf et Erb. Ряд з виявлених видів дискоміцетів належить до маловідомих та рідкісних в Україні. До наших досліджень вони відмічалися лише з одного-двох локалітетів на території країни. Це, зокрема, вдруге зареєстровані в Україні Lamprospora modesta (P. Karst.) Boud, відома з єдиної знахідки у Чернігівському Поліссі (Смицкая, 1980), Pulvinula cinnabarina, до цього знайдена у Правобережному Злаковому Степу (Смицкая, 1980), та Trichophaeopsis bicuspis, відмічений на території Гірського Криму (Кузуб, Гайова, 2001).

Дискоміцети, виявлені у НППМ, є досить різноманітними і за еколого-трофічною структурою. Відмічені у парку види належать до трофічних груп гемібіотрофів та сапротрофів. За кількісними показниками переважають сапротрофні види дискоміцетів (38 видів). Останні розподіляються між екологічними групами ксилофілів, гербофілів, копрофілів, підстилкових та гумусових сапротрофів. Найбільшою видовою різноманітністю відзначаються ксилофільні сапротрофи (19 видів), що цілком закономірно, враховуючи лісовий характер рослинності парку. Менш чисельними є гумусові (7 видів), підстилкові (5), копрофільні (4) та гербофільні сапротрофи (3). Гемібіотрофи, представлені у МНПП філофільними та ксилофільними видами, нараховують лише трьох представників з родів Rhytisma Fr. та Colpoma Wallr. Дуже поширена у лісах парку Rhytisma acerinum, конідіальна стадія якої, Melasmia acerina Lev., паразитує на субдомінанті деревного ярусу Acerplatanoides L. та спричинює утворення на його листках чорних склероціальних плям, зменшуючи тим самим асимілюючу площу. Інший знайдений у НППМ представник цього ж роду Rhytisma punctatum (Pers.) Fr., також уражує листки клена, проте не має тут такого значного поширення. На гілках Quercus robur L. трапляється у парку Colpoma quercinum (Fr.) Wallr. Гриб здатен викликати всихання гілок дуба, а при масовому розвитку білу гниль деревини. У парку цей вид виявлявся зрідка, переважно на сухих гілочках Quercus robur.

Безперечно, виявлені на території НППМ види дискоміцетів представляють лише частину можливої видової різноманітності цієї групи грибів. Оскільки нашими дослідженнями була охоплена переважно придеснянська частина парку, у майбутньому планується поповнення представлених у даній роботі відомостей за рахунок більш докладного обстеження території НППМ у різні сезони вегетаційного періоду.

Нижче подано анотований список видів дискоміцетів НППМ. У списку видів прийняті такі умовні позначення:

** новий вид для території України,

* новий вид для території Українського Полісся.

Ascomycota Pezizomycotina Leotiomycetes Leotiomycetidae

Helotiales Dermateaceae Fr.

Mollisia (Fr.) P. Karst.

M. cinerea (Batsch) P. Karst.

На стовбурі Quercus robur L. с. Великий Ліс, кленово-дубовий ліс, 19.08.2004. На гнилій деревині с. Бужанка, дно балки, листяний ліс, 17-18.08.2004; с. Вишеньки, дубовий ліс ліщиновий, 17.08.2004.

M. ligni (Desm.) P. Karst.

На стовбурі Quercus robur L. смт Понорниця, дубовий ліс, 12.08.2005.

* M. ulmariae (Lasch) Rehm

На сухих стеблах Filipendula denudata (J. et C. Presl) Fritsch с. Великий Ліс, трав'яне болото, 19.08.2004.

Tapesia (Pers.) Fuckel

T. fusca (Pers. ex Merat) Fuckel

На гнилій деревині с. Розльоти, березовий ліс, 18.08.2004 (Soc. Bisporella citrina). На опалих гілках с.

Розльоти, дубняк ліщиновий з домінуванням вільхи, 18.08.2004.

Helotiaceae Rehm Bisporella Sacc.

B. citrina (Batsch) Korf et S.E.Carp.

На корі дерев, опалих гілках с. Бужанка, кленоводубовий ліс, 18-19.08.2004. На гнилій деревині с. Розльоти, березовий ліс, 18.08.2004; там же, дубово-сосновий ліс, 18.08.2004 (Soc. Tapesiafusca). B. sulfurina (Quel.) S.E. Carp. На корі опалих гілок с. Вишеньки, дубовий ліс ліщиновий, 18.08.2004.

B. subpallida (Rehm) Dennis

На корі опалих гілок с. Розльоти, сосново-дубовий ліс, 17.08.2004.

Chlorociboria Seaver ex C.S. Ramamurti, Korf et L.R. Batra Ch. aeruginascens (Nyl.) Kanouse ex C.S. Ramamurti, Korf et L.R. Batra

На стовбурі Quercus robur L. с. Великий Ліс, кленово-дубовий ліс ліщиновий, 19.08.2004. Hymenoscyphus Gray H. albidus (Roberge ex Desm.) W. Phillips На черешках минулорічного листя, гілочках с. Вишеньки, дубовий ліс ліщиновий, 17.08.2004; с. Розльоти, листяний ліс, 18.08.2004.

H. caudatus (P. Karst.) Dennis На черешках минулорічного листя, сухих гілочках с. Вишеньки, дубовий ліс ліщиновий, 17.08.2004. H. herbarum (Pers.) Dennis

На сухих стеблах Urtica dioica L. с. Вишеньки, вільховий ліс, 17.08.2004.

H. fructigenus (Bull.) Gray

На опалих плодах Corylus avellana L. та Quercus robur L. с. Розльоти, дубовий ліс ліщиновий, 18.08.2004. H. salicellus (Fr.) Dennis

На сухій гілці Salix triandra L. с. Розльоти, берег р. Десна, 09.07.2005.

H. scutula (Pers.) W.Phillips

На сухих стеблах Filipendula denudata (J. et C. Presl) Fritsch с. Великий Ліс, трав'яне болото, 19.08.2004.

Hyaloscyphaceae Nannf. Lachnum Retz.

L. virgineum (Batsch) P. Karst.

На опалих гілках Alnus glutinosa (L.) P. Gaertn. с. Бужанка, мішаний ліс, 17.08.2004; с. Розльоти, дубовососновий ліс, 18.08.2004.

Rutstroemiaceae Holst-Jensen, L.M. Kohn & T. Schumach. Rutstroemia P. Karst. R. firma (Pers.) P. Karst.

На опалих гілках Alnus glutinosa (L.) P. Gaertn. та Quercus robur L. с. Вишеньки, дубовий ліс ліщиновий, 18.08.2004.

Sclerotiniaceae Whetzel Sclerotinia Fuckel S. sclerotiorum (Lib.) de Bary

У підстилці с. Розльоти, дубово-сосновий ліс, 18.08.2004.

Rhytismatales Rhytismataceae Chevall.

Coccomyces De Not.

C. coronatus (I.H. Schum.) Rehm

На опалих листках Quercus robur L. c. Великий Ліс, кленово-дубовий ліс ліщиновий, 19.08.2004; с. Вишеньки, дубовий ліс ліщиновий, 17.08.2004; с. Розльоти, дубовий ліс ліщиновий, 18.08.2004.

Colpoma Wallr.

C. quercinum (Fr.) Wallr.

На сухих гілках Quercus robur L. с. Великий Ліс, кленово-дубовий ліс ліщиновий, 19.08.2004.

Propolis Fr.

P. versicolor (Fr.) Fr. (=Propolomyces versicolor (Fr.) Dennis)

На гнилій деревині с. Розльоти, кленово-дубовососновий ліс, 18.08.2004.

Rhytisma Fr.

Rh. acerinum (Pers.) Fr.

На листках Acer platanoides L. с. Вишеньки, дубовий ліс ліщиновий, 17.08.2004; смт Понорниця, кленово-липово-дубовий ліс, 26.09.2005; с. Розльоти, кленово-дубово-сосновий ліс, 18.08.2004; там же, березово-дубовий ліс, 24.09.2005.

Rh. punctatum (Pers.) Fr.

На листках Acer platanoides L. с. Розльоти, кленоволипово-дубовий ліс, 16-17.08.2004.

Thelebolales Thelebolaceae (Brumm.) Eckblad

Thelebolus Tode

* Th. polysporus (P. Karsten) Otani et Kanz.

На екскрементах корови с. Мезин, луки, 23.09.2005 (Soc. Lasiobolus ciliatus).

P e z i z o m y c e t e s Pezizomyzetidae Pezizales Ascobolaceae Boud. ex Sacc.

Ascobolus Pers.

A. imersus Pers. per Pers.

На екскрементах коня с. Черешеньки, заплава р. Десна, луки, 20.08.2004. На екскрементах корови с. Мезин, лісонасадження, 17.08.2004.

Pezizaceae Dumort.

Iodophanus Korf.

** I. testaceus (Moug. in Fr.) Korf in Kimbr et Korf

На екскрементах корови с. Черешеньки, заплава р. Десна, луки, 20.08.2004.

Peziza Fr.

P. badia Pers.

На грунті с. Розльоти, дубовий ліс ліщиновий, 18.08.2004.

P. cerea Sowerby

На грунті с. Розльоти, дубовий ліс ліщиновий, 18.08.2004.

Pyrenomataceae Corda

Geopyxis (Pers.) Sacc.

G. carbonaria (Alb. et Schwein.) Sacc.

На грунті, біля вогнищ с. Розльоти, кленово-липоводубовий ліс, 17.08.2004.

Humaria Fuckel

H. hemisphaerica (F.H. Wigg.) Fuckel

На грунті та рослинних залишках с. Вишеньки, дубовий ліс ліщиновий, 17.08.2004.

Lamprospora De Not.

L. modesta (P. Karst.) Boud

На грунті та опалих листках с. Бужанка, тальвег балки, зарості чагарників, 17.08.2004.

Pulvinula Boud.

* P. cinnabarina (Fuckel) Boud. (=Barlaea cinnabarina (Fuckel) Sacc., Lamprospora cinnabarina (Fuckel) Kalymb.)

На глинисто-піщаному грунті с. Бужанка, тальвег балки, 17.08.2004.

Scutellinia (Cooke) Lambotte

S. setosa (Nees) Kuntze

На відмерлій деревині с. Розльоти, дубово-сосновий ліс, 18.08.2004.

S. scutellata (L.) Lambotte

На відмерлій деревині с. Розльоти, дубово-сосновий ліс, 18.08.2004.

Tarzetta (Cooke) Lambotte

T. catinus (Holmsk.) Korf et J.K. Rogers

На грунті, біля вогнищ с. Розльоти, дубовий ліс ліщиновий, 17.08.2004.

Trichophaeopsis Korf et Erb

* T. bicuspis (Boud.) Korf et Erb

На поваленому стовбурі Carpinus betulus L. с. Розльоти, грабово-дубовий ліс, 17.08.2004.

PEZIZALES, genera incertae sedis

Lasiobolus Sacc.

* L. ciliatus (Schmidt ex Pers.) Boud

На екскрементах корови c. Мезин, луки, 23.09.2005 (Soc. Thelebolus polysporus).

Orbiliomycetes Orbiliaceae Nannf.

Orbilia Fr.

O. delicatula (P. Karst.) P. Karst.

На гнилій деревині с. Розльоти, дубовий ліс ліщиновий, 17.08.2004.

** O. leucostigma (Fr.) Fr.

На стовбурі Pinus sylvestris L. смт Понорниця, дубовий ліс, 12.08.2005.

O. microclava Velen.

На гнилій деревині с. Вишеньки, дубовий ліс ліщиновий, 16.08.2004.

O. sarraziniana Boud.

На стовбурі Orbilia sarraziniana Boud. смт Понорниця, дубовий ліс, 12.08.2005.

* O. xanthostigma (Fr.) Fr.

На гнилій колоді смт Понорниця, дубовий ліс, 12.08.2005.

3. Збереження біорізноманіття в гідрологічному заказнику "Жевак"

Заказник місцевого значення "Жевак", площею 314 га, був створений у 1979 р. в заплаві р. Удай між селами Бакаївка та Монастирище Ічнянського району з метою збереження природних комплексів та підтримання водності р. Удай .

Територію заказника можна умовно розділити на дві частини: менша з них це безпосередньо заплава Удаю, а головна приходиться на урочище Жевак, яке являє собою заболочену долину правої притоки річки. Це невеличкий водотік, довжиною всього 6 км і починається він від с. Комарівка, де проходить вододіл між басейУдаю та Остра. Але ширина цього урочища досить суттєва і коливається від 400 до 600 м. Слабкий ухил до р. Удай сприяє процесам заболочення та заторфованості долини цього водотоку. Важливою ландшафтною особливістю формування та подальшої перспективи збереження екосистеми урочища Жевак є вкрай мала територія водозбору в порівняні з площею цього болота, що мінімізує забруднення цієї водойми.

Трьома кілометрами вище по заплаві Удаю від заказника "Жевак" знаходиться гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Дорогинський" , надзвичайно важливий для збереження біологічного різноманіття (Лобань, 1998; Лобань, Дідик, 2007; Полуда та ін., 2001). Ділянка заплави між ними не входить до ПЗФ України.

Гідрологічний режим у цих двох заказниках значною мірою регулюється шлюзом, що знаходиться нижче за течією від заказників і розташований поблизу дороги с. Монастирище м. Ічня, яка перетинає заплаву річки. Нижче від дороги заплава Удаю осушена, перепад рівнів води на верхньому та нижньому б'єфах шлюзу в різні пори року становить 50-160 см. Причому, найменша різниця припадає на багатоводні періоди зокрема, весною 2007 р. вона становила всього близько 50 см. Рівень води вище шлюзу стабільний коливання не перевищує 30 см. Однак коливання води в цих межах практично не впливає на функціонування цієї водноболотної системи. Слід зауважити, що більша частина заплави, яка входить до цих заказників, вкрита так званим плавом, тобто шаром рослинності, під яким знаходиться вода, сапропель і торф. При зміні рівнів води в природній частині заплави цей рослинний шар також піднімається або опускається, що суттєво пом'якшує коливання рівня води та мінімізує вплив динаміки гідрологічного чинника на стан болотної рослинності.

Болотні комплекси урочища Жевак, що тут утворились, характеризуються значною обводненістю і мають драговинний характер. Рослинний покрив розміщується смугами вздовж водотоку. Слід відмітити, що на всій довжині цієї долини русло з відкритою водою відсутнє. Основну центральну смугу займають відкриті осокові болотні екосистеми з розрідженими кущами верби попелястої Salix cinerea L. Формування останніх було обумовлено тим, що в процесі свого тривалого розвитку рослинні угрупування в евтрофних болотах за певних умов утворюють виразну дернину з відмерлої рослинності, яка на окремих підтоплених ділянках заплави формує міцний плаваючий килим, що прикриває рихлі торфові та сапропелеві відклади.

Урочище Жевак являє собою єдиний комплекс з заплавою р. Удай. Інформація про рослинний світ заказника "Дорогинський" є в літературі, а от відомості про рослинність заказника "Жевак" до останнього часу були відсутні.

Згідно геоботанічного районування досліджена територія заказника "Жевак" репрезентує загальні болотні фітокомплекси північної частини Лівобережного Лісостепу і належить до Прилуцько-Лохвицького геоботанічного району лучних степів, дубових та дубовограбових лісів, заплавних лук та низинних боліт (Геоботанічне районування ..., 1977).

Вивчення рослинності, фауни та флори урочища авторами проводилось влітку 2007 р. з метою розробки менеджмент-плану території, яка є місцем гніздування рідкісного птаха очеретянки прудкої Acrocephalus paludicola (Vieill.) в рамках Програми малих екологічних проектів за фінансової підтримки Британського фонду "Довкілля для Європи" і сприяння Міністерства у справах охорони довкілля, харчових продуктів та сільського господарства Великобританії та Британської Ради в Україні.

Основні закономірності розподілу рослинного покриву в урочищі Жевак відображені на еколого-ценотичному профілі , який перетинає урочище з північного сходу на південний захід. Центральну, найбільш заглиблену та обводнену, частину урочища займає болотна рослинність, різноманітна за ценотичним складом. На прилеглих до боліт підвищених ділянках розміщуються луки. Болота евтрофні, відкриті, переважно осокові, бобівниково-осокові, осоково-хвощеві, зрідка рогозово-осокові. Найбільші площі займають відкриті осокові болота з переважанням осоки омської Carex omsciana Meinsh. та розрідженим ярусом рогозу широколистого Typha latifolia L. та місцями очерету звичайного Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud. Поодиноко в цих екотопах зростає верба попеляста Salix cinerea L., на сухіших ділянках верба розмаринолиста Salix rosmarinifolia L. Ценотичний склад осокових боліт тут досить різноманітний. На найбільш знижених і обводнених ділянках центральної частини урочища переважають угрупування купинних осок омської та зближеної Carex appropinquata Schum., які часто співдомінують. Характерною особливістю цих ценозів є наявність розрідженого ярусу рогозу широколистого, участь якого в травостої ближче до центру збільшується. Співдомінантами трав'яного покриву в цих угрупуваннях часто є бореальні болотні види бобівник трилистий Menyanthes trifoliata L. та вовче тіло болотне Comarum palustre L. Флористичне ядро утворюють типові гідрофільні види смовдь болотна Peucedanum palustre (L.) Moench, вербозілля звичайне Lysimachia vulgaris L., жовтець язиколистий Ranunculus lingua L., зніт болотний Epilobium palustre L., кизляк китицецвітий Naumburgia thyrsiflora (L.) Reichenb., рідше цикута отруйна Cicuta virosa L. та деякі інші види. У комплексі з угрупуваннями купинних осок розміщуються угруповання кореневищних осок здутої Carex rostrata Stokes та ближче до краю болота гострої C. acuta L.

Доповнюють ценотичне різноманіття осокових боліт більш рідкісні угрупування, утворені регіональнорідкісним видом осокою дворядною Carex disticha Huds.

Слід відмітити, що характерними видами цих угруповань є низка видів осок. Поодиноко тут зростають осока пухнатоплода Carex lasiocarpa Ehrh., осока ситничковидна Carex juncella (Fries) Th. Fries, осока несправжньосмикавцева Carex pseudocyperus L., осока пухирчаста Carex vesicaria L. тощо.

Характерною особливістю осокових угруповань є наявність мохів, які розміщуються плямами на нерозкладених рештках травостою міжкупинних знижень та безпосередньо на купинах осок. Плями утворює переважно Drepanocladus aduncus, а на більш обводнених ділянках Marschantia polymorpha.

Значне місце в складі болотної рослинності займають угруповання хвоща річкового Equisetum fluviatile L.. Вони тягнуться смугами по обидва боки осокових угруповань та займають розширене верхів'я урочища біля с. Комарівка. Це досить густі, обводнені, часто монодомінантні угруповання, які добре виділяються в рослинному покриві темно-зеленим кольором. На більш обводнених ділянках місцями в цих ценозах співдомінантом виступає вовче тіло болотне. Як і по всьому болоту, тут наявні поодинокі кущі верби попелястої та куртини рогозу широколистого. Ці угруповання мають своєрідну будову завдяки наявності міцної і щільної підстилки із решток хвоща, що утворює над водою своєрідний "дах", що сприяє гніздуванню очеретянки прудкої. На нерозкладених рештках хвоща добре виявлений ярує зелених мохів, який вражає своєю різноманітністю. Тут виявлені Drepanocladus aduncus, Brachythecium mildeanum, Bryum pseudotriequetrum, Plagiomnium ellepticum (Mnium rupicum), плями утворює Marschantia polimorpha.

Лучна рослинність представлена в урочищі справжніми та болотистими луками. Відмічені фрагменти засолених лук з переважанням осоки розсунутої Carex distans L.

Найбільші площі займають тут угруповання справжніх лук, які смугами тягнуться вздовж днища за угрупованнями хвоща. Це досить густі (95-100%) ценози, домінантом в яких виступає костриця лучна Festuca pratensis Huds., значну домішку, а місцями і співдомінує тонконіг лучний Poa pratensis L. Характерними є типові лучні злаки лисохвіст лучний Alopecurus pratensis L., трясучка середня Briza media L., мітлиця велетенська Agrostis gigantea Roth, тимофіївка лучна Phleum pretense L., а на деяких ділянках поширеним є характерний лучний вид Лівобережного Лісостепу костриця східна Festuca orientalis (Hack.) V Krecz. et Bobr. У верхів'ї урочища вона виступає співдомінантом лучних ценозів. Різноманітним на цих луках є різнотрав'я, часто переважає конюшина лучна Trifolium pratense L. Характерними видами є такі лучні види, як люцерна хмелевидна Medicago lupulina L., суховершки звичайні Prunella vulgaris L., зозулин цвіт Coronaria flos-cuculi (L.) A. Br., поодиноко зростає королиця звичайна Leucanthemum vulgare Lam., китятки звичайні Polygala vulgaris L. та деякі інші.

Про добру збереженість лучних екотопів свідчить значна кількість лучно-болотної орхідеї пальчатокорінника м'ясочервоного Dactylorhiza incarnata (L.) Soo, яка утворює тут багаточисельні популяції, має добру життєвість. Рідше зустрічається пальчатокорінник плямистий Dactylorhiza maculata (L.) Soo. Надає особливої цінності цим лукам і місцезростання тут лучно-болотного виду маточника болотного Ostericum palustre (Bess.) Bess., занесеного до Додатку І Бернської конвенції. Найбільше поширення цей вид має на ділянках лук, прилеглих до боліт.

Доповнюють ценотичне різноманіття справжніх лук угруповання мітлиці велетенської із співдомінуванням грястиці збірної Dactylis glomerata L., які не займають в урочищі значних площ, а відмічені невеликими ділянками. Вони розміщуються на більш зволожених ділянках порівняно з попередніми.

Найвищі елементи рельєфу по краях урочища займають ділянки псамофітної рослинності. Це переважно перелоги, які нині заростають псамофітними видами. Агломеративні угруповання утворені тут такими видами як нечуйвітер волохатенький Hieracium pilosella L., цмин пісковий Helichrysum arenarium (L.) Moench, хондрила ситниковидна Chondrilla juncea L., агалик-трава гірська Jasione montana L., очиток їдкий Sedum acre L.

Водна та прибережено-водна рослинність займають невеликі площі в цьому урочищі. В зв'язку із значною обводненістю "днища" тут наявні невеликі відкриті ділянки, де і поселяється водна рослинність, а також між купиосок. Виявлена водна рослинність і в штучних водоймах, створених для напування худоби. По берегах цих водойм невеликими смугами розміщується прибережно-водна рослинність.

У відкритих "вікнах" осокових боліт серед водних видів переважає ряска триборозенчаста Lemna trisulca L., ряска мала Lemna minor L. Саме в цих екологічних умовах зростають і такі водні комахоїдні рослини як пухирник звичайний Utricularia vulgaris L. та альдрованда пухирчаста Aldrovanda vesiculosa L. Виявлене місцезростання альдрованди пухирчастої в урочищі надає йому особливої наукової цінності. Водні угруповання штучних водойм утворюють рдесник кучерявий Potamogeton crispus L., водопериця колосиста Myriophyllum spicatum L., елодея канадська Elodea canadensis Michx., ряска триборозенчаста. Виявлені тут і рідкісні угруповання, утворені регіонально-рідкісним видом водяною сосонкою ланцетолистою Hippuris lanceolata Retz. Смуги прибережно-водної рослинності утворюють типові гідрофільні види лепешняк плаваючий Glyceriafluitans (L.) R. Br., частуха подорожникова Alisma plantago-aquatica L., стрілолист стрілолистий Sagittaria sagittifolia L., вовконіг високий Lycopus exaltatus L. fil., відмічений тут і малопоширений вид леєрсія рисовидна Leersia orysoides (L.) Sw., який характерний насамперед для Лівобережного Лісостепу.

Повний флористичний склад цього урочища ще не встановлений. Але уже нині можна стверджувати, що переважання гідрофільного комплексу, який знаходиться в північній частині Лісостепу, обумовлює основне ядро флори цієї території. В складі болотних угруповань чимало бореальних видів-домінантів. Це види з голарктичними та євразійськими ареалами. Найбільше їх серед видів роду осока (Сагех). Це осоки гостра, гостровидна Carex acutiformis Ehrh., пухнатоплода, чорна Carex nigra (L.) Reichard, здута, омська.

Раритетна флора заказника включає 9 видів, серед них виявлені види, які охороняються на міжнародному рівні (2), загальнодержавному (3) та регіональному (4).

Види, занесені до Додатку І Бернської конвенції

Альдрованда пухирчаста Aldrovanda vesiculosa.

Реліктовий водний вид, в Україні зустрічається на всій території найчастіше в долинах Дніпра та Дунаю. Багато відомих раніше місцезростань нині не підтверджуються і вважаються зниклими (Вініченко, 2006). Спостереження останніх років за цим видом довели, що в деяких регіонах (Шацькі озера), вид має тенденцію до поширення (Зуб, Карпова, 2004), значні популяції його виявлені і в верхів'ях Прип'яті та Стоходу в НПП "Прип'ять-Стохід".

На Чернігівщині відомі раніше поодинокі місцезростання альдрованди пухирчастої останнім часом не підтверджувались.

В урочищі Жевак цей вид виявлений в центральній частині урочища, на обводнених ділянках осокового болота. Зростає поодиноко серед інших водних рослин.

Це єдине нині відоме на Чернігівщині місцезростання цього виду.

Маточник болотний Ostericum palustre. Лучноболотний вид, який скорочує своє поширення внаслідок осушення, господарського освоєння територій, надмірного випасання тощо.

В Україні цей вид трапляється в Поліссі, Лісостепу та Степу. (Вініченко, 2006)

В урочищі Жевак зберігаються великі популяції цього виду, зростає він тут переважно в екотонних смугах між болотом і луками.

Види, занесені до Червоної книги України

Із видів Червоної книги виявлені альдрованда пухирчаста, яка охарактеризована вище, пальчатокорінники м'ясочервоний Dactylorhiza incarnata (L.) Soo. та плямистий Dactylorhiza maculata (L.) Soo. Серед видів орхідних пальчатокорінник м'ясочервоний є в Україні в цілому досить поширеним видом, але як і всі представники цієї родини, дуже чутливий до порушення навколишнього середовища. В урочищі Жевак пальчатокорінник м'ясочервоний розсіяно зростає на луках, найчастіше в екотонних смугах між болотом та луками. Місцями утворює чисельні популяції, має добру життєвість.

Менш поширений тут пальчатокорінник плямистий. Атлантично-центральноєвропейський вид на східній межі ареалу. Зрідка він зростає на луках разом з попереднім видом.

Види, що охороняються в Чернігівській області

В урочищі Жевак серед регіонально-рідкісних видів зростають валеріана висока Valeriana exaltata Mikan fil., водяна сосонка ланцетолиста, осока дворядна Carex disticha Huds., осока ситничковидна. Переважання в урочищі лучно-болотного комплексу і обумовили тут поширення гідрофільних видів із цього списку, повний склад якого висвітлений в літературі (Андрієнко, Лукаш, Прядко та інші, 2007). Всі ці види зростають тут поодиноко або невеликими куртинами.

Для контролю за станом рослинного покриву були закладені три моніторингові площадки в різних частинах урочища .

Урочище Жевак ключова територія очеретянки прудкої в Україні

Долина Жевака являє собою значний за площею болотний масив, де є сприятливі умови для гніздування багатьох видів птахів водно-болотного комплексу. До найбільш чисельних видів відносяться: очеретянка лучна Acrocephalus schoenobaunus L., вівсянка очеретяна Emberiza schoeniclus L., плиски жовтоголова Motacilla citriola Pall. та жовта M. flava L., чекан лучний Saxicola rubetra L., щеврик лучний Anthus pratensis L. Досить чисельними на даній території є погонич звичайний Porzana porzana L. та бекас звичайний Gallinago gallinago L. Кожен рік в урочищі гніздиться кілька пар сови болотяної Asio flammeus Pontopp. Але орнітологічна унікальність цього урочища визначається в першу чергу тим, що тут оптимальні біотопи для гніздування очеретянки прудкої. Це глобально вразливий вид, включений до "Червоної книги України", до Додатку І Директиви Ради Європи про охорону птахів, Додатків І та II Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська конвенція), Додаток ІІ Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція).

Раніше прудка очеретянка гніздилася в багатьох країнах Європи . Зараз популяція виду оцінена всього в 13,7-20,5 тис. співаючих самців (станом на2005 р.), тобто загальна чисельність птахів не більше 40-45 тис. особин. Для порівняння, чисельність в Європі, близького до цього виду лучної очеретянки є вищою в 100-200 разів. Найбільші гніздові угруповання знаходяться в Білорусі, Україні, Польщі та Угорщині. В нашій державі чисельність співаючих самців, які гніздяться, оцінена в 3 500-4 100 особин, що становить близько 20% світової популяції виду.

В Україні виділяють два популяційні угрупування очеретянки прудкої (Полуда, 2000; Полуда, Лук'янчук, 2007):

- Прип'ятське, локалізоване у Волинській і Рівненській областях; поселення очеретянки прудкої знаходяться в заплавах Прип'яті та деяких її приток; у різні роки чисельність цього угрупування оцінювали від 2000 до 3600 самців;

- Деснянсько-дніпровське, обмежене територією Чернігівської та Київської областей; чисельність цього угрупування становить 500-600 самців; в ньому виділяють два осередки на річках Удай і Супій.

Ще в першій половині XX століття ареал очеретянки прудкої в Україні був значно більшим окрім Волинської, Рівненської, Київської та Чернігівської областей, де птахи продовжують гніздитися й нині, угруповання виду були в Львівській, Хмельницькій, Вінницькій, Житомирській, Полтавській, Сумській, Харківській і, можливо, в деяких інших областях. Сучасне обстеження місць мешкання очеретянки прудкої, які були відомі у першій половині XX століття, засвідчило, що в основному ці біотопи були осушені або ж є вкрай евтрофікованими внаслідок забруднення стоку, що обумовило експансію очерету та іншої евтрофної рослинності по первісних осокових болотах.

Справа в тому, що прудка очеретянка є стенобіонтним видом, яка населяє евтрофні болота зі стабільним гідрологічним режимом, де домінують низькорослі трав'яні асоціації (осокові болота). Вона, на відміну від решти очеретянок, які можуть гніздитися в інших типах біотопів (болота, луки, прибережні смуги озер і річок тощо), висуває досить суворі вимоги до своїх гніздових територій. По-перше, це повинні бути вологі біотопи з відносно постійним рівнем води (коливання в межах від 1 до 10 см від поверхні Грунту). По-друге, рослинний покрив не повинен бути густим і високим 30-60 см є оптимальною висотою трав. Тому даний вид не гніздиться у високотравних рослинних асоціаціях, зокрема, в очеретяно-рогозових заростях. Важливе значення має також площа для поселень виду болотний масив повинен бути не менше кількох десятків гектарів.

Головною причиною, що призвела до катастрофічного скорочення чисельності цієї очеретянки як в Європі, так і в Україні, була втрата місць її гніздування.

Втручання людини в природні процеси заплав малих річок, що призводить до порушення гідрологічного режиму, вкрай негативно впливає на стан гніздових біотопів очеретянки прудкої. Значні запаси торфу та алювіальних відкладень, а також характер геоморфологічної структури та грунтово-гідрологічних особливостей стали причитого, що протягом останніх 50 років заплави значної більшості малих річок Полісся і Лісостепу були осушені й перетворені на агроценози на їх місці виникли сільськогосподарські угіддя: лани, сухі сіножаті та пасовища.

Як результат усіх перелічених процесів, площа осокових боліт у нашій країні зменшилася в десятки разів, що призвело і до катастрофічного скорочення чисельності очеретянки прудкої. Ця тенденція характерна не тільки для території України, але й для інших країн, де раніше гніздився вид чи гніздиться й нині. Відомо, що очеретянка прудка зникла, як гніздовий птах, в країнах Західної та Південної Європи. У Білорусі, починаючи з 1970 р., чисельність популяції скоротилася на 90%. Нині в усьому ареалі очеретянки прудкої відомо менше 50 гніздових територій, поширення виду стало фрагментарним.

Чисельність деснянсько-дніпровського популяційного угрупування останнім часом зменшилася до катастрофічно малих розмірів і становить усього 500-600 співаючих самців. Зменшилася й територія, де гніздяться птахи нині залишилося тільки два осередки цієї популяції в заплавах річок Супій, Удай, Галка та Перевід. Інші великі угрупування (наприклад, на річках Замглай і Снов) припинили своє існування і про їх гніздування у минулому можна судити лише за їх залишками відомі деякі невеличкі групи птахів, які ще гніздяться або зникли протягом останніх років у цьому регіоні.

Нині більша частина деснянсько-дніпровської популяції гніздиться в заплаві р. Удай. Чисельність птахів протягом 1997-2007 рр. коливалася від 270 до 360 самців. Майже все це поселення знаходиться на території заказника "Жевак", який практично весь заселений птахами. Лише близько 30-50 самців мешкає на території заказника "Дорогинський" та приблизно така ж кількість птахів оселяється на тій частині заплави Удаю, яка знаходиться між цими заказниками і що не входить до ПЗФУ Слід підкреслити, що в найбільш оптимальних осередках гніздування прудких очеретянок в урочищі Жевак щільність цих птахів є найбільш високою в порівнянні з іншими місцями гніздування у світі і в окремі роки досягає 130-180 самців на 1 км2.

Вперше це поселення прудкої очеретянки було знайдене в 1997 р. (Полуда та ін., 2001). З того часу на території щорічно проводяться обстеження в сезон гніздування виду, обліки як очеретянки прудкої, так і інших видів птахів. Починаючи з 2002 р. це ключове угруповання виду включене до схеми моніторингових досліджень, що проходять в Україні на шести ключових територіях гніздування очеретянки прудкої. Головне завдання моніторингу контроль за станом угруповання птахів, рослинних комплексів і гідрологічним режимом. Для з'ясування стану угрупування очеретянки не менше, ніж двічі в сезон гніздування проводяться обліки птахів за стандартною методикою, розробленою Міжнародною робочою групою з охорони очеретянки прудкої (Aquatic Warbler Conservation Team, 1999). Облік проходить на постійному маршруті довжиною 1,5 км, який закладений у східній частині урочища "Жевак". За можливості, обліки очеретянки прудкої проводили й на інших ділянках. Саме на основі даних моніторингу вираховувалася загальна чисельність самців, які мешкали в цьому ключовому поселенні. Надзвичайно важливими для очеретянки прудкої є гідрологічні умови, зокрема, рівень води в біотопах. Для вимірювання рівня води під час моніторингу території на моніторинговій ділянці викопано колодязь, що розташований на віддалі близько 100 м від краю болота.

Деякі загрози заказнику "Жевак"

Зрозуміло, що зниження рівня води на цій ділянці заплави Удаю призведе до знищення цієї унікальної екосистеми. Тому підтримання оптимального гідрологічного режиму є найбільш важливим завданням. Необхідно зберегти той порядок спрацювання витрат води на шлюзі поблизу с. Монастирище, який був тут протягом останніх 10 років, не допускати зниження рівня води на його верхньому б'єфі нижче мінімального рівня. Для цього важливо, щоб цей режим роботи шлюзу був документально закріплений між Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській обл. та Ічнянським міжрайонним управлінням водного господарства. Також важливо збільшити водопропускну здатність проходів на дамбі між селами Бакаївка та Андріївка, для покращання водообміну в заказнику "Дорогинський" та перешкоджанню розвитку вторинного заболочення.

До деструктивного впливу на екосистему Жевака слід віднести той факт, що прилеглі до нього орні землі використовують під культури, які вимагають інтенсивних агрохімічних технологій великі масиви кукурудзи вирощуються по правому березі урочища без сівозміни вже 3 роки поспіль. На багатьох ділянках правобережжя смуга луки між полем і болотом становить менше 25 м, що є порушенням екологічного законодавства щодо ширини водоохоронної смуги. У деяких орних пониженнях, що межують із заказником, після дощу достатньо помітними є конуси виносу твердих часток на заповідну частину урочища. Також відмічені випадки ушкодження прибережного травостою під час обробітку гербіцидами прилеглих до болота ланів. Усе це свідчить про необхідність упорядкування з землекористувачем питання про розширення водозахисної зони та суворого дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійснені сільськогосподарських робіт у безпосередній близькості від заповідного об'єкту.

На жаль, категорія "заказник місцевого значення" є вкрай слабкою гарантією збереження такого унікального водно-болотного комплексу, яким є урочище Жевак.

Тому необхідно підвищити природоохоронний статус цього заказника, приєднавши його до заказника загальнодержавного значення "Дорогинський". Окрім того, в межі нового заказника запропоновано включити й частину заплави, яка розташована між ними й не має природоохоронного статусу. На цій території мешкає 30-40 самців очеретянки прудкої.

З метою надання максимального природоохоронного статусу цій території, ініційовано та розглядається питання про приєднання вже розширеного заказника "Дорогинський" до Ічнянського національного природного парку, який практично межує з заказником.

Використана література:

1. Лукаш О.В. Критерії відбору видів до списку регіонально рідкісних судинних рослин Чернігівської області

2. Голубцова Ю.І., Джаган В.В., Зикова М.О. Дискоміцети Мезинського національного природного парку

3. Прядко О.І., Полуда А.М., Жигаленко О.А., Легейда І.С. Значення гідрологічного заказника "Жевак" (Чернігівська область) у збереженні раритетного біорізноманіття





Реферат на тему: Збереження біорізноманіття на заповідних територіях Чернігівської області (Мезинський НПП та заказник "Жевак") (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.