Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Заповідні об'єкти заходу України та їх фінансування (реферат)

Зміст

1. Фінансування заповідних об'єктів заходу України

2. Ліси заповідних об'єктів заходу України

3. Флора ботанічного заказника урочище "Вишоватий”

4. Флора на території Карпатського НПП

Використана література

1. Фінансування заповідних об'єктів заходу України

Розробка Стратегії розвитку природно-заповідної справи в Україні, метою якої є докорінне удосконалення розвитку і функціонування природнозаповідного фонду (ПЗФ) відповідно до нових умов соціально-економічного стану держави, передбачає вироблення економічного механізму цінності природних об'єктів та їх властивостей для людей України та світового співтовариства. Згідно положень Стратегії, нормальне функціонування об'єктів ПЗФ забезпечується повноцінним їх фінансуванням та чітким обліком територій і меж як нових, так і вже створених об'єктів заповідання.

Основним законом, який визначає економічну діяльність функціонування об'єктів природно-заповідного фонду є Закон України "Про природнозаповідний фонд України", в якому відзначається (стаття 44), що ефективність організації і функціонування природно-заповідного фонду забезпечуються: економічним обґрунтуванням організації ПЗФ; економічною оцінкою територій природно-заповідного фонду; визначенням джерел і нормативів фінансування об'єктів ПЗФ; компенсацією збитків завданих порушенням законодавства; наданням підприємствам і організаціям, що забезпечують функціонування ПЗФ податкових та інших пільг.

Удосконалення економічного забезпечення природно-заповідних об'єктів України потребує детального розгляду особливостей їх економічної діяльності. Розглянемо тільки деякі з них, що особливо характерні для заповідних територій Заходу України.

Наявність значної кількості унікальних природоохоронних об'єктів у західній частині України, що зумовлене як різними природними зо(Полісся, Лісостеп, Степ, Карпати) так і різними геоботанічними, флористичними та геоморфологічними райопризвела до значного збільшення площі об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Розширення мережі охоронних територій проходить як за рахунок збільшення площі вже існуючих об'єктів ПЗФ, так і за рахунок створення нових заповідних територій

У 2002 році площа об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення західного регіону України збільшилась у 3,2 рази порівняно з 1991 роком і становить 612,6 тис. га, або 61,9 % площі від усіх об'єктів ПЗФ держави (в 1991 році – 53,7 % площі заповідних територій). Вже в цьому столітті у Волинській області створений Черемиський природний заповідник площею 2976 га (2001 рік) та у Івано-Франківській області національний природний парк "Гуцульщина" площею 7606 га (2002 рік). Створення нових об'єктів природно-заповідного фонду та збільшення площі вже існуючих призвело і до збільшення фінансування природоохоронних територій. Регіональною особливістю фінансування об'єктів природнозаповідного фонду є збільшення частки витрат на їх утримання в системі загальнодержавного економічного забезпечення об'єктів ПЗФ У 2002 році фінансування об'єктів природно-заповідного фонду Заходу України становило 13,98 млн. грн., що в 3,97 рази більше ніж фінансування 1997 року – 3,49 млн. грн. Якщо, в 1997 році витрати на утримання об'єктів ПЗФ Заходу України становили 43,6 % від витрат на утримання всіх заповідних об'єктів країни, то в 2002 році дана частка збільшилася на 10,5 одиниці та становив 54,1 % від фінансування всіх об'єктів природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення.

Аналізуючи фінансування кожного об'єкту природно-заповідного фонду Заходу України , можна відмітити, що в 1997 році фінансування Карпатського національного природного парку було найбільшим і складало 0,85 млн. грн. Вже у 1999 році фінансування понад 1 млн. грн. отримали три об'єкти ПЗФ західного регіону – Карпатський біосферний заповідник, Карпатський національний природний парк та національний природний парк "Синевир"

У 2002 році вже майже 2 млн. грн. витрат на утримання отримали Карпатський біосферний заповідник та національний природний парк "Сколівські Бескиди". Як і в 1997 році, найбільше фінансування 2002 року отримав Карпатський національний природний парк – 2,7 млн. грн. Характерним є і загальне збільшення витрат на одиницю площі об'єктів ПЗФ Заходу України. Якщо, в 1997 році даний показник складав 7,46 грн., то в 2002 році він збільшився в 3 рази і становив 22,74 грн. Найвищі витрати на утримання об'єктів природно-заповідного фонду у 2002 році характерні для Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей і, відповідно, становлять 3,78, 3,67 та 2,79 млн. грн.. У 2002 році фінансування Львівської області збільшилось у 22,7 рази порівняно з 1997 роком. Високі показники збільшення фінансування характерні і для Івано-Франківської та Чернівецької області та становлять, відповідно, 3,6 та 3,3 рази

Підпорядкованість об'єктів ПЗФ різним міністерствам та комітетам, зокрема на теренах Заходу України Міністерству освіти і науки, Державному комітету лісового господарства та Міністерству екології та природних ресурсів також накладає відбиток на фінансування об'єктів ПЗФ У 2002 році частка фінансування об'єктів природно-заповідного фонду Заходу України Міністерством екології та природних ресурсів становить 64,8 % від загальних витрат. Проте, кількість природоохоронних об'єктів підпорядкована даному міністерству є теж найбільшою – 10 об'єктів ПЗФ. Наявність спільних кордонів з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою та Білорусією забезпечує сприятливі можливості створення міждержавних природно-заповідних об'єктів та розширення транскордонного співробітництва у галузі охорони природи. Розробка проектів щодо створення міждержавних природно-заповідних територій сприятиме не тільки збереженню цінних природних екосистем, але і залученню додаткових коштів на утримання природно-заповідних об'єктів від держав-партнерів проектів, міжнародних благодійних фондів і інституцій, іноземних інвесторів. Першим прикладом такого співробітництва за участі України є створення українсько-польсько-словацького біосферного резервату "Східні Карпати". Реальним є створення і транскордонного біосферного резервату "Марамороські гори", про що досягнуто домовленості з Румунською стороною. На Розточчі уже тривалий час ведуться консультації щодо створення українсько-польського біосферного резервату "Розточчя", в який увійдуть природоохоронні об'єкти українського і польського ботаніко-географічного регіону Розточчя. Допрацьовуються і положення щодо створення українсько-польсько-білоруського міжнародного біосферного резервату "Західне Полісся", до якого з української сторони увійде Шацький національний природний парк. Крім того, створення міжнародних біосферних резерватів сприятиме налагодженню міжнародної співпраці між науковими установами і господарськими об'єктами, сприятиме проведенню спільних наукових досліджень, обмін передовими методиками організації рекреаційної діяльності, створення спільних підприємств, зон активного відпочинку та розвитку міжнародного туризму.

Унікальність і неповторність об'єктів природно-заповідного фонду Заходу України, що призводить до масового відвідування їх територій, сприяє інтенсивному розвитку зеленого і екологічного туризму. У 2002 році кількість відвідувачів об'єктів ПЗФ Заходу України зросло більше як у 16 разів порівняно з 2001 роком. Зросла і кількість туристичних маршрутів на 14 одиниць. Ємність стаціонарних рекреаційних об'єктів природно-заповідного фонду західного регіону України в 2002 році становила 98,3 % від даного показника по Україні, а кількість туристичних маршрутів 75,3 % всіх туристичних маршрутів ПЗФ України

Встановлення тісних контактів з регіональними туристичними агентствами і засобами масової інформації, створення сітки привабливих туристичних маршрутів пішохідного і кінного туризму, будівництво місць відпочинку, встановлення аншлагів природоохоронного значення, видавництво буклетів і карт-схем з детальною інформацією про найбільш цікаві і привабливі об'єкти рекреації дасть змогу отримувати додаткові кошти на розвиток природно-заповідних об'єктів та сприятиме залученню як вітчизняних, так і іноземних інвестицій. Крім того, розвиток екологічного і зеленого туризму на територіях Карпатського біосферного заповідника та національних природних парків Заходу України сприятиме розвитку місцевої економіки шляхом створення нових робочих місць, використання місцевих продуктів, виробів народних умільців, навиків мешканців. Значна частка лісистості територій природно-заповідного фонду Заходу України дає широку можливість збільшувати площу мисливських угідь, проводити заходи із сприяння відтворення і охорони диких тварин, створювати на природно-заповідних територіях розплідників із штучного розведення копитних тварин та пернатої дичини. Наявність найбільшої кількості копитних тварин у розплідниках Івано-Франківщини (41 муфлон, 35 оленів, 50 ланей та 65 кабанів) говорить про наявність значного досвіду та доброї бази для розвитку даної діяльності.

Розвиток мисливських угідь та мисливства сприятимуть залученню довготермінових інвестиційних програм із щорічного збільшення чисельності поголів'я копитних мисливських тварин, поголів'я хутрових звірів, чисельності пернатої дичини. Розташування на теренах Заходу України дев'яти із дванадцяти національних природних парків держави дає можливість, згідно Закону "Про природно-заповідний фонд України", залучати кошти на функціонування від проведення господарської діяльності. Господарську діяльність національних природних парків необхідно спрямовувати на отримання додаткових коштів від реалізації деревини, отриманої внаслідок санітарних рубань і доглядових рубань за лісом, продажу сільськогосподарської продукції, реалізації продукції побічного користування лісом, тощо.

Вступ країн Центральної і Східної Європи до Європейського союзу приведе до більш повного залучення коштів різних іноземних інституцій в природоохоронну діяльність на прикордонних територіях. Такі заходи сприятимуть розвитку господарської, рекреаційної та туристичної діяльності на природно-заповідних територіях Заходу України. Розробка механізмів покращення фінансування природоохоронних територій вимагає проведення подальшого аналізу економічної діяльності об'єктів природно-заповідного фонду України. Реалізація програм міжнародної співпраці, залучення іноземних інвестицій, удосконалення організаційноекономічного забезпечення природно-заповідних об'єктів сприятиме розвиткові мережі ПЗФ регіону, покращенню економічного забезпечення функціонування природоохоронних об'єктів, посиленню уваги до питань сталого розвитку природно-заповідної справи на теренах Заходу України.

2. Ліси заповідних об'єктів заходу України

Існуюча мережа об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) України охоплює 4,5 % площі держави Вона представляє тільки частину наявного ландшафтного, ценотичного та біологічного різноманіття, зокрема тільки близько половини синтаксонів рослинності нашої країни. Законом України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" передбачено збільшення цього показника до 10,4 % за рахунок переважно малозмінених природних комплексів На заході України це, насамперед, стосується лісів, які за історичний період зазнали найменших антропогенних змін Тут на значних площах збереглися деревостани, що за структурою близькі до природних, а також чимало раритетних лісових фітоценозів.

На заході України мережа ПЗФ охоплює 8,6 % площі регіону. Вона утворена об'єктами, території яких переважно вкриті лісовою рослинністю. Біорізноманіття лісів і питання їх охорони у західному регіоні України досліджувалося багатьма дослідниками протягом тривалого часу. Переважна більшість досліджень стосувалася окремих природних регіонів: Полісся, Карпат тощо. На жаль, узагальнення стосовно ценорізноманіття лісів, охоплених охороною регіональною мережею ПЗФ, у науковій літературі достатньо не висвітлені. Тому, зроблено першу спробу аналізу ценорізноманіття заповідних лісів регіону в цілому за ландшафтно-географічним принципом.

Аналіз представленості в межах заповідних об'єктів Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської і Чернівецької областей основних типів лісових угруповань виконано за літературними та відомчими матеріалами. Оцінка їх представництва виконана за умовною шкалою: 1 – представлені унікально, 2 – спорадично, 3 – рідко, 4 – часто, 5 – масово. Узагальнення ценорізноманіття заповідних лісів виконано методом аналітичного узагальнення матеріалу на рівні геосистем регіонального рівня розмірності: фізико-географічних провінцій та областей (ФГО).

У межах територій ПЗФ рівнинної і передгірної частин західного регіону найбільш поширені типові зональні лісові угруповання, що належать до формацій дуба звичайного і граба звичайного. У горах, на Розточчі, Подільській височині та Прут-Дністровському межиріччі широко охоплені охороною типові угруповання формації букових лісів, у Карпатах – ялинових та ялицевих, у межах Полісся та Західноукраїнської лісостепової провінції – угруповання формації сосни звичайної. Чисті чорновільхові та з домішкою ялини, берези пухнастої, сосни і дуба угруповання займають значні площі перезволожених едафотопів у межах ПЗФ Полісся, Волинської височини та Розточчя-Опілля. Малопоширеними на територіях об'єктів ПЗФ регіону виявилися ялицево-дубові лісові угруповання (Передкарпаття), яворово-дубові, липово-дубові, липово-кленово-дубові (Розтоцько-Опільська, Закарпатська низовинна ФГО), липово-грабові з липою серцелистою та яворово-дубові (РозтоцькоОпільська ФГО) тощо.

До рідкісних угруповань, охоплених охороною у ПЗФ, належать дубові ліси з дуба скельного та з дубом Далешампе, ясенем білим, липою пухнастою, липою широколистою (ботанічні заказники "Чорна гора" і "Юлівська гора" на Закарпатті), з домішкою сосни звичайної (природний заповідник "Розточчя"), букові деревостани з дубом скельним (Прут-Дністровська ФГО, Закарпаття), сосново-букові (Розточчя) тощо. Особливу цінність представляють угруповання формації сосни кедрової (Зовнішньокарпатська ФГО: природний заповідник "Ґорґани", заказники "Грофа", "Яйко" та ін.), угруповання ялини з домішкою сосни кедрової європейської, зокрема у комплексі з гірськососняками, соснові угруповання на кам'янистих розсипах (заповідне урочище "Сокіл", Поляницький регіональний ландшафтний парк, Карпатський національний природний парк тощо), липи широколистої (Закарпаття), тисово-букові (заповідне урочище "Тисовий яр") і соснові угруповання сфагнові на мезотрофних та оліготрофних болотах (гідрологічні заказники "Турова дача", пам'ятки природи "Болото Лютошара" і "Мшана") та ін. На жаль, ціла низка регіонально рідкісних угруповань не охоплені існуючою мережею об'єктів ПЗФ.

Отже, у межах об'єктів природно-заповідного фонду заходу України представлений весь спектр синтаксонів лісової рослинності регіону рівня формацій, а також значна частина – груп асоціацій. Переважають головним чином найбільш поширені в регіоні типи лісових угруповань. Недостатньо охоплені заповідним режимом окремі типові зональні угруповання, зокрема, ялицево-дубові, липово-дубові, липово-кленово-дубові і заплавні низинні дубові ліси з вільхою чорною, ясенем звичайним, в'язами на Передкарпатті.

Для оптимізації ценотичної репрезентативності мережі заповідних об'єктів доцільно ширше охопити заповідним режимом місцезростання лісових угруповань, які не представлені у ПЗФ, або представлені недостатньо. Господарювання в межах екомережі в цілому повинно бути спрямоване на формування автохтонних лісових угруповань. При штучному лісорозведенні доцільно орієнтуватися на розширення площ яворових, букових за участю тиса, скельнодубових за участю дуба Далешампа, ясенево-скельнодубових з ясенем білим та інших рідкісних деревостанів.

3. Флора ботанічного заказника урочище "Вишоватий”

Урочище "Вишоватий” знаходиться в околицях села Тернова Тячівського району Закарпатської області. Воно має гірські лісові схили на лівобережжі р. Тересва, схили південно-західної експозиції висотою 550-650 м над рівнем моря. Територія урочища, згідно геоботанічного районування України належить до Солотвинської улоговини Українських Карпат. Мальовничою окрасою території є водоспад "Вишоватий”, який займає площу 0,19 га висотою 35 м, який вважається гідрологічною пам'яткою природи місцевого значення. Утворений водоспад гірським джерелом, що впадає у річку Тересва, котра біля смт. Тересва зливається з р. Тиса.

В результаті проведених досліджень у флорі урочища "Вишоватий” виявлено 98 видів вищих судинних рослин, які належать до 46 родин. Найбільш чисельними у видовому відношенні є такі родини як Asteraceae (15 видів), Lamiaceae (7 видів), Rosaceae (6 видів), Fabaceae (6 видів), Ranunculaceae (4 види). По три види мають такі родини, як: Betulaceae, Campanulaceae, Brassicaceae, Rubiaceae, Scorhylareaceae, а по два види – Aspleniaceae, Amaryllidaceae, Caryophilaceae, Fagaceae, Garaniaceae, Apiaceae, Onagraceae, Plantaginaceae, Borrаginaceae. Одним видом представлені 27 родин флори урочища.

Незважаючи на лісову місцевість, у флорі урочища переважає лучний ценотип 32,6 %, від всієї рослинності. Це представники із родини Аsterасеае: Сеntaurеа jaсеа L., Асhillеа milefolium L., Leontodon autumnale L.; з родини Lamiaceae: Ajuga genevensis L., Salvia verticillata L. та інші. На другому місці неморальні рослини 27,7 %. Наприклад: з родини Аsterасеае Lapsana communis L., Petarites albus L., Senecio nemorum L.; з родини Rosaсеае Асtеа sрісаtа L., Rubus саеsius L., Роtеntillа аnsеrіnа L., з родини Веtulасeае: Аlnus glutinosa L.,Согу1us avellanа L., Саrpinus betulЗ родини Rubіасеае: Аsperula odorata L., з родини Сеraniaсеае – Сеranium robertianТретє місце займають рудеральні рослини 20,8 %. Це такі як: з родини Вгаssісасеае – Rorippa palustris L., з родини Рlаntаgіоnасеае Рlаntаgо lanceolata L., Р1antago major L., з родини Urticaceae – Urtica L., з бореальних 12,8%: Vассіnіасеае Vассіnіum myrtilus L., з Нуlоpеrіdасеае – Pteridium oquilinum Kunh та інші.

Наявність води зумовила зростання 3,9 % гігрофітних видів: Оnаgrасеае – Еріlоbium palustris L., з Jundaceae – Jefisus L., з Alismataceae – Sagittaria sagittifolia L., а з сегетальних бур'янів всього 1,9% два види (1,9% ). Це представники родини Саruophilaceae – Stellaria media (L.) Vill. і Еquisetaceae – Equisetum sylvaticum L.

Види, які зустрічаються часто і розсіяно по всій території становлять 32,6% флори (Stellaria media (L.) Vill). До рослин, які зустрічаються часто, належать наступні види Asarum pseudoplanoides L. (Родина Aristolochiaceae), Knautia arvense L. (Dipsacaceae), Hieracium pilosela та Achillea milefolium (Asteraceae), Mentha longifolia (L.) та M. piperifa L. (Lamiaceae), Ononis arvensis L., Trifolium repens L., T. media L. та Lotus corniculatus (Faqaceae).

До видів, що зустрічаються зрідка 19,8 %, належать такі, як: Erodium cicutaria (L.) Her з родини Geraniaceae; Galium vernum Scop. і Galium verз родини Rubiaceae; Сalystegia sepim (L.) R. Br. з родини Convolvulaceae тощо. Види, що зростають куртистановлять 7,9 %. Це такі, як: Jefisз Junqaceae; Urtica L. з Urticaceae та інші.

Поодиноко зустрічається Меlilotus album Ders. з родини Fаbасеае та інші (6,9 %). Наукова цінність та унікальність урочища "Вишоватий” у ботанічному відношенні полягає і в тому, що туту зростає 10 видів рослин, які занесено до Червоної книги України. Це такі, як: Lunaria rediviva L., Leucojum vernum L., Arnica montana L., Galantus nivalis L., Lilium martagon L., Phyllitis scolopendrium L., Asplenium trichomanes L., Dactyloriza majalis. У флорі урочища "Вишоватий” 47 видів рослин мають лікарські властивості. Це такі як: Veronica hederigoliaL., Рolygonum hydropiper L., Асhillea milefolium L., Potentilla argentea L., Рlantago major L., Тhymus serpillum L., Vaccinium myrtilus L., Rubus caeciта ін. Запаси їх досить великі, бо зустрічаються вони здебільшого часто і деякі види займають великі площі. 33 види добре відомі як декоративні рослини і є естетичною прикрасою урочища та цінними медоносами (Impatiens nolitangere L., Leucanthemum vulgare L., Acer pseudoplatanoides L., Hieracium pilosella L., Sumphutum officinale І., Trifolium repens L., Lythrum salicaria L., Salvia verticillata L.) У процесі дослідження визначено антропогенний вплив на урочище, який зумовлений механічним та рекреаційним навантаженням. Крім того, з місцевості виносять гриби, ягоди, квіти та заносять адвентивні рослини. З'ясовано, що спричинені в природі зміни підлягають відтворенню за умов кращої організації туризму, посилення контролю та проведення пропаганди із збереження довкілля серед населення.

Вивчення флори урочища показує, що територія поблизу водоспаду Вишоватий характеризується і унікальними особливостями і може бути рекомендована для організації тут ботанічного заказника місцевого значення.

4. Флора на території Карпатського НПП

Охорона та збереження генофонду рослинного світу є одним із пріоритетних завдань Карпатського НПП. Заповідність території парку тією чи іншою мірою забезпечує охорону та підтримує стабільність популяцій рідкісних та зникаючих рослин. Ботанічні дослідження спрямовані на вивчення флористичного різноманіття, виявлення рідкісних, зникаючих, реліктових видів рослин та вивчення всіх стадій їх розвитку у природі при тривалих дослідженнях. Для вирішення природоохоронних питань на території парку проводяться заходи з інвентаризації судинних рослин; проводиться аналіз раритетності видів та рослинних угруповань, що становлять флору; вивчається ландшафтно-екотопічна амплітуда й екологічний оптимум раритетних рослинних угруповань, особливості їх динаміки, здатність до підтримання гомеостазу фонових та рідкісних рослинних угруповань; створено системи оперативного контролю – моніторингу – за станом рідкісних ценопопуляцій; організовується насіннєва база, створюються маточники для вегетативного розмноження та ресурси для штучного розширення популяцій рідкісних видів у природних фітоценозах; досліджуються еколого-біологічні особливості рідкісних та зникаючих видів рослин у природі для експериментальної розробки агротехніки їх вирощування у культурі; вивчаються дані про фактичний і прогнозований антропогенний вплив на угруповання з участю рідкісних та зникаючих видів.

Польові дослідження стану рідкісних і зникаючих видів флори парку проводилися протягом 1997-2004 років. Вивчення флори проводилось детально-маршрутним методом: на обстежуваній території попередньо визначали мережу маршрутів, які повно охоплюють флористичну різноманітність місцеперебувань. При цьому використовувалися планові матеріали лісовпорядкування і топографічні карти. На маршрутах відзначали типи рослинних угруповань, їхній флористичний склад, ступінь антропогенних змін. Крім візуальних описів, на маршрутах закладалися пробні площадки для детального обліку едифікаторів (субедифікаторів) та рідкісних видів, як основних структуроутворювачів ценозу, що визначають його динаміку і ступінь стійкості. Для виявлення едифікаторного впливу домінантних ценопопуляцій на співвідношення флористичних компонентів у ценозах складались списки інвентаризованої флори та зведені геоботанічні описи.

За даними Л.О. Тасенкевич, підтвердженими інвентаризацією 1997-2000 рр., флора парку представлена 1105 видами, що належать до вищих судинних рослин. На теперішній час у межах парку нараховується 80 видів рослин, популяції яких потребують охорони.

Рідкісні рослини, представлені в інвентаризаційному списку, характеризуються різною частотою трапляння та різними показниками багатства особин у популяціях. Місцезростання деяких рослин широко поширені в ландшафті, інших – вузьколокалізовані в ньому. При вузькій локалізації поширення рідкісних видів обмежується екотипічними та біотипічними умовами. Більшість популяцій рідкісних видів рослин мають обмежені, ізольовані місцезростання. У відкритих угрупованнях рідкісні та зникаючі рослини найчастіше виступають у ролі ассектаторів, що підтверджується дослідженнями в угрупованнях субальпійського поясу. У високогір'ї найбільш багаті флористичні комплекси приурочені до різних угруповань. У різнотравних луках у комплексі з біогрупами смереки, душекії зеленої, ялівцю сибірського екологічний оптимум знаходять багато рідкісних видів: Gentiana punctata L., G. acaulis L., G. laciniata Kit. Ex Kaniz., Arnica montana L., Pedicularis verticillata L. Угруповання скель та кам'янистих розсипів – оптимальні екотопи для Rhodiola rosea L., Ranunculus tatrae Borb., Dianthus carpaticus Woloszcz., Campanula alpina Jacq., Primula minima L. У вологих сіровільшняках трапляється Gentiana asclepiadea L., Astrantia major L., Dactylorhisa macL. Для охорони і збагачення ценопопуляцій рідкісних видів необхідно підтримувати оптимальне середовище їх існування – піонерні дифузні угруповання на оголених субстратах, там, де має місце дія площинної ерозії, підсиленої антропогенним впливом, снігові зсуви, сильні вітри, що сприяють насіннєвому та вегетативному поновленню. Так, найбільші у парку популяції R. rosea збереглися на крутих схилах г. Брескул, г. Говерла та г. Шпиці, де спостерігається активна партикуляція генеративних, іноді сенільних особин під впливом площинної ерозії та зсувів снігу.

Стан рідкісних видів рослин досліджуємо за показниками структури популяцій. Так, популяції таких видів, як Botrychium lunaria (L.) SW., Aconitum jacqReichenb., Ranunculus tatrae Borb., Lilium martagon L., Epipactis purpSmith., мають зруйновану популяційну структуру, яка характеризується неповночленними віковими спектрами, в якому відсутні або малочисельні генеративні особини, самопідтримання популяцій відбувається за рахунок вегетативного поповнення. Відомі тільки кілька локалітетів таких видів, під дією антропогенних процесів вони можуть бути знищені, що призведе до втрати унікального генофонду. Це стосується, наприклад, гронянки дворядної, що в Україні виявлена тільки на горі Туркул, популяції Ерірасtis purpSmith., виявлені в районі букових і буково-ялицевих лісах тільки у двох лісництвах – Ямнянському та Вороненківському. Стан досліджених популяцій незадовільний, оскільки вони малочисельні, неповночленні та депресивні. Малопоширені види з нормальною популяційною структурою, повночленними або неповночленними віковими спектрами, генеративним і вегетативним поновленням, які збереглися тільки в одному чи двох локалітетах. Це – Saxifraga hirculus L., Doronicurn clusii (All.) TaOreochloa disticha (Wulf) Link, Saxifraga aizoides L. Рідкісні види, – Corallorhiza trifida Chatel., види роду Orchidaceae, Pulsatilla alba Reichenb., Licopodium annotinum L., L. clavatum L., Huperzia selago (L.) Bernh.ex Schrank et Mart., Pinus cembra L., – представлені нечисленними популяціями, вимагають повної охорони, мають неповночленні вікові спектри, поновлення відбувається вегетативним і генеративним шляхом, виявлені у кількох локалітетах. Деякі рослини, занесені до Червоної книги України, – Arnica montana L., Astrantia major L., Lunaria rediviva L., Colchicum automnale L. – існують малозруйнованими повночленними популяціями, що займають великі площі, розмножуються вегетативно і генеративно, але охороняються як види на межі свого ареалу.

Переважно, рідкісні види рослин збереглись у малосприятливих екологічних умовах, що є однією з причин їх пониженого життєвого потенціалу і обмеженого поширення. У ряді місцезростань на території Карпатського НПП популяції рідкісних видів рослин знаходяться під загрозою зникнення тому, що збереглися в екстремальних умовах місцезростання, які періодично зазнають впливу різних стихійних та антропогенних процесів. У таких випадках для збереження популяцій плануються спеціальні технічні чи фітомеліоративиі заходи спрямовані на підвищення їх стійкості. Одним із найбільш надійних шляхів збереження видів природної флори парку є первинна інтродукція з наступними заходами з реінтродукції у природні фітоценози. У першу чергу, для інтродукції були вибрані види з широкою екологічною амплітудою, що сприяє їх адаптації як у культурі, так і при реінтродукції. Для збереження та відновлення ресурсів флори парку методом еx situ, розпочато створення банку насіння та живої колекції рослин. Вирішення проблеми збільшення чисельності особин рідкісних і зникаючих видів планується двома шляхами: моделювання ценопопуляцій у природних фітоценозах і створення маточних плантацій за принципом географічних культур на базі селекційного пункту.

Отже, флора парку представлена 1105 видами, що належать до вищих судинних рослин, раритетна компонента становить 80 видів рослин, популяції яких потребують охорони.

У ряді місцезростань на території Карпатського НПП популяції рідкісних видів рослин знаходяться під загрозою зникнення тому, що збереглися в екстремальних умовах місцезростання, які періодично зазнають впливу різних стихійних та антропогенних процесів – снігових лавин, зсувів, сельових потоків, рекреаційного навантаження.

Вирішення проблеми збільшення чисельності особин рідкісних і зникаючих видів ex situ планується двома шляхами: моделювання ценопопуляцій у природних фітоценозах і створення маточних плантацій за принципом географічних культур.

Використана література:

1. Ґеник О.В. Особливості фінансування природно-заповідних об'єктів заходу України / Науковий вісник, 2005, вип. 15.1

2. Петрова Л.М. Різноманіття лісів заповідних об'єктів заходу України / Науковий вісник, 2006, вип. 16.5 Збірник науково-технічних праць с.44-50

3. Буняк В. І., Маховська Л. Й., Неспляк О. С., Буняк В. А. Щодо рекомендації урочища "Вишоватий” як ботанічний заказник місцевого значення

4. Тимчук О.В., Федорчук Н.М., Белей Л.М. Oxopoна та розширення популяцій рідкісних видів флори на території Карпатського НПП / Науковий вісник, 2004, вип. 14.8 Заповідна справа і охорона природи с.301-304





Реферат на тему: Заповідні об'єкти заходу України та їх фінансування (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.