Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Вплив рубок головного користування та грунтового покриву на розвиток вітровалів в Карпатах (реферат)

У період Великої Вітчизняної війни та після її закінчення, коли почалось відновлення зруйнованого війною народного господарства України і великий розвиток нового будівництва, обсяг рубок головного користування у Карпатах всі роки перевищував розрахункову лісосіку. Тільки за 15 років (1948— 1962 рр.) вирублено й розроблено пошкодженої деревини 92 372 тис. м3, або вдвічі більше за розрахункову лісосіку в цілому по державних лісах Карпат, а в окремих ліспромгоспах утричі й більше.

У ялинових лісах Українських Карпат досі застосовується суцільнолісосічна рубка з багаторічним строком прилягання лісосік. Ширина лісосік звичайно становить 100—150 м. Це ще більше послаблює стійкість стиглих ялинових насаджень і сприяє інтенсивному розвитку вітровалів. При таких рубках створюються штучні галявини, на межі яких з'являються дерева з слабкою кореневою системою, тобто нестійкі проти вітру.

При вивченні природних явищ і факторів, які впливають на розвиток вітровалів у гірських районах, особливу увагу слід приділяти вивченню грунтового покриву, його фізико-механічних та водно-фізичних властивостей.

Відомо, що на грунтах, багатих на поживні речовини, спостерігається прискорений ріст, кращий склад порід і більша гущина насаджень. Крім того, кращі фізико-механічні та водно-фізичні властивості грунтів, більша потужність грунтового покриву забезпечують кращий розвиток та закріплення кореневої системи, затримують їх у вертикальному положенні при штормових вітрах.

У гірських умовах потужність грунтового покриву залежить головним чином від крутизни схилу: на крутих схилах, як правило, грунтовий покрив менш потужний. Залежно від грунто- утворюючих порід, довжини та форми схилу потужність грунтів може значно змінюватися. Механічна міцність грунтів залежить від їх фізико-механічних та водно-фізичних властивостей.

Грунти лісової зони Українських Карпат на південному та південно-західному схилах представлені головним чином гірськолісовими бурими та темно-бурими переважно неопідзоленими або слабоопідзоленими, а на північному та північно-східному схилах частіше опідзоленими, оглеєними, в різній мірі щебенистими грунтами. Грунтоутворюючими та підстелюючими породами є головним чином елювій та делювій карпатського флішу.

За даними багатьох дослідників (Руднєв, Пастернак, Скиба), опідзолення грунту більш виявлене на пологих схилах, що можна пояснити кращою промивністю грунтового профілю.

Неопідзолені лісові грунти характеризуються високою водопроникністю, особливо верхні горизонти, а на опідзолених грунтах горизонти вмивання, які залягають на глибині 50—70 см від поверхні, дуже ущільнені та оглеєні, тому їх водопроникність різко знижується.

Гірські лісові грунти Українських Карпат, за даними Н.С. Пастернака, вміщують до 20% гумусу. У цих грунтах спостерігаються нагромадження рухомих форм заліза та оглею вання, пов'язане з нагромадженням тонких фракцій по всьому профілю і особливо у нижніх горизонтах.

До останнього часу при вивченні причин вітровалів роль грунтового покриву майже ігнорувалась, але дослідження, проведені науковцями, показали, що фізичні властивості та зволоженість грунтів відіграють важливу роль у розвитку вітровалів. У грунтах лісової зони мулисті фракції вимиваються з верхніх горизонтів і нагромаджуються у нижніх, що свідчить про наявність процесів опідзолювання.

Нагромадження мулистої фракції та оглеєння грунтових горизонтів на схилах різної крутизни відбувається по-різному. На стрімких схилах вода стікає по поверхні, тому вмивання мулистої фракції та оглеєння грунтових горизонтів відбувається повільніше, ніж на пологих схилах, де вода на поверхні і в грунті затримується більш тривалий час і інфільтрація інтенсивніша.

На малопотужних кам'янистих грунтах вміст мулистої фракції зменшується, а умови для інфільтрації стають кращими. Швидкість вбирання та фільтрації води на кам'янистих грунтах як на крутих, так і на похилих схилах значно вища, ніж на однорідних суглинистих грунтах. Оглеєння та опідзолення у таких грунтах майже не спостерігається.

Як відомо, водостійкість грунтових агрегатів оглеєних та опідзолених грунтових горизонтів дуже низька, тому в період інтенсивних дощів грунт набухає та втрачає зв'язність. Внаслідок цього у глибоких грунтах різко зменшується міцність зчеплення кореневих систем з грунтом та між генетичними горизонтами, мілкі та середні за потужністю оглеєні грунти легко відриваються від породи, що лежить нижче оглеєного горизонту. При однаковому складі лесових порід та інших рівних умовах на ділянках з більш оглеєними грунтами вітровали частіші.

На оглеєних грунтах різної кам'янистості та міцності глибина розгалуження коренів зумовлюється глибиною, потужністю та однорідністю оглеєного горизонту. Як правило, корені на таких грунтах поверхневі, довжина їх досягає шести метрів і більше, загальна форма кореневої системи тарілкоподібна. Відмічається різке зменшення кількості коренів з глибиною.

При малій потужності оглеєного горизонту окремі якірні корені пробивають його, заглиблюються, утворюючи клубкоподібну мочку навколо головного кореня.

Таким чином, вітровали на опідзолених оглеєних грунтах відбуваються внаслідок відриву грунтової товщі від оглеєного горизонту при слабкокам'янистих або внаслідок розриву оглеєного горизонту при сильній кам'янистості грунтів. Дуже часто відбувається відрив всього грунту разом з оглеєним шаром від породи, якщо значна кількість коренів пройшла нижче оглеєного горизонту.

За даними А. В. Давидова, який вивчав кореневу систему ялини, погана стійкість її пояснюється особливістю будови коренів: уже на відстані 1—1,5 м від стовбура товщина кореня зменшується у три-чотири рази, він розгалужується на велику кількість якірних коренів невеликої товщини (1 см та менше), які створюють мочку, що має до 30 тис. кореневих кінців на 1 м2. Грудкувата частина кореневої системи дуже нестійка та легко розривається, а головний кореневий скелет, розвинутий слабо, тому ялина легко піддається впливу вітру і справедливо вважається найменш стійкою з усіх лісових порід у Карпатах.

Крім того, коренева система ялини відрізняється більшою пластичністю, тому вона може розвиватись на різних, в тому числі і на сильно кам'янистих, грунтах, використовуючи м'які породи між кам'яними глибами та у тріщинах каменів; через це культура ялини одержала поширення у гірській частині Карпат та на сильно кам'янистих малопотужних грунтах.





Реферат на тему: Вплив рубок головного користування та грунтового покриву на розвиток вітровалів в Карпатах (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.