Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Водно болотне угіддя "Форнош", Закарпатська область (стаття)

Розташування: Водойма Форнош витягнута з півночі на південь, розташована між селами Лискове (Форнош) та Пістрялово, що за 12 км від районного центру м. Мукачево Закарпатської області (89 тис. мешканців).

Висота над рівнем моря: мінімальна — 60 м, максимальна — 70 м.

Площа: 210 га.

Огляд: ВБУ має штучне походження (створена гребля типу насипної дамби), належить до ставів комплексного використання і за своїми розмірами може вважатися малим водосховищем (об’єм води понад 3 млн. м3). Власне водосховище збудовано після зарегулювання двох безіменних річок, що відносяться до басейну практично повністю зарегульованої річки Серне, тобто є елементом колишніх потужних боліт Чорний Мочар у межиріччі Тиси та Латориці. Болота зараз практично повністю меліоровані. Меліорація була розпочата ще наприкінці 1920-х років, а закінчена уже після Другої світової війни в радянський період історії Закарпаття.

Рамсарські критерії: 2, 3.

Обґрунтування рамсарських критеріїв:

(2) Водосховище є місцем перебування ряду видів, що знаходяться під загрозою зникнення:

з птахів – косаря Platalea leucorodia, чепур великої Egretta alba та малої Е. garzetta;

з комах – бабок: дозорця-імператора Апах imperator, а також рідкісних – бабок рудої Libe-llula fulva та плоскої Sympetrum depressiusculum. Околиці є місцем оселення ссавців: горностая Mustela erminea, тхора степового М. eversmanпі, рясоніжки (кутори) водяної Neomys fodiens тощо.

(3) Водосховище "Форнош” створено на місці унікального болотного комплексу Чорний Мочар (площею близько 12 тис. га). Його перетинає один з найбільших міграційних шляхів птахів через Карпати до Європи. Великих природних озер на території Закарпатської області України немає, тому угіддя забезпечує існування популяцій низки видів рослин і тварин, надзвичайно важливих для підтримання біорізноманіття Центральноєвропейської біогеографічної підпровінції. До таких відносяться популяції багатьох коловодних птахів (косаря, чапель, крячка чорного Chlidonias niger та ін.), комах (ряд видів бабок), жуків, зокрема турунів та плавунців.

Біогеографічна характеристика: Біогеографічна приналежність — Центральноєвропейська провінція, Східнокарпатська підпровінція, Закарпатський округ, Гутенський район. Зоогеографічна приналежність — Палеарктика, Європейсько-Сибірська область, Центральноєвропейська провінція, Придунайський район. Ботаніко-географічна приналежність – - Центральноєвропейська широколистянолісова геоботанічна провінція, Верхньотисянський округ. Згідно з фізико-географічним районуванням України знаходиться у Закарпатській низовинній лісолучній фізико-географічній області фізико-географічної країни Карпат.

Фізичні особливості ВБУ: ВБУ є невеликим водосховищем, розташованим серед пагорбів і масивів дубових лісів, береги вкриті чагарниками та перелісками, а також заростями повітряно-водної рослинності. Водосховище є спускним, спуск води розпочинається з середини лютого і триває до середини березня через шлюз, розташований у правій частині греблі-дамби. Обсяг води у водосховищі — 3360 тис. м3. Обсяг водопостачання -20034 м3, водовідведення — 17362,8 м3. Отже, водоспоживання з поверхневих джерел становить 2671,2 м3 за рік. Водосховище у цілому мілководне: максимальна глибина не перевищує 2,5-3 м при середній глибині 1,8 м. Характерне досить значне замулення — на рівні 0,5 м глибини котловану. Водосховище заростає на 5-6%. Характерний ландшафт – низькотерасна слабодренована рівнина з лучновато-буроземними оглеєним, лучно-болотними та болотними ґрунтами та елементами острівного горбогір’я. Зона ВБУ характеризується антропогеновими відкладами з інтенсивним заболочуванням. Клімат помірно континентальний. Безморозний період триває 180-200 діб, річна кількість опадів становить 700-900 мм. Середня температура січня для ВБУ – 3-4°С; середня температура липня – +21-22°С.

Фізичні особливості водозбірної території: Угіддя розташоване у межиріччі річок Тиса (довжина — 966 км, площа басейну — 153,0 тис. км2, зокрема у межах України відповідно — 201 км та 11,3 км2, впадає в Дунай) і Латориця (довжина – 191 км, площа басейну – 7680 км2, у межах України – 144 км і 2900 км2). Обидві річки фактично пов’язані системою каналів та через річку Коропець. Угіддя має протиповеневе значення і використовується як водоакумулююча ємність.

Гідрологічна цінність: Характеризується глибинами 2,5-3,0 м при середній глибині 1,8 м. Водообмін — 17-20 тис. м3 на рік. Мінімальна площа водного дзеркала (30-40% проектної) спостерігається наприкінці зими перед сніготаненням.

Тип ВБУ: Xf, W, 6.

Екологічні особливості: ВБУ є мілководним водосховищем, використовується з метою нагулу У рибництві та як водонакопичувальна ємність у протиповеневій системі Закарпаття. Мілководність є сприятливою для здобуття корму водними птахами, саме тому ВБУ служить важливим елементом на шляху міграції птахів через Карпати. Берег у цьому місці заріс ситником Juncus sp., однак є відкритим, оскільки алювіальна деревна рослинність трапляється лише на східному березі. На півночі водосховища, приблизно на віддалі 600-700 м від краю води, знаходиться старий вологий дубовий ліс з домішкою граба Саrріnus betulus, ясена Fraxinus excelsior, клена польового Acer campestre та в’яза шершавого Ulmus scabra. Особливістю масиву є значний розвиток осоки трясучковидної Carex brizoides, що вкриває 20-25% площі. Серед повітряно-водних рослин, що вкривають переважно північну та західну частини водосховища, зазначимо очерет Phragmites australis, рогози вузьколистий Typha angustifolia та широколистий Т. latifolia. Серед зануреної водної рослинності домінують різні види рдесників Potamogeton та стрілолист Sagittaria sagittifolia.

Цінна флора: До Зеленої книги України занесені формації глечиків жовтих (Nuphareta luteae) та латаття білого (Nymphaeeta albae). Навколо водосховища зрідка трапляються дуби болотний Quercus palustris і темнобагряний Q. robur var. atropurpurea, в’язи гладкий Ulmus laevis та листуватий U. foliacea. Із трав’янистих рослин з Червоної книги України вкажемо підсніжник звичайний Galanthus nivalis, поодинокі знахідки нарциса вузьколистого Narcissus angustifolius, відомий звідси також білоцвіт весняний Leucojum vemum та рябчик великий Fritillaria meleagris.

Цінна фауна:

Ссавці: рясоніжка (кутора) мала Neomys anomalus, горностай Mustela erminea, тхір степовий М. eversmanni.

Птахи: косар Platalea leucorodia, чепури велика Egretta alba та мала Е. garzetta, грицик великий Limosa limosa, коловодник звичайний Tringa totanus, мартин жовтоногий Lams cachin-nans, широконіска Anas clypeata, чернь чубата Aythia fuligula, крячок чорний Chlidonias niger, кульон великий Numenius arquata.

Плазуни: вуж водяний Natrix tessellata.

Комахи: вусачі мускусний Aromia moschata та великий дубовий Cerambyx cerdo, жук-олень Lucanus cervus, дозорець-імператор Апах imperator.

Соціальні та культурні цінності: Угіддя цінне, як залишки колись величних мисливських угідь власників мукачівського замку. Непогані також перспективи використання ВБУ як об’єкту рекреації і туризму, особливо для ліцензованого лову риби та спостережень за птахами. Землеволодіння/власність на землю: ВБУ: державне. Прилеглі землі: дві сільські громади.

Поточне землекористування (включаючи водокористування): ВБУ: Землі державного водного фонду, які перебувають в оренді. Прилеглі землі: Навколишні угіддя використовуються для традиційного землеробства у Мукачівському районі. Вирощується кукурудза, звичайним також є виноградарство.

Чинники (колишні, нинішні або потенційні), які негативно впливають на екологічний характер угіддя, включаючи зміни у природокористуванні або проекти розвитку: ВБУ: У минулому — меліорація екотопів Чорного Мочару. У майбутньому — заходи проти водоплавної орнітофауни у зв’язку з інтенсифікацією риборозведення. Прилеглі землі: У минулому – інтенсивна господарська діяльність і щільне заселення навколишніх земель. Нині — подальша антропогенізація навколишнього ландшафту, пов’язана з надмірним випасанням худоби. Вжиті природоохоронні заходи: Охорона угіддя у зв’язку з режимом риборозведення.

Запропоновані, але ще не виконані природоохоронні заходи: У перспективі водойма має увійти до регіонального ландшафтного парку "Притисянський”. Очевидно, що в межах РЛП це угіддя мало б набути і вищого статусу – орнітологічного заказника державного значення. Розглядається також варіант його включення до Карпатського біосферного заповідника на правах філії.

Поточні наукові дослідження та можливості: Спорадичні дослідження проводять науковці біологічного факультету Ужгородського національного університету та НУО "Гїдроекологічне товариство "Уж”".

Нинішній стан природоохоронної освіти: Планується передати у місцеві школи науково-популярну літературу з охорони природи, сучасного стану фауни і флори Закарпаття.

Нинішній стан рекреації і туризму: На водосховищі влітку здаються напрокат човни, однак, оскільки водойма є нагульною, рибальство заборонене.

Юрисдикція: Об’єкт належить державі і перебуває під загальною юрисдикцією Закарпатводгоспу. Адреса: Слов’янська набережна, 5, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018.

Орган управління: Орендар – ВАТ "Закарпатський рибокомбінат”. Адреса: вул. Пушкіна, с. Залужжя, Мукачівський район, Закарпатська область, 89675. Бібліографічні джерела:

1) Антосяк В. М., Довганич Я. О. та ін. Природно-заповідний фонд Закарпатської області: Довідник. — Ужгород, 1998. — 304 с.

2) Географічна енциклопедія України / Відп. ред. Маринич О. М. — К.: УЕ, 1989. — Т. 1. -416 с.

3) Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” // ВВР. – 2000. – № 47. – Київ, 1999. – С. 13-22.

4) Ковальчук А. А. Заповідна справа. 1-е і 2-е видання. — Ліра: Ужгород, 2002. — 328 і 336с.

5) Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979). — К.: Мінекобезпеки України, 1998. — С. 1-76.

6) Колюшев Й. Й. Фауна позвоночных животных Советских Карпат // Науч. зап. УжГУ- 1959. – Т. 40. – С. 3-20.

7) Колюшев І. І. Короткий визначник амфібій і рептилій Закарпатської області УРСР. -Ужгород: Карпати, 1971. — 40 с.

8)Котенко Т. Й. Охрана амфибий и рептилий в заповедниках Украины // Амфибии и рептилии заповедных территорий: Сб. науч. тр. ЦНИЛ Главохоты РСФСР. – - М., 1987. – С. 60-80.

9) Луговой О., Ковальчук А. Раритетна фауна Закарпаття. Хребетні тварини. — Ужгород: "Патент”, 1999-2000. – 121 с.

10) Червона книга України: Тваринний світ. — К.: УЕ, 1994. — 464 с.

11) Червона книга України: Рослинний світ. — К.: УЕ, 1996. — 608 с.

Водно-болотні угіддя, перспективні для внесення до Рамсарського списку

Укладачі:

Ковальчук Андрій Анатолійович, д.б.н., професор кафедри зоології, біологічний факультет, Ужгородський національний університет, вул. А. Волошина, 34, Ужгород, 88000, тел.: (8031) 261 5672, (8031) 223 2014, e-mail: mkgy@mail.uzhgorod.ua;

Ковальчук Наталія Єгорівна, к.б.н., старший науковий співробітник, Гідроекологічне товариство "Уж”, с. Стужиця, 238, Великоберезнянський район, Закарпатська область, тел.: (8031) 223 2014, e-mail: mkgy@mail.uzhgorod.ua.

Дата підготовки опису: 5 грудня 2004 р.

Географічні координати: 48°21′ пн. ш., 22°45′ сх. д.

Джерело: Водно-болотні угіддя України. Довідник / Під ред. Марушевського Г.Б., Жарук І.С. – К.: Чорноморська програма Ветландс Интернешнл, 2006,

www.wetlands.org





Реферат на тему: Водно болотне угіддя "Форнош", Закарпатська область (стаття)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.