Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Водно болотне угіддя "Чорне багно", Закарпатська область (стаття)

Розташування: Сфагнове болото Чорне Багно витягнуте з півдня на північ, розташоване між горою Бужора (1085 м) на сході та горою Мартинський Камінь на заході, що в межах гірського хребта Великий Діл (Гутинські гори) за 7 км від с. Підгірне Іршавського району Закарпатської області.

Висота над рівнем моря: мінімальна — 820 м, максимальна — 860 м. Площа: 34 га.

Огляд: ВБУ є унікальним верховим сфагновим болотом, яке після Другої світової війни зазнало руйнівного впливу меліорації. Сформувалося на потоці Багонський, що належить до верхів’їв басейну р. Іршава. Товщина шару торфу у верхній частині болота може досягати 6 м. Для ВБУ характерні різні типи ландшафтів – від характерних для берегів гірських потоків (нижня частина) до типових куполоподібних торфових боліт. Лівий берег потоку Багонський у ході колишньої меліорації модифіковано насипною дамбою. Заростання поверхні болота деревною рослинністю незначне, не перевищує 1-2% поверхні і складається з поодиноких дерев чи невеличких груп з ялини, горобини, берези та верби. Навколишній ліс формується переважно з бука, явора та вторинних смеречників, які внаслідок несприятливих умов досить сильно хворіють і поступово вироджуються.

Рамсарські критерії: 1, 2, 3.

Обґрунтування рамсарських критеріїв:

(1) ВБУ є прикладом унікального, значної площі сфагнового болота гірського поясу широколистяних лісів Карпат, яке збереглося у відносно непорушеному вигляді. Незважаючи на спроби меліорації, які мали косметичний характер, болото повністю відновило свій потенціал, тобто, знаходиться у стані близькому до природного, а отже, залишається еталоном верхового торфового болота.

(2) У межах ВБУ трапляється багато видів рослин і тварин з Червоної книги України, для яких воно є одним із небагатьох місць існування. Тут також виявлено рідкісну рослинну формацію шейхцерії болотної із сфагновими мохами: Scheuchzerieto (palustris) -Rhynchosporeto (albae) — Sphagneta.

(3) ВБУ розташоване у межах вулканічного гірського хребта Гутин неподалік найвищої його вершини – згаслого вулкану Бужора. Оскільки у цій смузі значних водно-болотних угідь немає, то Чорне Багно відіграє роль рефугіуму багатьох гідробіонтів болотного комплексу, в тому числі водних жуків (яких тут налічується 28 видів) та рослин (лише мохів тут виявлено 11 видів, а осок — аж 25 видів!). Отже, ВБУ забезпечує існування популяцій ряду видів рослин і тварин, які є надзвичайно важливими для підтримання біорізноманіття біогеографічних виділів гірської країни Карпат.

Біогеографічна характеристика: Біогеографічна приналежність — Палеарктика, Європейсько-Сибірська область, Центральноєвропейська провінція, Східнокарпатська підпровінція, Закарпатський округ, Гутенський район. Зоогеографічна приналежність — Палеарктика, Європейсько-Сибірська область, Центральноєвропейська провінція, Карпатський гірський зоогеографічний округ. Ботаніко-географічна приналежність — Центральноєвропейська широколистянолісова геоботанічна провінція, Верхньотисянський округ. Геоботанічна приналежність — Східнокарпатська гірська геоботанічна підпровінція, Закарпатський гірський геоботанічний округ. Угіддя входить до Дунайського коридору національної екомережі.

Фізичні особливості ВБУ: Угіддя сформувалося на потоці Багонський, що відноситься до верхів’їв басейну р. Іршава. Глибина потоку у верхній частині не перевищує 30-50 см, на деяких ділянках нижньої частини болота становить понад 1 м при ширині потоку 1,5-2 м. Для ВБУ характерні різні типи ландшафтів — від типових для берегів гірських потоків (нижня частина) до куполоподібних торфових боліт. Лівий берег Багонського під час колишньої меліорації модифіковано насипною дамбою.

Фізичні особливості водозбірної території: Угіддя розташоване у верхній частині басейну річки Іршави (довжина – - 58 км, права притока Боржави, яка, своєю чергою, впадає в Тису). Через ВБУ протікає потік Багонський, вода якого має жовтий колір, слабомінералізована, з низьким рН. Швидкість потоку води у середньому — 0,2-0,3 м/сек, на порожистих ділянках більша, у нижній частині болота формуються заводі із застійними явищами. Лівий берег потоку утворений насипною дамбою, яка, мабуть, має штучне походження і є результатом невдалих спроб меліорувати болото. Зліва у верхній частині болота сформована заводь, ймовірно, теж штучного походження, де постійно концентруються значні обсяги води, яка є сприятливим середовищем для бабок та інших водних комах. На території ВБУ є також джерела евтрофного типу з невеликим дебетом води.

Гідрологічна цінність: ВБУ є унікальним верховим сфагновим болотом, яке після Другої світової війни зазнало руйнівного впливу меліорації. Товщина шару торфу у верхній частині болота може досягати б м. Окрім функції підтримання біорізноманіття, болото є важливим депо води, регулятором повеневого режиму значної частини верхнього водозбору р. Іршави. Лучна рослинність ВБУ є важливим пасовищем для диких копитних у межах РЛП "Зачарований Край”.

Тип ВБУ: U, Хр.

Екологічні особливості: ВБУ є верховим сфагновим болотом із значною кількістю торфу, особливо у верхній південній частині болота. Заростання поверхні болота деревною рослинністю незначне, не перевищує 1-2% поверхні і складається з поодиноких дерев чи невеличких груп з ялини, горобини, берези та верби. Навколишній ліс формують переважно бук, явір та вторинні смеречники, які внаслідок несприятливих умов досить сильно хворіють і поступово вироджуються.

Цінна флора: 3 рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, тут відзначена формація шейхцерії болотної із сфагновими мохами Scheuchzerieto (palustris) Rhynchosporeto (albae) — Sphagneta. З видів рослин, занесених до Червоної книги України, відмітимо білоцвіт весняний Leucojum vernum, журавлину дрібноплоду Oxycoccus microcarpus, лікоподієлу заплавну Lycopodiella inundata, що до цього була відома в Українських Карпатах лише з одного місцезнаходження, шейхцерію болотну Scheuchzeria palustris, сашник іржавий Schoenus ferrugineus, осоку малоквіткову Carex pauciflora, а також досить рідкісну комахоїдну росичку круглолисту Drosera rotundifolia. Значного розвитку досягають пухівки піхвова Eriophorum vaginatum та широколиста Е. latifolium, а також верес звичайний Calluna vulgaris, який вкриває угіддя рясним цвітом наприкінці серпня — початку вересня і є звичайним видом, наприклад, на Поліссі, але в Карпатах рідкісний. Однак основою формування ВБУ є сфагнові мохи, яких тут налічується 6 видів: Sphagnum acutifolium, S. cuspidatum, S. fuscum, S. magellanicum, S. rubellum, S. recuruum. Рідше трапляються гіпнові мохи, зокрема Aulacomnium palustre, Drepanocladus fluitans, Polytrichum alpestre та P. commune. У нижній частині болота досить звичайним елементом є гарний червоний ефемероїд пальчатокорінник травневий Dactylorhiza majalis, який також занесено до Червоної книги України. У цілому для Чорного Багна встановлено 72 види рослин.

Цінна фауна:

Ссавці: На території чи безпосередньо в околицях ВБУ поширені види з Червоної книги України: рясоніжка (кутора) мала Neomys anomalus, рись звичайна карпатська Lynx lynx carpathica, які також охороняються Бернською конвенцією, входять до Списку вразливих видів Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) чи Європейського червоного списку. Останнім часом спостерігається відновлення популяції вовків Canis lupus, для яких ВБУ є мисливським угіддям, та, як наслідок, скорочення раніше надзвичайно численної місцевої популяції лисиці звичайної Vulpes vulpes.

Птахи. Попередніми дослідженнями виявлено 6 видів птахів: канюк звичайний Buteo buteo, яструб великий Accipiter gentilis, крук Corvus corax, ластівка сільська Hirundo rustica, плиска гірська Motacilla cinerea, сорокопуд терновий Lanius collurio. Очевидно, що подальші дослідження виявлять рідкісних птахів, для яких режим заповідності є виключно сприятливим.

Амфібії. Тут трапляються тритон карпатський Triturus montandoni та саламандра плямиста Salamandra salamandra — амфібії з Червоної книги України.

З риб виявлено лише бабця строкатоплавунцевого Coitus poecilopus poecilopus.

Комахи: У складі фауни комах зустрічаються внесені до Червоної книги України представники дровосіків-вусачів: альпійський Rosalia alpina, мускусний Aromia moschata та вусач великий дубовий Cerambyx cerdo, а також рідкісні метелики: "чорний аполон”, або мнемозина, Parnassius mnemosina та сатурнія руда Aglia tau. He є рідкісними також махаон Papilio machaon, подалірій Iphiclides podalirius, райдужниця велика Apatura iris. 3 бабок трапляється дозорець-імператор Anax imperator. Спостерігається значне різноманіття жуків-плавунців (28 видів); є туруни (8 видів) та стафіліни (5 видів). З рідкісних представників болотяної фауни твердокрилих на Чорному Багні знаходили Agabus dypealis. Типовими сфагнобіонтами є твердокрилі – плавунці Hydroporus melanocephalus, H. obscurus, H. melanarius, стафіліни Lathrobium therminatum, Philonthus nigrita.

Гідробіонти ВБУ досить непогано вивчені. Серед найпростіших відзначимо інфузорій (17 видів) та черепашкових амеб (8 видів). Угіддя служить місцем перебування низки рідкісних видів мікробезхребетних, зокрема нового для України виду рачка — гарпактикоїда Arcticocamptus cuspidatus, який є аркто-альпійським елементом нашої фауни і в Карпатах наводився лише з Польщі. Рачок характерний для слабомінералізованих та кислих вод. Важливим є також знаходження ряду нових для фауни України видів червів коловерток (Rotifera). Це насамперед представники роду Cephalodella: C. hiulca, C. arcuata, C. eudelicata, а також Colurella gastracantha, C. tesselata, Lepadella glossa. Тут виявлено вид коловерток з роду Wierzeiskiella, який, ймовірно, є новим для науки, і лише обмежена кількість матеріалу не дозволила його описати. Знайдено також два підвиди одного значно поширеного виду рачка циклопоїди Paracydops fimbriatus.

Соціальні та культурні цінності: Непоганими є перспективи обмеженого використання ВБУ як об’єкту туризму (лише у складі організованих груп з провідниками), оскільки сюди може пролягати один із маршрутів до геологічного заказника "Зачарована Долина”.

Землеволодіння/власність на землю: ВБУ: державне, перебуває у складі РЛП "Зачарований Край”. Прилеглі землі: державний лісовий фонд, сільські ради.

Поточне землекористування (включаючи водокористування): ВБУ: Гідрологічний заказник загальнодержавного значення, створений згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 780-р від 14.10.1975 р. Землі державного лісового фонду, що перебувають у землекористуванні Загатянського держлісгоспу Ільницького лісництва. У межах ВБУ допускається сінокосіння та вибіркові санітарні рубки. Прилеглі землі: Заказник входить до складу РЛП "Зачарований Край”, утвореного у 2001 р. рішенням обласної ради. Землекористувач Загатянський держлісгосп, Ільницьке лісництво. Допускаються вибіркові санітарні рубки у навколишніх лісах.

Чинники (колишні, нинішні або потенційні), які негативно впливають на екологічний характер угіддя, включаючи зміни у природокористуванні або проекти розвитку: ВБУ: у минулому — спроби меліорації угідь Чорного Багна. Нині: відвідування ВБУ населенням. Прилеглі землі: у минулому — інтенсивні рубки навколишніх лісів, в тому числі суцільні. Нині — надмірне випасання худоби по периферії РЛП.

Вжиті природоохоронні заходи: Входить до Регіонального ландшафтного парку "Зачарований Край”. Площа 20 га, у тому числі 14 займає заказник загальнодержавного значення. Поліпшена охорона угіддя у зв’язку з режимом заповідності. Припинення інтенсивної лісогосподарської діяльності.

Запропоновані, але ще не виконані природоохоронні заходи: У перспективі доцільна трансформація РЛП у Національний природний парк.

Поточні наукові дослідження та можливості: Проводяться спорадичні дослідження співробітниками біологічного факультету Ужгородського національного університету та НУО "Гідроекологічне товариство "Уж”".

Нинішній стан природоохоронної освіти: У місцеві школи передано науково-популярну літературу з охорони природи, сучасного стану фауни і флори Закарпаття.

Нинішній стан рекреації і туризму: Обмежений у зв’язку з режимом заповідності території.

Юрисдикція: Землі державного лісового фонду.

Орган управління: Ільницьке лісництво. Адреса адміністрації: вул. Партизанська, 16, с. Ільниця, Закарпатська область, 90130.

Бібліографічні джерела:

1) Андрієнко Т. Л. Болота Ґорґан // Укр. ботан. журн. – 1968. – Т. 25. – № 3. – С. 356-362.

2) Андрієнко Т. Л. Болота Украинских Карпат и Прикарпатья: Автореф. дис. … канд. биол. наук: № 094 – ботаника / Ин-т ботаники АН УССР. — Киев, 1969. – 27 с.

3) Андрієнко Т. Л. Шляхи розвитку боліт Українських Карпат // Укр. ботан. журн. -1971. — Т. 28. – № 3. – С. 362-367.

4) Андрієнко Т. Л. Порівняльна характеристика рослинності гірських боліт Українських Карпат і Кавказу // Укр. ботан. журн. – 1972. – Т. 29. – № 6. – С. 731-736.

5) Андрієнко Т. Л. Торфово-болотна область Карпат і Прикарпаття // Торфово-болотний фонд УРСР, його районування та використання. К.: Наукова думка, 1973. • С. 201-229.

6) Андрієнко Т. Л., Попович С. Ю. Висячі болота Українських Карпат в долині р. Те-реблі// Укр. ботан. журн. – 1981. – Т. 37. – № 5. – С. 28-32.

7) Антосяк В. М., Довганич Я. О. й др. Природно-заповідний фонд Закарпатської області: Довідник. — Ужгород, 1998. — 304 с.

8)Брадіс Є. М. Болота гірської частини Закарпатської області // Укр. ботан. журн. -1951. – Т. 8. – № 1. – С. 28-40.

9) Брадіс Є. М. Про класифікацію рослинності боліт Української РСР // Укр. ботан. журн. – 1956. – Т. 13. – № 3. – С. 57-68.

10) Брадіс Є. М., Андрієнко Т. Л., Лихобабина М. І. Оліготрофні болота Закарпатської області // Укр. ботан. журн. – 1969. — Т. 26. – № 1. – С. 23-31.

11) Географічна енциклопедія України / Відп. ред. Маринич О. М. – - К.: УЕ, 1989. -Т. 1.- 416 с.

12) Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” // ВВР. – 2000. – № 47. – Київ, 1999. -С. 13-22.

13) Ковальчук А. А. Заповідна справа. 1-е і 2-е видання. — Ліра: Ужгород, 2002. — 328 і 336 с.

14) Колюшев Й. Й. Фауна позвоночных животных Советских Карпат // Науч. зап. УжГУ – 1959. – Т. 40. – С. 3-20.

15) Колюшев І. І. Короткий визначник амфібій і рептилій Закарпатської області У РСР. -Ужгород: Карпати, 1971. — 40 с.

16) Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979 p.). — К.: Мінекобезпеки України, 1998. — С. 1-76.

17) Котенко Т. Й. Охрана амфибий и рептилий в заповедниках Украины // Амфибии и рептилии заповедных территорий: Сб. науч. тр. ЦНИЛ Главохоты РСФСР. – М., 1987. – С. 60-80.

18) Крічфалушій В. В., Будніков Г. Б., Мигаль А. В. Червоний список Закарпаття: види рослин та угруповання, що знаходяться під загрозою зникнення..— Ужгород, 1999. -196 с.

19) Луговой О., Ковальчук А. Раритетна фауна Закарпаття. Хребетні тварини. — Ужгород: Патент, 1999-2000. – 121 с.

20) Мателешко М.Ф. Водные жуки и их распределение в водоемах Закарпатской области // Вестник зоологии. – 1977. – № 3. – С. 67-73.

21) Мателешко А. Ю. Экологические особенности вертикального распространения плавунцов Украинских Карпат // Экол. й охр. окр. ер.: Тез. докл. 3-й Моск. й 6-й Всерос. науч.-практ. конф. — Владимир, 1996. — С. 246-247.

22) Мателешко О. Ю. Зміни видового складу водних твердокрилих Українських Карпат// Охор. довкілля: Мат-ли Міжнар. регіон, семінару. — Ужгород, 1997. — Т. 1. -С. 258-262.

23) Резолюції та рекомендації 7-ї наради Договірних сторін Конвенції про ВБУ що мають міжнародне значення (Рамсар, Іран, 1971). — Сан-Хосе, Коста-Ріка, 1999 р. -К.: Аваллон, 1999. – 262 с.

24) Ренатуралізація ландшафту та збереження біорізноманіття сфагнових боліт Закарпаття. Проект № 021/5-2 REC Київ. Програмний звіт / Керівник: А. Мигаль. Виконавці: А. Ковальчук та ін.

25) Червона книга України: Тваринний світ. — К.: УЕ, 1994. — 464 с.

26) Червона книга України: Рослинний світ. — К.: УЕ, 1996. — 608 с.

27) Шляхи покращення збереження торфових та інших видів боліт України / Під ред. П. М. Царенко. – Київ, 1999. – 74 с.

28) Roos S. Raised bog restoration to peat producing Sphagnum species: an overview of European approaches: www.hort.agri.umn.edu/h5015/rrr.htm.

29) Roubal J. Katalog Coleopter Slovenska a Podkarpatska. – Praha, 1930. – V. 1. -S. 199-239.

30) Roubal J. Katalog Coleopter Slovenska a Podkarpatska. – Praha, 1936. – V. 2. -S. 106-115.

31) Roubal J. Katalog Coleopter Slovenska a Podkarpatska. – Praha, 1937-1941. – V. 3. -S. 109-115.

32) Schultink G., Van Vliet R. Wetland Identification and Protection: North American and European policy perspectives. Agricultural experiment station project # 1536. — 1997 // Wetlands in the US and N-W Europe.htm

33) Van Duren I. C. Nutrient limitations in an extant and drained poor fen: implications for restoration // Plant Ecology. – 1997. – 133 (1). – S. 91-100.

34) Wetlands, Biodiversity and the Ramsar Convention / Ed. by A. J. Hails (Ramsar, 1996 [1997]: www.ramsar.org/lib_bio_l.htm

Водно-болотні угіддя, перспективні для внесення до Рамсарського списку

Укладачі:

Ковальчук Андрій Анатолійович, д.б.н., професор кафедри зоології, біологічний факультет, Ужгородський національний університет, вул. А.Волошина, 34, Ужгород, 88000, тел.: (8031) 261 5672, (8031) 223 2014, e-mail: mkgy@mail.uzhgorod.ua;

Ковальчук Наталія Єгорівна, к.б.н., старший науковий співробітник, Гідроекологічне товариство "Уж”, с. Стужиця, 238, Великоберезнянський район, Закарпатська область, тел.: (8031) 223 2014, e-mail: mkgy@mail.uzhgorod.ua.

Джерело: Водно-болотні угіддя України. Довідник / Під ред. Марушевського Г.Б., Жарук І.С. – К.: Чорноморська програма Ветландс Интернешнл, 2006,

www.wetlands.org





Реферат на тему: Водно болотне угіддя "Чорне багно", Закарпатська область (стаття)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.