Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Водні багатства Карпат (реферат)

По показниках частки водних ресурсів на душу населення у карпатського краю начебто немає суперників не тільки в Україні, але й в інших країнах. Та чи багато користі в побуті або задоволення під час відпочинку має та «душа населення», а простіше кажучи, людина при такому водному достатку?

Йдеться не про ту воду, яку ми одержуємо з водопровідних кранів для своїх питних і господарсько-побутових потреб. Поведемо мову про ту воду, яка заповнює наші ріки, озера, стави і басейни і котра так потрібна нам в літній період для повноцінного відпочинку, купання, водного спорту і багато чого іншого.

Природа не поскупилась, наділяючи карпатський край річками. Але користуватись цими благами ми не завжди вміємо. Для сільського населення, яке живе і працює поблизу річок, цієї проблеми, звичайно, не існує. В тих районах, де проявляється ініціатива і громадська активність, створено ставки і проточні озера, які стали улюбленими місцями відпочинку, купання і риболовлі. Зовсім інша оправа в містах, де проживає половина населення карпатських областей.

У літні місяці тисячі горожан змушені залишати місто і цілими сім'ями виїжджати на лоно природи — на річки, озера чи інші водойми. Чи це не значить, що карпатські міста знаходяться далеко від річок? Аж ніяк. На відміну від інших районів країни, тут немає жодного міста і селища міського типу, яке б не перетинала річка чи не протікала десь поблизу. В той же час в Карпатах немає ні одного міста, мешканці якого вільно користувалися б чудовим даром природи — водою з своїх річок. В чому ж річ?

Мешканці карпатських областей часто нарікають на природу, скаржаться на маловодність річок в жаркі літні місяці. Річки Карпат дійсно міліють у літній час. Чому саме? Не останню роль в цьому відіграла господарська діяльність людини. Ми віримо і знаємо, що минуть роки і рівновагу в природі буде відновлено. Але щоб уже сьогодні людина могла вільно користуватися природними водами, потрібно навчитись управляти ними.

Зробити у своїх містах повноцінні проточні водойми, якщо поруч течуть гірські ріки, — не така вже складна справа. Якими б підступними не були ці річки, бурхливі під час паводків і мілкі влітку, мистецтво управляти ними давно вивчено і освоєно. Перехоплюючи воду в період паводків, регулюючи їх скидання і заповнюючи штучні водойми, люди навчились підтримувати потрібний рівень у цих водоймах, забезпечуючи себе чистою проточною водою.

Великий досвід таких гідротехнічних заходів нагромаджено в зарубіжних країнах, де створення штучних водойм диктується не комерційними міркуваннями, а турботою про здоровий відпочинок людей.

Що ж ми бачимо в містах карпатського краю? Візьмемо, наприклад, Ужгород. Через самий центр міста протікає одна з чудових рік Закарпаття Уж, береги якої обрамлені високими дамбами і набережними. Коли з гір у долину рине паводок, ріка перетворюється в бурхливий багатоводний потік, піднімаючись аж до кромки гранітних набережних. Тисячу і більше кубічних метрів води за секунду проносить ріка під час таких паводків. Виникають вони в період катастрофічних злив, що іноді співпадають з таненням снігу зимою. Але ці короткочасні піки швидко спадають і ріка набуває свого звичайного вигляду. Цей «звичайний вигляд» якраз і засмучує мешканців міста в спекотливі літні дні, коли в річці по коліна води.

Невесела картина відкривається перед твоїм зором, коли глянеш в такі дні з високого моста на ріку. Вдалині — неповторний гірський ландшафт, а на передньому плані оголена заплава ріки із скупченням людей, що зібралися з усього міста в пошуках місця для купання. І завжди, коли «спостерігаєш таку картину, з'являється думка: адже в наш час розвинутої гідротехніки так просто перетворити цю дільницю ріки в проточне водоймище з постійною глибиною, яке було б прекрасним місцем відпочинку, купання, проведення спортивних змагань і водночас окрасою міста.

Та мешканці міста ще й сьогодні позбавлені можливості користуватися водними багатствами своєї ріки. Не в кращому становищі й інше велике місто Закарпаття — Мукачеве, яке перетинає ріка Латариця, така ж бурхлива і багатоводна під час паводків і мілка в літню пору. Та й тут в гарячі дні ніде навіть як слід скупатись. Особливо приваблива ідея створення крупного водного басейну в тому місці, де ріка підходить до міста.

Якщо говорити про Передкарпаття, то й тут щодо обводнення міст помітний різкий розрив між можливістю і дійсністю. І справді: глянувши на карту, ми побачимо, що все Передкарпаття вкрите густою мережею великих і малих приток Дністра і Пруту, а в його районах, в тому числі й гірських — багато балок і долин, які ніби спеціально передбачила природа, щоб, заповнюючи їх чистою гірською водою, створювати поблизу міст штучні водойми. Але немає тут ні в містах, ні поблизу них таких водойм.

Не будемо перераховувати прикарпатські міста, кожне з яких зростає і жителям котрих потрібно дедалі більше води. Поговоримо хоча б про Івано-Франківськ.

Та чи має водойми місто? Є лише невелике гірське озеро, створене багато років тому. Тепер воно, безперечно, не задовольняє вимог населення. Інших водойм тут нема. Чи не дивно? Адже місто з усіх боків оточене річками. Бистриця Надвірнянська і Бистриця Солотвинська, на берегах яких стоїть Івано-Фраінківськ, під час катастрофічних паводків заливають частину міста. Тим часом в спекоту в їхніх обмілілих руслах так мало води, що іноді її не вистачає для забезпечення санітарного мінімуму, не кажучи вже про такі розкоші, як купання і водний спорт.

Є ще й інші обставини, які стають на перешкоді. З одного боку місто потребує дедалі більше води, основним джерелом якої є Бистриця Надвірнянська, з другого — збільшується забір води у верхів'ях цієї ріки, де знаходиться промисловий район.

Реконструкція Бистриці Надвірнянської — давно назріле завдання. І вирішуватись воно має комплексно, з врахуванням задоволення всіх потреб у воді населення такого великого міста, як Івано-Франківськ.

Не вистачає води і Львові, природні умови якого відрізняються від усіх інших міст, розміщених на ріках, що витікають в Карпатах. Львів стоїть на вододілі Чорного і Балтійського морів. Ні рік, ні озер у місті немає. Найближчими великими ріками є Дністер, що тече в південно-західному напрямку до Чорного моря, і Західний Буг, який торує собі шлях до Балтійського моря. Найкоротша відстань від Львова до цих рік — 35—40 км, причому русло Дністра знаходиться на 50—55 м нижче відносної висоти Львова, а Західний Буг — на 100—110 м. Те, що Львів стоїть на вододілі, зумовило несприятливі геологічні умови для нагромадження значних запасів підземних вод. Це й спонукало шукати підземні джерела централізованого водопостачання за межами міста. З цих джерел, що знаходяться в радіусі 60 км від Львова, місто одержувало воду в минулому й одержує тепер.

На всіх етапах розвитку міста води, що видобувалась з підземних джерел, ніколи не вистачало для повного задоволення господарських питних потреб населення.

В чому ж причина цього постійного дефіциту? Можливо, стали вичерпуватись запаси підземних вод? Ні, геологічні розвідування цього не підтвердили. А може, знижувався видобуток самої води? Навпаки, цифри підтверджують протилежне. Справжня причина нестачі води для населення Львова така сама, як і в інших містах, де гооподарсько-питне і технічне водопостачання здійснюються за рахунок одного джерела — підземних вод, добувати які нелегко.

Одним з вирішень проблеми водопостачання Львова могло б бути, поряд з будівництвом нових підземних водозаборів, використання поверхневих річкових вод для забезпечення потреб міста. Але створювати з цією метою водозбори для кожного промислового вузла недоцільно. Вихід тут єдиний — будівництво в межах міста крупних проточних водойм. Такі водойми для Львова вкрай необхідні. Вони служили б і для водопостачання, і для відпочинку людей, і просто були б окрасою міста, яке славиться своїми історичними пам'ятками і чудовими парками.

А чи може Львів, котрий знаходиться на вододілі Дністра і Західного Буга, мати власні штучні водойми, схожі з природними? Може, і це давно доведено в проектах інженерів. Одна із таких пропозицій зводиться до того, щоб брати воду з Дністра і направляти її у Львів, піднімаючи на висоту 50—55 м. Далі вода самопливом потече в напрямку Західного Буга, заповнивши створені на її шляху з допомогою невеликих гребель водосховища в мальовничих місцях Львова і його пригородах.

Використання Дністра — лише один з можливих варіантів обводнення Львова, який за своїми масштабами і відносною простотою цілком відповідає сучасним технічним можливостям, а за кінцевими результатами мав би винятково важливе значення для населення найкрупнішого промислового і культурного центру на заході України.

У сучасних проектах розвитку міст карпатського краю забезпеченню населення водою приділяється велика увага. Проте в багатьох проектах розв'язання цього завдання обмежується переважно постачанням господарсько-питної води. Першорядне значення водопостачання очевидне. Але нічим не може бути виправдане те, що забезпечення населення водою для всіх інших насущних потреб в цих проектах віднесено на задній план.

Турбота про людину, задоволення її потреб, про здорові умови життя і відпочинку населення знайшла відображення і у Водному кодексі України. Але те, що ми бачимо на прикладі основних карпатських міст, дозволяє зробити висновок, що водні багатства Карпат ще не стали надбанням населення і завдання оволодіння ними далеко не розв'язане. Планове і комплексне використання рік поблизу міст шляхом їх реконструкції може і повинно забезпечити найкращі умови для праці, побуту, відпочинку і охорони здоров'я мешканців міст. З підвищенням добробуту людей, в міру збільшення їх вільного часу і розвитку культури розв'язання водної проблеми стає дедалі актуальнішим.

Проектів зарегулювання стоку карпатських рік, їх реконструкції і створення штучних водойм, пропозицій обводнення міст нагромадилося вже багато. Настав час здійснення цих рішень.





Реферат на тему: Водні багатства Карпат (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.