Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Мохоподібні комплекси заповідника "Єланецький степ" (реферат)

Зміст

1. Заповідник «Єланецький степ» в перші роки його існування

2. Мохоподібні заповідника «Єланецький степ»

Використана література

1. Заповідник «Єланецький степ» в перші роки його існування

Рослинні комплекси степового Побужжя, в межах якого розташований природний заповідник (ПЗ) «Єланецький степ» (ЄС), привертали увагу дослідників ще в дозаповідний період. На початку 90-х років минулого століття тут була проведена оцінка змін екотопічних характеристик степових місцезростань під впливом штучного заліснення. Робота здійснювалася на екологічних профілях степів сучасного ПЗ ЄС. Автори наочно показали, що ліс за 170 років свого існування кардинально трансформував екотопічні параметри в бік нівелювання та стабілізації більшості провідних екофакторів (ЕФ). Відзначено також, що ліс в умовах цих степів може успішно зростати на екотопах, рівні вологості яких сягають 8,5-10 балів синфітоіндикації (СФІ).

Ще на етапі розробки, становлення і апробації удосконаленого автором методу фітоіндикації П.Г. ПЛЮТА переконався в об'єктивності, достатній точності і правомірності оцінки екотопічних характеристик місцезростань, працюючи на згаданих полігонах. Зокрема, ним були визначені параметричні межі (амплітуди) провідних ЕФ для основних типів степових формацій на території ЄС.

Після організації ПЗ був зафіксований не лише стан і просторова структура рослинного покриву новоствореного заповідника, але й СФІ-характеристика екотопів з метою визначення характеру і глибини екотопічної поляризації основних формацій лісу і заповідного степу. В цьому випадку автори ставили мету залучити в майбутньому ПЗ ЄС до мережі базових полігонів моніторингу степів України. Прямою ординацією були встановлені високі фонові показники карбонатності (Са), в цілому нейтральних, відносно бідних на азотні сполуки (Nt) і багатих солями (Tr) ґрунтів. За відносно одноманітного терморежиму (Tm) досить контрастними є режими вологозабезпечення (Hd) і континентальності клімату (Kn). Слабкі промивні процеси та загальна ресурсна бідність обумовлюють природну обмеженість лісистості антропогенно досить глибоко трансформованого ландшафту.

Чергове реінвентаризаційне обстеження рослинності заповідника, проведене через 10 років (у червні 2007 р.) виявило певні структурні зміни як прогресуючого відновлювального характеру (демутативні, зачатки резерватогенних), так і дизруптивного (дигресивного) типу. Останні ми пов'язували головним чином з надмірним пірогенним пресом, кліматичними особливостями окремих років та відсутністю спрямовуючих розвиток фітосистем ефективних регулювальних заходів. При цьому в багатьох випадках важко було встановити спрямованість неоднозначних структурних змін фітосистем, глибину трансформації ценоструктур по відношенню до їх вихідного, чи «еталонного» стану та причинність цих змін. Певну ясність до характеристики сучасного динамізму основних формацій може внести аналіз екотопічного супроводу зазначених змін. Ці дослідження були розпочаті попередньою розвідкою параметрів екотопічних характеристик місцезростань ЄС у стартовому стані рослинного покриву, проте початок хроноряду фітоценотичного моніторингу був закладений формуванням нового часового зрізу з графічними синфітоіндикаційними порівняннями тих же екотопічних харатеристик через десять років. Маючи дві опірні точки для підрахунку динаміки ценотичних структур і екотопічних параметрів, ми можемо оцінити початкову спрямованість змін у «швидкій» фазі демутації рослинного покриву та вплив антропогенних факторів. Для синфітоіндикаційної оцінки цих двох різночасових станів фітосистем заповідника ми використали достатньо репрезентативні масиви польових описів стандартних (100 м2) геоботанічних ділянок (всього понад 320 описів).

Ординаційний аналіз відомих ЕФ охоплював переважно найпоширеніші угруповання, а малопоширені були тільки параметричними маркерами показників ЕФ та помічали місця розташування їх на ординаційному полі по відношенню до інших формацій. Окресленням меж розсіювання фітоіндикаційних показників на координатному полі формувалися екопростори (ЕП угруповань, формацій, або, інакше, нішові простори фітоструктур). Середні значення ординаційних ЕФ формацій подаються пуансоном як центр ЕП їх початкового часового зрізу (1997 р.) та вістрям стрілки – як кінцевий пункт їх руху, що припадає на 2007 р. Отримане зображення стрілки візуалізує екотопічні зміщення за минуле десятиліття, а поєднання всіх ЕП в один спільний ЕП (спільну ландшафтну нішу заповідника) з усередненим значенням ЕФ є найвищим ступенем узагальнень екотопічних змін даного часового зрізу, середні зміщення яких унаочнюється світлою стрілкою. Для аналізу екотопічних зміщень і змін ЕП окремих формацій та загальноландшафтного простору ЄС, а також для з'ясування залежності параметричних показників окремих ЕФ від зовнішніх впливів ми провели ординацію синфітоіндикаційних показників цих ценотичних поєднань в координатах кожного з ЕФ попарно з визначальним для степів фактором водозабезпечення (Hd). Особливо показовими є ординаційні схеми, де Hd поєднаний з ЕФ, які пов'язані з промивним режимом ґрунтів (Ca, Tr, Rc).

Ординація таких ЕФ як водний режим (Hd) та багатство екотопів карбонатами (Са) виявляє чітку оберненопропорційну залежність між ними, що властиво також для згаданих ЕФ, пов'язаних з промивними режимом ґрунтів. Незважаючи на загальну велику протяжність різночасових ЕП заповідника вздовж градієнта Hd (від 7 до 14 балів), більшість степових (зональних) формацій зосереджена на верхівковій ділянці ЕП з мінімальними значеннями Hd (на рисунку ця ділянка ЕП винесена врізкою окремо та деталізована). Отже, більшість степових та петрофітно-степових угруповань перебуває в зоні дуже обмежених ресурсів Hd та максимальних для заповідника рівнів карбонатності екотопів (8-10 балів 13-бальної шкали Са). Гемікарбонатофобні вологолісолучні екотопи трапляються лише на дні балок. Така обмеженість по фактору Hd і насиченість Са є основною екологічною обумовленістю існування зонального типу рослинності – степів. Загальні характеристики екстремумів щодо згаданих факторів за минулі десять років ставали жорсткішими, що видно по спрямованості зміщень центрів основних формацій (чорні стрілки з пуансовихідних значень) та всього ЕП заповідника (світла стрілка). Виключенням є періодично перезволожувані, пересихаючі влітку екотопи формації Elytrigieta repentis, зміщення центру ЕП якого було спрямоване в бік значного поліпшення вологозабезпечення та зменшення вмісту карбонатів у ґрунтах. В цілому відмічені на ординаційній схемі екотопічні зміщення властиві надмірно експлуатованим і внаслідок цього деградованим степам, зокрема, внаслідок тривалих посух та нищівних пожеж.

На графіку ординації показників терморежиму (Tm) і вологозабезпеченості (Hd) не виявляється пряма кореляція між цими ЕФ. Помітним є всебічне розширення нішових меж ландшафтного ЕП ЄС, зміщення ЕП зі значними його втратами в екотопах формацій Botriochloeta ischaemi, Elytrigieta repentis, Poeta angustifoliae, Caraganeta scythicae та без втрат – чи з незначними втратами – в Stipeta, Festvalesiacae, Caraganeta fruticis та ін. Траєкторії зміщення всіх формацій вказують на головну результуючу спрямованість змін – звуження діапазону Hd. Видно, що зміщення центру ландшафтного ЕП ПЗ (світла стрілка) не співпадає з такою спрямованістю більшості степових формацій. Це можна пояснити впливом на середні показники зворотної спрямованості пирійових угруповань на дні балок і дрібних депресій з сильно пульсуючим водним режимом, а подекуди формуванням на їх місці тимчасових водойм із специфічною рослинністю. В оцінці загальностепових екотопічних змін такими відхиленнями можна нехтувати. Тому загальні зміни різночасових ЕП були досить істотними (ЕП -1997 штучно обмежений відсіканням невластивих степових профільних ценозів).

Видно, що діапазон Hd взагалом дуже великий і значна його частина лежить в зоні потенційно можливих умов зростання лісу (від 7,2 до 8,6 бала – діапазон степових, а лісових, за висновком Я. П. ДІДУХА і П.Г. ПЛЮТИ, охоплює депресивні і балочні екотопи в межах від 8,5 до 13,7 бала). Ординаційна схема Tm/Hd ілюструє погіршення водного режиму в заповіднику, місцями з деяким посиленням термічних показників, що в цілому співпадає зі спрямованістю структурних змін, в яких не виявляються з достатньою чіткістю демутативні та автогенетичні перетворення, як це зазвичай буває у степових фітосистемах, які вийшли з-під пресу значних антропогенних навантажень. Ординаційна схема динаміки екотопічних характеристик основних формацій та загального (ландшафтного) ЕП ЄС за десятиліття 1997-2007 рр. в координатах трофності (загального сольового режиму – Tr) і вологості ґрунту (Hd) демонструє надто слабку зворотну залежність між цими ЕФ, хоча вилуговування солей в ґрунтах здійснюється лише за наявності в них води. Відбулося загальне зміщення ЕП формацій в бік вищих значень вмісту солей (трофності) та істотного погіршення режиму вологозабезпечення. Зміни типових степових екотопів були тісно пов'язані з появою таких «новоутворень», як Convonvlineatі, Teucrieta polii, Centacarbonatae, Caraganeta scythicae та ін.

В змінах втрати ЕП були частковими і більшість їх лишалася хоча б трохи перекритими параметрами попереднього часового зрізу (крім Caraganeta scythicae). Зміщення тотальних центрів ландшафтних ЕП заповідника (світла стрілка), як і в попередніх ординаційних схемах, помітно не співпадає за спрямуванням з траєкторією руху ЕП степових формацій, але близьке до напрямків руху угруповань Stipeta, Caraganeta fruticis та ін. Зниклі на перелогах Bunieta orientale і новітні Convonvlineatі займають полюсно протилежні позиції, що також вказує на спрямованість структурних перетворень в рослинному покриві ПЗ ЄС.

Сучасні угруповання Poeta angustifoliae (перелогові та резерватні) далеко відійшли від своїх попередніх екотопічних номіналів, вони «остепнилися». Можливо, таких пояснень, які подані раніше щодо протилежної спрямованості руху екотопічних характеристик Elytrigieta repentis недостатньо, проте іншої інтерпретації цього явища тепер у нас немає. Як видно, характерні основні екотопи в ЄС охоплюють формації Stipeta, Festvalesiacae, Botriochloeta ischaemi, Caraganeta fruticis, а петрофітні і гідромезофітні екотопи виходять з цього поля на окраїни, що позначає їх специфіку. Отже, найзагальнішим в екотопічній динаміці ЕФ Tr і Hd впродовж десятиліття існування заповідника було посилення трофності (збагачення педосфери солями) за умови звуження діапазону вологозабезпечення (погіршення водного режиму степових екотопів).

Наслідком вилуговування ґрунтів є зміна їх кислотності (Rc), тому ординацією ЕФ Rc/Hd можна знайти підтвердження закономірностей змін показників Ca і Tr та виявити їх вплив на диференціацію рослинного покриву заповідника. Крім наявної обернено пропорційної залежності ординованих факторів Rc/Hd, що властиво для їх групи, для яких визначальним є промивний режим ґрунтів, з'ясовується, що всі параметри екопросторів обмежені дуже вузьким діапазоном Rc. Зміщення по цьому параметру були мало показними, незначними і характеризувалися переважно як звуження Hd в бік наростання екотопічних екстремумів щодо водозабезпечення степових угруповань (Botriochloeta ischaemi, Stipeta, Festvalesiacae, Caraganeta fruticis) та в бік пульсуючого покращення вологості ґрунтів на лучних і водно-болотних екотопах дна балок і депресій. Траєкторії зміщень свідчать про надто слабкий процес карбонатизації ґрунтів степу, певно у зв'язку з поліпшенням їх загально сольового режиму.

Таку спрямованість змін могла викликати лише загальна ксеризація умов, викликана посухою та впливом частих пожеж, а інтразональні екотопи дна балок контрастували з плакорно-зональними. Про це свідчить також загальне розширення різночасових ландшафтних ЕП, центри яких змістилися неузгоджено зі степовими траєкторіями , бо обчислювалися разом з мезоморфними та гігроморфними угрупованнями дна балок.

Ординаційна схема змін екотопічних характеристик місцезростань основних рослинних угруповань за 10 років заповідання в координатах Nt/Hd в цілому підтверджує спрямованість зміщень у степових фітоценозах в бік звуження ресурсів по обох ординованих факторах. На це вказують траєкторії екотопічних змін формацій та центрів загальноландшафтного нішового простору. Тільки завдяки ряду вологих років минулого десятиліття відбулося значне розширення ландшафтного ЕП, яке стосувалося лише лучних екотопів дна балок. Зміщення ЕП ряду степових формацій було настільки значним, що їх ЕП не переривалися, що означає формування зовсім нових умов для цих угруповань і втрату для них попередніх екотопічних характеристик (Botriochloeta ischaemi, Caraganeta scythicae та ін.). Екопростір Thymeta dimorphi тепер зайняли напівагломеративні угруповання з домінуванням Convonvulus lineatus, Teucrium poliCentacarbonatae. Перелогові Bunieta orientale цілком трансформувалися в інші угруповання, переважно позначені тепер екотопами Poeta angustifoliae. Тільки Elytrigieta repentis показали прогресуюче зволоження та помітне зростання азотних сполук в ґрунті.

Ординація ЕФ Ca/Nt виявляє оберненопропорційну залежність між ними, яка вказує на збільшення карбонатності ґрунтів при зменшенні вмісту мінерального азоту в них. Якраз таку спрямованість змін впродовж останнього десятиліття демонструє ця ординаційна схема. Вцілому ЕП більшості формацій помітно розширилися і змістилися до того краю загальноландшафтного екопростору, де має місце високе згущення і накладання ЕП багатьох степових формацій. Зважаючи на помірні величини зміщень ЕП лучних і лучно-степових угруповань та їх центрів, спрямування загальноландшафтних змін узгоджувалося зі зміЕП зональних і азональних угруповань і свідчило про загальне зростання карбонатності ґрунтів та збіднення їх на азотні сполуки. Ці зміни підтверджують деградаційний характер екотопічних і структурних змін у рослинному покриві ПЗ ЄС за минуле десятиліття. На ординаційній схемі Nt/Rc виявляється слабка оберненопропорційна залежність між цими факторами, що є дзеркальним відображенням попередньої ординаційної схеми, бо кислотність ґрунтів (Rc) прямо залежить від вмісту карбонатних сполук в ґрунті. Розширення ЕП було незначним, а спрямованість руху їх центрів у степових формаціях співпало з напрямком зміщення загальноландшафтного ЕП заповідника від 1997 до 2007 рр. (світла стрілка). Характер зміщень ЕП і їх центрів свідчить про те, що процес ксеризації екотопів був виражений яскравіше, ніж нейтралізація ґрунтів. Всі екотопічні зміни в цілому характеризують несприятливі обставини існування степової рослинності в ПЗ ЄС впродовж першого десятиліття його існування.

Ординація кліматичного ЕФ Kn з уже відомим Tm-фактором виявляє значне розширення загальноландшафтного ЕП ЄС з помітним зміщенням його до менших показників терморежиму (від неморального і середземноморського – 9-10 балів до суббореального – 7-8 балів) та посилення контрасторежиму (Kn). Остання спрямованість є основною і знаходить відображення в траєкторії загальних ЕП (світла стрілка). Найглибшими були екотопічні зміни чагарникових степів, тимчасом як пирійники мали малозмінні екотопи щодо Tm і Kn. Майже увесь діапазон екотопічних значень перекривається екопросторами дерниннозлакових угруповань (Stipeta, Festvalesiacae).

Отже, контрасторежим і терморежим посилювалися, що відповідає наслідкам частих спустошливих пожеж та посушливим умовам останніх років. Ординаційна схема Kn/Om свідчить про відсутність тісної взаємозалежності між обома ординованими ЕФ. Добре помітним є значне розширення загальноландшафтного ЕП – 2007, особливо в бік посилення контрасторежиму (Kn) і збільшення діапазону гумідності (Om). Спрямованість загального тренду змін (світла стрілка – показник зміщень середніх значень ординованих ЕФ і центрів різночасових ЕП на рис. 9 ) свідчить про безумовне переважання змін тільки одного ЕФ – зростання контрастності клімату. Ця спрямованість цілком співпадає з траєкторіями зміщень плакорно–зональних фітосистем з домінуванням видів Stipa L. і Festuca valesiaca та з близькими по спрямованості і значними за величизміщень Сaraganeta fruticis, Caraganeta scythicae, Botriochloeta ischaemi, які в значній мірі втратили частину свого нішового простору стартового стану.

Підводячи підсумок аналізу ординаційних схем, можна стверджувати, що екотопічні зміни місцезростань степових зональних фітосистем відзначалися несприятливим для демутації рослинності заповідника на першому десятку років його існування перебігом провідних екофакторів. Зокрема, наглядно проілюстровано звуження діапазону найважливішого для степів Hd фактора, яке супроводжувалося посиленням термічних показників (Tm), поліпшенням забезпечення грунтів солями (Тr), карбонатними сполуками (Са) і збідненням на вміст мінерального азоту (Nt). Посилювався контрасторежим (Kn) і терморежим (Tm), що відповідає наслідкам частих і спустошливих пожеж, що сталися в посушливі роки. Тому спрямованість СФІпоказників могла викликати лише загальна ксеризація умов степу, хоча інтразональні екотопи на цьому тлі контрастували з плакорно-зональними.

2. Мохоподібні заповідника «Єланецький степ»

Природний заповідник «Єланецький степ», площею 1675,7 га, розташований у Єланецькому та Новоодеському районах Миколаївської області. За геоботанічним районуванням України його територія лежить на межі підзони різнотравно-типчаковоковилових степів та підзони типчаково-ковилових степів Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Понтичної провінції, у Вознесенсько-Новобузькому та Новоодеському геоботанічних районах. За фізико-географічним районуванням заповідник розташований у-Бузько-Дніпровському низовинному степу Причорноморського середньостепового краю Середньостепової підзони Степової зони. Клімат району заповідника помірно-континентальний, посушливий. Середньорічна кількість опадів 438 мм, середньорічна температура 13°С [ГЕОБОТАНІЧНЕ районування …, 1977; МАРИНИЧ, ШИЩЕНКО, 2005].

Територія охоплює яружнобалкову систему на правобережжі р. Громоклії, яка представлена балками Роза, Орлова та Прусакова з надбалковими плакорами. На дні балок можуть затримуватися весняні та дощові води, влітку вода висихає, лише у тальвегу балки Роза є постійно заболочені ділянки. ҐГрунти чорноземні, на схилах балок щебенисті з вапняковим рухляком. Є відслонення вапняків, гранітів. Значні відслонення гранітів та вапняків розташовані на прилеглих до заповідника територіях в околицях сіл Водяно-Лорине, Возсіятське та Карлівка, що розташовані по течії р. Громоклія. На наш погляд, ці прилеглі території, відповідно до їх ботанічної цінності, заслуговують на приєднання до заповідника.

Матеріали щодо флори і рослинності заповідника є у деяких публікаціях [КОСТИЛЬОВ, 1987; ЗАПОВІДНИКИ…, 1999 та ін.]. Серед основних типів рослинного покриву – цілинні степи на плакорі та схилах балок, луки та лучно-степові угруповання в тальвегах балок, перелоги різного віку, переважно з часу заснування заповідника (1996 р.), петрофітні степи. Тут серед домінуючих – види Stipa L., Festuca valesiaca GaThymus dimorphus Klok. et Shost., Botriochloa ischaemum (L.) Keng, Caragana frutex (L.) C.Koch, Elytrigia repens (L.) Nevski та ін. Є також невеличкі залишки природних лісів та чагарників з carpinifolia RCrataegus monogyna Jacq., Prunus spinosa L. У залишках лісопосадок та в лісомугах домінують Robinia pseudoacacia L. та Armeniaca vulgaris Lam. На дні балки Роза є залишки дерев Salix alba L., Tilia cordata Mill. та ін. У складі флори заповідника є рідкісні види рослин, що включені до Червоної книги України та до Європейського Червоного списку. Серед них види Stipa, а також Astragalus dasyanthus Pall., Pulsatilla pratensis (L.) Mill., Genista scythica Pacz., Dianthus lanceolatus Steven, Silene hypanica Klokov, Caragana scythica (Com.) Pojark. тощо.

Відомостей щодо мохоподібних власне території заповідника та прилеглих територій до наших досліджень не було, тому їх вивчення є безперечно актуальним. Треба зауважити, що В.М. Мельничук, посилаючись на працю А.О. Сапєгіна, вказує для с. Водяне Єланецького району Миколаївської області, яке розташоване у межах дослідженої території, три види мохів – Aulacomnium palustre, Orthotrichum speciоsPolytrichum juniperinum. Однак, у праці А.О. Сапєгіна йдеться про інше с. Водяне, яке знаходиться біля Чорного лісу у Знам'янському районі Кіровоградської області.

Збори матеріалу для визначення та гербаризації та польові дослідження мохоподібних проводилися за загальноприйнятою методикою під час експедиційних виїздів до району дослідження: територія заповідника, околиці сіл Водяно-Лорине, Возсіятське та Карлівка (жовтень 1987 р., травень 2008 р., липень 2009 р.). Зібраний матеріал зберігається у бріологічному гербарії кафедри ботаніки Херсонського державного університету (KHER). Назви видів мохоподібних подаємо за «Чеклістом мохоподібних України».

До складу мохоподібних району дослідження входять 46 видів 28 родів 17 родин. З них 43 види відносяться до відділу Bryophyta і лише три види представляють відділ Marchantiophyta. Серед бріофітних мохів переважають верхоплідні, їх нараховується 27 видів, бокоплідних менше, лише 16 видів. Найбільшою кількістю видів представлені родини Pottiaceae – 9 видів, Brachytheciaceae – 6, Bryaceae – 6, Hypnaceae – 5. Більше половини родин (9 з 17) представлені тільки одним видом. Серед родів домінує Bryum, який представлений тут 6 видами. Роди OrthotrichBrachythecium мають по 3 види, 9 родів представлені у заповіднику двома видами, останні 16 родів одновидові. Переважання одновидових родин і родів свідчить про значну роль міграційних процесів у формуванні складу мохоподібних даної території. З рідкісних видів знайдено мох Physcomitrium arenіcola, що зростає на засоленому грунті біля с. Водяно-Лорине Єланецького району Миколаївської області. Цей вид включено до Червоної книги європейських бріофітів (Red Data Book of European bryophytes).

Анотований список мохоподібних

MARCHANTIOPHYTA

MANNIA fragrans (Balbis) Frye & Clark Миколаївська обл., Єланецький р-н, за с. Возсіятське. В неглибоких щілинах освітлених гранітів.

LOPHOCOLEA minor Nees. Миколаївська обл., Єланецький р-н, за с. Возсіятське. На незадернованому ґрунті, в тріщинах кристалічних порід.

RICCIA glauca L. Миколаївська обл., Єланецький р-н, за с. Возсіятське. На каменях з прошарком гумусу.

BRYOPHYTA

AMBLYSTEGIUM juratzkanum Schimp. Миколаївська обл., Єланецький р-н, Карлівка. На грунті між коренями дерев в обводнених місцях.

AMBLYSTEGIUM serpens (Hedw.) Schimp. Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На вологих місцях, на мокрому ґрунті.

AULACOMNIUM pal(Hedw.) Schwaegr. Миколаївська обл., Єланецький р-н, ВодяноЛорине. В заболочених місцях.

BRACHYTHECIUM campestre (H. Müll.) Schimp. Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ», Карлівка по р. Громоклеї. В степах, на степових схилах.

BRACHYTHECIUM mildeanum (Schimp.) Schimp. Миколаївська обл., Єланецький р-н, Карлівка. На вологих місцях у заглибленнях з шаром гумусу на вапнякових відслоненнях.

BRACHYTHECIUM salebrosum (Hoffm. ex F. Weber & Mohr) Schimp., nom. cons. Миколаївська обл., Єланецький р-н, Карлівка. На ґрунті в заростях чагарників.

BRACHYTHECIASTRUM velutinum (Hedw.) Ignatov & Huttunen (Brachythecium velutinum (Hedw.) Schimp.). Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ», Карлівка по р. Громоклеї. На ґрунті, на різноманітних скелях, в чагарниках, в степах, на схилах.

BRYUM argenteum Hedw. Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ».На порушеному ґрунті, на вапняках.

BRYUM caespiticium Hedw. Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На ґрунті в степу.

BRYUM capillare Hedw.). Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На гумусі під чагарниками.

BRYUM creberrimum Taylor (B. affine F.W.Schultz non J.F.Gmel. ex Broth., B. cuspidatum (BrSchimp.) Schimp.) Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На вапнистому ґрунті.

BRYUM rMitt. Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник Єланецький степ». На вапняках, вкритих шаром ґрунту.

BRYUM turbinatum (Hedw.) Turn. Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На сирому ґрунті.

CAMPYLOPHYLLUM calcareum (Cr& Nyholm) Hedenäs (Campylidium calcareum (Cr& Nyholm) Ochyra, Campylium calcareum Cr& Nyholm). Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На вапнякових каменях та вапнистому ґрунті.

CAMPYLOPHYLLUM sommerfeltii (Myrin) Hedenäs (Campylium sommerfeltii (Myrin) Lange, Campylidium sommerfeltii (Myrin) Ochyra, Chrysohypnum sommerfeltii (Myrin) Roth). Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ», Карлівка по р. Громоклеї. На грунті на вапнистих породах, на пеньках.

CERATODON purp(Hedw.) Brid. Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На різноманітних природних і антропогенних субстратах.

GRIMMIA anodon BrSchimp. Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На освітлених гранітах.

GRIMMIA pulvinata (Hedw.) Sm. Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На вапнякових каменях.

HEDWIGIA ciliata (Hedw.) P. Beauv. (H. albicans Lindb.) Миколаївська обл., Єланецький р-н, Водяно-Лорине. На гранітних скелях. Космополітний вид.

HOMALOTHECIUM lutascens (Hedw.) Robins. (Camptothecium lutescens (Hedw.) Schimp.). Миколаївська обл., Єланецький р-н, Водяно-Лорине, Карлівка. На степових схилах з відслоненнями вапняків, на вапняках, в заростях чагарників.

HOMALOTHECIUM sericeum (Hedw.) Schimp. Миколаївська обл., Єланецький р-н, Водяно-Лорине. На стовбурах дерев, на каменях.

HYPNUM cupressiforme Hedw. Миколаївська обл., Єланецький р-н, Водяно-Лорине. На ґрунті, на вапняках, гранітах.

HYPNUM vaucheri Lesq. (H. cupressiforme var. vaucheri C.Jens., Stereodon vaucheri (Lesq.) Lindb. ex Broth.). Миколаївська обл., Єланецький р-н, Карлівка. На вапнистих субстратах, на відслоненнях вапняків.

FUNARIA hygrometrica Hedw. Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На прошарках гумусу.

LEPTODICTYUM riparium (Hedw.) Warnst. (Amblystegium riparium (Hedw.) Schimp.) Миколаївська обл, Єланецький р-н, Возсіятське. У воді і біля води на каменях та на ґрунті.

LESKEA polycarpa Hedw. Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На стовбурах дерев.

LEUCODON sciuroides (Hedw.) Schwaegr. Миколаївська обл., Єланецький р-н, ВодяноЛорине. На стовбурах дерев, на гранітах.

ORTHOTRICHUM affine Schrad. ex Brid. (O. fastigiatum Bruch ex Brid., O. affine var. fastigiatum Hüb.). Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На стовбурах дерев листяних порід.

ORTHOTRICHUM anomаlum Hedw. Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». – на освітлених вапнякових каменях та на окремих камінчиках, що стирчать з вапнистого ґрунту, на вапняковому щебенистому ґрунті.

ORTHOTRICHUM speciosum Nees (O. elegans auct. eur. non Schwägr.). Миколаївська обл., Єланецький р-н, Водяно-Лорине. На стовбурах дерев.

PHASCUM cuspidatum Hedw. (Phascum acaulon Lindb.). Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». В степу, на степових схилах, на прилеглих полях.

PHASCUM piliferum Hedw. Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». В степу, на степових схилах, на прилеглих полях.

PHYSCOMITRIUM arenicola Lazar. Миколаївська обл., Єланецький р-н, Водяно-Лорине. На грунті з засоленням. Рідкісний вид, включений до Червоної книги європейських бріофітів (Red Data Book of European Bryophytes (1995).

AULACOMNIUM palHedw. Миколаївська обл., Єланецький р-н, Водяно-Лорине. В тріщинах кристалічних порід.

PTERYGONEURUM ovatum (Hedw.) Dix. (P. cavifolium Jur., P. pusillum Broth.). Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На вапнистому грунті, в степу, на степових схилах, на прилеглих полях.

PTERYGONEURUM subsessile (Brid.) Jur. (Gymnostomum subsessile Brid.) Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». В степу, на степових схилах.

PYLAISIA polyantha (Hedw.) Schimp. (Pylaisiella polyantha (Hedw.) Grout) Миколаївська обл., Єланецький р-н, Водяно-Лорине. На основі стовбурів дерев.

SCHISTIDIUM apocarpum (Hedw.) BrSchimp. (Grimmia apocarpa Hedw., S. apocarpum ssp. vulgare Loeske). Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На вапнякових каменях.

SYNTRICHIA ruraliformis (Besch.) Cardot (S. ruralis var. ruraliformis (Besch.) Delogne, S. ruralis var. arenicola J.J.Amann, Tortula ruraliformis (Besch.) Ingham). Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На кам'янистих схилах.

SYNTRICHIA ruralis (Hedw.) F. Weber & Mohr (Tortula ruralis (Hedw.) P.Gaertn., B.Mey. & Scherb.) Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». В степу, на вапнякових каменях, на горизонтальних поверхнях з помітним прошарком гумусу.

TORTULA lanceola Zander (Pottia lanceolata (Hedw.) Müll. Hal.) Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На карбонатному ґрунті в степу.

TORTULA muralis Hedw. Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На вапнякових каменях в степу.

WEISSIA longifolia Mitt. (Astomum crispum (Hedw.) Hampe). Миколаївська обл., Єланецький р-н, заповідник «Єланецький степ». На ґрунті в степу та на степових схилах.

Використана література:

1. Ткаченко В.С. Зміни екотопічних характеристик заповідника «Єланецький степ» в першому десятилітті його існування / Чорноморськ. бот. ж., т. 5, №4: 475-490.

2. Бойко М.Ф. Анотований список мохоподібних заповідника «Єланецький степ» та прилеглих територій (Миколаївська область, Україна). Чорноморськ. бот. журн., т.5, № 4: 583-588.





Реферат на тему: Мохоподібні комплекси заповідника "Єланецький степ" (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.